Постанова

від 31.01.2022 по справі 750/8996/20

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

31 січня 2022 року

м. Київ

справа № 750/8996/20

провадження № 61-17788св21

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

Шиповича В. В. (суддя - доповідач), Синельникова Є. В., Хопти С. Ф.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідачі: Чернігівська обласна державна адміністрація, Департамент культури і туризму, національностей та релігій Чернігівської обласної державної адміністрації,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - релігійна організація Релігійна Громада Парафія Святителя Миколая Чудотворця Чернігівської єпархії Української Православної Церкви (Православної Церкви України) смт Парафіївка Ічнянського району Чернігівської області ( Парафія Святителя Миколая Чудотворця ),

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Маковій Віктор Володимирович, на ухвалу Деснянського районного суду м. Чернігова, у складі судді Супруна О. П., від 14 травня

2021 року про закриття провадження у справі та постанову Чернігівського апеляційного суду, у складі колегії суддів: Скрипки А. А., Онищенко О. І., Харечко Л. К., від 30 вересня 2021 року,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У жовтні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до Чернігівської обласної державної адміністрації, Департаменту культури і туризму, національностей та релігій Чернігівської обласної державної адміністрації, в якому, остаточно сформулювавши позовні вимоги, просив суд:

- визнати незаконним та скасувати розпорядження Чернігівської обласної державної адміністрації № 446 від 26 серпня 2020 року про реєстрацію в новій редакції статуту релігійної організації Релігійна Громада Парафія Святителя Миколая Чудотворця Чернігівської єпархії Української Православної Церкви (Православної Церкви України) смт Парафіївка Ічнянського району Чернігівської області ( Парафія Святителя Миколая Чудотворця );

- визнати незаконною державну реєстрацію змін до відомостей про юридичну особу (код ЄДРПОУ - 26407590) та зобов`язати Департамент культури і туризму, національностей та релігій Чернігівської обласної державної адміністрації скасувати реєстрацію цих змін.

Позовні вимоги ОСОБА_1 обґрунтовані тим, що 22 лютого 2019 року на парафіяльних зборах релігійної організації Релігійна Громада Української Православної Церкви Ніжинської Єпархії Свято-Миколаївської Парафії

смт Парафіївка Ічнянського району Чернігівської області було затверджено склад членів-учасників загальних парафіяльних зборів Парафії у кількості 11 осіб, до складу яких увійшов і позивач, та прийнято рішення обрати позивача головою Парафіяльної ради. Крім того, членами-учасниками загальних парафіяльних зборів Парафії одноголосно було висловлено свою вірність Українській Православній Церкві та підтримку Предстоятелю Блаженнішому Онуфрію, Митрополиту Київському і всієї України. Зазначене рішення у подальшому неодноразово підтримувалось на парафіяльних зборах.

Проте, відповідачами були вчинені оскаржувані дії щодо внесення змін до статуту релігійної громади та назви юридичної особи. Справжні члени-учасники загальних парафіяльних зборів релігійної організації Релігійна Громада Української Православної Церкви Ніжинської Єпархії Свято-Миколаївської Парафії смт Парафіївка Ічнянського району Чернігівської області не приймали рішення про зміну підлеглості та внесення відповідних змін або доповнень до статуту. Таке рішення прийнято без участі настоятеля, без членів парафіяльних зборів (засновників) та інших осіб, які наслідують статутні вимоги Парафії, поза волею дійсних релігійних громад в цьому селі.

Крім того, вказав на незаконність розпорядження, оскільки відповідачі здійснили реєстраційні дії за відсутності оригіналу статуту релігійної організації, який був прийнятий на загальних зборах 05 жовтня 2018 року, оригіналу свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи, тобто за відсутності документів, які необхідні для проведення таких реєстраційних дій.

Короткий зміст оскаржуваних рішень

Ухвалою Деснянського районного суду м. Чернігова від 14 травня 2021 року, залишеною без змін постановою Чернігівського апеляційного суду

від 30 вересня 2021 року, провадження у справі закрито.

Суд першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що заявлений до вирішення спір належить до спорів щодо управління юридичною особою (релігійною організацією) та має розглядатися в порядку господарського, а не цивільного судочинства, що є передбаченою пунктом 1 частини першої статті 255 ЦПК України підставою для закриття провадження у цивільній справі.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі представник ОСОБА_1 - адвокат Маковій В. В., посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права і порушення норм процесуального права, просить скасувати судові рішення та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

29 жовтня 2021 року представник ОСОБА_1 - адвокат Маковій В. В. подав касаційну скаргу на ухвалу Деснянського районного суду м. Чернігова

від 14 травня 2021 року та постанову Чернігівського апеляційного суду

від 30 вересня 2021 року.

