Рішення

від 07.12.2020 по справі 638/18605/17

ДЗЕРЖИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ХАРКОВА

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 638/18605/17

Провадження № 2/638/1738/20

07.12.2020 року Дзержинський районний суд міста Харкова у складі:

головуючого судді - Подус Г.С.,

при секретарі - Коваленко О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщені Дзержинського районного суду міста Харкова цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа ТОВ ІНТЕРНАЛКОМ про визнання правочину недійсним,

встановив:

06.12.2017 року до Дзержинського районного суду м. Харкова звернувся ОСОБА_1 з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа ТОВ ІНТЕРНАЛКОМ про визнання правочину недійсним, в якому просив суд визнати недійсним договір купівлі-продажу квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , серія та номер 1532, виданий 17.08.2017 року, посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Харківської області Коссе Л.М., у зв`язку з його фіктивністю.

ОСОБА_1 позовні вимоги обґрунтовує тим, що 21.08.2015 року ОСОБА_1 звернувся до Дзержинського районного суду м. Харкова з позовною заявою до ОСОБА_4 про стягнення боргу за договором позики, укладеного 27.09.2013 року. Заочним рішенням Дзержинського районного суду м. Харкова від 25.03.2016 року по справі № 638/13866/15-ц позовні вимоги було задоволено в повному обсязі, а саме: стягнуто з ОСОБА_2 , на користь ОСОБА_1 , неповернуту позику, збільшену на три проценти річних за користування коштами в сумі 683 256 грн. 85 коп., та судові витрати у розмірі 3654 грн. 00 коп. Рішення набрало законної сили 29.06.2016 року, а 15.08.2016 року Дзержинським районним судом м. Харкова було видано виконавчі листи, які було передано для примусового виконання до Дзержинського ВДВС м. Харкова ГТУЮ у Харківській області та відкрито виконавче провадження № 52640842. Відповідно до ч. 4 ст. 50 ЗУ Про виконавче провадження від 02.06.2016 року, постановою про арешт майна боржника від 25.05.2017 року в виконавчому провадженні № 52640842, на квартиру, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , було накладено арешт. 30.06.2017 року представником ОСОБА_2 , - ОСОБА_5 , до суду було подано заяву про перегляд заочного рішення у справі № 638/13866/15-ц. Ухвалою Дзержинського районного суду м. Харкова від 07.08.2017 року заяву представника ОСОБА_2 , було задоволено та призначено справу до судового розгляду на 17.08.2017 року. 17.08.2017 року ОСОБА_2 в призначене судове засідання не з`явився, а як було встановлено одразу після судового засідання, цього ж дня 17.08.2017 року замість того, щоб з`явитись до суду для доведення своєї позиції щодо даного спору, ОСОБА_2 відповідно до інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 94840775 від 17.08.2017 року, уклав зі своїм сином, ОСОБА_3 , договір купівлі-продажу квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , серія та номер договору: 1532, виданий 17.08.2017 року, видавник: Коссе Л.М., приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Харківської області. 19.09.2017 року заочним рішенням Дзержинського районного суду м. Харкова по справі № 638/13866/15-ц, яке набрало законної сили 28.11.2017 року, позовні вимоги було задоволено вдруге, стягнуто з ОСОБА_2 на користь позивача неповернуту позику, збільшену на три проценти річних, та проценти за користування коштами в сумі 683 256 грн. 85 коп. та судові витрати у розмірі 3654 грн. 00 коп.

Ухвалою Дзержинського районного суду м. Харкова від 18.01.2018 року відкрито загальне позовне провадження по справі.

Ухвалою Дзержинського районного суду м. Харкова від06.03.2018 року задоволено клопотання про витребування доказів.

Ухвалою Дзержинського районного суду м. Харкова від 13.06.2018 року закрито підготовче судове засідання по справі.

Ухвалою Дзержинського районного суду м. Харкова від 13.11.2018 року задоволено клопотання про витребування доказів.

