Постанова

від 27.09.2021 по справі 912/2518/19

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27.09.2021 року м.Дніпро Справа № 912/2518/19

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Іванова О.Г. (доповідач),

суддів: Дарміна М.О., Кощеєва І.М.,

секретар судового засідання : Логвіненко І.Г.

представники сторін:

від Дніпропетровської обласної прокуратури: Карпенко О.І., посвідчення №058556 від 14.12.2020 р., прокурор;

від відповідача-2: Репело О.В., ордер серія ВА №1019808 від 19.09.2021 р., адвокат;

інші учасники процесу в судове засідання не з`явилися;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Фермерського господарства "Соколова Олександра Вікторовича" на рішення Господарського суду Кіровоградської області від 26.10.2020 (суддя Бестаченко О.Л., повне рішення складено 01.10.2020) у справі №912/2518/19

за позовом Заступника керівника Знам`янської місцевої прокуратури, м. Знам`янка Кіровоградської області

до відповідача-1 : Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області, м. Кропивницький

відповідача-2 : Фермерського господарства "Соколова Олександра Вікторовича", м. Кропивницький

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Новомиргородська міська рада, Кіровоградська область, Новомиргородський район, м. Новомиргород

про визнання наказу і договору оренди землі недійсними та повернення земельної ділянки

ВСТАНОВИВ:

У вересні 2019 року Заступник керівника Знам`янської місцевої прокуратури звернувся до Господарського суду Кіровоградської області із позовом до Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області, Фермерського господарства "Соколова Олександра Вікторовича" про визнання наказів і договорів оренди землі недійсними та повернення земельних ділянок, який містить наступні позовні вимоги:

- визнати недійсним та скасувати наказ Головного управління Держземагенства у Кіровоградській області №11-856/14-14-СГ від 25.07.2014;

- визнати недійсним та скасувати наказ Головного управління Держземагенства у Кіровоградській області №11-1892/14-15-СГ від 17.04.2015;

- визнати недійсним договір оренди землі загальною площею 43,4877 га, кадастровий номер №3523886000:02:000:9025, розташованої на території Петроострівської сільської ради Новомиргородського району Кіровоградської області, номер реєстрації речового права 9747148 від 01.12.2014, укладений між Головним управлінням Держземагенства в Кіровоградській області та ОСОБА_1 20.11.2014 року;

- визнати недійсним договір оренди землі загальною площею 32,4207 га, кадастровий номер №35238860000:02:000:3311, розташованої на території Петроострівської сільської ради Новомиргородського району Кіровоградської області, номер реєстрації речового права 9748761 від 21.05.2015, укладений між Головним управлінням Держземагенства в Кіровоградській області та ОСОБА_1 19.05.2015 року;

- зобов`язати ОСОБА_1 повернути земельну ділянку кадастровий номер №3523886000:02:000:9025 площею 43,4877 га ріллі, нормативна грошова оцінка якої 966 087 грн, у власність держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області;

- зобов`язати ОСОБА_1 повернути земельну ділянку кадастровий номер №35238860000:02:000:3311 площею 32,4207 га ріллі, нормативна грошова оцінка якої 868 091,25 грн, у власність держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області з покладенням на відповідачів судового збору.

В обґрунтування позовних вимог заступник прокурора зазначив, що відповідачем-1 були видані накази про надання в оренду земельних ділянок відповідачу-2 з порушенням процедури, визначеної законом, на підставі недостовірних документів, що встановлено в рамках проведення досудового розслідування у кримінальному провадженні №42015120220000010, а тому вказані накази підлягають визнанню недійсними та скасуванню. Також підлягають визнанню недійсними договори оренди, які були укладені на підставі оскаржуваних наказів відповідача-1 із зобов`язанням відповідача-2 повернути земельні ділянки у власність держави.

Ухвалою суду першої інстанції від 11.09.2019 роз`єднано позовні вимоги та у справі №912/2518/19 визначено розглядати такі позовні вимоги:

- визнати недійсним та скасувати наказ Головного управління Держземагенства у Кіровоградській області №11-856/14-14-СГ від 25.07.2014;

- визнати недійсним договір оренди землі загальною площею 43,4877 га, кадастровий номер №3523886000:02:000:9025, розташованої на території Петроострівської сільської ради Новомиргородського району Кіровоградської області, номер реєстрації речового права 9747148 від 01.12.2014, укладений між Головним управлінням Держземагенства в Кіровоградській області та ОСОБА_1 20.11.2014;

- зобов`язати ОСОБА_1 повернути земельну ділянку кадастровий номер №3523886000:02:000:9025 площею 43,4877 га ріллі, нормативна грошова оцінка якої 966 087 грн, у власність держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області.

Головне управління Держгеокадастру у Кіровоградській області надало пояснення на позовну заяву, в яких просило відмовити у задоволенні позовних вимог. Зазначило, що при прийнятті рішення про затвердження проекту землеустрою та наданні земельної ділянки в оренду ОСОБА_1 подавались до Головного управління відповідна заява та погоджений у встановленому ст. 186 1 Земельного кодексу України проект землеустрою, витяг з державного земельного кадастру. Позивач неправомірно посилається на норми Закону України "Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)", оскільки даний закон не стосується та не регулює відносин щодо створення фермерського господарства та ведення господарської діяльності. Твердження позивача про порушення Закону України "Про фермерське господарство" є безпідставними та повністю спростованими. Крім того, відповідно до Агрохімічного паспорту поля №043641 від 2014 (доданого позивачем до позову) земельна ділянка площею 43,4877 га кадастровий номер 35238860000:02:000:9025 віднесена до агровиробничої групи ґрунтів 055е - чорноземи типові малогумусні слабозмиті важкосуглинкові та не входить до переліку особливо цінних груп ґрунтів, затвердженого наказом Держкомзему України від 06.10.2003 №245. Таким чином, твердження прокурора щодо необхідності проведення обов`язкової державної землевпорядної експертизи вважає помилковими та безпідставними. Відповідальність за достовірність землевпорядної документації несе її розробник, який у разі виявлення порушень притягується до відповідальності. Згідно даних державного реєстру сертифікованих інженерів - землевпорядників розробник землевпорядної документації (проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки ОСОБА_1 в оренду для ведення фермерського господарства) ОСОБА_2 кваліфікаційного сертифікату не позбавлявся. Доказів щодо скасування землевпорядної документації позивачем не надано. Звернув увагу, що в порушення ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор про звернення з цим позовом до суду попередньо Головне управління не повідомляв.