Ухвалою Верховного Суду від 18 листопада 2021 року відкрито касаційне провадження у вказаній справі та витребувано її матеріали із суду першої інстанції.

У грудні 2021 року матеріали справи надійшли до Верховного Суду.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Підставою касаційного оскарження судових рішень заявник зазначає неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, вважаючи, що суди дійшли помилкового висновку про закриття провадження у цивільній справі.

Стверджує, що суд першої інстанції не звернув уваги на те, що позов подано фізичною особою ОСОБА_1 , який був настоятелем та членом релігійної організації, а незаконність розпорядження позивач обґрунтовував тим, що відповідачі здійснили реєстраційні дії за відсутності оригіналу статуту релігійної організації, що був прийнятий на загальних зборах 05 жовтня

2018 року та оригіналу свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи.

З огляду на викладене, вважає, що спір між учасниками справи виник внаслідок проведення державної реєстрації змін на підставі документів, які не відповідали положенням Закону України Про свободу совісті та релігійні організації , а саме: за відсутності документів, які необхідні для проведення таких реєстраційних дій.

Вказує, що предметом оскарження у розглядуваній справі є реєстраційні дії та розпорядження, тоді як позивачем не заявлялись вимоги щодо визнання нечинними зборів чи оскарження протоколу, або оспорення дійсності статуту релігійної організації, які підлягають розгляду в порядку господарського судочинства.

Стверджує, що зміст заявлених ним позовних вимог і зміст позовних вимог у справі № 910/10011/19, в якій Велика Палата Верховного Суду висловила правову позицію про те, що спір між релігійною організацією та її учасником (засновником, членом) належать до спорів щодо управління такою юридичною особою і має розглядатись у порядку господарського судочинства, не є однаковими, і відрізняються як суб`єктним складом, так і змістом позовних вимог.

Доводи осіб, які подали відзиви на касаційну скаргу

У відзивах, поданих у грудні 2021 року до Верховного Суду, відповідачі , посилаючись на законність та обґрунтованість ухвали суду першої інстанції та постанови апеляційного суду, просять касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення залишити без змін.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

22 лютого 2019 року на парафіяльних зборах релігійної організації Релігійна Громада Української Православної Церкви Ніжинської Єпархії Свято-Миколаївської Парафії смт Парафіївка Ічнянського району Чернігівської області , оформлених протоколом № 1, серед іншого, було затверджено склад членів-учасників загальних парафіяльних зборів Парафії у кількості 11 осіб, до складу яких увійшов ОСОБА_1 , якого обрано головою Парафіяльної ради. Також членами-учасниками загальних парафіяльних зборів Парафії одноголосно висловлено свою вірність Українській Православній Церкві та підтримку Предстоятелю Блаженнішому Онуфрію, Митрополиту Київському і всієї України.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 22 квітня

2019 року у справі № 640/4748/19 про забезпечення позову Київської Митрополії Української Православної Церкви до Міністерства культури України про визнання протиправним та скасування наказу, залишеною без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 22 липня 2019 року, було заборонено суб`єктам державної реєстрації юридичних осіб, громадських формувань (в тому числі, Міністерству юстиції України, Міністерству культури України, їх структурним підрозділам та територіальним органам, виконавчим органам сільських, селищних та міських рад, обласним, Київській, Севастопольській міським, районним, районним/містах Києві та Севастополі державним адміністраціям, акредитованим суб`єктам державної реєстрації, державним реєстраторам юридичних осіб, громадських формувань, приватним та державним нотаріусам, а також іншим особам та органам у разі виконання ними повноважень державного реєстратора, іншим уповноваженим суб`єктам державної реєстрації юридичних осіб, громадських формувань) проводити будь-які реєстраційні дії щодо відомостей, що містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, у тому числі, але не виключно, скасовувати реєстраційні дії та записи стосовно 266 релігійних організацій та громад, зокрема, і Управління Ніжинської Єпархії Української Православної Церкви.

