Постанова

від 06.10.2021 по справі 944/1163/20

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 944/1163/20 Головуючий у 1 інстанції: Карпин І.М.

Провадження № 22-ц/811/1874/21 Доповідач в 2-й інстанції: Ванівський О. М.

Категорія: 16

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 жовтня 2021 року Львівський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - судді: Ванівського О.М.,

суддів - Цяцяка Р.П., Шеремета Н.О.

секретаря Івасюти М.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - адвоката Гаталяка Макара Ярославовича на рішення Яворівського районного суду Львівської області від 14 квітня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Залузької сільської ради Яворівського району Львівської області про скасування рішення,-

в с т а н о в и в:

В лютому 2020 року ОСОБА_1 звернулась в суд з позовом до Залузької сільської ради Яворівського району Львівської області про визнання незаконним та скасування п.2 рішення Залузької сільської ради №908 від 11.09.2019 Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) для ведення товарного сільського господарського виробництва як власнику сертифіката на право на земельну ділянку частку (пай) ОСОБА_1 , зобов`язати Залузьку сільську раду передати їй у власність земельну ділянку площею 1,0387 га з кадастровим номером 4625884500:02:000: 0072 для ведення товарного сільського господарського виробництва.

В обґрунтування позовних вимог покликалась на те, що 11.09.2019 року Залузька сільська рада ухвалила рішення №908 Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі ( на місцевості) для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, як власнику сертифіката на право на земельну ділянку частку (пай) ОСОБА_1 . Вважала, що п.2 даного рішення є незаконним з таких підстав. 16 серпня 2019 року подала до Залузької сільської ради заяву про затвердження технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) для ведення товарного сільськогосподарського виробництва як власнику сертифіката на право на земельну частку (пай) площею 1,0387 га. Згідно з п.1 рішення №908 від 11.09.2019 затверджено технічну документацію на земельну ділянку площею 1,0387 га. Земельна документація підписана землевпорядником та головою Залузької сільської ради, підписано акт погодження меж земельної ділянки площею 1,0387 га. Проте у п.2 рішення Залузької сільської ради №908 від 11.09.2019 їй передано у власність земельну ділянку площею 0,8087 га, а не 1,0387 га. Відповідно до п.14 ст. 186 Земельного кодексу України технічна документація із землеустрою щодо встановлення ( відновлення) меж земельної ділянки в натурі ( на місцевості) погодженню не підлягає і затверджується: органами місцевого самоврядування відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього кодексу. Відповідно до ч.4 ст.188 Земельного кодексу України передача земельних ділянок у власність громадянам - працівникам державних та комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій, а також пенсіонерам з їх числа провадиться після затвердження проекту приватизації земель у порядку, встановленому цим кодексом. Оскільки Залузька сільська рада погодила межі на земельну ділянку площею 1,0387 га та затвердила технічну документацію на земельну ділянку площею 1,0387 га, тому не мала підстав не передати цю земельну ділянку у власність.

Оскаржуваним рішенням Яворівського районного суду Львівської області від 14 квітня 2021 року позов задоволено частково.

Скасовано п.2 рішення Залузької сільської ради №908 від 11.09.2019 Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, як власнику сертифіката на право на земельну ділянку частку (пай) ОСОБА_1 .

В решті позовних вимог відмовлено.

Рішення суду оскаржив представник ОСОБА_1 - адвокат Гаталяк Макар Ярославович.

В апеляційній скарзі покликається на те, що рішення суду першої інстанції є незаконним і не обґрунтованим, суд неповно встановив обставини, які мають значення для справи.

Стверджує, що суд відмовивши у задоволенні позовної вимоги про зобов`язання Залузької сільської ради передати у власність земельну ділянку площею 1,0387 га застосував неефективний спосіб захисту, оскільки відповідач вже розглядав таке питання, а повторний розгляд може призвести до повторного звернення до суду.

Звертає увагу на те, що оскільки відповідач затвердив технічну документацію на земельну ділянку площею 1,0387 га, тому зобов`язаний передати у власність земельну ділянку площею відповідно до технічної документації, тому дискреційні повноваження відповідача тут не застосовуються.

Просить рішення суду скасувати та постановити нове судове рішення, яким позов задовольнити повністю.

У судове засідання 27 вересня 2021 року належним чином повідомлені апеляційним судом про дату, час і місце розгляду цієї справи сторони у цій справі не з`явилися, клопотань про відкладення судового засідання не подавали.

За змістом ст. 372 ч. 2 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про час і місце розгляду справи, не перешкоджає розглядові справи апеляційним судом.

При вищевикладених обставинах, апеляційний суд ухвалив розглядати дану справу апеляційним судом у даному судовому засіданні за відсутністю сторін.

Заслухавши суддю - доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення суду, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка є частиною національного законодавства, кожна людина при визначенні її громадянських прав і обов`язків має право на справедливий судовий розгляд.

В силу положень ч. 1 ст. 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.

