Постанова

від 06.10.2021 по справі 2-78/11

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

06 жовтня 2021 року

м. Київ

справа № 2-78/11

провадження № 61-2054св20

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Синельникова Є. В.,

суддів: Білоконь О. В., Осіяна О. М., Хопти С. Ф. (суддя-доповідач), Шиповича В. В.,

учасники справи:

позивачі (відповідачі за зустрічним позовом): ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , правонаступниками якого є ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та ОСОБА_5 ,

відповідач (позивач за зустрічним позовом) - ОСОБА_6 ,

треті особи: ОСОБА_7 , Трускавецька міська рада Львівської області,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційні скарги ОСОБА_1 на рішення Трускавецького міського суду Львівської області від 30 серпня 2017 року у складі судді Марчука В. І. та постанову Львівського апеляційного суду від 26 грудня 2019 року у складі колегії суддів: Ніткевича А. В., Бойко С. М., Копняк С. М. та ОСОБА_6 на постанову Львівського апеляційного суду від 26 грудня

2019 року,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У жовтні 2005 року ОСОБА_2 та ОСОБА_1 звернулись до суду з позовом до ОСОБА_6 про визначення порядку користування житловим будинком та усунення перешкод в користуванні ним.

Позовні вимоги мотивовано тим, що житловий будинок АДРЕСА_1 належить на праві спільної часткової власності ОСОБА_2 , ОСОБА_1 та ОСОБА_6 , де ОСОБА_2 належить 5/8 ідеальних часток, ОСОБА_1 2/8 ідеальних часток, ОСОБА_6 1/8 ідеальна частка.

Спірний будинок побудовано у 1947 році, з приведеної експертом характеристики фізичний знос будинку становить 48 %, тому проведення добудов або реконструкцій є недоцільним у зв`язку з небезпекою його обвалу. Так як частка ОСОБА_6 є незначною, становить 7,15 кв. м, в тому числі житлової 3,82 кв. м, тому не може бути виділена в натурі.

Взаємовідносини між ними та ОСОБА_6 після смерті

ОСОБА_8 стали неприязними. ОСОБА_6 не пускає їх у будинок, постійно вчиняє конфлікти.

Враховуючи те, що будинок не може бути поділений в натурі між співвласниками ОСОБА_2 та ОСОБА_1 просили суд встановити порядок користування спірним будинком та виділити в користування ОСОБА_2 кімнату позначену 1-3 площею 14,5 кв. м, кухню позначену 1-2 площею 14,6 кв. м, ОСОБА_1 виділити в користування кімнату позначену 1-5 площею 10,5 кв. м, а ОСОБА_6 виділити в користування кімнату позначену 1-6 площею 5,3 кв. м, визначити порядок користування допоміжними площами будинку: коридором позначеним 1-1 площею

8,4 кв. м та кладовою позначеною 1-4 площею 2,8 кв. м, а закріплену за будинком земельну ділянку площею 242 кв. м залишити в спільному користуванні ОСОБА_2 та ОСОБА_1 .

У квітні 2007 року ОСОБА_6 звернулась до суду з позовом до

ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , треті особи: ОСОБА_7 та Трускавецька міська рада, про поділ будинку в натурі.

Зустрічну позовну заяву мотивовано тим, що вона є співвласником спірного будинку, їй належить 1/8 ідеальна частка. Вселилась в цей будинок у

1982 році зі згоди батьків її чоловіка ОСОБА_9 та ОСОБА_10 . Вони вели спільне господарство, доглядали їх до смерті, купували ліки, готували їжу, обробляли город, годували худобу та робили інші дії, необхідні для догляду за батьками та утримання будинку в належному стані, за власні кошти значно покращили стан спірного будинку, постійно проводячи ремонтно-будівельні роботи. Вона та її дочка ОСОБА_7 іншого житла не мають, постійно проживають у спірному будинку. Між нею та ОСОБА_1 та ОСОБА_2 існують неприязні стосунки, вони після смерті її чоловіка ОСОБА_8 почали знущатись над нею, виганяти її з дому.

Ухвалою Трускавецького міського суду Львівської області від 03 вересня 2007 року зазначені позови об`єднані в одне провадження.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Справа судами розглядалась неодноразово.

