Рішення

від 17.06.2010 по справі 36/310-16/257-4/437

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА



ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №  36/310-16/257-4/437

17.06.10

За позовом

Національного технічного університету України «Київський політехнічний інститут»

До           

Відкритого  акціонерного товариства «Трест «Київміськбуд-2»

Товариства з обмеженою відповідальністю «КС-Київ»

Товариства з обмеженою відповідальністю «Ісма-Груп»

Про

повернення самовільно зайнятої земельної ділянки

                                                                                       Суддя Борисенко І.І.

Представники:

від позивача:          Бежевець А.М.- за дов.

від відповідача-1:   Дума Ю.М.- за дов.

від відповідача-2:  Янушевський О.М.- за дов.   

від відповідача-3:  Попович Д.Є.- директор

в засіданні приймали участь:  представник прокуратури  м.Києва Морозов В.Ю.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач Національний технічний університет України «Київський політехнічний інститут»звернувся в 2004році до суду з позовними вимогами до Відкритого  акціонерного товариства  «Трест «Київміськбуд-2»(відповідача-1)  про зобов‘язання повернути позивачу самовільно зайняту земельну ділянку площею 0,287 га, розташовану за адресою: м. Київ,  вул. Борщагівська,  100, протягом 10 днів з дня  набрання рішенням  суду законної сили.

20.03.2006  позивачем  через канцелярію суду  подана  заява про зміну позовних вимог, в якій позивач просить залучити ТОВ “КС –Київ” в якості співвідповідача та визнати споруди, що знаходяться  за  адресою: м. Київ, вул. Борщагівська, 100, та зобов‘язати  відповідачів привести земельну ділянку за  адресою: м. Київ, вул. Борщагівська, 100, у придатний для використання стан шляхом знесення споруд за  рахунок  ВАТ “Трест “Київміськбуд -2” протягом місяця  з дня набрання  рішенням суду законної сили.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 07.06.2006 року по справі №36/310 в позові відмовлено повністю.

Постановою Київського апеляційного господарського суду України від 29.08.2006 р. рішення Господарського суду міста Києва від 07.06.2006 року по справі 36/310 залишено без змін.

Постановою Вищого господарського суду України від 25.01.2007р. постанову Київського апеляційного господарського суду України від 29.08.2006 по справі 36/310 залишено без змін.

Постановою Верховного Суду України від 12 червня 2007 р. постанову Вищого господарського суду України від 25.01.2007 р. постанову Київського апеляційного господарського суду України від 29.08.2006  та рішення господарського суду  міста Києва від 07.06.2006 р. по справі 36/310  скасовано, а справу направлено на новий розгляд.

При новому розгляді справи справі присвоєно №:36/310-16/257.  

Позивач позовні вимоги  підтримав у повному обсязі.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 09.11.2007 року по справі №36/310-16/257  в позові відмовлено повністю.

Постановою Київського апеляційного господарського суду України від 20.02.2008 р. рішення Господарського суду міста Києва від 09.11.2007 року по справі 36/310 - 16/257  залишено без змін.

Постановою Вищого господарського суду України від 22.05.2008 р. постанову Київського апеляційного господарського суду України від 20.02.2008 по справі 36/310 - 16/257  залишено без змін.

Постановою Верховного Суду України від 09.09.2008 р. постанову Вищого господарського суду України від .05.2008, постанову Київського апеляційного господарського суду України від 20.02.2008 та рішення господарського суду  міста Києва від 09.11.2007р . по справі 36/310- 16/257   скасовано, а справу направлено на новий розгляд.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.10.2008р. суддею Борисенко І.І. прийнято справу № 31/362- 16/257 до провадження та присвоєно № 31/362- 16/257- 4/437.

Під час нового розгляду справи, Відповідачем-2 було надано договір купівлі-продажу нежилих будівель від 25.01.2006р., з якого вбачалось, що власником спірної земельної ділянки за адресою : вул..Борщагівська,100, м.Київ є Товариство з обмеженою відповідальністю «Ісма-Груп».