Згідно п. п. 1-5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції відповідає зазначеним вимогам.

Частково задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що Залузька сільська рада затвердила подану ОСОБА_1 технічну документацію із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території Залузької сільської ради Яворівського району Львівської області, відповідно до якої визначено площу земельної ділянки з кадастровим номером 4625884500:02:000:0072 розміром 1,0387 га, водночас передала у власність земельну ділянку площею 0,8087 га, що не відповідає затвердженій технічній документації. Відтак в частині вирішення питання передачі у власність ОСОБА_1 земельної ділянки для ведення товарного сільського господарського виробництва скасовується підлягає повторному розгляду органом місцевого самоврядування відповідно до його дискреційних повноважень.

Рішення суду в частині задоволення вимоги про скасування п. 2 рішення Залузької сільської ради №908 від 11.09.2019 року, сторонами не оскаржується, а тому у відповідності до ч.1 ст. 367 ЦПК України в апеляційному порядку не переглядається, оскільки суд апеляційної інстанції переглядає справу в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Таким чином, апеляційний суд переглядає справу лише в частині відмови в задоволенні позовних вимог.

Колегія суддів в повній мірі погоджується з таким висновком суду зважаючи на наступне.

Рішенням Залузької сільської ради Яворівського району Львівської області №908 від 11.09.2019 Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, як власнику сертифіката на право на земельну частку (пай) гр. ОСОБА_1 затверджено технічну документацію із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі ( на місцевості) для ведення товарного сільськогосподарського виробництва як власнику сертифіката на право на земельну ділянку частку (пай) гр.. ОСОБА_1 . Передано у власність ОСОБА_1 земельну ділянку площею 0,8087 га з кадастровим номером 4625884500:02:000:0072, що розташована на території Залузької сільської ради Яворівського району Львівської області для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Як вбачається із технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) ОСОБА_1 для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території Залузької сільської ради Яворівського району Львівської області, в якій міститься акт погодження меж земельної ділянки від 22.05.2019 року, акт прийомки-передачі межових знаків на зберігання від 22.05.2019 року, погоджено ОСОБА_1 межі земельної ділянки, що знаходиться на території Залузької сільської ради Яворівського району Львівської області площею 1,0387 га, пред`явлено та передано їй на зберігання межові знаки.

З витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку кадастровий номер 4625884500:02:000:0072 вбачається, що земельна ділянка з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована на території Залузької сільської ради Яворівського району Львівської області має площу 1,0387 га. Відомості внесені на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), 16.05.2019, ФОП ОСОБА_2 .

Залузька сільська рада затвердила подану ОСОБА_1 технічну документацію із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території Залузької сільської ради Яворівського району Львівської області, відповідно до якої визначено площу земельної ділянки з кадастровим номером 4625884500:02:000:0072 розміром 1,0387 га, водночас передала у власність земельну ділянку площею 0,8087 га, що не відповідає затвердженій технічній документації.

Відповідно до ч.1 ст.3 Земельного кодексу України земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Згідно норм ст.116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону. Набуття права власності громадянами та юридичними особами на земельні ділянки, на яких розташовані об`єкти, які підлягають приватизації, відбувається в порядку, визначеному частиною першою статті 128 цього Кодексу. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування. Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі: а) приватизації земельних ділянок, які перебувають у користуванні громадян; б) одержання земельних ділянок внаслідок приватизації державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; в) одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом. Передача земельних ділянок безоплатно у власність громадян у межах норм, визначених цим Кодексом, провадиться один раз по кожному виду використання. Земельні ділянки, які перебувають у власності чи користуванні громадян або юридичних осіб, передаються у власність чи користування за рішенням органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування лише після припинення права власності чи користування ними в порядку, визначеному законом.

У відповідності до ст. 118 ЗК України громадянин, зацікавлений у приватизації земельної ділянки, яка перебуває у його користуванні, подає заяву до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень визначених ст. 122 цього Кодексу. Громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки . Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку. Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки розробляється за замовленням громадян суб`єктами господарювання, що є виконавцями робіт із землеустрою згідно із законом, у строки, що обумовлюються угодою сторін.

У разі якщо у місячний строк з дня реєстрації клопотання Верховна Рада Автономної Республіки Крим, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, не надав дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або мотивовану відмову у його наданні, то особа, зацікавлена в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності, у місячний строк з дня закінчення зазначеного строку має право замовити розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки без надання такого дозволу, про що письмово повідомляє Верховну Раду Автономної Республіки Крим, Раду міністрів Автономної Республіки Крим, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування. До письмового повідомлення додається договір на виконання робіт із землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки погоджується в порядку, встановленому статтею 186-1 цього Кодексу.

Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, у двотижневий строк з дня отримання погодженого проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (а в разі необхідності здійснення обов`язкової державної експертизи землевпорядної документації згідно із законом - після отримання позитивного висновку такої експертизи) приймає рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність.

