Рішення

від 22.09.2021 по справі 523/2771/20

СУВОРОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ОДЕСИ

Справа № 523/2771/20

Провадження №2/523/2664/21

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" вересня 2021 р. м.Одеса

Суворовський районний суд м. Одеси в складі:

головуючого судді - Середи І.В.,

за участі секретаря - Щербан О.Д.,

позивача - ОСОБА_1 ,

представника позивача - ОСОБА_2 ,

представника відповідача - ОСОБА_3 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду №9, в м. Одесі, цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю "Гранд-Палестро" про визначення недійсним договору оренди -

ВСТАНОВИВ:

18.02.2020 р. ОСОБА_1 звернувся з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю Гранд-Палестро , про визнання недійсним договору оренди нерухомого майна №1а від 01.01.2018р..

Позов обгрунтовано тим, що 19.09.2016 р. між позивачем та товариством укладено договір оренди нерухомого майна №41А, предметом якого є нежитлове приміщення загальною площею 55,20 кв.м, що розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , строком на 1 рік. На виконання умов договору вказане приміщення передано позивачу за актом приймання-передачі від 26.09.2016 р. Керівництво товариства обіцяючи укласти договір довгостроковий вмовило позивача зробити в приміщенні капітальний ремонт. З вересня 2016 р по грудень 2017 р. в якості орендної плати відповідачу сплачено кошти та проведено капітальний ремонт. 10.10.2017 р. позивача було запрошено до офісу відповідача для підписання угод заднім числом. За додатковими угодами піднялася орендна плата та продовжувався строк оренди до 30.12.2017 р. 23.10.2017 р. йому стало відомо, що власником майна є ПП Домінанта-Д . 06.12.2017 р. позивач зустрівся з представниками ПП Домінанта-Д , які повідомили, що дані про власника майна в договорах не є недостовірними, а в адресі майна допущено помилку, яка буде виправлена. 12.12.2017 р. представником відповідача передано лист про припинення договірних відносин, а причиною зазначено закінчення строку дії договору №41А і товариство не має наміру продовжувати передачу в оренду майна. 23.01.2018 р. надійшов лист з вимогою про звільнення приміщення. 12.02.2018 р. позивач отримав листа, яким йому було запропоновано провести звірку взаєморозрахунків по договору від 19.09.2016 р.

Позивач вважає, що під час укладення договору оренди нежитлового приміщення №104 в будинку АДРЕСА_2 між ОСОБА_1 та товариством з обмеженою відповідальністю "Гранд-Палестро", його було введено навмисно в оману щодо обставин, що мають істотне значення, а саме було зазначено, що товариство є власником об`єкту оренди неіснуючого приміщення АДРЕСА_3 та без реального наміру його виконувати.

21.02.2020 р. у справі відкрито провадження за правилами загального позовного.

16.06.2020 р. представником відповідача подано відзив на позов, за змістом якого він категорично не погоджується з доводами позивача, вважає позов не обгрунтованим, а вимоги такими, що не підлягають задоволенню. Також зазначив, що основним видом діяльності товариства є надання в оренду і експлуатацію власного чи орендованого майна (КВЕД 68.20). Позивач укладаючи договір оренди нерухомого майна від 19.09.2016 р. №41А підтвердив своїм підписом згоду з усіма умовами договору. На укладання договору від 01.01.2018 р. наполягав сам позивач. Товариство мало всі права та повноваження на передачу в оренду належного ПП Домінанта-Д майна на підставі договору оренди від 01.07.2016 р. №01/07-16 . В своєму листі ПП Домінанта-Д надала згоду на проведення ремонту в приміщенні. Всі документи, що стосувалися приміщення були надані і позивачу. Правові відносини, які виникли між позивачем та ТОВ Гранд-Палестро не мають відношення до Закону України Про захист прав споживачів , оскільки він сам вказував, що приміщення йому потрібно для облаштування медичного кабінету УЗД та розміщення офісного приміщення.

11.11.2020 р. закрито підготовче провадження та призначено розгляд справи по суті за участю сторін.

В судовому засіданні позивач та його представник підтримали позов просили його вимоги задовольнити. Також позивач зазначив, що товариство не будучи власником майна не мало права укладати з ним зазначений договір оренди нерухомого майна, його ввели в оману щодо власника приміщення, що завадило отримати ліцензію на провадження господарської діяльності з медичної практики, було порушено його права споживача відповідно до Закону України Про захист прав споживачів .

