Ухвала

від 06.10.2021 по справі 25/76-10

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

УХВАЛА

06.10.2021м. ДніпроСправа № 25/76-10

За заявою Публічного акціонерного товариства "Акціонерний - комерційний банк "КАПІТАЛ" про видачу дублікату наказу суду та поновлення строку для його пред`явлення до виконання у справі:

за позовом Публічного Акціонерного товариства "Акціонерний - комерційний банк "КАПІТАЛ" м. Київ

до Товариства з обмеженою відповідальністю "СТАЛЬПРОМ - Н", м. Нікополь, Дніпропетровська область

про стягнення 1 372 676,83 грн.

Суддя Бєлік В.Г.

Секретар судового засідання Єпік А.М.

Представники:

від позивача (заявника): не з`явився;

від відповідача: не з`явився.

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до господарського суду з позовом до відповідача про стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 1 372 676, 83 грн. за кредитним договором № К37-Д від 23.08.2007 з яких непогашена основна судна заборгованість - 1 012 000, 00 гривень; непогашені відсотки за кредит - 215 457, 18 гривень; пеня за несплачені відсотки - 17 089, 20 гривень; пеня за непогашення основної судної заборгованості - 128 130, 44 гривень.

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 22.04.2010 року позов задоволено у повному обсязі.

11.05.2010 року на виконання рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 12.10.2010 року видано наказ про примусове виконання.

28.09.2021 року від Публічного Акціонерного товариство "Акціонерний - комерційний банк "КАПІТАЛ" до канцелярії Господарського суду Дніпропетровської області надійшла заява вих. № 444 від 02.08.2021 року про видачу дублікату наказу суду та поновлення строку для його пред`явлення до виконання.

Розпорядженням № 1443 від 28.09.2021 призначений повторний автоматизований розподіл справи № 25/76-10.

Відповідно до Протоколу повторного автоматизованого розподілу справи між суддями від 28.09.2021 у зв`язку із звільненням судді ОСОБА_1 з посади, розгляд заяви у справі № 25//76-10 доручено судді Бєлік В.Г.

Пунктом 19.4 Розділу XI "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України в редакції Закону України від 03.10.2017 року №2147-V1II, чинної з 15.12.2017 року, передбачено, що у разі втрати виконавчого документа суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, незалежно від того, суд якої інстанції видав виконавчий документ, може видати його дублікат, якщо стягувач або державний виконавець, приватний виконавець звернувся із заявою про це до закінчення строку, встановленого для пред`явлення виконавчого документа до виконання. Про видачу дубліката виконавчого документа постановляється ухвала у десятиденний строк із дня надходження заяви. За видачу стягувачу дубліката виконавчого документа справляється судовий збір у розмірі 0,03 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Ухвала про видачу чи відмову у видачі дубліката виконавчого документа може бути оскаржена в апеляційному та касаційному порядку.

Ухвалою Господарського суд Дніпропетровської області від 29.09.2021 року заяву Публічного Акціонерного товариства "Акціонерний - комерційний банк "КАПІТАЛ" про видачу дублікату наказу суду та поновлення строку для його пред`явлення до виконання прийнято до розгляду та призначено її до розгляду в судовому засіданні на 06.10.2021 року о 11:20 год.

Представники сторін у призначене судове засідання 06.10.2021 року з розгляду заяви Публічного акціонерного товариства "Акціонерний - комерційний банк "КАПІТАЛ" про видачу дублікату наказу суду та поновлення строку для його пред`явлення до виконання не з`явилися.

Розглянувши заяву Публічного Акціонерного товариства "Акціонерний - комерційний банк "КАПІТАЛ" про видачу дублікату наказу та поновлення строку для його пред`явлення суд встановив наступне.

На виконання рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 22.04.2010 судом видано наказ про його примусове виконання від 11.05.2010 про стягнення з відповідача 1 372 676, 83 грн. та судові витрати по сплаті державного мита у сумі 13 726,76грн. та інформаційно технічного забезпечення судового процесу в сумі 236,00грн.

