Рішення

від 11.02.2021 по справі 240/19318/20

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 лютого 2021 року м. Житомир справа № 240/19318/20

категорія 109000000

Житомирський окружний адміністративний суд у складі судді Єфіменко О.В., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Соіл Мінералс Компані" до Державної служби геології та надр України про визнання протиправним та скасування наказу, зобов`язання вчинити дії,

встановив:

До Житомирського окружного адміністративного суду звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю "Соіл Мінералс Компані" (далі - ТОВ "Соіл Мінералс Компані") із позовом, в якому просить:

- визнати протиправним та скасувати наказ Державної служби геології та надр України (далі - Держгеонадра) від 16.03.2020 №96 Щодо прийнятого рішення про відмову у наданні спеціального дозволу на користування надрами про відмову у наданні ТОВ Соіл Мінералс Компані спеціального дозволу на користування надрами з метою геологічного вивчення нафтогазоносних надр, у тому числі дослідно-промислової розробки родовищ, з подальшим видобуванням нафти газу (промислова розробка родовищ) газу природного, конденсату Південно-Макарцівської площі, розташованої в межах Полтавського району Полтавської області, строком дії 20 років;

- зобов`язати Держгеонадра видати ТОВ "Соіл Мінералс Компані" на користування надрами з метою геологічного вивчення нафтогазоносних надр, у тому числі дослідно-промислової розробки родовищ, з подальшим видобуванням нафти газу (промислова розробка родовищ) газу природного, конденсату Південно-Макарцівської площі, розташованої в межах Полтавського району Полтавської області, строком дії 20 років.

Обґрунтовуючи позовні вимоги зазначив, що з метою отримання спеціального дозволу на користування надрами без проведення аукціону він подав 28.12.2018 до Держгеонадра відповідну заяву та додані до неї документи, яку листом від 05.03.2019 відповідач повернув посилаючись на невідповідність заяви вимогам Порядку надання спеціальних дозволів на користування надрами, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №615 від 30.05.2011 (далі - Порядок №615).

Не погодившись з таким діями відповідача позивач звернувся до суду і рішенням Полтавського окружного адміністративного суду у справі №440/1524/19, залишеним без змін судом апеляційної інстанції, позов було задоволено та визнано протиправною бездіяльність відповідача щодо неприйняття рішення у формі наказу та зобов`язано Держгеонадра розглянути заяву позивача з урахуванням принципу "мовчазної згоди" в частині погодження Полтавської обласної ради надання надр в користування.

На виконання судових рішень 22.08.2019 позивач знову звернувся до Держгеонадра з заявою на отримання спецдозволу та листом від 23.04.2020 відповідач повідомив, що заяву розглянуто і позитивного рішення не прийнято, а наказом Держгеонадра №96 від 16.03.2020 прийняте рішення відмовити позивачу в наданні дозволу.

Не погодившись із такими діями відповідача, а також вважаючи, що відповідач безпідставно відмовив у наданні спеціального дозволу на користування надрами, позивач звернувся до суду з цим позовом, у якому просить зобов`язати відповідача надати спеціальний дозвіл.

Ухвалою суду від 09.11.2020 відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та виклику учасників справи (у письмовому провадженні).

27.01.2021 Держгеонадра подала електронною поштою відзив на адміністративний позов (без додатків) та 08.02.2021 надійшов поштою цей відзив разом з додатками прошитий, пронумерований та скріплений печаткою та підписом Голови Держгеонадра.

У відзиві Держгеонадра заперечує проти задоволення позовних вимог та вважає їх безпідставними і необґрунтованими. Зокрема, зазначає, що обраний позивачем спосіб захисту є одним із способів виконання рішення у справі №440/1524/19, і спір є тотожним. Крім того, вважає, що спірне рішення Держгеонадра від 16.03.2020 №96 Щодо прийнятого рішення про відмову у наданні спеціального дозволу на користування надрами про відмову у наданні ТОВ Соіл Мінералс Компані спеціального дозволу на користування надрами винесено правомірно, так як в порушення пп. 1 п. 8 Порядку №615 позивачем не надано для отримання дозволу без проведення аукціону за власні кошти здійснене геологічне вивчення ділянки надр та підрахунок запасів корисних копалин, який затверджено в установленому порядку.

