Постанова

від 08.10.2021 по справі 240/19318/20

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

Іменем України

08 жовтня 2021 року

Київ

справа №240/19318/20

адміністративне провадження № К/9901/23934/21

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Берназюка Я.О., судді Коваленко Н.В., судді Чиркіна С.М., розглянувши в письмовому провадженні у касаційному порядку адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Соіл Мінералс Компані"

до Державної служби геології та надр України

про визнання протиправним та скасування наказу, зобов`язання вчинити дії

за касаційною скаргою Державної служби геології та надр України

на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 11 лютого 2021 року (ухвалене у складі головуючого судді Єфіменко О.В.) та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 19 травня 2021 року (прийняту у складі колегії: головуючого судді Капустинського М.М., суддів Сапальової Т.В., Смілянця Е.С.),

У С Т А Н О В И В :

Короткий зміст позовних вимог

У листопаді 2020 року Товариство з обмеженою відповідальністю Соіл Мінералс Компані (далі - ТОВ Соіл Мінералс Компані , позивач) звернулося до Житомирського окружного адміністративного суду із позовом до Державної служби геології та надр України (далі також - Держгеонадра, відповідач, скаржник), у якому просило:

визнати протиправним та скасувати наказ Держгеонадр від 16 березня 2020 року №96 про відмову у наданні ТОВ Соіл Мінералс Компані спеціального дозволу на користування надрами з метою геологічного вивчення нафтогазоносних надр, у тому числі дослідно-промислової розробки родовищ, з подальшим видобуванням нафти, газу (промислова розробка родовищ), газу природного, конденсату Південно-Макарцівської площі, розташованої в межах Полтавського району Полтавської області, строком дії 20 років;

зобов`язати Держгеонадра видати ТОВ Соіл Мінералс Компані дозвіл на користування надрами з метою геологічного вивчення нафтогазоносних надр, у тому числі дослідно-промислової розробки родовищ, з подальшим видобуванням нафти, газу (промислова розробка родовищ), газу природного, конденсату Південно-Макарцівської площі, розташованої в межах Полтавського району Полтавської області, строком дії 20 років.

Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій

Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 11 лютого 2021 року, залишеним без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 19 травня 2021 року, позов задоволено повністю.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, дійшов висновку, що оскаржуваний наказ є протиправним, оскільки відповідач під час його прийняття застосував законодавство, яке набуло чинності після звернення позивача до відповідача із заявою про надання спеціального дозволу на користування надрами з метою геологічного вивчення нафтогазоносних надр, у тому числі дослідно-промислової розробки родовищ, з подальшим видобуванням нафти, газу (промислова розробка родовищ), газу природного, конденсату Південно-Макарцівської площі, розташованої в межах Полтавського р-ну Полтавської обл., строком дії 20 р.

Короткий зміст та обґрунтування вимог касаційної скарги

Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, Держгеонадра звернулися з касаційною скаргою до Верховного Суду, в якій просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову повністю.

На підтвердження своїх доводів у касаційній скарзі відповідач вказує на те, що в оскаржуваних судових рішеннях суди неправильно застосували, зокрема, положення пунктів 2, 8, 25 Порядку надання спеціальних дозволів на користування надрами, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №615 від 30 травня 2011 року (далі - Порядок №615), у зв`язку із чим дійшли помилкових висновків про наявність підстав для задоволення позову у цій справі.

Крім того, скаржник зазначає, що суди першої та апеляційної інстанцій, при ухваленні оскаржуваних рішень у справі, застосували вищезазначені положення Порядку №615 без урахування висновку Верховного Суду, викладеного у постанові від 16 квітня 2020 року у справі № 826/7696/18, який полягає, зокрема, у тому, що для отримання спеціального дозволу на користування надрами з метою видобування руд літію без проведення аукціону заявник має пройти декілька етапів державної експертизи, серед яких апробація є лише початковим етапом, а затвердження підрахунку (оцінки) запасів корисних копалин у ДКЗ - останнім).

Процесуальні дії у справі та клопотання учасників справи

Касаційна скарга надійшла до суду 1 липня 2021 року.

Ухвалою Верховного Суду від 20 липня 2021 року відкрито касаційне провадження у справі №240/19318/20, витребувано адміністративну справу та запропоновано сторонам надати відзив на касаційну скаргу.

Ухвалою Верховного Суду від 6 жовтня 2021 року справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження за наявними матеріалами без повідомлення та виклику учасників справи колегією у складі трьох суддів з 7 жовтня 2021 року.

З відзивом на касаційну скаргу подано клопотання про розгляд справи в судовому засіданні, в задоволенні якого було відмовлено ухвалою Верховного Суду від 6 жовтня 2021 року.

Крім того, з відзивом на касаційну скаргу подано клопотання позивача про закриття касаційного провадження у справі, в задоволенні якого було відмовлено ухвалою Верховного Суду від 6 жовтня 2021 року.