21 червня 2019 року релігійною громадою Української Православної Церкви Свято-Миколаївської Парафії смт Парафіївка Ічнянського району Чернігівської області (назва в ЄДР - Релігійна Громада Української Православної Церкви смт Парафіївка Ічнянського району , код ЄДРПОУ - 26407590) проведені парафіяльні збори у присутності 219 членів релігійної громади, оформлені протоколом № 1, на яких, зокрема, вирішено: визнати канонічну та організаційну належність релігійної громади Української Православної Церкви Свято-Миколаївської парафії смт Парафіївка Ічнянського району Чернігівської області до релігійного об`єднання - Православної Церкви України (ПЦУ) та внести зміни до статуту шляхом викладення його у новій редакції та прийняття цієї редакції.

Статут релігійної організації Релігійна Громада Парафія Святителя Миколая Чудотворця Чернігівської єпархії Української Православної Церкви (Православної Церкви України) смт Парафіївка Ічнянського району Чернігівської області (нова редакція) зареєстровано розпорядженням в. о. голови Чернігівської обласної державної адміністрації від 26 серпня

2020 року № 446.

14 вересня 2020 року Департаментом культури і туризму, національностей та релігій Чернігівської обласної державної адміністрації було проведено державну реєстрацію змін відомостей про юридичну особу (ідентифікаційний код - 26407590), реєстраційний номер 1000451070002000457, а саме: зміна інформації для здійснення зв`язку з юридичною особою; зміна керівника або відомостей про керівника юридичної особи; зміна найменування юридичної особи (повного та/або скороченого) з релігійна організація Релігійна Громада Української Православної Церкви Ніжинської Єпархії Свято-Миколаївської Парафії смт Парафіївка Ічнянського району Чернігівської області на релігійна організація Релігійна Громада Парафія Миколая Чудотворця Чернігівської Єпархії Української Православної Церкви (Православної Церкви України) смт Парафіївка Ічнянського району Чернігівської області ; зміна складу засновників (учасників) або зміна відомостей про засновників (учасників) юридичної особи; зміна фізичних осіб або зміна відомостей про фізичних осіб - платників податків, які мають право вчиняти дії від імені юридичної особи без довіреності, у тому числі, підписувати договори, подавати документи для державної реєстрації тощо.

Позиція Верховного Суду

За змістом частини другої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) підставами касаційного оскарження ухвали суду першої інстанції про закриття провадження у справі , після її перегляду в апеляційному порядку є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Мотиви, з яких виходив Верховний Суд, та застосовані норми права

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла наступних висновків.

Згідно із частинами першою-другою статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Відповідно до частин першої-другої, п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Правовідносини, пов`язані з діяльністю релігійних організацій, регулюються Законом № 987-ХІІ Про свободу совісті та релігійні організації , прийнятим 23 квітня 1991 року, що набув чинності 06 червня 1991 року (далі - Закон

№ 987-ХІІ).

Положеннями статті 14 вказаного Закону визначалося, що перевищення встановленого цим Законом терміну прийняття рішень про реєстрацію статутів (положень) релігійних організацій може бути оскаржено в суд у порядку, передбаченому цивільним процесуальним законодавством Української РСР. Зміни і доповнення статутів (положень) релігійних організацій підлягають реєстрації в тому ж порядку і в ті ж терміни, що і реєстрація статутів (положень).

На момент прийняття цього Закону не існувало господарських чи арбітражних судів, не було прийнято Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).

Натомість на час прийняття Закону № 987-ХІІ, ЦПК України містив главу 31-А, в порядку якої розглядались спори громадян і юридичних осіб із суб`єктами владних повноважень щодо оскарження їх рішень, дій чи бездіяльності в адміністративних правовідносинах.

Відповідно до статті 248 1 ЦПК України, у редакції 1963 року, громадянин має право звернутися в суд із скаргою, якщо вважає, що діями службової особи ущемлено його права. У суд може бути оскаржено дії, одноособово здійснені службовими особами від свого імені або від імені органу, який вони представляють.

Отже, на час прийняття вказаного Закону існувало інше процесуальне законодавство, якому положення Закону № 987-ХІІ, у редакції 1991 року, кореспондували.

Надалі Верховною Радою України прийнято ГПК України, який згодом, зазнавши змін, викладений у редакції від 16 серпня 2020 року.

Відповідними нормами цього процесуального закону визначалася юрисдикція спорів між юридичною особою та її учасником (засновником, членом), у тому числі учасником, який вибув, пов`язані зі створенням, діяльністю, управлінням або припиненням діяльності такої юридичної особи, крім трудових спорів.

У той же час відповідні зміни до Закону № 987-ХІІ внесені не були.

Водночас визначення юрисдикції і підсудності спорів не є і не може бути предметом регулювання Закону № 987-ХІІ, положення якого, в цій частині, не відповідають чинному процесуальному законодавству.

