Рішення

від 06.10.2021 по справі 475/317/20

ДОМАНІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Доманівський районний суд Миколаївської області

вул. Центральна, 35 м. смт. Доманівка Доманівський район Миколаївська область Україна 56400

e-mail: inbox@dm.mk.court.gov.ua

Справа № 475/317/20

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

06.10.2021смт. Доманівка

Доманівський районний суд Миколаївської області в складі:

головуючої судді: Кривенко О.В.,

за участю секретаря: Маташнюк О.В.,

позивача ОСОБА_1 ,

представника позивача: ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження в залі суду цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до приватного підприємства «Веселий Роздол» про визнання договору оренди землі та додаткової угоди недійсним та застосування наслідків недійсності правочину,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернулась до суду із вищезазначеним позовом в якому просила визнати недійсним договір оренди землі №69 від 06.09.2007 року щодо земельної ділянки площею 7,12 га з кадастровим номером 4822781200:02:000:0093, розташованої в межах території Володимирівської сільської ради Доманівського району Миколаївської області, укладений між ОСОБА_3 та Приватним підприємством «Веселий Роздол» та застосувати наслідки визнання даного договору недійсним - зобов`язати ПП «Веселий Роздол» повернути вказану земельну ділянку в користування позивачу ОСОБА_1 .

В обґрунтування позову вказала, що на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку, ОСОБА_3 належала на праві приватної власності земельна ділянка площею 7,12 га (кадастровий номер 4822781200:02:000:0093), що розташована в межах території Володимирської сільської ради Доманівського району Миколаївської області.

Після смерті ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 вищевказану земельну ділянку площею 7,12 га, кадастровий номер 4822781200:02:000:0093, розташовану в межах території Володимирської сільської ради Доманівського району Миколаївської області, переданої для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, за заповітом від 07.05.2009 р. успадкувала ОСОБА_1 .

ОСОБА_1 на підставі Свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 23.12.2010 р. було видано Державний акт на право власності на земельну ділянку згідно якого ОСОБА_1 є власником земельної ділянки площею 7,12 га кадастровий номер 4822781200:02:000:0093, що розташована в межах території Володимирівської сільської ради Доманівського району Миколаївської області.

06.09.2007 р. між ОСОБА_3 та ПП Веселий Роздол було укладено Договір № 69 оренди вищевказаної земельної ділянки строком на 10 років, який було зареєстровано у Доманівському відділі Миколаївської регіональної філії ДП Центр державного земельного кадастру 12.05.2008 р. за № 040801300144.

Після смерті ОСОБА_3 та набуття права власності на вказану земельну ділянку, обманним шляхом між ОСОБА_1 та ПП Веселий Роздол було укладено додаткову угоду від 04.07.2016 р. до вказаного Договору оренди про збільшення строку зі цього Договору.

У зв`язку з відсутністю оригіналу договору оренди землі між ОСОБА_3 та ПП «Веселий Роздол» ОСОБА_1 отримала від відділу у Доманівському районі Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області копію договору оренди земельної ділянки №69 від 06.09.2007 р., де виявила, що в графі «Орендодавець» договору та графі «Орендодавець» акту приймання-передачі земельної ділянки від імені ОСОБА_3 стоїть підпис, який виконано не ОСОБА_3 .

За таких обставин договір оренди землі № 69 від 06.09.2007 року було підписано від імені ОСОБА_3 сторонньою особою а тому даний договір повинен бути визнаний недійсним.

Враховуючи зазначене, позивачка вважає, що недійсність первісного договору оренди земельної ділянки №69 від 06.09.2007 року є підставою для визнання недійсною похідної від нього додаткової угоди від 04.07.2016 року до договору оренди земельної ділянки АДРЕСА_1 , яка за своєю суттю є угодою про продовження недійсного договору.

Крім того, позивач вважає спірний правочин таким, що укладений з порушенням публічного порядку, що на підставі ст. 228 ЦК України також є самостійною підставою недійсності правочину.

Позивач та її представник ОСОБА_2 в судовому засіданні позовні вимоги підтримали і просили їх задовольнити в повному обсязі, посилаючись на те, що ОСОБА_3 не підписувала договору оренди землі з ПП " Веселий Роздол". Просив застосувати наслідки недійсності правочину, передбачені ст.216 ЦК України та скасувати державну реєстрацію.

