Ухвала

від 05.10.2021 по справі 296/12945/13-к

КАСАЦІЙНИЙ КРИМІНАЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Ухвала

Іменем України

05 жовтня 2021 року

м. Київ

справа № 296/12945/13-к

провадження № 51- 1664 км 21

Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:

головуючого ОСОБА_1 ,

суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

прокурора ОСОБА_4 ,

виправданого ОСОБА_5 ,

захисника ОСОБА_6 ,

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу потерпілого ОСОБА_7 та заступника керівника Житомирської обласної прокуратури на ухвалу Житомирського апеляційного суду від 01 березня 2021 року.

Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами

першої та апеляційної інстанцій обставини

Вироком Корольовського районного суду м. Житомира від 28 липня 2020 року:

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця м. Коростень Житомирської області та жителя м. Житомир, раніше не судимого,

виправдано в зв`язку з відсутністю в його діях складу злочину, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України.

У задоволенні цивільного позову потерпілого ОСОБА_7 до ОСОБА_5 про стягнення матеріальної та моральної шкоди відмовлено. Вирішено питання речових доказів та судових витрат.

Ухвалою Житомирського апеляційного суду від 01 березня 2021 року вирок суду першої інстанції залишено без зміни.

Відповідно до вироку суду, ОСОБА_5 органами досудового слідства та державного обвинувачення обвинувачувався в тому, що з метою заволодіння чужим майном громадян, використовуючи довірливі відносини із ОСОБА_7 та громадянином Республіки Польща ОСОБА_8 , в кінці квітня 2008 року домовився із останніми про створення спільного бізнесу у виробництві питної води на базі вже створеного 29 жовтня 2002 року підприємства Житомирського міського споживчого товариства, головою якого до 17 лютого 2009 року був ОСОБА_9 . Згідно з розробленим бізнес планом, для розвитку бізнесу необхідні були кошти в сумі 1 млн. гривень: 318 300 грн мали надійти до статутного фонду даного товариства, а 681 700 грн як поворотна фінансова допомога на рахунок Житомирського міського споживчого товариства (ЖМСТ).

З метою встановлення довірливих стосунків із ОСОБА_7 та громадянином Республіки Польща ОСОБА_8 , ОСОБА_5 частково дотримався своїх зобов`язань, особисто перерахувавши частинами на рахунок Житомирського міського споживчого товариства грошові кошти в сумі 500 тис. грн, а саме 82 тис. грн - як внесок до статутного фонду, а грошові кошти частинами на загальну суму 418 тис. грн як поворотну фінансову допомогу.

В подальшому, ОСОБА_5 особисто та через довірену особу, необізнану про його злочинні наміри ОСОБА_10 , отримував від ОСОБА_7 та громадянина Республіки Польща ОСОБА_11 грошові кошти частинами у різних сумах, під виглядом перерахування до статутного фонду Житомирського міського споживчого товариства та поворотної фінансової допомоги для закупівлі і запуску відповідного обладнання, частину з яких не перерахував, заволодівши ними, шляхом обману та зловживання довірою за наступних обставин.

Так, 02 липня 2008 року ОСОБА_7 , знаходячись в приміщенні офісу приватного підприємства «Рудь Д.М.», що по вул. Фещенка-Чопівського,9-А, в м. Житомирі, через ОСОБА_10 передав ОСОБА_5 грошові кошти, які належать ОСОБА_12 , а саме: 235 тис. грн та 30 тис. польських злотих, що в еквіваленті становить 68100 грн, а всього в сумі 303100 грн, з яких 236300 грн., з метою приховання своїх злочинних дій, цього ж дня, через ОСОБА_10 на підставі довіреності від 18 червня 2008 року, ОСОБА_5 перерахував на рахунок Житомирського міського споживчого товариства, як внесок до статутного фонду, а грошовими коштами в сумі 66880 грн, шляхом обману та зловживання довірою, заволодів, розпорядившись ними на свій розсуд. .

Крім того, в середині серпня 2008 року, близько 20 год, гр. ОСОБА_13 в приміщенні офісу приватного підприємства «Рудь Д.М.» що по вул. Фещенка-Чопівського,9-А, в м. Житомирі, за проханням ОСОБА_7 , передав через ОСОБА_10 для ОСОБА_5 грошові кошти в сумі 50 тис. доларів США, що в еквіваленті становить 242 тис. грн, з яких 205 тис.грн ОСОБА_5 13 серпня 2008 року перерахував на рахунок Житомирського міського споживчого товариства грошові кошти як поворотну фінансову допомогу, а рештою грошових коштів в сумі 37 тис. грн, шляхом обману та зловживання довірою, заволодів, розпорядившись ними на свій розсуд.