ФГ "Соколова Олександра Вікторовича" подало до суду першої інстанції заяву про залишення позовної заяви без розгляду на підставі п.2 ч.1 ст. 226 ГПК України, оскільки відсутні підстави для представництва прокурором інтересів держави в суді та в порушення вимог ч. 4 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор до подання даної позовної заяви не звертався до Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області з відповідним листом для усунення порушень. Відтак, відсутні підстави вважати, що Головним управлінням Держгеокадастру у Кіровоградській області допущено бездіяльність.

Також ФГ "Соколова Олександра Вікторовича" подано заяву про застосування наслідків спливу позовної давності, оскільки наведені прокурором підстави не можуть бути визнані поважними в розумінні приписів ч. 5 ст. 267 ЦК України. Тому, просив відмовити в задоволенні позовних вимог у зв`язку з пропуском позовної давності.

Рішенням Господарського суду Кіровоградської області від 26.10.2020 у справі №912/2518/19 (суддя Бестаченко О.Л.) позов задоволений.

Визнано недійсним та скасовано наказ Головного управління Держземагенства у Кіровоградській області №11-856/14-14-СГ від 25.07.2014.

Визнано недійсним договір оренди землі загальною площею 43,4877 га, кадастровий номер №3523886000:02:000:9025, розташованої на території Петроострівської сільської ради Новомиргородського району Кіровоградської області, номер реєстрації речового права 9747148 від 01.12.2014, укладений 20.11.2014 року між Головним управлінням Держземагенства в Кіровоградській області та ОСОБА_1 , який є засновником Фермерського господарства " ОСОБА_1 ".

Зобов`язано Фермерське господарство "Соколова Олександра Вікторовича" повернути земельну ділянку кадастровий номер №3523886000:02:000:9025 площею 43,4877 га ріллі, нормативна грошова оцінка якої 966 087 грн, у власність держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області.

Стягнуто з Фермерського господарства "Соколова Олександра Вікторовича" на користь Кіровоградської обласної прокуратури судовий збір у сумі 2 881,50 грн.

Стягнуто з Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області на користь Кіровоградської обласної прокуратури судовий збір у сумі 2 881,50 грн.

Рішення суду мотивоване тим, що прокурором доведені підстави представництва інтересів держави. Головним управлінням Держземагенства у Кіровоградській області при винесені спірного наказу від 25.07.2014 №11-856/14-14-СГ "Про затвердження документації із землеустрою та передачі в оренду земельної ділянки" було порушено порядок, визначений Законом №973-IV щодо надання земельних ділянок громадянам для ведення фермерського господарства, що згідно з ст. 152 ЗК України, ст. 21, 393 Цивільного кодексу України є підставою для визнання їх незаконними (недійсними) та скасування, а також, виходячи з приписів ст. 203, 215, 216 Цивільного кодексу України для визнання недійсним спірного договору оренди землі та повернення землі. Судом також зазначено на необґрунтованості посилань прокурора в даній справі на порушення ч. 7 ст. 7 Закону України "Про фермерське господарство", а доводи щодо наявності у складі земель особливо цінних ґрунтів та не підписання власниками/користувачами суміжних земельних ділянок акту прийому - передачі межових знаків на зберігання від 16.06.2014 стосуються іншої земельної ділянки. Судом також визнані поважними причини пропуску заступником керівника Знам`янської місцевої прокуратури Кіровоградської області позовної давності при зверненні з даним позовом до господарського суду, оскільки первісно прокурор звернувся до суду з позовом про визнання наказів незаконними, визнання недійсними договорів оренди землі та повернення земельних ділянок у межах строку позовної давності, встановленого ст. 257 Цивільного кодексу України, а подання даного позову до Господарському суду Кіровоградської області у вересні 2019 року, тобто з пропуском позовної давності, обумовлено закриттям Верховним Судом провадження у справі №395/380/16-ц.

Не погодившись із зазначеним рішенням суду, до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою звернувся Відповідач-2, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просив рішення скасувати, прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позову.

Апеляційна скарга обґрунтована наступним:

- у справі не виникло підстав для представництва прокурором інтересів держави, бо порушені вимоги ч.4 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру", відсутні підстави вважати, що Головним управлінням Держгеокадастру у Кіровоградській області допущено бездіяльність;

- заява ОСОБА_1 до Головного управління для отримання земельної ділянки в оренду для ведення фермерського господарства відповідає вимогам, що були передбачені законодавством, чинним на той час, а висновки суду, що вона не містить обґрунтування не ґрунтуються на законі;

- закон не вимагає про зазначення в заяві інформації про членів фермерського господарства та перебування у власності техніки;

- Відповідач-2 створив фермерське господарство, земельна ділянка обробляється, не розпайована, не передана в суборенду;

- саме по собі допущене правопорушення з боку органів публічної влади під час прийняття рішення, на підставі якого особа набула право оренди, не є безумовною підставою для скасування такого рішення та договору оренди;

- докази протиправності дій ОСОБА_1 відсутні;

- спірна земельна ділянка може бути повернена лише за позовом власника;

- подання позову з недодержанням правил підвідомчості не перериває позовну давність, тому висновок суду щодо поважності пропуску позовної давності є неправомірним.

Від заступника керівника Знам`янської місцевої прокуратури до суду надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому він проти задоволення апеляційної скарги заперечив, просив рішення суду залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення. Зазначив, що гарантії, передбачені ст. 1 Першого проколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод не порушуються, бо звернення прокурора до суду відповідає законній меті та спрямоване на задоволення суспільної потреби у відновленні законності при вирішенні питання щодо переходу майна, яке становить власність держави, при цьому у цій справі відсутній надмірний тягар на відповідача-2, бо відповідне право набуте ним безоплатно. Незаконна передача у користування спірної земельної ділянки порушує інтереси держави. Враховуючи, що Головне управління Держгеокадастру у Кіровоградській області прийняло рішення, яке оскаржується, воно є відповідачем у вказаній справі, тому визначення його в якості органу, що уповноважений на здійснення захисту інтересів держави у спірних правовідносинах фактично створить парадоксальну ситуацію, за якою позивачем та відповідачем у справі буде одна й та саме особа. Тому, прокурор у цій справі самостійно представляє інтереси держави. У спірних відносинах підлягають застосуванню правила надання (передачі) земельних ділянок для ведення фермерського господарства згідно зі статтею 7 Закону №973-IV як спеціального по відношенню до ст. 123 ЗК України. Подання цього позову до Господарського суду Кіровоградської області у вересні 2019 року, тобто з пропуском позовної давності, обумовлено саме закриттям Верховним Судом провадження у справі №395/380/16-ц. Посилання апелянта на те, що подання позову з недодержанням правил підсудності не перериває позовної давності, не можуть бути прийняті до уваги у цій справі, бо на час звернення прокурора до місцевого суду існувала інша судова практика щодо судочинства в аналогічних спорах.

Від відповідача-1 відзиву на апеляційну скаргу до суду не надходило.

