Постанова

від 30.09.2021 по справі 750/8996/20

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

іменем України

30 вересня 2021 року м. Чернігів

Унікальний номер справи № 750/8996/20

Головуючий у першій інстанції - Супрун О. П.

Апеляційне провадження № 22-ц/4823/1010/21

Чернігівський апеляційний суд у складі:

головуючого - судді Скрипки А.А.

суддів: Губар В.С., Онищенко О.І.

секретар: Поклад Д.В.

учасники справи:

позивач: ОСОБА_1

відповідачі: Чернігівська обласна державна адміністрація, Департамент культури і туризму, національностей та релігій Чернігівської обласної державної адміністрації

третя особа: Релігійна організація »Релігійна громада Парафія Святителя Миколая Чудотворця Чернігівської єпархії Української Православної Церкви (Православної Церкви України) смт Парафіївка Ічнянського району Чернігівської області'' (''Парафія Святителя Миколая Чудотворця» )

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Деснянського районного суду м. Чернігова у складі судді Супруна О.П. від 14 травня 2021 року, місце постановлення ухвали м.Чернігів, дата складання повного тексту ухвали 17 травня 2021 року, у справі за позовом ОСОБА_1 до Чернігівської обласної державної адміністрації, Департаменту культури і туризму, національностей та релігій Чернігівської обласної державної адміністрації про визнання незаконним та скасування розпорядження, визнання незаконною державної реєстрації та зобов`язання вчинити певні дії, третя особа: Релігійна організація »Релігійна громада Парафія Святителя Миколая Чудотворця Чернігівської єпархії Української Православної Церкви (Православної Церкви України) смт Парафіївка Ічнянського району Чернігівської області '' ,

В С Т А Н О В И В:

У жовтні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з даним позовом, в якому просив: визнати незаконним та скасувати розпорядження Чернігівської обласної державної адміністрації про реєстрацію в новій редакції статуту Релігійної організації ''Релігійна громада Парафія Святителя Миколая Чудотворця Чернігівської єпархії Української Православної Церкви (Православної Церкви України) смт Парафіївка Ічнянського району Чернігівської області» (''Парафія Святителя Миколая Чудотворця» ); визнати незаконною державну реєстрацію змін до відомостей про юридичну особу (код ЄДРПОУ - 26407590) та зобов`язати Чернігівську обласну державну адміністрацію скасувати реєстрацію цих змін. В обґрунтування вимог заявленого позову ОСОБА_1 вказував, що 22.02.2019 року на Парафіяльних зборах Релігійної організації ''Релігійна громада Української Православної Церкви Ніжинської Єпархії Свято-Миколаївської Парафії смт Парафіївка Ічнянського району Чернігівської області'' , серед іншого, було затверджено склад членів-учасників Загальних Парафіяльних зборів Парафії у кількості 11 осіб, до складу яких увійшов і позивач, та прийнято рішення обрати позивача головою Парафіяльної ради. Крім того, членами-учасниками Загальних Парафіяльних зборів Парафії одноголосно було висловлено свою вірність Українській Православній Церкві та підтримку Предстоятелю Блаженнішому Онуфрію, Митрополиту Київському і всієї України. 24.06.2019 року (протокол №3), у відповідності до Статуту Парафії, відбулись загальні Парафіяльні збори Релігійної організації ''Релігійна громада Української Православної Церкви Ніжинської Єпархії Свято-Миколаївської Парафії смт Парафіївка Ічнянського району Чернігівської області'' . На вказаних зборах було висловлено підтримку Предстоятелю Української Православної Церкви Блаженнішому Митрополиту Онуфрію та Керуючому Ніжинською єпархією Високопреосвященнішому Архієпископу Ніжинському і Прилуцькому Клименту; ухвалено залишитись в лоні Української Православної Церкви на чолі з Блаженнішим Митрополитом Онуфрієм, засуджено всі спроби захоплення храмового приміщення та підроблення Статутних документів Парафії. 30.11.2019 року (протокол №3) відбулись загальні Парафіяльні збори Релігійної організації ''Релігійна громада Української Православної Церкви Ніжинської Єпархії Свято-Миколаївської Парафії смт Парафіївка Ічнянського району Чернігівської області'' , на яких вкотре було ухвалено рішення залишитись в лоні Української Православної Церкви на чолі з Блаженнішим Митрополитом Онуфрієм. Проте, всупереч ухвали Окружного адміністративного суду міста Києва від 22.04.2019 року у справі №640/4748/19 про забезпечення позову Київської Митрополії Української Православної Церкви до Міністерства культури України про визнання протиправним та скасування наказу, залишеної без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 22.07.2019 року, якою було заборонено суб`єктам державної реєстрації юридичних осіб, громадських формувань (в тому числі, Міністерству юстиції України, Міністерству культури України, їх структурним підрозділам та територіальним органам, виконавчим органам сільських, селищних та міських рад, обласним, Київській, Севастопольській міським, районним, районним/містах Києві та Севастополі державним адміністраціям, акредитованим суб`єктам державної реєстрації, державним реєстраторам юридичних осіб, громадських формувань, приватним та державним нотаріусам, а також іншим особам та органам у разі виконання ними повноважень державного реєстратора, іншим уповноваженим суб`єктам державної реєстрації юридичних осіб, громадських формувань) проводити будь-які реєстраційні дії щодо відомостей, що містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, у тому числі, але не виключно, скасовувати реєстраційні дії та записи стосовно 266 релігійних організацій та громад, відповідачами вчинені оскаржувані дії щодо внесення змін до статуту релігійної громади та назви юридичної особи. Відповідач також провів реєстраційні зміни щодо юридичної особи, всупереч встановленому порядку здійснення державної реєстрації, а також всупереч інформації, яка була надана Релігійною організацією стосовно проведених у відповідності до Статуту та Закону України ''Про свободу совісті та релігійні організації» Загальних Парафіяльних Зборів від 30.11.2019 року та 24.06.2019 року. Справжні члени-учасники Загальних Парафіяльних зборів ''Релігійна Громада Української Православної Церкви Ніжинської Єпархії Свято - Миколаївської Парафії смт Парафіївка Ічнянського району Чернігівської області'' не приймали рішення про зміну підлеглості та внесення відповідних змін або доповнень до статуту. Таке рішення прийнято без участі настоятеля, без числа членів Парафіяльних зборів (засновників) та інших осіб, які наслідують статутні вимоги Парафії, поза волею дійсних релігійних громад в цьому селі та у спосіб, що не передбачений Законом України ''Про свободу совісті та релігійні організації» , у спосіб, що не передбачений статутними документами Парафії. Крім того, позивач, який був на підставі протоколу загальних парафіяльних зборів релігійної громади від 30.11.2019 року №3 уповноважений для здійснення реєстраційних дій, не подавав жодних документів, визначених у частині третій статті 14 Закону України ''Про свободу совісті та релігійні організації» для проведення реєстраційних дій, зокрема, оригіналу чи належним чином засвідченої копії чинної на дату подання документів редакції статуту (положення) релігійної громади. Оскільки позивач є настоятелем Релігійної організації, був затверджений до складу членів - учасників Загальних Парафіяльних Зборів Парафії та обраний головою Парафіяльної ради Релігійної Громади Української Православної Церкви Ніжинської Єпархії Свято-Миколаївської Парафії смт Парафіївка Ічнянського району Чернігівської області, наведеними вище діями було порушено його право на свободу совісті та віросповідання шляхом протиправної зміни підлеглості релігійної громади у канонічних і організаційних питаннях.