Позиція інших учасників справи

30 вересня 2021 року до суду надійшов відзив ТОВ Соіл Мінералс Компані на касаційну скаргу відповідача, в якому зазначається, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій є законними та обґрунтованими, прийнятими з правильним застосуванням норм матеріального права та при дотриманні норм процесуального права, а тому просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій - без змін. Відповідач, зокрема вказує на те, що суди попередніх інстанцій дійшли законних та обґрунтованих висновків щодо застосування до спірних правовідносин законодавства, чинного на момент звернення позивача до відповідача із заявою про отримання спеціального дозволу на користування надрами, а саме підпункту 1 пункту 8 Порядку №615. Також зазначає, що позивачем було подано до відповідача заяву та додані до неї документи відповідно до чинного на момент звернення законодавства, водночас відповідачем прийнято невмотивоване рішення щодо відмови у наданні ТОВ Соіл Мінералс Компані спеціального дозволу на користування надрами.

Обставини справи, встановлені судами попередніх інстанцій

Судами попередніх інстанцій на підставі наявних у матеріалах справи доказів встановлено, що 22 серпня 2019 року позивач звернувся із заявою до Держгеонадра вих. №22/08/19 від 22 серпня 2019 року та пакетом документів щодо отримання спеціального дозволу на користування надрами з метою геологічного вивчення нафтогазоносних надр, у тому числі дослідно-промислової розробки родовищ, з подальшим видобуванням нафти, газу (промислова розробка родовищ), газу природного, конденсату Південно-Макарцівської площі без проведення аукціону.

Листом №6332/01/11-20 від 23 квітня 2020 року Держгеонадра повідомили позивача про те, що його заява від 22 серпня 2019 року розглянута на засіданні Робочої групи з питань надрокористування (протокол від 11 лютого 2020 року №1-РГ-2020) і наказом Держгеонадр від 16 березня 2020 року №96 ухвалене рішення про відмову у наданні ТОВ Соіл Мінералс Компані спеціального дозволу на користування надрами та повернуто заяву з доданими документами.

Як на підставу відмови позивачу в отриманні спеціального дозволу на користування надрами в подальшому листами від 10 березня 2020 року та 23 квітня 2020 року відповідач посилався на нову редакцію пункту 8 Порядку №615 та зазначив, що пакет документів не відповідає вимогам Порядку №615, оскільки позивачем не надано для отримання дозволу без проведення аукціону на підставі спеціального дозволу на користування надрами за власні кошти здійснене геологічне вивчення ділянки надр та підрахунок запасів корисних копалин, який затверджено в установленому порядку.

Не погодившись із рішенням відповідача щодо розгляду заяви про отримання спеціального дозволу на користування надрами, позивач звернувся до суду з цим позовом.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Оцінка висновків судів попередніх інстанцій і доводів учасників справи

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам касаційної скарги, а також виходячи з меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 341 КАС України, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно з положенням частини четвертої статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до частин першої, другої та третьої статті 242 КАС України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Крім того, стаття 2 та частина четверта статті 242 КАС України встановлюють, що судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, а саме бути справедливим та неупередженим, своєчасно вирішувати спір у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Зазначеним вимогам процесуального закону рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 11 лютого 2021 року та постанова Сьомого апеляційного адміністративного суду від 19 травня 2021 року не відповідають, а доводи касаційної скарги є обґрунтованими з огляду на наступне.

Згідно зі статтею 2 Кодексу України про надра його завданням є регулювання гірничих відносин з метою забезпечення раціонального, комплексного використання надр для задоволення потреб у мінеральній сировині та інших потреб суспільного виробництва, охорони надр, гарантування при користуванні надрами безпеки людей, майна та навколишнього природного середовища, а також охорона прав і законних інтересів підприємств, установ, організацій та громадян.

Відповідно до статті 3 Кодексу України про надра гірничі відносини в Україні регулюються Конституцією України, Законом України Про охорону навколишнього природного середовища , цим Кодексом та іншими актами законодавства України, що видаються відповідно до них.

Згідно зі статтею 13 Кодексу України про надра користувачами надр (далі - надрокористувачі) можуть бути: підприємства, установи, організації, громадяни України, а також іноземці та особи без громадянства, іноземні юридичні особи.

Так, статтею 15 Кодексу України про надра встановлено, що надра надаються у постійне або тимчасове користування. Постійним визнається користування надрами без заздалегідь встановленого строку. Тимчасове користування надрами може бути короткостроковим (до 5 років) і довгостроковим (до 50 років). У разі необхідності строки тимчасового користування надрами може бути продовжено.

Перебіг строку користування надрами починається з дня одержання спеціального дозволу (ліцензії) на користування надрами, якщо в ньому не передбачено інше, а в разі укладення угоди про розподіл продукції - з дня, зазначеного в такій угоді.