Ухвалою Дзержинського районного суду м. Харкова від 18.04.2019 року задоволено клопотання про витребування доказів.

Ухвалою Дзержинського районного суду м. Харкова від 24.06.2020 року залучено у якості третьої особи ТОВ ІНТЕРНАЛКОМ .

Представником ОСОБА_2 подано відзив на позов Вх. №10338від 06.03.2018 року, в якому зазначив, що доводи позивача надумані та не обґрунтовані, з огляду на те, що ОСОБА_2 тривалий час мешкає за кордоном, квартирою АДРЕСА_2 , не користується комунальні послуги сплачували його родичі, які мешкають в м. Харкові. Його син ОСОБА_3 виявив бажання купити дану квартиру з метою здавати її в оренду та розпоряджатись на власний розсуд. Стосовно того, що договір купівлі продажу вчинено під час судового розгляду справи №638/13866/15-ц з боку чинного законодавства не є перешкодою для укладання такого договору.

Представником позивача подано відповідь на відзив Вх. №26519 від 06.06.2018 року, в якій проти обставин викладених у відзиві заперечував, та вказав, що після того, як ОСОБА_2 дізнався, що на квартиру, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , накладено заборону відчуження, розробив план як уникнути виконання зобов`язання перед кредитором. І тому вирішив укласти фіктивний договір купівлі-продажу зазначеної квартири із формальним переходом права власності до ОСОБА_3 , щоб унеможливити звернення стягнення на неї.

В судове засідання представник позивач з`явився, позовні вимоги підтримав посилаючись на обставини викладені в позові. Зазначив, що договір купівлі -продажу був фіктивним, з огляду також і на те, що в спірній квартирі проживала лише ОСОБА_6 з 2005 року. Також зазначив, що сторони договору купівлі-продажу не очікували настання реальних наслідків укладення договору, що безпосередньо свідчить про його фіктивність.

Представник відповідача вказав, що на момент укладення договору купівлі-продажу власником майна був ОСОБА_2 , який виїжджав на постійне місце проживання до Росії. Також зазначив, що в матеріалах справи наявна заява щодо розрахунків. Вказав, що не доведено обставин, що обидві сторони діяли фіктивно.

Суд, вислухавши пояснення представників, дослідивши матеріали справи, дійшов наступних висновків.

Відповідно до Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VІІІ Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів внесено зміни до Цивільного процесуального кодексу України (далі ЦПК України), який набув чинності 15 грудня 2017 року.

Згідно з Перехідними положеннями ЦПК України справи у судах першої та апеляційної інстанції розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Відповідно статті 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих сторонами та іншими учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до статті 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Судом встановлені наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

Заочним рішенням Дзержинського районного суду м. Харкова від 25.03.2016 року по справі № 638/13866/15-ц позовні вимоги було задоволено в повному обсязі, а саме: стягнуто з ОСОБА_2 , на користь ОСОБА_1 , неповернуту позику, збільшену на три проценти річних за користування коштами в сумі 683 256 грн. 85 коп., та судові витрати у розмірі 3654 грн. 00 коп.

Рішення набрало законної сили 29.06.2016 року, 15.08.2016 року Дзержинським районним судом м. Харкова видано виконавчі листи, які було передано для примусового виконання до Дзержинського ВДВС м. Харкова ГТУЮ у Харківській області та відкрито виконавче провадження № 52640842.

Постановою Державного виконавця про арешт майна боржника від 25.05.2017 року в виконавчому провадженні № 52640842, на квартиру, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , було накладено арешт.

Ухвалою Дзержинського районного суду м. Харкова від 07.07.2017 року, заочне рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 25 березня 2016 року по цивільній справі за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення суми - скасувано і призначено справу до розгляду в загальному порядку. В заяві про перегляд заочного рішення представник ОСОБА_2 зазначив, що розписку ОСОБА_2 не писав, і що в борг кошти не брав.