Ухвалою Деснянського районного суду м.Чернігова від 28.10.2020 року було прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, справу призначено до розгляду за правилами загального позовного провадження.

Протокольною ухвалою Деснянського районного суду м.Чернігова від 16.11.2020 року, за клопотанням представника відповідача, було залучено до участі у справі в якості третьої особи Департамент культури і туризму, національностей та релігій Чернігівської обласної державної адміністрації.

Протокольною ухвалою Деснянського районного суду м.Чернігова від 02.12.2020 року, за клопотанням представника позивача, Департамент культури і туризму, національностей та релігій Чернігівської обласної державної адміністрації було залучено до участі у справі в якості співвідповідача.

У підготовчому засіданні суду першої інстанції від 02.12.2020 року судом було прийнято заяву представника позивача - адвоката Маковія В.В. про зміну предмета позову, в якій позивач змінив предмет позову і просив: визнати незаконним та скасувати розпорядження Чернігівської обласної державної адміністрації ''Про реєстрацію змін і доповнень до статуту релігійної громади» від 26.08.2020 року №446, яким зобов`язано зареєструвати зміни і доповнення до статуту релігійної громади Української Православної Церкви Свято-Миколаївської парафії смт Парафіївка Ічнянського району Чернігівської області, згідно з якими статут викладається в новій редакції за новою назвою релігійної організації: »Релігійна громада Парафія Святителя Миколая Чудотворця Чернігівської єпархії Української Православної Церкви (Православної Церкви України) смт Парафіївка Ічнянського району Чернігівської області» за адресою знаходження релігійної громади: АДРЕСА_1 ; визнати незаконною державну реєстрацію змін до відомостей про юридичну особу та зобов`язати Департамент культури і туризму, національностей та релігій Чернігівської обласної державної адміністрації скасувати реєстрацію цих змін. Також позивач просив стягнути солідарно з Чернігівської обласної державної адміністрації та Департаменту культури і туризму, національностей та релігій Чернігівської обласної державної адміністрації на користь позивача понесені ним і документально підтверджені судові витрати.

Ухвалою Деснянського районного суду м.Чернігова від 14.05.2021 року провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Чернігівської обласної державної адміністрації, Департаменту культури і туризму, національностей та релігій Чернігівської обласної державної адміністрації про визнання незаконним та скасування розпорядження, визнання незаконною державної реєстрації та зобов`язання вчинити певні дії - закрито.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати оскаржувану ухвалу Деснянського районного суду м.Чернігова від 14.05.2021 року у даній справі, та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції. Доводи апеляційної скарги вказують, що висновки оскаржуваної ухвали суду першої інстанції від 14.05.2021 року не відповідають обставинам справи, при цьому, суд першої інстанції неправильно застосував норми процесуального права та матеріального права, що призвело до помилкового закриття провадження у справі, та відповідно, до статей 374, 379 ЦПК України, є підставою для скасування даної ухвали, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції. В доводах апеляційної скарги ОСОБА_1 зазначає, що суд першої інстанції неповно з`ясував обставини, що мають значення для справи, внаслідок чого порушив норми процесуального права, і дійшов помилкового висновку, що дана справа має розглядатись в порядку господарського судочинства, а не цивільного. Доводи апеляційної скарги стверджують, що поза увагою суду першої інстанції залишився той факт, що даний позов подано фізичною особою - позивачем у справі, який був настоятелем та членом релігійної організації ''Релігійна Громада Української Православної Церкви Ніжинської Єпархії с.Парафіївка Ічнянського району Чернігівської області» , і незаконність розпорядження позивач обґрунтовував тим, що відповідачі втрутились у внутрішню діяльність релігійної організації, вчинили реєстраційні дії всупереч судовій забороні, а проведення реєстраційних дій відбулось із порушенням Закону України ''Про свободу совісті та релігійні організації'' . Також позивач посилався на ті обставини, що державна реєстрація відбулась всупереч інформації, наданої релігійною організацією. Доводи апеляційної скарги вказують, що основними вимогами у даній справі є оскарження позивачем реєстраційних дій та розпорядження, які зазначені, як предмет позову у справі. Доводи апеляційної скарги зазначають, що позивач не заявляв вимоги до релігійної організації з приводу визнання нечинними зборів, чи з приводу оскарження протоколу, або дійсності статуту релігійної організації, адже вважає, що дані вимоги у разі необхідності можуть бути ним заявлені в порядку іншого провадження, зокрема, в порядку господарського судочинства. Доводи апеляційної скарги стверджують, що у даній справі позивач посилався на порушення його прав, а також на порушення відповідачами під час здійснення реєстраційних дій Закону України »Про свободу совісті та релігійні організації» . Доводи апеляційної скарги вказують, що спір між учасниками справи виник внаслідок проведення державної реєстрації змін на підставі документів, які не відповідали положенням Закону України »Про свободу совісті та релігійні організації» , а саме, за відсутності документів, які необхідні для проведення таких реєстраційних дій. З посиланням на постанову Великої Палати Верховного Суду від 06.04.2021 року у справі №910/10011/19, ОСОБА_1 вказує, що суд першої інстанції неправильно витлумачив дану постанову Великої Палати Верховного Суду, оскільки у пункті 54 постанови Великої Палати Верховного Суду від 06.04.2021 року у справі №910/10011/19 зауважено, що у своїх постановах Велика Палата Верховного Суду неодноразово визначала критерії розмежування спорів між цивільними і господарськими юрисдикціями, визначивши юрисдикцію господарського суду у справах про спори між учасниками (засновниками, акціонерами, членами) юридичної особи, пов`язані зі створенням, діяльністю, управлінням або припиненням діяльності такої юридичної особи. Між тим, як зазначає апелянт, вимоги, з якими позивач звернувся до суду, були, зокрема, пов`язані із здійсненням реєстрації змін до статуту релігійної організації за відсутності документів, які визначені у Законі України ''Про свободу совісті та релігійні організації» . У пункті 55 постанови Великої Палати Верховного Суду від 06.04.2021 року у справі №910/10011/19 Верховним Судом висловлено позицію, що спори за участю громадського об`єднання зі статусом юридичної особи, як учасника цивільних правовідносин підлягають розгляду у судах відповідно до вимог як ЦПК, так і ГПК, залежно від змісту позовних вимог та сторін такого спору. Апелянт вважає, що зміст заявлених ним позовних вимог і зміст позовних вимог у справі №910/10011/19, в якій Велика Палата Верховного Суду висловила правову позицію, не є однаковими, і відрізняються як суб`єктним складом, так і змістом вимог. Доводи апеляційної скарги вказують, що суд першої інстанції залишив поза увагою ту обставину, що позивач, крім іншого, посилався на те, що відповідачі втрутились у внутрішню діяльність релігійної організації, вчинили реєстраційні дії всупереч судовій забороні, а проведення реєстраційних дій відбулось всупереч положенням Закону України ''Про свободу совісті та релігійні організації» , а саме, за відсутності обов`язкових документів, які необхідні для здійснення державної реєстрації, всупереч судовій забороні, а також всупереч інформації, наданій релігійною організацією. Доводи апеляційної скарги зазначають, що суд першої інстанції у оскаржуваній ухвалі від 14.05.2021 року невірно дійшов висновку про те, що даний спір відноситься до спору щодо управління юридичною особою (релігійною організацією), та має розглядатись в порядку господарського, а не цивільного судочинства, і безпідставно закрив провадження у справі.