За клопотанням Позивача, Ухвалою Господарського суду суду від 27.01.2009р.  № 31/362- 16/257- 4/437 до участі у справі в якості третьої особи  без самостійних вимог на предмет спору на стороні Відповідача залучено    Товариство з обмеженою відповідальністю «Ісма-Груп».

Ухвалою суду від 02.07.2009р.  до участі у справі № 31/362- 16/257- 4/437 Товариство з обмеженою відповідальністю «Ісма-Груп» залучено в якості Відповідача.

При новому розгляді справи, Позивач неодноразово звертався до господарського суду з Заявами про зміну позовних вимог, а саме від 02.04.2009р. за № 0501-338, від 19.01.2010р. за №0501/34,  від 28.01.2010р. за №0501/74.

08.04.2008р.  Позивач остаточно звернувся до господарського суду з Заявою від 717/25-588 про зміну (уточнення) позовних вимог, відповідно до якої просить:

- визнати самочинним будівництвом споруди, нежилі будівлі (літ. А, Б, В, Г, Д), розташовані за адресою: м.Київ, вул.. Борщагівська, 100, які складаються  з : склади літ.А, площа -270,70 кв.м; майстерні літ. Б, площа 295,70 кв.м.; гаражі літ В, площа 46,80 кв.м.; склади літ.Г, площа 101,70 кв.м ; прохідна літ.Д, площа 10,70 кв.м, загальна площа 725,60 кв.м.;

- зобов’язати   Товариство з обмеженою відповідальністю «Ісма-Груп»звільнити самовільно зайняту земельну ділянку за адресою: м.Київ, вул. Борщагівська, 100 протягом 10 днів з дня набрання рішенням суду законної сили;

- зобов’язати   Товариство з обмеженою відповідальністю «Ісма-Груп»та Відкрите  акціонерне товариство «Трест «Київміськбуд-2» привести земельну ділянку за адресою: м.Київ, вул.. Борщагівська, 100 у придатний для використання стан шляхом знесення споруд, що на ній знаходяться, протягом місяця з дня набрання рішенням суду законної сили, або надати позивачу право на виконання цієї дії за рахунок Товариства з обмеженою відповідальністю «Ісма-Груп»та Відкритого  акціонерного товариства «Трест «Київміськбуд-2».

В своїй остаточній заяві про зміну (уточнення) позовних вимог від 08.04.2010р. Позивач стверджує, що споруди, що знаходяться за адресою: м.Київ, вул.. Борщагівська, 100 є самочинним будівництвом і   дії Відповідача-1 та Відповідача-3 є самовільним зайняттям земельної ділянки та порушують право Позивача користуватися та розпоряджатися своєю земельною ділянкою.

Представники відповідачів проти остаточних змін (уточнень) позовних вимог від  08.04.2008р. заперечують. В своїх письмових запереченнях та в судових засіданнях зазначають:

Відкрите  акціонерне товариство «Трест «Київміськбуд-2»стало власником майна, що розташоване за адресою: м.Київ, вул.. Борщагівська, 100. задовго до того, як Позивачу було відведено дану земельну ділянку, на якій розташоване це майно.           Зазначене майно було передано Відкритому  акціонерному товариству «Трест «Київміськбуд-2»до статутного фонду при приватизації шляхом акціонування.

Товариство з обмеженою відповідальністю «КС-Київ»стало власником спірного майна в процесі легітимного переходу права власності на нерухоме майно згідно договору купівлі-продажу від 07.12.2004р.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Ісма-Груп»стверджує що він є правомірним власником об’єктів нерухомого майна, яке знаходиться за адресою: м.Київ, вул.. Борщагівська, 100 будівництво яких закінчене і які прийняті в експлуатацію у встановленому порядку.

