Рішення

від 08.10.2021 по справі 826/10316/14

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 жовтня 2021 року м. Київ № 826/10316/14

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Добрянської Я.І., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Граніт Київ Буд (03127, м. Київ, пр-т. 40-річчя Жовтня, буд.93, к.207, код ЄДРПОУ 37165877)

до Головного управління ДПС у м. Києві (04655, м. Київ, вул. Шолуденка, буд.33/19, код ЄДРПОУ 43141267)

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень

ВСТАНОВИВ:

До Окружного адміністративного суду міста Києва на новий розгляд надійшла адміністративна справа №826/10316/14 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Граніт Київ Буд (далі - позивач, ТОВ Граніт Київ Буд ) до Головного управління ДПС у м. Києві (далі - відповідач, ГУ ДПС у м. Києві) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 13.05.2014 №0004682208, №0004672208.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 10.02.2020 справу прийнято до провадження судді Добрянської Я.І. Справу ухвалено розглядати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання за наявними у справі матеріалами.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що оскаржувані рішення є протиправними та підлягають скасуванню, оскільки прийняті відповідачем на підставі висновків, зроблених за результатами перевірки позивача, які не відповідають фактичним обставинам. Просить позов задовольнити у повному обсязі.

З позиції відповідача, податкові повідомлення-рішення є обґрунтованими в зв`язку з встановленням контролюючим органом під час проведення перевірки порушення позивачем приписів податкового законодавства. Просив відмовити у задоволенні позову повністю. Також відповідач просив замінити відповідача у справі правонаступником.

Щодо процесуального правонаступництва відповідача у справі, суд зазначає наступне.

За приписами статті 52 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) у разі вибуття або заміни сторони чи третьої особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд допускає на будь-якій стадії судового процесу заміну відповідної сторони чи третьої особи її правонаступником. Усі дії, вчинені в адміністративному процесі до вступу правонаступника, обов`язкові для нього в такій самій мірі, у якій вони були б обов`язкові для особи, яку він замінив.

Правонаступництво у сфері управлінської діяльності органів державної влади (публічне правонаступництво) передбачає повне або часткове передання (набуття) адміністративної компетенції одного суб`єкта владних повноважень (суб`єкта публічної адміністрації) до іншого або внаслідок припинення первісного суб`єкта, або внаслідок повного чи часткового припинення його адміністративної компетенції.

Судом встановлено, що відповідно до постанови Кабінету Міністрів України "Про утворення Державної податкової служби України та Державної митної служби України" від 18.12.2018 №1200 (зі змінами і доповненнями, внесеними згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 25.09.2019 № 846) (далі - Постанова №1200) утворено Державну податкову службу України та Державну митну службу України, реорганізувавши Державну фіскальну службу шляхом поділу.

Державна податкова служба та Державна митна служба є правонаступниками майна, прав та обов`язків реорганізованої Державної фіскальної служби у відповідних сферах діяльності.

Державна фіскальна служба продовжує здійснювати повноваження та виконувати функції у сфері реалізації державної податкової політики, державної політики у сфері державної митної справи, державної політики з адміністрування єдиного внеску, державної політики у сфері боротьби з правопорушеннями під час застосування податкового, митного законодавства, а також законодавства з питань сплати єдиного внеску до завершення здійснення заходів з утворення Державної податкової служби, Державної митної служби та центрального органу виконавчої влади, на який покладається обов`язок забезпечення запобігання, виявлення, припинення, розслідування та розкриття кримінальних правопорушень, об`єктом яких є фінансові інтереси держави та/або місцевого самоврядування, що віднесені до його підслідності відповідно до Кримінального процесуального кодексу України (п. 3 Постанови № 1200).

Постановою Кабінету Міністрів України "Про утворення територіальних органів Державної податкової служби" від 19.06.2019 №537, у зв`язку з виданням розпорядження Кабінету Міністрів України від 21.08.2019 №682-р Питання державної податкової служби розпочато виконання Головним управлінням ДПС у м. Києві покладених на нього Положенням про Головне управління ДПС у м. Києві функцій і повноважень Головного управління ДФС у м. Києві, яке реорганізується шляхом приєднання до Головного управління ДПС у м. Києві.

Відповідно з додатками 1, 2 Постанови №537 утворюється Головне управління ДПС у м. Києві. Головне управління ДФС у м. Києві реорганізується шляхом приєднання до Головного управління ДПС у м. Києві.

З огляду на викладене, суд вважає клопотання про заміну відповідача правонаступником обґрунтованим та вважає за можливе замінити відповідача на його правонаступника - Головне управління ДПС у м. Києві (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19, код ЄДРПОУ 43141267).

Розглянувши подані сторонами документи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та відзив, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

В період з 26.03.2014 по 08.04.2014 Державною податковою інспекцією у Голосіївському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві на підставі наказу від 26.03.2014 №805 проведено позапланову виїзну перевірку ТОВ Граніт Київ Буд , за результатами якої 15.04.2014 складено акт №132/1-22-08/37165877 про результати позапланової виїзної перевірки позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства за період із 01.04.2011 по 25.03.2014, валютного та іншого законодавства за період із 01.04.2011 по 25.03.2014, відповідно до висновків якого позивачем порушено:

- підпункт 14.1.27 пункту 14.1 статті 14, пункт 138.2 статті 138, підпункт 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 ПК України, що призвело до заниження податку на прибуток за 2012 рік на загальну суму 784554,00 грн.;

- пункти 198.1, 198.3, 198.6 статті 198, пункти 200.1, 200.2 статті 200 ПК України, що призвело до заниження ПДВ за листопад 2012 року в сумі 21823,00 грн.

Такі висновки зроблено з вказівкою на:

- безоплатне отримання від TOB "БК Азур Груп" матеріалів на суму 3626855,00 грн., а отже недостовірність показників, відображених у поданих Товариством деклараціях з податку на прибуток підприємств за період з 01.04.2011 по 25.03.2014 та заниження доходу від операційної діяльності за 4 квартал 2012 року на суму 3626855,00 грн. з посиланням на договір №47 від 26.09.2012, протокол зарахування зустрічних вимог від 31.12.2012 №3112-18, видаткові накладні №69 та №73 від 31.10.2012, №136 та №176 від 30.11.2012, податкові накладні №23 та №24 від 31.10.2012, №31 та №77 від 30.11.2012;

- безпідставність віднесення до собівартості придбаних та реалізованих товарів (робіт, послуг) витрат на послуги телескопічного навантажувача, отримані від ТОВ "Спец-Техно-Ресурс", в сумі 109116,00 грн., чим занижено податок на прибуток за 4 квартал 2012 року в сумі 22914,00 грн. та завищено податковий кредит з ПДВ за жовтень 2012 року на суму 10104,00 грн. і за листопад 2012 року на суму 11719,00 грн. (а всього - 21823,00 грн.), з огляду на отримані Інспекцією від ДПІ у Солом`янському районі м.Києва акти про неможливість проведення зустрічних звірок ТОВ "Спец-Техно-Ресурс", якими не підтверджено господарських відносин з його контрагентами.

На підставі акту перевірки 13.05.2014 відповідачем винесено оскаржувані податкові повідомлення-рішення: №0004672208, яким позивачу збільшено грошове зобов`язання з ПДВ в сумі 21823,00 грн. за основним платежем та 5455,75 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями; №0004682208, яким позивачу збільшено грошове зобов`язання з податку на прибуток у розмірі 784554,00 грн. за основним платежем та 196138,50 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями.

Не погоджуючись з прийнятими відповідачем податковими повідомленнями-рішеннями, позивач звернувся до суду з позовом про їх скасування.

Постановою Окружного адміністративного суду м.Києва від 07.10.2014 в задоволенні позову відмовлено.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 19.03.2015 постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 07.10.2014 в частині відмови в задоволенні позову про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 13.05.2014 №0004672208 скасовано та прийнято в цій частині нове рішення, яким позов задоволено: визнано протиправними та скасовано податкове повідомлення-рішення Інспекції від 13.05.2014 №0004672208, яким позивачу збільшено грошове зобов`язання з ПДВ у розмірі 21823,00 грн. за основним платежем та у розмірі 5455,75 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями; в іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 20.12.2019 касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Гранті Київ Буд" - задоволено частково. Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 07.10.2014 та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 19.03.2015 в частині відмови в задоволені позову щодо визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві від 13.05.2014 №0004682208, яким Товариству з обмеженою відповідальністю "Граніт Київ Буд" збільшено грошове зобов`язання з податку на прибуток у розмірі 784554,00 грн. за основним платежем та у розмірі 196138,50 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями, скасовано, а справу направлено на новий розгляд до Окружного адміністративного суду міста Києва.

Скасовуючи вказані рішення, Верховний Суд вказав на наступне:

- висновки нездійснення оплати позивачем отриманих від ТОВ "БК Азур Груп" у жовтні-листопаді 2012 року матеріалів на суму 3626854,88 грн., що, як наслідок, свідчить про їх безоплатне отримання є передчасними, оскільки зроблені без дослідження та аналізу усіх складових спірних правовідносин за поданими та/або витребуваними юридично значимими доказами, які зазвичай супроводжують операції певного виду та розкривають їх суть, а також без обґрунтування мотивів з посиланням на певні досліджені документальні докази з вказівкою на їх індивідуальні ознаки, умови, відомості та інше.

- скасовуючи податкове повідомлення-рішення від 13.05.2014 №0004672208, яким позивачу збільшено грошове зобов`язання з ПДВ у розмірі 21823,00 грн. за основним платежем та у розмірі 5455,75 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями, апеляційний суд залишив поза увагою, що наслідками господарських операцій з ТОВ "Спец-Техно-Ресурс" позивачеві було донараховано й податок на прибуток в сумі 22914,00 грн., який увійшов до складу грошового зобов`язання за податковим повідомленням-рішенням від 13.05.2014 №0004682208, в задоволенні позову про визнання протиправним й скасування якого, як вже зазначалось в цій постанові, було відмовлено.

Всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, дослідивши надані позивачем та відповідачем докази, суд приходить до наступних висновків.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються Податковим кодексом України № 2755-VI від 02.12.2010 (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, далі - ПК України), який набрав законної сили 01.01.2011.

В частині 2 статті 19 Конституції України закріплено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно ж до статті 67 Конституції України кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

За змістом пункту 135.1 статті 135 ПК України доходи, що враховуються при обчисленні об`єкта оподаткування, включаються до доходів звітного періоду за датою, визначеною відповідно до статті 137, на підставі документів, зазначених у пункті 135.2 цієї статті, та складаються з: доходу від операційної діяльності, який визначається відповідно до пункту 135.4 цієї статті; інших доходів, які визначаються відповідно до пункту 135.5 цієї статті, за винятком доходів, визначених у пункті 135.3 цієї статті та у статті 136 цього Кодексу.

Пункт 135.2 статті 135 ПК України встановлює, що доходи визначаються на підставі первинних документів, що підтверджують отримання платником податку доходів, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до підпункту 135.5.4 пункту 135 статті 135 ПК України інші доходи, зокрема, включають вартість товарів, робіт, послуг, безоплатно отриманих платником податку у звітному періоді, визначена на рівні не нижче звичайної ціни, суми безповоротної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному податковому періоді, безнадійної кредиторської заборгованості, крім випадків, коли операції з надання/отримання безповоротної фінансової допомоги проводяться між платником податку та його відокремленими підрозділами, які не мають статусу юридичної особи.

За визначенням підпункту 14.1.13 пункту 14.1 статі 14 ПК України безоплатно надані товари, роботи, послуги: а) товари, що надаються згідно з договорами дарування, іншими договорами, за якими не передбачається грошова або інша компенсація вартості таких товарів чи їх повернення, або без укладення таких договорів; б) роботи (послуги), що виконуються (надаються) без висування вимоги щодо компенсації їх вартості; в) товари, передані юридичній чи фізичній особі на відповідальне зберігання і використані нею.

Вказана норма не містить застережень щодо можливості розширеного її тлумачення.

В той же час підпункт 14.1.27 пункту 14.1 статті 14 ПК України визначає витрати як суму будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов`язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Відповідно до пункту 138.1 статті 138 ПК України витрати, що враховуються при обчисленні об`єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Згідно з підпунктом 138.1.1 пункту 138.1 статті 138 ПК України витрати операційної діяльності включають: собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об`єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

За змістом пункту 138.2 статті 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об`єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Підпункт 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 ПК України встановлює, що не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Згідно ж з підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема, з: придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг (підпункт "а").

Пункт 198.3 статті 198 ПК України встановлює, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв`язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

У відповідності до пункту 198.2 статті 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно пункту 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

За визначенням статті 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16 липня 1999 року №996-XIV (далі - Закон №996-XIV) первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до частини 1 статті 9 Закону №996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Як визначено підпунктом 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 ПК України, господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

У відповідності до статті 1 Закону №996-XIV господарська операція це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.

Отже правові наслідки у вигляді виникнення у покупця права на формування відповідних сум податкових вигод (витрат та податкового кредиту) виникають за наявності сукупності таких обставин та підстав, зокрема: фактичного (реального) здійснення оподатковуваних операцій та їх документального підтвердження сукупністю юридично значимих (дійсних) первинних та інших документів, які зазвичай супроводжують операції певного виду; наявності у сторін спеціальної податкової правосуб`єктності та належним чином складеної податкової накладної; ділової мети, розумних економічних причин для здійснення операції й подальшого використання придбаного товару (робіт, послуг) у межах господарської діяльності платника.

Наслідки для податкового обліку створює лише фактичний рух активів, що є обов`язковою умовою для формування податкових вигод.

Недоведеність наявності вказаних умов позбавляє первинні документи юридичної значимості для цілей формування податкових вигод, а покупця - права на їх формування та відображення у бухгалтерському та податковому обліку.

Перевіряючи правомірність дій відповідача у винесенні спірних податкових повідомлень-рішень суд виходить з наступного.

Порушення виявлені при перевірці відображення в податковому обліку господарських відносин ТОВ Граніт Київ Буд з ТОВ "БК Азур Груп", ТОВ "Спец-Техно-Ресурс".

У періоді, який перевірявся, між Комунальним підприємством з питань будівництва житлових будинків "Житлоінвестбуд-УКБ" (як Замовником) та ТОВ "БК Азур груп" (як Генпідрядником) було укладено підрядний договір №4/986 від 25.09.2012 на виконання робіт з завершення будівництва "Реконструкція з добудовою трамвайної лінії в систему легкого рейкового транспорту на ж.м.Троєщина від вул.Милославської до пересадочного вузла на міську кільцеву електричку" (1 черга будівництва).

26.09.2012 між ТОВ "БК Азур Груп" (як Генпідрядником) та ТОВ Граніт Київ Буд (як Субпідрядником) укладено договір №47, за умовами якого Субпідрядник своїми силами і засобами зобов`язався виконати роботи по трамвайних коліях та шумозахисному екрані на відповідному об`єкті відповідно до затвердженої проектно-кошторисної документації та в обумовлений договором строк здати роботи Генпідряднику, який, в свою чергу, зобов`язався, зокрема, забезпечити поставку усіх матеріалів, які потрібні для виконання робіт згідно з переліком та узгодженими цінами, а також вправі надавати Субпідряднику матеріали та механізми для виконання робіт.

На виконання умов вказаного договору позивачем були виконані будівельно-монтажні роботи по трамвайним коліям (укладення залізобетонних плит дорожнього покриття трамвайних колій) та шумозахисному екрану (встановлення залізобетонної огорожі з панелей) на об`єкті "Реконструкція з добудовою трамвайної лінії в систему легкого рейкового транспорту на ж.м.Троєщина від вул.Милославської до пересадочного вузла на міську кільцеву електричку".

В підтвердження виконання вказаних робіт до матеріалів справи долучено акти приймання виконаних робіт на загальну суму 5198312,90 грн.: від 23.10.2012 на суму 689828,90 грн; від 31.10.2012 на суму 1848318,82 грн; від 30.11.2012 на суму 1954550,84 грн; від 26.12.2012 на суму 705614,34 грн.

З пояснень позивача судом встановлено, що для виконання будівельних робіт ТОВ Граніт Київ Буд придбавались матеріальні ресурси (матеріали, вироби та конструкції, послуги з експлуатації машин і механізмів за кошторисом), в тому числі у ТОВ "БК Азур Груп" за умовами договору №47 від 26.09.2012 на загальну суму 3626854,88 грн, підтвердженням чому є долучені до матеріалів справи рахунки на оплату і видаткові накладні, надані до справи.

Згідно з умовами договору №47 від 26.09.2016 на користь ТОВ "БК Азур Груп" належать платежі від ТОВ Граніт Київ Буд в рахунок оплати вартості послуг генпідрядника у розмірі 129957,83 грн.

За 4 квартал 2012 року ТОВ Граніт Київ Буд отримало коштів за виконані роботи від ТОВ "БК Азур Груп" на загальну суму 550000 грн і заборгованість за виконані роботи перед ТОВ Граніт Київ Буд склала 4648312,9 грн на 31.12.2012.

На підставі викладеного між ТОВ Граніт Київ Буд і ТОВ "БК Азур Груп" було складено протокол зарахування зустрічних вимог №3112-18 від 31.12.2012, в якому заборгованість ТОВ Граніт Київ Буд за матеріали (3626854,88 грн) і послуги генпідрядника (129957,83 грн) зараховується в рахунок заборгованості ТОВ БК Азур Груп за виконані роботи (4648312,9 грн), а саме:

- за умовами договору №47 із ТОВ "БК Азур Груп" на користь позивача належать платежі за виконані будівельно-монтажні роботи (далі - БМР) у розмірі 4648312,90 грн., у тому числі ПДВ - 774718,82 грн.;

- за умовами договору №47 із позивача на користь ТОВ "БК Азур Груп" належать платежі в рахунок оплати вартості послуг Генпідрядника у розмірі 129957,83 грн., у тому числі ПДВ - 21659,64 грн.;

- за умовами договору №47 із позивача на користь ТОВ "БК Азур Груп" належать платежі в рахунок оплати вартості матеріалів у розмірі 3626854,88 грн., у тому числі ПДВ - 604475,81 грн.

На підставі статті 601 Цивільного кодексу України Товариство та ТОВ "БК Азур Груп" домовилися припинити наступні зобов`язання:

- зобов`язання ТОВ "БК Азур Груп" перед позивачем щодо оплати вартості виконаних БМР відповідно до договору №47 у розмірі 3756812,71 грн., у тому числі ПДВ - 626135,45 грн.;

- зобов`язання позивача перед ТОВ "БК Азур Груп" щодо оплати вартості послуг Генпідрядника згідно з договором №47 у розмірі 129957,83 грн., у тому числі ПДВ - 21659,64 грн., та щодо оплати вартості матеріалів відповідно до договору №47 у розмірі 3626854,88 грн., у тому числі ПДВ - 604475,81 грн.;

З дати підписання протоколу №3112-18:

- ТОВ "БК Азур Груп" вважається таким, яке виконало зобов`язання щодо оплати вартості виконаних БМР згідно з умовами договору №47 у розмірі 3756812,71 грн., у тому числі ПДВ - 626135,45 грн.;

- позивач вважається таким, який виконав зобов`язання щодо оплати вартості послуг Генпідрядника відповідно до умов договору №47 у розмірі 129957,83 грн., у тому числі ПДВ - 21659,64 грн., та щодо оплати вартості матеріалів, згідно з умовами договору №47 у розмірі 3626854,88 грн. у тому числі ПДВ - 604475,81 грн.

Після проведених розрахунків між сторонами у 2013 році було складено Акт звірки взаємних розрахунків станом на 31.10.2013, за яким заборгованість ТОВ БК Азур Груп за виконані роботи перед ТОВ Граніт Київ Буд становила 548390,77 грн.

Контролюючий орган дійшов висновку про те, що ТОВ Граніт Київ Буд не оплачувало матеріали на суму 3626854,88 грн, в т.ч. ПДВ 604475,81 грн., отримані від ТОВ "БК Азур Груп" у жовтні-листопаді 2012 року. Тобто, ТОВ Граніт Київ Буд за період з 01.10.2012 по 30.11.2012 безоплатно отримало від ТОВ БК Азур Груп матеріали на суму 73626854,88 грн., натомість на порушення п.п.135.5.4 п.135.5 ст.135, п.137.10 ст.137 ПК України не включило до валових доходів суми безоплатно отриманих від ТОВ БК Азур Груп

матеріалів на загальну суму 3626855 грн.

При цьому суд вважає за необхідне зауважити, що будь-яких висновків щодо нереальності операцій за договором №47 від 26.09.2012 акт перевірки не містить, як і не містить обґрунтованих посилань неможливості проведення зарахування зобов`язань щодо оплати придбаних матеріалів в рахунок зобов`язань за виконані підрядні роботи шляхом взаємозаліку зустрічних вимог, зокрема, по оплаті за виконані будівельно-монтажні роботи.

Складений за результатами перевірки акт перевірки не містить документальних підтверджень порушень при відображенні в обліку взаємовідносин з контрагентом за період, що підлягав перевірці. Вказане свідчить про те, що всі висновки у акті стосовно порушень позивача при роботі з контрагентом зроблені виключно з припущень перевіряючих, які не ґрунтуються на документах первинного бухгалтерського та податкового обліку.

В акті перевірки суб`єктом владних повноважень не викладено жодних належних та допустимих доводів про відсутність фактичного виконання позивачем господарської операції за укладеним договором, про відсутність витрат позивача у спірних правовідносинах, про несумісність предмету укладеного договору з напрямом господарської діяльності позивача, про відсутність використання позивачем отриманих товарів (послуг), що зумовило необґрунтованість і невідповідність закону висновків суб`єкта владних повноважень про вчинення господарської операції без мети реального настання правових наслідків.

Відповідно до підпункту14.1.13 пункту 14.1 статті 14 ПК України, безоплатно надані товари, роботи, послуги:

а) товари, що надаються згідно з договорами дарування, іншими договорами, за якими не передбачається грошова або інша компенсація вартості таких товарів чи їх повернення, або без укладення таких договорів;

б) роботи (послуги), що виконуються (надаються) без висування вимоги щодо компенсації їх вартості;

в) товари, передані юридичній чи фізичній особі на відповідальне зберігання і використані нею.

На переконання суду, укладений договір №47 від 26.09.2012 не змінює свого правового статусу фактом проведення зарахування грошових зобов`язань шляхом взаємозаліку зустрічних вимог, а послуги (товари), отримані за ним, не можуть відповідати визначенню безоплатно наданих (отриманих) за ознаками, наведеними у ПК України.

Доказів зворотнього суду не надано.

Наведене свідчить про безпідставність інкримінованих позивачу порушень норм п.п.135.5.4 п.135.5 ст.135, п.137.10 ст.137 ПК України в частині не включення до валових доходів суми безоплатно отриманих від ТОВ БК Азур Груп матеріалів на загальну суму 3626855 грн.

Щодо взаємовідносин ТОВ Граніт Київ Буд з ТОВ "Спец-Техно-Ресурс".

01.10.2012 між ТОВ "Спец-Техно-Ресурс" (виконавцем) та TOB "Граніт Київ Буд" (замовником) укладено договір про надання послуг №01/10-12.

З матеріалів справи вбачається, що на виконання умов укладеного договору, у жовтні-грудні 2012 TOB "Граніт Київ Буд" були проведені будівельно-монтажні роботи по трамвайним коліям (укладення залізобетонних плит дорожнього покриття трамвайних колій) та шумозахисту екрану (встановлення залізобетонної огорожі з панелей) на об`єкті "Реконструкція з добудовою трамвайної лінії в систему легкого рейкового транспорту на ж.м.Троєщина від вул.Милославської до пересадочного вузла на міську кільцеву електричку" ( Manitou 1340, CATERPILLAR ТН210), які було надано TOB "Спец-Техно-Ресурс".

На підтвердження реальності вказаних операцій позивачем було надано протокол погодження вартості послуг, акт звірки взаємних розрахунків, відповідно до якого позивач станом на 22.11.2012 мав заборгованість на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Спец-Техно-Ресурс"; акти здачі-прийняття робіт, з яких можливо встановити модель телескопічного навантажувача, кількість відпрацьованих годин, тобто в повному обсязі відображено зміст та обсяг господарської операції; рахунки-фактури; платіжні доручення; податкові накладні, складені позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю "Спец-Техно-Ресурс".

Аналіз зазначених вище актів свідчить, що в них наявні всі необхідні реквізити, яким має відповідати первинний документ, відповідно до вимог чинного законодавства. Жодним нормативним актом не визначено яким має бути опис обсягу господарської операції в первинному документі. В актах зафіксовано факти здійснення господарських операцій, а тому позивачем належним чином підтверджено правомірність віднесення витрат, понесених позивачем у зв`язку із з отриманням послуг від контрагентів, до складу валових витрат.

Так, у кожному з наданих позивачем актів приймання-здачі робіт вказано яка саме техніка використовувалась та скільки часу, тому із вказаних актів можна встановити які саме роботи виконувалися спірним контрагентом у певний проміжок часу та в якому обсязі.

Долучені до матеріалів справи акти містять у собі відомості, фіксування яких є основним призначенням таких актів про зміст та обсяг отриманих послуг та виконаних робіт. У зв`язку з цим на підставі зазначених актів неможливо визначити вартості таких робіт і послуг.

З огляду на викладене суд дійшов висновку про те, що акти приймання-здачі робіт були складені та підписані сторонами у зв`язку з фактичним отриманням позивачем від спірного контрагента техніки, обумовленої договором.

За таких обставин суд вважає, що надані представником позивача акти є належним доказом у даній справі.

Отже, суд дійшов висновку, що реальність та товарність господарських операцій між позивачем та ТОВ "Спец-Техно-Ресурс" доведена позивачем, у зв`язку з чим у позивача було право на формування податкового кредиту та витрат, що враховуються при визначенні об`єкта оподаткування по операціях з вказаним контрагентом.

Допитаний у судовому засіданні в суді апеляційної інстанції в якості свідка ОСОБА_1 пояснив, що між ТОВ "Граніт Київ Буд" та ним було укладено трудову угоду від 01.10.2012 на виконання укладки плит трамвайної колії та встановлення бетонної огорожі, при цьому за час його роботи на об`єкті знаходились та працювали телескопічні навантажувачі.

Таким чином ОСОБА_1 в повній мірі підтвердив реальність та товарність господарських операцій між позивачем та ТОВ "Спец-Техно-Ресурс" .

При цьому відповідач по вказаному контрагенту не оспорює відсутності документів на підтвердження реальності укладеного договору, а лише посилається на акти про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ "Спец-Техно-Ресурс" з іншими контрагентами.

З цих підстав суд вважає за необхідне зазначити, що акт про неможливість проведення зустрічної звірки та викладені в ньому висновки не можна розглядати як рішення суб`єкта владних повноважень, що породжує для суб`єкта господарювання певні правові наслідки. Акт є виключно формою фіксації податкової інформації про виявлені податковим органом факти та обставини і не містить в собі будь-яких владних приписів і вимог, а тому не підпадає під ознаки рішення (акта індивідуальної дії) суб`єкта владних повноважень у розумінні положень Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

Відповідно, акти, складені за результатами зустрічної звірки, не порушують права платників податків безвідносно до змісту таких актів.

Внесена до інформаційних баз даних інформація на підставі акта звірки використовується податковими органами для інформаційно-аналітичного забезпечення діяльності контролюючого органу і не зумовлює для платника податків змін у структурі податкових зобов`язань.

Висновки, викладені у зазначеному акті, є відображенням дій податкових інспекторів та не відповідають критерію юридичної значимості, не створюють для платника жодних правових наслідків у вигляді виникнення, зміни або припинення його прав та не породжують для нього будь-яких обов`язків, а, отже такий акт не порушує прав останнього. Включення суб`єктом владних повноважень до бази даних інформації про таку перевірку також не створює жодних перешкод для діяльності платника податку.

Отже, дії контролюючого органу щодо внесення до електронних баз даних змін показників податкової звітності суб`єктів господарювання в частині податкового кредиту та податкових зобов`язань на підставі акта перевірки, в тому числі і на підставі акта про неможливість проведення зустрічної звірки, без прийняття податкових повідомлень-рішень не породжують правових наслідків для платників податків та не порушують їхні права, оскільки розміщена в цій системі інформація є службовою та використовується податковими органами для обробки зібраної інформації в автоматичному режимі (використовуються для виконання покладених на контролюючі органи функцій та завдань) з метою здійснення податкового контролю.

Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду України від 09.12.2014, 03.11.2015 та 17.11.2015 у справах №№ 21-511а14, 21-99а15 та 21-4133а15 відповідно, а також у постановах Верховного Суду від 14.08.2018 у справах № 815/2467/14 і № 820/14956/14, від 27.06.2019 по справі № 826/12167/14.

Крім того, згідно з правовою позицією Верховного Суду, викладену у постановах від 19.03.2019 у справі №826/9534/17 та від 26.02.2019 у справі №826/1536/18, Верховний Суд відзначив те, що норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв`язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Порушення певним постачальником товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог законодавства щодо формування об`єкта оподаткування податком на прибуток та податкового кредиту, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг)) не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема у вигляді позбавлення права на формування витрат та податкового кредиту, за можливу неправомірну діяльність його контрагентів за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагентів та злагодженість дій між ними.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що господарські операції позивача з Товариством з обмеженою відповідальністю "Спец-Техно-Ресурс" здійснювалися в межах звичайної господарської діяльності обох підприємств, є реальними, відповідають дійсному економічному змісту та підтверджуються необхідними документами, що є свідченням добросовісності позивача при здійсненні вказаних операцій.

Згідно з частиною 1 статті 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

За приписами частин 1, 2 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суд, відповідно до статті 90 КАС України, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Отже, виходячи з заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що відповідач, як суб`єкт владних повноважень, не надав суду доказів, які спростовували б доводи позивача, а відтак, не довів правомірності своїх рішень, а тому заявлені позивачем вимоги є такими, що підлягають задоволенню.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат у справі, суд враховує, що, відповідно до частини 1 статті 139 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

При зверненні до суду позивачем було сплачено судовий збір у загальному розмірі 487,20 грн., що підтверджується платіжним дорученням від 16.07.2014 №327.

Зважаючи на задоволення позовних вимог, стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача підлягають понесені позивачем судові витрати по сплаті судового збору в сумі 487,20 грн.

Керуючись ст.ст. 242, 308, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю Граніт Київ Буд (03127, м. Київ, пр-т. 40-річчя Жовтня, буд.93, к.207, код ЄДРПОУ 37165877) до Головного управління ДПС у м. Києві (04655, м. Київ, вул. Шолуденка, буд.33/19, код ЄДРПОУ 43141267) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, - задовольнити у повному обсязі.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві від 13.05.2014 №0004672208.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві від 13.05.2014 №0004682208.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Граніт Київ Буд (03127, м. Київ, пр-т. 40-річчя Жовтня, буд.93, к.207, код ЄДРПОУ 37165877) судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 487 (чотириста вісімдесят сім) грн. 20 коп. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у м. Києві (04655, м. Київ, вул. Шолуденка, буд.33/19, код ЄДРПОУ 43141267).

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 КАС України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293, 295, 296 КАС України.

Суддя Я.І. Добрянська