Водночас, ОСОБА_5 , діючи в рамках попередньо спланованих злочинних дій, з метою подальшого уникнення кримінальної відповідальності та продовження особистих довірливих стосунків із ОСОБА_14 і громадянином Республіки Польща ОСОБА_8 , через ОСОБА_10 , на підставі довіреності від 18 червня 2008 року, двічі перерахував на рахунок Житомирського міського споживчого товариства грошові кошти, як поворотну фінансову допомогу, а саме: 15 вересня 2008 року - 14780 грн та 07 жовтня 2008 року -72 тис. грн.

Продовжуючи, на початку жовтня 2008 року, близько 19 год ОСОБА_7 , знаходячись в приміщенні офісу приватного підприємства «Рудь Д.М.», що по вул. Фещенка-Чопівського,9-А, в м.Житомирі, через ОСОБА_10 передав ОСОБА_5 власні грошові кошти в сумі 45 тис. грн та 22 тис. польських злотих, що в еквіваленті становить 44880 грн., а всього в сумі 89880 грн, якими останній заволодів шляхом обману та зловживання довірою, не перерахувавши їх до Житомирського споживчого товариства.

Таким чином, ввійшовши в довіру ОСОБА_7 та громадянина Республіки Польща ОСОБА_11 , ОСОБА_5 , шляхом обману та зловживання довірою заволодів чужим майном, яке належить громадянину Республіки Польща ОСОБА_12 , а саме грошовими коштами в сумі 66800 грн та чужим майном, яке належить ОСОБА_7 , а саме грошовими коштами в сумі 610880 грн, а всього ОСОБА_5 заволодів чужим майном, яке належить ОСОБА_12 та ОСОБА_7 на загальну суму 677680 грн., що становить особливо великий розмір.

Вимоги касаційної скарги і доводи особи, яка її подала

У касаційній скарзі прокурор просить скасувати ухвалу апеляційного суду і направити справу на новий апеляційний розгляд. Обґрунтовуючи свої вимоги наводить доводи щодо невідповідності висновків суду викладених у вироку фактичним обставинам справи, неповноти судового слідства, не погоджується з оцінкою доказів. Вважає, що висновок суду першої інстанції про невинуватість ОСОБА_5 у пред`явленому йому обвинуваченні не відповідає фактичним обставинам справи. Зазначає, що суд апеляційної інстанції, всупереч вимогам ст. 377 КПК України 1960 року, не перевірив належним чином всіх доводів апеляції прокурора та передчасно залишив виправдувальний вирок в силі. Також стверджує про порушення вимог ст. 328 КПК України 1960 року при залишенні цивільного позову потерпілого без задоволення, оскільки ухвалюючи виправдувальний вирок в зв`язку з відсутністю в діях особи складу злочину, цивільний позов необхідно залишати без розгляду.

У касаційній скарзі потерпілий ОСОБА_7 також просить скасувати ухвалу апеляційного суду і справу направити на новий апеляційний розгляд з підстав невідповідності висновків суду викладених у вироку фактичним обставинам справи, неповноти та однобічності досудового і судового слідства, істотного порушення вимог кримінально-процесуального закону та неправильного застосування кримінального закону. В обґрунтування своїх вимог наводить доводи, якими не погоджується з оцінкою судом доказів та наводить власну. Вказує на невідповідність ухвали апеляційного суду вимогам ст. 377 КПК України 1960 року. Зазначає про порушення вимог ч. 3 ст. 328 КПК України 1960 року при залишенні його цивільного позову без задоволення.

Позиції інших учасників судового провадження

Захисник ОСОБА_6 , який діє в інтересах виправданого ОСОБА_5 надіслав заперечення на касаційні скарги в яких, посилаючись на безпідставність наведених прокурором та потерпілим доводів, просив їх залишити без задоволення, а оскаржуване судове рішення без зміни.

Прокурор підтримав касаційні скарги сторони обвинувачення та потерпілого і вважав, що вони підлягають задоволенню, оскаржуване судове рішення скасуванню, а справа направленню на новий апеляційний розгляд.

Під час касаційного розгляду виправданий ОСОБА_5 та його захисник ОСОБА_6 також просили касаційні скарги прокурора та потерпілого залишити без задоволення, а оскаржуване судове рішення без зміни.

Мотиви Суду

Згідно зі ст. 395 КПК України 1960 року касаційний суд перевіряє законність та обґрунтованість судового рішення за наявними у справі і додатково поданими матеріалами в тій частині, в якій воно було оскаржене.