19.09.2017 року Заочним рішенням Дзержинського районного суду м. Харкова, позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики - задоволено. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 неповернуту позику, збільшену на три проценти річних, та проценти за користування коштами в сумі 683256 (шістсот вісімдесят три тисячі двісті п`ятдесят шість гривень) грн. 85 коп. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати по сплаті судового збору у розмірі 3654,00 грн. (три тисячі шістсот п`ятдесят чотири грн. 00 коп.)

17.08.2017 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 укладено договір купвлі-продажу квартири, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 . (т. 1, а.с. 62-63)

Згідно договору купівлі-продажу від 17.08.2017 року №1532, вартість квартири АДРЕСА_2 , складає 489619 грн.

Відповідно до п. 4 Договору, продаж вчинено на суму 489619 грн., які ОСОБА_3 зобов`язався сплатити а користь ОСОБА_2 , а ОСОБА_7 зобов`язалась прийняти вказану вище суму для ОСОБА_2 .

Згідно довідки з місця проживання про склад сім`ї та прописку, в квартирі за адресою: АДРЕСА_1 , зареєстрована ОСОБА_6 . (т. 1, а.с.71)

Згідно Заяви ОСОБА_7 від 17.08.2017 року, вона отримала грошові кошти в сумі 489619 грн. для ОСОБА_2 . (т. 1 а.с.76)

23.02.2018 року квартира АДРЕСА_3 передана у власність ТОВ ІНТЕРНАЛКОМ , як вклад до статутного капіталу ОСОБА_3 , який є єдиним керівником та засновником вказаного товариства.

Відповідно до листа начальника Центрального управління ГУ ДФС у Харківській області, посадовими особами ТОВ ІНТЕРНАЛКОМ в період з 21.02.2018 року по 13.11.2018 року, відомості за формою 1-ДФ Розрахунок сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків, і сум утриманого з них податку , станом на 28.11.2018 року, до Центральної ОДПІ м. Харкова та Центрального управління ГУ ДФС у Харківській області не надавались. (т. 1 а.с. 155)

Ухвалою Дзержинського районного суду м. Харкова від 18.04.2019 року, зобов`язано ОСОБА_2 та ОСОБА_3 надати докази оплати на підтвердження вчинення ними Договору купівлі-продажу квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , серія та номер договору 1532, посвідченого та зареєстрованого приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Харківської області Коссе Л.М. від 17.08.2017 року.

На виконання ухвали Дзержинського районного суду м. Харкова від 18.04.2019 року, ОСОБА_2 надав нотаріально завірену заву, в якій зазначено що квартиру АДРЕСА_2 , він продав ОСОБА_3 за 489619 грн., кошти отримані особисто від ОСОБА_7 у повному розмірі. (т. 1 а.с. 206)

Відповідачами не заперечувалася наявність у ОСОБА_2 на момент укладення договору купівлі-продажу квартири невиконаних боргових зобов`язань перед позивачем, а також що вони є близькими родичами, а саме рідними батьком та сином.

Відповідно до статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків.

Статтею 655 ЦК України передбачено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно у власність другій стороні (покупцеві), покупець приймає або зобов`язується прийняти майно і сплатити за нього певну грошову суму.

За змістом частини п`ятої статті 203 ЦК України правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до змісту статті 234 ЦК України фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Фіктивний правочин визнається судом недійсним.

Для визнання правочину фіктивним суди повинні встановити наявність умислу в усіх сторін правочину. При цьому необхідно враховувати, що саме по собі невиконання правочину сторонами не означає, що укладено фіктивний правочин. Якщо сторонами не вчинено будь-яких дій на виконання такого правочину, суд ухвалює рішення про визнання правочину недійсним без застосування будь-яких наслідків.

У фіктивних правочинах внутрішня воля сторін не відповідає зовнішньому її прояву, тобто обидві сторони, вчиняючи фіктивний правочин, знають заздалегідь, що він не буде виконаний, тобто мають інші цілі, ніж передбачені правочином. Такий правочин завжди укладається умисно.