Дослідивши матеріали адміністративної справи та оцінивши надані сторонами докази в їх сукупності, суд встановив наступне.

28.12.2018 ТОВ "Соіл Мінералс Компані", відповідно до пп. 1 п. 8 Порядку №615, звернулось до Держгеонадра із заявою вих. №88/15 та пакетом документів щодо отримання спеціального дозволу на користування надрами з метою геологічного вивчення нафтогазоносних надр, у тому числі дослідно-промислової розробки родовищ, з подальшим видобуванням нафти газу (промислова розробка родовищ) газу природного, конденсату Південно-Макарцівської площі без проведення аукціону.

05.03.2019 відповідач листом вих.№4287/03/12-19 повернув ТОВ "Соіл Мінералс Компані" подану заяву разом з доданими до неї документами, посилаючись на невідповідність заяви вимогам Порядку №615.

Не погодившись з діями суб`єкта владних повноважень щодо розгляду заяви про отримання спеціального дозволу на користування надрами, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду у справі №440/1524/19, залишеним без змін судом апеляційної інстанції 12.08.2019, позов було задоволено та визнано протиправною бездіяльність Держгеонадра щодо неприйняття рішення за результатами розгляду заяви ТОВ "Соіл Мінералс Компані" від 22.12.2018 вих.№88/15 у формі наказу; визнано протиправними дії Держгеонадра щодо повернення листом від 05.03.2019 вих.№4287/03/12-19 заяви ТОВ "Соіл Мінералс Компані" щодо отримання спеціального дозволу на користування надрами з додатками; зобов`язано Держгеонадра розглянути заяву ТОВ "Соіл Мінералс Компані" від 22.12.2018 вих.№88/15 з урахуванням принципу мовчазної згоди, визначеного Законом України "Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності", в частині щодо погодження Полтавської обласної ради надання надр у користування.

22.08.2019 позивач знову звертається з заявою до Держгеонадра вих. №22/08/19 від 22.08.2019 та пакетом документів щодо отримання спеціального дозволу на користування надрами з метою геологічного вивчення нафтогазоносних надр, у тому числі дослідно-промислової розробки родовищ, з подальшим видобуванням нафти газу (промислова розробка родовищ) газу природного, конденсату Південно-Макарцівської площі без проведення аукціону.

Листом №6332/01/11-20 від 23.04.2020 Держгеонадра повідомила позивача про те, що його заява від 22.08.2020 розглянута на засіданні Робочої групи з питань надрокористування (протокол від 11.02.2020 №1-РГ-2020) та позитивного рішення не прийнято, наказом Держгеонадра від 16.03.2020 №96 прийняте рішення про відмову у наданні ТОВ Соіл Мінералс Компані спеціального дозволу на користування надрами та повертає заяву з доданими документами.

26.02.2020 позивач знову подав заяву з пакетом документів щодо отримання спеціального дозволу на користування надрами з метою геологічного вивчення нафтогазоносних надр, у тому числі дослідно-промислової розробки родовищ, з подальшим видобуванням нафти газу (промислова розробка родовищ) газу природного, конденсату Південно-Макарцівської площі без проведення аукціону та листом відповідача №4057/01/11-20 від 10.03.2020 повідомлено, що пакет документів не відповідає вимогам Порядку №615, так як позивачем не надано для отримання дозволу без проведення аукціону на підставі спеціального дозволу на користування надрами за власні кошти здійснене геологічне вивчення ділянки надр та підрахунок запасів корисних копалин, який затверджено в установленому порядку та подано документи на отримання спеціального дозволу на видобування корисних копалин відповідного родовища не пізніше ніж протягом трьох років після затвердження запасів. Вказано, що заявником згідно з п.3.4 протоколу ДКЗ по запасах корисних копалин від 20.12.2018 № 4627 апробовано поточні та початкові станом на 01.01.2018 перспективні ресурси газу природного та конденсату Південно-Макарцівської площі, тому відповідач повертає документи у зв`язку з відсутністю підстав розгляду відповідно до п.8 Порядку №615.