Положеннями пункту 3 частини першої статті 20 ГПК України визначено, що до юрисдикції господарських судів відносяться справи у спорах між юридичною особою та її учасником (засновником, акціонером, членом), у тому числі учасником, який вибув, пов`язані зі створенням, діяльністю, управлінням або припиненням діяльності такої юридичної особи.

Відповідно до статті 13 Закону № 987-ХІІ, у чинній редакції, релігійна організація визнається юридичною особою з дня її державної реєстрації. Релігійна організація як юридична особа користується правами і несе обов`язки відповідно до чинного законодавства і свого статуту (положення).

Згідно зі статтею 7 Закону № 987-ХІІ, у чинній редакції, релігійними організаціями в Україні є релігійні громади, управління і центри, монастирі, релігійні братства, місіонерські товариства (місії), духовні навчальні заклади, а також об`єднання, що складаються з вищезазначених релігійних організацій. Релігійні об`єднання представляються своїми центрами (управліннями).

Положеннями частин першої-п`ятої статті 8 Закону № 987-ХІІ, у чинній редакції, визначено, що релігійна громада є місцевою релігійною організацією віруючих громадян одного й того самого культу, віросповідання, напряму, течії або толку, які добровільно об`єдналися з метою спільного задоволення релігійних потреб.

Членство в релігійній громаді ґрунтується на принципах вільного волевиявлення, а також на вимогах статуту (положення) релігійної громади. Релігійна громада на власний розсуд приймає нових та виключає існуючих членів громади у порядку, встановленому її статутом (положенням).

Держава визнає право релігійної громади на її підлеглість у канонічних та організаційних питаннях будь-яким діючим в Україні та за її межами релігійним центрам (управлінням) і вільну зміну цієї підлеглості шляхом внесення відповідних змін до статуту (положення) релігійної громади. Рішення про зміну підлеглості та внесення відповідних змін або доповнень до статуту ухвалюються загальними зборами релігійної громади. Такі загальні збори релігійної громади можуть скликатися її членами.

Рішення про зміну підлеглості та внесення відповідних змін або доповнень до статуту ухвалюється не менш як двома третинами від кількості членів релігійної громади, необхідної для визнання повноважними загальних зборів релігійної громади відповідно до статуту (положення) релігійної громади.

Рішення про зміну підлеглості та внесення відповідних змін або доповнень до статуту засвідчується підписами членів відповідної релігійної громади, які підтримали таке рішення.

Отже, спори між релігійною організацією та її учасником (засновником, членом) відносяться до спорів щодо управління такою юридичною особою і мають розглядатись у порядку господарського судочинства.

Наведене відповідає висновкам Великої Палати Верховного Суду, викладеним у постанові від 06 квітня 2021 року у справі № 910/10011/19.

Крім цього, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 06 квітня

2021 року у справі № 910/10011/19 уточнила правову позицію, викладену в постановах від 18 грудня 2019 року у справі № 916/2086/19,

від 20 листопада 2019 року у справі № 910/8132/19, від 22 січня 2020 року у справі № 809/1025/17, зазначивши, що спори між релігійною організацією та її учасником (засновником, членом), пов`язані зі створенням, діяльністю, управлінням або припиненням діяльності такої організації, мають розглядатись у порядку господарського судочинства.

У розглядуваній справі незаконність розпорядження голови Чернігівської обласної державної адміністрації від 26 серпня 2020 року № 446 про реєстрацію у новій редакції статуту релігійної організації Релігійна Громада Української Православної Церкви Свято-Миколаївської парафії

смт Парафіївка Ічнянського району Чернігівської області та внесення змін до відомостей про юридичну особу обґрунтовується тим, що позивач та інші члени-учасники загальних парафіяльних зборів Парафії, склад яких був затверджений 22 лютого 2019 року, не приймали рішення про зміну назви, зміну місцезнаходження, зміну керівника, а також про зміну підлеглості Парафії, та Чернігівська обласна державна адміністрація, поза волею справжньої релігійної громади, без участі настоятеля та всупереч Закону України Про свободу совісті та релігійні організації , у спосіб, який не передбачений статутом, та всупереч судовому рішенню, 14 вересня

2020 року здійснила державну реєстрацію змін до статутних документів Релігійної організації.