Надра надаються у користування підприємствам, установам, організаціям і громадянам лише за наявності у них спеціального дозволу на користування ділянкою надр. Право на користування надрами засвідчується актом про надання гірничого відводу (частина перша статті 19 Кодексу України про надра).

Постановою Кабінету Міністрів України від 30 грудня 2015 року №1174 затверджено Положення про Державну службу геології та надр України (далі - Положення №1174).

Згідно з пунктом 1 Положення №1174 Державна служба геології та надр України (Держгеонадра) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра енергетики та захисту довкілля і який реалізує державну політику у сфері геологічного вивчення та раціонального використання надр.

Відповідно до пункту 3 Положення №1174 основними завданнями Держгеонадра є, у тому числі, реалізація державної політики у сфері геологічного вивчення та раціонального використання надр.

Згідно із підпунктом 9 пункту 4 Положення № 1174 Держгеонадра відповідно до покладених на неї завдань видає в установленому порядку спеціальні дозволи на користування надрами (у тому числі на користування нафтогазоносними надрами).

Порядок надання спеціальних дозволів на користування надрами затверджено Постановою Кабінету Міністрів України від 30 травня 2011 року №615.

Згідно з пунктом 1 Порядку №615 (тут і далі в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин, а саме на 16 березня 2020 року) цей нормативно-правовий акт регулює питання надання спеціальних дозволів на користування надрами (далі - дозволи) у межах території України, її континентального шельфу та виключної (морської) економічної зони, а також визначає процедуру продовження строку дії, переоформлення, видачі дубліката, зупинення дії чи анулювання дозволу та внесення до нього змін. Дія цього Порядку поширюється на всі види користування надрами.

Згідно із пунктом 8 Порядку №615 надання дозволів у випадках, передбачених підпунктами 1-9, 11 цього пункту, здійснюється за рішенням органу з питань надання дозволу.

Відповідно до абзацу першого пункту 25 Порядку №615 про надання, продовження строку дії, зупинення, поновлення, переоформлення, анулювання дозволу та внесення змін до нього Держгеонадра видає наказ, а Рада міністрів Автономної Республіки Крим - розпорядження.

З аналізу норм Положення №1174 та Порядку №615 вбачається, що до повноважень Державної службу геології та надр України відноситься ухвалення рішення про надання суб`єктам господарювання спеціальних дозволів на користування надрами.

Відповідно до частини п`ятої статті 16 Кодексу України про надра спеціальні дозволи на користування надрами надаються переможцям аукціонів, крім випадків, визначених Кабінетом Міністрів України, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері геологічного вивчення та раціонального використання надр, або Радою міністрів Автономної Республіки Крим щодо розробки родовищ корисних копалин місцевого значення та території Автономної Республіки Крим порядок проведення аукціонів з продажу спеціальних дозволів на користування надрами та порядок їх надання встановлюються Кабінетом Міністрів України.

При цьому колегія суддів зазначає, що державна влада в Україні здійснюється на засадах її поділу на законодавчу, виконавчу та судову (частина перша статті 6 Конституції України).

Статус Кабінету Міністрів України визначений у статті 113 Основного Закону України як вищого органу у системі органів виконавчої влади, що відповідальний перед Президентом України і Верховною Радою України, підконтрольний і підзвітний Верховній Раді України у межах, передбачених цією Конституцією.

Відповідно до статей 116, 117 Конституції України Кабінет Міністрів України, зокрема, забезпечує проведення політики у сфері природокористування; спрямовує і координує роботу міністерств, інших органів виконавчої влади, видає в межах своєї компетенції постанови і розпорядження, які є обов`язковими до виконання.

Зазначені повноваження Уряду деталізовані у частині першій статті 20 Закону України "Про Кабінет Міністрів України" та полягають у забезпеченні раціонального використання землі, її надр, водних ресурсів, рослинного і тваринного світу, інших природних ресурсів.

Згідно із статтею 1 зазначеного Закону Кабінет Міністрів України є вищим органом у системі органів виконавчої влади. Кабінет Міністрів України здійснює виконавчу владу безпосередньо та через міністерства, інші центральні органи виконавчої влади, Раду міністрів Автономної Республіки Крим та місцеві державні адміністрації, спрямовує, координує та контролює діяльність цих органів. Кабінет Міністрів України відповідальний перед Президентом України і Верховною Радою України, підконтрольний і підзвітний Верховній Раді України у межах, передбачених Конституцією України.