Позивач стверджує, що зазначений наказ ним втрачено.

15.12.2017 набрав чинності Господарський процесуальний кодекс України в редакції Закону України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» від 03.10.2017 №2147-VIII.

Згідно з п. 19.4 Перехідних положень ГПК України у разі втрати виконавчого документа суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, незалежно від того, суд якої інстанції видав виконавчий документ, може видати його дублікат, якщо стягувач або державний виконавець, приватний виконавець звернувся із заявою про це до закінчення строку, встановленого для пред`явлення виконавчого документа до виконання. Про видачу дубліката виконавчого документа постановляється ухвала у десятиденний строк із дня надходження заяви. За видачу стягувачу дубліката виконавчого документа справляється судовий збір у розмірі 0,03 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Ухвала про видачу чи відмову у видачі дубліката виконавчого документа може бути оскаржена в апеляційному та касаційному порядку.

Відповідно до ст.129 1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

В рішенні Конституційного Суду України від 13.12.2012 р. у справі №18-рп/2012 зазначено, що виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, визначений у законі комплекс дій, спрямованих на захист і поновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави.

Таким чином, право на судовий захист є конституційною гарантією прав і свобод людини і громадянина, а обов`язкове виконання судових рішень складовою права на справедливий судовий захист.

Частиною першою ст.116 ГПК України (в редакції, чинній на момент видачі наказу) встановлено, що виконання рішення господарського суду провадиться на підставі виданого ним наказу, який є виконавчим документом.

Аналіз змісту підпункту 19.4 пункту 19 розділу XI Перехідні положення ГПК України свідчить, що основними критеріями для задоволення заяви про видачу дубліката виконавчого документа є: втрата виконавчого документа (загублення, викрадення, знищення, істотне пошкодження, що унеможливлює його виконання, тощо) та звернення до суду із заявою до закінчення строку, встановленого для пред`явлення виконавчого документа до виконання.

Господарський процесуальний кодекс України не надає суду права відмовити у задоволенні заяви про видачу дубліката наказу з мотивів її необґрунтованості та не зобов`язує стягувача наводити причини втрати наказу.

За встановлення факту невиконання судового рішення видача дубліката наказу не порушує прав боржника та не покладає на нього додаткових зобов`язань, оскільки дублікат наказу має повністю відтворювати втрачений наказ, у тому числі містити дату його видачі. Натомість, відсутність наказу у стягувача унеможливлює виконання рішення суду та порушує його права.

Водночас, обов`язковою умовою для видачі дубліката наказу є звернення до суду з такою заявою в межах встановленого законом строку для пред`явлення його до виконання або його поновлення за рішенням суду (аналогічний висновок щодо умов видачі дубліката виконавчого документа викладено у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 10.04.2018 у справі № 24/234, від 10.09.2018 у справі № 5011-58/9614-2012, від 21.01.2019 у справі № 916/215/15-г, від 23.05.2019 у справі № 5023/1702/12, від 11.11.2019 у справі № 5/229-04, від 01.04.2020 у справі № 916/924/16, від 18.06.2020 у справі № 24/262, від 03.08.2020 у справі № 904/9718/13, від 17.09.2020 у справі № 19/093-12 тощо).

Отже, умовою для видачі дубліката наказу суду є подання відповідної заяви до суду згідно з підпунктом 19.4 пункту 19 розділу XI Перехідні положення ГПК України протягом строку, встановленого для пред`явлення виконавчого документа до виконання, який повинен обчислюватися з урахуванням переривання цього строку та/або його зупинення.

Враховуючи викладене, під час вирішення питання про можливість видачі судом дубліката виконавчого документа на підставі звернення особи до суду з такою заявою обов`язковому з`ясуванню підлягають обставини дотримання заявником строку, встановленого для пред`явлення виконавчого документа до виконання.