Рішенням Трускавецького міського суду Львівської області від 22 січня

2008 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 та ОСОБА_1 відмовлено. Позовні вимоги ОСОБА_6 задоволено.

Припинено право спільної часткової власності ОСОБА_2 , ОСОБА_1 та ОСОБА_6 на жилий будинок, який знаходиться за адресою:

будинок АДРЕСА_1 . Проведено поділ зазначеного будинку відповідно до першого варіанту поділу згідно з висновком судової будівельно-технічної експертизи

від 14 червня 2006 року.

Виділено ОСОБА_2 у власність приміщення у спірному будинку, зображені на додатку № 1 до висновку судової будівельно-технічної експертизи від 14 червня 2006 року, корисною площею 30,8 кв. м, що на

4,95 кв. м менше від його ідеальної частки, а саме: частину приміщення коридору, площею 2,7 кв. м літ. 1-1, приміщення кімнати площею 14,8 кв. м літ. 1-3, кладову площею 2,8 кв. м літ. 1-4, приміщення кімнати площею

10,5 кв. м літ. 1-5, веранду площею 3,5 кв. м літ. І. Виділено ОСОБА_2 у власність огорожу, позначену літ. 1 на додатку № 2 до висновку судової будівельно-технічної експертизи від 14 червня 2006 року площею 29 кв. м.

Виділено ОСОБА_6 у власність приміщення у спірному будинку, зображені на додатку № 1 до висновку судової будівельно-технічної експертизи від 14 червня 2006 року, корисною площею 26,4 кв. м, що на 19,25 кв. м більше від її ідеальної частки, а саме: частину приміщення коридору, площею 5,7 кв. м літ. 1-1, приміщення кімнати площею 15,4 кв. м літ. 1-2, приміщення кімнати площею 5,3 кв. м літ. 1-6. Виділено

ОСОБА_6 у власність огорожу, позначену літ. 1, площею 23 кв. м та ворота, позначені літ. 2 на додатку № 2 до висновку судової будівельно-технічної експертизи від 14 червня 2006 року, площею 4,6 кв. м.

У спільній власності ОСОБА_2 та ОСОБА_6 залишено вбиральню, позначену літ. Б на додатку № 2 до висновку судової будівельно-технічної експертизи від 14 червня 2006 року.

Зобов`язано ОСОБА_2 та ОСОБА_6 встановити перегородку в приміщенні коридору літ. 1-1 по лінії розподілу, демонтувати дверний блок, що з`єднує приміщення літ. 1-2 та 1-3, забити проріз, виконати опоряджувальні роботи та відокремити інженерні мережі. Зобов`язано ОСОБА_2 пробити дверні прорізи для входу та вставити два дверних блоки, пробити в приміщенні, позначеному літ. 1-3 додатковий проріз і вставити віконний блок. Зобов`язано ОСОБА_6 з метою забезпечення вимог ДБН В.2.215 2005 Житлові будинки виконати прибудову-тамбур, позначену літ. ІІ на додатку № 1 до висновку судової будівельно-технічної експертизи від 14 червня 2006 року.

Стягнуто з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_1 24 499,00 грн у рахунок компенсації вартості її частки, право власності на яку припинено. Стягнуто з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_2 7 527,00 грн у рахунок компенсації за відхилення від його ідеальної частки. Стягнуто з ОСОБА_6 на рахунок № НОМЕР_1 Територіального управління державної судової адміністрації у Львівській області 1 334 грн невнесеної нею частини вартості частки майна, право власності на яке припинено. Стягнуто з ОСОБА_2 , ОСОБА_1 солідарно на користь ОСОБА_6 348 грн судового збору та 30 грн витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.

Рішенням Апеляційного суду Львівської області від 02 жовтня 2008 року рішення Трускавецького міського суду Львівської області від 22 січня

2008 року змінено: доповнено резолютивну частину рішення четвертим абзацом такого змісту: припинити право спільної часткової власності ОСОБА_1 на 2/8 частини будинку

АДРЕСА_1 . Доповнено абзац сьомий резолютивної частини рішення, вказавши: що становить 55/100 частки будинковолодіння . Доповнено абзац восьмий резолютивної частини рішення, вказавши: що становить 45/100 частки будинковолодіння . Доповнено абзац чотирнадцятий резолютивної частини рішення, вказавши: що знаходиться на рахунку

№ НОМЕР_1 Територіального управління Державної судової адміністрації у Львівській області . У решті рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Ухвалою Верховного Суду України від 29 вересня 2010 року задоволено касаційну скаргу ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , скасовано рішення Трускавецького міського суду Львівської області від 22 січня 2008 року та рішення Апеляційного суду Львівської області від 02 жовтня 2008 року, справу передано на новий розгляд до суду першої інстанції.