Постановою Центрального апеляційного господарського суду від 01.02.2021 (головуючий суддя - Широбокова Л.П., судді - Чус О.В., Орєшкіна Е.В.) у справі № 912/2518/19 апеляційну скаргу Фермерського господарства "Соколова Олександра Вікторовича" на рішення Господарського суду Кіровоградської області від 26.10.2020 у справі №912/2518/19 залишено без задоволення; рішення Господарського суду Кіровоградської області від 26.10.2020 у справі №912/2518/19 залишено без змін.

Постанова аргументована тим, що прокурор підтвердив підстави самостійного представництва інтересів держави, тому прокурор набув статусу позивача у справі обґрунтовано; документи та додатки, подані відповідачем-2 для отримання земельної ділянки для ведення фермерського господарства не відповідають вимогам, що до них ставляться відповідно до Закону України "Про фермерське господарство", що є підставою для визнання наказів відповідача-1 про передачу в оренду землі незаконними і відповідно визнання недійсним договору оренди та повернення земельної ділянки власнику. Щодо попуску строків позовної давності суд зазначив, що прокурором його було попущеного з поважних причин, тому порушене право підлягає захисту.

Постановою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 07.04.2021 касаційну скаргу Фермерського господарства "Соколова Олександра Вікторовича" задоволено частково, постанову Центрального апеляційного господарського суду від 01.02.2021 у справі № 912/2518/19 скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 19.04.2021 для розгляду справи №912/2518/19 визначено колегію суддів у складі: головуючого судді Іванова О.Г. (доповідач), суддів: Березкіної О.В., Дарміна М.О.

На підставі викладеного, 26.04.2021 апеляційна скарга Фермерського господарства "Соколова Олександра Вікторовича" на рішення Господарського суду Кіровоградської області від 26.10.2020 у справі №912/2518/19 прийнята до свого провадження зазначеною колегією суддів. Розгляд справи призначено у судовому засіданні на 19.05.2021.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 19.05.2021 відмовлено в задоволенні клопотання Фермерського господарства "Соколова Олександра Вікторовича" про заміну відповідача у справі - Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області його правонаступником - Новомиргородською міською радою.

Залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Новомиргородську міську раду.

Зобов`язано Позивача та Відповідача направити Новомиргородській міській раді листами з описом вкладення заяви по суті справи, зокрема: позовну заяву з додатком, відзив на позов, апеляційну скаргу, відзив на апеляційну скаргу, докази чого надати суду апеляційної інстанції.

В судовому засіданні 19.05.2021 оголошено перерву до 14.06.2021.

11.06.2021 розпорядженням керівника апарату суду відповідно до пункту 2.4.6 Засад використання автоматизованої системи документообігу суду призначено повторний автоматизований розподіл справи №912/2518/19 у зв`язку з відпусткою судді Дарміна М.О.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 11.06.2021, справу №912/2518/19 передано колегії суддів у складі: Іванов О.Г. (головуючий, доповідач), Березкіна О.В., Антонік С.Г. та ухвалою суду від 14.06.2021 прийнято до провадження вказаним складом суду.

В судовому засіданні 14.06.2021 оголошено перерву до 04.08.2021.

03.08.2021 розпорядженням керівника апарату суду відповідно до пункту 2.4.6 Засад використання автоматизованої системи документообігу суду призначено повторний автоматизований розподіл справи №912/2518/19 у зв`язку з відпусткою суддів Антоніка С.Г., Березкіної О.В.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 03.08.2021, справу №912/2518/19 передано колегії суддів у складі: Іванов О.Г. (головуючий, доповідач), Дармін М.О., Кощеєв І.М., якою 03.08.2021 справу прийнято до свого провадження.

В судових засіданнях 04.08.2021 та 20.09.2021 оголошено перерви.

В судовому засіданні 27.09.2021 Центральним апеляційним господарським судом оголошено вступну та резолютивну частини постанови у даній справі.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представника Відповідача-2, прокурора, доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Судом першої інстанції та судом апеляційної інстанції встановлені наступні неоспорені обставини справи.

08.04.2014 ОСОБА_1 звернувся до Головного управління Держземагентства у Кіровоградській області (надалі - відповідач-1) із заявою про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки сільськогосподарського призначення в оренду загальною площею 43 га терміном на 15 років із земель, що перебувають у державній власності на території Петроострівської сільської ради Новомиргородського району Кіровоградської області (а.с. 41 т. 2).

Разом із вказаною заявою ОСОБА_1 було надано обґрунтування розмірів земельної ділянки з урахуванням перспектив діяльності фермерського господарства, в якому зазначено, що відведення земельної ділянки площею 43 га є раціональним для технології вирощування сільськогосподарських культур, доцільним щодо перспектив діяльності фермерського господарства, та з метою збереження і підвищення родючості ґрунтів, а також поліпшення інших корисних властивостей землі (а.с. 44 т. 2).

До заяви додано: довідку Товариства з обмеженою відповідальністю "Сільгосп-Центр" від 07.04.2014 № 41 про те, що ОСОБА_1 з 01.06.2012 займає в ТОВ "Сільгосп-Центр" посаду начальника відділу менеджменту по закупівлі зернових (а.с. 45 т. 2); копію трудової книжки (а.с. 49-50 т. 2); копію диплому спеціаліста, з якого слідує, що ОСОБА_1 закінчив у 2004 році Уманський державний аграрний університет і отримав повну вищу освіту за спеціальністю "Агрономія" та здобув кваліфікацію вченого агронома (а.с. 43 т. 2).

Наказом першого заступника начальника Головного управління Держземагенства у Кіровоградській області №11-3/14-14-СГ від 18.04.2014 ОСОБА_1 надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення йому в оренду земельної ділянки сільськогосподарського призначення для ведення фермерського господарства на території Петроострівської сільської ради Новомиргородського району Кіровоградської області, а саме: орієнтовний розмір земельної ділянки 43 га ріллі (а.с. 128 т. 1).

15.07.2014 ОСОБА_1 було подано заяву про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність загальною площею 43,4877 га для ведення фермерського господарства із земель державної власності на території Петроострівської сільської ради Новомиргородського району Кіровоградської області, до якої додані проект землеустрою, витяг про реєстрацію земельної ділянки, обмінний файл (а.с. 39 т. 2).

Наказом першого заступника начальника Головного управління Держземагенства у Кіровоградській області №11-856/14-14-СГ від 25.07.2014 затверджено документацію із землеустрою та передано в оренду земельну ділянку загальною площею 43,4877 га ріллі (кадастровий номер 3523886000:02:000:9025) для ведення фермерського господарства на території Петроострівської сільської ради (а.с. 129 т. 1).