У відзивах на апеляційну скаргу Чернігівська обласна державна адміністрація та Департамент культури і туризму, національностей та релігій Чернігівської обласної державної адміністрації просять апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення у зв`язку із її безпідставністю, та залишити без змін обґрунтовану ухвалу суду першої інстанції від 14.05.2021 року.

В судовому засіданні апеляційного суду представник позивача ОСОБА_1 - адвокат Маковій В.В. підтримав доводи та вимоги поданої апеляційної скарги.

В судовому засіданні апеляційного суду представник відповідача Чернігівської обласної державної адміністрації - Гнип В.В. просив апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення у зв`язку із її безпідставністю, та залишити без змін обґрунтовану ухвалу суду першої інстанції від 14.05.2021 року.

В судове засідання апеляційного суду позивач ОСОБА_1 , представники Департаменту культури і туризму, національностей та релігій Чернігівської обласної державної адміністрації, третьої особи - Релігійної організації »Релігійна громада Парафія Святителя Миколая Чудотворця Чернігівської єпархії Української Православної Церкви (Православної Церкви України) смт Парафіївка Ічнянського району Чернігівської області» (»Парафія Святителя Миколая Чудотворця» ), належним чином повідомлені про час і місце судового розгляду даної справи, відповідно до повідомлень про вручення поштових відправлень (а.с.254,255,256, том 3), не з`явились. Згідно приписів ч.2 статті 372 ЦПК України, неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Вислухавши суддю-доповідача, пояснення учасників судового розгляду даної справи, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов до наступного висновку.

Як вбачається з матеріалів справи, у жовтні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому, змінивши предмет позову, просив: визнати незаконним та скасувати розпорядження Чернігівської обласної державної адміністрації ''Про реєстрацію змін і доповнень до статуту релігійної громади» від 26.08.2020 року №446, яким зобов`язано зареєструвати зміни і доповнення до статуту релігійної громади Української Православної Церкви Свято-Миколаївської парафії смт Парафіївка Ічнянського району Чернігівської області, згідно з якими статут викладається в новій редакції за новою назвою релігійної організації: »Релігійна громада Парафія Святителя Миколая Чудотворця Чернігівської єпархії Української Православної Церкви (Православної Церкви України) смт Парафіївка Ічнянського району Чернігівської області» за адресою знаходження релігійної громади: АДРЕСА_1 ; визнати незаконною державну реєстрацію змін до відомостей про юридичну особу та зобов`язати Департамент культури і туризму, національностей та релігій Чернігівської обласної державної адміністрації скасувати реєстрацію цих змін. Також позивач просив стягнути солідарно з Чернігівської обласної державної адміністрації та Департаменту культури і туризму, національностей та релігій Чернігівської обласної державної адміністрації на користь позивача понесені ним і документально підтверджені судові витрати.

Оскаржуваною ухвалою Деснянського районного суду м.Чернігова від 14.05.2021 року провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Чернігівської обласної державної адміністрації, Департаменту культури і туризму, національностей та релігій Чернігівської обласної державної адміністрації про визнання незаконним та скасування розпорядження, визнання незаконною державної реєстрації та зобов`язання вчинити певні дії - закрито. Закриваючи провадження у даній справі на підставі приписів пункту 1 частини першої статті 255 ЦПК України, суд першої інстанції зазначив, що справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства. У оскаржуваній ухвалі від 14.05.2021 року судом першої інстанції вказано, що враховуючи правову позицію Великої Палати Верховного Суду, висловлену у постанові від 06.04.2021 року у справі №910/10011/19, суд дійшов висновку про те, що даний спір відноситься до спорів щодо управління юридичною особою (релігійною організацією), та має розглядатися в порядку господарського судочинства, а не цивільного, що є безумовною підставою для закриття провадження у справі.

Апеляційний суд вважає за необхідне зазначити, що доводи апеляційної скарги відносно того, що висновки оскаржуваної ухвали суду першої інстанції від 14.05.2021 року не узгоджуються із обставинами справи та нормами права, які регулюють спірні правовідносини, не можуть бути підставою для скасування ухвали суду першої інстанції від 14.05.2021 року, оскільки вказані доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження в ході апеляційного розгляду даної справи.

В ході судового розгляду даної справи судом встановлено, і вказані обставини підтверджуються її матеріалами, що 17.04.1996 року було проведено державну реєстрацію Релігійної громади Української Православної Церкви смт.Парафіївка Ічнянського району, та розпорядженням голови облдержадміністрації від 17.04.1996 року №273 зареєстровано Статут Свято-Миколаївської парафії Чернігівської області. Державна реєстрація включення відомостей про юридичну особу, проведена 01.02.2008 року Ічнянською районною державною адміністрацією.

Розпорядженням Голови Чернігівської обласної державної адміністрації від 13.02.2009 року №35 Статут релігійної громади Української Православної Церкви Ніжинської Єпархії Свято-Миколаївської парафії смт Парафіївка Ічнянського району Чернігівської області було зареєстровано у новій редакції.

Відповідно до п.1.1 вказаного Статуту, релігійна громада Української Православної Церкви парафії на честь Святителя Миколая - релігійна організація, первинний структурний підрозділ Української Православної Церкви, який безпосередньо входить до складу Ніжинської єпархії. Парафія створюється за бажанням віруючих з благословення єпархіального архієрея.