В ухвалі касаційний суд зазначив, що суд першої інстанції не взяв до уваги доводи ОСОБА_1 про те, що її частка є більшою порівняно з часткою позивача і що припинення її права власності на 2/8 частини спірного жилого будинку завдасть істотної шкоди її інтересам, крім цього на момент ухвалення рішення про припинення права власності на часту в спільному майні ОСОБА_6 не виконала вимоги частини другої

статті 365 ЦК України та не внесла повну вартість належної ОСОБА_1 частки у спірному будинку на депозитний рахунок суду, а також не врахував, що поділ майна, яке перебуває у спільній частковій власності є можливим, якщо кожній зі сторін може бути виділено відокремлену частину будинку із самостійним виходом, що виключає можливість залишення у спільному користуванні співвласників будь яких приміщень будинку і не перевірив наявності дозволу виконавчого органу місцевої ради на проведення робіт по переплануванню та переобладнанню будинку.

Ухвалою Трускавецького міського суду Львівської області від 09 листопада 2016 року залучено до участі у справі ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

ОСОБА_5 та ОСОБА_5 як правонаступників позивача ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Рішенням Трускавецького міського суду Львівської області від 30 серпня 2017 року у задоволенні позову ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , правонаступниками якого є ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та ОСОБА_5 , відмовлено.

Позов ОСОБА_6 задоволено.

Припинено право спільної часткової власності ОСОБА_6 , ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та ОСОБА_5 на житловий будинок АДРЕСА_1 .

Зобов`язано поділ житлового будинку

АДРЕСА_1 провести відповідно

до І варіанту поділу зазначеного у висновку судової інженерно-технічної експертизи від 03 листопада 2014 року № 77/78/79.

Виділено в користування ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та ОСОБА_5 власникам 5/8 ідеальних часток у житловому будинку АДРЕСА_1 (зображені на плані в таблиці 1 графічної частини висновку зелений колір) площею приміщень 30,8 кв. м, що на 4,95 кв. м менше від ідеальної частки та становить 54/100 частки будинковолодіння: літ. 1-1 - частину коридору площею - 2,7 кв. м; літ. 1-3 - приміщення кімнати площею - 14,8 кв. м; літ. 1-4 - кладова площею - 2,8 кв. м;

літ. 1-5- приміщення кімнати площею - 10,5 кв. м.

Виділено в користування ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та ОСОБА_5 власникам 5/8 ідеальних часток у житловому будинку АДРЕСА_1 господарські будівлі та споруди: веранду літ. І площею - 3,5 кв. м; огорожу літ. 1 площею - 29,0 кв. м.

Виділено в користування ОСОБА_6 власнику 1/8 ідеальних часток в житловому будинку АДРЕСА_1 (зображені на плані в таблиці 1 графічної частини висновку синій колір) площею приміщень 26,4 кв. м, що на 19,25 кв. м більше від ідеальної частки та становить 46/100 часток будинковолодіння: літ. 1-1 - частину коридору площею - 5,7 кв. м; літ. 1-2 - приміщення кімнати площею - 15,4 кв. м; літ. 1-6 - приміщення кімнати площею -

5,3 кв. м.

Виділено в користування ОСОБА_6 власнику 1/8 ідеальних часток у житловому будинку АДРЕСА_1 господарські будівлі та споруди: огорожу літ. 1 площею - 23,0 кв. м; ворота літ. 2 площею - 4,6 кв. м.

У спільне користування ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_5 та ОСОБА_6 виділено господарські будівлі та споруду: вбиральню літ. Б. Зобов`язано ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_5 та ОСОБА_6 встановити перегородку в приміщенні коридору літ 1-1 по лінії розподілу; закласти дверний блок, що з`єднує приміщення літ. 1-2 та

1-3; влаштувати автономні інженерні комунікації. Зобов`язано ОСОБА_6 вхід до своїх приміщень залишити існуючий, прибудувавши ганок. Зобов`язано ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та ОСОБА_5 пробити дверний проріз між приміщенням під

літ. 1-3 та частиною приміщення під літ. 1-1; для забезпечення інсоляції в приміщенні літ. 1-3 пробити додатковий проріз і встановити віконний блок.

