Рішення

від 06.10.2021 по справі 924/695/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

29000, м. Хмельницький, майдан Незалежності, 1 тел. 71-81-84, факс 71-81-98

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"07" жовтня 2021 р. Справа № 924/695/21

Господарський суд Хмельницької області у складі:

суддя Вибодовський О.Д., при секретарі судового засідання Сорока Д.В., розглянувши матеріали справи

за позовом 1.Керівника Шепетівської окружної прокуратури в інтересах органів, уповноважених державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах Відділу освіти, молоді та спорту виконавчого комітету Полонської міської ради об"єднаної територіальної громади, м.Полонне

2. Полонської міської ради, м.Полонне

до ТОВ "Аквілон - Т", м.Хмельницький

про відшкодування шкоди в розмірі 64 516,80 грн.

Представники сторін:

Від позивачів: не з"явилися;

Від відповідача: не з`явився;

Від прокуратури: Юхимчук М.О.

В судовому засіданні відповідно до ст.240 ГПК України проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Суть спору:

До господарського суду Хмельницької області надійшла позовна заява Керівника Шепетівської окружної прокуратури в інтересах органів, уповноважених державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах Відділу освіти, молоді та спорту виконавчого комітету Полонської міської ради об"єднаної територіальної громади, м.Полонне та Полонської міської ради, м.Полонне до ТОВ "Аквілон - Т", м.Хмельницький про відшкодування шкоди в розмірі 64 516,80 грн.

Ухвалою суду від 08.07.2021р. прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Справу вирішено розглядати за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою суду від 07.09.2021р. закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

На адресу суду 05.10.2021р. від представника Відділу освіти, молоді та спорту виконавчого комітету Полонської міської ради об"єднаної територіальної громади надійшло клопотання про здійснення розгляду даної справи без участі уповноваженого представника за наявними у справі матеріалами.

Представник відповідача в засідання суду не з"явився, однак на адресу суду 05.10.2021р. надійшло додаткове пояснення по справі в якому відповідач просить суд під час прийняття судового рішення по даній справі врахувати обставини встановленні рішенням у справі №924/1231/19 від 14.11.2020р.

Присутній в судовому засіданні представник Хмельницької обласної прокуратури позовні вимоги підтримав в повному обсязі та наполягав на задоволенні позову.

Згідно ч. 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін; кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Стаття 43 Господарського процесуального кодексу України зобов`язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.

В силу ч. 1 ст. 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Згідно ч.1 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Судом встановлено, що сторонам, згідно вимог Господарського процесуального кодексу України, надавалась в повному обсязі можливість щодо обґрунтування їх правової позиції по суті справи та подання доказів, чим забезпечено принцип змагальності.

Відповідно до п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 р. про те, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку, що кореспондується з обов`язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (п. 35 рішення Європейського суду з прав людини від 07 липня 1989 р. у справі Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain).

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням п. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08 листопада 2005 р. у справі Смірнова проти України). Розумним, зокрема, вважається строк, що є об`єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.

З урахуванням практики Європейського суду з прав людини критеріями розумних строків є: правова та фактична складність справи; поведінка заявника, а також інших осіб, які беруть участь у справі, інших учасників процесу; поведінка органів державної влади (насамперед суду); характер процесу та його значення для заявника (справи Федіна проти України від 02 вересня 2010 р., Смірнова проти України від 08 листопада 2005 р., Матіка проти Румунії від 02 листопада 2006 р., Літоселітіс проти Греції від 05 лютого 2004 р. та інші).

Враховуючи обставини справи, належне повідомлення сторін про наявність судового спору та надання можливості забезпечити в повному обсязі право на захист, обов`язок дотримання принципу розумних строків вирішення спору, суд, керуючись з ч. 9 ст. 165 ГПК України, ч. 2 ст. 178 ГПК України, вирішує спір за наявними матеріалами справи.