Представник відповідача ТОВ Гранд-Палестро заперечував проти позову з підстав вказаних у відзиві на позов.

Заслухавши учасників справи, свідка, дослідивши надані докази, суд дійшов висновку, що позов не підлягає задоволенню виходячи з наступного.

В ході розгляду справи встановлено, що 19.09.2016 р. між ТОВ Гранд-Палестро , як орендодавцем, та позивачем - ОСОБА_1 , як орендарем було укладено договір оренди нерухомого майна № 41а, за умовами якого орендодавець передає, а орендар приймає у строкове платне користування нежитлове приміщення, загальною площею 55,2 кв.м., розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , відповідно до план-схеми, яка є невід`ємною частиною даного Договору (а.с.81-90).

Згідно з додатковою угодою від 01.09.2017 р. до Договору оренди нерухомого майна від 19.09.2016 р. № 41а, строк оренди приміщення було продовжено до 30 грудня 2017 року.

Відповідно до додаткової угоди від 01.10.2017 р. до Договору оренди нерухомого майна від 19.09.2016 р. № 41а, розмір орендної плати було збільшено до 4000,00 грн.

Як вбачається з Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію прав та їх обтяжень від 24.10.2017 р. нежитлове приміщення, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 600445451101, площею 52,2 кв.м., що розташоване за адресою: АДРЕСА_4 , на підставі свідоцтва про право власності від 19.03.2015 р. належить ПП Домінанта-Д (а.с.34,135,136).

01.07.2016 р. між ПП Домінанта-Д , як орендодавцем та ТОВ Гранд-Палестро , як орендарем було укладено договір оренди № 01/07-16, за умовами якого ПП Домінанта-Д передало ТОВ Гранд-Палестро у строкове платне користування приміщення, площею 55,2 кв.м., що розташоване за адресою: АДРЕСА_2 , приміщення 104 (офіс 4)(а.с.69).

01.07.2016р. сторони підписали акт приймання - передачі вищезазначеного приміщення (а.с.76).

Основним видом діяльності ТОВ Гранд-Палестро є надання в оренду і експлуатацію власного чи орендованого майна (КВЕД 68.20)

Відповідно до п. 1.3. Договору оренди № 01/07-16, Орендар зобов`язується використовувати вказане приміщення для здійснення господарської (комерційної) діяльності і Статутних завдань, а саме: подальшої передачі в користування орендованого нерухомого майна (суборенду).

Відповідно до п. 4.3.8 Договору оренди № 01/07-16, Орендар зобов`язується не передавати у подальше користування приміщення без попередньої письмової згоди Орендодавця. У разі надання згоди з боку Орендодавця та передачі у подальше користування приміщення третім особам, Орендар набуває статусу Орендодавця у відносинах з третіми особами.

Листом від 01.07.2016 р. ПП Домінанта-Д надало ТОВ Гранд-Палестро письмову згоду на проведення у вищезазначеному приміщенні некапітальних ремонтних робіт та передачу цього приміщення третім особам у повторне користування (суборенду) (а.с.77).

Відповідно до п. 2.1. договору оренди від 01.07.2016 р. № 01/07-16, орендна плата нараховується Орендарем одноразово, за весь строк оренди. Строк внесення плати - до 30 липня 2016 року.

Відповідно до п. 2.2. договору оренди від 01.07.2016 р. № 01/07-16, Сторони погодили плату за користування приміщенням з 01.07.2016 р. по 31.12.2017 р. у розмірі 32 928,00 грн. (а.с.78).

На виконання вищезазначених умов Договору оренди від 01.07.2016 р., ТОВ Гранд-Палестро 28.07.2016 р. було сплачено на розрахунковий рахунок ПП Домінанта-Д суму орендної плати у розмірі 32 928,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 17 від 29 липня 2016 року.

Згідно з договором оренди нерухомого майна №1а від 01.01.2018 р. позивач та ТОВ Гранд-Палестро-Д домовилися про оренду нежитлового приміщення №4, загальною площею 50 кв.м., розташованого за адресою: АДРЕСА_2 на строк до 30.12.2018 р. (а.с.23-31).

Згідно з п.2.2 договору власником переданого в оренду приміщення залишається орендодавець , а орендар лише користується ним протягом всього строку оренди.

ТОВ Гранд-Палестро своїм листом від 12.12.2017 р. повідомило ОСОБА_1 про закінчення строку дії договору від 19.09.2016 р. та відсутність наміру продовжувати передачу в користування приміщення (а.с.123).