Зобов`язано кожного із співвласників користуватись горищем над своїми приміщеннями.

Стягнуто з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_1 компенсацію вартості її частки, право власності на яку припинено у розмірі 198 72,00 грн.

Стягнуто з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_1 , ОСОБА_3 ,

ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та ОСОБА_5 компенсацію за відхилення реальних часток будинковолодіння від ідеальних у розмірі

5 761,00 грн. Зобов`язано стягнення вищезазначених коштів проводити з рахунку № НОМЕР_2 , який відкритий Територіальним управлінням ДСА у Львівській області та на який ОСОБА_6 було внесено кошти у розмірі 32 026,00 грн у рахунок вартості частки у спільному майні.

Зобов`язано повернути ОСОБА_6 кошти у розмірі 6 393,00 грн, які були внесені на рахунок № НОМЕР_2 , який відкритий Територіальним управлінням ДСА у Львівській області. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що спільне володіння і користування спірним будинком є неможливе через відсутність технічної можливості та існування між ОСОБА_6 та ОСОБА_1 неприязних стосунків. Крім цього, позивач ОСОБА_1 фактично проживає у двокімнатній квартирі за адресою: АДРЕСА_2 , хоча з 12 лютого 2008 року є зареєстрованою в спірному будинку, однак не переїхала до нього проживати.

При цьому, суд взяв до уваги пояснення ОСОБА_6 , про те, що вона постійно проживала та проживає в спірному будинку, підтримує житловий стан будинку, проводила ремонтні роботи щодо покращення його стану, іншого житла у неї немає.

У свою чергу, враховуючи наявність спору між співвласниками та відсутність технічної можливості визначення порядку користування спірним будинком всіма співвласниками та виділу в натурі належної величини площі співвласнику 2/8 ідеальних часток, його право власності підлягає припиненню з виплатою вартості цієї частки в грошовому еквіваленті.

Таким чином, суд дійшов висновку, що у спірних правовідносинах наявні всі передбачені статтею 365 ЦК України передумови для припинення права ОСОБА_1 на частку в спірному будинку, оскільки ОСОБА_6 на депозитний рахунок суду було внесено суму компенсації за припинення права власності та компенсацію за відхилення від ідеальних часток у розмірі 32 026 грн, що підтверджується копіями квитанцій, які знаходяться в матеріалах справи.

Суд не взяв до уваги доводи ОСОБА_1 про те, що вона є одноосібним власником та спадкоємцем 5/8 ідеальних частин спірного житлового будинку після смерті свого сина ОСОБА_2 , оскільки в матеріалах справи знаходиться відповідь державного нотаріуса Трускавецької державної нотаріальної контори, з якої вбачається, що спадкоємцями майна після смерті ОСОБА_2 є ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та ОСОБА_5 .

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Львівського апеляційного суду від 26 грудня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково. Рішення Трускавецького міського суду Львівської області від 30 серпня 2017 року в частині задоволення позову ОСОБА_6 скасовано й ухвалено в цій частині нове рішення про відмову у задоволенні цих позовних вимог.

У іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Постанову суду апеляційної інстанції мотивовано тим, що відповідно до висновку експертів за результатами проведеної комплексної судової будівельно-технічної оціночно-будівельної, оціночно-земельної та земельно-технічної експертизи від 14 лютого 2019 року, враховуючи загальну площу житлового будинку, поділ у відповідності до вимог Державних будівельних норм приміщень житлового будинку в належних частках не є можливий.

Суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що частка позивача ОСОБА_1 у розмірі 11/24 часток у праві власності на нерухоме майно є значною часткою у цьому праві, а припинення права власності на значну частку в майні, що одночасно є позбавленням права власності на частину житлового приміщення, не може бути визнано таким, що не завдасть істотної шкоди інтересам співвласника, оскільки така шкода є очевидною.

Таким чином, за відсутності підстав для припинення права власності позивача ОСОБА_1 на належну їй частку у спільній частковій власності, а також за відсутності експертних висновків про можливі варіанти поділу спірного домоволодіння виходячи із наявних у сторін часток будинку (без збільшення частки відповідача ОСОБА_6 в два рази), апеляційний суд дійшов висновку про те, що висновок суду першої інстанції про задоволення зустрічних позовних вимог є помилковим.