Розпорядженням Архієпископа Ніжинського і Прилуцького Управління Ніжинської єпархії Української Православної Церкви Климента від 03.02.2019 року №001, враховуючи положення Закону України ''Про внесення змін до деяких законів України (щодо підлеглості релігійних організацій та процедури державної реєстрації релігійних організацій зі статусом юридичної особи)'' , який набув чинності 31.01.2019 року, на підставі положень Статуту про управління Українською Православною Церквою було дано благословення всім парафіянам визначити вичерпне число та склад членів органів управління, а саме Парафіяльних зборів, Парафіяльної ради, Ревізійної комісії шляхом проведення Парафіяльних зборів з оформленням відповідного протоколу. При проведенні парафіяльних зборів вказано на необхідність дотримуватись встановленого вищевказаним законом кворуму з врахуванням наступного: до числа членів парафіяльних зборів відносяться священно- та церковнослужителі, засновники парафії; миряни, члени даної парафії, які регулярно беруть участь у літургійному житті даної парафії, визначаються християнською доброчесністю, досяглій повноліття, не перебувають під забороною в священнослужінні, церковним або кримінальним судом загальної юрисдикції, є членами Парафіяльних зборів при умові, що такі включені до складу членів Парафіяльних зборів з оформленням відповідного протоколу; критерії відповідності мирян чи/або членів кожної парафії визначаються священно- та церковнослужителями самостійно і тільки ними; особи, які померли не входять в число осіб, з яких вираховується кворум; особи, які є засновниками парафії, але не регулярно приймають участь у літургійному житті даної парафії чи не визначаються християнською доброчесністю вважаються такими, що вибули з даної парафії у тому числі зі складу членів Парафіяльних зборів та не входять в число осіб, з яких вираховується кворум.

22.02.2019 року на Парафіяльних зборах Релігійної організації ''Релігійна громада Української Православної Церкви Ніжинської Єпархії Свято-Миколаївської Парафії смт Парафіївка Ічнянського району Чернігівської області'' , оформлених протоколом №1, серед іншого, було затверджено склад членів-учасників Загальних Парафіяльних зборів Парафії у кількості 11 осіб, до складу яких увійшов і позивач, та обрано позивача головою Парафіяльної ради. Крім цього, членами-учасниками Загальних Парафіяльних зборів Парафії одноголосно висловлено свою вірність Українській Православній Церкві та підтримку Предстоятелю Блаженнішому Онуфрію, Митрополиту Київському і всієї України.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 22.04.2019 року у справі №640/4748/19 про забезпечення позову Київської Митрополії Української Православної Церкви до Міністерства культури України про визнання протиправним та скасування наказу, залишеною без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 22.07.2019 року, було заборонено суб`єктам державної реєстрації юридичних осіб, громадських формувань (в тому числі, Міністерству юстиції України, Міністерству культури України, їх структурним підрозділам та територіальним органам, виконавчим органам сільських, селищних та міських рад, обласним, Київській, Севастопольській міським, районним, районним\містах Києві та Севастополі державним адміністраціям, акредитованим суб`єктам державної реєстрації, державним реєстраторам юридичних осіб, громадських формувань, приватним та державним нотаріусам, а також іншим особам та органам у разі виконання ними повноважень державного реєстратора, іншим уповноваженим суб`єктам державної реєстрації юридичних осіб, громадських формувань) проводити будь-які реєстраційні дії щодо відомостей, що містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, у тому числі, але не виключно, скасовувати реєстраційні дії та записи стосовно 266 релігійних організацій та громад, зокрема, і Управління Ніжинської Єпархії Української Православної Церкви.

21.06.2019 року релігійною громадою Української Православної Церкви Свято-Миколаївської Парафії смт Парафіївка Ічнянського району Чернігівської області (назва в ЄДР - ''Релігійна громада Української Православної Церкви смт Парафіївка Ічнянського району'' , ідентифікаційний код юридичної особи - 26407590) проведені Парафіяльні збори (протокол №1) у присутності 219 членів релігійної громади, на яких, зокрема, вирішено: визнати канонічну та організаційну належність релігійної громади Української Православної Церкви Свято-Миколаївської парафії смт Парафіївка Ічнянського району Чернігівської області до релігійного об`єднання - Православної Церкви України (ПЦУ) та внести зміни до статуту шляхом викладення його у новій редакції та прийняття цієї редакції. Справжність підписів голови Парафіяльних зборів релігійної громади Української Православної Церкви Свято-Миколаївської парафії смт Парафіївка Ічнянського району Чернігівської області ОСОБА_2 та секретаря Парафіяльних зборів релігійної громади Української Православної Церкви Свято-Миколаївської парафії смт Парафіївка Ічнянського району Чернігівської області ОСОБА_3 засвідчено приватним нотаріусом Ніжинського районного нотаріального округу Бублик В.М. Статут Релігійної організації ''Релігійна громада Парафія Святителя Миколая Чудотворця Чернігівської єпархії Української Православної Церкви (Православної Церкви України) смт Парафіївка Ічнянського району Чернігівської області'' (нова редакція) зареєстровано розпорядженням в.о. голови Чернігівської обласної державної адміністрації від 26.08.2020 року №446.

24.06.2019 року (протокол №2) відбулись загальні Парафіяльні збори Релігійної організації ''Релігійна громада Української Православної Церкви Ніжинської Єпархії Свято-Миколаївської Парафії смт Парафіївка Ічнянського району Чернігівської області'' , на яких було висловлено підтримку Предстоятелю Української Православної Церкви Блаженнішому Митрополиту Онуфрію та Керуючому Ніжинською єпархією Високопреосвященнішому Архієпископу Ніжинському і Прилуцькому Клименту, ухвалено залишитися в лоні Української Православної Церкви на чолі з Блаженнішим Митрополитом Онуфрієм, засуджено всі спроби захоплення храмового приміщення та підроблення Статутних документів Парафії.

30.11.2019 року (протокол №3) відбулись загальні Парафіяльні збори Релігійної організації ''Релігійна громада Української Православної Церкви Ніжинської Єпархії Свято-Миколаївської Парафії смт Парафіївка Ічнянського району Чернігівської області'' , на яких ухвалено рішення - висловлено підтримку Предстоятелю Української Православної Церкви Блаженнішому Митрополиту Онуфрію та Керуючому Ніжинською єпархією Високопреосвященнішому Архієпископу Ніжинському і Прилуцькому Клименту, ухвалено залишитися в лоні Української Православної Церкви на чолі з Блаженнішим Митрополитом Онуфрієм. Окрім цього, вирішено призначити позивача керівником Парафії та надати йому повноваження діяти від імені та в інтересах Парафії для здійснення реєстраційних дій.

14.09.2020 року о 14:32:41, реєстраційний номер 1000451070002000457, Департаментом культури і туризму, національностей та релігій Чернігівської обласної державної адміністрації було проведено державну реєстрацію змін відомостей про юридичну особу (код ЄДРПОУ 26407590), а саме: зміна інформації для здійснення зв`язку з юридичною особою; зміна керівника або відомостей про керівника юридичної особи; зміна найменування юридичної особи (повного та/або скороченого) з Релігійна організація ''Релігійна громада Української Православної Церкви Ніжинської Єпархії Свято-Миколаївської Парафії смт Парафіївка Ічнянського району Чернігівської області'' на Релігійна організація ''Релігійна громада Парафія Миколая Чудотворця Чернігівської Єпархії Української Православної Церкви (Православної Церкви України) смт Парафіївка Ічнянського району Чернігівської області'' ; зміна складу засновників (учасників) або зміна відомостей про засновників (учасників) юридичної особи; зміна фізичних осіб або зміна відомостей про фізичних осіб - платників податків, які мають право вчиняти дії від імені юридичної особи без довіреності, у тому числі, підписувати договори, подавати документи для державної реєстрації тощо.