При новому розгляді справи, Господарським судом міста Києва були направлені Запити до:

- Центрального архіву Москви;

- Державного архіву України;

         -  Державного архіву м. Києва;

- Акціонерного товариства «Київпроект»;

- Управління державного архітектурно-будівельного контролю

- Фонду державного майна України;

- Регіонального відділення Фонду державного майна України по м. Києву;

Розгляд справи на прохання сторін неодноразово відкладався, тому за клопотанням сторін, спір вирішено у більш тривалий строк, ніж встановлено частиною першою ст.69 ГПК України.

          Розглянувши матеріали справи, подані учасниками процесу документи, заслухавши пояснення представників позивача, відповідачів, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заявлені заперечення, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, врахувавши вказівки Верховного суду України, викладені у Постанові від 09.09.2008р., які згідно ст. 111-21 Господарського процесуального кодексу України є обов'язковими для суду першої інстанції під час нового розгляду справи, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

       Рішенням виконавчого комітету Київської міської ради депутатів трудящих №976 від 08.06.1965 року організації п/с 62 було відведено земельну ділянку площею біля 2,2 га під будівництво учбово-виробничого корпусу позивача по вул. Борщагівська №№100-126 в Жовтневому районі та Політехнічній №№73-87 в Жовтневому районі.

       Будівництво адміністративних та учбових корпусів КПІ здійснювалося підрозділом відповідача 1, а саме будівельно-монтажним управлінням №36. Виробнича база будівельно-монтажного управління № 36 для обслуговування будівництва корпусів позивача, розміщувалася на земельній ділянці площею 2872,64 кв.м., що розташована за адресою м. Київ, вул. Борщагівська, 100.

        Постановою Верховної ради УРСР „Про земельну реформу" від 17 лютого 1992 року місцеві Ради народних депутатів. Раду Міністрів Української PCP до 15 березня 1991 року було зобов'язано провести інвентаризацію земель усіх категорій, визначивши ділянки, що використовуються не за цільовим призначенням, нераціонально або способами, які призводять до зниження родючості грунтів, їх хімічного і радіоактивного забруднення, погіршення екологічної обстановки.

       На виконання вказаної постанови, а також згідно рішення виконавчого комітету Київської міської ради народних депутатів від 17.02.1992р. № 163 було проведено інвентаризацію земель, в тому числі ті, що використовуються будівельно-монтажним управлінням №36 відповідача 1.

      Відповідно до паспорту земельної ділянки, складеного Київською міською державною адміністрацією у 1992 році земельна ділянка площею 2861 кв.м. по вул. Борщагівська, 100 Жовтневого району знаходилась у користуванні БУ -36 Треста КМБ-2 під виробничу базу, реєстровий номер земельної ділянки - 6916201.

      Згідно технічного звіту по встановленню зовнішніх меж землекористування Будівельно-монтажного управління №57 (правопопередником якого є будівельне управління   №36)   по   реєстровому   номеру   6916210,   затвердженому    головним  землевпорядником Жовтневого району м.Києва 01.11.1996р., було встановлено на місцевості межі земельної ділянки, якою користувався відповідач 1 (його структурний підрозділ) та складено план місцезнаходження земельної ділянки. Окрім того, вказані межі погоджено з суміжним землекористувачем - позивачем, про що свідчить підпис проректора позивача Петрика В.О. на акті встановлення і погодження меж землекористування по вулиці Борщагівська будинок 100, копія якого наявна в матеріалах справи.

       Зазначений вище технічний звіт містив експлікацію будівель, яка встановлювала факт знаходження на вказаній вище земельній ділянці наступних будівель: накриття площею 140 кв.м., гаражу площею 58,40 кв.м., складського приміщення площею 99,80 кв.м., складського приміщення площею 317 кв.м., прохідної площею 12,40 кв.м., майстерні площею 365,80 кв.м.