Колегія суддів погодилася з висновком суду першої інстанції про те, що спільне володіння і користування спірним будинком є неможливе через відсутність технічної можливості та існування між ОСОБА_6 та

ОСОБА_1 неприязних стосунків. При цьому, апеляційний суд враховував, що позивач ОСОБА_1 фактично проживає у двокімнатній квартирі за адресою: АДРЕСА_2 , хоча з 12 лютого 2008 року є зареєстрованою в спірному будинку, однак в цьому будинку не проживає.

Поряд з цим, питання щодо можливості/неможливості спільного користування і володіння майном, а також визначення варіантів встановлення порядку користування будинком

АДРЕСА_1 не було предметом судових експертиз, відтак доводи первісного позову не знайшли свого підтвердження, що одночасно свідчить про безпідставність апеляційної скарги в цій частині та законність оскаржуваного рішення.

Короткий зміст вимог касаційних скарг та їх доводи

У касаційній скарзі, поданій у січні 2020 року до Верховного Суду,

ОСОБА_6 , посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права й порушення норм процесуального права, просила скасувати постанову суду апеляційної інстанції й залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Касаційну скаргу мотивовано тим, що судом апеляційної інстанції було порушено вимоги статті 365 ЦК України, оскільки не було вирішено спору між сторонами. Судом не було встановлено обставин, що мають значення для справи на підставі належних та допустимих доказів, не було надано належної правової оцінки усім доказам у сукупності та залишено поза увагою те, що доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.

Заявник вказує, що у зв`язку зі смертю позивача ОСОБА_2 до участі у справі залучено його правонаступників: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , неповнолітню ОСОБА_5 та неповнолітню ОСОБА_5 , але судом не встановлено законних представників неповнолітніх учасників справи та не долучено до матеріалів справи свідоцтва про народження дітей. Тобто, співвласники спірного будинку, а саме ОСОБА_5 та ОСОБА_5 народилися ІНФОРМАЦІЯ_2 , тобто є неповнолітніми особами з неповною цивільною дієздатністю.

Оскільки обом сторонам відмовлено у задоволенні їхніх позовів, то судові витрати за проведення комплексної судової будівельно-технічної, оціночно-будівельної, оціночно-земельної та земельно-технічної експертизи у розмірі 12 012,00 грн, яку замовляла та оплачувала ОСОБА_1 повинні залишитися за позивачем. Покладання цих судових витрат на відповідача суперечить нормі частини другої статті 141 ЦПК України.

У касаційній скарзі, поданій у лютому 2020 року до Верховного Суду,

ОСОБА_1 , посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просила скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у частині відмови у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та ОСОБА_5 та у цій частині ухвалити нове судове рішення про задоволення позовних вимог про реальний поділ будинку та земельної ділянки згідно із другим варіантом висновку комплексної судової експертизи. У іншій частині постанову суду апеляційної інстанції залишити в силі.

Касаційну скаргу мотивовано тим, що судом не було враховано, що квартира по АДРЕСА_2 не належить на праві власності ОСОБА_1 , яка звернулася до суду із первісними позовними вимогами про усунення перешкод у користуванні майном, і від часу смерті її брата і чоловіка ОСОБА_6 вона не має доступу до спірного будинку. Згодом нею та позивачем ОСОБА_2 було змінено позовні вимоги та висловлено прохання до суду про припинення права спільної часткової власності та поділ будинку в натурі з позовною вимогою про усунення перешкод у користуванні майном (заява

від 22 лютого 2007 року). Суд на це уваги не звернув та розглядав первісну позовну заяву про усунення перешкод у користуванні майном та визначення порядку користування житловим будинком.

Крім того, судом апеляційної інстанції було призначено ще одну судову будівельно-технічну експертизу від 14 лютого 2019 року, відповідно до висновку якої на розгляд суду було представлено два варіанти поділу. На думку заявника саме другий варіант висновку експертизи максимально зберігає право кожного із співвласників на належну йому частку у праві власності, є збалансованим і справедливим вирішенням цього багаторічного спору.