На виконання даного наказу 20.11.2014 між Головним управлінням Держземагенства у Кіровоградській області та ОСОБА_1 укладено договір оренди землі строком на 15 років (а.с. 173-178 т. 1).

Відповідно до Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно право оренди земельної ділянки кадастровий номер 3523886000:02:000:9025 зареєстровано 01.12.2014, номер запису: 9747148 (а.с. 181-183 т. 1).

Прокурор, посилаючись на порушення відповідачами вимог ст.ст. 22, 31, 93, 124, 134 ЗК України, ст.ст. 1, 7, 8 Закону України "Про фермерське господарство" звернувся із даним позовом до суду, вказує на законність мети позову, який спрямований на задоволення суспільної потреби у відновленні законності при вирішенні суспільно значимого питання щодо набуття речових прав на майно, яке становить власність держави.

З урахуванням висновків, наведених у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 07.04.2021 у цій справі, колегія суддів не погоджується з висновком господарського суду про задоволення позовних вимог з наступних мотивів.

Щодо правомочності звернення прокурора з апеляційною скаргою.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Згідно з абзацами 1 і 2 частини 3 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті.

Відповідно до абзаців 1 - 3 частини 4 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб`єктом владних повноважень.

Одночасно згідно з положеннями частин 3 - 5 статті 53 ГПК України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами. Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 174 цього Кодексу. У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача.

Таким чином, зі змісту вищезазначених законодавчих положень вбачається, що прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати такий захист у спірних правовідносинах; 2) якщо немає органу державної влади, органу місцевого самоврядування чи іншого суб`єкта владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах.

Як вбачається з матеріалів справи, при поданні позовної заяви прокурор зазначив про відсутність органу, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 15.01.2020 у справі №698/119/18 дійшла наступного правового висновку: "Якщо підставою для представництва інтересів держави прокурор зазначив відсутність органу, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах, цей довід прокурора суд повинен перевірити незалежно від того, чи надав прокурор докази вчинення ним дій, спрямованих на встановлення відповідного органу (пункт 70 постанови від 26 червня 2019 року у справі № 587/430/16-ц). Тобто, суд самостійно перевіряє, чи справді відсутній орган, що мав би для захисту інтересів держави звернутися до суду з таким позовом як заявив прокурор".

Так, відповідно до статті 188 Земельного кодексу України державний контроль за використанням та охороною земель здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері здійснення державного нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі. Згідно зі статтею 187 Земельного кодексу України контроль за використанням та охороною земель полягає в забезпеченні додержання органами державної влади, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями і громадянами земельного законодавства України.

У статті 5 Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель" також встановлено, що державний контроль за використанням та охороною земель усіх категорій та форм власності здійснює центральний орган виконавчої влади, який забезпечує реалізацію державної політики у сфері нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі.

Відповідно до пункту 1 Положення про державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №15 від 14.01.2015 (далі Положення) центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра аграрної політики та продовольства і який реалізує державну політику у сфері топографо-геодезичної і картографічної діяльності, земельних відносин, землеустрою, у сфері Державного земельного кадастру, державного нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі в частині дотримання земельного законодавства, використання та охорони земель усіх категорій і форм власності, родючості ґрунтів є Державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру (Держгеокадастр).

Основними завданнями Держгеокадастру є: реалізація державної політики у сфері топографо-геодезичної і картографічної діяльності, земельних відносин, землеустрою, у сфері Державного земельного кадастру, державного нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі в частині дотримання земельного законодавства, використання та охорони земель усіх категорій і форм власності, родючості ґрунтів.

Держгеокадастр відповідно до покладених на нього завдань організовує та здійснює державний нагляд (контроль) за дотриманням земельного законодавства, використанням та охороною земель усіх категорій і форм власності, у тому числі за дотриманням вимог земельного законодавства в процесі укладання цивільно-правових договорів, передачі у власність, надання у користування, в тому числі в оренду, вилучення (викупу) земельних ділянок; дотриманням органами державної влади, органами місцевого самоврядування, юридичними та фізичними особами вимог земельного законодавства та встановленого порядку набуття і реалізації права на землю; дотриманням органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування вимог земельного законодавства з питань передачі земель у власність та надання у користування, зокрема в оренду, зміни цільового призначення, вилучення, викупу, продажу земельних ділянок або прав на них на конкурентних засадах; за проведенням землеустрою; виконанням заходів, передбачених проектами землеустрою, зокрема за дотриманням власниками та користувачами земельних ділянок вимог, визначених у проектах землеустрою; дотриманням порядку визначення та відшкодування втрат сільськогосподарського та лісогосподарського виробництва.

Держгеокадастр в межах повноважень, передбачених законом, на основі і на виконання Конституції та законів України, актів Президента України та постанов Верховної Ради України, прийнятих відповідно до Конституції та законів України, актів Кабінету Міністрів України та наказів Мінагрополітики видає накази організаційно-розпорядчого характеру, організовує та контролює їх виконання.

Враховуючи викладене, органи Держгеокадастру можуть виконувати, зокрема, дві абсолютно різні функції, а саме:

- функції розпорядника земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності від імені власника, яким є держава Україна, з усіма повноваженнями власника на захист права власності;

- функції органу державного нагляду (контролю) за дотриманням земельного законодавства, використанням та охороною земель усіх категорій і форм власності, у тому числі за дотриманням органами державної влади, органами місцевого самоврядування, юридичними та фізичними особами вимог земельного законодавства та встановленого порядку набуття і реалізації права на землю.

Поряд із цим, відповідно до пункту 7 вказаного Положення Держгеокадастр здійснює свої повноваження безпосередньо і через утворені в установленому порядку територіальні органи.

Згідно положення про Головне управління Держгеокадастру в області, затвердженого наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України від 29.09.2016 №333, ГУ Держгеокадастру в області є територіальним органом Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру і їй підпорядковане. Відповідно до пункту 3 цього положення завданням Головного управління є реалізація повноважень Держгеокадастру на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці.

Згідно постанови Кабінету Міністрів України від 10 вересня 2014 року №442 "Про оптимізацію системи центральних органів виконавчої влади" Державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру є правонаступником Державного агентства земельних ресурсів України.

Оскільки у даній справі оскаржуються накази Головного управління Держземагенства у Кіровоградській області та укладені ним договори, то визначення Головного управління Держгеокадастру в Кіровоградській області в якості органу, що уповноважений на здійснення захисту інтересів держави у спірних правовідносинах фактично створить парадоксальну ситуацію, за якої Позивачем та одним із Відповідачів у справі буде одна і так ж особа.

Аналогічний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 07.09.2020 у справі №917/468/19, від 06.10.2020 у справі №922/129/19.