Незаконність розпорядження голови Чернігівської обласної державної адміністрації від 26.08.2020 року №446 про реєстрацію у новій редакції Статуту релігійної громади Української Православної Церкви Свято-Миколаївської парафії смт Парафіївка Ічнянського району Чернігівської області та внесення змін до відомостей про юридичну особу обґрунтовується, зокрема, тим, що позивач та\або інші члени-учасники Загальних Парафіяльних зборів Парафії, склад яких був затверджений 22 лютого 2019 року, не приймали рішення про зміну назви, зміну місцезнаходження, зміну керівника, а також про зміну підлеглості Парафії Українській Православній Церкві на чолі з Блаженнішим Митрополитом Онуфрієм, та відповідач, поза волею справжньої релігійної громади, без числа членів Парафіяльних Зборів та не із числа парафіян, без участі настоятеля та всупереч Закону України ''Про свободу совісті та релігійні організації'' , у спосіб, який не передбачений Статутом та всупереч судовому рішенню, 14.09.2020 року здійснив державну реєстрацію змін до статутних документів Релігійної організації. Позивач вважає, що відповідачі втрутились у внутрішню діяльність релігійної організації, безпідставно не врахували рішення загальних Парафіяльних зборів, яке оформлене протоколом від 22.02.2019 року та яким було висловлено свою вірність Українській Православній Церкви та підтримку Предстоятелю Блаженнішому Онуфрію, Митрополиту Київському і всієї України, і надавши перевагу іншому рішенню загальних зборів релігійної громади, яке відбулось 21.06.2019 року та яким прийнято змінити конфесійне підпорядкування на УПЦ (Православної Церкви України), порушили положення статей 9,14 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, статті 35 Конституції України, Закон України ''Про свободу совісті та релігійні організації'' .

Доводи апеляційної скарги стверджують, що поза увагою суду першої інстанції залишився той факт, що даний позов подано фізичною особою - позивачем у справі, який був настоятелем та членом релігійної організації ''Релігійна Громада Української Православної Церкви Ніжинської Єпархії с.Парафіївка Ічнянського району Чернігівської області» , і незаконність розпорядження позивач обґрунтовував тим, що відповідачі втрутились у внутрішню діяльність релігійної організації, вчинили реєстраційні дії всупереч судовій забороні, а проведення реєстраційних дій відбулось із порушенням Закону України ''Про свободу совісті та релігійні організації'' . Також позивач посилався на ті обставини, що державна реєстрація відбулась всупереч інформації, наданої релігійною організацією. Доводи апеляційної скарги вказують, що основними вимогами у даній справі є оскарження позивачем реєстраційних дій та розпорядження, які зазначені, як предмет позову у справі. Доводи апеляційної скарги зазначають, що позивач не заявляв вимоги до релігійної організації з приводу визнання нечинними зборів, чи з приводу оскарження протоколу, або дійсності статуту релігійної організації, адже вважає, що дані вимоги у разі необхідності можуть бути ним заявлені в порядку іншого провадження, зокрема, в порядку господарського судочинства. Доводи апеляційної скарги стверджують, що у даній справі позивач посилався на порушення його прав, а також на порушення відповідачами під час здійснення реєстраційних дій Закону України »Про свободу совісті та релігійні організації» . Доводи апеляційної скарги вказують, що спір між учасниками справи виник внаслідок проведення державної реєстрації змін на підставі документів, які не відповідали положенням Закону України »Про свободу совісті та релігійні організації» , а саме, за відсутності документів, які необхідні для проведення таких реєстраційних дій. З посиланням на постанову Великої Палати Верховного Суду від 06.04.2021 року у справі №910/10011/19, ОСОБА_1 вказує, що суд першої інстанції неправильно витлумачив дану постанову Великої Палати Верховного Суду, оскільки у пункті 54 постанови Великої Палати Верховного Суду від 06.04.2021 року у справі №910/10011/19 зауважено, що у своїх постановах Велика Палата Верховного Суду неодноразово визначала критерії розмежування спорів між цивільними і господарськими юрисдикціями, визначивши юрисдикцію господарського суду у справах про спори між учасниками (засновниками, акціонерами, членами) юридичної особи, пов`язані зі створенням, діяльністю, управлінням або припиненням діяльності такої юридичної особи. Між тим, як зазначає апелянт, вимоги, з якими позивач звернувся до суду, були, зокрема, пов`язані із здійсненням реєстрації змін до статуту релігійної організації за відсутності документів, які визначені у Законі України ''Про свободу совісті та релігійні організації» . У пункті 55 постанови Великої Палати Верховного Суду від 06.04.2021 року у справі №910/10011/19 Верховним Судом висловлено позицію, що спори за участю громадського об`єднання зі статусом юридичної особи, як учасника цивільних правовідносин підлягають розгляду у судах відповідно до вимог як ЦПК, так і ГПК, залежно від змісту позовних вимог та сторін такого спору. Апелянт вважає, що зміст заявлених ним позовних вимог і зміст позовних вимог у справі №910/10011/19, в якій Велика Палата Верховного Суду висловила правову позицію, не є однаковими, і відрізняються як суб`єктним складом, так і змістом вимог. Доводи апеляційної скарги вказують, що суд першої інстанції залишив поза увагою ту обставину, що позивач, крім іншого, посилався на те, що відповідачі втрутились у внутрішню діяльність релігійної організації, вчинили реєстраційні дії всупереч судовій забороні, а проведення реєстраційних дій відбулось всупереч положенням Закону України ''Про свободу совісті та релігійні організації» , а саме, за відсутності обов`язкових документів, які необхідні для здійснення державної реєстрації, всупереч судовій забороні, а також всупереч інформації, наданій релігійною організацією. Доводи апеляційної скарги зазначають, що суд першої інстанції у оскаржуваній ухвалі від 14.05.2021 року невірно дійшов висновку про те, що даний спір відноситься до спору щодо управління юридичною особою (релігійною організацією), та має розглядатись в порядку господарського, а не цивільного судочинства, і безпідставно закрив провадження у справі.

Апеляційний суд вважає за необхідне зазначити, що вказані доводи апеляційної скарги не можуть бути підставою для скасування оскаржуваної ухвали суду першої інстанції від 14.05.2021 року, виходячи із наступного.