Відповідно до статей 3, 4 цього ж Закону діяльність Кабінету Міністрів України ґрунтується на принципах верховенства права, законності, поділу державної влади, безперервності, колегіальності, солідарної відповідальності, відкритості та прозорості. Кабінет Міністрів України здійснює виконавчу владу на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Кабінет Міністрів України є колегіальним органом. Кабінет Міністрів України приймає рішення після обговорення питань на його засіданнях; Кабінет Міністрів України у своїй діяльності керується Конституцією України, цим Законом, іншими законами України, а також указами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України. Організація, повноваження і порядок діяльності Кабінету Міністрів України визначаються Конституцією України, цим та іншими законами України. Кабінет Міністрів України відповідно до Конституції України та цього Закону затверджує Регламент Кабінету Міністрів України, який визначає порядок проведення засідань Кабінету Міністрів України, підготовки та прийняття рішень, інші процедурні питання його діяльності.

Також статтею 41 зазначеного Закону передбачено, що Кабінет Міністрів України відповідно до Конституції та законів України здійснює свої повноваження шляхом прийняття рішень на його засіданнях більшістю голосів від посадового складу Кабінету Міністрів України.

Статтею 117 Конституції України та статтею 49 Закону України "Про Кабінет Міністрів України" встановлено, що Уряд в межах своєї компетенції видає постанови і розпорядження, які є обов`язковими до виконання; акти Кабінету Міністрів України підписує Прем`єр-міністр України.

Таким чином, прийняття актів Кабінету Міністрів України, у тому стосовно надання дозволів на користування надрами, відноситься до виключної компетенції Уряду, а такі акти є обов`язковими для виконання.

Так, судами попередніх інстанцій встановлено та матеріалами справи підтверджено наступні обставини, які мають значення для правильного вирішення спору у цій справі.

Листом №6332/01/11-20 від 23 квітня 2020 року Держгеонадра повідомили позивача про те, що його заява від 22 серпня 2019 року розглянута на засіданні Робочої групи з питань надрокористування (протокол від 11 лютого 2020 року №1-РГ-2020) та наказом Держгеонадр від 16 березня 2020 року №96 прийняте рішення про відмову у наданні ТОВ Соіл Мінералс Компані спеціального дозволу на користування надрами та повернуто його заяву з доданими документами.

Також, судами було встановлено, що відмовляючи позивачу у наданні дозволу відповідач керувався положеннями підпункту 1 пункту 8 Порядку №615 у редакції, чинній на момент прийняття спірного рішення (16 березня 2020 року). Зокрема, Держгеонадра повідомила позивача, що пакет документів не відповідає вимогам Порядку №615, так як позивачем не надано для отримання дозволу без проведення аукціону на підставі спеціального дозволу на користування надрами за власні кошти здійснене геологічне вивчення ділянки надр та підрахунок запасів корисних копалин, який затверджено в установленому порядку.

Водночас, суди попередніх інстанцій, посилаючись на положення статті 58 Конституції України (закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи), виходили з того, що до спірних відносин необхідно застосовувати законодавство, чинне на момент звернення позивача із заявою про надання дозволу. Отже, суди заначили, що викладення підпункту 1 пункту 8 Порядку №615 у новій редакції після внесених 19 лютого 2020 року змін спонукало відповідача відмовити Товариству у наданні відповідного дозволу, адже у новій редакції підпункт 1 пункту 8 Порядку №615 не містив такої передумови для надання дозволу без проведення аукціону, як видобування корисних копалин, якщо заявник за власні кошти здійснив апробацію за умови затвердження в установленому порядку підрахунку запасів корисних копалин після отримання спеціального дозволу.

На підставі зазначеного, суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що відповідач діяв протиправно, оскільки застосування Порядку №615 у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 19 лютого 2020 року №124 є неприпустимим, а тому прийняли рішення про задоволення позову.

Однак, із такими висновками судів попередніх інстанцій колегія суддів Верховного Суду не погоджується, оскільки вони ґрунтуються на неправильному застосуванні норм матеріального права, а саме, статті 58 Конституції України, підпункту 1 пункту 8 Порядку №615, виходячи із наступного.

Згідно з пунктом 2 Порядку №615 дозволи надаються Держгеонадрами переможцям аукціонів з їх продажу та без проведення аукціонів у випадках, передбачених пунктом 8 цього Порядку, крім корисних копалин місцевого значення на території Автономної Республіки Крим, дозволи на видобування яких надаються Радою міністрів Автономної Республіки Крим згідно із цим Порядком.

