Рішення

від 09.06.2010 по справі 50/240

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА



ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №  50/240

09.06.10

За позовом

першого  заступника прокурора  Шевченківського району м. Києва в інтересах держави в особі Управління з питань  комунального майна, приватизації та підприємництва Шевченківської районної у м. Києві ради

до

товариства з обмеженою відповідальністю «МЕГАФОРТ»

про

стягнення 30 801,05 грн.

Суддя Головатюк Л.Д.

Представники:

Від прокуратури

не з’явився

Від позивача       

Кудрявцева Р.М. (дов. від 29.05.2008)

Від відповідача      

не з’явився

В судовому засіданні 09.06.2010 на підставі ст. 85 ГПК України за згодою представника позивача оголошено вступну та резолютивну частини рішення суду.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ :

На розгляд господарського суду м. Києва передані вимоги першого  заступника прокурора  Шевченківського району м. Києва в інтересах держави в особі Управління з питань  комунального майна, приватизації та підприємництва Шевченківської районної у м. Києві ради до товариства з обмеженою відповідальністю «МЕГАФОРТ»про стягнення 30 801,05 грн. заборгованості за договором оренди нежилих приміщень територіальної громади Шевченківського району в. М.Києві № 221/6 від 24.05.2007.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 20.04.2010 порушено провадження у справі № 50/240 та призначено її до розгляду на 19.05.2010.

Представники прокуратури та  відповідача в судове засідання 19.05.2010 не з’явилися, витребувані судом докази не подали, причин неявки суд не повідомили, хоча про час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином.

В судове засідання прибув представник позивача, дав пояснення по справі та  в повному обсязі підтримав заявлене прокурором, через відділ Діловодства суду, клопотання про забезпечення позову шляхом накладення арешту на банківські рахунки відповідача. Однак, прокурором не було наведено суду жодних підстав, які б унеможливили захист його прав, свобод та інтересів без вжиття відповідних заходів. Судом не встановлено обставин, які б вказували на очевидну небезпеку заподіянню шкоди правам, свободам та інтересам позивача, держави. Окрім того, ним не наведено доказів того, що невжиття заходів до забезпечення позову якимось чином може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду. Прокурором та позивачем не представлено доказів, які б свідчили, що відповідач має намір приховати кошти, наявні на банківських рахунках. У зв'язку з наведеним суд відмовив в задоволенні клопотання прокурора про забезпечення позову.

В зв’язку з неявкою представників прокуратури та відповідача, розгляд справи було відкладено на 09.06.2010.

В судове засідання 09.06.2010 з’явився представник позивача, надав додаткові докази та пояснення по справі, позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Представники прокуратури та відповідача  в судове засідання 09.06.2010 повторно  не з’явились, витребувані судом докази не подали, причин неявки суд не повідомили. Відповідач по справі  письмових доказів, відзив на позовну заяву не надав, позовну вимогу по суті у будь-який інший процесуальний спосіб не заперечив.

Через відділ Діловодства боспорського суду від прокурора надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

Особи, які беруть участь у розгляді справи, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві (див. Роз'яснення Президії ВАСУ від 18.09.97р. № 02-5/289 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України").

Відповідач клопотань про відкладення розгляду справи та наявності у нього поважних причин щодо неявки у судове засідання не повідомив, що дає підстави визначити причини його неявки до суду неповажними.

Представник позивача заявив клопотання, відповідно до ст.75 ГПК України, про розгляд справи у відсутності відповідача, посилаючись на неявку його до суду та ухилення від проведення розрахунків.

Керуючись ст. 75 ГПК України суд визнав клопотання позивача обґрунтованим, задовольнив його та вважає за можливе розглянути справу без участі представників відповідача за наявними у справі доказами та матеріалами.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з’ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши пояснення представника позивача, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

У відповідності до ст. 121 Конституції України на органи прокуратури покладені функції захисту інтересів держави, які реалізуються шляхом звернення до суду з відповідною позовною заявою.

У відповідності до ст. 121 Конституції України на органи прокуратури покладені функції захисту інтересів держави, які реалізуються шляхом звернення до суду з відповідною позовною заявою.

Згідно п.6 ст.20 Закону України «Про прокуратуру»прокурор має право звернутись до суду з заявами про захист прав і законних інтересів громадян, держави, а також підприємств та інших юридичних осіб.

У відповідності зі ст. 36-1 Закону України «Про прокуратуру»підставою для представництва інтересів держави є наявність порушень або загрози порушень економічних,  політичних та інших державних  інтересів внаслідок протиправних дій бездіяльності) фізичних або юридичних осіб, що вчиняються у відносинах між ними або з державою.

Згідно із ст. 2 ГПК України прокурор, який звертається до господарського суду в інтересах держави, в позовній заяві самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави, та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також вказує орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Відповідно до резолютивної частини рішення Конституційного суду України від 09.04.99 р. № З-рп/99, прокурори вправі звертатися в господарський суд з позовними заявами в інтересах держави в особі органів державної влади, органів місцевого самоврядування, яким законом надані повноваження органів виконавчої влади. Під поняттям органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції в спірних відносинах, необхідно розуміти орган, на який державою покладено обов'язок здійснення конкретної діяльності у відповідних правовідносинах, спрямованої на захист інтересів держави. Таким органом, відповідно до ст.ст. 6, 7, 13, 143 Конституції України, може виступати орган державної влади чи орган місцевого самоврядування, якому законом надані повноваження органа виконавчої влади.

Судом встановлено, що 24.05.2007 між Управлінням з питань  комунального майна, приватизації та підприємництва Шевченківської районної у м. Києві ради (далі –позивач, орендодавець за договором) та товариством з обмеженою відповідальністю «МЕГАФОРТ»(далі –відповідач, орендар за договором) було укладено договір оренди нежилих приміщень територіальної громади Шевченківського району в. М.Києві № 221/6 (далі –договорів оренди).

Відповідно до умов п.1.1. договору оренди орендодавець,  на  підставі Розпорядження голови Шевченківської районної у м. Києві ради № 101 від 18.05.2007, зобов'язався передати, а орендар - прийняти у строкове платне користування (оренду) нежиле приміщення (будівлю, споруду) (надалі - об'єкт оренди) загальною площею 87.9 кв. їм, а саме н/підвал з орендованою площею 87,9 кв. м, згідно поверхового плану приміщення, розміщене за адресою вул. О.Теліги, 21 -А.

Згідно п.1.2. договору, мета оренди: S1 –87,9 кв.м - підприємства побутового обслуговування населення незалежно від форм власності (ремонт взуття, одягу,дрібної галантереї, дрібних металовиробів,побутової техніки, прання білизни, приймальні пункти хімчистки, склотари).

Об’єкт оренди передається орендарю згідно з актом прийому-передачі, що є невід'ємною частиною даного договору (п.1.3 договору).

Згідно умов п.2.1. договору оренди орендна плата визначається відповідно до Методики розрахунку і порядку використання орендної плати за користування майном територіальної громади Шевченківського району м. Києва, затвердженої рішенням Шевченківської районної у м. Києві ради.

Положеннями п. 2.2. договору передбачено, що за користування об'єктом оренди орендар сплачує орендодавцю орендну плату, розмір якої за перший місяць складає                 8 257,33 (вісім тисяч двісті п'ятдесят сім гривень 33коп.) та ПДВ 1 651,47 грн. всього 9 908,80 грн. (дев'ять тисяч дев'ятсот вісім гривень 80 коп.), далі - згідно невід'ємного додатку до даного договору. Розмір орендної плати за кожний наступний місяць визначається з урахуванням індексу інфляції за попередній місяць.

Згідно п.п. 2.4. та 2.5. договору, орендна плата сплачується орендарем починаючи з дати підписання договору та незалежно від наслідків власної господарської діяльності щомісячно не пізніше 20 (двадцятого) числа поточного місяця на рахунок орендодавця.

Згідно п. 3.2.1. договору, визначений прямий обов’язок орендаря своєчасно і в повному обсязі сплачувати орендні платежі.

Відповідно до умов п. 8.2. договору оренди, строк дії договору встановлений з 24.05.2007 по 15.05.2008р.

Як встановлено судом,  відповідач,  в порушення умов договору та вимог ст. 18 Закону України “Про оренду державного та комунального майна”,  в період з березня по травень 2008 року  не виконав взяті на себе зобов’язання по оплаті  оренди нерухомого майна  і станом на день розгляду справи його заборгованість перед позивачем становить 30 801,05 грн.