Розглянувши матеріали справи, надані сторонами докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив:

За результатами розгляду Полонським районним судом Хмельницької області кримінального провадження №42019241270000003 від 05.02.2019р., директора Товариства з обмеженою відповідальністю «Аквілон-Т» ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 191 КК України, тобто у заволодінні чужим майном шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем та за ч. 1 ст. 366 КК України - службове підроблення (справа №681/860/20).

Встановлено, що ТОВ «Аквілон-Т» за результатами перемоги у відкритих торгах уклав із Відділом освіти, молоді та спорту виконавчого комітету Полонської міської ради об`єднаної територіальної громади договір підряду №273 від 08.11.2016р. на виконання капітального ремонту із заходами по енергоефективній реновації будівлі Червонівської загальноосвітньої школи І-ІІ ступенів Полонської міської ради об`єднаної територіальної громади.

Відповідно до п.1 вказаного Договору, замовник доручає, а підрядник зобов`язується виконати роботи по капітальному ремонту із заходами по енергоефективній реновації будівлі Червонівської загальноосвітньої школи І-ІІ ступенів Полонської міської ради об`єднаної територіальної громади.

Згідно п.2.1 загальна ціна Договору становить 815 800,00 грн. та складається з вартості фактично виконаних робіт, узгоджених замовником та підрядником згідно актів приймання виконаних будівельних робіт (форма КБ-2В) та довідки про вартість виконаних будівельних робіт та витрат (форма КБ-3).

У подальшому, з метою збільшення прибутку товариства, співвласником якого є ОСОБА_1 та особистого незаконного збагачення, останній вирішив незаконно заволодіти бюджетними коштами, шляхом зловживання своїм службовим становищем.

З цією метою ОСОБА_1 , як директор ТОВ «Аквілон-Т», склав офіційні документи, а саме: акт приймання виконаних будівельних робіт №1 за листопад 2016 року від 18.11.2016р.; довідку про вартість виконаних будівельних робіт та витрати за листопад 2016 року від 18.11.2016р.; акт приймання виконаних будівельних робіт №б/н за грудень 2016 року від 28.12.2016р. та довідку про вартість виконаних будівельних робіт та витрати за грудень 2016 року від 28.12.2016р., у які вніс відомості про обсяги та вартість виконаних робіт, що частково не відповідають дійсності, внаслідок чого, завищив їх у порівнянні із фактично виконаними роботами та їх вартістю на загальну суму 64 516, 80 грн., зокрема:

- в акт приймання виконаних будівельних робіт №1 (форма КБ-2В) за листопад 2016 року від 18.11.2016р. в п.1 «Демонтаж трубопроводу водопостачання з труб сталевих водогазопровідних оцинкованих діаметром 57 мм», вніс відомості про довжину демонтованих труб - 750 м вартістю робіт 5 142, 08 грн., в той час як фактично демонтовано лише 130 м труб вартістю робіт 891, 29 грн., тобто фактично завищив вартість прямих витрат на суму 4 250,79 грн.;

- в акт приймання виконаних будівельних робіт №1 (форма КБ-2В) за листопад 2016 року від 18.11.2016р. в п.4 «Прокладання трубопроводу водопостачання з труб сталевих водогазопровідних оцинкованих діаметром 57 мм» вніс відомості про довжину прокладених труб - 750 м вартістю робіт 12 855, 23 грн., в той час як фактично прокладено лише 130 м труб вартістю робіт 2 228, 23 грн., тобто фактично завищив вартість прямих витрат на суму 10 627 грн.;

- в акт приймання виконаних будівельних робіт №1 (форма КБ-2В) за листопад 2016 року від 18.11.2016р. в п.16 «Труба стальна 57» вніс відомості щодо вартості труб довжиною 750 м - 53 122, 5 грн., у той час як фактична довжина труб лише 13Ю м вартістю 9 207, 9 грн., тобто фактично завищив вартість прямих витрат на суму 43 914, 6 грн.;