Підпунктом 1 пункту 8 Порядку №615 (Підпункт 1 пункту 8 із змінами, внесеними згідно з постановою Кабінету Міністрів України № 307 від 25 січня 2012 року; в редакції постанов Кабінету Міністрів України № 277 від 6 квітня 2016 року, № 333 від 25 квітня 2018 року та № 1131 від 18 грудня 2018 року) було передбачено, що без проведення аукціону дозвіл надається у разі видобування корисних копалин, якщо заявник на підставі спеціального дозволу на користування надрами за власні кошти здійснив геологічне вивчення ділянки надр та підрахунок запасів корисних копалин, який затверджено в установленому порядку, та подав документи на отримання спеціального дозволу на видобування корисних копалин відповідного родовища не пізніше ніж протягом трьох років після затвердження запасів; видобування корисних копалин (крім нафти і газу), якщо заявник за власні кошти здійснив апробацію за умови затвердження підрахунку запасів корисних копалин в установленому порядку; геологічного вивчення, у тому числі дослідно-промислової розробка родовищ, з подальшим видобуванням нафти, газу (промислова розробка родовищ), якщо заявник за власні кошти виключно в результаті геологічного вивчення ділянки надр на підставі відповідного спеціального дозволу на користування надрами здійснив апробацію за умови затвердження в установленому порядку підрахунку запасів корисних копалин після отримання спеціального дозволу.

Отже, підпункт 1 пункту 8 Порядку № 615 (в редакції, чинній з 28 грудня 2018 року, тобто на момент звернення позивача до відповідача із заявою про надання дозволу на користування надрами) передбачає три самостійні виключні підстави для надання дозволу без проведення аукціону при дотриманні чітко визначених складових умов кожної з підстав.

Перша підстава передбачає, що без проведення аукціону дозвіл надається у разі видобування корисних копалин, якщо:

а) заявник за власні кошти здійснив геологічне вивчення ділянки надр та підрахунок запасів корисних копалин, який затверджено ДКЗ;

б) заявник подав документи на отримання спеціального дозволу не пізніше ніж протягом трьох років після затвердження підрахунку запасів.

Друга підстава передбачає, що без проведення аукціону дозвіл надається у разі видобування корисних копалин (крім нафти і газу), якщо заявник за власні кошти здійснив апробацію за умови затвердження підрахунку запасів корисних копалин в установленому порядку.

Третя підстава передбачає, що без проведення аукціону дозвіл надається у разі геологічного вивчення, у тому числі дослідно-промислової розробка родовищ, з подальшим видобуванням нафти, газу (промислова розробка родовищ), якщо заявник за власні кошти виключно в результаті геологічного вивчення ділянки надр на підставі відповідного спеціального дозволу на користування надрами здійснив апробацію за умови затвердження в установленому порядку підрахунку запасів корисних копалин після отримання спеціального дозволу .

Тобто, вказана редакція підпункту 1 пункту 8 Порядку №615 передбачала, що суб`єкт господарювання міг отримати спеціальний дозвіл на користування надрами, з метою геологічного вивчення, у тому числі дослідно-промислової розробки родовищ, з подальшим видобуванням нафти, газу (промислова розробка родовищ) без проведення аукціону, якщо ним за власні кошти виключно в результаті геологічного вивчення ділянки надр на підставі відповідного спеціального дозволу на користування надрами здійснено апробацію запасів корисних копалин. Водночас затвердження в установленому порядку підрахунку запасів корисних копалин здійснювалося після отримання спеціального дозволу.

Також пунктом 1 пункту 8 Порядку №615 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 19 лютого 2020 року № 124, чинній з 25 лютого 2020 року, тобто на момент прийняття спірного рішення від 16 березня 2020 року №96) було передбачено, що без проведення аукціону дозвіл надається у разі видобування корисних копалин, якщо заявник на підставі спеціального дозволу на користування надрами за власні кошти здійснив геологічне вивчення ділянки надр та підрахунок запасів корисних копалин, який затверджено в установленому порядку, та подав документи на отримання спеціального дозволу на видобування корисних копалин відповідного родовища не пізніше ніж протягом трьох років після затвердження запасів.

Тобто, підпунктом 1 пункту 8 Порядку №615, в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 19 лютого 2020 року № 124, було змінено правила надання спеціальних дозволів та встановлено єдину підставу для отримання дозволу на користування надрами без проведення аукціону, а саме, зацікавлений суб`єкт господарювання повинен був виконати дві вимоги:

а) на підставі спеціального дозволу на користування надрами за власні кошти здійснити геологічне вивчення ділянки надр та підрахунок запасів корисних копалин, який затверджено в установленому порядку;

б) подати документи на отримання спеціального дозволу на видобування корисних копалин відповідного родовища не пізніше ніж протягом трьох років після затвердження запасів.

Колегія суддів зазначає, що питання стосовно того, яка саме редакція Постанови №615 застосовується до правовідносин, подібних до тих, що слугували підставою для звернення до суду з цим позовом, було предметом розгляду Верховним Судом у справі №803/1541/16.

Так, у справі №803/1541/16 Верховний Суд у складі Судової палати для розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду (постанова від 31 березня 2021 року) відступив від висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 18 вересня 2018 року у справі №816/1053/16, від 2 жовтня 2020 року у справі №826/1236/17, від 22 грудня 2020 року у справі №817/856/16 та інших, в частині неприпустимості зворотної дії в часі законів та інших нормативно-правових актів, закріплену у частині першій статті 58 Конституції України, з огляду на внесення змін до Порядку №615 та підтримав правовий підхід, застосований Верховним Судом у постанові 9 вересня 2020 року у справі №826/10971/16, за яким рішення за результатами розгляду заяви про надання спеціального дозволу на користування надрами приймається за законодавством, що діє на час прийняття рішення про надання чи відмову у наданні дозволу (а не на час звернення з заявою).

