Постанова

від 05.10.2021 по справі 175/4448/20

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/7785/21 Справа № 175/4448/20 Суддя у 1-й інстанції - Бойко О. М. Доповідач - Макаров М. О.

Категорія 27

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 жовтня 2021 року м. Дніпро

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Дніпровського апеляційного суду в складі:

головуючого - судді Макарова М.О.

суддів - Демченко Е.Л., Куценко Т.Р.

при секретарі - Керімовій-Бандюковій Л.К.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпро цивільну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю Ферма на ухвалу Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 28 грудня 2020 року по справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Ферма до ОСОБА_1 , Публічного акціонерного товариства Банк Фінанси та Кредит , товариства з обмеженою відповідальністю Есаймент про припинення майнової поруки, -

В С Т А Н О В И Л А :

У грудні 2020 року Товариство з обмеженою відповідальністю Ферма звернулося до суду із позовом до ОСОБА_1 , Публічного акціонерного товариства Банк Фінанси та Кредит , товариства з обмеженою відповідальністю Есаймент про припинення майнової поруки.

Разом з позовом Товариство з обмеженою відповідальністю Ферма надало суду заяву про забезпечення позову, шляхом заборони суб`єктам державної реєстрації речових прав, нотаріусам проводити будь-які реєстраційні дії, в тому числі посвідчувати правочини, реєструвати право власності, вносити відповідні зміни до державного реєстру речових прав на нерухоме майно, заборонити будь-яким фізичним особам входити до будівлі, а також шляхом накладення арешту на нерухоме майно, розташоване за адресою : АДРЕСА_1 .

Вказана заява мотивована тим, що між ПАТ Банк Фінанси та Кредит та ОСОБА_1 29 листопада 2007 року було укладено кредитний договір, за яким останній отримав кредит на суму 140000 Євро. Також 29 листопада 2007 року між банком та товариства з обмеженою відповідальністю Ферма керівником якого з 2012 року є ОСОБА_2 було укладено договір іпотеки, відповідно якого ТОВ Ферма передало банку у іпотеку нерухоме майно: А-нежитлова будівля, загальною площею 1626,3 кв.м., Б-сарай, В-навіс, Г-вольєр, Д-навіс, Е - вентиляційна камера, № 1-10 огорожа, 1-мощення, ТП-трансформатор, що розташовані за адресою : АДРЕСА_1 . Позивач вказує, що ТОВ фінансова компанія Есаймент є правонаступником банку за вказаним іпотечним договором та договором відступлення права вимоги, тому у будь-який момент може здійснити відчуження вказаного нерухомого майна на користь інших не відомих осіб, що може значно утруднити або взагалі зробити неможливим виконання рішення суду та в подальшому позбавить права власності на нерухоме майно.

Ухвалою Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 28 грудня 2020 року відмовлено у задоволенні заяви про забезпечення позову.

Ухвала суду мотивована тим, що позивачем не надано належних доказів на підтвердження наявності достатніх підстав для забезпечення позову, зокрема здійснення відповідачем будь-яких дій з приводу спірного майна.

В апеляційній скарзі Товариство з обмеженою відповідальністю Ферма посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права просило ухвалу скасувати та ухвалити нове судове рішення про задоволення заяви про забезпечення позову.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що товариство з обмеженою відповідальністю Есаймент може в будь-який час реалізувати своє право власності на майно товариства з обмеженою відповідальністю Ферма шляхом його відчуження, що унеможливить виконання рішення суду у даній справі.

Перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги і заявлених вимог, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а ухвалу суду без змін, з наступних підстав.

Відмовляючи у задоволенні заяви про забезпечення позову, суд першої інстанції виходив з її необґрунтованості та недоведеності того, що невжиття таких заходів може ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду.

Колегія суддів погоджується з вказаними висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Згідно з ч. 1 ст. 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову.

Відповідно до ч. 2 ст. 149 ЦПК України забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Пунктом 1 ч. 1 ст. 150 ЦПК України встановлено, що позов може бути забезпечено накладенням арешту та майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб.

Пунктом 2 ч. 1 ст. 150 ЦПК України встановлено, що позов може бути забезпечено забороною вчиняти певні дії.

Згідно з ч. 3 ст. 150 ЦПК України заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Відповідно до п.4 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 22.12.2006 року №9 Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову , розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. При встановленні зазначеної відповідності слід враховувати, що вжиті заходи не повинні перешкоджати господарській діяльності юридичної особи або фізичної особи, яка здійснює таку діяльність і зареєстрована відповідно до закону як підприємець. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів. Наприклад, обмеження можливості господарюючого суб`єкта користуватися та розпоряджатися власним майном іноді призводить до незворотних наслідків.

Одним із критеріїв обґрунтованості заяви є наявність причинного зв`язку між конкретним видом забезпечення позову, про який йдеться у відповідній заяві, та наслідком у формі потенційної загрози виконанню рішення суду.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має врахувати наскільки конкретний захід, який пропонується вжити, пов`язаний з предметом позову, наскільки він співрозмірний позовній вимозі, і яким чином цей захід фактично реалізує мету його вжиття.

Відмовляючи у забезпеченні позову, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про безпідставність вжиття заходів забезпечення позову, так як посилання в заяві та те, що існує реальна загроза, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду є лише припущеннями, які жодним доказом не підтверджені.

Доводи апелянта в скарзі про те, що товариство з обмеженою відповідальністю Есаймент може в будь-який час реалізувати своє право власності на майно товариства з обмеженою відповідальністю Ферма шляхом його відчуження, що унеможливить виконання рішення суду у даній справі, - є безпідставними, та такими, що не впливають на законність оскаржуваної ухвали, так як заявником ні в суді першої інстанції, ні в апеляційній інстанції не було надано жодного доказу на підтвердження викладених в його заяві доводів, тоді як судове рішення не може ґрунтуватися на припущеннях.

Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що при розгляді вказаної заяви, судом першої інстанції були дотримані вимоги процесуального закону, а тому оскаржувана ухвала як законна та обґрунтована підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга без задоволення.

Керуючись ст.ст. 259, 367, 374, 375 ЦПК України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Ферма - залишити без задоволення.

Ухвалу Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 28 грудня 2020 року - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її проголошення і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.

Головуючий суддя М.О. Макаров

Судді Е.Л. Демченко

Т.Р. Куценко