Допитана в суді свідок ОСОБА_4 повідомила , що була довіреною особою позивача і була присутньою під час підписання усіх договорів і перемовин. Договір підписувався 10.10.2017 р., а перед цим позивач просив надати документи по приміщенню для перевірки права власності. Домовлялися про оренду на 5 років. Угоди, як основна так і додаткові підписані заднім числом. 23.10.2017 р. з`ясовано, що приміщення належить Домінанта-Д , а в листопаді позивач в мережі вайбер побачив копію документу. Вона телефонувала в Міністерство охорони здоров`я по гарячій лінії, ще до укладення договору і їй було роз`яснено, що необхідною умовою для отримання ліцензії позивачу є приміщення з підтвердженням права користування.

В судовому засіданні позивач наголошував на тому, що за договором від 01.01.2018 р. приміщення не передавали і позивач нічого не сплачував по оренді, договір укладено з ним, як фізичною особою, метою укладення договору була робота лікарем. Договір укладався раніше ніж вказана в ньому дата і на момент укладення договору не знав хто є власником приміщення.

Із вказаного слідує, що під час підписання договору позивач погодився з його умовами незважаючи на помилку в адресі та відсутності відомостей про власника.

Разом з тим, суд звертає увагу на те, що наданими доказами не знайшло свого підтверджено підписання договору від 01.01.2018 р. в жовтні 2017 р.

Згідно частини першої статті 15, частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

За вимогами ч.1 ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до змісту норми ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Згідно з вимогами ст.230 ЦК України якщо одна із сторін правочину навмисно ввела другу сторону в оману щодо обставин, які мають істотне значення (частина перша статті 229 цього Кодексу), такий правочин визнається судом недійсним . Обман має місце, якщо сторона заперечує наявність обставин, які можуть перешкодити вчиненню правочину, або якщо вона замовчує їх існування.

За нормами ст.626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ч. 1 ст. 627 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ч. 1 ст. 628 ЦК України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно з ч. 1 ст. 213 ЦК України, зміст правочину може бути витлумачений стороною.

За договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у володіння та користування за плату на певний строк (ст. 759 ЦК України).

Право передання майна у найм має власник речі або особа, якій належать майнові права. Наймодавцем може бути також особа, уповноважена на укладення договору найму (ст.761 ЦК України).

Відповідно до ч.3 ст.774 ЦК України, до договору піднайму застосовуються положення про договір найму (оренди).

Відповідно до п. 20 постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06.11.2009 р. Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними , правочин визнається вчиненим під впливом обману у випадку навмисного введення іншої сторони в оману щодо обставин, які впливають на вчинення правочину. На відміну від помилки, ознакою обману є умисел у діях однієї зі сторін правочину. Наявність умислу в діях відповідача, істотність значення обставин, щодо яких особу введено в оману, і сам факт обману повинна довести особа, яка діяла під впливом обману. Обман щодо мотивів правочину не має істотного значення.

Враховуючи вищезазначене, суд вважає, що у ТОВ Гранд-Палестро були наявні правові підстави законного користування та розпорядження вищезазначеним приміщенням, зокрема передачі у подальше користування приміщення третім особам.

Щодо адреси нерухомого майна необхідно окремо звернути увагу. Так, судом встановлено, що в свідоцтві про право власності приміщення 104, площею 52,2 кв.м., що розташоване за адресою: АДРЕСА_2 , а в договорі оренди № 01/07-16 від 01.07.2016 р. укладеним між ПП Домінанта-Д , як орендодавцем та ТОВ Гранд-Палестро , як орендарем, зазначено приміщення площею 55,2 кв.м., що розташоване за адресою: АДРЕСА_5 , а в договорах з ОСОБА_1 вказано приміщення 4, площею 55,2 кв.м., розташоване за адресою: АДРЕСА_2 . Аналізуючи надані докази суд дійшов висновку, що різниця в адресі вказує на допущену помилку (описку), тоді як йде мова про одне і теж приміщення, що було підтверджено і сторонами .

Також судом було встановлено, що в умовах договору було вказано про право власності на приміщення у орендодавця, тобто у відповідача ТОВ Гранд-Палестро .