У справі №803/1541/16 Судова палата з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду, у тому числі, зазначила, наступне: "у разі безпосередньо (прямої) дії закону в часі новий нормативний акт поширюється на правовідносини, що виникли після набрання ним чинності, або до набрання ним чинності і тривали на момент набрання актом чинності.

Якщо під час розгляду заяви особи суб`єктом владних повноважень до прийняття остаточного рішення було змінено нормативно-правове регулювання, суб`єкт владних повноважень не має законних можливостей для прийняття рішення з урахуванням попереднього нормативно-правового регулювання, яке є нечинним, а його рішення та дії в цих випадках не можуть вважатися протиправними за формальними ознаками.

Постанову №277 прийнято Кабінетом Міністрів України на реалізацію своїх повноважень щодо здійснення управління надрами як об`єктом права власності Українського народу, у частині визначення дозвільного порядку користування надрами. Цими змінами не було скасовано право позивача на користування надрами та не звужено зміст та обсяг цього права. Однак державою, в особі уповноважених органів, було змінено підходи щодо порядку його реалізації для забезпечення публічного інтересу гарантування ефективного використання надр як загальнонародної власності.

З огляду на наведене, Судова палата з розгляду справ щодо захисту соціальних прав у цій справі вважає правильним підхід, застосований у постанові Верховного Суду від 9 вересня 2020 року у справі №826/10971/16, за яким рішення за результатами розгляду заяви про надання спеціального дозволу на користування надрами приймається за законодавством, що діє на час прийняття рішення про надання чи відмову у наданні дозволу (а не на час звернення з заявою)".

Колегія суддів Верховного Суду не знаходить підстав для відступу від цього правового висновку у справі, що розглядається. При цьому звертає увагу, що схожі підходи у застосуванні законодавства про надра неодноразово застосовувалися Верховним Судом, зокрема, у постановах від 18 серпня 2021 року у справі №380/3527/20 та від 19 серпня 2020 року у справі №826/16540/17.

Також Суд зазначає, що різні аспекти дії закону у часі неодноразово досліджувалися Конституційним Судом України.

Зокрема, у Рішенні від 9 лютого 1999 №1-рп/99 Конституційний Суд України зазначив, що у регулюванні суспільних відносин застосовуються різні способи дії в часі нормативно-правових актів. Перехід від однієї форми регулювання суспільних відносин до іншої може здійснюватися негайно (безпосередня дія), шляхом перехідного періоду (ультраактивна форма) і шляхом зворотної дії (ретроактивна форма).

За загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у частині першій статті 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

У Рішенні Конституційного Суду України від 12 липня 2019 року № 5-р(I)/2019 Конституційний Суд України висловив думку, що за змістом частини першої статті 58 Основного Закону України новий акт законодавства застосовується до тих правовідносин, які виникли після набрання ним чинності. Якщо правовідносини тривалі і виникли до ухвалення акта законодавства та продовжують існувати після його ухвалення, то нове нормативне регулювання застосовується з дня набрання ним чинності або з дня, встановленого цим нормативно-правовим актом, але не раніше дня його офіційного опублікування (абзац четвертий пункту 5 мотивувальної частини).

У теорії права допускається можливість застосування до триваючих відносин до їх завершення нормативно-правового регулювання, яке діяло на час їх виникнення, за окремим рішенням і розглядається з позицій встановлення спеціального регулювання перехідного періоду - "переживаючої" (ультраактивної) дії нормативно-правових актів. Водночас, таке застосування повинно бути чітко обумовлено при прийнятті відповідних нормативно-правових актів. Відсутність такого застереження не надає суб`єкту владних повноважень права на самовільне застосування нечинних правових норм.

Правова визначеність як елемент верховенства права не передбачає заборони на зміну нормативно-правового регулювання. На думку Конституційного Суду України, особи розраховують на стабільність та усталеність юридичного регулювання, тому часті та непередбачувані зміни законодавства перешкоджають ефективній реалізації ними прав і свобод, а також підривають довіру до органів державної влади, їх посадових і службових осіб. Однак очікування осіб не можуть впливати на внесення змін до законів та інших нормативно-правових актів (абзац 4 пункту 4.1 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України №5-р/2018 від 22 травня 2018 року).