Якщо строк для пред`явлення виконавчого документа до виконання не сплив або суд його поновив, то заява про видачу дубліката втраченого документа вважається поданою у межах встановленого для пред`явлення його до виконання строку. Натомість, коли строк для пред`явлення виконавчого документа до виконання сплив, і суд його не поновив, то за результатами розгляду заяви про видачу дубліката втраченого виконавчого документа суд відмовляє у задоволенні цієї заяви (висновок щодо застосування норм права викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 21.08.2019 у справі № 2-836/11 (провадження № 14-308цс19)).

Так, у відповідності до статті 329 Господарського процесуального кодексу України у разі пропуску строку для пред`явлення наказу, судового наказу до виконання з причин, визнаних судом поважними, пропущений строк може бути поновлено. Заява про поновлення пропущеного строку подається до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції, і розглядається в судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Їхня неявка не є перешкодою для вирішення питання про поновлення пропущеного строку. Суд розглядає таку заяву в десятиденний строк.

Встановлюючи, чи пропущено стягувачем строк пред`явлення Наказу до виконання та наявність підстав для його поновлення, суд дійшов наступних висновків.

Згідно з пунктом 1 частини першої, пункту 2 частини 2 статті 21 Закону України "Про виконавче провадження" від 21.04.1999 № 606-XIV (у редакції, чинній на час пред`явлення Наказу суду до примусового виконання згідно із заявою від 3.02.2009, далі Закон № 606-XIV) виконавчі листи та інші судові документи можуть бути пред`явлені до виконання протягом трьох років, строки, зазначені у частині першій цієї статті, встановлюються: для виконання рішень господарських судів з наступного дня після набрання рішенням законної сили.

У Наказі зазначено строк його пред`явлення до виконання до 11.05.2013 року (протягом трьох років з дня набрання рішенням законної сили).

Згідно з пунктом а частини 1 статті 22 Закону № 606-XIV строки пред`явлення виконавчого документа до виконання перериваються пред`явленням виконавчого документа до виконання.

Відповідно до частин 2, 3 цієї статті Закону № 606-XIV після переривання строку пред`явлення виконавчого документа до виконання перебіг строку поновлюється. Час, що минув до переривання строку, до нового строку не зараховується.

Згідно положень статті 23 Закону № 606-XIV державний виконавець відмовляє у прийнятті до провадження виконавчого документа, строк пред`явлення для примусового виконання якого минув, про що виносить відповідну постанову.

Стягувач, який пропустив строк пред`явлення виконавчого документа до виконання, має право звернутись із заявою про поновлення пропущеного строку до суду, який видав відповідний документ, або до суду за місцем виконання. Суд розглядає таку заяву у 10-денний строк, якщо інше не встановлено законом.

По інших виконавчих документах пропущені строки поновленню не підлягають.

З правової конструкції вказаної частини статті 329 Господарського процесуального кодексу України слідує, що пропущений строк для пред`явлення наказу до виконання може бути відновлено з причин, визнаних господарським судом поважними.

Вказана норма пов`язує можливість відновлення процесуального строку з обов`язковою наявністю поважної причини (чи причин) пропуску відповідного строку.

Поновлення пропущеного процесуального строку є правом суду, яким останній користується виходячи із поважності причин пропуску строку та наявності обставин, які об`єктивно перешкоджали стягувачу реалізувати своє право на пред`явлення наказу до виконання протягом законодавчо встановленого терміну.

При цьому, Господарський процесуальний кодекс України не пов`язує право суду поновити пропущений процесуальний строк лише з певним колом обставин, що спричинили пропуск строку, тобто у кожному випадку суд повинен з урахуванням конкретних обставин пропуску строку оцінити доводи, що наведені на обґрунтування заяви про його відновлення, та зробити мотивований висновок щодо поважності чи неповажності причин пропуску строку.

В той же час, поновлення процесуального строку являє собою визнання судом дійсним права вчинити певну процесуальну дію, втраченого внаслідок пропуску заінтересованою особою процесуального строку, який встановлено для його здійснення, з причин, які визнано судом поважними. Поважними визнаються лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення сторони та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами. Якщо поновлення процесуального строку здійснюються за заявою сторони чи прокурора, заявник повинен обґрунтувати поважність причини (причин) пропуску строку, в разі необхідності - з поданням доказів цього за загальними правилами Господарського процесуального кодексу України. Клопотання чи заява про поновлення процесуального строку повинна містити роз`яснення причин пропуску і підстави, з яких заявник вважає ці причини поважними. В клопотанні чи заяві повинні бути докази того, що здійснити відповідні процесуальні дії у визначений строк у заявника не було можливості.

За таких обставин, господарський суд поновлює процесуальний строк, якщо визнає причини пропуску строку поважними. При цьому ж, причини поважності пропуску строку для пред`явлення наказу до виконання оцінюються судом, виходячи з обґрунтування поважності цих причин, наданих доказів за правилами ст. 86 Господарського процесуального кодексу України.

На обґрунтування поважності причин пропуску строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання заявник зазначив, що на підставі постанови Правління Національного банку України (далі скорочено - НБУ) від 20.07.2015 року № 466/БТ "Про віднесення ПАТ "АКЦІОНЕРНО-КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК "КАПІТАЛ" (далі скорочено - ПАТ «АКБ «КАПІТАЛ» або Банк) до категорії неплатоспроможних" виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі скорочено - Фонд) було прийнято рішення від 20.07.2015 року № 140 "Про запровадження тимчасової адміністрації у ПАТ "АКБ "КАПІТАЛ", згідно з яким в ПАТ «АКБ «КАПІТАЛ» запроваджено тимчасову адміністрацію строком на 3 місяці, з 21.07.2015 до 20.10.2015 року включно, та призначено уповноважену особу Фонду на тимчасову адміністрацію в ПАТ "АКБ "КАПІТАЛ» .

Згодом, 29 жовтня 2015 року Правлінням НБУ було прийнято рішення - постанову № 753 "про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ "АКБ "КАПІТАЛ".

Відповідно до вказаної постанови 29.10.2015р. виконавчою дирекцією Фонду було прийнято рішення № 195 «Про початок процедури ліквідації ПАТ "АКБ "КАПІТАЛ" та делегування повноважень ліквідатора банку» , згідно з яким розпочато процедуру ліквідації ПАТ «АКБ «КАПІТАЛ» строком на два роки, з 30.10.2015р. до 29.10.2017р. включно, та призначено уповноважену особою Фонду на ліквідацію ПАТ АКБ «КАПІТАЛ» .

Рішенням виконавчої дирекції Фонду від 04.06.2018р. № 1550 «Про призначення уповноваженої особи Фонду на ліквідацію ПАТ «АКБ «КАПІТАЛ»» з 04.06.2018р. уповноваженою особою Фонду на ліквідацію ПАТ «АКБ «КАПІТАЛ» було призначено та делеговано всі повноваження ліквідатора ПАТ «АКБ «КАПІТАЛ» , визначені Законом № 4452-УІ, зокрема ст.ст. 37, 38, 47-52, 52і , 53 Закону № 4452-VI, окрім повноважень з питань організації реалізації активів банку, провідному професіоналу з питань врегулювання неплатоспроможності банків відділу організації процедур ліквідації неплатоспроможних банків Департаменту управління активами - Білій Ірині Володимирівні.

Одночасно вказаним рішенням Виконавчою дирекцією Фонду було вирішено змінити юридичну адресу Банку та затвердити нову редакцію статуту ПАТ «АКБ «КАПІТАЛ» з новою адресою місцезнаходження Банку, а саме: місто Київ, вул. Хорива, буд. 11-А.

13 травня 2020 року Верховною Радою України був ухвалений Закон № 590-ІХ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення механізму регулювання банківської діяльності» далі скорочено - Закон №590-ІХ).