31.03.2020 позивач знову звернувся із аналогічною заявою та пакетом документів щодо отримання спеціального дозволу і листом від 23.04.2020 Держгеонадра повідомила, що пакет документів не відповідає вимогам Порядку №615, так як позивачем не надано для отримання дозволу без проведення аукціону на підставі спеціального дозволу на користування надрами за власні кошти здійснене геологічне вивчення ділянки надр та підрахунок запасів корисних копалин, який затверджено в установленому порядку та подано документи на отримання спеціального дозволу на видобування корисних копалин відповідного родовища не пізніше ніж протягом трьох років після затвердження запасів, а тому відповідач повертає документи у зв`язку з відсутністю підстав розгляду відповідно до п.8 Порядку №615.

Не погодившись з діями суб`єкта владних повноважень щодо розгляду заяви про отримання спеціального дозволу на користування надрами, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли, суд зазначає про таке.

Особливості надання дозволу на користування надрами врегульовані Кодексом України про надра та Порядком надання спеціальних дозволів на користування надрами, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 30 травня 2011 року №615.

Водночас, положення згаданих вище нормативних актів слід застосовувати в редакціях, що діяли на момент подання позивачем заяви на отримання спеціального дозволу на користування надрами без проведення аукціону.

Так, відповідно до статті 13 Кодексу України про надра користувачами надр можуть бути: підприємства, установи, організації, громадяни України, а також іноземці та особи без громадянства, іноземні юридичні особи.

Надра надаються у користування підприємствам, установам, організаціям і громадянам лише за наявності у них спеціального дозволу на користування ділянкою надр. Право на користування надрами засвідчується актом про надання гірничого відводу (частина 1 статті 19 Кодексу України про надра).

Відповідно до Положення про Державну службу геології та надр України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30 грудня 2015 року № 1174, Державна служба геології та надр України (Держгеонадра) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра енергетики та захисту довкілля і який реалізує державну політику у сфері геологічного вивчення та раціонального використання надр.

Підпунктом 9 пункту 4 цього Положення передбачено, що Держгеонадра відповідно до покладених на неї завдань видає в установленому порядку спеціальні дозволи на користування надрами (у тому числі на користування нафтогазоносними надрами).

Питання надання спеціальних дозволів на користування надрами у межах території України врегульовано Порядком №615 (у редакції, чинній на момент подання позивачем заяви про отримання відповідного дозволу).

Відповідно до пункту 2 Порядку №615 дозволи надаються Держгеонадрами переможцям аукціонів з їх продажу та без проведення аукціонів у випадках, передбачених пунктом 8 цього Порядку, Держгеонадрами, крім корисних копалин місцевого значення на території Автономної Республіки Крим, дозволи на видобування яких надаються Радою міністрів Автономної Республіки Крим згідно із цим Порядком.

Підпунктом 1 пункту 8 Порядку №615 визначено, що без проведення аукціону дозвіл надається у разі видобування корисних копалин, якщо заявник на підставі спеціального дозволу на користування надрами за власні кошти здійснив геологічне вивчення ділянки надр та підрахунок запасів корисних копалин, який затверджено в установленому порядку, та подав документи на отримання спеціального дозволу на видобування корисних копалин відповідного родовища не пізніше ніж протягом трьох років після затвердження запасів; видобування корисних копалин (крім нафти і газу), якщо заявник за власні кошти здійснив апробацію за умови затвердження підрахунку запасів корисних копалин в установленому порядку; геологічного вивчення, у тому числі дослідно-промислової розробка родовищ, з подальшим видобуванням нафти, газу (промислова розробка родовищ), якщо заявник за власні кошти виключно в результаті геологічного вивчення ділянки надр на підставі відповідного спеціального дозволу на користування надрами здійснив апробацію за умови затвердження в установленому порядку підрахунку запасів корисних копалин після отримання спеціального дозволу.

Саме на підставі вказаного припису товариством подано до Держгеонадра заяву на отримання спеціального дозволу на користування надрами, адже заявник за власні кошти здійснив апробацію за умови затвердження підрахунку запасів корисних копалин в установленому порядку, що не заперечується відповідачем.