- в акт приймання виконаних будівельних робіт №б/н (форма КБ-2В) за грудень 2016 року від 28.12.2016р. в п.11 «Штукатурення плоских поверхонь віконних та дверних укосів по бетону та каменю» вніс відомості про штукатурення площі 108, 57 м2, вартістю робіт 11 959, 48 грн., у той час як фактично штукатурено площу 70 м2, вартістю робіт 7 710, 81 грн., тобто фактично завищив вартість прямих витрат на суму 4 248, 67 грн.;

- в акт приймання виконаних будівельних робіт №б/н (форма КБ-2В) за грудень 2016 року від 28.12.2016р. в п.38 «Ізоляція трубопроводів» вніс відомості щодо вартості ізоляції трубопроводів довжиною 50 м - 1 455,52 грн. в той час як фактична довжина ізоляції трубопроводів становить лише 30 м, вартістю 873, 31 грн., тобто фактично завищив вартість прямих витрат на суму 582, 21 грн.;

- в акт приймання виконаних будівельних робіт №б/н (форма КБ-2В) за грудень 2016 року від 28.12.2016р. в п.39 «Утеплювач труб Агтапех» вніс відомості щодо вартості утеплювача труби площею 50 м2 - 2 234 грн., у той час як фактична довжина утеплювача становить лише 30 м2, вартістю 1 340,4 грн., тобто фактично завищив вартість прямих витрат на суму 893, 6 грн., що підтверджено в суді висновком комплексної судової будівельно-технічної та економічної експертизи від 06.12.2019р. та іншими доказами у справі.

Всього, у вказаний спосіб завищено вартість прямих витрат на суму 64 516,80 грн., що підтверджується висновком експертів Хмельницького відділення Київського науково - дослідного інституту судових експертиз за результатами проведення комплексної судової будівельно - технічної та економічної експертизи №834/835/19-26/2953/2954/19-26 від 06.12.2019р.

Відповідач, всупереч вимог ст.ст. 509, 525, 526, 837, 883, 857 ЦК України, порушив господарське зобов`язання щодо передання робіт у відповідному обсязі, визначеному договором підряду №273 від 08.11.2016р., внаслідок чого зобов`язаний повернути незаконно отриманні бюджетні кошти.

Відповідно до умов договору №273 від 08.11.2016р. (п.6.5), якщо підрядник не в повному обсязі виконав свої зобов`язання за договором, замовник має право вимагати за власним розсудом або виконати взяті підрядником зобов`язання, які він не виконав, або відмовитися від договору та вимагати повернення сплаченої суми, в тому числі, якщо замовником сплачено аванс - вимагати повернення авансу.

Відповідно до умов договору №273 від 08.11.2016р. підряднику повністю сплачено вартість виконаних робіт зазначених в актах в розмірі 789 747, 38 грн., у той же час відповідачем роботи, передбачені вищевказаними актами виконаних робіт в повному обсязі не виконані, а тому, збитки в розмірі 64 516,80 грн., завдані неналежним виконанням умов договору підлягають відшкодуванню ТОВ «Аквілон-Т».

Зважаючи на викладені обставини позивач звернувся до суду з позовною вимогою про відшкодування відповідачем шкоди в розмірі 64 516,80 грн.

Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши норми чинного законодавства, суд дійшов наступних висновків:

У відповідності до ст.11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а підставою виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини. Правочин, різновидом якого є договори - основний вид правомірних дій - це волевиявлення осіб, безпосередньо спрямовані на виникнення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків. При цьому, ст.12 ЦК України передбачає, що особа здійснює свої цивільні права вільно на власний розсуд.

Частиною 1 ст.15 ЦК України закріплено право кожної особи на захист свого цивільного права у випадку його порушення, невизнання або оспорювання.

Порушення права пов`язано з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково.

При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликане поведінкою іншої особи.

Отже, порушення, невизнання або оспорювання суб`єктивного права є підставою для звернення особи за захистом свого права із застосуванням відповідного способу захисту.

