Рішення

від 11.10.2021 по справі 640/21923/21

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 жовтня 2021 року м. Київ № 640/21923/21

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого Бояринцевої М.А., при секретарі судового засідання Кравченку Я.В.,

за участю представників сторін:

від позивача - Євстіфєєв Ю.В., Хасін І.Б.,

від відповідача - Кушнір Л.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом ОСОБА_1

до Міністерства юстиції України в особі Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України

про визнання протиправними та скасування постанов,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом, в якому просить:

1. визнати неправомірними та скасувати:

постанову заступника начальника Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України від 21.07.2021 у ВП № 61093142 про стягнення виконавчого збору в сумі 17 466 568,05 грн;

постанову заступника начальника Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України від 28.07.2021 про відкриття ВП № 66184804 з примусового виконання постанови про стягнення з позивача виконавчого збору в сумі 17 466 568,05 грн;

постанову заступника начальника Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України від 30.07.2021 у ВП № 66184804 про арешт коштів ОСОБА_1 ;

постанову заступника начальника Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України від 30.07.2021 у ВП № 66184804 про арешт майна ОСОБА_1 ;

постанову заступника начальника Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України від 30.07.2021 у ВП № 66184804 про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи ОСОБА_1 ;

2. зобов"язати відповідача усунути порушення прав ОСОБА_1 шляхом виключення з усіх реєстрів та баз даних інформації про арешт її коштів та майна.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач посилається на Конституцію України, закони України Про виконавче провадження , Про іпотеку та зазначає про протиправність стягнення з ОСОБА_1 виконавчого збору в розмірі 10% від загального розміру заборгованості позичальника - ТОВ ГП Автек , оскільки виконавчий збір підлягає стягненню у розмірі 10% від фактично отриманих від реалізації земельних ділянок коштів та за рахунок предмету іпотеки.

Представник відповідача заперечив по суті заявлених позовних вимог з огляду на положення Конституції України, закони України Про виконавче провадження , Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів та зазначив, що державним виконавцем діючи виключно у межах та у спосіб визначений Законом винесені постанови про стягнення виконавчого збору та постанови про арешт коштів та майна боржника.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.

На примусовому виконанні у відділі примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України перебувало виконавче провадження № 61093142 по примусовому виконанню виконавчого листа Макарівського районного суду Київської області № 1016/196/12 від 25.03.2014 про звернення стягнення на заставне майно, передане в іпотеку відповідно до договору іпотеки від 23.01.08 р., № 010/14/03/352 (зі змінами та доповненнями), укладеного між АТ Райффайзен Банк Аваль та ОСОБА_1 , а саме:

земельну ділянку площею 4,3309 га, кадастровий № 3222789200:02:015:0043, розташована за адресою: Макарівський район, Ясногородська сільська рада, цільове призначення: ведення індивідуального садівництва, що належить ОСОБА_1 , на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯЖ № 037486, виданого Макарівською райдержадміністрацією Київської області 21.12.2007 на підставі розпорядження Макарівської райдержадміністрації від 12.12.2007 № 5235;

земельну ділянку площею 2,5774 га, кадастровий № 3222789200:03:035:0057, розташована за адресою: Макарівський район, Ясногородська сільська рада, цільове призначення: ведення індивідуального садівництва, що належить ОСОБА_1 на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯЕ № 960888, виданого Макарівською райдержадміністрацією Київської області 08.11.2007 на підставі розпорядження Макарівської райдержадміністрації від 25.10.2007 № 4162;

земельну ділянку площею 3,0352 га, кадастровий № 3222789200:03:035:0058, розташована за адресою: Макарівський район, Ясногородська сільська рада; цільове призначення: ведення індивідуального садівництва, належить ОСОБА_1 , на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯЕ № 960889, виданого Макарівською райдержадміністрацією Київської області 08.11.2007 на підставі розпорядження Макарівської райдержадміністрації від 25.10.2007 №4162;