Представник відповідач ПП "Веселий роздол" в судове засідання не з`явився, заперечував проти задоволення позову, надав відзив та письмові пояснення. Представник відповідача у відзиві та письмових пояснення зазначив, що 06 вересня 20017 року між ПП Веселий Роздол та громадянкою ОСОБА_3 було укладено договір №69 оренди земельної ділянки, площею 7,12, яка розташована на території Володимирівської сільської ради Доманівського району Миколаївської області та належала Орендодавцю на праві власності. Вказаний договір оренди був зареєстрований у Доманівському відділі Миколаївської регіональної ї ДП Центр державного земельного кадастру 12 травня 2008 року за №040801300144. Договір укладався строком на 10 років. Договір був підписаний особисто Орендодавцем. Копія договору була надана Орендодавцеві та знаходилася в її розпорядженні.

На протязі всієї дії договору оренди ПП Веселий Роздол належним чином виконувало свої обов`язки за умовами договору, в тому числі і щороку сплачувало на користь Орендодавця орендну плату.

Після смерті ОСОБА_3 її спадкоємець ОСОБА_1 , яка повідомила ПП Веселий Роздол про прийняття спадщини та надала відповідний витяг про реєстрацію свідоцтва про спадщину в спадковому реєстрі. На підставі вказаних документів ОСОБА_1 , яка є спадкоємцем за ОСОБА_3 , після смерті орендодавця щороку отримувала орендну плату по договору оренди. Жодної претензії чи то до змісту чи до умов договору оренди землі на протязі дії цього договору ОСОБА_1 не виказувала. В липні 2016 року ОСОБА_1 виявила бажання продовжити співпрацю з ПП Веселий Роздол щодо оренди належної їй земельної ділянки. У зв`язку з цим між сторонами було укладено додаткову угоду від 04.07.2016 року до вказано вище договору оренди землі. Вказаною додатковою угодою було збільшено дію договору з 10 років до 25 років та доповнено пункт 19 Договору положенням щодо умов передачі у заставу або до статутного фонду права оренди земельної ділянки. Всі інші умови договору були залишені сторонами без змін, угода була підписана особисто позивачем в приміщенні офісу ПП Веселий Роздол в смт.Доманівка. В подальшому ця додаткова угода була зареєстрована в Державному реєстрі прав на нерухоме майно. Факт укладання додаткової угоди до договору підтверджується позивачем особисто в позовній заяві та додатками до позовної заяви, а саме копія додаткової угоди додається до позовної заяви та зазначено, що оригінал знаходиться у позивача.

ОСОБА_1 в момент укладання та підписання додаткової угоди, а саме 04.07.2016 року, під час обговорення її умов та положень, вона була ознайомлена безпосередньо з договором оренди, його умовами, мала всі можливості оцінити та порівняти підпис орендодавця -з договорі.

Крім того, підписанням додаткової угоди, зміною та доповненням цією угодою окремих умов договору оренди та згода на залишення всіх інших умов договору без змін свідчить про ознайомлення позивача безпосередньо з договором оренди та про підтвердження безпосередньо Позивачем цього договору та його умов у тому вигляді, який прийняв договір після підписання додаткової угоди.

До того ж позивач вже від свого імені передав земельну ділянку ПП Веселий Роздол у користування на умовах оренди, про що був складений та підписаний відповідний акт передачі земельної ділянки.

Підстав для задоволення позовних вимог відповідач не вбачає.

Окрім того, представник відповідача подав заяву про застосування строку позовної давності, оскільки ОСОБА_1 звернулась до суду в травні 2020 року, тобто після сплину строку позовної давності, оскільки позивач в липні 2016 року вже знала про наявність договору оренди, бачила його особисто, була ознайомлена з його умовами.

Вислухавши представника позивача, повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов до наступного висновку.

В судовому засіданні встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_2 в смт Веселинове Миколаївської області померла ОСОБА_3 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 .