Згідно з ч.1 ст.16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

В пунктах 1-10 ч.2 ст.16 ЦК України наведено перелік способів захисту цивільних прав та інтересів.

До того ж, суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

В силу частини 1 статті 20 ЦК України право на захист особа здійснює на свій розсуд.

При цьому, розпорядження своїм правом на захист є диспозитивною нормою цивільного законодавства, яке полягає у наданні особі, яка вважає свої права порушеними, невизнаними або оспорюваними, можливості застосувати способи захисту, визначені законом або договором.

Згідно ст.20 Господарського кодексу України, Держава забезпечує захист прав і законних інтересів суб`єктів господарювання та споживачів. Кожний суб`єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів. Права та законні інтереси зазначених суб`єктів захищаються шляхом: визнання наявності або відсутності прав, визнання повністю або частково недійсними актів органів державної влади та органів місцевого самоврядування, актів інших суб`єктів, що суперечать законодавству, ущемлюють права та законні інтереси суб`єкта господарювання або споживачів; визнання недійсними господарських угод з підстав, передбачених законом; відновлення становища, яке існувало до порушення прав та законних інтересів суб`єктів господарювання; припинення дій, що порушують право або створюють загрозу його порушення; присудження до виконання обов`язку в натурі; відшкодування збитків; застосування штрафних санкцій; застосування оперативно-господарських санкцій; застосування адміністративно-господарських санкцій; установлення, зміни і припинення господарських правовідносин; іншими способами, передбаченими законом. Порядок захисту прав суб`єктів господарювання та споживачів визначається цим Кодексом, іншими законами.

Як вбачається із матеріалів даної справи за результатами розгляду Полонським районним судом Хмельницької області кримінального провадження №42019241270000003 від 05.02.2019р., директора Товариства з обмеженою відповідальністю «Аквілон-Т» ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 191 КК України, тобто у заволодінні чужим майном шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем та за ч. 1 ст. 366 КК України - службове підроблення (справа №681/860/20).

Встановлено, що ТОВ «Аквілон-Т» за результатами перемоги у відкритих торгах уклав із Відділом освіти, молоді та спорту виконавчого комітету Полонської міської ради об`єднаної територіальної громади договір підряду №273 від 08.11.2016р. на виконання капітального ремонту із заходами по енергоефективній реновації будівлі Червонівської загальноосвітньої школи І-ІІ ступенів Полонської міської ради об`єднаної територіальної громади.

Відповідно до п.1 вказаного Договору, замовник доручає, а підрядник зобов`язується виконати роботи по капітальному ремонту із заходами по енергоефективній реновації будівлі Червонівської загальноосвітньої школи І-ІІ ступенів Полонської міської ради об`єднаної територіальної громади.

Згідно п.2.1 загальна ціна Договору становить 815 800,00 грн. та складається з вартості фактично виконаних робіт, узгоджених замовником та підрядником згідно актів приймання виконаних будівельних робіт (форма КБ-2В) та довідки про вартість виконаних будівельних робіт та витрат (форма КБ-3).

У подальшому, з метою збільшення прибутку товариства, співвласником якого є ОСОБА_1 та особистого незаконного збагачення, останній вирішив незаконно заволодіти бюджетними коштами, шляхом зловживання своїм службовим становищем.

З цією метою ОСОБА_1 , як директор ТОВ «Аквілон-Т», склав офіційні документи, а саме: акт приймання виконаних будівельних робіт №1 за листопад 2016 року від 18.11.2016р.; довідку про вартість виконаних будівельних робіт та витрати за листопад 2016 року від 18.11.2016р.; акт приймання виконаних будівельних робіт №б/н за грудень 2016 року від 28.12.2016р. та довідку про вартість виконаних будівельних робіт та витрати за грудень 2016 року від 28.12.2016р., у які вніс відомості про обсяги та вартість виконаних робіт, що частково не відповідають дійсності, внаслідок чого, завищив їх у порівнянні із фактично виконаними роботами та їх вартістю на загальну суму 64 516, 80 грн., зокрема:

- в акт приймання виконаних будівельних робіт №1 (форма КБ-2В) за листопад 2016 року від 18.11.2016р. в п.1 «Демонтаж трубопроводу водопостачання з труб сталевих водогазопровідних оцинкованих діаметром 57 мм», вніс відомості про довжину демонтованих труб - 750 м вартістю робіт 5 142, 08 грн., в той час як фактично демонтовано лише 130 м труб вартістю робіт 891, 29 грн., тобто фактично завищив вартість прямих витрат на суму 4 250,79 грн.;

- в акт приймання виконаних будівельних робіт №1 (форма КБ-2В) за листопад 2016 року від 18.11.2016р. в п.4 «Прокладання трубопроводу водопостачання з труб сталевих водогазопровідних оцинкованих діаметром 57 мм» вніс відомості про довжину прокладених труб - 750 м вартістю робіт 12 855, 23 грн., в той час як фактично прокладено лише 130 м труб вартістю робіт 2 228, 23 грн., тобто фактично завищив вартість прямих витрат на суму 10 627 грн.;

- в акт приймання виконаних будівельних робіт №1 (форма КБ-2В) за листопад 2016 року від 18.11.2016р. в п.16 «Труба стальна 57» вніс відомості щодо вартості труб довжиною 750 м - 53 122, 5 грн., у той час як фактична довжина труб лише 13Ю м вартістю 9 207, 9 грн., тобто фактично завищив вартість прямих витрат на суму 43 914, 6 грн.;

- в акт приймання виконаних будівельних робіт №б/н (форма КБ-2В) за грудень 2016 року від 28.12.2016р. в п.11 «Штукатурення плоских поверхонь віконних та дверних укосів по бетону та каменю» вніс відомості про штукатурення площі 108, 57 м2, вартістю робіт 11 959, 48 грн., у той час як фактично штукатурено площу 70 м2, вартістю робіт 7 710, 81 грн., тобто фактично завищив вартість прямих витрат на суму 4 248, 67 грн.;

- в акт приймання виконаних будівельних робіт №б/н (форма КБ-2В) за грудень 2016 року від 28.12.2016р. в п.38 «Ізоляція трубопроводів» вніс відомості щодо вартості ізоляції трубопроводів довжиною 50 м - 1 455,52 грн. в той час як фактична довжина ізоляції трубопроводів становить лише 30 м, вартістю 873, 31 грн., тобто фактично завищив вартість прямих витрат на суму 582, 21 грн.;

- в акт приймання виконаних будівельних робіт №б/н (форма КБ-2В) за грудень 2016 року від 28.12.2016р. в п.39 «Утеплювач труб Агтапех» вніс відомості щодо вартості утеплювача труби площею 50 м2 - 2 234 грн., у той час як фактична довжина утеплювача становить лише 30 м2, вартістю 1 340,4 грн., тобто фактично завищив вартість прямих витрат на суму 893, 6 грн., що підтверджено в суді висновком комплексної судової будівельно-технічної та економічної експертизи від 06.12.2019р. та іншими доказами у справі.

Всього, у вказаний спосіб завищено вартість прямих витрат на суму 64 516,80 грн., що підтверджується висновком експертів Хмельницького відділення Київського науково - дослідного інституту судових експертиз за результатами проведення комплексної судової будівельно - технічної та економічної експертизи №834/835/19-26/2953/2954/19-26 від 06.12.2019р.

Обвинувальний вирок суду щодо ОСОБА_1 , після його перегляду Хмельницьким апеляційним судом, набрав чинності 29.03.2021р.

Цивільний позов у кримінальному провадженні прокурором та потерпілим щодо відшкодування вищевказаних збитків не заявлявся.

Відповідно до ч.7 ст.128 КПК України особа, яка не пред`явила цивільного позову в кримінальному провадженні, а також особа, цивільний позов якої залишено без розгляду, має право пред`явити його в порядку цивільного судочинства.