Наявність боргу підтверджується повідомленнями про сплату (рахунками-фактурами).

Згідно акту перевірки нежитлового приміщення від 17.06.2009 встановлено, що в зв’язку із закінченням строку дії договору, приміщення не використовується орендарем з 16.05.2008.

Отже, внаслідок укладення договору між сторонами згідно ст. 11 ЦК України, виникли цивільні права та обов’язки. Оскільки між сторонами по справі склалися господарські правовідносини, то до них слід застосовувати положення ГК України як спеціального акту законодавства, що регулює правовідносини у господарській сфері.

Відповідно до абзацу 2 пункту 1 статті 193 ГК України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

У відповідності до ст.ст. 202, 203, 205 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори). Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Статтею 626 ЦК України визначено поняття договору, яким є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно ст. 173 ГК України один суб’єкт господарського зобов’язання повинен вчинити певну дію на користь іншого суб’єкта, а інший суб’єкт має право вимагати від зобов’язаної сторони виконання її обов’язку.

Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України суб‘єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов‘язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов‘язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Зазначене також кореспондується зі ст.ст.525, 526 ЦК України відповідно до яких зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

У відповідності до ст.610 ЦК України порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом                (ст. 612 ЦК України).

Відповідно до ст. 759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов’язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Згідно ст. 762 ЦК України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Статтею 283 ГК України встановлено, що за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Відповідно до ст. 286 ГК України орендна плата –це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності.

Наймач зобов'язаний своєчасно вносити плату за житло. Наймач зобов'язаний самостійно вносити плату за комунальні послуги, якщо інше не встановлено договором найму.(ст. 815 ЦК України).

Згідно з частиною третьою статті 18 Закону України “Про оренду державного та комунального майна” орендар зобов’язаний вносити орендну плату своєчасно і у повному обсязі.

Частина перша статті 19 Закону України “Про оренду державного та комунального майна” встановлює для орендаря обов’язок за користування об’єктом оренди вносити орендну плату незалежно від наслідків господарської діяльності.

Факт наявності боргу у відповідача перед позивачем в сумі 30 801,05 грн. належним чином доведений, документально підтверджений і відповідачем не спростований, а відтак, позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості по орендній платі в сумі  30 801,05 грн. визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ст.33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Відповідач відзиву, пояснень та доказів на спростування обставин, повідомлених позивачем, суду не надав.

Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку, що заявлені позивачем вимоги щодо стягнення з відповідача заборгованості за договором оренди нежилих приміщень територіальної громади Шевченківського району в. М.Києві № 221/6 від 24.05.2007 в сумі 30 801,05 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до ст.ст. 44, 49 ГПК України, державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, від сплати яких позивач звільнений у встановленому законом порядку, стягується з відповідача в доход бюджету пропорційно розміру задоволених вимог.

На підставі викладеного, керуючись Цивільним Кодексом України, ст.ст. 33, 34, 49, 64, 75, 82, 83, 84, 85 ГПК України, суд –

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю  «МЕГАФОРТ»(01135, м. Київ, пр.-т. Перемоги, 1, кв. 47; код ЄДРПОУ 35031818) з будь-якого рахунку виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення на користь Управління з питань  комунального майна, приватизації та підприємництва Шевченківської районної у м. Києві ради (01030, м. Київ, бул. Т.Шевченка, 26/4, код ЄДРПОУ 21532540) основний борг в розмірі 30 801 (тридцять тисяч вісімсот одна) грн. 05 коп.

3. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю  «МЕГАФОРТ»(01135, м. Київ, пр.-т. Перемоги, 1, кв. 47; код ЄДРПОУ 35031818) з будь-якого рахунку виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення в дохід Державного бюджету України державне мито в сумі  308 (триста вісім) грн. 01 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп.

4. Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання, оформленого відповідно до ст. 84 Господарського процесуального кодексу України, та може бути оскаржене в порядку та строки, визначені Господарським процесуальним кодексом України.

5. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

6. Копію рішення розіслати сторонам та прокурору.

Суддя                                                                                                                  Головатюк Л.Д.

                           Дата підписання рішення  21.06.2010