Для отримання дозволу без проведення аукціону заявник подає органові з питань надання дозволу заяву разом з документами, зазначеними у додатку 1, у паперовій та електронній формі. Разом із заявою подаються дві копії заяви та доданих до неї документів. У заяві зазначаються назва ділянки надр, її місцезнаходження відповідно до адміністративно-територіального устрою України (область, район, населений пункт, прив`язка на місцевості), географічні координати ділянки надр, вид корисних копалин, вид користування надрами, строк дії дозволу, відомості про заявника (найменування, місцезнаходження, код згідно з ЄДРПОУ юридичної особи або прізвище, ім`я, по батькові, місце проживання, реєстраційний номер облікової картки платника податків фізичної особи - підприємця чи серія та номер паспорта такої особи (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку в паспорті), інформація для здійснення зв`язку із заявником (номер телефону, адреса електронної пошти), а також підстава для надання дозволу згідно з пунктом 8 цього Порядку (абзац 19 пункту 8 Порядку №615).

Відповідно до абзацу 25 пункту 8 Порядку №615 рішення про надання дозволу без проведення аукціону приймається органом з питань надання дозволу відповідно до даних, зазначених у заяві про отримання дозволу, та документів, зазначених у додатку 1, протягом 30 календарних днів після отримання всіх погоджень, передбачених пунктом 9 цього Порядку, та пропозицій Мінприроди, передбачених пунктом 25 цього Порядку. Інформація про предмет зазначеного рішення розміщується на офіційному веб-сайті органу з питань надання дозволу протягом п`яти робочих днів з дня його прийняття.

Згідно із пунктом 19 Порядку №615 підставами для прийняття рішення про відмову в наданні дозволу є: подання заявником документів не в повному обсязі; виявлення у поданих документах недостовірних даних; невідповідність документів, поданих заявником, вимогам пункту 8 цього Порядку; наявність інформації від правоохоронних органів та суб`єктів фінансового моніторингу, що заявник здійснює фінансування тероризму в Україні; відмова органів, зазначених в абзацах другому і третьому пункту 9 цього Порядку, у погодженні надання надр у користування; наявність зауважень Мінприроди щодо надання дозволу відповідно до природоохоронного законодавства, передбачених пунктом 25 цього Порядку.

Судом встановлено, що позивач 28.12.2018 звернувся до Держгеонадра з необхідними документами про надання спеціального дозволу на користування надрами без проведення аукціону, і після неправомірного повернення відповідачем цієї заяви і наведеного вище рішення суду у справі №440/1524/19, яким було задоволено позов ТОВ "Соіл Мінералс Компані" до Держгеонадра, 22.08.2019 позивач знову звертається з заявою до Держгеонадра та пакетом документів щодо отримання спеціального дозволу.

Як встановив суд, заява від 22.08.2019 розглянута на засіданні Робочої групи з питань надрокористування (протокол від 11.02.2020 №1-РГ-2020) та позитивного рішення не прийнято, наказом Держгеонадра від 16.03.2020 №96 прийняте рішення про відмову у наданні ТОВ Соіл Мінералс Компані спеціального дозволу на користування надрами та повернуто заяву з доданими документами. Однак, дослідивши вказані документи суд не встановив на якій підставі було відмовлено позивачу.

Крім того, повернувши заяви позивача на отримання спецдозволу в подальшому листами від 10.03.2020 та 23.04.2020 відповідач посилається на нову редакцію п.8 Порядку №615, яка не діяла на момент подання первинної заяви.

Визначаючись з приводу того, чи обґрунтовано відповідачем прийнято наказ №96 від 16.03.2020 в частині відмови у наданні позивачеві спеціального дозволу на користування надрами без проведення аукціону, суд врахував наступне.

Зі змісту оскаржуваного наказу від 16.03.2020 №96 Щодо прийнятого рішення про відмову у наданні спеціального дозволу на користування надрами про відмову у наданні ТОВ Соіл Мінералс Компані спеціального дозволу на користування надрами не видно, що стало підставою для відмови у наданні позивачеві спеціального дозволу на користування надрами без проведення аукціону. Посилання на урахування рекомендацій Робочої групи з питань надрокористування (протокол від 11.02.2020 №1-РГ-2020) теж не приймаються судом так як протоколі засідання цієї Робочої групи, який надав відповідач, теж не пояснено причину відмови.