У відповідності до ч.6 ст.75 ГПК України обвинувальний вирок суду в кримінальному провадженні або постанова суду, якою особу притягнуто до адміністративної відповідальності у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для господарського суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Преюдиціальність - обов`язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набрало законної сили в одній справі для суду при розгляді інших справ. Преюдиціально встановлені факти не підлягають доказуванню, оскільки їх з істинністю вже встановлено у рішенні чи вироку і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву істинність і стабільність судового акта, який вступив в законну силу. Суть преюдиції полягає в неприпустимості повторного розгляду судом одного й того ж питання між тими ж сторонами.

Правила про преюдицію спрямовані не лише на заборону перегляду фактів і правовідносин, які встановлені в судовому акті, що вступив в законну силу. Вони також сприяють додержанню процесуальної економії в новому процесі. У випадку преюдиціального установлення певних обставин особам, які беруть участь у справі (за умови, що вони брали участь у справі при винесенні преюдиціального рішення), не доводиться витрачати час на збирання, витребування і подання доказів, а суду - на їх дослідження і оцінку. Усі ці дії вже здійснювалися у попередньому процесі, і їхнє повторення було б не лише недоцільним, але й неприпустимим з точки зору процесуальної економії.

Для рішень господарських судів важливою умовою преюдиціальності фактів, що містяться в рішенні господарського суду, є суб`єктний склад спору. Преюдиціальне значення мають лише рішення зі справи, в якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Отже, виходячи з вищевикладеного, обставини встановлені судовим рішенням у справі №681/860/20, яке набрало законної сили, повторного доведення не потребують.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Порушенням зобов`язання, у відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання, тобто - неналежне виконання.

Згідно зі ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 837 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

Статтею 857 ЦК України зазначено, що робота, виконана підрядником, має відповідати умовам договору підряду, а в разі їх відсутності або неповноти - вимогам, що звичайно ставляться до роботи відповідного характеру, а виконана робота має відповідати якості, визначеній у договорі підряду, або вимогам, що звичайно ставляться, на момент передання її замовникові. Результат роботи в межах розумного строку має бути придатним до використання відповідно до договору підряду або для звичайного використання роботи такого характеру.

Згідно зі ст.875 ЦК України, за договором підряду підрядник зобов`язується збудувати і здати у встановлений строк об`єкт або виконати інші будівельні роботи відповідно до проектно-кошторисної документації, а замовник зобов`язується надати підрядникові будівельний майданчик (фронт робіт), передати затверджену проектно-кошторисну документацію, якщо цей обов`язок не покладається на підрядника, прийняти об`єкт або закінчені будівельні роботи та оплатити їх. Договір будівельного підряду укладається на проведення нового будівництва, капітального ремонту, реконструкції (технічного переоснащення) підприємств, будівель (зокрема житлових будинків), споруд, виконання монтажних, пусконалагоджувальних та інших робіт, нерозривно пов`язаних з місцезнаходженням об`єкта.

За змістом ст. 883 ЦК України, підрядник відповідає за недоліки збудованого об`єкта, за прострочення передання його замовникові та за інші порушення договору, якщо не доведе, що ці порушення сталися не з його вини.

За невиконання або неналежне виконання обов`язків за договором будівельного підряду підрядник сплачує неустойку, встановлену договором або законом, та відшкодовує збитки в повному обсязі.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 28.08.2020 у справі № 916/477/18.

Відповідач, всупереч вимог ст.ст. 509, 525, 526, 837, 883, 857 ЦК України, порушив господарське зобов`язання щодо передання робіт у відповідному обсязі, визначеному договором підряду №273 від 08.11.2016р., внаслідок чого зобов`язаний повернути незаконно отриманні бюджетні кошти.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст.224 ГК України, учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб`єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управленою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управлена сторона одержала б у разі належного виконання зобов`язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Частиною 1 ст.225 ГК України встановлено, що до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб`єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов`язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов`язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Відповідно до ст. 623 ЦК України, боржник, який порушив зобов`язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки.