Відповідно до ч. 1 ст. 398 цього Кодексу підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є: істотне порушення кримінально-процесуального закону; неправильне застосування кримінального закону; невідповідність призначеного покарання тяжкості злочину та особі засудженого. При вирішенні питання про наявність цих підстав, суд касаційної інстанції керується статтями 370-372 цього Кодексу.

Із будь-яких інших підстав касаційний суд не вправі втручатися у рішення судів нижчих інстанцій. Наведені в касаційних скаргах прокурора та потерпілого доводи щодо незгоди з наданою судом оцінкою доказів, оспорення встановлених за результатами судового розгляду фактів з викладенням власної версії подій, стосуються по суті невідповідності висновків суду фактичним обставинам справи, що виходячи з вимог ст. 398 КПК України 1960 року не є предметом перевірки суду касаційної інстанції.

Аналіз доводів касаційних скарг прокурора та потерпілого свідчить про те, що в них з посиланням на порушення судами вимог статей 334, 370 КПК України 1960 року, оспорюються відповідність висновків суду фактичним обставинам справи та неповнота судового слідства, що, відповідно до вимог ст. 398 КПК України 1960 року, не є підставами для скасування вироку судом касаційної інстанції.

Окрім того, пославшись на порушення вимог ст. 370 КПК України 1960 року в цілому, прокурор та потерпілий не конкретизували порушень цієї норми, які могли бути істотними та такими, що тягнуть за собою скасування судового рішення.

Згідно зі ст. 62 Конституції України, особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. Ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності винуватості особи тлумачаться на її користь.

Відповідно до п. 2 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1954 року кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено згідно закону.

Суд зобов`язаний неухильно дотримуватися вимог Конституції України, міжнародних договорів, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, тобто з урахуванням рішень Конституційного Суду України та практики Європейського суду з прав людини, ст. 62 Конституції України та ст. 6 Конвенції.

У справах «Нечипорук і Йонкало проти України» від 21 квітня 2011 року та «Барбера, Мессеге і Ябардо проти Іспанії» від 06 грудня 1998 року, Європейський Суд вирішив, що «суд при оцінці доказів керується критерієм доведеності винуватості особи «поза будь-яким розумним сумнівом» і така «доведеність може випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою».

Відповідно до вимог ст. 64 КПК 1960 року у кримінальній справі, крім іншого, підлягають доказуванню: подія злочину (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення злочину); винність обвинуваченого у вчиненні злочину і мотиви злочину.

Обов`язок доказування покладений на прокурора. Саме сторона обвинувачення повинна доводити вину особи поза розумним сумнівом. Обвинувальний вирок може бути постановлений судом лише в тому випадку, коли вина обвинуваченої особи доведена поза розумним сумнівом.

При перевірці судових рішень не встановлено обставин, які би ставили під сумнів законність і обґрунтованість висновків судів першої та апеляційної інстанцій про відсутність у діях ОСОБА_5 складу злочину, який йому інкриміновано.

Відповідно до вимог статей 324, 334 КПК України 1960 року вказані висновки ґрунтуються на об`єктивно з`ясованих обставинах, які підтверджені доказами, безпосередньо дослідженими під час судового розгляду й оціненими судом відповідно до ст. 67 цього Кодексу.

Доводи сторони обвинувачення на підтвердження винуватості ОСОБА_5 були предметом ретельної перевірки судів першої та апеляційної інстанцій і знайшли належну оцінку в судових рішеннях.

Виправдувальний вирок постановляється у випадках, коли не встановлено події злочину, коли в діянні підсудного відсутній склад злочину, а також коли не доведено участі підсудного у вчиненні злочину.

У результаті перегляду справи в порядку касаційної процедури встановлено, що висновок про відсутність у діях ОСОБА_5 складу злочину суд зробив, дотримуючись принципів змагальності, рівності сторін та вимог ст. 257 КПК 1960 року, на підставі доказів, досліджених безпосередньо в судовому засіданні, оцінених з точки зору належності, допустимості, достовірності й достатності. Зміст обставин і доказів докладно наведено у вироку.

Зокрема, суд безпосередньо дослідив та проаналізував показання обвинуваченого, потерпілих, свідків ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_13 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , ОСОБА_9 , ОСОБА_22 та інших, а також матеріали справи, письмові докази і дійшов обґрунтованого висновку про те, що вони у своїй сукупності не підтверджують винуватості ОСОБА_5 та наявності у нього складу злочину, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України.