Відмова органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування у передачі земельної ділянки у власність або залишення клопотання без розгляду можуть бути оскаржені до суду.

У разі відмови органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування у передачі земельної ділянки у власність або залишення заяви без розгляду питання вирішується в судовому порядку.

Системний аналіз наведених норм права дає підстави вважати, що ними встановлені підстави, порядок, строки передачі земельної ділянки у власність громадян та органи, уповноважені розглянути ці питання. Ці норми передбачають, зокрема, що для передачі земельної ділянки у власність зацікавлена особа звертається до відповідних органів із заявами для отримання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність, за результати розгляду яких визначені в статті 118 ЗК України органи приймають одне з відповідних рішень.

Отже, статтею 122 Земельного кодексу України визначені повноваження органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування щодо передачі земельних ділянок у власність або у користування. Також слід зазначити, що відповідно до статті 123 Земельного кодексу України надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється на підставі рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування.

Згідно ч.1 п.б пп.5 ст. 33 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні , до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать вирішення земельних спорів у порядку, встановленому законом.

Пунктом 34 ч. 1 ст. 26 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні , передбачено, що виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються питання регулювання земельних відносин.

Враховуючи вищенаведене, суд першої інстанції прийшов до правильного висновку, що суд не може підміняти державний орган та приймати замість нього рішення, які належать до компетенції такого суб`єкта владних повноважень, оскільки такі дії виходять за межі визначених йому повноважень законодавцем.

Орган місцевого самоврядування, як адміністративний орган, у межах своїх повноважень, повинен приймати рішення про надання земельної ділянки у власність, а тому зазначене питання не може бути вирішено у судовому порядку, оскільки такі дії суду суперечать принципу дискреційності повноважень органів місцевого самоврядування.

Згідно з пунктом 1.6 Методології проведення антикорупційної експертизи, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 23 червня 2010 року № 1380/5, дискреційні повноваження - сукупність прав та обов`язків органів державної влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, що надають можливість на власний розсуд визначити повністю або частково вид і зміст управлінського рішення, яке приймається, або можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень, передбачених нормативно-правовим актом, проектом нормативно-правового акта.

На законодавчому рівні поняття "дискреційні повноваження" суб`єкта владних повноважень відсутнє. У судовій практиці сформовано позицію щодо поняття дискреційних повноважень, під якими слід розуміти такі повноваження, коли у межах, які визначені законом, адміністративний орган має можливість самостійно (на власний розсуд) вибирати один з кількох варіантів конкретного правомірного рішення.

Відповідно до статті 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини. Так, Європейський суд з прав людини у рішенні по справі Рисовський проти України (№ 29979/04) визнав низку порушення пункту 1 статті 6 Конвенції, статті 1 Першого протоколу до Конвенції та статті 13 Конвенції у справі, пов`язаній із земельними правовідносинами; в ній також викладено окремі стандарти діяльності суб`єктів владних повноважень, зокрема, розкрито елементи змісту принципу доброго врядування . Цей принцип, зокрема, передбачає, що у разі якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і послідовний спосіб (див. рішення у справах Beyeler v. Italy № 33202/96, Oneryildiz v. Turkey № 48939/99, Moskal v. Poland № 10373/05).

Крім того, в рішеннях Європейського суду з прав людини склалася практика, яка підтверджує, що дискреційні повноваження не повинні використовуватися свавільно, а суд повинен контролювати рішення, прийняті на підставі реалізації дискреційних повноважень, максимально ефективно (див. рішення у справі Hasan and Chaush v. Bulgaria №. 30985/96) .

Враховуючи наведене, з огляду на зазначені обставини, оцінюючи всі досліджені судом докази в їх сукупності, приймаючи до уваги положення норм чинного законодавства, що регулюють даний вид правовідносин, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що позовні вимоги про зобов`язання передати земельну ділянку площею 1,0387 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва ОСОБА_1 задоволенню не підлягають.

З висновками суду першої інстанції належить погодитися, оскільки ним правильно визначено характер спірних правовідносин, встановлено дійсні обставини справи, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду. Відтак, підстави для скасування рішення суду відсутні.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (PRONINA v. UKRAINE, № 63566/00, § 23, ЄСІІЛ, від 18 липня 2006 року).

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

У частині п`ятій статті 268 ЦПК України зазначено, що датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Датою ухвалення рішення є 06.10.2021 року.

Керуючись ст. 367, ст. 368, п. 1 ч. 1 ст. 374, ст. ст. 375, 381 - 384 ЦПК України, суд, -

п о с т а н о в и в :

апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Гаталяка Макара Ярославовича - залишити без задоволення.

Рішення Яворівського районного суду Львівської області від 14 квітня 2021 року - залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови.

Повний текст постанови складено 06.10.2021 року.

Головуючий : Ванівський О.М.

Судді: Цяцяк Р.П.

Шеремета Н.О.