Надходження касаційних скарг до суду касаційної інстанції

Ухвалами Верховного Суду від 03 лютого 2020 року та від 14 лютого

2020 року було відкрито касаційне провадження у цій справі та витребувано із суду першої інстанції матеріали указаної цивільної справи.

У лютому 2020 року справа надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 13 липня 2021 року справу за позовом

ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , правонаступниками якого є ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та ОСОБА_5 до ОСОБА_6 , треті особи: ОСОБА_7 та Трускавецька міська рада Львівської області, про визначення порядку користування житловим будинком та усунення перешкод у користуванні ним; за зустрічним позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , правонаступниками якого є ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та ОСОБА_5 , треті особи: ОСОБА_7 та Трускавецька міська рада Львівської області, про поділ в натурі будинку, призначено до судового розгляду.

Відзив на касаційні скарги до суду не надійшов

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Спірний житловий будинок, який знаходиться за адресою: будинок АДРЕСА_1 належав на праві спільної часткової власності ОСОБА_2 - 5/8 ідеальних часток, ОСОБА_1 -

2/8 ідеальних частки та ОСОБА_6 - 1/8 ідеальна частка.

У процесі розгляду справи позивач ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 помер, що підтверджується копією актового запису про смерть № 63 від 14 квітня 2014 року (а. с. 127, т. 3).

У подальшому, після укладення цивільно-правових угод та спадкування частки співвласників у спірному будинку є наступними: ОСОБА_1 -

11/24 (2/8+5/24); ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ,

ОСОБА_5 - по 5/48 кожного; ОСОБА_6 - 1/8.

Ухвалою від 09 листопада 2016 року суд залучив до участі у розгляді справи як правонаступників позивача ОСОБА_2 : ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_5 (а. с. 133, т. 3).

Як вбачається з висновку судової інженерно-технічної експертизи

від 03 листопада 2014 року № 77/78/79, розподіл спірного житлового будинку по АДРЕСА_1 у відповідності до ідеальних часток співвласників з технічної точки зору встановити неможливо, тому визначати, які конкретно роботи потрібно буде виконати по переобладнанню спірного будинку, і які матеріальні витрати на це необхідно буде затратити, не доцільно.

При цьому, експертом запропоновано два варіанти поділу житлового будинку, на стадії проектного завдання, з відхиленням від ідеальних часток між власником 5/8 ідеальних часток та 1/8 ідеальних часток з виплатою грошової компенсації (а. с. 24-25, т. 3).

Під час розгляду справи в апеляційному суді Львівської області ухвалою судового засідання від 19 вересня 2018 року задоволено клопотання

ОСОБА_1 та призначено у справі судову будівельно-технічну експертизу.

З врахуванням вказівок Верховного Суду України, викладених в ухвалі

від 29 вересня 2010 року та спадкування частки померлого співвласника ОСОБА_2 , суд поставив питання чи можливий розподіл будинку АДРЕСА_1 з урахуванням об`єднаної ідеальної частки співвласників ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_5 та ідеальної частки співвласника ОСОБА_6 , а також між усіма співвласниками з у рахуванням їх часток, чи може бути виділена належна співвласникам

ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,, ОСОБА_5 , ОСОБА_5 об`єднана ідеальна частка в натурі будинку

АДРЕСА_1 та чи може бути виділена належна співвласнику ОСОБА_6 ідеальна частка в натурі будинку АДРЕСА_1 .

Згідно із висновку експертів за результатами проведеної комплексної судової будівельно-технічної оціночно-будівельної, оціночно-земельної та земельно-технічної експертизи № 1049/1050/1051/1052/18-22 від 14 лютого 2019 року, дійсна (ринкова) вартість житлового будинку по АДРЕСА_1 , станом на день проведення дослідження становить 203 839 грн.

Мінімально необхідна площа для однокімнатної квартири становить

27,12 кв. м. Об`єднана частка співвласників в одиницях площі становить - 51,63 кв. м. Враховуючи загальну площу житлового будинку, поділ у відповідності до вимог Державних будівельних норм приміщень житлового будинку в належних частках є можливий лише за умови проведення будівельних робіт по влаштуванню добудови для співвласника 1/8 частки, для забезпечення необхідних приміщень, які необхідні згідно вимог ДБН В.2.2-15-2005 Будинки і споруди. Житлові будинки .

