Постанова

від 11.10.2021 по справі п/811/1171/17

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 жовтня 2021 року

м. Київ

справа № П/811/1171/17

адміністративне провадження № К/9901/62566/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Яковенка М. М.,

суддів - Дашутіна І. В., Шишова О. О.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні в касаційній інстанції адміністративну справу № 811/1171/17

за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Соя Агро-Транс до Головного управління ДФС у Кіровоградській області про скасування податкових повідомлень-рішень,

за касаційною скаргою Головного управління ДФС у Кіровоградській області на рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду (суддя Хилько Л. І.) від 10 травня 2018 року та постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду (склад колегії суддів: Юрко І. В., Білак С. В., Шальєва В. А.) від 28 серпня 2018 року,

УСТАНОВИВ:

І. РУХ СПРАВИ

1. У липні 2017 року Товариство з обмеженою відповідальністю Соя Агро-Транс (далі - ТОВ Соя Агро-Транс ) звернулося до суду з адміністративним позовом до Головного управління ДФС у Кіровоградській області, в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення № 0000341406 та № 0000351406 від 06 квітня 2017 року.

2. В обґрунтування позову позивач зазначає, що підприємством не було допущено порушень податкового законодавства, зафіксованих в акті перевірки, господарські операції з наведеними у акті контрагентами, які відповідач поставив під сумнів, підтверджені належним чином складеними і оформленими первинними документами та в повному обсязі відображені в бухгалтерському та податковому обліках. Твердження податкового органу щодо дефектності первинних документів є надуманим.

3. Рішенням Кіровоградського окружного адміністративного суду від 10 травня 2018 року, залишеним без змін постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 28 серпня 2018 року, позов задоволено.

Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення - рішення № 0000341406 та № 0000351406 від 06 квітня 2017 року.

Присуджено на користь ТОВ Соя Агро-Транс судовий збір у розмірі 78 019,51 грн за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Кіровоградській області.

4. Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, 28 вересня 2018 року Головне управління ДФС у Кіровоградській області звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 10 травня 2018 року та постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 28 серпня 2018 року, і ухвалити нове рішення, яким відмовити ТОВ Соя Агро-Транс в задоволенні позову.

5. 28 вересня 2018 року касаційну скаргу Головного управління ДФС у Кіровоградській області на рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 10 травня 2018 року та постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 28 серпня 2018 року передано для розгляду до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду (склад колегії суддів: ОСОБА_1 - головуючий суддя, Гончарова І. А., Ханова Р. Ф.).

6. Ухвалою Верховного Суду від 26 листопада 2018 року, після усунення недоліків, відкрито касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою, встановлено строк для подання відзиву. Витребувані матеріали справи.

7. На підставі розпорядження в. о. заступника керівника апарату Верховного Суду - керівника секретаріату Касаційного адміністративного суду № 2246/0/78-20 від 19 листопада 2020 року призначено повторний автоматизований розподіл цієї справи, у зв`язку з ухваленням Вищою радою правосуддя рішення від 15 жовтня 2020 року № 2830/0/15-20 Про звільнення ОСОБА_1 з посади судді Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду у зв`язку з поданням заяви про відставку .

8. Згідно протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 24 листопада 2020 року, визначено склад колегії суддів: Яковенко М. М. - головуючий суддя, Дашутін І. В., Шишов О. О.

9. Ухвалою Верховного Суду справу прийнято до провадження, закінчено підготовку даної справи до касаційного розгляду та призначено її касаційний розгляд у попередньому судовому засіданні.

10. Станом на час розгляду справи письмового відзиву на касаційну скаргу до Верховного Суду не надходило, що не перешкоджає її розгляду по суті.

IІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ

11. Судами попередніх інстанцій встановлено, що ТОВ Соя Агро-Транс є юридичною особою (код ЄДРПОУ - 36542547), зареєстроване 25 червня 2011 року, перебуває на обліку як платник податків, зокрема, податку на додану вартість. Видами діяльності підприємства є: виробництво олії та тваринних жирів; оптова торгівля зерном, необробленим тютюном, насінням і кормами для тварин.

12. У період з 06 грудня 2016 року по 12 грудня 2016 року Голованівською ОДПІ Головного управління ДФС у Кіровоградській області проведена позапланова виїзна перевірка ТОВ Соя Агро-Транс з питань правильності нарахування, обчислення та сплати податку на додану вартість по взаємовідносинах із ТОВ Даглар , ТОВ Слобітський хліб , ТОВ Укрекспорт Груп та ТОВ Глобл-Реєстр за період з 01 липня 2016 року по 31 серпня 2016 року, за результатами якої 19 грудня 2016 року складено акт № 22/11-04-14-00/36542547.