Беручи до уваги викладене, суд зазначає, що оскаржуване рішення повинно містити чітку підставу для відмови у наданні дозволу, крім того, рішення відповідача про відмову є актом індивідуальної дії.

Правовий акт індивідуальної дії виданий суб`єктом владних повноважень документ, прийнятий із метою реалізації положень нормативно-правового акту (актів) щодо конкретної життєвої ситуації, не містить загальнообов`язкових правил поведінки та стосується прав і обов`язків чітко визначеного суб`єкта (суб`єктів), якому він адресований.

Загальною рисою, яка відрізняє індивідуальні акти управління, є їх виражений правозастосовний характер.

Головною рисою таких актів є їхня конкретність (гранична чіткість), а саме: чітке формулювання конкретних юридичних волевиявлень суб`єктами адміністративного права, які видають такі акти; розв`язання за їх допомогою конкретних, а саме індивідуальних, справ або питань, що виникають у сфері державного управління; чітка визначеність адресата, конкретної особи або осіб; виникнення конкретних адміністративно-правових відносин, обумовлених цими актами; чітка відповідність такого акта нормам чинного законодавства.

Натомість, рішення комісії не відповідають критеріям чіткості та зрозумілості акта індивідуальної дії.

Європейським Судом з прав людини у рішенні по справі "Суомінен проти Фінляндії" від 01.07.2003 вказано, що орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.

Отже, рішення суб`єкта владних повноважень повинно ґрунтуватися на оцінці усіх фактів та обставин, що мають значення. Мають значення, як правило, ті обставини, які передбачені нормою права, що застосовується. Суб`єкт владних повноважень повинен врахувати усі ці обставини, тобто надати їм правову оцінку: прийняти до уваги або відхилити. У разі відхилення певних обставин висновки повинні бути мотивованими, особливо, коли має місце несприятливе для особи рішення.

Суд дійшов висновку, що рішення Держгеонадра прийняте без врахування всіх обставин у справі та не у спосіб, визначений законом, а відтак, є протиправним та підлягає скасуванню.

Згідно з положеннями частини другої статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) у разі задоволення позову суд може прийняти рішення зокрема про: визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень.

Частина третя статті 245 КАС України встановлює, що у разі скасування нормативно-правового або індивідуального акта суд може зобов`язати суб`єкта владних повноважень вчинити необхідні дії з метою відновлення прав, свобод чи інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

Також, суд зазначає, що викладення підпункту 1 пункту 8 Порядку 615 в новій редакції після внесених 19 лютого 2020 року змін і спонукало орган з питань надання дозволу відмовити товариству у наданні відповідного дозволу, адже у новій редакції підпункт 1 пункту 8 Порядку №615 не містив такої передумови для надання дозволу без проведення аукціону, як видобування корисних копалин (крім нафти і газу), якщо заявник за власні кошти здійснив апробацію за умови затвердження підрахунку запасів корисних копалин в установленому порядку.

В контексті дії нормативно-правових актів у часі, то слід звернути увагу на наступне.

Відповідно до статті 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

У рішеннях Конституційного Суду України від 13 травня 1997 року №1-зп, від 09 лютого 1999 року №1-рп/99, від 05 квітня 2001 року №3-рп/2001, від 13 березня 2012 року №6-рп/2012 орган конституційної юрисдикції роз`яснив, що закони та інші нормативно-правові акти поширюють свою дію тільки на ті відносини, які виникли після набуття законами чи іншими нормативно-правовими актами чинності; дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється із втратою ним чинності, тобто до певного юридичного факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце; дія закону та іншого нормативно-правового акта не може поширюватися на правовідносини, які виникли і закінчилися до набрання чинності цим законом або іншим нормативно-правовим актом.

Окрім того, Конституційний Суд України у своєму рішенні від 29 червня 2010 року №17-рп/2010 зазначив, що одним із елементів верховенства права є принцип правової визначеності, у якому стверджується, що обмеження основних прав людини та громадянина і втілення цих обмежень на практиці допустиме лише за умови забезпечення передбачуваності застосування правових норм, встановлених такими обмеженнями (абзац третій підпункту 3.1 пункту 3 мотивувальної частини).