     На підставі наказу Регіонального відділення Фонду державного майна України по м. Києву від 21.10.94 №940-Пр „Про прийняття рішення про приватизацію державного майна, що знаходиться на балансі колективного будівельно-монтажного підприємства „Київміськбуд-2" та орендується організацією орендарів „Київміськбуд-2" за адресою 252035, м, Київ, вул. Урицького, 45", затвердженого плану приватизації та наказу регіонального відділення Фонду державного майна України по м. Києву від 29.10. 96р. №2014 „Про завершення приватизації акціонерного товариства" Колективне будівельно-монтажне підприємство „Київміськбуд-2" було приватизовано і перетворено в Відкрите Акціонерне товариство „Трест „Київміськбуд-2".

       Під час приватизації до складу майна відповідача-1 увійшов цілісний майновий комплекс, що належав до комунальної власності територіальної громади м.Києва, і включав у себе крім іншого майна також майно (об'єкти нерухомості) по вул. Борщагівська 100. Факт передачі до статутного фонду ВАТ „Трест „Київміськбуд-2" вказаного майна сторонами не оспорюється.

Судом взято до уваги Постанова Верховного Суду України від 08.06.2004 в якій зазначено, що при розгляді спорів про надання права користування земельною ділянкою суди повинні враховувати, що право на майно, яке є часткою статутного фонду товариства, не потребує доказу.

Окрім того, ця обставина є підставою для оформлення товариством права користування цією земельною ділянкою.

         Згідно з наявними в матеріалах справи матеріалами технічної інвентаризації від 01.02.1999р., які були підготовлені і складені Київським бюро технічної інвентаризації, оціночним актом, планами на будівлі по поверхах за адресою вул. Борщагівська, 100 розміщувались наступі об'єкти нерухомості: за літерою „А" - склади, за літерою „Б" - Майстерні, за літерою „В" - Гаражі, за літерою „Г" - склади, за літерою „Д" - прохідна.

      26.09.2002 року Київською міською радою було прийнято рішення №19/179, відповідно до якого позивачу було надано в постійне користування земельні ділянки загальною площею 2,47 га. за рахунок земель міської забудови. Окрім того, оформлено позивачу право постійного користування земельними ділянками загальною площею 69,81 га. В матеріалах справи також наявний Державний акт на право постійного користування землею, виданий позивачу, що свідчить про те, що позивачу надано в постійне користування 8,8536 га. землі в межах згідно з планом користування. Як вбачається з наявного в матеріалах справи плану зовнішніх меж землекористування до складу земель, які були надані позивачу в постійне землекористування, увійшла земельна ділянка, якою користувався Відповідач 1.

Як було встановлено у судових засіданнях та не заперечується сторонами по справі, будівництво зазначених вище об’єктів було закінчено до введення в дію Цивільного кодексу України від 16.01.2004 року, а тому суд приходить до висновку, що вирішуючи питання про самочинність будівництва цих будівель, підлягають застосуванню норми матеріального права, закріплені у Цивільному кодексі Української РСР (1963р.)

Відповідно до ст. 105 Цивільного кодексу УРСР (1963р.) громадянин, який збудував або будує жилий будинок, здійснив або здійснює його перебудову чи  прибудову  без  встановленого дозволу, або без належно затвердженого проекту,  або з  істотними відхиленнями  від  проекту, або з грубим порушенням основних будівельних норм і правил, не вправі розпоряджатися  цим  будинком чи частиною його (продавати, дарувати, здавати в найом тощо). За позовом виконавчого комітету районної, міської, районної в місті Ради народних  депутатів такий будинок або  частина  його можуть бути  безоплатно  вилучені  судом  і  зараховані до фонду місцевої Ради  народних  депутатів  або  за  рішенням  виконавчого комітету районної, міської, районної в місті Ради народних депутатів  знесені  громадянином,   який    провадив    самовільне будівництво, або за його рахунок. Знесення чи  вилучення  будинку, який побудовано чи будується з істотними відхиленнями від  проекту або з  грубим  порушенням  основних  будівельних  норм  і  правил, провадиться, коли громадянин не привів його, після попередження, у відповідність з проектом чи зазначеними нормами і правилами.

Господарські і побутові будівлі та споруди, зведені громадянином без встановленого дозволу або  належно затвердженого проекту, чи з істотними відхиленнями від  проекту,  або  з  грубим порушенням  основних  будівельних  норм  і  правил,  за   рішенням виконавчого комітету районної,  міської,  районної  в  місті  Ради народних  депутатів  зносяться   громадянином,    який    провадив самовільне будівництво, або за його рахунок.

Таким чином, у разі виявлення самовільного будівництва будівель і споруд виконавчий комітет відповідної ради виносить попередження, а у разі не усунення порушень виконавчий комітет може прийняти рішення про знесення особою, що провадила самочинне будівництво, цієї будівлі чи за її рахунок, або звернутися до суду з позовом про безоплатне вилучення такої будівлі чи споруди.

Отже, позивачем у спорах про знесення самочинного побудованого нерухомого майна може бути відповідний орган державної влади або орган місцевого самоврядування.

Матеріалами справи не підтверджується, що в період з 1965 року на день розгляду справи у суді виконавчим комітетом Київської міської ради народних депутатів були прийняті рішення щодо винесення попередження будь-яким особам про здійснення самовільного будівництва нерухомого майна, розташованого за адресою: м. Київ, вул. Борщагівська, 100, або прийнято рішення щодо знесення вказаних об’єктів, також відсутні докази звернення відповідних органів до суду з позовом про безоплатне вилучення спірних об’єктів.

Окрім того, відсутні докази щодо накладання за незаконне будівництво адміністративних штрафів відповідно до ст. 97 Кодексу України про адміністративні правопорушення або притягнення відповідних осіб до кримінальної відповідальності згідно ст. 199 Кримінального кодексу 28.12.1960р.

Таким чином, доказами наявними в матеріалах справи, не підтверджується факт самочинного будівництва об’єктів нерухомості.

Крім Того, відповідно до п.3.2. Інструкції про порядок проведення технічної інвентаризації об'єктів нерухомого майна, затвердженої  Наказом Державним комітетом будівництва, архітектури та житлової політики України від 24.05.2001р. №127, виявлені в установленому порядку самочинно  збудовані будинки або  прибудови  до  будинків,  господарські  будівлі  (прибудови), торговельні,  господарські  кіоски та павільйони, металеві гаражі, підлягають  технічній  інвентаризації з внесенням  їх у планові та інші  матеріали.  У  разі  самочинного  будівництва на  оригіналах інвентаризаційної справи, технічного паспорта і копіях планових та оцінювальних  матеріалів, що їх видають власникам, на вільному від записів місці, з лицьового боку проставляють штампи встановленого зразка, зокрема, на планах поверхів будинків штампи повинні містити дані про факт самочинного будівництва, а також  про площу самочинно збудованого будинку. На планах земельних ділянок та в оцінювальних актах також повинна міститися відмітка щодо виявлених самочинно збудованих об’єктів. Пп. 2.1. та 2.4 Інструкції про порядок видачі довідок-характеристик на об’єкти нерухомого майна,  що знаходяться у власності юридичних та фізичних осіб та зареєстровані в бюро технічної інвентаризації, затвердженої наказом Державного комітету України по житлово-комунальному господарству від 30.04.95 № 35, передбачають обов’язкове обстеження нерухомого майна при його відчуженні з занесенням відповідних даних до довідки –характеристики.   

Позивачем не доведено ні  факту обов’язку отримання та зберігання дозвільної документації саме Відповідачами по справі, ні факту невідповідності будівельних робіт такій документації,  ні факту здійснення будівельних робіт взагалі на земельній ділянці  по вул. Борщагівській 100 у м. Києві  після  появи у Позивача власного права користування земельною ділянкою, позовні вимоги  щодо визнання факту самочинного будівництва нерухомості після спливу 40-річного терміну з моменту будівництва спірних об’єктів та до отримання Позивачем права користування земельною ділянкою  є необґрунтованими.    

Як вбачається з матеріалів справи, позивачу було відомо про існування спірного майна з кінця 1960 років, проте доказів вчинення будь-яких дій щодо судового захисту своїх прав позивач суду не надав.

          Крім того, з тексту рішення від 08.06.1965р. № 976 виконавчого комітету Київської міської ради депутатів трудящих вбачається, що спірна земельна ділянка відводилась не позивачу по справі, а організації н/с 62. Доказів про належність вказаної організації позивачу не надано.  

          На запит Господарського суду міста Києва до Центрального архіву Москви надійшла відповідь: «Документы почтового ящика №62 структурного подразделения треста «Киеввузстрой»Министерства высшего образования СССР на хранение в Главное архивное управление города Москвы не поступали».

           До того ж на наданій позивачем "Схемі перспективного генерального плану КШ" (М 1:2000) зазначено,що будівництво на ділянці, що знаходяться під комплексом будівель по вул. Борщагівська 100, генеральним планом не передбачалось.

          Натомість, згідно пояснень відповідача 1, відповідно до Наказу Головного управління по житловому та цивільному будівництву в м. Києві від 07.05.1955р. організація п/с 62, як структурний підрозділ Тресту „Київвузбуд" Міністерства вищої освіти СРСР, було включено до складу Київського міського будівельного тресту-2, правонаступником якого є ВАТ „Трест „Київміськбуд-2".

    Межі земельної ділянки, якою користувався ВАТ „Київміськбуд-2" (а саме земельна ділянка площею 2861 кв.м. по вул. Борщагівська, 100 в м.Києві) були також встановлені на місцевості, про що свідчить технічний звіт по встановленню зовнішніх меж землекористування Будівельно-монтажного управління №51 (структурний підрозділ відповідача 1).

         Пунктом 6 Постанови Верховної ради УРСР „Про земельну реформу" (в редакції Постанови Верховної ради України від 17.02.2004р.) встановлено, що громадяни, підприємства, установи й організації, які мають у користуванні земельні ділянки, надані їм до введення у дію Земельного кодексу Української PCP, повинні до 01 січня 2008 року оформити право власності або право користування землею.

         На виконання вказаної вимоги відповідачем 1 з метою оформлення користування земельною ділянкою були вчинені необхідні юридичні дії, що підтверджується наступними документами; копією звернення ВАТ "Трест Київміськбуд-2" до в.о. Голови КМДА з приводу закріплення земельної ділянки у м. Києві по вул. Борщагівська 100 від 30.05.96., дорученням КМДА щодо розгляду вказаного звернення від 17.06.96р., позитивним висновком щодо даного звернення AT "Київпроект" від 25.09.97., а також іншими документами.

            Отже, включення земельної ділянки, якою користувався ВАТ „Трест „Київміськбуд-2", до складу земельною ділянки, що надавалась у постійне користування позивачу відповідно до Рішення Київської міської ради від 26.09.2002 року №19/179 та Державного акту на право постійного користування землею не відповідає вимогам ч.5 ст. 116, ст. 118 Земельного кодексу України, оскільки земельну ділянку було надано в постійне користуваїшя без її попереднього належного вилучення у землекористувача, який користувався нею на підставі ст. 30 Земельного кодексу України (в редакції 1990р.). Позивачу було відомо про наявність суміжного землекористувача - ВАТ „Трест „Київміськбуд-2", що підтверджується Актом встановлення та погодження меж землекористування від 28.01.1996р., підписаним повноважним представником Позивача.

             У зв'язку із зазначеним, суд у відповідності до ст.4 ГПК України не застосовує акт органу місцевого самоврядування як такого, що прийнятий всупереч вимогам чинного законодавства.