При цьому суд касаційної інстанції у постанові від 07.04.2021 у цій справі зазначив, що судами першої та апеляційної інстанції вірно застосовані норми права в частині наявності у прокурора права на представництво інтересів держави, за відсутності органу, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати захист законних інтересів держави у спірних відносинах, оскільки органом уповноваженим на здійснення захисту інтересів держави у спірних правовідносинах є Держгеокадастр, але визначення його територіального органу позивачем у справі з врахуванням того, що вимога пред`явлена і до нього також і він визначений відповідачем, створює парадоксальну ситуацію. Відтак, судами правильно застосовано правові висновки, викладені у постанові Верховного Суду від 07.09.2020 у справі №917/468/19, від 06.10.02020 у справі №922/129/19 та відхилені доводи відповідача-2 щодо того, що прокурор не дотримався процедури, визначеної ч.4 ст.23 Закону України "Про прокуратуру", до звернення з позовом, та необхідності залишення позовної заяви без розгляду на підставі ст.226 ГПК України.

Отже, судом першої інстанції правильно зазначено, що прокурором доведено підстави представництва інтересів держави у цій справі.

Колегія суддів не погоджується з доводами заявника апеляційної скарги про те, що прокурором було обрано невірний спосіб захисту, що тягне за собою відмову у задоволенні позову, з огляду на наступне.

Постанова Верховного Суду від 23.09.2020 у справі №747/830/16-ц, на яку посилається Відповідач-2, прийнята за результатом розгляду позову прокурора до фізичних осіб та районної державної адміністрації про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки, що був укладений між відповідачами з підстав того, що договір оренди земельної ділянки укладено з порушенням вимог земельного законодавства, оскільки технічна документація з нормативної грошової оцінки земельної ділянки не розроблялась і не погоджувалась, на розгляд до районної ради не надавалась, останньою не затверджувалась; у зв`язку з непроведенням нормативної грошової оцінки землі неправильно визначений розмір орендної плати і, як наслідок, до бюджету не надходять кошти у розмірі, визначеному законодавством, чим порушуються інтереси держави.

Враховуючи викладене, справа №747/830/16-ц і та, що розглядається, не є подібними, що виключає можливість для скаржника посилатись на правовий висновок, викладеній Верховним Судом в даній справі.

Щодо правового висновку, викладеного у справі №922/614/19, то відповідно до змісту постанови Великої Палати Верховного Суду від 11.02.2020 в ньому йдеться про можливість витребування земельної ділянки із чужого незаконного володіння без заявлення вимоги про незаконність наказів, а вимога про визнання наказів недійсними не є нерозривно пов`язаною з вимогою про витребування земельної ділянки із чужого незаконного володіння, що ніяким чином не спростовує висновків судів попередніх інстанцій.

Крім того, з урахуванням усталеної практики Верховного Суду немає підстав вважати, що позови про скасування наказів уповноваженого органу про передачу землі в оренду, визнання недійсним договорів оренди земельної ділянки та повернення земельної ділянки до особи, якій ці земельні ділянки були передані, є такими, що подані з обранням неправильного способу захисту.

Наприклад, у справі № 365/65/16-ц Велика Палата Верховного Суду, яка відповідно до змісту ст. 45 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", статті 302 ГПК України є спеціально створеним колегіальним органом Верховного Суду, метою діяльності якого є забезпечення однакового застосування судами норм права, постановою від 16.10.2019 залишила рішення апеляційного суду про визнання недійсними наказів ГУ Держземагентства про затвердження проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок в оренду для ведення фермерського господарства, визнання недійсним договорів оренди земельної ділянки, скасування державної реєстрації зазначених договорів оренди, зобов`язання фізичної особи повернути державі земельні ділянки без змін, не вказуючи про неналежність обраного в даній справі способу захисту.

Так само й колегія суддів касаційного господарського суду у складі Верховного Суду не погодилась з доводами Відповідача-2 щодо невірного обрання прокурором способу захисту права, зокрема в частині повернення земельної ділянки.

Щодо суті спірних відносин апеляційний суд зазначає таке.

З огляду на положення статей 22, 31, 93, 124 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) землі сільськогосподарського призначення можуть надаватися громадянам для ведення фермерського господарства та використовуватися цим господарством, зокрема, на умовах оренди. За правилом статті 124 ЗК України передача в оренду земельних ділянок державної або комунальної власності здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу, чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки. Передача в оренду земельних ділянок державної або комунальної власності здійснюється за результатами проведення земельних торгів.

Частинами другою та третьою статті 134 ЗК України визначені випадки, коли земельні торги не проводяться, а передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється в порядку, встановленому статтею 123 цього Кодексу. Зокрема, земельні торги не проводяться при передачі громадянам земельних ділянок для ведення фермерського господарства.

Відповідно до частини другої статті 123 ЗК України особа, зацікавлена в одержанні у користування земельної ділянки із земель державної або комунальної власності за проектом землеустрою щодо її відведення, звертається з клопотанням про надання дозволу на його розробку до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, в якому зазначаються орієнтовний розмір земельної ділянки та її цільове призначення. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування та розмір земельної ділянки, письмова згода землекористувача, засвідчена нотаріально (у разі вилучення земельної ділянки). Органам, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у користування відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Частиною третьою статті 123 ЗК України передбачено, що відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування в межах їх повноважень у місячний строк розглядає клопотання і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування земельної ділянки вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, а також генеральних планів населених пунктів, іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування території населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку. Тобто, стаття 123 ЗК України врегульовує загальний порядок надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування в тих випадках, коли згідно із законом земельні торги не проводяться; визначає вимоги до змісту клопотання про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки; забороняє компетентним органам вимагати інших, крім установлених цією статтею, матеріалів і документів; установлює загальні підстави для відмови в наданні такого дозволу.

Разом з тим відносини, пов`язані зі створенням, діяльністю та припиненням діяльності фермерських господарств, регулюються, крім ЗК України, Законом України №973-IV від 19.06.2003 "Про фермерське господарство" та іншими нормативно-правовими актами України (стаття 2 цього Закону). У таких правовідносинах Закон № 973-IV є спеціальним нормативно-правовим актом, а ЗК України - загальним.

Згідно ч. 1, 2 ст. 1 Закону України від 19.06.2003 № 973-IV "Про фермерське господарство" (тут і далі - у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) фермерське господарство є формою підприємницької діяльності громадян із створенням юридичної особи, які виявили бажання виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, займатися її переробкою та реалізацією з метою отримання прибутку на земельних ділянках, наданих їм для ведення фермерського господарства, відповідно до закону.

Фермерське господарство може бути створене одним громадянином України або кількома громадянами України, які є родичами або членами сім`ї відповідно до закону.