Отже, неприпустимість зворотної дії в часі законів та інших нормативно-правових актів є одним з аспектів загальновизнаного принципу правової визначеності як елемента принципу верховенства права, який відповідно до частини першої статті 8 Конституції України визнається і діє в Україні.

Однак, як слідує із матеріалів справи при поверненні позивачеві заяв про надання спеціального дозволу на користування надрами органом з питань надання дозволу безпідставно застосовано норми Порядку №615 у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 19 лютого 2020 року №124, адже відповідач мав би прийняти відповідне рішення за результатами поданої позивачем заяви ще до внесення відповідних змін.

Наведене свідчить про протиправність дій відповідача, так як застосування Порядку №615 у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 19 лютого 2020 року №124 є неприпустимим.

З приводу вимоги зобов`язального характеру, то варто врахувати наступне.

Відповідно до приписів пункту 8 Порядку №615 рішення про надання дозволу без проведення аукціону приймається органом з питань надання дозволу відповідно до даних, зазначених у заяві про отримання дозволу, та документів, зазначених у додатку 1, протягом 30 календарних днів після отримання всіх погоджень, передбачених пунктом 9 цього Порядку, та пропозицій Мінприроди, передбачених пунктом 25 цього Порядку.

Отже, відповідач як компетентний орган наділений виключними повноваженнями щодо вирішення питання про надання або відмову у наданні спеціального дозволу на користування надрами без проведення аукціону.

Разом із тим, суд звертає увагу на те, що Порядком №615 чітко передбачено як підстави, порядок, строки, процедуру надання відповідачем дозволу на користування надрами, так і порядок, строки, відповідну процедуру та підстави для відмови у наданні такого дозволу.

Згідно з Рекомендаціями Комітету Міністрів Ради Європи №R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів 11 березня 1980 року на 316-й нараді, під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

При цьому, на законодавчому рівні поняття "дискреційні повноваження" суб`єкта владних повноважень відсутнє. У судовій практиці сформовано позицію щодо поняття дискреційних повноважень, під якими слід розуміти такі повноваження, коли у межах, які визначені законом, адміністративний орган має можливість самостійно (на власний розсуд) вибирати один з кількох варіантів конкретного правомірного рішення.

Дискреційні повноваження - це сукупність прав та обов`язків органів державної влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, що надають можливість на власний розсуд визначити повністю або частково вид і зміст управлінського рішення, яке приймається, або можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень, передбачених нормативно-правовим актом, проектом нормативно-правового акта.

У разі наявності у суб`єкта владних повноважень законодавчо закріпленого права адміністративного розсуду при вчиненні дій/прийнятті рішення, та встановлення у судовому порядку факту протиправної поведінки відповідача, зобов`язання судом суб`єкта прийняти рішення конкретного змісту є втручанням у дискреційні повноваження.

Водночас, повноваження державних органів не є дискреційними, коли є лише один правомірний та законно обґрунтований варіант поведінки суб`єкта владних повноважень. Тобто, у разі настання визначених законодавством умов відповідач зобов`язаний вчинити конкретні дії і, якщо він їх не вчиняє, його можна зобов`язати до цього в судовому порядку.

Таким чином, дискреційне повноваження може полягати у виборі діяти чи не діяти, а якщо діяти, то у виборі варіанту рішення чи дії серед варіантів, що прямо або опосередковано закріплені у законі. Важливою ознакою такого вибору є те, що він здійснюється без необхідності узгодження варіанту вибору будь-ким.

Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 12 листопада 2019 року у справі №818/960/17, від 27 лютого 2020 року у справі №460/3064/18, від 31 липня 2019 року у справі №826/23816/15 та ряду інших.

В свою чергу, оскаржуваний наказ та подальші листи, якими поверталися заяви позивача свідчать про відсутність наміру у суб`єкта владних повноважень прийняти обґрунтоване та законне рішення відповідно до чинного законодавства.

Частиною 2 статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Закон України "Про судоустрій і статус суддів" встановлює, що правосуддя в Україні здійснюється на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.

Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Так, Європейський суд з прав людини у рішенні в справі "Рисовський проти України" (№ 29979/04) визнав низку порушень пункту 1 статті 6 Конвенції, статті 1 Першого протоколу до Конвенції та статті 13 Конвенції у справі, пов`язаній із земельними правовідносинами; в ній також викладено окремі стандарти діяльності суб`єктів владних повноважень, зокрема, розкрито елементи змісту принципу "доброго врядування".

Цей принцип, зокрема, передбачає, що у разі якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і послідовний спосіб.

Крім того, слід врахувати, що відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За таких обставин, на переконання суду, належним способом захисту порушених прав позивача буде зобов`язання відповідача надати відповідний дозвіл.

Відповідно до статей 9, 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд, згідно зі статтею 90 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

При цьому, в силу положень частини 2 статті 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Посилання у відзиві Держгеонадрами на висновок Верховного Суду у справі 826/7696/18 від 16.04.2020 не приймаються судом, так як у вказаній справі був наданий спеціальний дозвіл на користування надрами на видобування літієвих руд, які відповідно до Переліку корисних копалин загальнодержавного значення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 грудня 1994 року №827, відносяться до рідкіснометалевих та рідкісноземельних металічних руд, а не до горючих корисних копалин, до яких відносяться нафта і газ, а тому Верховний Суд з урахуванням наведеного правового регулювання та предмету спору у цій справі, дійшов висновку, що суди попередніх інстанцій помилково застосували до спірних правовідносин другу підставу, передбачену підпунктом 1 пункту 8 Порядку №615, а саме, що стосується надання спеціального дозволу без проведення аукціону для нафтогазоносних надр на геологічне вивчення, у тому числі дослідно-промислову розробку родовищ, з подальшим видобуванням нафти, газу, на підставі апробації і без затвердження підрахунку запасів корисних копалин у ДКЗ до моменту отримання спеціального дозволу.

Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб`єкта владних повноважень на підтвердження правомірності відмови у наданні відповідного дозволу, та докази, надані позивачем, суд доходить висновку, що позовну заяву належить задовольнити.

Відповідно до ч.1 ст. 139 КАС України судовий збір в сумі 2102 грн, сплачений позивачем, підлягає відшкодуванню відповідачем.

Керуючись статтями 2, 3, 6-10, 72-77, 90, 132, 139, 241-246 КАС України, суд

вирішив:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Соіл Мінералс Компані" (пров.Сотника Савінського. 7 кв.2, м.Житомир, 10003. РНОКПП/ЄДРПОУ: 42144293) до Державної служби геології та надр України (вул. Антона Цедіка, 16, м.Київ, 03057, РНОКПП/ЄДРПОУ: 37536031) про визнання протиправним та скасування наказу, зобов`язання вчинити дії - задовольнитии.

Визнати протиправним та скасувати наказ Державної служби геології та надр України (далі - Держгеонадра) від 16.03.2020 №96 Щодо прийнятого рішення про відмову у наданні спеціального дозволу на користування надрами про відмову у наданні ТОВ Соіл Мінералс Компані спеціального дозволу на користування надрами з метою геологічного вивчення нафтогазоносних надр, у тому числі дослідно-промислової розробки родовищ, з подальшим видобуванням нафти газу (промислова розробка родовищ) газу природного, конденсату Південно-Макарцівської площі, розташованої в межах Полтавського району Полтавської області, строком дії 20 років.

Зобов`язати Держгеонадра видати ТОВ "Соіл Мінералс Компані" спеціальний дозвіл на користування надрами з метою геологічного вивчення нафтогазоносних надр, у тому числі дослідно-промислової розробки родовищ, з подальшим видобуванням нафти газу (промислова розробка родовищ) газу природного, конденсату Південно- Макарцівської площі, розташованої в межах Полтавського району Полтавської області, строком дії 20 років.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Соіл Мінералс Компані" за рахунок бюджетних асигнувань Державної служби геології та надр України сплачений судовий збір в розмірі 2102 (дві тисячі сто дві) грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржене до Сьомого апеляційного адміністративного суду через Житомирський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду складено у повному обсязі: 11 лютого 2021 року.

Суддя О.В. Єфіменко