земельну ділянку площею 8,6164 га, кадастровий № 3222789200:03:034:0048, розташована за адресою: Макарівський район, Ясногородська сільська рада, цільове призначення: ведення індивідуального садівництва, що належить ОСОБА_1 , на підставі державного акту на право власності на земельку ділянку серії ЯЕ № 815381, виданого Макарівською райдержадміністрацією Київської області 08.11.2007 на підставі розпорядження Макарівської райдержадміністрації від 25.10.2007 № 4162;

земельну ділянку площею 3,145 га, кадастровий № 3222789200:02:021:0026, розташована за адресою: Макарівський район, Ясногородська сільська рада, цільове призначення: ведення індивідуального садівництва, що належить ОСОБА_1 , на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯЖ № 037445, виданого Макарівською райдержадміністрацією Київської області 21.12.2007 на підставі розпорядження Макарівської райдержадміністрації від 12.12.2007 № 5234;

земельну ділянку площею 3,267 га, кадастровий № 3222789200:02:016:0044, розташована за адресою: Макарівський район, Ясногородська сільська рада, цільове призначення: ведення індивідуального садівництва, що належить ОСОБА_1 , на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯЖ № 037446, виданого Макарівською райдержадміністрацією Київської області 21.12.2007 на підставі розпорядження Макарівської райдержадміністрації від 12.12.2007 №5234;

земельну ділянку площею 1,9941 га, кадастровий № 3222789200:03:009:0021, розташована за адресою: Макарівський район, Ясногородська сільська рада, цільове призначення: ведення індивідуального садівництва, що належить ОСОБА_1 , па підставі державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯЕ № 960773, виданого Макарівською райдержадміністрацією Київської області 31.10.2007 на підставі розпорядження Макарівської райдержадміністрації від 25.10.2007 № 4063;

земельну ділянку площею 3,4973 га, кадастровий № 3222789200:02:021:0043, розташована за адресою: Макарівський район, Ясногородська сільська рада; цільове призначення: ведення індивідуального садівництва, що належить ОСОБА_1 на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯЖ № 037447, виданого Макарівською райдержадміністрацією Київської області 21.12.2007 на підставі розпорядження Макарівської райдержадміністрації від 12.12.2007 № 5234;

земельну ділянку площею 3,2200 га, кадастровий № 3222789200:02:016:0003, розташована за адресою: Макарівський район, Ясногородська сільська рада, цільове призначення: ведення садівництва, що належить ОСОБА_1 , на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯЖ № 216828, виданого на підставі договору міни № 3474 від 23.04.2008;

земельну ділянку площею 6,4960 га, кадастровий № 3222789200:02:016:0056, розташована за адресою: Макарівський район, Ясногородська сільська рада, цільове призначення: ведення садівництва, що належить ОСОБА_1 , на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯЖ № 216827, виданого на підставі договору міни № 3474 від 23.04.2008;

земельну ділянку площею 2,6179 га, кадастровий № 3222789200:02:019:0027, розташована за адресою: Макарівський район, Ясногородська сільська рада, цільове призначення: ведення садівництва, що належить ОСОБА_1 , на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯЖ № 216826, виданого на підставі договору міни № 3474 від 23.04.2008;

земельну ділянку площею 17,5637 га, кадастровий № 3222789200:02:015:0059, розташована за адресою: Макарівський район, Ясногородська сільська рада, цільове призначення: ведення садівництва, що належить ОСОБА_1 , на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯЖ № 216874, виданого на підставі договору міни № 3474 від 23.04.2008,

в рахунок погашення кредитної заборгованості Товариства з обмеженою відповідальністю Група підприємств Автек на користь Публічного акціонерного товариства Райффайзен Банк Аваль за Генеральною кредитною угодою № 010/14/268 від 23.01.08 р., та Кредитними договорами, укладеними в її рамках у розмірі 22 334 144,29 дол. США, що за офіційним курсом НБУ станом на 20.02.12 р. складає 178 411 844,83 грн.

Визначено спосіб реалізації предмета іпотеки - шляхом проведення прилюдних торгів в межах процедури виконавчого провадження з початковою ціною реалізації кожної земельної ділянки на рівні не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб`єктом оціночної діяльності/незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій.

28.05.2021 на адресу відповідача від стягувача - АТ Райффайзен Банк Аваль надійшла заява про повернення зазначеного виконавчого документа відповідно до пункту 1 частини першої статті 47 Закону України Про виконавче провадження .

На підставі вказаної заяви, постановою заступника начальника відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України від 21.07.2021 № 61093142 виконавчий документ повернуто стягувачу.

21.07.2021 заступником начальника відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України винесено постанову у ВП № 61093142 про стягнення з боржника ОСОБА_1 виконавчого збору у розмірі 17 466 568,05 грн.

Постановою заступника начальника Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України від 28.07.2021 відкрито виконавче провадження № 66184804 з примусового виконання постанови про стягнення з позивача виконавчого збору.

Постановою заступника начальника Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України від 30.07.2021 у ВП № 66184804 накладено арешт на грошові кошти ОСОБА_1 , що містяться на відкритих рахунках, а також на кошти на рахунках, що будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів боржника, крім коштів, що містяться на рахунках накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом, та належать боржнику.

Постановою заступника начальника Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України від 30.07.2021 у ВП № 66184804 накладено арешт на майно ОСОБА_1 .

Постановою заступника начальника Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України від 30.07.2021 у ВП № 66184804 звернуто стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи ОСОБА_1 .

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із статтею 1 Закону України від 02.06.2016 № 1404-VIII "Про виконавче провадження" (в редакції, яка діяла на час спірних правовідносин, далі - Закон № 1404-VIII) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Частиною першою статті 5 Закону № 1404-VIII передбачено, що примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".

Виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії (частина перша статті 18 Закону № 1404-VIII).

Відповідно до частини другої статті 18 Закону № 1404-VIII виконавець зобов`язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 26 Закону №1404-VIII виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону, за заявою стягувача про примусове виконання рішення.

Приписами частини п`ятої статті 26 Закону №1404-VIII обумовлено, що виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов`язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей. У постанові про відкриття виконавчого провадження за рішенням, примусове виконання якого передбачає справляння виконавчого збору, державний виконавець зазначає про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі, встановленому статтею 27 цього Закону.

Статтею 27 Закону № 1404-VIII визначено, що виконавчий збір - це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби. Виконавчий збір стягується з боржника до Державного бюджету України.

Виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає примусовому стягненню, поверненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом, заборгованості із сплати аліментів.

Державний виконавець виносить одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження постанову про стягнення виконавчого збору (крім виконавчих документів про стягнення аліментів).

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 37 Закону №1404-VІІІ виконавчий документ повертається стягувачу, якщо він подав письмову заяву про повернення виконавчого документа.

За правилами частини п`ятої статті 37 Закону №1404-VIII повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених цією статтею, не позбавляє його права повторно пред`явити виконавчий документ до виконання протягом строків, встановлених статтею 12 цього Закону.

Приписами частини третьої статті 40 Закону №1404-VІІІ встановлено, що у разі повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених пунктами 1, 3, 4, 6 частини першої статті 37 цього Закону, закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 4, 6, 9 (крім випадку, передбаченого частиною дев`ятою статті 27 цього Закону), 11, 14 і 15 частини першої статті 39 цього Закону, якщо виконавчий збір не стягнуто, державний виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня повернення виконавчого документа (закінчення виконавчого провадження) виносить постанову про стягнення виконавчого збору, яку виконує в порядку, встановленому цим Законом.

Відповідно до частини четвертої статті 42 Закону №1404-VІІІ на стадії розподілу стягнутих з боржника грошових сум згідно з вимогами цього Закону або у випадку повернення виконавчого документа стягувачу чи закінчення виконавчого провадження у разі необхідності примусового стягнення з боржника витрат виконавчого провадження виконавцем виноситься постанова про їх стягнення.

Виходячи з системного аналізу наведених норм права суд зазначає, що виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає примусовому стягненню не пізніше наступного робочого дня з дня повернення виконавчого документа стягувачу.