До складу її спадщини увійшла земельна ділянка площею 7,12 га, кадастровий номер 4822781200:02:000:0093, що належала померлій на підставі Державного акта на право власності на земельну ділянку серії ЯБ №827737, виданого на підставі розпорядження Доманівської районної державної адміністрації від 29 грудня 2005 року №606.

Відповідно до копії заповіту від 07 травня 2009 року ОСОБА_3 заповіла все майно, що на день смерті належати їй та на яке вона за законом матиме право ОСОБА_1 , який посвідчено державним нотаріусом Веселинівської державної нотаріальної контори Миколаївської області Євстратовою О.М.

Відповідно до копії державного акту серії ЯЛ № 639911 ОСОБА_1 отримала державний акт на право власності на земельну ділянку на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 23 грудня 2010 року за реєстром №1-1212 у власність на земельну ділянку площею 7,1152 га кадастровий номер 4822781200:02:000:0093.

За життя спадкодавця 06.09.2007 року укладено договір оренди №69 спадкової земельної ділянки ОСОБА_3 з ПП «Веселий Роздол» в особі директора Молдованенка М.О.

Відповідно до п. 1, 2 даного договору, орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка знаходиться на території Володимирівської сільської ради, загальною площею 7,12 га.

За умовами п.8 договору сторони погодили, що договір укладено на 10 років.

Договір зареєстрований у Доманівському відділ Миколаївської регіональної філії ДП «Центр державного земельного кадастру» про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 12 травня 2008 за № 040801300144.

Згідно акту про передачу та прийом земельної ділянки в оренду, що у Доманівському відділ Миколаївської регіональної філії ДП «Центр державного земельного кадастру» про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 12 травня 2008 за № 040801300144 орендодавець ОСОБА_3 передала, а ПП «Веселий Роздол» орендар прийняв земельну ділянку в розмірі 7,12 га у фактичне користування.

04.07.2016 між ОСОБА_1 та ПП «Веселий Роздол» в особі ОСОБА_4 укладений додаткову угоду до договору оренди земельної ділянки від 12.05.2008 року, зареєстровану у відділі економічного розвитку і торгівлі Доманівської районної державної адміністрації 05.07.2016 р. за №15285085.

Для вирішення питання про підроблення підпису на договорі була проведена посмертна судово - почеркознава експертиза.

При цьому, відповідно до змісту висновку судово-почеркознавчої експертизи №21-136, виконаної експертами Миколаївського відділення Одеського Науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України від 29.04.2021 року, згідно висновку якого підпис від імені померлої ОСОБА_3 у графі «Орендодавець» у договорі оренди землі №69 від 06.09.2007 р., укладеного між ОСОБА_3 та ПП «Веселий Роздол» та графі «Орендодавець» в акті прийому-передачі земельної ділянки, виконаний не ОСОБА_3 , а іншою особою.

Тому договір оренди землі укладений з відповідачем позивач вважає недійсним, просить застосувати наслідки недійсності правочину.

З метою захисту своїх порушених прав позивач звернулась до суду з даним позовом.

Так, за змістом статті 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема договори та інші правочини, інші юридичні факти.

Згідно частини першої статті 15, частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Правовідносини, пов`язані з набуттям права оренди на земельні ділянки, укладенням договорів оренди землі регулюються Земельним кодексом України, Законом України "Про оренду землі", Законом України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень".

Згідно з ст. 1 Закону України "Про оренду землі", оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону України "Про оренду землі", відносини, пов`язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

Статтею 93 Земельного кодексу України визначено, що право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.

За частиною першою статті 14 Закону України "Про оренду землі" (тут і далі - у редакції, чинній на дату виникнення спірних правовідносин ), договір оренди землі укладається у письмовій формі і за бажанням однієї із сторін може бути посвідчений нотаріально.

У відповідності до статті 17 ЗУ "Про оренду землі", об`єкт за договором оренди землі вважається переданим орендодавцем орендареві з моменту державної реєстрації права оренди, якщо інше не встановлено законом.

Нормами ст.125 Земельного кодексу України (у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) визначено, що право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

За частиною першою статті 15 Закону України "Про оренду землі", істотними умовами договору оренди землі є: об`єкт оренди (кадастровий номер, місце розташування та розмір земельної ділянки); строк дії договору оренди;орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, способу та умов розрахунків, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату.