Відповідно до ч. 1 ст. 5 цього Закону право на створення фермерського господарства має кожний дієздатний громадянин України, який досяг 18-річного віку та виявив бажання створити фермерське господарство.

Згідно ч. 1, 2, 3, 4, 7 ст. 7 Закону України "Про фермерське господарство" для отримання (придбання) у власність або в оренду земельної ділянки державної власності з метою ведення фермерського господарства громадяни звертаються до відповідної районної державної адміністрації. Для отримання у власність або в оренду земельної ділянки із земель комунальної власності з метою ведення фермерського господарства громадяни звертаються до місцевої ради.

У заяві зазначаються: бажаний розмір і місце розташування ділянки, кількість членів фермерського господарства та наявність у них права на безоплатне одержання земельних ділянок у власність, обґрунтування розмірів земельної ділянки з урахуванням перспектив діяльності фермерського господарства. До заяви додаються документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі.

Перелік документів, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві, затверджується Кабінетом Міністрів України за поданням центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної аграрної політики.

Заяву громадянина про надання земельної ділянки у власність або в оренду районна або міська державні адміністрації або орган місцевого самоврядування розглядають у місячний строк і в разі її задоволення дають згоду на підготовку землевпорядною організацією проекту відведення земельної ділянки.

Проект відведення земельних ділянок розробляється за рахунок Українського державного фонду підтримки фермерських господарств.

Проект відведення земельної ділянки погоджується та затверджується відповідно до закону.

Земельні ділянки для ведення фермерського господарства передаються громадянам України у власність і надаються в оренду із земель державної або комунальної власності.

Земельні ділянки надаються громадянам для ведення фермерського господарства єдиним масивом з розташованими на них водними джерелами та лісовими угіддями, наближеними до існуючих шляхів, електро- і радіотелефонних мереж, газо- і водопостачальних систем та інших видів інженерної інфраструктури.

Можливість реалізації громадянином права на створення фермерського господарства безпосередньо пов`язана з наданням (передачею) йому земельних ділянок для ведення фермерського господарства, що є обов`язковою умовою для державної реєстрації фермерського господарства (стаття 8 Закону №973-IV).

Отже, спеціальний Закон №973-IV визначає обов`язкові вимоги до змісту заяви про надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства, які дещо відрізняються від загальних вимог, передбачених статтею 123 ЗК України, до змісту клопотання про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки. Зокрема, в заяві про надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства повинні бути зазначені не лише бажаний розмір і місце розташування ділянки, але й обґрунтування розмірів земельної ділянки з урахуванням перспектив діяльності фермерського господарства.

Крім того, Закон №973-IV передбачає, що заява громадянина про надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства повинна бути розглянута по суті. При цьому норми Закону №973-IV не містять імперативної вказівки про задоволення заяви за наявності певних формальних умов, допускаючи можливість прийняття органом державної влади чи органом місцевого самоврядування рішення про відмову в задоволенні заяви без визначення виключного переліку підстав для відмови.

При вирішенні позовних вимог про законність рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства застосуванню підлягають правила надання (передачі) земельних ділянок для ведення фермерського господарства згідно із статтею 7 Закону №973-IV, як спеціального по відношенню до статті 123 ЗК України.

Таким чином, за змістом статей 1, 7, 8 Закону №973-IV заява громадянина про надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства повинна містити комплекс передбачених частиною першою статті 7 цього Закону умов і обставин. У свою чергу, розглядаючи заяву громадянина по суті, орган виконавчої влади чи місцевого самоврядування (а в разі переданого на розгляд суду спору - суд) повинен дати оцінку обставинам і умовам, зазначеним у заяві, перевірити доводи заявника, наведені на обґрунтування розміру земельної ділянки з урахуванням перспектив діяльності фермерського господарства, в тому числі щодо наявності трудових і матеріальних ресурсів.

За наслідками зазначеної перевірки орган державної виконавчої влади чи орган місцевого самоврядування повинен пересвідчитися в дійсності волевиявлення заявника, наявності в нього бажання створити фермерське господарство та спроможності вести господарство такого виду - виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, займатися її переробкою та реалізацією з метою отримання прибутку на земельних ділянках, наданих для ведення фермерського господарства. У протилежному випадку відсутність належної перевірки, формальний підхід до вирішення заяви громадянина створює передумови для невиправданого, штучного використання процедури створення фермерського господарства як спрощеного, пільгового порядку одержання іншими приватними суб`єктами в користування земель державної чи комунальної власності поза передбаченою законом обов`язковою процедурою - без проведення земельних торгів.

Вищенаведений висновок про застосування норм права у спірних правовідносинах викладений Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 16.10.2019 у справі №365/65/16-ц та Верховним Судом в постановах від 14.11.2018 у справі №314/3881/15-ц, від 23.05.2018 у справі №389/29/17-ц, від 20.06.2018 у справі №378/766/15-ц та від 22.05.2019 у справі №366/2648/16-ц.

Як встановлено в ході розгляду справи, 08.04.2014 ОСОБА_1 звернувся до Головного управління Держземагентства у Кіровоградській області із заявою про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки сільськогосподарського призначення в оренду загальною площею 43 га терміном на 15 років із земель, що перебувають у державній власності на території Петроострівської сільської ради Новомиргородського району Кіровоградської області (а.с. 41 т. 2).

Разом із вказаною заявою ОСОБА_1 було надано "Обґрунтування розмірів земельної ділянки з урахуванням перспектив діяльності фермерського господарства", в якому зазначено, що відведення земельної ділянки площею 43 га є раціональним для технології вирощування сільськогосподарських культур, доцільним щодо перспектив діяльності фермерського господарства, та з метою збереження і підвищення родючості ґрунтів, а також поліпшення інших корисних властивостей землі (а.с. 44 т. 2).

До заяви додано: довідку Товариства з обмеженою відповідальністю "Сільгосп-Центр" від 07.04.2014 №41 про те, що ОСОБА_1 з 01.06.2012 займає в ТОВ "Сільгосп-Центр" посаду начальника відділу менеджменту по закупівлі зернових (а.с. 45 т. 2); копію трудової книжки (а.с. 49-50 т. 2); копію диплому спеціаліста, з якого слідує, що ОСОБА_1 закінчив у 2004 році Уманський державний аграрний університет і отримав повну вищу освіту за спеціальністю "Агрономія" та здобув кваліфікацію вченого агронома (а.с. 43 т. 2).