При цьому, суд не бере до уваги доводи позивача, що підставою для стягнення виконавчого збору у межах виконавчого провадження про стягнення із боржника коштів є здійснення державним виконавцем дій з фактичного виконання рішення, а розмір виконавчого збору обраховується як 10 відсотків від фактично стягнутої суми, оскільки наведені положення Закону діяли у редакції Закону №1404-VІІІ, що діяла до 28 серпня 2018 року, а виконавче провадження відкрито у січні 2020 року.

Зазначена позиція суду грунтується на висновках, викладених в постанові Верховного Суду від 08 липня 2021 року у справі №480/5242/19

Разом з тим, як встановлено судом, виконавче провадження № 61093142 здійснювалось по виконанню виконавчого листа Макарівського районного суду Київської області № 1016/196/12 від 25.03.2014 про звернення стягнення на заставне майно, передане в іпотеку відповідно до договору іпотеки від 23.01.08 р. № 010/14/03/352 (зі змінами та доповненнями), укладеного між АТ Райффайзен Банк Аваль та ОСОБА_1 в рахунок погашення кредитної заборгованості Товариства з обмеженою відповідальністю Група підприємств Автек на користь Публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" в розмірі 178 411 844,83 грн. за станом на 20.02.2012.

Відповідно, виконавчий збір підлягає обрахуванню як 10 відсотків від вартості заставного майна, а не суми заборгованості за Генеральною кредитною угодою №010/14/268 від 23.01.08 та Кредитними договорами, укладеними між ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" та ТОВ "Група підприємств Автек".

Наведене свідчить, що стягнення з ОСОБА_1 виконавчого збору в сумі 17466568,05 грн не відповідає положенням статті 27 Закону №1404-VІІІ.

Разом з тим, як вбачається з матеріалів виконавчого провадження № 61093142, державним виконавцем в порядку примусового виконання реалізовано земельні ділянки з кадастровим № 3222789200:02:016:0056, № 3222789200:02:015:0043, № 3222789200:02:016:0044, № 3222789200:02:016:0003, № 3222789200:02:021:0026, № 3222789200:02:019:0027, № 3222789200:03:009:0021, № 3222789200:03:034:0048, № 3222789200:02:021:0043.

На підставі розпоряджень № 61093142 від 13.04.2021 та № 61093142 від 14.04.2021, державним виконавцем здійснено розподіл стягнутих з боржника грошових сум та платіжними дорученнями № 6710 від 13.04.021 та № 6738 від 14.04.2021 погашено виконавчий збір відповідно до виконавчого провадження № 61093142.

Згідно із вказаними платіжними дорученнями, державним виконавцем стягнуто з ОСОБА_1 виконавчий збір в розмірі 309585, 39 грн, який обраховано як 10% від коштів перерахованих стягувачу, що відповідає обставинам справи та положенням Закону № 1404-VIII.

При цьому, суд враховує доводи позивача, що відповідно до частини першої статті 11 Закону України Про іпотеку майновий поручитель несе відповідальність перед іпотекодержателем за невиконання боржником основного зобов`язання виключно в межах вартості предмета іпотеки.

Суд зазначає, що накладенням арешту на все майно та кошти позивача як фізичної особи, відповідач фактично позбавляє позивача на задоволення первісних потреб щодо життєдіяльності людини.

Закон України "Про виконавче провадження" не позбавляє права іпотекодержателя повторно звернутися із заявою про примусове виконання рішення суду у разі повернення виконавчого документа стягувачу (частина п"ята статті 37).

Статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" визначено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Відповідно до статті 1 Протоколу № 1 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

У своїх висновках Європейський суд з прав людини неодноразово нагадував, що перша та найважливіша вимога статті 1 Першого протоколу полягає в тому, що будь-яке втручання публічної влади в право на мирне володіння майном має бути законним: друге речення пункту 1 дозволяє позбавлення власності лише "на умовах, передбачених законом", а пункт 2 визнає, що держави мають право здійснювати контроль за користуванням майном шляхом введення в дію "законів" (рішення у справах "Амюр проти Франції", "Колишній король Греції та інші проти Греції" та "Малама проти Греції"). "Майном" може бути як "існуюче майно", так і активи, включаючи вимоги, стосовно яких особа може стверджувати, що вона має принаймні "легітимні сподівання" на реалізацію майнового права (рішення у справі "Ганс-Адам ІІ проти Німеччини"). "Легітимні сподівання" за своїм характером повинні бути більш конкретними, ніж просто надія й повинні ґрунтуватися на законодавчому положенні або юридичному акті, такому як судовий вердикт (рішення у справі "Копецький проти Словаччини").

За таких обставин, суд приходить до висновку про протиправність постанови заступника начальника Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України від 21.07.2021 у ВП № 61093142 про стягнення виконавчого збору в сумі 17 466 568,05 грн та, як наслідок, постанови про відкриття виконавчого провадження від 28.07.2021 № 66184804, та постанов винесених в межах даного виконавчого провадження.

Суд акцентує увагу на тому, що відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Такий підхід узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини. Так, у пункті 110 рішення від 23 липня 2002 року у справі "Компанія "Вестберґа таксі Актіеболаґ" та Вуліч проти Швеції" Суд визначив, що "…адміністративні суди, які розглядають скарги заявників стосовно рішень податкового управління, мають повну юрисдикцію у цих справах та повноваження скасувати оскаржені рішення. Справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення податкових штрафів має саме податкове управління.".

В контексті наведеного суд зазначає, що відповідачем під час розгляду даної адміністративної справи не доведено правомірність постанови заступника начальника Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України від 21.07.2021 у ВП № 61093142 про стягнення виконавчого збору в сумі 17 466 568,05 грн; постанови заступника начальника Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України від 28.07.2021 про відкриття ВП № 66184804 з примусового виконання постанови про стягнення з позивача виконавчого збору в сумі 17 466 568,05 грн; постанови заступника начальника Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України від 30.07.2021 у ВП № 66184804 про арешт коштів ОСОБА_1 ; постанови заступника начальника Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України від 30.07.2021 у ВП № 66184804 про арешт майна ОСОБА_1 ; постанови заступника начальника Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України від 30.07.2021 у ВП № 66184804 про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи ОСОБА_1 .

З урахуванням наведеного, суд приходить до висновку про обгрунтованість позовних вимог в частині визнання протиправними та скасування вказаних постанов.

При цьому, суд зазначає, що інші доводи сторін не впливають на суть встановлених порушень.

Так, у справі Серявін та інші проти України (заява № 4909/04), рішення від 10 лютого 2010 року (набуло статусу остаточного 10 травня 2011 року), п. 58 Європейський Суд з прав людини повторив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія А, № 303А, п. 29).

Щодо позовних вимог в частині зобов"язання відповідача усунути порушення прав ОСОБА_1 шляхом виключення з усіх реєстрів та баз даних інформації про арешт її коштів та майна, суд зазначає наступне.

Відповідно до частин третьої, четвертої статті 56 Закону №1404-VІІІ арешт накладається у розмірі суми стягнення з урахуванням виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів та основної винагороди приватного виконавця на все майно боржника або на окремі речі.

Копії постанов, якими накладено арешт на майно (кошти) боржника, виконавець надсилає банкам чи іншим фінансовим установам, органам, що здійснюють реєстрацію майна, реєстрацію обтяжень рухомого майна, в день їх винесення.

У порядку, встановленому цією статтею, виконавець, в провадженні якого знаходиться виконавче провадження, за заявою стягувача чи з власної ініціативи може накласти арешт на грошові кошти, які перебувають на рахунках (вкладах) чи на зберіганні у банках, інших фінансових установах і належать особі, яка має заборгованість перед боржником, яка підтверджена судовим рішенням, яке набрало законної сили (частина десята статті 56 Закону №1404-VІІІ).

Відповідно до частин третьої, четвертої статті 59 Закону №1404-VІІІ у разі виявлення порушення порядку накладення арешту, встановленого цим Законом, арешт з майна боржника знімається згідно з постановою начальника відповідного відділу державної виконавчої служби, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець.

Підставами для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини є:

1) отримання виконавцем документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом;

2) надходження на рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця суми коштів, стягнених з боржника (у тому числі від реалізації майна боржника), необхідної для задоволення вимог усіх стягувачів, стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження та штрафів, накладених на боржника;

3) отримання виконавцем документів, що підтверджують про повний розрахунок за придбане майно на електронних торгах;

4) наявність письмового висновку експерта, суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання щодо неможливості чи недоцільності реалізації арештованого майна боржника у зв`язку із значним ступенем його зношення, пошкодженням;

5) відсутність у строк до 10 робочих днів з дня отримання повідомлення виконавця, зазначеного у частині шостій статті 61 цього Закону, письмової заяви стягувача про його бажання залишити за собою нереалізоване майно;

6) отримання виконавцем судового рішення про скасування заходів забезпечення позову;

7) погашення заборгованості із сплати періодичних платежів, якщо виконання рішення може бути забезпечено в інший спосіб, ніж звернення стягнення на майно боржника;

8) отримання виконавцем документального підтвердження наявності на одному чи кількох рахунках боржника коштів, достатніх для виконання рішення про забезпечення позову;

9) підстави, передбачені пунктом 1 -2 розділу XIII "Прикінцеві та перехідні положення" цього Закону;

10) отримання виконавцем від Державного концерну "Укроборонпром", акціонерного товариства, створеного шляхом перетворення Державного концерну "Укроборонпром", державного унітарного підприємства, у тому числі казенного підприємства, яке є учасником Державного концерну "Укроборонпром" або на момент припинення Державного концерну "Укроборонпром" було його учасником, господарського товариства, визначеного частиною першою статті 1 Закону України "Про особливості реформування підприємств оборонно-промислового комплексу державної форми власності", звернення про зняття арешту в порядку, передбаченому статтею 11 Закону України "Про особливості реформування підприємств оборонно-промислового комплексу державної форми власності".

У всіх інших випадках арешт може бути знятий за рішенням суду.

З урахуванням наведеного суд приходить до висновку, що належним способом захисту порушених прав позивача є зобов`язання відповідача зняти арешт з майна та коштів ОСОБА_1 , накладеного в межах виконавчого провадження № 66184804, оскільки арешт в межах ВП № 61093142 припинений постановою про повернення виконавчого документа стягувачу від 21.07.2021.

Виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, які містяться в матеріалах справи, суд приходить до висновку про обгрунтованість позовних вимог, тому позов визнається таким, що підлягає задоволенню.

Відповідно до статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись статтями 139, 241-243, 246, 287 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) до Міністерства юстиції України в особі Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України (вул. Архітектора Городецького, 13, м. Київ, 01001, код ЄДРПОУ 00015622) про визнання протиправними та скасування постанов задовольнити.

2. Визнати протиправною та скасувати постанову заступника начальника Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України від 21.07.2021 у ВП № 61093142 про стягнення виконавчого збору в сумі 17 466 568,05 грн.

3. Визнати протиправною та скасувати постанову заступника начальника Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України від 28.07.2021 про відкриття виконавчого провадження № 66184804 з примусового виконання постанови про стягнення з ОСОБА_1 виконавчого збору в сумі 17 466 568,05 грн;

4. Визнати протиправною та скасувати постанову заступника начальника Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України від 30.07.2021 у ВП № 66184804 про арешт коштів ОСОБА_1 .

5. Визнати протиправною та скасувати постанову заступника начальника Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України від 30.07.2021 у ВП № 66184804 про арешт майна ОСОБА_1 .

6. Визнати протиправною та скасувати постанову заступника начальника Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України від 30.07.2021 у ВП № 66184804 про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи ОСОБА_1 .

7. Зобов`язати Міністерство юстиції України в особі Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України зняти арешт з майна та коштів ОСОБА_1 , накладеного в межах виконавчого провадження № 66184804.

8. Стягнути з Міністерства юстиції України в особі Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України (вул. Архітектора Городецького, 13, м. Київ, 01001, код ЄДРПОУ 00015622) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) судовий збір у розмірі 14 982 (чотирнадцять тисяч дев`ятсот вісімдесят дві) грн.

Рішення суду набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України. Рішення суду може бути оскаржено за правилами, встановленими ст. ст. 293, 295 - 297, 287 КАС України.

Суддя М.А. Бояринцева

Повний текст постанови складений 11.10.2021