За згодою сторін у договорі оренди землі можуть зазначатися інші умови.

Згідно із частиною першою статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін (частина четверта цієї ж статті).

Відповідно до законодавчого визначення правочином є перш за все вольова дія суб`єктів цивільного права, що характеризує внутрішнє суб`єктивне бажання особи досягти певних цивільно-правових результатів - набути, змінити або припинити цивільні права та обов`язки. Здійснення правочину законодавством може пов`язуватися з проведенням певних підготовчих дій учасниками правочину (виготовленням документації, оцінкою майна, інвентаризацією), однак сутністю правочину є його спрямованість, наявність вольової дії, що полягає в згоді сторін взяти на себе певні обов`язки (на відміну, наприклад, від юридичних вчинків, правові наслідки яких наступають у силу закону незалежно від волі його суб`єктів). У двосторонньому правочині волевиявлення повинно бути взаємним, двостороннім і спрямованим на досягнення певної мети; породжуючи правовий наслідок, правочин - це завжди дії незалежних та рівноправних суб`єктів цивільного права.

Частиною третьою статті 203 ЦК України передбачено, що волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Порушення вимог законодавства щодо волевиявлення учасника правочину є підставою для визнання його недійсним у силу припису частини першої статті 215 ЦК України, а також із застосуванням спеціальних правил про правочини, вчинені з дефектом волевиявлення - під впливом помилки, обману, насильства, зловмисної домовленості, тяжкої обставини.

Як у частині першій статті 215 ЦК України, так і у статтях 229 - 233 ЦК України, йдеться про недійсність вчинених правочинів, тобто у випадках, коли існує зовнішній прояв волевиявлення учасника правочину, вчинений ним у належній формі (зокрема, шляхом вчинення підпису на паперовому носії), що, однак, не відповідає фактичній внутрішній волі цього учасника правочину.

У тому ж випадку, коли сторона не виявляла свою волю до вчинення правочину, до набуття обумовлених ним цивільних прав та обов`язків правочин є таким, що не вчинений, права та обов`язки за таким правочином особою не набуті, а правовідносини за ним - не виникли.

За частиною першою статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Стаття 207 ЦК України встановлює загальні вимоги до письмової форми правочину. Так, на підставі частини першої цієї статті правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Частиною ж другою цієї статті визначено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Отже, підпис є невід`ємним елементом, реквізитом письмової форми договору, а наявність підписів має підтверджувати наміри та волевиявлення учасників правочину, а також забезпечувати їх ідентифікацію.

Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди (частина перша статті 638 ЦК України).

У разі ж якщо сторони такої згоди не досягли, такий договір є неукладеним, тобто таким, що не відбувся, а наведені в ньому умови не є такими, що регулюють спірні відносини.

Правочин, який не вчинено (договір, який не укладено), не може бути визнаний недійсним. Наслідки недійсності правочину також не застосовуються до правочину, який не вчинено.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 22 січня 2020 року в справі № 674/461/16-ц (провадження № 61-34764св18) суд зробив висновок, що "підпис є обов`язковим реквізитом правочину, вчиненого в письмовій формі. Наявність підпису підтверджує наміри та волю й фіксує волевиявлення учасника (-ів) правочину, забезпечує їх ідентифікацію та цілісність документу, в якому втілюється правочин. Внаслідок цього підписання правочину здійснюється стороною (сторонами) або ж уповноваженими особами".

Таким чином у сторони договору - орендодавця ОСОБА_3 було відсутнє волевиявлення на укладення спірного договору, даний договір не було підписано орендодавцем, тобто договір оренди землі від 06.09.2007 не містить усіх істотних умов, що вказує про неукладеність спірного договору.

Якщо сторони не досягли згоди з усіх істотних умов, такий договір є неукладеним, тобто таким, що не відбувся, а наведені в ньому умови не є такими, що регулюють спірні відносини. Правочин, який не вчинено (договір, який не укладено), не може бути визнаний недійсним.

Аналогічні висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 червня 2020 року у справі № 145/2047/16-ц (провадження № 14-499цс19) .

Враховуючи наведене, оскільки суд встановив, що спірний договір оренди землі від 06.09.2007 року є неукладеним, тому у задоволенні позову в частині визнання договору недійсним слід відмовити саме з підстав обрання позивачем неефективного способу захисту, оскільки неможливо визнати неукладений правочин недійсним.

Відмова у задоволенні позову через обрання неефективного (неналежного) способу захисту не позбавляє позивача права заявити негаторний позов про повернення земельної ділянки, в разі наявності для цього підстав.

Стосовно вимоги позивача про застосування наслідків недійсності правочину шляхом повернення позивачу земельної ділянки, суд зазначає про наступне.

Згідно з частиною 1 статті 216 Цивільного кодексу України, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю.

У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Отже, реституція як спосіб захисту цивільного права застосовується лише у разі наявності між сторонами укладеного договору, який є нікчемним або який визнано недійсним. У зв`язку з цим вимога про повернення майна, переданого на виконання недійсного правочину, за правилами реституції може бути пред`явлена лише стороні недійсного правочину, при цьому проведення реституції в односторонньому порядку законодавцем не передбачена.

Вказаний висновок також викладено постанові постанові Верховного Суду від 20 квітня 2021 року у справі № 922/2811/19.

Зважаючи, що позивач заявила про наслідки недійсності фактично неукладеного правочину, що у свою чергу не допускає реституції, суд дійшов висновку про відмову у задоволені позову в цій частині.

Окрім того вимога щодо скасування державної реєстрації є похідною, тому підстав для її задоволення також немає, в позові та в уточненні до позову вона заявлена не була, лише при розгляді справи представник позивача послався на необхідність скасувати державну реєстрацію. Суд не вправі виходити за межі позовних вимог, в тому числі, застосовувати інший спосіб захисту права аніж той який вибрав позивач, за виключенням випадку, коли визначені законом способи захисту не є ефективними. Належним та ефективним способом захисту прав позивача з врахуванням вимог ст. 16 ЦК України та позицій Верховного Суду є не скасування державної реєстрації прав та їх обтяжень про право оренди, а скасування запису про проведену державну реєстрацію права оренди земельної ділянки

Суд зазначає, що позивач, обираючи такий спосіб захисту як застосування наслідків недійсності до неукладеного правочину обрала неналежний спосіб захисту порушеного права, що є самостійною підставою для відмови у позові.

Суд не бере до уваги посилання представника відповідача та не дає оцінку доказам щодо пропуску позивачем строку позовної давності через наступне.

Застосування наслідків пропуску строку позовної давності, тобто відмови у позові, має місце у разі наявності підстав для задоволення позову, але закінчення строку. У разі відсутності підстав для задоволення позову підставою для відмови у позові є необґрунтованість позовних вимог.

Зважаючи на те, що позов не підлягає задоволенню через обрання позивачем неефективного способу захисту, пропуск строку позовної давності не може бути підставою для відмови в його задоволенні.

Відповідно до ч 2 п.2 ст. 141 ЦПК України, судові витрати, пов"язані з розглядом справи, покладаються , у разі відмови в позові- на позивача.

Керуючись ст.ст. 5, 76, 133, 141, 258, 264,265 , 295-300 ЦПК , суд

В И Р І Ш И В:

В задоволені позовних вимог ОСОБА_1 до приватного підприємства «Веселий Роздол» про визнання недійсними договору оренди земельної ділянки № 69 від 06.09.2007р., щодо земельної ділянки площею 7,12 га (кадастровий номер 4822781200:02:000:0093), розташованої в межах території Володимирської сільської ради Доманівського району Миколаївської області, укладеного між ОСОБА_3 та Приватним підприємством Веселий Роздол , зареєстрований у Доманівському відділі Миколаївської регіональної філії ДП Центр державного земельного кадастру 12.05.2008 р. за № 040801300144, та додаткової угоди від 04.07.2016 р. до договору оренди земельної ділянки № 040801300144 від 12.05.2008p., зареєстровану у відділі економічного розвитку і торгівлі Доманівської районної державної адміністрації 05.07.2016 р. за №15285085 та застосування наслідків недійсності правочину - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Миколаївського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом тридцяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 12.10.2021 року

Суддя : О. В. Кривенко