Постанова

від 19.03.2015 по справі 826/10316/14

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/10316/14 Головуючий у 1-й інстанції: Данилишин В.М.

Суддя-доповідач: Земляна Г.В.

ПОСТАНОВА

Іменем України

19 березня 2015 року м. Київ

колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого - судді Земляної Г.В.

суддів Горбань Н.І., Межевича М.В.

за участю секретаря Скалецької І.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Граніт Київ Буд" на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 07 жовтня 2014 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Граніт Київ Буд" до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Державної фіскальної служби в місті Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення рішення, -

В С Т А Н О В И Л А :

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Граніт Київ Буд", звернулося до суду з позовом до державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві (далі - відповідач) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень відповідача від 13 травня 2014 року № 0004672208 , яким позивачу збільшено грошове зобов'язання з ПДВ у розмірі 21823,00 грн. за основним платежем та у розмірі 5455,75 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами); № 0004682208, яким позивачу збільшено грошове зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 784554,00 грн. за основним платежем та у розмірі 196138,50 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 07 жовтня 2014 року у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятою постановою представник Товариства з обмеженою відповідальністю "Граніт Київ Буд" подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі. В своїй апеляційній скарзі апелянт посилається на незаконність, необґрунтованість та необ'єктивність рішення суду, неповне з'ясування всіх обставин, що мають значення для вирішення справи, порушення судом норм процесуального права, що є підставою для скасування судового рішення

Заслухавши суддю-доповідача, осіб, що з'явились в судове засідання, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а постанова суду першої інстанції - скасуванню в частині з ухваленням нового рішення з таких підстав.

Згідно зі п.3 ч.1 ст. 198, п.4 ч.1 ст. 202 Кодексу адміністративного судочинства України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції скасовує її та ухвалює нове рішення, якщо визнає, що судом першої інстанції порушено норми матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Відповідно до ч. 1 статі 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, відповідачем у період із 26 березня 2014 року по 08 квітня 2014 року проведено перевірку позивача, за результатами якої 15 квітня 2014 року складено акт № 132/1-22/08/37165877 про результати планової виїзної перевірки позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства за період із 01 квітня 2011 року по 25 березня 2014 року, валютного та іншого законодавства за період із 01 квітня 2011 року по 25 березня 2014 року (далі - акт перевірки) , відповідно до висновків якого, позивачем:

- занижено податок на прибуток за 2012 рік у загальному розмірі 784554,00 грн., чим порушено пп. 14.1.27 п. 14.1 ст. 14 , п. 138.2 ст. 138 , пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України (далі - ПК України ) ;

- занижено податок на додану вартість (далі - ПДВ) за листопад 2012 року у розмірі 21823,00 грн., чим порушено п.п. 198.1 , 198.3 , 198.6 ст. 198 , п.п. 200.1 , 200.2 ст. 200 ПК України .

На підставі акту перевірки, 13 травня 2014 року відповідачем прийнято оскаржувані рішення: № 0004672208, яким позивачу збільшено грошове зобов'язання з ПДВ у розмірі 21823,00 грн. за основним платежем та у розмірі 5455,75 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами); № 0004682208, яким позивачу збільшено грошове зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 784554,00 грн. за основним платежем та у розмірі 196138,50 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).

Не погоджуючись з вказаними рішеннями позивач звернувся до суду з даним позовом.

Суд першої інстанції, відмовляючи в задоволенні позовних вимог, дійшов висновку про відсутність підстав для визнання протиправними та скасування оскаржуваних рішень.

Колегія суддів не в повній мірі погоджується з висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне:

Що стосується позовної вимоги про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0004682208, яким позивачу збільшено грошове зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 784554,00 грн. за основним платежем та у розмірі 196138,50 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами), то суд першої інстанції обґрунтовано зазначає, що воно винесене відповідачем правомірно.

Перевіркою встановлено, що на підставі банківських виписок, угод, видаткових накладних, актів виконаних робіт (наданих послуг), журналів - ордерів по рахункам 361 «розрахунки з вітчизняними покупцями», 70 «дохід від основної діяльності», проведеною перевіркою відображеного показника встановлено заниження задекларованих TOB «Граніт Київ Буд» показників у рядку 02 «дохід від операційної діяльності (дохід від реалізації товарів (робіт, послуг)» на суму 3626855 грн., в т.ч. за 4-й кв. 2012р. на суму 3626855 грн.

На порушення п.п. 135.5.4 п. 135.5 ст. 135, п. 137.10 сг.137 Податкового Кодексу України від 02 грудня 2010 року за №2755-VI (із змінами та доповненнями) TOB «Граніт Київ Буд» не включило до доходів, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування суми безоплатно отриманих від TOB «БК Азур Груп» (код за ЄДРПОУ 37312682) вартість матеріалів на загальну суму 3626855 грн., за 4 квартал 2012 р.

З матеріалів справи вбачається, що Комунальне підприємство з питань будівництва житлових будинків «Житлоінвестбуд-УКБ» (Замовник) та ТОВ «БК «Азур груп» (Генпідрядник) уклали підрядний договір № 4/986 від 25.09.2012 року на виконання робіт з завершення будівництва «Реконструкція з добудовою трамвайної лінії в систему легкого рейкового транспорту на ж.м. Троєщина від вул.. Милославської до пересадочного вузла на міську кільцеву електричку» (1 черга будівництва).

26 вересня 2012 року між позивачем, як субпідрядником, та ТОВ "БК Азур Груп", як генпідрядником, укладено договір № 47, за умовами якого субпідрядник своїми силами і засобами зобов'язався виконати роботи по трамвайних коліях та шумозахисному екрані на відповідному об'єкті відповідно до затвердженої проектно-кошторисної документації та в обумовлений договором строк здати роботи генпідряднику.

Генпідрядник зобов'язався передати проектно-кошторисну документацію для виконання робіт, прийняти закінчені роботи та сплатити субпідряднику їх вартість.

Відповідно до п.п. 2.1-2.6 ст. 2, пп. 4.1.3, пп. 4.1.4, пп. 4.1.6 п. 4.1, пп. 4.2.3 п. 4.2, пп. 4.3.4, пп. 4.3.8, пп. 4.3.12 п. 4.3 ст. 4 договору № 47, загальна вартість робіт за договором, згідно з договірною ціною та локальним кошторисом, складає 5200000,00 грн., у тому числі ПДВ - 866666,67 грн.

Розрахунки проводяться шляхом оплати генпідрядником фактично виконаних об'ємів робіт на підставі документів по обліку в капітальному будівництві (форма КБ -2в, КБ - 3). Вартість виконаних робіт, що підлягають оплаті, визначається у межах вартості робіт, передбачених договірною ціною, із урахуванням виконаних обсягів робіт.

Розрахунки за виконані роботи здійснюються у порядку, передбаченому бюджетним законодавством України. У разі затримки бюджетного фінансування генпідрядник проводить розрахунки за виконані роботи протягом 5 (п'яти) банківських днів із дати отримання бюджетного фінансування від замовника комунального підприємства "Житлоінвестбуд-УКБ" (далі - КП "Житлоінвестбуд-УКБ").

Обсяги фінансування робіт у розрізі джерел будуть визначені додатково відповідно до нормативно-законодавчих актів, якими буде визначено розмір фінансування цих робіт.

Кінцеві розрахунки за виконані роботи у розмірі 5 (п'яти) % від вартості будівельних робіт здійснюються генпідрядником протягом 10 (десяти) днів із дати реєстрації декларації про готовність об'єкта до експлуатації або отримання сертифіката на підставі акта готовності об'єкта до експлуатації.

Генпідрядник зобов'язаний: забезпечити поставку усіх матеріалів, які потрібні для виконання робіт згідно з переліком та узгодженими цінами; координувати виконання робіт відповідно до графіку сумісних робіт; підписати акт здачі-приймання робіт протягом 3 (трьох) днів із дати одержання письмового повідомлення субпідрядника та погодження замовником КП "Житлоінвестбуд-УКБ".

Генпідрядник має право: надавати субпідряднику матеріали та механізми для виконання робіт.

Субпідрядник зобов'язується узгоджувати усі свої дії на будівельному майданчику, пов'язані з виконанням договору, з генпідрядником шляхом щоденного ведення журналу сумісних робіт.

Субпідрядник зобов'язаний: разом з генпідрядником розробити та узгодити декадно-добовий графік виконання робіт; сплачувати генпідряднику за надані послуги генпідряду суму у розмірі 2,5% від договірної ціни.

Однак, згідно з протоколом зарахування зустрічних вимог від 31 грудня 2012 року № 3112-18:

- за умовами договору № 47 із ТОВ "БК Азур Груп" на користь позивача належать платежі за виконані будівельно-монтажні роботи (далі - БМР) у розмірі 4648312,90 грн., у тому числі ПДВ - 774718,82 грн.;

- за умовами договору № 47 із позивача на користь ТОВ "БК Азур Груп" належать платежі в рахунок оплати вартості послуг генпідрядника у розмірі 129957,83 грн., у тому числі ПДВ - 21659,64 грн.;

- за умовами договору № 47 із позивача на користь ТОВ "БК Азур Груп" належать платежі в рахунок оплати вартості матеріалів у розмірі 3626854,88 грн., у тому числі ПДВ - 604475,81 грн.

Таким чином, колегія суддів зазначає, що згідно вказаного вище протоколу зарахування зустрічних вимог, борг по оплаті вартості будівельних матеріалів, придбаних позивачем у ТОВ "БК Азур Груп", що був наявний у позивача, було зараховано за рахунок вартості оплати виконаних будівельно-монтажних робіт, які мав оплатити позивачу ТОВ "БК Азур Груп".

На підставі ст. 601 Цивільного кодексу України , позивач та ТОВ "БК Азур Груп" домовилися припинити наступні зобов'язання:

- зобов'язання ТОВ "БК Азур Груп" перед позивачем щодо оплати вартості виконаних БМР, відповідно до договору № 47, у розмірі 3756812,71 грн., у тому числі ПДВ - 626135,45 грн.;

- зобов'язання позивача перед ТОВ "БК Азур Груп" щодо оплати вартості послуг генпідрядника, згідно з договором № 47, у розмірі 129957,83 грн., у тому числі ПДВ - 21659,64 грн.;

- зобов'язання позивача перед ТОВ "БК Азур Груп" щодо оплати вартості матеріалів, відповідно до договору № 47, у розмірі 3626854,88 грн., у тому числі ПДВ - 604475,81 грн.

Із дати підписання протоколу № 3112-18:

- ТОВ "БК Азур Груп" вважається таким, яке виконало зобов'язання щодо оплати вартості виконаних БМР, згідно з договором № 47, у розмірі 3756812,71 грн., у тому числі ПДВ - 626135,45 грн.;

- позивач вважається таким, який виконав зобов'язання щодо оплати вартості послуг генпідрядника, відповідно до договору № 47, у розмірі 129957,83 грн., у тому числі ПДВ - 21659,64 грн.;

- позивач вважається таким, який виконав зобов'язання щодо оплати вартості матеріалів, згідно з договором № 47, у розмірі 3626854,88 грн., у тому числі ПДВ - 604475,81 грн.

При цьому, як виявлено у ході перевірки та зазначено в акті перевірки, позивачем не здійснено оплату отриманих від ТОВ "БК Азур Груп" у жовтні-листопаді 2012 року матеріалів на суму 3626854,88 грн., у тому числі ПДВ - 604475,81 грн.

Відповідно до вимог п. 135.1 ст. 135 Податкового кодексу України (далі - ПК України) доходи, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, включаються до доходів звітного періоду за датою, визначеною відповідно до статті 137, на підставі документів, зазначених у пункті 135.2 цієї статті, та складаються з: доходу від операційної діяльності, який визначається відповідно до пункту 135.4 цієї статті; інших доходів, які визначаються відповідно до пункту 135.5 цієї статті, за винятком доходів, визначених у пункті 135.3 цієї статті та у статті 136 цього Кодексу.

Підпунктом 135.5.4 п. 135.5 ст. 135 ПК України передбачено, що інші доходи включають вартість товарів, робіт, послуг, безоплатно отриманих платником податку у звітному періоді, визначена на рівні не нижче звичайної ціни, суми безповоротної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному податковому періоді, безнадійної кредиторської заборгованості, крім випадків, коли операції з надання/отримання безповоротної фінансової допомоги проводяться між платником податку та його відокремленими підрозділами, які не мають статусу юридичної особи.

Пунктом 137.10 ст. 137 ПК України передбачено, що суми безповоротної фінансової допомоги та безоплатно отримані товари (роботи, послуги) вважаються доходами на дату фактичного отримання платником податку товарів (робіт, послуг) або за датою надходження коштів на банківський рахунок чи в касу платника податку, якщо інше не передбачено цим розділом.

Крім того, судом першої інстанції встановлено, що вартість безоплатно наданих будівельних матеріалів, як виявлено відповідачем у ході перевірки на підставі наданих позивачем документів, не включено до складу доходів у відповідних податкових періодах.

Відповідно до абзацу першого пункту 44.6 ст. 44 Податкового кодексу України у разі якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в абзаці другому пункту 44.7 цієї статті платник податків не надає посадовим особам контролюючого органу, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності.

Тобто, під час перевірки відповідачем виявлено, що позивачем у зв'язку із придбанням будівельних матеріалів, які неоплачені позивачем на дату проведення перевірки, тобто останні є безоплатно отриманими.

Таким чином, Київський апеляційний адміністративний суд по даному епізоду господарських відносин позивача із ТОВ "БК Азур Груп" погоджується із позицією податкового органу, щодо порушення позивачем пп. 135.5.4 п. 135.5 ст.135, п. 137.10 ст.137 ПК України

Крім того, Вищий адміністративний суд України неодноразово наголошував на необхідності перевірки відповідних господарських операцій на предмет їх реального характеру, та економічної доцільності здійснення суб'єктом господарювання таких господарських операцій.

Пунктом 138.2 ст. 138 ПК України передбачено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Підпунктом 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України передбачено, що не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком контролюючого органу, що ТOВ «Граніт Київ Буд» не оплачував матеріали на суму 3626854,88 гри., т.ч. ПДВ 604475,81грн., отримані від TOB «БК Азур Груп» у жовтні - листопаді 2012 року, адже відповідно до протоколу зарахування зустрічних вимог сума матеріалів встановлюється згідно договору № 47 від 26.09.2012 р. та договору б/н від 30.10.2012 р., також сума встановлюється накладними № 23 від 31.10.2012 на загальну суму 16733,70грн., договір №б/н від 30.10.2012р., № 31 від 30.11.2012 на загальну суму 45576,35грн., договір №47 від 26.09.2012р.; № 176 від 30.11.2012 на загальну суму 29402,35грн.; договір №47 від 26.09.2012р.

Відповідно до договору виконання ремонтних робіт встановлено відсутність обов'язкових, актів прийому - передачі об'єктів для виконання ремонтних робіт, дозволів на виконаний окремих робіт, документів на підтвердження наявності техніки для виконання робіт за умовами договору, довіреностей осіб, оренди приміщень для розміщення співробітників та ін.

З актів приймання виконаних ремонтних робіт не вбачається, що підрядник виконував вказані роботи із власних будівельних матеріалів, доказів передачі позивачем будівельних матеріалів, підряднику не надано.

Акти приймання виконання ремонтних робіт, надані позивачем не свідчать про факт передачі позивачем у підзвіт підряднику будівельних матеріалів, використаних при виконанні зазначених в актах робіт.

Тобто, позивачем не надано належних доказів на підтвердження наявності у нього права на віднесення до валового доходу суми безоплатно отриманих від TOB «БК Азур Груп» вартість матеріалів на загальну суму 3626855 грн., за 4 квартал 2012 р.

В судовому засіданні в суді апеляційної інстанції в якості свідка був допитаний Падалко О.В. - керівник ВАТ «Експерементальний завод залізобетонних шпал», який пояснив, що будівельні матеріали з заводу доставлялись відразу на об'єкт будівництва, при цьому оплачував будівельні матеріали Замовник - КП "Житлоінвестбуд-УКБ".

Таким чином, системно проаналізувавши вище викладені норми та обставини, враховуючи при цьому недоведення представниками позивача економічної доцільності господарської операції з безоплатної передачі позивачу будівельних матеріалів за розглядуваним епізодом, суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку про відмову в задоволенні позову в частині визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0004682208, яким позивачу збільшено грошове зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 784554,00 грн. за основним платежем та у розмірі 196138,50 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) підлягають залишенню без задоволення.

При цьому не приймається до уваги посилання позивача на довідку від 04.10.2013 року №11-31/2068 зустрічної звірки з метою документального підтвердження виду, обсязу і якості операцій та розрахунків в ТОВ «Граніт Київ Буд» з ТОВ «БК Азур Груп» за період з 01.05.2012 року по 31.06.2013 року, оскільки вона була проведена в ході планової ревізії фінансово-господарської діяльності КП «Житлоінвестбуд-УКБ» та підтверджує правильність розрахунків Замовника з Генпідрядником та Замовника з Субпідрядником.

Також не приймається до уваги колегією суддів посилання позивача на баланс ТОВ «БК Азур Груп», оскільки наданий документ жодним чином не свідчить про правильність не включення до валового доходу сум безоплатно отриманих матеріалів.

Що стосується позовної вимоги про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення року № 0004672208 , яким позивачу збільшено грошове зобов'язання з ПДВ у розмірі 21823,00 грн. за основним платежем та у розмірі 5455,75 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами), то суд першої інстанції прийшов до помилкового висновку про відмову в задоволенні позову в цій частині.

Так, в акті перевірки зазначено, що у порушення пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України позивачем неправомірно віднесено до собівартості придбаних та реалізованих товарів (робіт, послуг) у податкових деклараціях з податку на прибуток підприємств за період із 01 січня по 31 грудня 2012 року витрати за послуги телескопічного навантажувача, отримані від ТОВ "Спец-Техно-Ресурс", відповідно до податкових накладних № 53 від 19 жовтня 2012 року, № 58 від 23 жовтня 2012 року, № 70 від 31 жовтня 2012 року, № 73 від 05 листопада 2012 року, № 80 від 12 листопада 2012 року, № 86 від 14 листопада 2012 року.

Відповідно до інформаційного листа Вищого адміністративного суду України № 742/11/13-11 від 02 червня 2011 року з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість належить з'ясовувати, зокрема, обставини щодо руху активів у процесі здійснення господарської операції, установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції, установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

Дослідженню підлягають усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції: договори, акти виконаних робіт, документи про перевезення, зберігання товарів тощо.

Необхідно перевірити фізичні, технічні та технологічні можливості певної особи до вчинення тих чи інших дій, що становлять зміст господарської операції, як-от: наявність кваліфікованого персоналу, основних фондів, у тому числі транспортних засобів для перевезення або виробництва, приміщень для зберігання товарів тощо, якщо такі умови необхідні для здійснення певної операції; можливість здійснення операцій з відповідною кількістю певного товару у відповідні строки з урахуванням терміну його придатності, доступності на ринку тощо; наявність відповідних ліцензій та інших дозвільних документів, що необхідні для ведення певного виду господарської діяльності.

З матеріалів справи вбачається, що у жовтні-грудні 2012р. TOB «Граніт Київ Буд» були використані послуги телескопічних навантажувачів ( Manitou 1340, CATERPILLAR ТН210), які було надано TOB «СПЕЦ-ТЕХНО-РЕСУРС».

На підтвердження реальності вказаних операцій позивачем було надано протокол погодження вартості послуг, акт звірки взаємних розрахунків, відповідно до якого позвач станом на 22.11.2012 року мав заборгованість на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Спец-Техно-Ресурс" (а.с.66 т.1), акти здачі-прийняття робіт, з яких колегією суддів встановлено, модель телескопічного навантажувача, на кількість відпрацьованих годин, тобто в повному обсязі відображено зміст та обсяг господарської операції (а.с.67, зворотний бік 68, зворотний бік 69, 70 т.1) рахунки-фактури (а.с.68, 69 т.1), платіжні доручення, податкові накладні, складені позивачем та товариством з обмеженою відповідальністю "Спец-Техно-Ресурс".

Аналіз зазначених вище актів свідчить, що в них наявні всі необхідні реквізити, яким має відповідати первинний документ, відповідно до вимог чинного законодавства. Жодним нормативним актом не визначено яким має бути опис обсягу господарської операції в первинному документі. В актах зафіксовано факти здійснення господарських операцій, а тому позивачем належним чином підтверджено правомірність віднесення витрат, понесених позивачем у зв'язку із з отриманням послуг від контрагентів, до складу валових витрат.

Так, у кожному з наданих позивачем актів приймання-здачі робіт вказано яка саме техніка використовувалась та скільки часу, тому із вказаних актів можна встановити які саме роботи виконувалися спірним контрагентом у певний проміжок часу та в якому обсязі.

Необхідність відображення вказаної інформації обумовлена вимогами ч. 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», вона також, згідно пунктів договору, є необхідною для визначення суми коштів, які замовник зобов'язаний перерахувати виконавцю.

Надані представником позивача акти містять у собі відомості, фіксування яких є основним призначенням таких актів про зміст та обсяг отриманих послуг та виконаних робіт. У зв'язку з цим на підставі зазначених актів неможливо визначити вартості таких робіт і послуг.

З огляду на викладене колегія суддів приходить до висновку про те, що акти приймання-здачі робіт були складені та підписані сторонами у зв'язку з фактичним отриманням позивачем від спірного контрагента техніки, обумовленої договором.

За таких обставин колегія суддів вважає, що надані представником позивача акти є належним доказом у даній справі.

Отже, колегія суддів приходить до висновку, що реальність та товарність господарських операцій між позивачем та ТОВ «СПЕЦ-ТЕХНО-РЕСУРС» доведена позивачем, у зв'язку з чим у позивача було право на формування податкового кредиту та витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування по операціях з вказаним контрагентом.

Допитаний у судовому засіданні в суді апеляційної інстанції в якості свідка ОСОБА_4 пояснив, що між ТОВ «Граніт Київ Буд» та ним було укладено трудову угоду від 01.10.2012 року на виконання укладки плит трамвайної колії та встановлення бетонної огорожі, при цьому за час його роботи на об'єкті знаходились та працювали телескопічні навантажувачі.

Таким чином ОСОБА_4 в повній мірі підтвердив реальність та товарність господарських операцій між позивачем та ТОВ «СПЕЦ-ТЕХНО-РЕСУРС» .

При цьому відповідач по вказаному контрагенту не оспорює відсутності документів на підтвердження реальності укладеного договору, а лише посилається на акти про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «СПЕЦ-ТЕХНО-РЕСУРС» з іншими контрагентами.

Однак, щодо відповідальності позивача за можливі протиправні дії його контрагентів, то відповідно до ст. 47 Податкового кодексу України відповідальність за неподання, порушення порядку заповнення документів податкової звітності, порушення строків їх подання контролюючим органом, недостовірність інформації, наведеної у зазначених документах несуть юридичні особи, постійні представництва нерезидентів, які відповідно до Кодексу визначені платниками податків, а також їх посадові особи. Отже, платник податку несе самостійну відповідальність за порушення правил ведення податкового обліку. Зазначена відповідальність стосується кожного окремого платника податків і не може автоматично поширюватись на третіх осіб, у тому числі на його контрагентів.

Факт порушення контрагентом своїх податкових зобов'язань може бути підставою для висновку про необґрунтованість заявлених платником податку вимог про надання податкової вигоди - відшкодування ПДВ з державного бюджету, якщо податковий орган доведе: що платник податку діяв без належної обачності й обережності і йому мало бути відомо про порушення, які допускали його контрагенти; або що діяльність платника податку, його взаємозалежних або афілійованих осіб спрямована на здійснення операцій, пов'язаних з наданням податкової вигоди, переважно з контрагентами, які не виконують своїх податкових зобов'язань, зокрема у випадках, коли такі операції здійснюються через посередників. Дані обставини не знайшли свого підтвердження під час розгляду спору як в суді першої, так і апеляційної інстанцій.

Так, при розгляді справи судом апеляційної інстанції було підтверджено реальний товарний характер та можливість здійснення таких операцій з урахуванням оперативності проведення операцій та віддаленості контрагентів один від одного, подальше використання позивачем отриманих товарів.

Згідно з рішенням Європейського суду з прав людини від 22.01.2009 у справі "БУЛВЕС" АД проти Болгарії" (заява № 3991/03) зазначено, що у разі якщо національні органи за відсутності будь-яких вказівок на безпосередню участь фізичної або юридичної особи у зловживанні, пов'язаним зі сплатою ПДВ, який нараховується у ланцюгу поставок, або будь-яких вказівок на обізнаність про таке оподатковуваної ПДВ поставки, який повністю виконав свої зобов'язання, за дії або бездіяльність постачальника, який перебував поза межами контролю отримувача і у відношенні якого у нього не було засобів перевірки та забезпечення його виконання, то такі владні органи порушують справедливий баланс, який має підтримуватися між вимогами суспільних інтересів та вимогами захисту права власності.

Отже, Європейський Суд з прав людини чітко визначає правило індивідуальної відповідальності платника податків. Тобто, добросовісний платник податків не має зазнавати негативних наслідків через порушення законодавства його контрагентом.

Рішення Європейського Суду з прав людини згідно зі статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини» мають в Україні значення джерела права. Більше того, частина 2 статті 8 Кодексу адміністративного судочинства України вимагає врахування практики Європейського Суду з прав людини при вирішенні справ.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що господарські операції позивача з товариством з обмеженою відповідальністю "Спец-Техно-Ресурс" здійснювалися в межах звичайної господарської діяльності обох підприємств, є реальними, відповідають дійсному економічному змісту та підтверджуються необхідними документами, що є свідченням добросовісності позивача при здійсненні вказаних операцій.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 13 травня 2014 року № 0004672208, яким позивачу збільшено грошове зобов'язання з ПДВ у розмірі 21823,00 грн. за основним платежем та у розмірі 5455,75 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).

Відповідно до ст. 159 КАС України законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Таким чином апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню в частині з ухваленням в цій частині нового рішення про задоволення позову.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 198 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати її та прийняти нову постанову суду, якою задовольнити позов.

Таким чином вимоги апеляційної скарги підлягають частковому задоволенню, а рішення суду першої інстанції скасуванню в частині.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.4, 8-11, 160, 196, 198, 202, 205, 207, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Граніт Київ Буд"- задовольнити частково.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 07 жовтня 2014 року - скасувати в частині відмови в задоволенні позову про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 13 травня 2014 року № 0004672208.

В цій частині прийняти нове рішення, яким позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Граніт Київ Буд" до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Державної фіскальної служби в місті Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення рішення від 13 травня 2014 року № 0004672208 задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкову повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Державної фіскальної служби в місті Києві від 13 травня 2014 року № 0004672208, яким позивачу збільшено грошове зобов'язання з ПДВ у розмірі 21823,00 грн. за основним платежем та у розмірі 5455,75 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).

В іншій частині постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 07 жовтня 2014 року залишити без змін .

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів із дня складання у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги до Вищого адміністративного суду України у порядку ст.212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя : Г.В.Земляна

Судді: Н.І. Горбань

М.В. Межевич

Повний текст виготовлено 24 березня 2015 року

Головуючий суддя Земляна Г.В.

Судді: Горбань Н.І.

Межевич М.В.