Враховуючи загальну площу житлового будинку, поділ у відповідності до вимог Державних будівельних норм приміщень житлового будинку в належних частках не є можливий.

Належна співвласникам ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

ОСОБА_5 , ОСОБА_5 об`єднана ідеальна частка в натурі будинку АДРЕСА_1 , яка становить 51,63 кв. м більша за мінімально необхідну площу для однокімнатної квартири, а тому виділення 7/8 частки ідеальної частки є можливим.

У свою чергу, виділення 1/8 частки у житлового будинку

АДРЕСА_1 ОСОБА_6 є можливим лише за умови виділення більшої площі (відхиленням від ідеальної частки в 2 рази) та влаштування добудови для забезпечення необхідних приміщень, згідно вимог ДБН В.2.2-15-2005 Будинки і споруди. Житлові будинки .

За умови поділу згідно наданих варіантів необхідно виконати будівельні роботи із улаштування прибудови, дверних прорізів, замурування дверних та віконних прорізів, демонтування віконного блоку. Вартість будівельних робіт становить 6 943 грн.

Відповідно до державних будівельних норм України Житлові будинки. Реконструкція та капітальний ремонт ДБН В.3.2-2-2009 проект на можливість реконструкції (добудови та переобладнання) слід виконати спеціалізованою проектною організацією, що має відповідну ліцензію, після проведеного повного обстеження конструктивних елементів будівлі, забезпечення відокремленими інженерними мережам санітарно-гігієнічними вимогами щодо інсоляції, природного освітлення, провітрювання, вентиляції приміщень житлового будинку, тобто необхідного та безпечного рівня комфортності проживання, після чого надати проектні рішення до управління містобудування, архітектури та землекористування Трускавецької міської ради для затвердження (погодження) проекту щодо реконструкції житлового будинку.

На розгляд суду надано два варіанти поділу будинку

АДРЕСА_1 за умови виділення більшої площі (відхиленням від ідеальної частки в 2 рази) та влаштування добудови для співвласника 1/8 частки.

Питання щодо можливості/неможливості спільного користування і володіння майном не було предметом судової експертизи.

Позиція Верховного Суду

Частиною третьою статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Пунктом 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ передбачено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України (тут і далі в редакції до наведених змін) підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційні скарги ОСОБА_1 та ОСОБА_6 задоволенню не підлягають.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

У частині третій статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Поняття спільної часткової власності визначено у частині першій

статті 356 ЦК України як власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності.

Право спільної часткової власності - це право двох або більше осіб за своїм розсудом володіти, користуватися і розпоряджатися належним їм у певних частках майном, яке складає єдине ціле.

Кожен учасник спільної часткової власності володіє не часткою майна в натурі, а часткою в праві власності на спільне майно в цілому. Ці частки є ідеальними й визначаються відповідними процентами від цілого чи у дробовому вираженні.

Згідно із статтею 364 ЦК України співвласник має право на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній частковій власності.

Якщо виділ у натурі частки зі спільного майна не допускається згідно із законом або є неможливим (частина друга статті 183 цього Кодексу), співвласник, який бажає виділу, має право на одержання від інших співвласників грошової або іншої матеріальної компенсації вартості його частки.

Відповідно до статті 367 ЦК України майно, що є у спільній частковій власності, може бути поділене в натурі між співвласниками за домовленістю між ними. У разі поділу спільного майна між співвласниками право спільної часткової власності на нього припиняється.

Право особи на частку у спільному майні може бути припинене за рішенням суду на підставі позову інших співвласників, якщо частка є незначною і не може бути виділена в натурі, річ є неподільною, спільне володіння і користування майном є неможливим, таке припинення не завдасть істотної шкоди інтересам співвласника та членам його сім`ї. Суд постановляє рішення про припинення права особи на частку у спільному майні за умови попереднього внесення - позивачем вартості цієї частки на депозитний рахунок суду (стаття 365 ЦК України).

Поряд з цим, статтею 319 ЦК України визначено, що власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Положеннями статті 321 ЦК України встановлено принцип непорушності права власності, відповідно до якого ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності чи обмежений у його здійсненні.

Згідно із статтею 386 ЦК України держава забезпечує рівний захист прав усіх суб`єктів права власності. Власник, який має підстави передбачати можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню.