При цьому Суд звертає на позицію Комітету міністрів РЄ, висловлену у Рекомендаціях CM/Rec (2007) 7 державам-членам щодо належного адміністрування. Так, у статті 6 вказаних Рекомендацій зазначено, що державні органи діють відповідно до принципу правової визначеності. Вони не можуть вживати жодних заходів із зворотною силою, за винятком юридично обґрунтованих обставин.

Крім того, Суд також враховує, що ЄСПЛ навіть допускає ретроактивну дію закону, коли це забезпечує захист суспільних інтересів, у тому числі уточнює початкові наміри законодавця (P. Plaisier B.V. v. the Netherlands, заява № 46184/16).

У контексті обставин справи, що розглядається, Суд звертає увагу, що Постанова №124, якою змінено порядок надання дозволів на користування надрами без проведення аукціону, набрала чинності 25 лютого 2020 року. На цей час розгляд заяви ТОВ Соіл Мінералс Компані не був завершений, отже правовідносини між заявником та Держгеонадрами були триваючими.

При цьому Суд звертає увагу, що у цій справі позивач не оскаржував дії або бездіяльність відповідача в частині дотримання останнім строків розгляду заяви ТОВ Соіл Мінералс Компані про надання спеціального дозволу на користування надрами, а суд касаційної інстанції відповідно до частини другої статті 341 КАС України не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним.

Кабінет Міністрів України, приймаючи Постанову №124, не визначив перехідного періоду та особливостей застосування законодавства за заявами, розгляд яких не закінчено. Отже, Постанова №124 і змінений нею Порядок №615 підлягали застосуванню до триваючих правовідносин щодо заяви ТОВ Соіл Мінералс Компані з 25 лютого 2020 року.

З урахуванням наведеного правового регулювання та предмету спору у цій справі, Верховний Суд доходить висновку, що суди попередніх інстанцій помилково застосували до спірних правовідносин підпункт 1 пункту 8 Порядку №615 в редакції, чинній з 28 грудня 2018 року до 25 лютого 2020 року. В той час, як до спірних відносин слід було застосовувати законодавство, чинне на момент прийняття спірного наказу від 16 березня 2020 року №96, а саме підпункт 1 пункту 8 Порядку №615 в редакції Постанови №124.

Згідно із частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

Оскільки, на момент прийняття спірного рішення від 16 березня 2020 року №96, заява ТОВ Соіл Мінералс Компані та додані до неї документи не відповідали вимогам, встановленим Порядком №615 (в редакції Постанови №124), а саме, в частині обов`язку заявника за власні кошти здійснити підрахунок запасів корисних копалин, який затверджено в установленому порядку, то у Держгеонадр були відсутні підстави для прийняття рішення щодо надання ТОВ Соіл Мінералс Компані дозволу на використання надр без проведення аукціону.

Колегія суддів вважає обґрунтованими посилання скаржника на позицію Верховного Суду, висловленою у постанові від 16 квітня 2020 року у справі №826/7696/18.

Так, у вказаній справі Верховний Суд під час тлумачення положень підпункту 1 пункту 8 Порядку №615 в частині обов`язку заявника здійснити підрахунок запасів корисних копалин, зазначив, що відповідно до пунктів 6, 7, 8 Положення про порядок проведення державної експертизи та оцінки запасів корисних копалин, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 22 грудня 1994 року №865 (далі - Положення №865), державній експертизі та оцінці підлягають запаси корисних копалин усіх розвіданих родовищ, у тому числі техногенних, а також запаси корисних копалин, що додатково розвідані в процесі розроблення родовищ, та запаси, що залишаються в надрах у разі ліквідації гірничодобувного підприємства.

Залежно від ступеня підготовленості до промислового освоєння запасів корисних копалин державна експертиза може завершуватися:

апробацією запасів корисних копалин попередньо розвіданих родовищ, підготовлених до проведення розвідувальних робіт;

затвердженням запасів корисних копалин розвіданих родовищ, призначених для проектування й будівництва нових, продовження терміну роботи діючих гірничодобувних і переробних підприємств.

Водночас пункт 28 Положення №865 передбачено, що надання спеціального дозволу на користування надрами з метою видобування корисних копалин та акта про надання гірничого відводу здійснюється після державної експертизи та оцінки запасів корисних копалин.

На підставі зазначеного, у справі №826/7696/18 Верховний Суд дійшов висновку, що для отримання спеціального дозволу на користування надрами без проведення аукціону заявник має пройти декілька етапів державної експертизи, серед яких апробація є лише початковим етапом, а затвердження підрахунку (оцінки) запасів корисних копалин у ДКЗ - останнім.

У порушення вимог частини першої підпункту 1 пункту 8 Порядку №615, у справі №240/19318/20 заявник не здійснив підрахунок запасів корисних копалин, який був би затверджений Державною комісією України по запасах корисних копалин при Державній службі геології та надр України, чим не виконав вимоги законодавства для отримання спеціального дозволу на використання надр без проведення аукціону.

