Постанова

від 05.10.2021 по справі 369/13621/18

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 369/13621/18 № апеляційного провадження: 22-ц/824/8273/2021 Головуючий у суді першої інстанції: Ковальчук Л.М. Доповідач у суді апеляційної інстанції:Семенюк Т.А.

05 жовтня 2021 року Київський апеляційний суд в складі колегії суддів Судової палати з розгляду цивільних справ:

Головуючого - Семенюк Т.А

Суддів - Рейнарт І.М., Кирилюк Г.М.,

при секретарі - Максюк І.Г.,

розглянувши в судовому засіданні в м. Києві цивільну справу апеляційною скаргою Рачука Олега Олександровича в інтересах Товариства з обмеженою відповідальністю ПОЛІМЕРНАФТОХІМ на рішення Києво - Святошинського районного суду Київської області від 18 березня 2021 року в справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю ПОЛІМЕРНАФТОХІМ до ОСОБА_2 , Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку Зоряна, 33 , третя особа Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Мартиненко Віктор Олександрович про визнання договору дарування нерухомого майна недійсним,-

В С ТА Н О В И В :

В жовтні 2018 року ТОВ Полімернафтохім звернулось до суду із позовом до ОСОБА_2 , ОСББ Зоряна, 33 , третя особа: Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Мартиненко В.О. про визнання договору дарування нерухомого майна недійсним, посилаючись в обґрунтування своїх вимог на те, що починаючи з березня 2016 року відносно ОСОБА_2 порушено кримінальне провадження № 12016100100003508 у вчиненні ним кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 191, ч. 3 ст. 191, ч. 4 ст. 191, ч. 5 ст. 191 КК України. Позивачем в рамках кримінальної справи заявлено цивільний позов до ОСОБА_2 на суму 3 052 500,00 гривень.

12.10.2017 року між ОСОБА_2 та ОСББ Зоряна, 33 було укладено договір дарування земельної ділянки, кадастровий номер 3222480401:01:063:0015, площею 0,1559 га з цільовим призначенням для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) за адресою АДРЕСА_1 .

Вважаючи такий договір незаконним, на підставі ст. 233 ЦК України позивач звернувся до суду із вказаним позовом, оскільки, як зазначав позивач, договір укладено під впливом тяжкої для ОСОБА_2 обставини (порушення кримінальної справи) та на вкрай невигідних для нього умовах.

Враховуючи викладене, позивач ТОВ Полімернафтохім просив визнати недійсним Договір дарування від 12 жовтня 2017 року, укладений між ОСОБА_2 та Об`єднанням співвласників багатоквартирного будинку Зоряна, 33 , посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Мартиненко В.О. за номером 1023, із застосуванням наслідків недійсності правочину відповідно до вимог ч. 1 ст. 216 ЦК України, та стягнути солідарно з відповідачів на користь позивача понесені судові витрати.

Рішенням Києво - Святошинського районного суду Київської області від 18 березня 2021 року в задоволенні позову ТОВ Полімернафтохім до ОСОБА_2 , ОСББ Зоряна, 33 , третя особа Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Мартиненко В.О. про визнання договору дарування нерухомого майна недійсним відмовлено.

Не погоджуючись із рішенням суду, Рачук О.О. в інтересах ТОВ Полімернафтохім подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду та ухвалити в нове, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі, вважаючи, що судом порушено норми процесуального та матеріального права, не враховано обставини, які мають суттєве значення для справи.

В обґрунтування апеляційної скарги, зазначив, що договір купівлі-продажу земельної ділянки від 17.08.2012 року (кадастровий номер; 3222480401:063:0015), яка є предметом оспорюваного договору дарування, було укладено 17 серпня 2012 року, відтак, наведені факти, зокрема, дати вчинення протиправних дій та дата укладення договору купівлі-продажу, дають підстави стверджувати, що земельна ділянка була придбана саме за незаконно привласнені грошові кошти ТОВ Полімернафтохім , що не було взято судом до уваги при розгляді справи.

Також вважає, що суд не звернув уваги, що укладення ОСОБА_2 безвідплатного договору дарування на користь ОСББ Зоряна, 33 не є економічно обґрунтованим і відбулось з урахуванням наявності кримінального провадження №12016100100003508 від 18 березня 2016 року за вчинення кримінальних правопорушень, санкція яких передбачає конфіскацію майна.

31 травня 2021 року на адресу апеляційного суду надійшли заперечення на апеляційну скаргу від представника ОСББ Зоряна, 33 , в якій просив залишити без змін рішення суду, а апеляційну скаргу без задоволення посилаючись на те, що ОСББ Зоряна, 33 та приватний нотаріус не знали і не могли знати про порушену кримінальну справу у відношенні ОСОБА_2 , саме тому дії приватного нотаріуса та дії підприємства, на момент вчинення реєстраційної дії, знаходились в рамках повноважень та відповідно до діючого законодавства.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, доводи апеляційної скарги, заперечення, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду та матеріали справи в межах апеляційного оскарження, вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Судом встановлено, що 18.03.2016 року внесено відомості до ЄРДР за №12016100100003508 та розпочато досудове розслідування за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 190 КК України.

