Постанова

від 07.10.2021 по справі 161/9369/21

ВОЛИНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 161/9369/21 Головуючий у 1 інстанції: Івасюта Л. В. Провадження № 22-ц/802/1253/21 Категорія: 30 Доповідач: Данилюк В. А.

ВОЛИНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 жовтня 2021 року місто Луцьк

Волинський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді Данилюк В. А.,

суддів Федонюк С. Ю.,Шевчук Л. Я.,

секретаря Ганжи М. І.,

з участю:

позивача ОСОБА_1 ,

відповідача ОСОБА_2 ,

представника відповідача ОСОБА_3 - ОСОБА_4 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , ОСОБА_2 ,про визнання недійсним попереднього договору купівлі-продажу нерухомого майна за апеляційною скаргою відповідача ОСОБА_2 на ухвалу Луцького міськрайонного суду Волинської області від 14 липня 2021 року,

В С Т А Н О В И В:

В травні 2021 року ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до ОСОБА_3 , третя особа на стороні відповідача без самостійних вимог, ОСОБА_2 , про визнання недійсним попереднього договору купівлі-продажу нерухомого майна.

В липні 2021 року від позивача ОСОБА_1 надійшла заява про забезпечення позову.

Заява обґрунтована тим, що предметом позову є визнання недійсним попереднього договору купівлі-продажу нерухомого майна, а саме житлового будинку по АДРЕСА_1 та земельна ділянка площею 0,1146 га, кадастровий номер 0722884800:03:001:4138. Зазначає, що даний будинок та земельна ділянка перебувають в іпотеці, іпотекодержателем є ОСОБА_2 , якому перейшло право вимоги від ТзОВ Преміум Лігал Колекшн . Попередній договір купівлі-продажу нерухомого майна, укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , який оспорюється позивачем у суд,і було укладено зі згоди та в присутності іпотекодержателя ОСОБА_2 ..

Вказує про те, що станом на сьогодні вищевказаний будинок є його єдиним можливим місцем проживання та зазначає, що наявні ризики щодо продажу права вимоги чи житлового будинку третім особам, що може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду, оскільки відчуження чи будь-які інші дії з предметом договору купівлі-продажу, що оспорюється, призведуть до необхідності витребування майна від нових власників, звертаючись з новими позовами і нести додаткові витрати.

Просить суд вжити заходів забезпечення позову, а саме:

1. Накласти арешт на будинок по АДРЕСА_1 та на земельну ділянку площею 0,1146 га, кадастровий номер 0722884800:03:001:413.

2. Заборонити ОСОБА_2 вчиняти будь-які юридично значимі дії щодо будинку по АДРЕСА_1 та земельної ділянки площею 0,1146 га, кадастровий номер 0722884800:03:001:413, в тому числі, але не виключно відчужувати право вимоги щодо вищевказаного майна.

Ухвалою Луцького міськрайонного суду Волинської області від 14 липня 2021 року заяву позивача ОСОБА_1 про забезпечення позову у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору ОСОБА_2 , про визнання недійсним попереднього договору купівлі-продажу нерухомого майна задоволено.

Постановлено накласти арешт на житловий будинок по АДРЕСА_1 .

Накласти арешт на земельну ділянку площею 0,1146 га, кадастровий номер 0722884800:03:001:413.

Заборонено ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_2 ) вчиняти будь-які юридично значимі дії щодо будинку по АДРЕСА_1 та земельної ділянки площею 0,1146 га, кадастровий номер 0722884800:03:001:413, в тому числі, але не виключно відчужувати право вимоги щодо вищевказаного майна.

Ухвалу до негайного виконання надіслано у Луцький районний відділ державної виконавчої служби Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) (вул. Винниченка, 27-А, м. Луцьк) та Центр надання адміністративних послуг у місті Луцьку (вул. Лесі Українки, 35, м. Луцьк).

Не погоджуючись з ухвалою суду, третя особа (на даний час відповідач) ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в якій вказує, що заходи забезпечення позову, вжиті судом, прямо суперечать вимогам процесуального законодавства, грубо порушують його права, ставлять під сумнів неупередженість суду при розгляді позову, просить ухвалу скасувати.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач ОСОБА_1 просить ухвалу суду залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

З ухвали Луцького міськрайонного суду Волинської області від 14 вересня 2021 року, доданої до відзиву на апеляційну скаргу, убачається, що третю особу ОСОБА_2 було замінено на співвідповідача.

Колегія суддів, заслухавши пояснення позивача, відповідача та представника відповідача, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши докази в їх сукупності, перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду в межах доводів апеляційної скарги, дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Судове рішення суду першої інстанції вказаним вимогам закону не відповідає.

Відповідно до частини другої статті 149 ЦПК України забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача.

Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).

У статті 150 ЦПК України встановлені види забезпечення позову, зокрема накладення арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб.

Відповідно до частини третьої статті 150 ЦПК України види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 381/4019/18 (провадження № 14-729цс19) вказано, що: співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд повинен співвідносити негативні наслідки від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів. Необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову .

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 вересня 2020 року в справі № 753/22860/17 (провадження № 14-88цс20) зазначено, що умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача. Гарантії справедливого суду діють не тільки під час розгляду справи, але й під час виконання судового рішення. Зокрема тому, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд повинен врахувати, що вжиття відповідних заходів може забезпечити належне виконання рішення про задоволення позову у разі ухвалення цього рішення, а їх невжиття, - навпаки, ускладнити або навіть унеможливити таке виконання. Конкретний захід забезпечення позову буде домірним позовній вимозі, якщо при його застосуванні забезпечується: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору; можливість ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження прав та охоронюваних інтересів інших учасників справи чи осіб, що не є її учасниками; можливість виконання судового рішення у разі задоволення вимог, які є ефективними способами захисту порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача .

На момент звернення до суду з відповідним позовом право власності на спірний житловий будинок та земельну ділянку належало позивачу, суд, забезпечуючи позов, наклав арешт на майно позивача, при цьому судом вже враховано, що позов забезпечується накладенням арешту на майно відповідача. Така правова позиція викладена у постанові Верховчного Суду від 24 лютого 2021 р. у справі №755/5333/20.

Предметом позову у справі є позовні вимоги немайнового характеру про визнання недійсним попереднього договору купівлі-продажу нерухомого майна, що існувало до порушення права. У разі задоволення позову таке судове рішення не підлягатиме примусовому виконанню у подальшому, а тому суд першої інстанції помилково вважав, що незабезпечення позову в обраний спосіб ускладнить чи унеможливить виконання рішення суду.

Такий правовий висновок викладений Верховним Судом України у постанові від 21 липня 2021 року у справі №295/10464/20 та у постанові від 09 червня 2021 року у справі №646/5878/20.

Необгрунтованим також є застосування заходів забезпечення позову стосовно третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог, щодо заборони вчиняти певні дії, оскільки відсутні підстави вважати, що будь-які дії стосовно нерухомого майна, зокрема, будинку чи земельної ділянки унеможливлять виконання рішення суду про визнання попереднього договору недійсним.

Враховуючи наведене, апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції неправомірно задовольнив заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову, оскільки таке забезпечення позову не відповідає основній меті забезпечення позову - забезпечення реального та ефективного виконання можливого судового рішення, якщо його буде ухвалено на користь позивача, у тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Відповідно до п. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

За таких обставин рішення суду першої інстанції про задоволення заяви про забезпечення позову підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про відмову в задоволенні заяви про забезпечення позову.

Керуючись ст. ст. 374, 376, 381, 382, 383 ЦПК України, апеляційний суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу відповідача ОСОБА_2 задовольнити.

Ухвалу Луцького міськрайонного суду Волинської області від 14 липня 2021 року в даній справі скасувати.

У задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову відмовити.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 11 жовтня 2021 року.

Головуючий

Судді :