Ухвала

від 07.10.2021 по справі 638/18605/17

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

7 жовтня 2021 року

м. Харків

справа №638/18605/17

провадження №22-ц/818/2237/21

Харківський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:

головуючого - судді Тичкової О.Ю.,

суддів - Маміної О.В., Пилипчук Н.П.,

за участю секретаря судового засідання - Сабельнік Б.В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідачі - ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

третя особа - Товариство з обмеженою відповідальністю Інтерналком ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду заяву ОСОБА_1 про відмову від позову у справі за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 2 грудня 2020 року, ухвалене у складі судді Подус Г.С.,

установив:

У грудні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа - Товариство з обмеженою відповідальністю (далі - ТОВ, Товариство) Інтерналком , яким просив суд визнати недійсним договір купівлі-продажу квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , серія та номер 1532, виданий 17.08.2017, посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу (далі - ПН ХМНО) Харківської області Коссе Л.М., у зв`язку з його фіктивністю.

Позов обґрунтований тим, що 21.08.2015 ОСОБА_1 звернувся до Дзержинського районного суду м. Харкова з позовною заявою до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики, укладеним 27.09.2013. Заочним рішенням суду від 25.03.2016 по справі №638/13866/15-ц позовні вимоги було задоволено в повному обсязі, стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 неповернуту позику, збільшену на 3% річних за користування коштами в сумі 683256,85 грн., та судові витрати у розмірі 3654 грн. Рішення набрало законної сили 29.06.2016, а 15.08.2016 Дзержинським районним судом м. Харкова було видано виконавчі листи, які було передано для примусового виконання до Дзержинського відділу державної виконавчої служби (далі - ВДВС) м. Харкова Головного територіального управління юстиції (далі - ГТУЮ) у Харківській області та відкрито виконавче провадження №52640842. Постановою про арешт майна боржника від 25.05.2017 в указаному виконавчому провадженні на квартиру за адресою: АДРЕСА_1 , було накладено арешт. Ухвалою Дзержинського районного суду м. Харкова від 07.08.2017 задоволено заяву представника ОСОБА_2 про перегляд указаного заочного рішення та призначено справу до судового розгляду на 17.08.2017. 17.08.2017 ОСОБА_2 в призначене судове засідання не з`явився, а цього ж дня уклав зі своїм сином ОСОБА_3 договір купівлі-продажу зазначеної квартири, серія та номер 1532, виданий 17.08.2017 ПН ХМНО Харківської області Коссе Л.М. 19.09.2017 заочним рішенням Дзержинського районного суду м. Харкова по справі №638/13866/15-ц, яке набрало законної сили 28.11.2017, позовні вимоги було задоволено вдруге, стягнуто з ОСОБА_2 на користь позивача неповернуту позику, збільшену на 3% річних, та проценти за користування коштами в сумі 683256,85 грн. та судові витрати у розмірі 3654 грн.

Рішенням Дзержинського районного суду м. Харкова від 7 грудня 2020 року позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа ТОВ Інтерналком про визнання правочину недійсним - задоволено. Договір куплі-продажу квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , серія та номер 1532, виданий 17.08.2017, посвідчений ПН ХМНО Харківської області Коссе Л.М. - визнано недійсним у зв`язку з його фіктивністю. Стягнуто в дольовому порядку з ОСОБА_2 , ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 320 грн. з кожного.

Рішення мотивоване тим, що спірний договір купівлі-продажу було укладено без наміру створення правових наслідків, що свідчить про фіктивний перехід права власності на вказане нерухоме майно до близького родича з метою приховати це майно від виконання в майбутньому за його рахунок судового рішення про стягнення грошових коштів на підставі укладеного між позивачем та ОСОБА_2 договору позики, що порушує права позивача як позикодавця і є підставою для визнання оспорюваного договору купівлі-продажу квартири недійсним. Доводи відповідачів про те, що договір купівлі-продажу квартири не порушує прав позивача і в момент його укладення жодних обмежень щодо відчуження квартири не існувало суд вважав необґрунтованими, оскільки перехід права власності на вказане нерухоме майно до близького родича здійснено через 10 днів після скасування заочного рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 25.03.2016. А ухвалу про скасування заочного рішення представник ОСОБА_2 отримала 10.08.2017, після чого було скасовано арешт і менш ніж через 7 днів укладено договір купівлі-продажу квартири. Відповідачами не надано жодного доказу, окрім особистих заяв, що кошти за спірним договором ними було сплачено та отримано у розмірі 489619 грн.; жодного доказу про перерахування таких коштів чи доказів їх наявності у сторін суду не надано.