Дослідивши документ з назвою "Обґрунтування розмірів земельної ділянки з урахуванням перспектив діяльності фермерського господарства", суд першої інстанції зауважив, що такий документ не містить відповідного обґрунтування, оскільки викладена у ньому інформація лише розкриває поняття фермерського господарства, поняття сівозміни та дає обґрунтування для чого створюються фермерські господарства та існує сівозміна. Відсутні члени фермерського господарства, немає доказів щодо наявності сільськогосподарської техніки, фінансових ресурсів тощо. Фермерське господарство "Соколова О.В." було зареєстровано у м. Кропивницький лише 17.07.2015, згідно поданих документів у 2014 році ОСОБА_1 був міським мешканцем, на посадах, пов`язаних саме з виробництвом сільськогосподарської продукції, не працював. Тому, з поданого документа не можна дійти висновку, що ОСОБА_1 мав намір створити фермерське господарство та спроможний вести господарство такого виду - виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, займатися її переробкою та реалізацією з метою отримання прибутку.

Таким чином, за висновком господарського суду, в порушення норм ЗК України та Закону №973-ІV Головним управлінням Держземагенства у Кіровоградській області при винесені наказів про передачу в оренду гр. ОСОБА_1 спірної земельної ділянки не встановлено волевиявлення заявника на створення фермерського господарства з урахування перспектив його діяльності, не перевірено наявність власних матеріальних та трудових ресурсів для обробітку землі.

В той же час, колегія суддів погоджується з доводами заявника апеляційної скарги про те, що заява ОСОБА_1 до Відповідача-1 для отримання земельної ділянки для ведення фермерського господарства відповідала вимогам, що до неї ставляться, ним було надано обґрунтування розмірів земельної ділянки з урахуванням перспектив діяльності фермерського господарства, а законодавством не визначено чітких критеріїв такого документа.

Так, відповідно до вищенаведеного висновку Верховного Суду щодо застосування статті 7 Закону України "Про фермерське господарство" орган виконавчої влади, до якого подано заяву про надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства, повинен дати оцінку обставинам, вказаним заявником, в дійсності волевиявлення заявника та спроможності вести фермерське господарство.

Відповідач-1, здійснивши таку перевірку, дійшов висновку про видання оскарженого наказу про передачу земельної ділянки відповідачу-2 в оренду для ведення фермерського господарства.

У статті 7 Закону України "Про фермерське господарство" в редакції ,чинній на момент подання відповідної заяви відповідачем-2, вказано про необхідність подання обґрунтування розмірів земельної ділянки з урахуванням перспектив діяльності фермерського господарства, разом з тим не деталізовано, що в цьому обґрунтуванні обов`язково має бути зазначено для позитивного вирішення питання.

Матеріалами справи підтверджено, що в обґрунтуванні розмірів земельної ділянки з урахуванням перспектив діяльності фермерського господарства Відповідачем-2 зазначено, що відведення земельної ділянки площею 43 га є раціональним для технології вирощування сільськогосподарських культур, доцільним щодо перспектив діяльності фермерського господарства, та з метою збереження і підвищення родючості ґрунтів, а також поліпшення інших корисних властивостей землі.

До вказаної заяви було надано документи про наявність аграрної освіти та досвід роботи у сільському господарстві.

Так, із диплому спеціаліста слідує, що ОСОБА_1 закінчив у 2004 році Уманський державний аграрний університет і отримав повну вищу освіту за спеціальністю "Агрономія" та здобув кваліфікацію вченого агронома.

В трудовій книжці містяться записи за період 2011 - 2012 років про те, що ОСОБА_1 працював на різних посадах у аграрних підприємствах, зокрема обіймав посаду начальника відділу менеджменту по закупівлі зернових.

Оскільки, ОСОБА_1 мав намір особисто створити фермерське господарство, що прямо передбачено Законом України "Про фермерське господарство", тому в заяві не вказувалась інформація про інших членів фермерського господарства, що не може вважатись порушенням.

Посилання суду на те, що ОСОБА_1 не мав у своїй власності сільськогосподарської техніки, необхідної для ведення фермерського господарства, не може бути підставою для задоволення позову, оскільки Закон України "Про фермерське господарство" не вимагає обов`язкової наявності в особи, яка має намір займатися фермерським господарством, сільськогосподарської техніки на праві власності.

До того ж особа, яка займається веденням фермерського господарства, не позбавлена права і можливості укладати інші цивільно-правові договори на використання сільськогосподарської техніки для потреб фермерського господарства, в тому числі і для обробки землі у відповідності з цілями фермерського господарства.

Із встановлених судами обставин справи вбачається, що фермерське господарство ОСОБА_1 було створено.

В судових засіданнях було безспірно встановлено та не заперечувалось сторонами, що земельна ділянка до цього часу використовується цим господарством за призначенням вже більше 5 років, вона не передана в суборенду та не розпайована, заборгованість з орендної плати відсутня.

На підставі викладеного колегія суддів вважає слушними зауваження скаржника, а висновки господарського суду про недоведеність волевиявлення Відповідача-2 на ведення фермерського господарства - недостатньо аргументованими і передчасними.

До аналогічного ж висновку прийшов і Верховний Суду у постанові від 07.04.2021 у цій справі.

Крім того, Верховний Суд зазначив, що суд апеляційної інстанції у своїй постанові послався на те, що ОСОБА_1 одержав в оренду для створення фермерського господарства дві земельні ділянки загальною площею понад 75 га, однак наведені мотиви не можуть бути підставою для задоволення поданого позову, оскільки відповідно до ухвали суду першої інстанції від 11.09.2019 позовні вимоги прокурора було роз`єднано, щодо виділення відповідачу-2 іншої земельної ділянки матеріали справи було виділено в окреме провадження, а в даній справі розглядалися вимоги лише щодо визнання недійсним і скасування наказу про надання в оренду земельної ділянки площею 43,4877 га, договору оренди земельної ділянки земельної ділянки площею 43,4877 га, при цьому вказаний наказ був виданий 25.07.2014 першим.

Відтак, оскільки апеляційний суд вдався до оцінки обставин, що не входять до предмету доказування у спірних правовідносинах, колегія суддів Верховного Суду вирішила, що прийнята апеляційним судом постанова підлягає скасуванню, а справа направленню до суду апеляційної інстанції на новий розгляд відповідно до приписів частин 3, 4 статті 310 ГПК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 316 ГПК України вказівки, що містяться у постанові суду касаційної інстанції, є обов`язковими для суду першої та апеляційної інстанцій під час нового розгляду справи.

З урахуванням вказівок суду касаційної інстанції колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до правового висновку, який викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 24.04.2019 у справі №525/1225/15-ц, з урахуванням вимог статей 7, 12 Закону № 973-IV, статей 116, 118, 121, 123, 134 ЗК України, право на безоплатне отримання земельної ділянки державної власності одного виду громадянин може використати один раз. Додатково земельні ділянки громадянин або фермерське господарство можуть отримати на конкурентних засадах через участь у торгах.