13. Проведеною перевіркою встановлено порушення ТОВ Соя Агро-Транс вимог пунктів 198.2, 198.3, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України (далі - ПК України), в результаті чого підприємством занижено податок на додану вартість на загальну суму 3 170 807 грн, в тому числі за липень 2016 року на суму 2 142 612 грн, серпень 2016 року на суму 1 028 195 грн та завищено від`ємне значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду за серпень 2016 року на загальну суму 445 090 грн.

14. На підставі висновків акту перевірки контролюючим органом 06 квітня 2017 року винесено податкові повідомлення-рішення :

- № 0000341406, яким ТОВ Соя Агро-Транс донараховано податкові зобов`язання з ПДВ та нараховано штрафні санкції на загальну суму 4 756 210 грн;

- № 0000351406, яким зменшено від`ємне значення по ПДВ на суму 445 090 грн.

15. Вважаючи зазначені податкові повідомлення-рішення протиправними, позивач звернувся до суду з адміністративним позовом.

IІІ. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

16. Суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, задовольняючи позовні вимоги, виходили з того, що позивачем дотримано всіх обов`язкових вимог чинного законодавства, пов`язаних з формуванням податкового кредиту та виникненням податкового зобов`язання.

17. При цьому суди зауважили, що відповідачем, як суб`єктом владних повноважень, не виконано покладеного на нього обов`язку по доказуванню правомірності прийняття спірних рішень. Відповідачем не надано до суду жодних доказів на підтвердження того, що позивач, як платник податків, діяв без належної обачності й обережності і йому було відомо про можливі порушення, які допускали його контрагенти, або, що діловою метою здійснення господарських взаємовідносин із даним суб`єктом господарювання є лише одержання позивачем податкової вигоди.

18. Також суди визнали необґрунтованими твердження відповідача про відсутність у зазначених контрагентів необхідних умов для досягнення результатів господарської, економічної діяльності, оскільки зазначене не є доказом безтоварності розглядуваних операцій та недобросовісності підприємств як платників податків; ці доводи є оцінкою контрагента, за дії та поведінку яких позивач не може нести відповідальність. ПК України не пов`язує право платника податку на податковий кредит з проведенням будь-яких зустрічних перевірок, та не ставить право платника податку на включення до податкового кредиту сум податку на додану вартість в залежність від податкового обліку (стану) інших осіб.

IV. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ

19. Скаржник у своїй касаційній скарзі не погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій про наявність підстав для задоволення позовних вимог, вважає їх необґрунтованими та такими, що підлягають скасуванню, оскільки судами неправильно застосовано норми матеріального права та порушено норми процесуального права, що призвело до ухвалення незаконних судових рішень у справі.

20. В доводах касаційної скарги контролюючий орган цитує норми матеріального та процесуального права, перелічує порушення, які на його думку допущено позивачем та вказує, що під час проведення перевірки встановлено відсутність фактичного здійснення господарських операцій позивача з контрагентами ТОВ Даглар , ТОВ Слобітський хліб , ТОВ Укрекспорт Груп та ТОВ Глобл-Реєстр . Такі висновки зумовлені наявною податковою інформацією щодо сумнівності зазначених платників, відповідно до якої аналіз господарської діяльності ТОВ Даглар , ТОВ Слобітський хліб , ТОВ Укрекспорт Груп та ТОВ Глобл-Реєстр свідчить про неможливість здійснення контрагентами господарських операцій.

21. Крім того скаржник наголошує, що у позивача відсутні сертифікати якості на товар.

V. ОЦІНКА ВЕРХОВНОГО СУДУ

22. Враховуючи положення пункту 2 розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону України № 460-ІХ, а також те, що касаційна скарга на судові рішення у цій справі була подана до набрання чинності цим Законом і розгляд їх не закінчено до набрання чинності цим Законом, Верховний Суд розглядає цю справу у порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом. Отже, застосуванню підлягають положення Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) у редакції, чинній до 08 лютого 2020 року.

23. Верховний Суд, переглянувши оскаржувані рішення судів першої та апеляційної інстанцій в межах доводів та вимог касаційної скарги, на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права у спірних правовідносинах, відповідно до частини першої статті 341 КАС України, виходить з такого.

24. Відповідно до абзацу першого пункту 44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

25. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту (абзац другий пункту 44.1 статті 44 ПК України).

26. Згідно з підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 ПК України податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

27. Відповідно до пункту 198.1 статті 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема, з: придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг (підпункт а ).

28. Пункт 198.3 статті 198 ПК України встановлює, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв`язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

29. У відповідності до пункту 198.2 статті 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

30. Згідно пункту 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

31. Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначає Закон України від 16 липня 1999 року № 996-ХIV Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні (далі - Закон № 996-ХIV).