Як зазначено судом першої інстанції у оскаржуваній ухвалі від 14.05.2021 року, провадження в даній справі відкрите з врахуванням правового висновку, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20.11.2019 року №910/8132/19, у пунктах 5.15-5.17 якої зазначено, що перевищення встановленого цим Законом терміну прийняття рішень про реєстрацію статутів (положень) релігійних організацій, як і рішення про відмову в реєстрації статуту (положення) релігійної організації може бути оскаржено до суду в порядку, передбаченому цивільним процесуальним законодавством України (частина двадцять перша статті 14, частина друга статті 15 Закону №987-ХІІ). Отже, законодавець висловився стосовно юрисдикції спорів, які виникають у зв`язку з бездіяльністю чи відмовою уповноваженого органу у прийнятті рішення щодо реєстрації статуту (положення) релігійної організації. Спір, який виник у цій справі, також стосується правовідносин з прийняття уповноваженим органом рішення з реєстрації статуту релігійної організації. За змістом позовної заяви, доводів апеляційної та касаційної скарг вимоги позивача про визнання недійсним рішення зборів, скасування розпорядження №255 в частині реєстрації статуту релігійної громади в новій редакції з новою юридичною назвою та скасування рішення про реєстрацію, позов у цій справі подано на захист релігійних прав позивача як учасника релігійної громади. Тобто, правовідносини, які виникли між позивачем та відповідачем, стосуються питань участі позивача у створенні та діяльності релігійної громади. Велика Палата Верховного Суду вважає, що такі правовідносини є тісно пов`язаними з правовідносинами щодо реєстрації статуту (положення) релігійної організації, а юрисдикцію спорів, що виникають з таких правовідносин, також слід визначати відповідно до частини двадцять першої статті 14, частини другої статті 15 Закону № 987-ХІІ ''Про свободу совісті та релігійні організації'' .

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 06.04.2021 року у справі №910/10011/19 дійшла іншого правового висновку щодо юрисдикції спорів релігійних організацій, зміст якого полягає в наступному.

''Правовідносини, пов`язані з діяльністю релігійних організацій, регулюються Законом № 987-ХІІ, який був прийнятий 23 квітня 1991 року та набув чинності 06 червня 1991 року (Закон).

Положеннями статті 14 вказаного Закону було визначено, що перевищення встановленого цим Законом терміну прийняття рішень про реєстрацію статутів (положень) релігійних організацій може бути оскаржено в суд у порядку, передбаченому цивільним процесуальним законодавством Української РСР. Зміни і доповнення статутів (положень) релігійних організацій підлягають реєстрації в тому ж порядку і в ті ж терміни, що і реєстрація статутів (положень).

Відповідно до статті 15 Закону № 987-ХІІ в редакції від 23 квітня 1991 року рішення про відмову в реєстрації статуту (положення) релігійної організації із зазначенням підстав відмови повідомляється заявникам письмово в десятиденний термін. Це рішення може бути оскаржено в суд у порядку, передбаченому цивільним процесуальним законодавством Української РСР.

Згідно зі статтею 16 Закону №987-ХІІ в редакції від 23 квітня 1991 року реєстрація статутів (положень) новоутворених після реорганізації релігійних організацій здійснюється в порядку, встановленому статтею 14 цього Закону.

На момент прийняття цього Закону не існувало господарських чи арбітражних судів, не було прийнято ГПК.

Натомість, на час прийняття Закону № 987-ХІІ ЦПК містив главу 31-А, в порядку якої розглядались спори громадян і юридичних осіб із суб`єктами владних повноважень щодо оскарження їх рішень, дій чи бездіяльності в адміністративних правовідносинах.

Так, відповідно до статті 248-1 ЦПК (в редакції 1963 року) громадянин має право звернутися в суд із скаргою, якщо вважає, що діями службової особи ущемлено його права. У суд може бути оскаржено дії, одноособово здійснені службовими особами від свого імені або від імені органу, який вони представляють.

Отже, на час прийняття Закону існувало інше процесуальне законодавство, якому положення Закону № 987-ХІІ в редакції 1991 року кореспондували.

У подальшому Верховною Радою України було прийнято ГПК, який згодом, зазнавши змін, був викладений у редакції від 16 серпня 2020 року.

Відповідними нормами цього процесуального закону було визначено юрисдикцію спорів між юридичною особою та її учасником (засновником, членом), у тому числі учасником, який вибув, пов`язані зі створенням, діяльністю, управлінням або припиненням діяльності такої юридичної особи, крім трудових спорів.

У той же час відповідні зміни до Закону № 987-ХІІ внесені не були.

Звертає на себе увагу, що ГПК є спеціальним нормативним актом, до предмета регулювання якого входить, у тому числі, визначення юрисдикції та підсудності судових спорів.

Водночас визначення юрисдикції і підсудності спорів не є і не може бути предметом регулювання Закону № 987-ХІІ.

А тому положення Закону № 987-ХІІ є застарілими та не відповідають чинному процесуальному законодавству.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово формувала позиції, відповідно до яких юрисдикція судового спору визначається за предметом спору, тобто за змістом та дійсним характером спірних правовідносин.

Так, публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин (постанова Великої Палати Верховного Суду від 22 серпня 2018 року у справі №805/4505/16-а). Натомість, приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу конкретного суб`єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб`єктів владних повноважень (постанова Великої Палати Верховного Суду від 15 квітня 2020 року у справі №804/14471/15).

Що стосується суті цього спору, то фактично підставою позову є незгода Релігійної організації з рішенням загальних зборів членів Релігійної організації про зміну канонічної підлеглості, оформленим протоколом від 23 лютого 2019 року №1, оскільки, на думку цієї організації, воно прийняте з порушенням вимог чинного законодавства особами, які не мали права його приймати, за відсутності необхідного кворуму, всупереч раніше прийнятому на загальних парафіяльних зборах релігійної громади рішенню.

Із цього вбачається, що у позивача наявний спір не з державним реєстратором, а порушення своїх прав він убачає в ухваленні відповідного рішення загальними зборами членів Релігійної організації про зміну канонічної підлеглості та у прийнятті нової редакції статуту.

Положеннями пункту 3 частини першої статті 20 ГПК визначено, що до юрисдикції господарських судів відносяться справи у спорах між юридичною особою та її учасником (засновником, акціонером, членом), у тому числі учасником, який вибув, пов`язані зі створенням, діяльністю, управлінням або припиненням діяльності такої юридичної особи.

У своїх постановах Велика Палата Верховного Суду неодноразово визначала критерії розмежування справ між цивільною та господарською юрисдикціями, визнавши юрисдикцію господарського суду у справах про спори між учасниками (засновниками, акціонерами, членами) юридичної особи, пов`язані зі створенням, діяльністю, управлінням або припиненням діяльності такої юридичної особи.

Спори за участю громадського об`єднання зі статусом юридичної особи як учасника цивільних правовідносин підлягають розгляду у судах відповідно до вимог як ЦПК, так і ГПК залежно від змісту позовних вимог та сторін такого спору.