Отже, основними ознаками фіктивного правочину є: введення в оману (до або в момент укладення угоди) іншого учасника або третьої особи щодо фактичних обставин правочину або дійсних намірів учасників; свідомий намір невиконання зобов`язань договору; приховування справжніх намірів учасників правочину.

Укладення договору, який за своїм змістом суперечить вимогам закону, оскільки не спрямований на реальне настання обумовлених ним правових наслідків, є порушенням частин першої та п`ятої статті 203 ЦК України, що за правилами статті 215 цього Кодексу є підставою для визнання його недійсним відповідно до статті 234 ЦК України.

Договір купівлі-продажу уклали сторони в той же день, на коли призначалось судове засідання про перегляд заочного рішення. І як вбачається з матеріалів справи №638/13866/15-ц, єдиною підставою для подачі заяви про перегляд заочного рішення ОСОБА_2 була необхідність у скасуванні арешту накладеного в рамках виконавчого провадження по справі №638/13866/15-ц. Адже після скасування, ОСОБА_2 та його представник в суд більше не з`являлись, жодних письмових пояснень не надавали, тобто очевидним інтересом в цій справі було лише тимчасове скасування арешту на нерухоме майно, для подальшої його реалізації.

Договір купівлі-продажу було укладено без наміру створення правових наслідків, що свідчить про фіктивний перехід права власності на вказане нерухоме майно до близького родича з метою приховати це майно від виконання в майбутньому за його рахунок судового рішення про стягнення грошових коштів, дійшов обґрунтованого висновку про визнання оспорюваного договору купівлі-продажу квартири недійсним.

Вказаний вище висновок узгоджується із правовою позицією, викладеною у постанові Верховного Суду України від 19 жовтня 2016 року у справі

№ 6-1873цс16.

Доводи відповідачів про те, що договір купівлі-продажу квартири не порушує прав позивача і в момент його укладення жодних обмежень щодо його відчуження квартири не існувало є необґрунтованими, оскільки перехід права власності на вказане нерухоме майно до близького родича здійснено через 10 днів після скасування заочного рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 25.03.2016 року. А ухвалу про скасування заочного рішення представник ОСОБА_2 отримала 10.08.2017 року, що підтверджується розпискою наявною у справі №638/13866/15-ц (а.с.91), після чого було скасовано арешт і менш ніж через 7 днів укладено договір купівлі-продажу квартири.

Відповідачами не надано жодного доказу, окрім особистих заяв, що кошти ними було сплачено та отримано у розмірі 489619 грн., однак жодного доказу про перерахування таких коштів, чи доказів наявності цих коштів у сторін, суду не надано.

Тому суд дійшов обґрунтованого висновку, що відповідачі уклали договір купівлі-продажу з метою приховати це майно від виконання в майбутньому за його рахунок судового рішення про стягнення грошових коштів на підставі укладеного між позивачем та ОСОБА_2 договору позики, свідчить про фіктивність правочину та порушує права позивача як позикодавця.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший

статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суді, та відмінності, які існують у держава-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування , що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00 § 23, ЄСПЛ від 18 липня 2006 року. Оскаржувані судові рішення відповідають критерію обґрунтованості судового рішення.

Статтями 15 та 16 ЦК України передбачено право особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

За положеннями ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог.

Питання судових витрат вирішено у відповідності до ст. 141 ЦПК України.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 12, 13, 263-265,273 ЦПК України, суд,-

ухвалив:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа ТОВ ІНТЕРНАЛКОМ про визнання правочину недійсним- задовольнити.

Договір куплі-продажу квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , серія та номер 1532, виданий 17.08.2017 року, посвідчений приватним нотаріусом ХМНО Харківської області Коссе Л.М. - визнати недійсним у звязку з його фіктивністю.

Стягнути в дольовому порядку з ОСОБА_2 , ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 320,00 грн. з кожного.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Харківського апеляційного суду до або через Дзержинський районний суд м. Харкова протягом 30 днів з дня виготовлення повного рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст рішення виготовлено 17.12.2020 року.

Суддя: