Ухвала

від 07.10.2021 по справі 9901/394/21

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

07 жовтня 2021 року

Київ

справа №9901/394/21

адміністративне провадження №П/9901/394/21

Верховний Суд у складі судді Касаційного адміністративного суду Васильєвої І.А., перевіривши матеріали позовної заяви Товариства з обмеженою відповідальністю Пеймастер до Президента України Зеленського Володимира Олександровича про визнання протиправним та скасування Указу Президента України від 21 травня 2021 року № 203/2021 в частині, -

УСТАНОВИВ:

01 жовтня 2021 року до Верховного Суду як суду першої інстанції надійшов позов Товариства з обмеженою відповідальністю Пеймастер (далі - позивач, ТОВ Пеймастер ), підписаний адвокатом Комісаренко А.В. до Президента України (далі - відповідач) про визнання протиправним та скасування Указу Президента України від 21 травня 2021 року № 203/2021 Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 14 травня 2021 року Про застосування персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій) в частині введення в дію пункту 38 Додатку 2 до рішення Ради національної безпеки і оборони України від 14 травня 2021 року.

Відповідно до частини 1 статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суддя після одержання позовної заяви з`ясовує, чи: 1) подана позовна заява особою, яка має адміністративну процесуальну дієздатність; 2) має представник належні повноваження (якщо позовну заяву подано представником); 3) відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу; 4) належить позовну заяву розглядати за правилами адміністративного судочинства і чи подано позовну заяву з дотриманням правил підсудності; 5) позов подано у строк, установлений законом (якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними); 6) немає інших підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом.

Суддя відкриває провадження в адміністративній справі на підставі позовної заяви, якщо відсутні підстави для залишення позовної заяви без руху, її повернення чи відмови у відкритті провадження у справі (частина 2 статті 171 КАС України).

Ознайомившись з позовною заявою вважаю, що її слід залишити без руху з огляду на наступне.

Позовна заява підписана представником позивача, адвокатом Комісаренко Антоном Володимировичем. На підтвердження повноважень до позовної заяви додано договір про надання правової допомоги від 02 жовтня 2020 року № 03/10 та ордер серії КС № 599470.

Відповідно до частини 4 статті 59 КАС України повноваження адвоката як представника підтверджуються довіреністю або ордером, виданим відповідно до Закону України Про адвокатуру і адвокатську діяльність .

Перевіряючи повноваження представника позивача судом встановлено, що ордер серії КС № 599470 виданий на підставі договору про надання правової допомоги від 02 жовтня 2021 року № 03/10, проте позовна заява подана представником раніше, а саме 01 жовтня 2021 року та до позовної заяви доданий договір про надання правової допомоги від 02 жовтня 2020 року № 03/10. Крім цього, в додатках до позовної заяви представник позивача зазначає саме договір про надання правової допомоги від 02 жовтня 2021 року № 03/10.

Отже подані представником позивача докази на підтвердження повноважень містять неточності в даті договору про надання правової допомоги з врахуванням зазначених представником позивача даних, що свідчить про необхідність уточнень повноважень представника позивача з огляду на вимоги частини 4 статті 59 КАС України на виконання п. 2 ч. 1 статті 171 КАС України.

До того ж, у відповідності до пункту 5 частини 5 статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України в позовній заяві зазначається виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини.

А у відповідності до пункту 9 частини 5 статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій та бездіяльності суб`єкта владних повноважень зазначається обґрунтування порушення оскаржуваними рішеннями, діями чи бездіяльністю прав, свобод, інтересів позивача.

В порушення вищенаведених вимог пунктів 5, 9 частини 5 статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України позивач не обґрунтував, які саме права були порушені оскаржуваним Указом, які обставини про це свідчать, та якими документальними доказами вказані обставини підтверджуються.

Позивач, наводячі перелік санкцій, застосованих оскаржуваним Указом, зокрема: 1) блокування активів - тимчасове обмеження права особи користуватися та розпоряджатися належним їй майном; 2) обмеження торговельних операцій (повне припинення); 3) запобігання виведенню капіталів за межі України; 4) зупинення виконання економічних та фінансових зобов`язань; 5) анулювання або зупинення ліцензій та інших дозволів, одержання (наявність) яких є умовою для здійснення певного виду діяльності, зокрема, анулювання чи зупинення дії спеціальних дозволів на користування надрами (анулювання); 6) заборона участі у приватизації, оренді державного майна резидентами іноземної держави та особами, які прямо чи опосередковано контролюються резидентами іноземної держави або діють в їх інтересах; 7) обмеження або припинення надання телекомунікаційних послуг і використання телекомунікаційних мереж загального користування (повне припинення); 8) заборона здійснення публічних та оборонних закупівель товарів, робіт і послуг у юридичних осіб - резидентів іноземної держави державної форми власності та юридичних осіб, частка статутного капіталу яких знаходиться у власності іноземної держави, а також публічних та оборонних закупівель у інших суб`єктів господарювання, що здійснюють продаж товарів, робіт, послуг походженням з іноземної держави, до якої застосовано санкції згідно з цим Законом; 9) повна або часткова заборона вчинення правочинів щодо цінних паперів, емітентами яких є особи, до яких застосовано санкції згідно із Законом України "Про санкції" (повна заборона); 10) заборона видачі дозволів, ліцензій Національного банку України на здійснення інвестицій в іноземну державу, розміщення валютних цінностей на рахунках і вкладах на території іноземної держави; 11) припинення видачі дозволів, ліцензій на ввезення в Україну з іноземної держави чи вивезення з України валютних цінностей та обмеження видачі готівки за платіжними картками, емітованими резидентами іноземної держави; 12) заборона здійснення Національним банком України реєстрації учасника міжнародної платіжної системи, платіжною організацією якої є резидент іноземної держави; 13) заборона збільшення розміру статутного капіталу господарських товариств, підприємств, у яких резидент іноземної держави, іноземна держава, юридична особа, учасником якої є нерезидент або іноземна держава, володіє 10 і більше відсотками статутного капіталу або має вплив на управління юридичною особою чи її діяльність; 14) припинення дії торговельних угод, спільних проектів та промислових програм у певних сферах, зокрема у сфері безпеки та оборони; 15) заборона передання технологій, прав на об`єкти права інтелектуальної власності; 16) інші санкції, що відповідають принципам їх застосування, встановленим Законом України "Про санкції" не наводить доказів, що вказані санкції порушуують його права, а не носять декларативний характер.

До того ж, викладаючи обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, зокрема те, позивач він не є суб`єктом, до якого можуть застосовуватися санкції на підставі Закону України Про санкції від 14.08.2014 року № 1644-VII позивач посилається на відомості з Державної служби фінансового моніторингу України, проте до позовної заяви вказані відомості не додає.

Суд звертає увагу, що Закон не передбачає вимог щодо обсягу, повноти чи слушності доводів позовної заяви, але приписує щонайменше сформулювати суть (зміст) порушення, яким чином воно негативно позначилось на правах особи, яка звертається з позовом.

Крім цього, відповідно до пункту 11 частини 5 статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України в позовній заяві зазначається власне письмове підтвердження позивача про те, що ним не подано іншого позову (позовів) до цього самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав.

В позовній заяві представником позивача, адвокатом Комісаренко А.В. зазначено: позивач доводить до відома суду, що ним не подано іншого позову до цього самого відповідача з тим самим предметом та з тих самих підстав (сторінка 7 позовної заяви).

Натомість у пункті 11 частини 5 статті 160 КАС України законодавець визначив однозначно, що письмове підтвердження позивача про те, що ним не подано іншого позову (позовів) до цього самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав, повинне бути власне , тобто особисте, надане безпосередньо позивачем, а не будь-якою іншою особою, в тому числі, її представником. Такий виклад зазначеної правової норми дисциплінує позивача як учасника справи та унеможливлює виникнення ситуацій, за яких позов до цього відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав може бути поданий двома та більше представниками позивача, які діють незалежно один від одного та яким невідомо про подання позовів до цього відповідача (відповідачів) з тим же предметом та з тих же підстав іншими представниками.

Відповідно до частини першої статті 169 КАС України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху (частина друга статті 169 КАС України).

З огляду на викладене, позовну заяву слід залишити без руху, встановивши десятиденний строк для: 1) підтвердження повноважень представника позивача шляхом уточнення та/або обґрунтування розбіжностей в даті договору про надання правової допомоги; 2) навести обґрунтування, які саме права позивача були порушені оскаржуваним Указом, які обставини про це свідчать, та якими документальними доказами вказані обставини підтверджуються; 3) надати відомості з Державної служби фінансового моніторингу України (на які позивач посилається в позовній заяві); 4) подати до суду власне письмове підтвердження позивача про те, що ним не подано іншого позову (позовів) до цього самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав.

На підставі викладеного, керуючись статтями 160, 161, 169, 171 КАС України, суд , -

УХВАЛИВ:

Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю Пеймастер до Президента України Зеленського Володимира Олександровича про визнання протиправним та скасування Указу Президента України від 21 травня 2021 року № 203/2021 в частині, залишити без руху.

Встановити десятиденний строк з дня отримання копії цієї ухвали, для усунення недоліків, встановлених в мотивувальній частині даної ухвали суду.

Ухвала оскарженню не підлягає.

...........................

І.А. Васильєва

Суддя Верховного Суду