Не погодившись з рішенням суду ОСОБА_3 подана апеляційна скарга, якою він просить скасувати рішення суду та ухвалити нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

В обґрунтування апеляційної скарги вказав, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про те, що оскаржуваний правочин є фіктивним; неправильно відхилив наявні у матеріалах докази, що подавались відповідачами, не мотивував у своєму рішенні причини їх відхилення, неправильно оцінив докази; не звернув увагу на те, що позивачем обрано не ефективний спосіб захисту порушеного права; помилково застосував висновок, що викладений у постанові ВСУ від 19.10.2016 у справі за №6-1873цс16, оскільки обставини даної справи відрізняються від справи, що розглядається. Натомість суд не застосував актуальні правові позиції Верховного Суду щодо фіктивності правочину. Для визнання правочину фіктивним суди повинні встановити наявність умислу в усіх сторін правочину. У разі, якщо на виконання правочину було передано майно, такий правочин не може бути кваліфіковано як фіктивний. Позивачем не доведено, що ОСОБА_3 знав про наявність боргових зобов`язань ОСОБА_2 перед позивачем та мав умисел на вчинення фіктивного правочину задля приховання цього майна від виконання в майбутньому за його рахунок судового рішення. За умовами договору купівлі-продажу розрахунок між сторонами здійснювався у готівковій формі, в зв`язку з чим відповідних доказів не може існувати. ОСОБА_2 як продавець не продовжував фактично володіти та користуватись відчуженою квартирою, оскільки переїхав до Російської Федерації. З моменту переходу права власності на квартиру ОСОБА_3 почав фактично володіти нею та у подальшому передав її як внесок до статутного капіталу ТОВ Інтерналком , засновником якого він є, що у свою чергу доводить його намір використовувати квартиру для заробітку (у господарській діяльності) після отримання права власності на неї, та підтверджує факт вибуття ОСОБА_2 із володіння квартирою. Сама лише обставина, що правочин був вчинений між близькими родичами, не може свідчити про його фіктивність. Апелянт вважає безпідставним посилання суду першої інстанції на постанову ВСУ від 19.10.2016 у справі за №6-1873цс16, оскільки та справа стосувалась договору дарування, в той час як у даній справі спір стосується відплатного правочину.

Апелянт також вважав, що обраний позивачем спосіб захисту не є ефективним, оскільки з 23.02.2018 власником нерухомого майна є ТОВ Інтерналком , і визнання недійсним договору купівлі-продажу, укладеного між відповідачами, не захищає порушеного права позивача.

ОСОБА_1 подано відзив на апеляційну скаргу, яким він просить залишити її без задоволення, а рішення суду - без змін.

В обґрунтування відзиву вказує, що відповідачами не було надано суду жодних належних, допустимих і достовірних доказів вчинення будь-яких дій на виконання оспорюваного правочину, зокрема передачі та отримання грошових коштів в якості оплати вартості вищевказаної квартири, її прийняття ОСОБА_3 у власність, передачу в оренду або використання для розміщення офісу чи здійснення в ній господарської діяльності. Про факт передання ОСОБА_3 квартири, яка є предметом оспорюваного договору купівлі-продажу, як вкладу до статутного капіталу у власність TOB Інтерналком , позивачу стало відомо після постановлення Дзержинським районним судом м. Харкова ухвали від 13.06.2018 по справі №638/18605/17, провадження №2/638/515/18, про закриття підготовчого провадження та призначення цивільної справи за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання правочину недійсним до судового розгляду. У зв`язку з чим обраний позивачем спосіб захисту відповідає змісту порушеного права, характеру правопорушення та фактичним обставинам справи, які існували на момент його звернення до суду з даним позовом, та разом з іншими заходами, які будуть вживатися позивачем, у випадку залишення оскаржуваного судового рішення суду першої інстанції без змін, забезпечить ефективне поновлення порушеного права позивача як позикодавця.