Свої висновки щодо наданих досудовим слідством доказів за обвинуваченням ОСОБА_5 за ч. 4 ст. 190 КК України та їх оцінки в сукупності суд належним чином мотивував і постановив рішення відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 6 КПК України 1960 року.

Вирок місцевого суду обґрунтований та відповідає вимогам ст. 334 КПК 1960 року.

Зі змісту ухвали суду апеляційної інстанції вбачається, що в ній наведені основні доводи апеляцій та їх суть, викладено результати розгляду справи, дотримано судом і інші вимоги, передбачені ч. 1 ст. 377 та ч. 2 ст. 362 КПК 1960 року, що знайшло своє відображення в тексті судового рішення. З системного аналізу норм кримінально-процесуального закону вбачається, що законодавець не вимагає від суду, який здійснює перегляд судового рішення, наводити детальні відповіді на кожен довод апеляційної скарги окремо, а вимагає постановити вмотивоване рішення, в якому навести докладні мотиви прийнятого рішення.

Відповідно до ст. 358 КПК 1960 року проведення судового слідства апеляційним судом не є обов`язковим і застосовується лише у випадках, коли є підстави вважати, що судом першої інстанції судове слідство було проведено неповно чи однобічно. Повнота дослідження судом апеляційної інстанції доказів щодо певного факту має бути забезпечена у випадках, коли під час апеляційного розгляду даний факт встановлюється в інший спосіб, ніж це було здійснено у суді першої інстанції.

З матеріалів справи вбачається, що передбачених наведеною нормою процесуального закону підстав для проведення судового слідства апеляційним судом не встановлено. Обмежившись у своїй ухвалі аналізом доказів, безпосередньо досліджених судом першої інстанції, апеляційний суд не порушив установленого законом порядку апеляційного розгляду. За результатами перегляду вироку, суд апеляційної інстанції погодився з оцінкою доказів, даною місцевим судом, не дав їм протилежної оцінки, як про це стверджується в касаційних скаргах, а відтак застосована ним процедура не суперечила вимогам кримінально-процесуального закону.

Крім того, наведені у касаційних скаргах доводи, за змістом, майже аналогічні доводам, викладеним в апеляційних скаргах, та були предметом розгляду суду апеляційної інстанції. Під час апеляційного провадження за участю прокурора, обвинуваченого, його захисника та представників потерпілих, суд з`ясував позиції сторін, ретельно перевірив аргументи апелянтів та у своїй ухвалі дав вичерпні відповіді на ці доводи, умотивовано, з посиланням на докази у справі, визнав вимоги сторони обвинувачення про скасування виправдувального вироку безпідставними, з наведенням докладних мотивів прийнятого рішення.

Ухвала апеляційного суду відповідає вимогам ст. 377 КПК України 1960 року.

Враховуючи наведене, колегія суддів не вбачає істотних порушень вимог кримінально-процесуального закону при постановленні оскаржуваних судових рішень, які були би безумовними підставами для їх скасування. Не наводять таких доводів у своїх касаційних скаргах і прокурор та потерпілий.

Оскільки нових доказів на підтвердження вчинення ОСОБА_5 злочину, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України на час апеляційного розгляду встановлено не було та прокурором їх не надано, враховуючи закріплений Конституцією України принцип презумпції невинуватості, тлумачачи всі сумніви на користь обвинуваченого, колегія суддів дійшла висновку, що висновки судів першої та апеляційної інстанцій про відсутність у діях обвинуваченого складу інкримінованих йому злочинів є обґрунтованими.

Що стосується посилань в касаційних скаргах про порушення вимог ч. 3ст. 328 КПК України 1960 року, відповідно до яких при виправданні підсудного за відсутністю в його діях складу злочину суд залишає позов без розгляду, а не приймає рішення по суті позовних вимог, то вони є обґрунтованими, проте встановивши це порушення кримінально-процесуального закону, касаційний суд позбавлений права виправити таку помилку, оскільки згідно з положеннями ч. 1 ст. 395 КПК України, суд касаційної інстанції не вправі вийти за межі касаційних вимог, якщо цим порушується становище виправданого.

Керуючись статтями 394, 395, 396 - 398 КПК України1960 року та пунктами 11, 15 Розділу ХІ «Перехідні положення» Кримінального процесуального кодексу України, Суд,

постановив:

Ухвалу Житомирського апеляційного суду від 01 березня 2021 року щодо ОСОБА_5 залишити без зміни, а касаційні скарги потерпілого ОСОБА_7 та заступника керівника Житомирської обласної прокуратури без задоволення.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді:

ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3