Відшкодування збитків є одним з правових наслідків порушення зобов`язання.

Тобто, обов`язок по відшкодуванню збитків настає для суб`єктів господарювання у разі порушення господарського зобов`язання в результаті неналежного виконання умов договору (ст.ст. 224, 225 ГК України, 623 ЦК України).

При відступі від умов договору, що виразилося у невиконанні частини передбачених договором робіт, відповідач отримав оплату по договору у належному порядку, але своїми діями завдав збитків позивачу, що обумовлює право останнього у якості компенсації цих збитків вимагати повернення частини сплачених коштів.

Відповідно до умов договору №273 від 08.11.2016р. (п.6.5), якщо підрядник не в повному обсязі виконав свої зобов`язання за договором, Замовник має право вимагати за власним розсудом або виконати взяті підрядником зобов`язання, які він не виконав, або відмовитися від договору та вимагати повернення сплаченої суми, в тому числі, якщо замовником сплачено аванс - вимагати повернення авансу.

Відповідно до умов договору №273 від 08.11.2016р. підряднику повністю сплачено вартість виконаних робіт зазначених в актах в розмірі 789 747, 38 грн., у той же час відповідачем роботи, передбачені вищевказаними актами виконаних робіт в повному обсязі не виконані, а тому, збитки в розмірі 64 516,80 грн., завдані неналежним виконанням умов договору підлягають відшкодуванню ТОВ «Аквілон-Т».

За статтею 96 ЦК України юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов`язаннями усім належним їй майном.

Згідно частини першої статті 1172 ЦК України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов`язків.

Відповідальність юридичної особи настає у випадку, коли особа, з вини якої заподіяна шкода, заходиться з даною організацією у трудових відносинах, і шкода, заподіяна нею у зв`язку з виконанням трудових (службових) обов`язків, незалежно від того, постійним, сезонним, тимчасовим за трудовим договором чи на інших умовах вона була працівником цієї організації.

Згідно п.1.6 статуту ТОВ «Аквілон-Т» володіє відокремленим майном, має самостійний баланс, від свого імені набуває майнові та особисті немайнові права, вступає в зобов`язання, може бути позивачем та відповідачем в суді, господарському суді, має право укладати угоди, правочини.

Пунктом 1.9 статуту зазначено, що товариство як юридична особа, відповідає по своїм зобов`язанням лише належним йому на праві власності майном.

Крім того, в п.1.11 статуту зазначено, що учасники товариства з обмеженою відповідальністю не відповідають за його зобов`язаннями і несуть ризик збитків, пов`язаних з діяльністю товариства, в межах вартості своїх вкладів.

Враховуючи, що збитки Відділу освіти, молоді та спорту виконавчого комітету Полонської міської ради об`єднаної територіальної громади в розмірі 64 516,80 грн. завдано внаслідок завищення обсягів виконаних робіт та матеріалів посадовою особою - директором ТОВ «Аквілон-Т» під час виконання ним своїх службових обов`язків, стягнення коштів підлягає з їх отримувача тобто з ТОВ «Аквілон-Т».

Шепетівською окружною прокуратурою начальнику Відділу освіти, молоді та спорту виконавчого комітету Полонської міської ради об`єднаної територіальної громади направлено лист №54/3-1112 вих-21 від 15.04.2021р. про факт порушення відповідачем умов договору підряду №273 від 08.11.2016р. з пропозиціями заявлення позову про стягнення заподіяної шкоди.

Однак, згідно наданої відповіді №585 від 22.04.2021р. вбачається, що Відділ позбавлений можливості подати до суду позовну заяву про стягнення завданої шкоди з причин обмеженого фінансування та відсутності таких повноважень згідно Положення про Відділ. У листі №585 від 22.04.2021р. Відділом додатково проінформовано про можливість стягнення завданої шкоди на розрахунковий рахунок UА128201720344201017100093490.