Аналіз наведених норм права свідчить, що для задоволення позовів про усунення перешкод у користуванні майном необхідна одночасна наявність двох підстав, позивач повинен бути власником майна, щодо якого чиняться перешкоди та внаслідок дій відповідача порушується право власника на користування своїм майном.

Відповідно до статей 12, 76, 77 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим кодексом. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Вирішуючи спір у частині зустрічних позовних вимог, суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що частка позивача ОСОБА_1 у розмірі 11/24 частки у праві власності на нерухоме майно є значною часткою у цьому праві, а припинення права власності на значну частку в майні, що одночасно є позбавленням права власності на частину житлового приміщення, не може бути визнано таким, що не завдасть істотної шкоди інтересам співвласника, оскільки така шкода є очевидною.

Таким чином, за відсутності підстав для припинення права власності позивачки ОСОБА_1 на належну їй частку у спільній частковій власності, а також за відсутності експертних висновків про можливі варіанти поділу спірного домоволодіння, виходячи із наявних у сторін часток будинку (без збільшення частки відповідача ОСОБА_6 в два рази), апеляційний суд дійшов правильного висновку про відмову у задоволенні зустрічних позовних вимог.

У частині первісного позову, то суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що питання щодо можливості та неможливості користування спірним майном не було предметом дослідження судових експертиз, тобто визнав недоведеними первісні позовні вимоги. При цьому також послався на неможливість встановлення порядку користування спільним частковим майном, враховуючи існування між ОСОБА_6 та ОСОБА_1 неприязних стосунків.

Доводи касаційної скарги ОСОБА_6 про те, що зі смертю позивача ОСОБА_2 до участі у справі залучено його правонаступників:

ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , неповнолітню ОСОБА_5 та неповнолітню ОСОБА_5 , але судом не встановлено законних представників неповнолітніх учасників справи суд касаційної інстанції не бере до уваги, оскільки матір неповнолітніх - ОСОБА_3 , було також залучено до участі цієї справи як правонаступника позивача. Крім того, остання рішення судів з цих підстав не оскаржувала, отже не вважала свої права чи права своїх дітей порушеними.

Посилання касаційної скарги ОСОБА_6 на те, що судом апеляційної інстанції невірно стягнуто з неї на користь відповідача витрати за проведення судової експертизи є необґрунтованими, оскільки з врахуванням висновку експертизи № 1049/1050/1051/1052/18-22

від 14 лютого 2019 року, за наслідками розгляду апеляційної скарги у задоволенні зустрічного позову ОСОБА_6 відмовлено повністю, а тому судові витрати покладаються на позивача за зустріним позовом.

Доводи касаційної скарги ОСОБА_1 про те, що у лютому 2007 року нею було змінено позовні вимоги та висловлено прохання до суду про припинення права спільної часткової власності та поділ будинку в натурі з позовною вимогою про усунення перешкод у користуванні майном, а суд на це уваги не звернув та розглядав первісну позовну заяву про усунення перешкод у користуванні майном та визначення порядку користування житловим будинком є необґрунтованими. Судовий розгляд цієї справи відбувався на підставі останніх змінених позовних вимог, які були заявлені позивачами у вересні 2007 році.

Докази та обставини, на які посилаються заявники в касаційній скарзі, були предметом дослідження судом апеляційної інстанції та додаткового правового аналізу не потребують, оскільки при їх дослідженні та встановленні судом були дотримані норми матеріального та процесуального права.

При вирішенні справи суди першої та апеляційної інстанцій правильно визначили характер правовідносин між сторонами, правильно застосували закон, що їх регулює, повно і всебічно дослідили матеріали справи та надали належну правову оцінку доводам сторін і зібраним у справі доказам.

Отже, наведені в касаційній скарзі доводи не спростовують висновків суду апеляційної інстанції та не дають підстав вважати, що суд порушив норми матеріального та процесуального права.

Відповідно до частини першої 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 400, 409, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційні скарги ОСОБА_1 та ОСОБА_6 залишити без задоволення.

Рішення Трускавецького міського суду Львівської області від 30 серпня 2017 року у нескасованій при апеляційному перегляді частині та постанову Львівського апеляційного суду від 26 грудня 2019 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий Є. В. Синельников

Судді: О. В. Білоконь

О. М. Осіян

С. Ф. Хопта

В. В. Шипович