Позивач вважає, що відповідачі втрутились у внутрішню діяльність релігійної організації, безпідставно не врахувавши рішення загальних Парафіяльних зборів, яке оформлене протоколом від 22 лютого 2019 року та яким було висловлено свою вірність Українській Православній Церкві та підтримку Предстоятелю Блаженнішому Онуфрію, Митрополиту Київському і всієї України, і надавши перевагу іншому рішенню загальних зборів релігійної громади, яке відбулось 21 червня 2019 року та яким прийнято змінити конфесійне підпорядкування.

Тобто, фактично підставою позову є незгода позивача з рішенням загальних зборів членів релігійної організації про зміну канонічної підлеглості, оформленим протоколом від 21 червня 2019 року, оскільки, на думку

ОСОБА_1 , воно прийняте з порушенням вимог чинного законодавства особами, які не мали права його приймати, за відсутності необхідного кворуму та всупереч раніше прийнятому на загальних парафіяльних зборах релігійної громади рішенню.

Наведене дає підстав для висновку, що ОСОБА_1 вбачає порушення своїх прав в першу чергу в ухваленні відповідного рішення загальними зборами членів релігійної організації про зміну канонічної підлеглості та у прийнятті нової редакції статуту, та відповідно, що спір у цій справі виник щодо управління юридичною особою (релігійною організацією).

Таким чином, суди попередніх інстанцій, врахувавши висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постанові від 06 квітня 2021 року у справі № 910/10011/19, дійшли правильного висновку про закриття провадження у справі, оскільки спір у справі виник щодо управління юридичною особою (релігійною організацією) та має розглядатись у порядку господарського судочинства.

Колегія суддів відхиляє доводи касаційної скарги ОСОБА_1 про те, що зміст заявлених ним позовних вимог у цій справі і зміст позовних вимог у справі № 910/10011/19 не є однаковими, і відрізняються як суб`єктним складом, так і змістом вимог з огляду на таке.

Зміст заявлених ОСОБА_1 позовних вимог у справі, що розглядається, та у справі № 910/10011/19 є подібним, оскільки предметом позову у наведених справах є оскарження розпорядження про реєстрацію в новій редакції статуту релігійної організації з посиланням позивачів на те, що оскаржені розпорядження вчинені на підставі рішення загальних зборів релігійної організації, що прийнято особами, які не мали на це права, а також документів, які не відповідають вимогам чинного законодавства, та за відсутності необхідних документів, зокрема статуту релігійної організації.

Щодо відмінностей суб`єктного складу учасників цих справ слід зазначити, що Велика Палата Верховного Суду у справі № 910/10011/19 виходила із суті спору, розгляд якого відповідно до положень пункту 3 частини першої

статті 20 ГПК України належить до юрисдикції господарських судів.

У розглядуваній справі звернення ОСОБА_1 до суду, як фізичної особи, не свідчить про необхідність розгляду цього спору у порядку цивільного судочинства, оскільки спір фактично виник між релігійною організацією та особою, яка була її учасником, стосовно управління юридичною особою, що відповідає критеріям господарського спору, визначеним положеннями пункту 3 частини першої статті 20 ГПК України.

Посилання заявника, на те, що ОСОБА_1 позбавлений ефективного засобу судового захисту є необґрунтованими, оскільки суди попередніх інстанцій, приймаючи оскаржені судові рішення, лише вказали на правильну судову юрисдикцію заявленого до вирішення спору, а отже позивач не позбавлений права доступу до належного суду.

Інші доводи касаційної скарги не спростовують встановлені у справі фактичні обставини та висновки судів попередніх інстанцій, які обґрунтовано викладено у мотивувальній частині ухвали суду першої інстанції та постанови апеляційного суду.

З огляду на викладене, Верховний Суд дійшов висновку про відсутність підстав для скасування оскаржених судових рішень, оскільки суди попередніх інстанцій, ухвалили судові рішення із правильним застосуванням норм матеріального права та без порушення норм процесуального права, які б тягнули за собою скасування судових рішень, що відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України є підставою для залишення касаційної скарги без задоволення, а оскаржуваних судових рішень - без змін.

Наявність обставин, за яких відповідно до частини першої статті 411

ЦПК України судове рішення підлягає обов`язковому скасуванню, касаційним судом не встановлено.

Підстави для нового розподілу судових витрат відсутні.

Керуючись статтями 400, 401, 416, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Маковій Віктор Володимирович, залишити без задоволення.

Ухвалу Деснянського районного суду м. Чернігова від 14 травня 2021 року та постанову Чернігівського апеляційного суду від 30 вересня 2021 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді:В. В. Шипович Є. В Синельников С. Ф. Хопта