Заявник також зазначив, що з метою виконання всіх заходів, пов`язаних з ліквідацією ПАТ «АКБ «КАПІТАЛ» , передбачених Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» та Законом № 590-ІХ, виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб 10 серпня 2020 року було прийнято рішення №1484 «Про продовження процедури виведення ПАТ «АКБ «КАПІТАЛ» з ринку і призначення уповноваженої особи» , згідно з яким вирішено: продовжити процедуру виведення ПАТ «АКБ «КАПІТАЛ» з ринку, із урахуванням вимог Закону № 590-ІХ та відповідно до частини п`ятої статті 44 Закону щодо здійснення ліквідаційної процедури системно важливого банку, забезпечуючи виконання заходів щодо управління майном (активами) банку та задоволення вимог кредиторів; призначити уповноваженою особою Фонду на продовження процедури виведення ПАТ «АКБ «КАПІТАЛ» з ринку провідного професіонала з питань ліквідації банків відділу організації процедур ліквідації банків департаменту ліквідації банків Білу І.В. та делегувати останній повноваження, що визначені Законом, зокрема, статтями 37, 38, 47-52, 52', 53 Закону; доручено Уповноваженій особі Фонду забезпечити внесення змін щодо уповноваженої особи Фонду як керівника ПАТ «АКБ «КАПІТАЛ» до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприсмців та громадських формувань.

09.02.2021 року державним реєстратором Подільської районної в місті Києві державної адміністрації Міщенко К.Л. згідно поданої заяви від 28.01.2021 року (код доступу 275611721049) проведено в ЄДР державну реєстрацію відомостей про перебування ПАТ «АКБ «КАПІТАЛ» в процедурі припинення.

12.02.2021 року приватному нотаріусу КМНО Малий О.С. подана заява про проведення в ЄДР державної реєстрації відомостей про зміну керівника ПАТ «АКБ «КАПІТАЛ» (Андрієнко В.М.) на УО Білу І.В. та цього ж дня в ЄДР проведено державну реєстрацію відомостей про зміну керівника ПАТ «АКБ «КАПІТАЛ» (Андрієнко В.М.) на УО Білу І.В.

В зв`язку з наведеним, незаконним керівництвом банку, всупереч вимогам ч.4 ст. 46 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» не в повній мірі було здійснено передачу бухгалтерської та іншої документації банку, в тому числі, судових справ, уповноваженій особі Фонду.

На думку позивача, ці обставини стали реальною перешкодою у відслідкуванні/виявленні всіх судових та виконавчих проваджень, а також, унеможливили своєчасну подачу на виконання виконавчих листів/наказів, виданих на виконання рішень судів, ухвалених на користь банку. Адже, згідно п.4 ч. 1 ст. 48 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» , Фонд під час здійснення ліквідації банку вживає у встановленому законодавством порядку заходів до повернення дебіторської заборгованості банку, заборгованості позичальників перед банком та пошуку, виявлення, повернення (витребування) майна банку, що перебуває у третіх осіб, оновлює інформацію, що міститься у реєстрі Національного банку України.

З дня початку процедури ліквідації банку Фонд приступає до інвентаризації та оцінки майна банку з метою формування ліквідаційної маси банку. До ліквідаційної маси банку включаються будь-яке нерухоме та рухоме майно, кошти, майнові права та інші активи банку (ст.50 Закону). Про існування рішення господарського суду Дніпропетровської області від 25.10.2010р. по справі № 25/76-10 Уповноваженій особі Фонду стало відомо лише під час інвентаризації та оцінки майна банку. Оригінал наказу чи його дублікат в банку відсутні.

Як вбачається з матеріалів справи та зазначалось вище, наказ про примусове виконання рішення господарського суду у справі № 25/76-10 міг бути пред`явлений до виконання до 11.05.2013 року (протягом трьох років з дня набрання рішенням законної сили.

Обставини, якими заявник обґрунтовує пропуск строку для пред`явлення наказу до виконання, виниклі в 2015 році, тобто за два роки після спливу такого строку.