              07 грудня 2004 року між Відкритим акціонерним товариством „Трест „Київміськбуд-2" та Товариством з обмеженою відповідальністю „КС-Київ" було укладено договір купівлі-продажу нерухомого майна, відповідно до п. 1.1. якого Відкрите акціонерне товариство „Трест „Київміськбуд-2" передало у власність, а Товариство з обмеженою відповідальністю „КС-Київ" прийняло у власність нежилі будівлі, що знаходяться за адресою: м.Київ, вул. Борщагівська, 100, а саме: Склади (літ. А) площею -270, 70 кв.м.; Майстерні (літ. Б) площею - 295, 70 кв.м.; Гаражі (літ. В) площею - 46,80 кв.м.; Склади (літ. Г) площею - 101, 70 кв.м.; Прохідна (літ. Д) площею - 10, 70 кв.м.             

        25 січня 2006 року між Товариством з обмеженою відповідальністю „КС-Київ" та Товариством з обмеженою відповідальністю «Ісма-Груп»було укладено договір купівлі-продажу нерухомого майна, відповідно до п. 1.1. якого Товариство з обмеженою відповідальністю „КС-Київ" передало у власність, а Товариство з обмеженою відповідальністю «Ісма-Груп»прийняло у власність нежилі будівлі, що знаходяться за адресою: м.Київ, вул. Борщагівська, 100, а саме: Склади (літ. А) площею -270, 70 кв.м.; Майстерні (літ. Б) площею - 295, 70 кв.м.; Гаражі (літ. В) площею - 46,80 кв.м.; Склади (літ. Г) площею - 101, 70 кв.м.; Прохідна (літ. Д) площею - 10, 70 кв.м.             

         Беручи до уваги вищевикладені обставини  в їх сукупності суд прийшов до висновку, що відповідно до  ст. 328 Цивільного кодексу України у TOB „КС-Київ", а потім у  TOB «Ісма-Груп»виникло право власності на об'єкти нерухомого майна - Склади (літ. А), Майстерні (літ. Б), Гаражі (літ. В), Склади (літ. Г), Прохідна (літ. Д), що розташовуються за адресою: м. Київ, вул. Борщагівська, 100.       

            Таким чином, наявними в матеріалах справи доказами не підтверджується факт самочинного будівництва об'єктів нерухомості.             Набуття права власності на нерухоме майно по вул. Борщагівська 100 у м. Києві відповідачем-1 здійснилось в наслідок процесу приватизації і передачі вказаного майна органом приватизації до статутного фонду відповідача 1, а також договорами купівлі-продажу нерухомого майна між відповідачами від 07.12.04 р.  та від 25.01.06 р. з відповідними реєстраціями в БТІ права власності на нерухоме майно на користь відповідача- 2 та відповідача-3 спростовує самочинність їх будівництва.

Тому уточнена вимога позивача - визнати самочинним будівництвом споруди, нежилі будівлі (літ. А, Б, В, Г, Д), розташовані за адресою: м.Київ, вул. Борщагівська, 100, які складаються  з : склади літ.А, площа -270,70 кв.м; майстерні літ. Б, площа 295,70 кв.м.; гаражі літ В, площа 46,80 кв.м.; склади літ.Г, площа 101,70 кв.м ; прохідна літ.Д, площа 10,70 кв.м, загальна площа 725,60 кв.м. задоволенню не підлягає.

         TOB «Ісма-Груп»законно володіє та користується нерухомим майном, що розташоване на земельній ділянці за адресою: м. Київ, вул. Борщагівська, 100.

         Договір купівлі - продажу від 25.01.2006р., відповідно до якого у TOB «Ісма-Груп»виникло право власності на зазначену нерухомість, у судовому порядку не було визнано недійсним, а тому суд приймає його до уваги як належний і допустимий доказ права власності відповідача - 3 на спірні об'єкти в розумінні статті 35 ГПК України.