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 23.05.2018 року в справі №761/1272/18 у вказаному кримінальному провадженні накладено арешт на майно ОСОБА_2 (квартиру АДРЕСА_1 та корпоративні права у ВАТ Кам`янець-Подільське Сортнасіннєовоч ).

12.10.2017 року між ОСОБА_2 ( Дарувальник ) та ОСББ Зоряна, 33 (Обдаровуваний) укладено договір дарування земельної ділянки, яка розташована за адресою АДРЕСА_1 площею 0,1559 га, з цільовим призначенням для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), кадастровий номер 3222480401:01:063:0015, площею 0,1559 га.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не доведено, що відповідач за відсутності тяжкої обставини не уклав би правочин взагалі або вчинив би його не на таких умовах.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Згідно положень ст. 16, 203, 215 ЦК України, для визнання судом оспорюваного правочину недійсним є: 1) пред`явлення позову однією із сторін правочину, або іншою зацікавленою стороною; 2) наявність підстав для оспорюваного правочину; 3) встановлення, чи порушується (не визнається або оспорюється) суб`єктивне цивільне право або інтерес особи, яка звернулася до суду.

Відповідно до ч. 3 ст. 215 ЦК України договір може бути визнаний недійсним за позовом особи, яка не була його учасником, за обов`язкової умови встановлення судом факту порушення цим договором прав та охоронюваних законом інтересів позивача. Саме по собі порушення сторонами договору, при його укладенні, окремих вимог закону не може бути підставою для визнання його недійсності, якщо судом не буде встановлено, що укладеним договором порушено право чи законні інтереси позивача і воно може бути відновлено шляхом визнання договору недійсним.

За результатами розгляду такого спору вирішується питання про спростування презумпції правомірності правочину й має бути встановлено не лише наявність підстав для недійсності правочину, передбачених законом, але і визначено, чи було порушено цивільне право особи, за захистом якого позивач звернувся до суду, яке саме право порушене, в чому полягає його порушення, оскільки, залежно від цього визначається необхідний спосіб захисту порушеного права, якщо таке порушення відбулось.

Відповідно до частини першої статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Згідно зі статтею 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до частини третьої статті 203 ЦК України волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

За змістом частини першої статті 233 ЦК України правочин, який вчинено особою під впливом тяжкої для неї обставини і на вкрай невигідних умовах, може бути визнаний судом недійсним незалежно від того, хто був ініціатором такого правочину.

Відповідно до статті 717 ЦК України за договором дарування одна сторона (дарувальник) передає або зобов`язується передати в майбутньому другій стороні (обдаровуваному) безоплатно майно (дарунок) у власність.

За змістом зазначених норм матеріального права при укладенні договору дарування волевиявлення дарувальника має бути спрямоване на добровільне, безоплатне, без будь - яких примусів (життєвих обставин або впливу сторонніх осіб) відчуження належного йому майна на користь обдаровуваного.

Разом з тим правочини, що вчиняються особою під впливом тяжкої для неї обставини і на вкрай невигідних умовах, характеризуються тим, що особа їх вчиняє добровільно, усвідомлює свої дії, але вимушена це зробити через тяжкі обставини і на вкрай невигідних умовах, а тому волевиявлення особи не вважається вільним і не відповідає її внутрішній волі.

Отже, правочин може бути визнаний судом недійсним на підставі статті 233 ЦК, якщо його вчинено особою під впливом тяжкої для неї обставини і на вкрай невигідних умовах, чим друга сторона правочину скористалася. Тяжкими обставинами можуть бути тяжка хвороба особи, членів її сім`ї чи родичів, смерть годувальника, загроза втратити житло чи загроза банкрутства та інші обставини, для усунення або зменшення яких необхідно укласти такий правочин. Особа (фізична чи юридична) має вчиняти такий правочин добровільно, без наявності насильства, обману чи помилки.

Особа, яка оскаржує правочин, має довести, що за відсутності тяжкої обставини правочин не було б вчинено взагалі або вчинено не на таких умовах.

Як вбачається з матеріалів справи земельна ділянка, яка розташована за адресою АДРЕСА_1 площею 0,1559 га, з цільовим призначенням для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), кадастровий номер 3222480401:01:063:0015, площею 0,1559 га. придбавалась для будівництва килимового багатоквартирного будинку, в зв`язку з чим, саме на цю адресу було отримано декларацію про початок будівельних робіт, а згодом декларацію про готовність об`єкта до експлуатації.

Також, необхідним критерієм для визнання правочину недійсним, з підстав передбачених вище, є доведення в судовому процесі нерозривного причино - наслідкового зв`язку між тяжкими обставинами та вчиненням спірного правочину, який вчиняється виключно для усунення та/або зменшення тяжких обставин.

Проте дані обставини, судом встановлено не було, а позивач не надав жодних доказів на підтвердження своїх доводів.

Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

В Постанові Верховного Суду від 29 липня 2020 року в справі №295/5761/16-ц, зроблено висновок, що суд захищає не гіпотетичні та ілюзорні, а конкретні та реальні права, свободи та охоронювані законом інтереси саме тієї особи, яка звернулася до суду, або в інтересах якої звернулась особа, уповноважена на таке звернення.

В процесі позивач має довести, що його права, свободи або охоронювані законом інтереси порушено, інакше наступають наслідки у вигляді відмови у задоволенні позову.

Саме по собі, можливе порушення норм законодавства відповідачем не надає підстав для задоволення позову і суд, навіть, не має повноважень на встановлення обставин такого порушення до того, як буде з`ясовано, за захистом якого саме права, свободи чи законного інтересу звернувся позивач.

Відповідно до ч.1 ст.3 ЦПК України, кожна особа має право, в порядку, встановленому цим кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, не визнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Тлумачення вказаних норм свідчить, що завданням цивільного судочинства є саме ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Такий захист можливий за умови, що права, свободи чи інтереси позивача власне порушені, а учасники використовують цивільне судочинство для такого захисту. Схожий висновок викладено у Постанові Верховного Суду від 05.09.2019 року в справі №638/2304/17.

Відповідно до ч.5 ст. 12 ЦК України добросовісність набувача презюмується. Якщо судом буде встановлено, що набувач знав, чи міг знати про наявність перешкод до вчинення правочину, в тому числі й те, що продавець не мав права відчужувати майно, це може свідчити про добросовісність набувача. Важливим, у таких справах, також є питання розмежування добросовісності і недобросовісності набувача. На цьому, зокрема, вказується у листі Вищого Спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ №24-150/0/4-13 від 28.01.2013 року.

Судом встановлено, що підозра в скоєнні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 191, ч. 3 ст. 191, ч. 4. ст. 191, ч. 5 ст. 191 КК України була вручена ОСОБА_2 тільки 25 жовтня 2017 року, в той час, як договір дарування земельної ділянки укладено 12 жовтня 2017 року, тобто ще до вручення підозри, оскільки до цього моменту ОСОБА_2 допитували у якості свідка.

Як пояснив в судовому засіданні ОСОБА_2 , договір дарування земельної ділянки на користь ОСББ Зоряна,33 укладався ним добровільно на виконання існуючих між ними домовленостей з урахуванням укладених раніше ним та членами ОСББ Зоряна, 33 інвестиційними договорами. Щодо наявності будь - яких вкрай невигідних для нього обставин та умов перебування його у скрутному становищі ОСОБА_2 заперечував.

Колегія суддів не може погодитись з доводами апеляційної скарги, що судом не враховано, що земельна ділянка була придбана саме за незаконно привласнені грошові кошти ТОВ Полімернафтохім таукладення ОСОБА_2 безвідплатного договору дарування на користь ОСББ Зоряна, 33 не є економічно обґрунтованим і відбулось з урахуванням наявності кримінального провадження №12016100100003508 від 18 березня 2016 року за вчинення кримінальних правопорушень, санкція яких передбачає конфіскацію майна, оскільки підставою позову ТОВ Полімернафтохім зазначив ст. 233 ЦК України - правочин, який вчинено особою під впливом тяжкої для неї обставини і на вкрай невигідних умовах, може бути визнаний судом недійсним незалежно від того, хто був ініціатором такого правочину.

Відповідно до ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Відповідно до висновку, викладеному в Постанові Верховного Суду у справі 369/11268/16-ц від 03.07.2019 року, позивач вправі звернутися до суду із позовом про визнання договору недійсним, як такого, що направлений на уникнення звернення стягнення на майно боржника, на підставі загальних засад цивільного законодавства (пункт 6 статті 3 ЦК України) та недопустимості зловживання правом (частина третя статті 13 ЦК України), та послатися на спеціальну норму, що передбачає підставу визнання правочину недійсним, якою може бути як підстава, передбачена статтею 234 ЦК України, так і інша, наприклад, підстава, передбачена статтею 228 ЦК України.

Проте, з такими вимогами позивач до суду не звертався, крім того, як пояснив в судовому засіданні ОСОБА_2 , у забезпечення цивільного позову ТОВ Полімернафтохім в кримінальній справі, на його майно накладено арешт.

Інші доводи апеляційної скарги також висновків суду не спростовують та не впливають на їх правильність.

Враховуючи наведе, колегія суддів вважає, що рішення суду постановлене з дотриманням норм діючого законодавства, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції та не дають підстав вважати, що судом допущені порушення матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення спору.

Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 381-384 ЦПК України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргуРачука Олега Олександровича в інтересах Товариства з обмеженою відповідальністю ПОЛІМЕРНАФТОХІМ - залишити без задоволення.

Рішення Києво - Святошинського районного суду Київської області від 18 березня 2021 року - залишено без змін.

Постанова набирає чинності з моменту її прийняття, може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.

Повний текст виготовлено 07 жовтня 2021 року

Головуючий

Судді