Аналогічний лист №54/3-3073вих-21 від 11.06.2021р. з пропозиціями щодо заявлення позову направлено в Полонську міську раду.

Згідно відповіді Полонської міської ради №2084 від 11.06.2021р. остання повідомила, що позов про відшкодування вказаних збитків заявляти не буде у зв`язку з тим, що не виступала стороною договору підряду та відсутністю коштів на сплату судового збору.

З урахуванням того, що Відділ освіти, молоді та спорту виконавчого комітету Полонської міської ради об`єднаної територіальної громади та Полонська міська рада, як уповноважені органи у спірних правовідносинах, не зверталися з позовною заявою до суду для стягнення завданої шкоди існує підстава для звернення прокурора з позовною заявою до суду в інтересах держави в особі Відділу освіти, молоді та спорту виконавчого комітету Полонської міської ради об`єднаної територіальної громади та Полонської міської ради.

З огляду на це, у даному випадку прокурор набув право на представництво та звернення до суду за захистом інтересів держави, оскільки відповідний суб`єкт владних повноважень, хоч і усвідомлює порушення інтересів держави та має відповідні повноваження для їх захисту, всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертався.

Таким чином, у даному випадку має місце не здійснення захисту інтересів держави уповноваженим суб`єктом владних повноважень.

Аналогічної позиції щодо підстав для представництва прокурором інтересів держави у суді дотримався Верховний Суд України, викладеної в постанові від 21.01.2019р. у справі № 909/516/18.

Звернення прокурора до суду спрямоване на задоволення суспільної потреби, що полягає у вирішенні питання цільового використання та належного забезпечення фінансування заходів щодо капітального ремонту загальноосвітніх навчальних закладів району.

Відповідно до вимог ч.1 ст.73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ч.1 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

У відповідності до ст.76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Зі змісту ст.77 ГПК України вбачається, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Враховуючи встановлені судом обставини, вищевказані норми законодавства, а також неналежне виконання відповідачем умов договору, позовні вимоги про відшкодування шкоди в розмірі 64 516,80 грн. визнаються правомірними, обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 129 ГПК України судові витрати покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 2, 4, 74, 86, 129, 233, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Аквілон - Т", (2900, м.Хмельницький, провулок Купріна, буд.54/3, код: 34912811) на користь Відділу освіти, молоді та спорту виконавчого комітету Полонської міської ради об`єднаної територіальної громади, (30500, м.Полонне, вул.Лесі Українки, 113, код: 40212984) заподіяні збитки в розмірі 64 516,80 грн. (шістдесят чотири тисячі п"ятсот шістнадцять гривень 80 коп.)

Видати наказ.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Аквілон - Т", (2900, м.Хмельницький, провулок Купріна, буд.54/3, код: 34912811) на користь Хмельницької обласної прокуратури, (29000, м.Хмельницький, провулок Військоматський, 3, код: 02911102, Держказначейська служба України, м. Київ, МФО 820172, р/р UА188201720343120002000002814) 2 270,00 грн. (дві тисячі двісті сімдесят гривень 00 коп.) - витрат по оплаті судового збору.

Видати наказ.

Повний текст рішення складено та підписано 08.10.2021р.

Суддя О.Д. Вибодовський

Віддрук 5 прим.:

1- до справи

2- позивачу - Шепетівській окружній прокуратурі, 30400, м.Шепетівка, вул. Сергія Оврашка,43;

3 - позивачу - Відділу освіти, молоді та спорту виконавчого комітету Полонської міської ради об"єднаної територіальної громади, 30500, м.Полонне, вул. Лесі Українки, 114;

4 - позивачу - Полонській міській раді, 30500, м.Полонне, вул. Лесі Українки, 113;

5 - відповідачу - ТОВ "Аквілон - Т", 29000, м.Хмельницький, пров.Купріна, буд.54/3.

Виготовлено з АСДС помічник судді Т.М.Козій дата 08.10.2021р.