32. За визначенням статті 1 Закону № 996-XIV (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

33. Відповідно до частини першої статті 9 Закону № 996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

34. Підпунктом 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 ПК України визначено, що господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

35. Аналіз наведених норм свідчить, що правові наслідки у вигляді виникнення у покупця права на формування податкового кредиту з податку на додану вартість виникають за наявності сукупності таких обставин та підстав, зокрема: фактичного (реального) здійснення оподатковуваних операцій та їх документального підтвердження сукупністю юридично значимих (дійсних) первинних та інших документів, які зазвичай супроводжують операції певного виду; наявності у сторін спеціальної податкової правосуб`єктності та належним чином складеної податкової накладної; ділової мети, розумних економічних причин для здійснення операції й подальшого використання придбаного товару (робіт, послуг) у межах господарської діяльності платника.

36. Судами попередніх інстанцій встановлено, що у період діяльності, який перевірявся, ТОВ Соя Агро-Транс мало взаємовідносини щодо закупівлі товарів з наступними контрагентами: ТОВ Даглар , ТОВ Слобітський хліб , ТОВ Укрекспорт Груп та ТОВ Глобл-Реєстр .

37. Зокрема, 10 червня 2016 року між ТОВ Соя Агро-Транс (покупець) та ТОВ Даглар (постачальник) укладено договір поставки № 10/06-16, відповідно до умов якого, постачальник зобов`язувався передати покупцю товар - зерно сої, а покупець зобов`язувався прийняти цей товар і сплатити за нього визначену цим договором ціну.

38. На підтвердження виконання вказаного договору позивачем під час перевірки та до матеріалів справи надано: специфікації № 2 від 01 липня 2016 року, видаткові накладні, податкові накладні, товарно-транспортні накладні, платіжні доручення.

39. Крім того, 30 травня 2016 року між ТОВ Соя Агро-Транс (покупець) та ТОВ Глобол-Реєстр (постачальник) укладено договір поставки № 30/05-16, відповідно до умов якого, постачальник зобов`язувався передати покупцю товар - зерно сої, а покупець зобов`язувався прийняти цей товар і сплатити за нього визначену цим договором ціну.

40. На підтвердження виконання вказаного договору позивачем під час перевірки та до матеріалів справи надано: специфікації № 2 від 01 липня 2016 року, № 3 від 01 серпня 2016 року, видаткові накладні, податкові накладні, товарно-транспортні накладні.

41. Також, 01 серпня 2016 року між ТОВ Соя Агро-Транс (покупець) та ТОВ Слобідський Хліб (постачальник) укладено договір поставки № 01/08-16, відповідно до умов якого, постачальник зобов`язувався передати покупцю товар - зерно сої, а покупець зобов`язувався прийняти цей товар і сплатити за нього визначену цим договором ціну.

42. На підтвердження виконання вказаного договору позивачем під час перевірки та до матеріалів справи надано: специфікації № 1 від 01 серпня 2016 року, видаткові накладні, податкові накладні, товарно-транспортні накладні, платіжні доручення.

43. Крім того, 01 серпня 2016 року між ТОВ Соя Агро-Транс (покупець) та ТОВ Укрекспорт Груп (постачальник) укладено договір поставки № 01/08/2-16, відповідно до умов якого, постачальник зобов`язувався передати покупцю товар - зерно сої, а покупець зобов`язувався прийняти цей товар і сплатити за нього визначену цим договором ціну.

44. Факт виконання сторонами взятих на себе зобов`язань підтверджується наданими позивачем під час перевірки та до матеріалів справи: специфікаціями № 1 та № 2 від 01 серпня 2016 року, № 3 від 26 серпня 2016 року, видатковими накладними, рахунками-фактурами, податковими накладними, товарно-транспортними накладними, платіжними дорученнями.

45. Весь придбаний у контрагентів товар оприбутковано ТОВ Соя Агро-Транс відповідно до картки складського обліку.

46. Також судами встановлено, що позивач на підставі договорів оренди та додаткових угод до них використовував у своїй діяльності вантажні автомобілі.

47. На підставі договорів оренди позивач використовував частину нежитлового приміщення (цеху) яке знаходиться за адресою: м. Первомайськ, Миколаївська область, вул. Чернецького, 110, а також обладнання: прес для віджиму масла та екструдер для зерна.

48. Використовуючи орендоване обладнання, позивач переробив придбану у контрагентів сою на соєву макуху та олію і продав отриману сировину іншим контрагентам.

49. Вищенаведене підтверджується долученими до матеріалів справи копіями договорів, специфікацій, накладних, товарно-транспортних накладних, довіреностей.

50. Оцінивши первинні документи бухгалтерського обліку та податкову звітність ТОВ Соя Агро-Транс , суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про те, що отримання позивачем зерна сої від ТОВ Даглар , ТОВ Слобітський хліб , ТОВ Укрекспорт Груп та ТОВ Глобл-Реєстр , здійснення розрахунків, використання у власній господарській діяльності підтверджується наданими позивачем документами, які також були досліджені контролюючим органом під час проведеної перевірки.

51. Контролюючим органом, у свою чергу, не наведено переконливих доводів, що ґрунтуються на об`єктивній інформації та спростовують факти господарської діяльності, засвідчені вказаними документами, а також не представлено жодних доказів на підтвердження того, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі.

52. Посилання контролюючого органу на податкову інформацію щодо контрагентів позивача як на підставу для відмови в задоволенні позову, правомірно не взято до уваги судами попередніх інстанцій, оскільки податкове законодавство не ставить у залежність податковий облік (стан) певного платника податку від дотримання його контрагентами податкової дисципліни в тому числі тими, які не були безпосередніми постачальниками товару, та правильності ведення ними податкового або бухгалтерського обліку, зокрема, від фактичної сплати контрагентами податків до бюджету, від перебування постачальників за юридичною адресою, а також від їх господарських та виробничих можливостей.

53. Відповідно до правової позиції Верховного Суду викладеній у постанові від 17 листопада 2020 року у справі № 816/5040/14 норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами - постачальниками, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв`язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Порушення певним постачальником товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування податкового кредиту, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг)) не повинен зазнавати негативних наслідків у вигляді позбавлення права на податковий кредит за можливу неправомірну діяльність його контрагента за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагента та злагодженість дій між ними.

54. Зазначене підтверджується і практикою Європейського суду з прав людини: рішення від 09 січня 2007 року (заява № 803/02) у справі Інтерсплав проти України ; рішення від 22 січня 2009 року (заява № 3991/03) Справа БУЛВЕС проти Болгарії ; рішення від 18 березня 2010 року (заява № 6689/03) у справі Бізнес Супорт Центр проти Болгарії .

55. Отже, лише встановлення в ході судового розгляду факту узгодженості дій платника податків з недобросовісними постачальниками з метою незаконного отримання податкових вигод або його обізнаності з такими діями постачальників чи сприяння ухиленню постачальниками товару від виконання податкових зобов`язань може слугувати підставою для відмови у праві на податковий кредит та праві на отримання бюджетного відшкодування. При цьому такі висновки не можуть ґрунтуватися на припущеннях, а повинні бути підтверджені належними, достатніми, достовірними доказами із законних джерел у їх взаємній сукупності.

56. Разом з тим, матеріали справи не містять жодних доказів, які свідчили б про безтоварність операцій позивача та його контрагента. Не наведено відповідачем й обставин та не надано доказів невідповідності господарських операцій цілям та завданням статутної діяльності позивача, їх збитковості або інших обставин, які б окремо або в сукупності свідчили, що вчинення таких операцій не було обумовлено розумними економічними причинами (цілями ділового характеру).

57. За відсутності в матеріалах справи будь-яких доказів, які б свідчили, що господарські операції позивача із вказаними контрагентами були спрямовані на отримання необґрунтованої податкової вигоди, обізнаності платника щодо протиправного характеру діяльності підприємств у ланцюгах постачання, прямої чи опосередкованої причетності до такої протиправної діяльності, наявності недоліків у первинних документах тощо, суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку, що у ТОВ Соя Агро-Транс наявні всі необхідні документи, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського та податкового обліку, для формування витрат та податкового кредиту, а аналіз наданих позивачем первинних документів свідчить про дотримання ним спеціальних вимог щодо документального підтвердження сум валових витрат та податкового кредиту по операціям з ТОВ Даглар , ТОВ Слобітський хліб , ТОВ Укрекспорт Груп та ТОВ Глобл-Реєстр .

58. Ураховуючи вищевикладене, колегією суддів встановлено, що доводи касаційної скарги про порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права не знайшли підтвердження.

59. При цьому посилання відповідачем в касаційній скарзі на відсутність у позивача сертифікатів якості на товар зазначених висновків не спростовує, оскільки сертифікаційні документи на товар, які, в свою чергу, не містять відомостей про учасників та умови господарської операції з поставки, не можуть слугувати підтвердженням або спростуванням реальності господарської операції; сертифікати якості не є документами первинного бухгалтерського або податкового обліку, що фіксують рух активів. А тому навіть їх відсутність не має вирішального значення для встановлення фактичного руху активів у процесі виконання поставок.

60. Верховний Суд погоджується з висновком судів першої та апеляційної інстанцій, що податкові повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Кіровоградській області № 0000341406 та № 0000351406 від 06 квітня 2017 року є протиправними та підлягають скасуванню.

61. Відповідно до частини третьої статті 343 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

На підставі викладеного, керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 КАС України, Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Головного управління ДФС у Кіровоградській області залишити без задоволення.

Рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 10 травня 2018 року та постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 28 серпня 2018 року у справі № 811/1171/17 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач М. М. Яковенко

Судді І. В. Дашутін

О. О. Шишов