Аналізуючи вказані норми ЦК України необхідно зазначити, що обман, що стосується обставин, які мають істотне значення, має доводитися позивачем як стороною, яка діяла під впливом обману. Отже, стороні, яка діяла під впливом обману, необхідно довести: по-перше, обставини, які не відповідають дійсності, але які є істотними для вчиненого нею правочину; по-друге, що їх наявність не відповідає її волі перебувати у відносинах, породжених правочином; по-третє, що невідповідність обставин дійсності викликана умисними діями другої сторони правочину.

Оцінивши усі докази в сукупності суд дійшов висновку, що позивачем не надано належних та допустимих доказів того, що оскаржуваний договір вчинявся позивачем під впливом обману з боку відповідача, доводи позивача є необгрунтованими, тому вимога не підлягає задоволенню.

Більше того, суд враховує, що умови підписання договору від 01.01.2018 р. були такими ж як і договору від 19.09.2016 р., при цьому у позивача була можливість з`ясувати питання про власника майна і в разі незгоди з умовами договору не укладати його, однак він цього не зробив і погодився на ті ж умови.

Підтвердженням того, що позивач розумів про допущенні помилки в умовах договору, а не обман, є складення ним заяви на ім`я керівника ТОВ Гранд-Палестро від 22.01.2018 р., в якому він вимагав виконання умов договору та виправлення помилок.

Оспорюваний договір припинив свою дію. За умовами вказаного договору позивач не отримував приміщення, акт передачі не оформлювався, орендатор відмовився від передачі майна.

Позивач обгрунтовуючи свої вимоги також посилався на те, що відомості про власника майна мали значення для отримання ліцензії для здійснення лікарської практики.

Згідно листа Міністерства охорони здоров`я України від 09.11.2017 р. та від 08.07.2020 р. було роз`яснено ОСОБА_1 про те, що медична практика ліцензіатом провадиться за місцем (місцями) її провадження, яке (які) зазначені у заяві про отримання ліцензії та в документах, що додавалися до неї (з урахуванням) внесених до них змін, поданих ліцензіатом органові ліцензування)(а.с. 187-190).

Як визначено п.4 Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з медичної практики, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 02.03.2016 р. № 285 (далі-Ліцензійні умови),господарська діяльність з медичної практики (далі - медична практика) - вид господарської діяльності у сфері охорони здоров`я, який провадиться закладами охорони здоров`я та фізичними особами - підприємцями з метою надання медичної допомоги та медичного обслуговування на підставі ліцензії.

За змістом п.6 Ліцензійних умов, у разі провадження фізичною особою - підприємцем медичної практики за кількома місцями її провадження відомості про стан матеріально-технічної бази, наявність персоналу із зазначенням його освітнього і кваліфікаційного рівня заповнюються для кожного місця провадження окремо.

Відповідно до змісту абз 4 п.9 Ліцензійних умов, медична практика ліцензіатом провадиться за місцем (місцями) її провадження, яке (які) зазначені у заяві про отримання ліцензії та в документах, що додавалися до неї (з урахуванням внесених до них змін, поданих ліцензіатом органові ліцензування).

Відповідно до вимог п.20 Ліцензійних умов, суб`єкт господарювання щодо кожного місця провадження медичної практики повинен мати відповідний документ, який підтверджує право користування цим приміщенням (право власності, оренди або інше право користування). Приміщення повинні відповідати встановленим санітарним нормам.

Згідно з відомостями Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань ОСОБА_1 (інн: НОМЕР_1 ) зареєстрував вид діяльності фізичної особи-підприємця 86.22 Спеціалізована медична практика (основний), дата запису: 08.11.2017 Номер запису: 25560000000138144, а припинив підприємницьку діяльність : 26.08.2020, Номер запису: 2005560060001138144, підстава: власне рішення.

Враховуючи встановлені обставини суд вважає безпідставним посилання позивача на порушення прав споживача, оскільки в силу норми п. 22 ст. 1 Закону України Про захист прав споживачів , споживач - фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов`язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника.Тоді як позивач мав використовувати вказане приміщення для здійснення підприємницької діяльності для розміщення офісу та кабінету УЗД.

Керуючись ст.ст.12,13,76, 81, 89, 95, 258-259, 263-265, 268, 273, 354, 355 ЦПК України, -

ВИРІШИВ:

Відмовити ОСОБА_1 в задоволенні позову до товариства з обмеженою відповідальністю "Гранд-Палестро" про визначення недійсним договору оренди .

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Одеського апеляційного суду протягом 30 днів з дня складення повного рішення .

Суддя

Повне рішення складено 01.10.2021 р.