Представник позивача вважає, що суд першої інстанції в повному обсязі встановив всі фактичні обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, належним чином дослідив подані сторонами докази, перевірив їх та оцінив в сукупності та взаємозв`язку, ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права та з урахуванням судової практики.

27.07.2021 ОСОБА_1 подав заяву про відмову від позову та від відзиву на апеляційну скаргу, якою, посилаючись на врегулювання спору і відсутністю будь-яких претензій до відповідачів і третьої особи, просить: прийняти відмову від позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа - ТОВ Інтерналком про визнання правочину недійсним; прийняти відмову від відзиву ОСОБА_1 на апеляційну скаргу ОСОБА_3 на рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 07.12.2020; визнати нечинним рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 07.12.2020 по справі №638/18605/17; закрити провадження у справі; скасувати заходи забезпечення позову, встановлені ухвалою Дзержинського районного суду м. Харкова від 07.12.2020 по справі №638/18605/17.

07.10.2021 адвокатом Гангою Дмитром Григоровичем, який діє в інтересах ОСОБА_3 , подано заяву, якою апелянт підтверджує, що спір з позивачем був врегульований у повному обсязі, в зв`язку з чим підтримує заяву ОСОБА_1 про відмову від позову.

Дослідивши матеріали справи, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про наявність підстав для задоволення заяви про закриття провадження у справі у зв`язку з відмовою від позову.

Відповідно до частин 1, 3 статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Пунктом 1 частини 2 статті 49, частиною 1 ст. 206 ЦПК України передбачено, що позивач вправі відмовитися від позову на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві.

Суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо позивач відмовився від позову і відмова прийнята судом (п. 4 ч. 1 ст. 255 ЦПК України).

Згідно з частиною 1 статті 377 ЦПК України судове рішення першої інстанції, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню в апеляційному порядку повністю або частково з закриттям провадження у справі з підстав, передбачених статтею 255 цього Кодексу.

За правилами ст. 373 ЦПК України в суді апеляційної інстанції позивач має право відмовитися від позову, а сторони - укласти мирову угоду відповідно до загальних правил про ці процесуальні дії незалежно від того, хто подав апеляційну скаргу.

Якщо заява про відмову від позову чи мирова угода сторін відповідають вимогам статей 206, 207 ЦПК України суд постановляє ухвалу про прийняття відмови позивача від позову або про затвердження мирової угоди сторін, якою одночасно визнає нечинним судове рішення першої інстанції, яким закінчено розгляд справи, та закриває провадження у справі.

Положеннями ст. 206 ЦПК України передбачено, що позивач може відмовитися від позову, а відповідач - визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві.

Оскільки відмова ОСОБА_1 від позову не суперечить закону, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для задоволення заяви, прийняття відмови від позову, процесуальними наслідками чого є визнання рішення суду першої інстанції нечинним та закриття провадження у справі.

ОСОБА_1 зрозумілі наслідки відмови від позову: у разі повторного звернення до суду за вирішенням спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, - буде відмовлено у відкритті провадження на підставі п. 2 ч. 1 ст. 186 ЦПК України.

Крім того, ухвалою Дзержинського районного суду м. Харкова від 07.11.2018, з урахуванням змін, внесених ухвалою Дзержинського районного суду м. Харкова від 14.07.2021 про виправлення описки, за заявою представника ОСОБА_1 в якості забезпечення позову накладено арешт на квартиру АДРЕСА_2 , заборонивши будь-яким особам будь-яким способом вчиняти дії щодо розпорядження нею до розгляду справи по суті.

Відповідно до ст. 158 ЦПК України суд може скасувати заходи забезпечення позову з власної ініціативи або за вмотивованим клопотанням учасника справи. Клопотання про скасування заходів забезпечення позову розглядається в судовому засіданні не пізніше пяти днів з дня надходження його до суду.

Як роз`яснив Пленум Верховного Суду України у пункті 10 постанови № 9 від 22.12.2006 Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову заходи забезпечення позову мають тимчасовий характер і діють до виконання рішення суду, яким закінчується розгляд справи по суті.

Беручи до уваги, що забезпечення позову має тимчасовий характер, спрямований на гарантування виконання майбутнього рішення суду, ОСОБА_1 відмовився від позову, рішення суду підлягає визнанню нечинним, а провадження - закриттю, тому судова колегія вбачає підстави для скасування заходів забезпечення позову.

Відповідно до п. 12 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 жовтня 2008 року №12 Про судову практику розгляду цивільних справ в апеляційному порядку прийняття відмови від апеляційної скарги не пов`язується з обов`язком апеляційного суду перевіряти, чи у зв`язку з такою відмовою не порушуються права будь-яких осіб, оскільки право особи на відмову від апеляційної скарги не обмежене.

Відповідно до ч. 2 ст. 142 ЦПК України у разі укладення мирової угоди, відмови від позову, визнання позову відповідачем на стадії перегляду рішення в апеляційному чи касаційному порядку суд у відповідній ухвалі у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення скаржнику (заявнику) з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого ним при поданні відповідної апеляційної чи касаційної скарги.

Правові засади справляння судового збору, зокрема порядок його повернення, визначені Законом України від 08.07.2011 №3674-VІ Про судовий збір .

Згідно п. 5 ч. 1 ст. 7 указаного Закону сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв`язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях.

Відповідно до ч. 4 указаної статті у разі укладення мирової угоди, відмови від позову, визнання позову відповідачем на стадії перегляду рішення в апеляційному чи касаційному порядку суд у відповідній ухвалі у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення скаржнику (заявнику) з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого ним при поданні відповідної апеляційної чи касаційної скарги.

Згідно квитанції про сплату № 26206 від 01.03.2021 (т. 2, а.с. 40) ОСОБА_3 при зверненні до апеляційного суду був сплачений судовий збір в розмірі 960 грн.

Оскільки Харківський апеляційний суд закриває апеляційне провадження, 50% сплаченої ОСОБА_3 суми судового збору за подання апеляційної скарги має бути повернуто з Державного бюджету України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 206, 256, 260, 261, 368, 373, 374 ЦПК України, -

ухвалив:

Прийняти відмову ОСОБА_1 від позову до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа - ТОВ Інтерналком про визнання правочину недійсним.

Рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 7 грудня 2020 року визнати нечинними.

Провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа - ТОВ Інтерналком про визнання правочину недійсним закрити.

Скасувати заходи забезпечення позову, вжиті ухвалою Дзержинського районного суду м. Харкова від 7 листопада 2018 року, у вигляді накладення арешту на квартиру АДРЕСА_2 , з забороною будь-яким особам будь-яким способом вчиняти дії щодо розпорядження нею до розгляду справи по суті.

Повернути ОСОБА_3 (ІПН НОМЕР_1 ) з державного бюджету України 480 (чотириста вісімдесят) гривень в рахунок повернення 50% суми сплаченого судового збору згідно квитанції про сплату №26206 від 01.03.2021, Отримувач: ГУК Харків обл/ м. Хар Основ''ян/22030101; код отримувача 37874947; банк отримувача Казначейство Укпаїни (ел.адм.подат.); код банку (МФО) 899998; рахунок отримувача UA398999980313161206080020661; код класифікації доходів бюджету 22030101; призначення платежу *;101; НОМЕР_1 ;судовий збір, за позовом ОСОБА_3 , на рішення від 07.12.2020 по справі 638/18605/17, Харківський апеляційний суд.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її підписання і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення

Повний текст ухвали складено 7 жовтня 2021 року.

Головуючий О.Ю.Тичкова

Судді О.В.Маміна

Н.П.Пилипчук