Ухвала

від 04.10.2021 по справі 488/3043/20

КОРАБЕЛЬНИЙ РАЙОННИЙ СУД М. МИКОЛАЄВА

КОРАБЕЛЬНИЙ РАЙОННИЙ СУД М. МИКОЛАЄВА

Справа № 488/3043/20

Провадження № 2/488/536/21 р.

УХВАЛА

Іменем України

04.10.2021 року м. Миколаїв

Корабельний районний суд м. Миколаєва

у складі: головуючої по справі судді - Чернявської Я.А.

за участю секретаря судового засідання - Кривопішиної О.С.,

за участю прокурора - Чорнобривець Д.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Окружної прокуратури міста Миколаєва в інтересах держави в особі Миколаївської обласної державної адміністрації до Миколаївської міської ради, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , де третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Державне підприємство "Миколаївське лісове господарство" про визнання незаконним та скасування рішення міської ради, визнання недійсним державного акту на право власності на земельну ділянку та її повернення , -

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Корабельного районного суду міста Миколаєва перебуває цивільна справа за позовом Окружної прокуратури міста Миколаєва в інтересах держави в особі Миколаївської обласної державної адміністрації до Миколаївської міської ради, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , де третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Державне підприємство "Миколаївське лісове господарство" про визнання незаконним та скасування рішення міської ради, визнання недійсним державного акту на право власності на земельну ділянку та її повернення.

04.10.2021 року на адресу суду від представника відповідача ОСОБА_2 - адвоката Давидової О.Ю. надійшло клопотання про зупинення провадження у справі на підставі п. 10 ч. 1 ст. 252 ЦПК України, яке мотивоване наступним.

Позовні вимоги у даній справі обґрунтовані тим, що при прийнятті оскаржуваного рішення міської ради були порушені вимоги містобудівної документації, законодавства про захист водних ресурсів, зокрема, що земельна ділянка знаходиться у межах прибережної захисної смуги, внаслідок чого надання спірної земельної ділянки у приватну власність є незаконним.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12 червня 2019 року у справі № 487/10128/14-ц (провадження № 14-473цс18) зазначала що, зайняття земельної ділянки водного фонду з порушенням ЗК України та ВК України необхідно розглядати як непов`язане з позбавленням володіння порушення права власності держави чи відповідної територіальної громади. У такому разі позовну вимогу про зобов`язання повернути земельну ділянку слід розглядати як негаторний позов, який можна заявити впродовж усього часу тривання порушення прав законного володільця відповідної земельної ділянки водного фонду (п. 71 постанови Великої Палати Верховного Суду від 28 листопада 2018 року у справі № 504/2864/13-ц, а також п. 96 постанови Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі № 653/1096/16-ц). Власник земельної ділянки водного фонду може вимагати усунення порушення його права власності на цю ділянку, зокрема, оспорюючи відповідні рішення органів державної влади чи органів місцевого самоврядування, договори або інші правочини, та вимагаючи повернути таку ділянку.

У той же час, Велика Палата Верховного Суду своєю ухвалою від 19 січня 2021 року у цивільній справі № 359/3373/16 прийняла до розгляду справу за позовом першого заступника прокурора Київської області в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України та ДП Бориспільське лісове господарство до Щасливської сільської ради Бориспільського району Київської області, ТОВ Березова роща , ТОВ Сілквей комунікейшн про визнання недійсним рішень органу місцевого самоврядування, державних актів на право власності на земельні ділянки, свідоцтв про право власності на земельні ділянки, рішень про державну реєстрацію прав власності на об`єкти нерухомості, договорів іпотеки та витребування земельних ділянок з чужого незаконного володіння.

При цьому, як вбачається з мотивувальної частини даної ухвали. Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 23 грудня 2020 року справу передано на розгляд Великої Палати Верховного Суду відповідно до ч. 3 ст. 403 ЦПК України.

Обґрунтовуючи підставу для передачі справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду, колегія суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду послалася на таке.

Суди першої та апеляційної інстанцій у цій справі, встановивши, що заступник прокурора Київської області пред`явив свій позов щодо визнання недійсними рішень Щасливеької сільської ради та витребування земельних ділянок після спливу позовної давності, про застосування якої просили відповідачі, дійшли висновку про те, що у задоволенні його позову слід відмовити.

Водночас суди вважали, що для відновлення права власності держави на незаконно вилучені землі лісового фонду ефективним способом захисту є віндикаційний позов.

Аналогічних правових висновків дійшов Верховний Суд у складі колегій судців Першої, Другої та Третьої судових палат Касаційного цивільного суду у постановах від 02 грудня 2020 року у справі № 183/1615/16 (провадження № 61-14809ев19), від 25 листопада 2020 року у справі № 363/1266/18 (провадження № 61-6405св20), від 18 листопада 2020 року у справі № 367/3529/15-ц (провадження № 61-3082св19), від 04 листопада 2020 року у справі № 372/1884/17 (провадження № 61-6079св19), від 11 грудня 2019 року у справі № 367/3487/15-ц (провадження № 61-18599св18), від 29 квітня 2020 року у справі № 372/3917/15 та ін.

Крім того, Велика Палата Верховного Суду, переглядаючи справу № 368/1158/16-ц, у постанові від 30 травня 2018 року, погодилась із висновками судів попередніх інстанцій про те, що вимога про витребування земельної ділянки лісового фонду з незаконного володіння приватної особи в порядку статті 388 ЦК України є ефективним способом захисту права власності держави на землі цієї категорії.

Разом з тим Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у постанові від 04 лютого 2020 року у справі № 911/3311/17 дійшов протилежного висновку та зазначив, що зайняття земельної ділянки лісогосподарського призначення з порушенням положень ЗК України та ЛК України треба розглядати як не пов`язане з позбавленням володіння порушення права власності держави чи відповідної територіальної громади. У такому разі позовну вимогу про зобов`язання повернути земельну ділянку слід розглядати як негаторний позов, який можна заявити впродовж усього часу тривання порушення прав законного володільця відповідної земельної ділянки.

Власник земельної ділянки лісогосподарського призначення може вимагати усунення порушення його права власності на цю ділянку, зокрема, оспорюючи відповідні рішення органів державної влади чи органів місцевого самоврядування та вимагаючи повернути таку ділянку.

Тому повернення земельної ділянки лісогосподарського призначення державі слід розглядати як негаторний, а не віндикаційний позов, який можна заявити впродовж усього часу тривання порушення прав законного володільця цієї ділянки.

Аналогічний правовий висновок також наведено Верховним Судом у складі колегій суддів Касаційного господарського суду в постановах від 04 лютого 2020 року у справах № 911/3574/17 та 911/3897/17 та від 03 вересня 2020 року у постанові № 911/3449/17.

Ураховуючи викладене, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду вважає, що вимогу про витребування земельної ділянки лісового фонду на користь держави слід розглядати як віндикаційний позов, до якого можна застосувати позовну давність, а відтак слід відступити від висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах у раніше прийнятих постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду, а саме від 04 лютого 2020 року у справах № 911/3574/17, № 911/3311/17, № 911/3897/17 та від 03 вересня 2020 року у справі № 911/3449/17.

З огляду на зазначене Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про обґрунтованість підстав передачі цієї справи на її розгляд відповідно до частини третьої статті 403 ЦПК України та для забезпечення правової визначеності та єдності судової практики прийняла цю справу до розгляду.

Крім того, Великою палатою Верховного Суду будо прийнято до розгляду справу № 488/2807/17 з посиланням на те, що вирішення питання додержання принципу пропорційності втручання у право мирного володіння майном особи за рішенням про витребування земельної ділянки у придатному для використання стані шляхом знесення розташованого на ній об`єкта нерухомості (житлового будинку з господарськими будівлями і спорудами), можливості або неможливості такого втручання за певних обставин справи, порядку такого знесення та відновлення попереднього стану земельної ділянки (зокрема, за чий рахунок), а також визначення ефективних компенсаційних механізмів відшкодування збитків добросовісного набувача від таких заходів (зокрема, в частині компенсації вартості забудови земельної ділянки) становить виключну правову проблему, а також враховуючи, що у справах за аналогічних підстав та фактичних обставин Велика Палата Верховного Суду, як і Касаційний цивільний суд, не вирішувала зазначеного питання.

Прокурор у судовому засіданні заперечувала проти задоволення зазначеного клопотання.

Представник відповідача ОСОБА_2 - адвоката Давидової О.Ю. у заяві, яка надійшла на адресу суду, просила розглядати заяву про зупинення провадження у справі без її участі.

Суд, взявши до уваги позиції та доводи сторін у справі, вважає клопотання про зупинення провадження у справі обґрунтованим, та таким що підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Згідно ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Відповідно до п. 10 ч. 1 ст. 252 ЦПК України суд може за заявою учасника справи, а також з власної ініціативи зупинити провадження у справі у випадку перегляду судового рішення у подібних правовідносинах (у іншій справі) у касаційному порядку палатою, об`єднаною палатою, Великою Палатою Верховного Суду.

Провадження у справі зупиняється у випадку, встановленому пунктом 10 частини першої статті 252 цього Кодексу, - до закінчення перегляду в касаційному порядку (п. 14 ч. 1 ст. 253 ЦПК України).

Оскільки розгляд позовних вимог у даній справі безпосередньо пов`язаний із результатом розгляду Великою Палатою Верховного Суду подібних правовідносин у справах № 359/3373/16 та № 488/2807/17, суд вважає, що є достатні підстави для задоволення клопотання представника відповідача та зупинення провадження у справі, до отримання правового висновку (виготовлення повного тексту постанови) Великої Палати Верховного Суду у справі № 359/3373/16 та у справі № 488/2807/17.

Керуючись ст. 55, п. 10 ч. 1 ст. 252, 258, 260, 351-355 Цивільного процесуального кодексу України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Зупинити провадження у справі за позовом Окружної прокуратури міста Миколаєва в інтересах держави в особі Миколаївської обласної державної адміністрації до Миколаївської міської ради, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , де третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Державне підприємство "Миколаївське лісове господарство" про визнання незаконним та скасування рішення міської ради, визнання недійсним державного акту на право власності на земельну ділянку та її повернення до отримання правового висновку (виготовлення повного тексту постанови) Великої Палати Верховного Суду у справі № 359/3373/16 та у справі № 488/2807/17.

Зобов`язати сторін повідомити Корабельний районний суд м. Миколаєва про результати розгляду Великою Палатою Верховного Суду справи № 359/3373/16 та справи № 488/2807/17 та надати відповідні докази.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Миколаївського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення шляхом подачі апеляційної скарги.

У разі, якщо ухвалу було постановлено без участі особи, яка її оскаржує, зазначений строк обчислюється з дня вручення їй відповідної ухвали суду.

Суддя: Яна Анатоліївна Чернявська