Таким чином, відповідач, приймаючи наказ 16 березня 2020 року №96 про відмову у наданні позивачу дозволу на користування надрами з метою геологічного вивчення нафтогазоносних надр, у тому числі дослідно-промислової розробки родовищ, з подальшим видобуванням нафти, газу (промислова розробка родовищ), газу природного, конденсату Південно-Макарцівської площі, розташованої в межах Полтавського району Полтавської області, строком дії 20 років, діяв на підставі та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що суди попередніх інстанцій неправильно розтлумачили положення статті 58 Конституції України, помилково застосували до спірних правовідносин нечинні положення підпункту 1 пункту 8 Порядку №615, у зв`язку із чим дійшли помилкових висновків про наявність підстав для задоволення позову ТОВ Соіл Мінералс Компані до Держгеонадр про визнання протиправним та скасування наказу, зобов`язання вчинити дії.

Під час касаційного перегляду рішень судів попередніх інстанцій знайшли своє підтвердження доводи касаційної скарги щодо неправильного застосування судами попередніх інстанцій статті 58 Конституції України, пунктів 2, 8, 25 Порядку №615 та неврахування висновків Верховного Сулу, викладених у постанові від 16 квітня 2020 року у справі №826/7696/18, що є підставою для скасування рішень судів попередніх інстанцій.

Розглядаючи цю справу в касаційному порядку суд також враховує, що згідно з імперативними вимогами статі 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги; на підставі встановлених фактичних обставин справи лише перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального та дотримання норм процесуального права.

Також колегія суддів у цій справі бере до уваги підхід Верховного Суду стосовно тлумачення законодавства про надра в частині надання Держгеонадрами спеціальних дозволів на користування надрами без проведення аукціону, який був застосований у постанові від 14 квітня 2020 року у справі №826/7696/18.

Так, у вказаній справі Верховний Суд заначив, що відповідно до статті 13 Конституції України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об`єктами права власності Українського народу, тому умови щодо їх використання, зокрема надр без проведення аукціону, є особливо суворими та, як виняток, застосовується до суб`єкта, який забезпечив безумовне дотримання всіх вимог законодавства у сфері надрокористування для отримання спеціального дозволу на користування надрами. Лише зазначене у сукупності дає пільгове право на особливі умови використання надр, як національного багатства.

Видача спеціальних дозволів на використання надр через аукціон передбачає проведення процедур, які гарантують отримання від учасників такого аукціону найкращих умов, зокрема, щодо ціни дозволу, що безумовно максимально відповідатиме суспільним інтересам в розумінні статті 13 Конституції України.

При цьому, лише видача спеціальних дозволів на користування надрами через аукціон повною мірою відповідатиме такому, передбаченому пунктом 7 частини другої статті 2 КАС України принципу прийняття рішення суб`єктом владних повноважень як рівність перед законом та запобігання всім формам дискримінації.

Крім того, Верховний Суд у постанові від 24 березня 2020 року у справі № 806/1001/17 сформулював правову позицію, відповідно до якої дотримання встановленого порядку користування надрами становить особливий суспільний інтерес, оскільки відповідно до статті 13 Конституції України надра є об`єктом права власності Українського народу, від імені якого права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією. У зв`язку з цим, важливим є забезпечення та перевірка уповноваженими державними органами чіткого дотримання особами, які виявили бажання отримати спеціальний дозвіл на користування надрами, а саме на геологічне вивчення, у тому числі дослідно-промислову розробку родовищ корисних копалин загальнодержавного значення, а також надрокористувачами встановлених вимог користування надрами та відповідність таких осіб, визначеним законодавством критеріям (умовам). Тільки такий підхід забезпечить раціональне використання родовищ корисних копалин, а також реалізацію принципу рівності перед законом та запобігання всім формам дискримінації.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до статті 351 КАС України суд скасовує судове рішення повністю або частково і ухвалює нове рішення у відповідній частині або змінює його, якщо таке судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права або порушенням норм процесуального права.

Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.

За таких обставин, колегія суддів Верховного Суду дійшла висновку про те, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій у цій справі підлягають частковому скасуванню, а касаційна скарга - частковому задоволенню.

Висновки щодо розподілу судових витрат

Враховуючи, що рішення суду приймається на користь суб`єкта владних повноважень, підстави для розподілу судових витрат, відповідно до статті 139 КАС України, відсутні.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 351, 355, 356, 359 КАС України, Суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Державної служби геології та надр України задовольнити.

Рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 11 лютого 2021 року та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 19 травня 2021 року скасувати.

Ухвалити нове рішення.

У задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Соіл Мінералс Компані" до Державної служби геології та надр України про визнання протиправним та скасування наказу, зобов`язання вчинити дії - відмовити.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та не може бути оскаржена.

Суддя-доповідач Я.О. Берназюк

Судді: Н.В. Коваленко

С.М. Чиркін