Заявником не надано доказів звернення до органів Державної виконавчої служби з метою з`ясування обставин пред`явлення або ні до примусового виконання наказу господарського суду в період його дії з 11.05.2010 по 11.05.2013

Загальний період пропуску строку для пред`явлення наказу до виконання становить більш ніж вісім років (11.05.2013 - 28.09.2021)

Заявник не обґрунтував і не довів невідворотності обставин, що спричинили пропуск ним строку для пред`явлення Наказу до примусового виконання.

Як наслідок, суд не вбачає обґрунтованих підстав для поновлення позивачу строку на пред`явлення Наказу до виконання.

Згідно частини 4 статті 11 ГПК України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

У рішенні від 03.04.2008 у справі Пономарьов проти України Європейський суд з прав людини зробив висновок про те, що правова система багатьох країн-членів передбачає можливість продовження строків, якщо для цього є обґрунтовані підстави.

Між тим, у пункті 24 рішення Європейського суду з прав людини у справі Надточій проти України та пункті 23 рішення Європейського суду з прав людини у справі Гурепка проти України № 2 наголошується на принципі рівності сторін, одному із складників ширшої концепції справедливого судового розгляду, який передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість відстоювати свою позицію у справі в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом. Як слушно зазначив ЄСПЛ, на зацікавлену сторону покладається обов`язок проявляти належну увагу в захисті своїх інтересів та вживати необхідних заходів, щоб ознайомитись з подіями процесу (рішення Європейського суду з прав людини Богонос проти Росії від 05.02.2004).

Судом встановлено, що заявник мав достатньо часу для реалізації процесуальних прав, передбачених ГПК України, в частині звернення до суду із заявою про поновлення строку на пред`явлення Наказу до виконання та видачу його дублікату.

Згідно із пунктами 1, 2 частини третьої статті 2 Господарського процесуального кодексу України основними засадами (принципами) господарського судочинства є, зокрема, верховенство права та рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість, зокрема, керує ходом судового процесу; роз`яснює у разі необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов`язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій; сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом (пункти 1, 3, 4 частини п`ятої статті 13 ГПК України).

Суд зазначає, що прострочення стягувачем трирічного строку для пред`явлення наказу до виконання та не відновлення його судом є підставою для відмови у видачі дублікату такого наказу, що випливає із положень пункту 19.4 Перехідних положень ГПК України.

За статтями 73, 74 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (частина 2 статті 76, частина1 статті 77, частини 1, 2 статті 79 ГПК України).

Суд відхиляє доводи заявника про те, що про не виконання наказу та відсутність його на виконанні у ДВС заявник дізнався виключно з моменту інвентаризації та оцінки майна банку, оскільки це суперечить іншим доказам у справі.

Наведене свідчить про те, що заявником пропущено строк пред`явлення наказу до виконання з причин, які не можуть бути визнані поважними та такими, що не залежали від його волі.

Виходячи з викладеного, суд не вбачає підстав для задоволення заяви Публічного акціонерного товариства "Акціонерний - комерційний банк "КАПІТАЛ" про видачу дублікату наказу суду та поновлення строку для його пред`явлення до виконання.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 234, 235, 329, пунктом 19.4 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

Відмовити у задоволенні заяви Публічного акціонерного товариства "Акціонерний - комерційний банк "КАПІТАЛ" про поновлення строку для пред`явлення наказу господарського суду Дніпропетровської області від 11.05.2010 у справі № 25/76-10 до виконання.

Відмовити в задоволенні заяви Публічного акціонерного товариства "Акціонерний - комерційний банк "КАПІТАЛ" про видачу дублікату наказу господарського суду Дніпропетровської області від 11.05.2010 у справі № 25/76-10.

Ухвала набирає законної сили в порядку статті 235 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржена в порядку та строки, передбачені розділом IV Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст ухвали складено та підписано - 11.10.2021 року.

Суддя В.Г. Бєлік