Колегія суддів констатує, що в даній справі розглядаються вимоги лише щодо визнання недійсним і скасування наказу №11-856/14-14-СГ від 25.07.2014 про надання в оренду земельної ділянки площею 43,4877 га , договору оренди земельної ділянки земельної ділянки площею 43,4877 га.

В матеріалах справи наявний також наказ Головного управління Держземагенства у Кіровоградській області №11-1892/14-15-СГ від 17.04.2015 , яким затверджено документацію із землеустрою та передано в оренду ОСОБА_1 земельну ділянку загальною площею 32,4207 га ріллі (кадастровий номер 3523886000:02:000:3311) для ведення фермерського господарства на території Петроострівської сільської ради (а.с. 43 т. 1).

На виконання даного наказу від 17.04.2015 між Головним управлінням Держземагенства у Кіровоградській області та ОСОБА_1 укладено договір оренди земельної ділянки від 19.05.2015 площею 32,4207 строком на 15 років (а.с. 87-92 т. 1).

Оскільки оскаржуваний наказ №11-856/14-14-СГ від 25.07.2014 про надання в оренду земельної ділянки площею 43,4877 га та укладений на його виконання договір оренди земельної ділянки за хронологією виданий раніше ніж наказ Головного управління Держземагенства у Кіровоградській області №11-1892/14-15-СГ від 17.04.2015 щодо земельної ділянки площею 32,4207 га; матеріали справи не містять доказів безоплатного отримання громадянином ОСОБА_1 земельної ділянки державної власності до 25.07.2014, то вищезазначені правові висновки, які викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 24.04.2019 у справі №525/1225/15-ц, застосуванню до спірних правовідносин не підлягають.

Обставини стосовно видачі наказу від 17.04.2015 щодо земельної ділянки площею 32,4207 га не можуть бути підставою для задоволення поданого позову, оскільки відповідно до ухвали суду першої інстанції від 11.09.2019 позовні вимоги прокурора було роз`єднано, щодо виділення відповідачу-2 іншої земельної ділянки площею 32,4207 га матеріали справи було виділено в окреме провадження.

На підставі викладеного, оскільки позивачем не доведено порушення вимог законодавства при видачі наказу №11-856/14-14-СГ від 25.07.2014 про надання в оренду земельної ділянки площею 43,4877 га та укладеного на його виконання договору оренди земельної ділянки від 20.11.2014, колегія суддів вважає за необхідне відмовити у задоволенні позовних вимог з підстав їх недоведеності та необґрунтованості.

Відповідно до частини першої статті 261 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

За змістом частини першої статті 261 ЦК України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи.

Отже, перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з`ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв`язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення.

Оскільки колегія суддів відмовляє в задоволенні позову з підстав його недоведеності та необґрунтованості, то доводи заявника апеляційної скарги про переривання позовної давності, неповажність пропуску позовної давності, є передчасними, оскільки жодним чином не впливають на оскаржуване рішення.

Відповідно до п.п. 1, 3, 4 до ч. 1 ст. 277 Господарського процесуального кодексу України підставами для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є не з`ясування обставин, що мають значення справи, невідповідність висновків, що викладені у рішенні, фактичним обставинам справи, порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

За наведених вище обставин, які були встановлені у ході апеляційного провадження у даній справі, колегія суддів апеляційного господарського суду, проаналізувавши застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, доходить висновку, що доводи апеляційної скарги про не з`ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи, порушення норм матеріального права знайшли своє підтвердження.

Враховуючи вищевикладене колегія суддів апеляційного господарського суду вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, рішення господарського суду підлягає скасуванню. Слід прийняти нове рішення у справі, яким в задоволенні позовних вимог Заступника керівника Знам`янської місцевої прокуратури, м. Знам`янка Кіровоградської області до відповідача-1: Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області, м. Кропивницький, відповідача-2: Фермерського господарства "Соколова Олександра Вікторовича", м. Кропивницький, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Новомиргородська міська рада, Кіровоградська область, Новомиргородський район, м. Новомиргород про визнання наказу і договору оренди землі недійсними та повернення земельної ділянки - відмовити у повному обсязі.

Зважаючи на задоволення апеляційної скарги та відмову у позові, судові витрати, понесені у зв`язку із подачею позову та апеляційним оскарженням, згідно статті 129 Господарського процесуального кодексу України слід покласти на Позивача.

10.06.2021 до суду апеляційної інстанції надійшло клопотання Новоукраїнської окружної прокуратури про зміну назви органу прокуратури, як сторони у справі, яке обґрунтовано зміною назви місцевих прокуратур на відповідні назви окружних за наказом Генерального прокурора від 17.02.2021 №39 "Про окремі питання забезпечення початку роботи окружних прокуратур", початком функціонування окружних прокуратур за наказом Генерального прокурора від 17.02.2021 №40 з 15.03.2021 та, відповідно, зміною назви Знам"янської місцевої прокуратури на Новоукраїнську окружну прокуратуру.

На підставі викладеного наявні підстави замінити назву органу прокуратури, як сторони у справі - Знам`янську місцеву прокуратуру на Новоукраїнську окружну прокуратуру.

Керуючись ст. ст. 269, 275, 277, 282-284 ГПК України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Замінити назву органу прокуратури, як сторони у справі - Знам`янську місцеву прокуратуру на Новоукраїнську окружну прокуратуру.

Апеляційну скаргу Фермерського господарства "Соколова Олександра Вікторовича" на рішення Господарського суду Кіровоградської області від 26.10.2020 у справі №912/2518/19 - задовольнити.

Рішення Господарського суду Кіровоградської області від 26.10.2020 у справі №912/2518/19 - скасувати.

Ухвалити у справі нове рішення, яким в задоволенні позову Заступника керівника Знам`янської місцевої прокуратури, м. Знам`янка Кіровоградської області до відповідача-1: Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області, м. Кропивницький, відповідача-2: Фермерського господарства "Соколова Олександра Вікторовича", м. Кропивницький, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Новомиргородська міська рада, Кіровоградська область, Новомиргородський район, м. Новомиргород про визнання наказу і договору оренди землі недійсними та повернення земельної ділянки - відмовити у повному обсязі.

Судові витрати по справі покласти на заявника.

Стягнути з Новоукраїнської окружної прокуратури на користь Фермерського господарства "Соколова Олександра Вікторовича" 8644,50 грн. судового збору за подачу апеляційної скарги та 11526 грн. судового збору, сплаченого за подачу касаційної скарги.

Видачу відповідного наказу, з урахування необхідних реквізитів, доручити Господарському суду Кіровоградської області.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови виготовлено та підписано 08.10.2021.

Головуючий суддя О.Г. Іванов

Суддя М.О. Дармін

Суддя І.М. Кощеєв