        Відповідно до ст.30 Земельного кодексу України (в редакції 1990 р. з наступними змінами і доповненнями), який був чинний на момент завершення приватизації Відповідача 1, п. 2 ст. 377 Цивільного кодексу України та ст. 120 Земельного кодексу України, якщо житловий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, наданій у користування, то у разі їх відчуження до набувача переходить право користування тією частиною земельної ділянки, на якій вони розміщені, та частиною ділянки, яка необхідна для їх обслуговування.

        Враховуючи той факт, що відповідач-1, відповідач-2 та відповідач-3 законно володіли та користувались майном, розташованим на земельній ділянці по вул. Борщагівській, 100 в м. Києві, таке володіння та користування земельною ділянкою, що знаходиться під об'єктами нерухомості, а також необхідна для обслуговування цих об'єктів, не можна вважати самовільним зайняттям земельної ділянки в розумінні ст.212 Земельного кодексу України.

         Відповідно до ст.41 Конституції України, ст.ст. 317, 321 Цивільного кодексу України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право власності є непорушним.

        Матеріалами справи доведено, що  TOB „Ісма Груп" правомірно володіє та користується нерухомим майном, розташованим за адресою: м.Київ, вул. Борщагівська, 100, право власності на зазначене майно перейшло до TOB Ісма Груп" відповідно до Договору купівлі-продажу від 25.01.2006 року.

        Таким чином, вимога позивача до відповідача-3 звільнити  самовільно зайняту земельну ділянку за адресою: м. Київ, вул. Борщагівська, 100 та вимога позивача до відповідача-1 та відповідача-3  привести її у придатний для використання стан шляхом знесення споруд за рахунок Відкритого акціонерного товариства „Трест „Київміськбуд-2" та Товариства з обмеженою відповідальністю «Ісма-Груп» суперечать принципу непорушності права власності на об'єкти нерухомого майна, розташованого на зазначеній земельній ділянці.

         При прийнятті рішення судом взято до уваги п.4.14 Рекомендацій Президії Вищого Господарського суду України «Про практику застосування господарськими судами земельного законодавства»від 02.02.2010р.:

«4.1.4. За змістом статті 377 ЦК України та статті 120 ЗК України до особи, яка набула право власності на житловий будинок, будівлю або споруду переходить право власності або право користування на земельну ділянку, на якій розміщено відповідне нерухоме майно, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача).

З огляду на приписи статті 182, частини 2 статті 331, статті 657 ЦК України покупець нерухомого майна вправі вимагати оформлення відповідних прав на земельну ділянку, зайняту нерухомістю з моменту державної реєстрації переходу права власності на нерухоме майно.

У разі встановлення факту правомірного набуття особою права на нерухоме майно необхідно враховувати, що така особа має право на земельну ділянку, на якій розміщено придбане нею нерухоме майно, та земельну ділянку, необхідну для його обслуговування, і відсутність у цієї особи переоформлених на її ім'я правовстановлюючих документів на земельну ділянку, не може кваліфікуватись як самовільне зайняття земельної ділянки. Враховуючи викладене, у таких випадках положення статті 212 ЗК України застосуванню не підлягають.

Примусове звільнення земельної ділянки шляхом знесення розташованого на ній об'єкта нерухомості, право власності на який оформлено у встановленому законом порядку, порушує права особи, гарантовані статтею 41 Конституції України».

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

В порушення ст. 33 Господарського процесуального кодексу України позивачем не доведено у спосіб встановлений ст. 34 цього ж Кодексу законних підстав для задоволення позовних вимог.  Доводи, викладені у його позовній заяві спростовані у відзивах на позовну заяву та доданими до них документами, а тому суд не знаходить підстав для задоволення позову.

Витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на позивача.

08.06.2010р. в судовому засіданні закінчено розгляд справи. Представник

Позивача не погодився з оголошенням вступної та резолютивної частини рішення, тому в судовому засіданні оголошувалася перерва до 17.06.2010р. для підготовки повного тексту рішення.

Керуючись ст. ст. 49, 82-85 ГПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

        В задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

         Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом 10 днів з дня його прийняття.

   Суддя                                                                                           І.І.Борисенко