Так, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 лютого 2020 року у справі №915/540/16 вказано, що підвідомчість господарських справ установлена статтею 12 ГПК в редакції, чинній на час подання позову, згідно з пунктом 4 частини першої якої господарськими судами розглядаються справи, що виникають з корпоративних відносин у спорах між юридичною особою та її учасниками (засновниками, акціонерами, членами), у тому числі учасником, який вибув, а також між учасниками (засновниками, акціонерами, членами) юридичної особи, пов`язаними зі створенням, діяльністю, управлінням та припиненням діяльності такої особи, крім трудових спорів.

У постанові від 19 лютого 2020 року у справі №361/17/15-ц Велика Палата Верховного Суду зазначила, що оскарження рішення загальних зборів учасників є спором, пов`язаним з реалізацією загальними зборами членів громадської організації права на управління юридичною особою у вигляді формування органу управління, підставою для прийняття рішення про усунення голови громадської організації від виконання обов`язків зазначені положення Статуту товариства, тому його слід розглядати за правилами господарського судочинства.

Крім того, правовим висновкам Великої Палати Верховного Суду відповідає також висновок Касаційного адміністративного суду, викладений у постанові від 05 травня 2020 року у справі №120/248/19-а, в якому суд зазначив, що, незважаючи на те, що оскаржуються реєстраційні дії, стосовно яких існує невирішений корпоративний спір, у межах якого повинні бути розв`язані й питання, пов`язані з реєстрацією зміни інформації про юридичну особу, з підстав позову вбачається, що предметом оскарження у цій справі є рішення відповідача про проведення державної реєстрації змін до відомостей про юридичну особу, прийняте на підставі протоколу позачергових зборів уповноважених громадської організації. Саме скликання цих зборів і ухвалені ними рішення спричинили виникнення спірних правовідносин між позивачем та громадською організацією. Тобто звернення позивача до суду із цим позовом викликане необхідністю захисту права не у сфері публічно-правових відносин, а пов`язане з наявністю спору між членами громадської організації щодо обрання керівника, членів правління та ревізійної комісії. Отже, позовні вимоги про скасування рішення реєстратора є похідними від вимог щодо відновлення порушених корпоративних прав, а тому цей спір не пов`язаний безпосередньо із захистом прав, свобод чи інтересів позивача у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, що унеможливлює його розгляд у порядку адміністративного судочинства, а підлягає розгляду в порядку господарського судочинства.

Згідно з постановами Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі №805/4506/16-а, від 22 серпня 2018 року у справі № 805/4505/16-а позивач оскаржив до адміністративного суду дії суб`єктів владних повноважень - державних реєстраторів, пов`язані з реєстрацією змін до установчих документів товариства, внесенням відомостей щодо зміни складу його учасників та керівника, посилаючись при цьому на недотримання цими суб`єктами встановленого законом порядку проведення такої реєстрації.

Однак, з висловлених позивачем у ході розгляду справи мотивів звернення до суду вбачається, що незаконність, на думку позивача, реєстрації таких змін пов`язана з підробкою протоколу загальних зборів товариства, виключенням його зі складу учасників у незаконний спосіб, а також нікчемністю договору купівлі-продажу його частки в статутному капіталі товариства. Тобто звернення позивача до суду із цим позовом покликане необхідністю захисту його прав не у сфері публічно-правових відносин, а його корпоративних та майнових прав, що виключає розгляд цієї справи в порядку адміністративного судочинства, натомість підлягає вирішенню в порядку господарського судочинства.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 13 листопада 2019 року у справі №826/2778/16 установила, що громадська організація звернулася до суду з позовом про визнання протиправними й скасування записів в Реєстрі громадських об`єднань та Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань про внесення відомостей про фізичну особу як керівника громадської організації, а також зобов`язання відповідачів відновити відомості про іншу фізичну особу як керівника громадської організації. З висловлених позивачем мотивів звернення до суду вбачається, що незаконність, на його думку, реєстрації таких змін пов`язана з поданням документів, справжність та правомірність яких позивач заперечує, оскільки в цей період збори громадської організації взагалі не проводилися і жодні рішення про зміни в керівництві організації не приймалися. Таким чином, спірні правовідносини виникли у зв`язку з незгодою позивача із прийнятими відповідачами рішеннями про реєстрацію змін до відомостей про юридичну особу й покликані фактично відновити попередню реєстрацію інформації про керівника. Отже, звернення громадської організації до суду із цим позовом пов`язане з наявністю спору між її учасниками з приводу керівника громадської організації, а не із захистом прав у сфері публічно-правових відносин, що унеможливлює розгляд цієї справи в порядку адміністративного судочинства.

Відповідно до постанови Великої Палати Верховного Суду від 20 вересня 2018 року у справі №813/6286/15 оскарження юридичною особою дій державного реєстратора щодо порушення процедури припинення (ліквідації) іншої юридичної особи, учасником якої позивач не був, а захищав свої права кредитора за відсутності у реєстраційній карті передбаченого підтвердження розрахунків з кредиторами, підлягає розгляду за правилами господарського судочинства. Подібні спори є найбільш наближеними до спорів, пов`язаних з діяльністю або припиненням діяльності юридичної особи.

Схожих висновків Велика Палата Верховного Суду дійшла також у постанові від 17 червня 2020 року у справі №826/10249/18 про оскарження дій державного реєстратора в частині припинення юридичної особи у зв`язку з тим, що рішення про державну реєстрацію припинення юридичної особи ухвалено на підставі документів, які надійшли від осіб, які, як вважає позивач, не мали права ухвалювати таке рішення, а документи, надані державному реєстратору, сфальшовані, зобов`язання державного реєстратора внести до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань запис про відміну державної реєстрації припинення юридичної особи.

Оскарження дій та рішень реєстратора щодо державної реєстрації змін до установчих документів юридичної особи, а також внесення до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань рішення засновників щодо припинення юридичної особи, обґрунтоване невиконанням товариством зобов`язань за інвестиційним договором, свідчить про приватноправовий характер спірних правовідносин. Спори, пов`язані зі створенням, діяльністю, управлінням або припиненням діяльності юридичної особи, є корпоративними у розумінні пункту 3 частини першої статті 20 ГПК незалежно від того, чи є позивач акціонером (учасником) юридичної особи, і мають розглядатися за правилами ГПК (постанова Великої Палати Верховного Суду від 15 квітня 2020 року у справі №804/14471/15).

Крім того, Касаційний господарський суд у постанові від 27 травня 2020 року у справі №910/13499/19 за позовом Релігійної організації до обласної державної адміністрації про визнання протиправним та скасування розпорядження голови обласної державної адміністрації, яким зареєстровано статут релігійної організації у новій редакції, зазначив про належність цієї категорії спорів до господарської юрисдикції.

Відповідно до статті 13 Закону №987-ХІІ (в чинній редакції) Релігійна організація визнається юридичною особою з дня її державної реєстрації. Релігійна організація як юридична особа користується правами і несе обов`язки відповідно до чинного законодавства і свого статуту (положення).

Згідно зі статтею 7 Закону № 987-ХІІ (в чинній редакції) релігійними організаціями в Україні є релігійні громади, управління і центри, монастирі, релігійні братства, місіонерські товариства (місії), духовні навчальні заклади, а також об`єднання, що складаються з вищезазначених релігійних організацій. Релігійні об`єднання представляються своїми центрами (управліннями).

Положеннями частин першої - п`ятої статті 8 Закону №987-ХІІ (в чинній редакції) визначено, що релігійна громада є місцевою Релігійною організацією віруючих громадян одного й того самого культу, віросповідання, напряму, течії або толку, які добровільно об`єдналися з метою спільного задоволення релігійних потреб.

Членство в релігійній громаді ґрунтується на принципах вільного волевиявлення, а також на вимогах статуту (положення) релігійної громади. Релігійна громада на власний розсуд приймає нових та виключає існуючих членів громади у порядку, встановленому її статутом (положенням).

Держава визнає право релігійної громади на її підлеглість у канонічних та організаційних питаннях будь-яким діючим в Україні та за її межами релігійним центрам (управлінням) і вільну зміну цієї підлеглості шляхом внесення відповідних змін до статуту (положення) релігійної громади. Рішення про зміну підлеглості та внесення відповідних змін або доповнень до статуту ухвалюються загальними зборами релігійної громади. Такі загальні збори релігійної громади можуть скликатися її членами.

Рішення про зміну підлеглості та внесення відповідних змін або доповнень до статуту ухвалюється не менш як двома третинами від кількості членів релігійної громади, необхідної для визнання повноважними загальних зборів релігійної громади відповідно до статуту (положення) релігійної громади.

Рішення про зміну підлеглості та внесення відповідних змін або доповнень до статуту засвідчується підписами членів відповідної релігійної громади, які підтримали таке рішення.

Отже, спори між релігійною організацією та її учасником (засновником, членом) відносяться до спорів щодо управління такою юридичною особою і мають розглядатись у порядку господарського судочинства.

У зв`язку із цим Велика Палата Верховного Суду уточнює правову позицію, викладену в постановах від 18 грудня 2019 року у справі №916/2086/19, від 20 листопада 2019 року у справі №910/8132/19, від 22 січня 2020 року у справі №809/1025/17 та інших, у яких викладена аналогічна позиція, зазначивши, що спори між релігійною організацією та її учасником (засновником, членом), пов`язані зі створенням, діяльністю, управлінням або припиненням діяльності такої організації, мають розглядатись в порядку господарського судочинства.

Виходячи з наведеного Велика Палата Верховного Суду вважає, що підстави для відступу від висновку щодо застосування частини першої статті 2, пункту 3 частини першої статті 20 ГПК, викладеного в постанові Касаційного адміністративного суду від 19 грудня 2018 року у справі №806/3462/14, який був урахований судом апеляційної інстанції при вирішенні спору у справі, яка переглядається, - відсутні, оскільки з огляду на приватноправовий характер правовідносин спір підлягає вирішенню в порядку господарського судочинства.

При цьому Велика Палата Верховного Суду знов звертає увагу, що спори, пов`язані зі створенням, діяльністю, управлінням або припиненням діяльності юридичної особи, є корпоративними в розумінні пункту 3 частини першої статті 20 ГПК незалежно від того, чи є позивач та інші учасники справи акціонерами (учасниками) юридичної особи, і мають розглядатися за правилами ГПК. Подібні за змістом висновки сформульовані, зокрема, в постановах Великої Палати Верховного Суду від 10 вересня 2019 року у справі №921/36/18, від 18 березня 2020 року у справі №466/6221/16-а, від 15 квітня 2020 року у справі №804/14471/15, від 03 листопада 2020 року у справі № 922/88/20.»

Доводи апеляційної скарги стверджують, що поза увагою суду першої інстанції залишився той факт, що даний позов подано фізичною особою - позивачем у справі, який був настоятелем та членом релігійної організації ''Релігійна Громада Української Православної Церкви Ніжинської Єпархії с.Парафіївка Ічнянського району Чернігівської області» , і незаконність розпорядження позивач обґрунтовував тим, що відповідачі втрутились у внутрішню діяльність релігійної організації, вчинили реєстраційні дії всупереч судовій забороні, а проведення реєстраційних дій відбулось із порушенням Закону України ''Про свободу совісті та релігійні організації'' .

Апеляційний суд вважає, що вказані доводи апеляційної скарги не можуть бути підставою для скасування оскаржуваної ухвали суду першої інстанції від 14.05.2021 року, виходячи із наступного.

Відповідно до приписів пункту 1 частини першої статті 255 ЦПК України, суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Згідно з частиною 4 статті 263 ЦПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

З врахуванням висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених у постанові від 06.04.2021 року у справі №910/10011/19, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що даний спір має розглядатись в порядку господарського судочинства, а не цивільного, що є підставою для закриття провадження у справі.

На думку апеляційного суду, даний висновок суду узгоджується із обставинами справи та нормами права, які регламентують спірні правовідносини.

У своїй практиці Європейський Суд з прав людини неодноразово наголошував, що право на доступ до суду, закріплене у статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, не є абсолютним. Як зазначено у п.33 рішення Європейського Суду з прав людини у справі ''Перетяка та Шереметьєв проти України» , (Заяви N17160/06 та N35548/06), Страсбург, 21 грудня 2010 року, остаточне 20/06/2011, '' 33. Суд повторює, що право на суд, одним з аспектів якого є право доступу до суду, не є абсолютним і може підлягати дозволеним за замістом обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг. Такі обмеження не можуть зашкоджувати самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою.''

Враховуючи вищенаведене, апеляційний суд дійшов висновку, що доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 не спростовують обґрунтованості висновку оскаржуваної ухвали суду першої інстанції від 14.05.2020 року про закриття провадження у даній справі на підставі п.1.ч.1 статті 255 ЦПК України.

За даних обставин, апеляційна скарга ОСОБА_1 підлягає залишенню без задоволення, а ухвала Деснянського районного суду м.Чернігова від 14.05.2021 року - залишенню без змін.

При цьому, апеляційний суд вважає за необхідне в порядку приписів ч.1 статті 256 ЦПК України, роз`яснити ОСОБА_1 про наявність у нього права протягом десяти днів з дня отримання ним постанови звернутися до суду із заявою про направлення справи за встановленою юрисдикцією. Заява подається до суду, який прийняв ухвалу про закриття провадження у справі.

Керуючись статтями: 367, 368, 374, 375, 381, 382, 383, 384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Ухвалу Деснянського районного суду м. Чернігова від 14 травня 2021 року залишити без змін.

Роз`яснити ОСОБА_1 , в порядку приписів ч.1 статті 256 ЦПК України, про наявність у нього права протягом десяти днів з дня отримання ним постанови звернутися до суду із заявою про направлення справи за встановленою юрисдикцією. Заява подається до суду, який прийняв ухвалу про закриття провадження у справі.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови.

Головуючий: Судді: