Постанова

від 07.12.2021 по справі 640/21923/21

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 640/21923/21 Прізвище судді (суддів) першої інстанції: Бояринцева М.А.,

Суддя-доповідач Кобаль М.І.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 грудня 2021 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого Кобаля М.І.,

суддів Костюк Л.О., Степанюк А.Г.

при секретарі Хмарській К.І.

за участю:

представника позивача: Євстіфєєва Ю.В.

представника апелянта: Чубенко К.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 11 жовтня 2021 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Міністерства юстиції України в особі Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України про визнання протиправними та скасування постанов, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач) звернулася до суду з адміністративним позовом до Міністерства юстиції України в особі Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України (далі по тексту - відповідач, Мін`юст, Департамент ДВС Мін`юсту) в якому просила:

1) визнати неправомірними та скасувати:

- постанову заступника начальника Відділу примусового виконання рішень Департамент ДВС Мін`юсту від 21.07.2021 року по ВП № 61093142 про стягнення виконавчого збору в сумі 17 466 568,05 грн.;

- постанову заступника начальника Відділу примусового виконання рішень Департаменту ДВС Мін`юсту від 28.07.2021 року про відкриття ВП № 66184804 з примусового виконання постанови про стягнення з позивача виконавчого збору в сумі 17 466 568,05 грн.;

- постанову заступника начальника Відділу примусового виконання рішень Департаменту ДВС Мін`юсту від 30.07.2021 року у ВП № 66184804 про арешт коштів ОСОБА_1 ;

- постанову заступника начальника Відділу примусового виконання рішень Департаменту ДВС Мін`юсту від 30.07.2021 року у ВП № 66184804 про арешт майна ОСОБА_1 ;

- постанову заступника начальника Відділу примусового виконання рішень Департаменту ДВС Мін`юсту від 30.07.2021 року у ВП № 66184804 про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи ОСОБА_1 ;

2) зобов`язати відповідача усунути порушення прав ОСОБА_1 шляхом виключення з усіх реєстрів та баз даних інформації про арешт її коштів та майна.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 11 жовтня 2021 року значений позов задоволено.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій останній просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким в задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що судом першої інстанції було порушено норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Заслухавши суддю-доповідача, заслухавши представників сторін, які з`явилися у призначене судове засідання, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін, виходячи з наступного.

Згідно із ч. 1 ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Частиною 1 ст. 242 КАС України передбачено, що рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Як вірно встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, на примусовому виконанні у відділі примусового виконання рішень Департаменту ДВС Мін`юсту перебувало ВП № 61093142 по примусовому виконанню виконавчого листа Макарівського районного суду Київської області № 1016/196/12 від 25.03.2014 року про звернення стягнення на заставне майно, передане в іпотеку відповідно до договору іпотеки від 23.01.2008 р., № 010/14/03/352 (зі змінами та доповненнями), укладеного між АТ Райффайзен Банк Аваль та ОСОБА_1 , а саме:

- земельну ділянку площею 4,3309 га, кадастровий № 3222789200:02:015:0043, розташована за адресою: Макарівський район, Ясногородська сільська рада, цільове призначення: ведення індивідуального садівництва, що належить ОСОБА_1 , на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯЖ № 037486, виданого Макарівською райдержадміністрацією Київської області 21.12.2007 на підставі розпорядження Макарівської райдержадміністрації від 12.12.2007 № 5235;

- земельну ділянку площею 2,5774 га, кадастровий № 3222789200:03:035:0057, розташована за адресою: Макарівський район, Ясногородська сільська рада, цільове призначення: ведення індивідуального садівництва, що належить ОСОБА_1 на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯЕ № 960888, виданого Макарівською райдержадміністрацією Київської області 08.11.2007 на підставі розпорядження Макарівської райдержадміністрації від 25.10.2007 № 4162;

- земельну ділянку площею 3,0352 га, кадастровий № 3222789200:03:035:0058, розташована за адресою: Макарівський район, Ясногородська сільська рада; цільове призначення: ведення індивідуального садівництва, належить ОСОБА_1 , на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯЕ № 960889, виданого Макарівською райдержадміністрацією Київської області 08.11.2007 на підставі розпорядження Макарівської райдержадміністрації від 25.10.2007 №4162;

- земельну ділянку площею 8,6164 га, кадастровий № 3222789200:03:034:0048, розташована за адресою: Макарівський район, Ясногородська сільська рада, цільове призначення: ведення індивідуального садівництва, що належить ОСОБА_1 , на підставі державного акту на право власності на земельку ділянку серії ЯЕ № 815381, виданого Макарівською райдержадміністрацією Київської області 08.11.2007 на підставі розпорядження Макарівської райдержадміністрації від 25.10.2007 № 4162;

- земельну ділянку площею 3,145 га, кадастровий № 3222789200:02:021:0026, розташована за адресою: Макарівський район, Ясногородська сільська рада, цільове призначення: ведення індивідуального садівництва, що належить ОСОБА_1 , на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯЖ № 037445, виданого Макарівською райдержадміністрацією Київської області 21.12.2007 на підставі розпорядження Макарівської райдержадміністрації від 12.12.2007 № 5234;

- земельну ділянку площею 3,267 га, кадастровий № 3222789200:02:016:0044, розташована за адресою: Макарівський район, Ясногородська сільська рада, цільове призначення: ведення індивідуального садівництва, що належить ОСОБА_1 , на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯЖ № 037446, виданого Макарівською райдержадміністрацією Київської області 21.12.2007 на підставі розпорядження Макарівської райдержадміністрації від 12.12.2007 №5234;

- земельну ділянку площею 1,9941 га, кадастровий № 3222789200:03:009:0021, розташована за адресою: Макарівський район, Ясногородська сільська рада, цільове призначення: ведення індивідуального садівництва, що належить ОСОБА_1 , па підставі державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯЕ № 960773, виданого Макарівською райдержадміністрацією Київської області 31.10.2007 на підставі розпорядження Макарівської райдержадміністрації від 25.10.2007 № 4063;

- земельну ділянку площею 3,4973 га, кадастровий № 3222789200:02:021:0043, розташована за адресою: Макарівський район, Ясногородська сільська рада; цільове призначення: ведення індивідуального садівництва, що належить ОСОБА_1 на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯЖ № 037447, виданого Макарівською райдержадміністрацією Київської області 21.12.2007 на підставі розпорядження Макарівської райдержадміністрації від 12.12.2007 № 5234;

- земельну ділянку площею 3,2200 га, кадастровий № 3222789200:02:016:0003, розташована за адресою: Макарівський район, Ясногородська сільська рада, цільове призначення: ведення садівництва, що належить ОСОБА_1 , на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯЖ № 216828, виданого на підставі договору міни № 3474 від 23.04.2008;

- земельну ділянку площею 6,4960 га, кадастровий № 3222789200:02:016:0056, розташована за адресою: Макарівський район, Ясногородська сільська рада, цільове призначення: ведення садівництва, що належить ОСОБА_1 , на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯЖ № 216827, виданого на підставі договору міни № 3474 від 23.04.2008;

- земельну ділянку площею 2,6179 га, кадастровий № 3222789200:02:019:0027, розташована за адресою: Макарівський район, Ясногородська сільська рада, цільове призначення: ведення садівництва, що належить ОСОБА_1 , на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯЖ № 216826, виданого на підставі договору міни № 3474 від 23.04.2008;

- земельну ділянку площею 17,5637 га, кадастровий № 3222789200:02:015:0059, розташована за адресою: Макарівський район, Ясногородська сільська рада, цільове призначення: ведення садівництва, що належить ОСОБА_1 , на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯЖ № 216874, виданого на підставі договору міни № 3474 від 23.04.2008,

- в рахунок погашення кредитної заборгованості Товариства з обмеженою відповідальністю Група підприємств Автек на користь Публічного акціонерного товариства Райффайзен Банк Аваль за Генеральною кредитною угодою № 010/14/268 від 23.01.08 р., та Кредитними договорами, укладеними в її рамках у розмірі 22 334 144,29 дол. США, що за офіційним курсом НБУ станом на 20.02.12 р. складає 178 411 844,83 грн.

Визначено спосіб реалізації предмета іпотеки - шляхом проведення прилюдних торгів в межах процедури виконавчого провадження з початковою ціною реалізації кожної земельної ділянки на рівні не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб`єктом оціночної діяльності/незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій.

28.05.2021 року на адресу відповідача від стягувача - АТ Райффайзен Банк Аваль надійшла заява про повернення зазначеного виконавчого документа, відповідно до пункту 1 частини першої статті 47 Закону України Про виконавче провадження .

На підставі вказаної заяви, Департаментом ДВС Мін`юсту від 21.07.2021 року № 61093142 виконавчий документ повернуто стягувачу.

21.07.2021 року заступником начальника відділу примусового виконання рішень Департаментом ДВС Мін`юсту винесено постанову у ВП № 61093142 про стягнення з боржника ОСОБА_1 виконавчого збору у розмірі 17 466 568,05 грн.

Також, постановою заступника начальника Відділу примусового виконання рішень Департаменту ДВС Мін`юсту від 28.07.2021 року відкрито ВП №66184804 з примусового виконання постанови про стягнення з позивача виконавчого збору.

Постановою заступника начальника Відділу примусового виконання рішень Департаменту ДВС Мін`юсту від 30.07.2021 року у ВП № 66184804 накладено арешт на грошові кошти ОСОБА_1 , що містяться на відкритих рахунках, а також на кошти на рахунках, що будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів боржника, крім коштів, що містяться на рахунках накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом, та належать боржнику.

Постановою заступника начальника Відділу примусового виконання рішень Департаменту ДВС Мін`юсту від 30.07.2021 року у ВП № 66184804 накладено арешт на майно ОСОБА_1 .

Постановою заступника начальника Відділу примусового виконання рішень Департаменту ДВС Мін`юсту від 30.07.2021 року у ВП № 66184804 звернуто стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи ОСОБА_1 .

Вважаючи оскаржувані постанови протиправними та такими, що підлягають скасуванню, позивачка звернулася до суду з даним позовом для захисту своїх прав та законних інтересів.

Приймаючи рішення про задоволення адміністративного позову, суд першої інстанції виходив з того, що майновий поручитель несе відповідальність перед іпотекодержателем за невиконання боржником основного зобов`язання виключно в межах вартості предмета іпотеки, а тому постанови заступника начальника Відділу примусового виконання рішень Департаменту ДВС Мін`юсту від 21.07.2021 року у ВП № 61093142 про стягнення виконавчого збору в сумі 17 466 568,05 грн. та, як наслідок, постанови про відкриття виконавчого провадження від 28.07.2021 № 66184804, та усі інші постанови винесені в межах даного виконавчого провадження.

Колегія суддів апеляційної інстанції погоджує висновок суду першої інстанції, оскільки він знайшов своє підтвердження під час апеляційного розгляду справи.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

Відповідно до ст. 1 Закону України від 02.06.2016 року №1404-VIII Про виконавче провадження (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) (далі - по тексту - Закон № 1404-VIII), виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами (ч. 1 ст. 13 Закону № 1404-VIII).

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 26 Закону №1404-VIII виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону, за заявою стягувача про примусове виконання рішення.

Виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Виконавець зобов`язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом (частини 1-2 статті 18 Закону № 1404-VIII).

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 26 Закону №1404-VIII виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону, за заявою стягувача про примусове виконання рішення.

Приписами частини 5 статті 26 Закону №1404-VIII обумовлено, що виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов`язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей. У постанові про відкриття виконавчого провадження за рішенням, примусове виконання якого передбачає справляння виконавчого збору, державний виконавець зазначає про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі, встановленому статтею 27 цього Закону.

Статтею 27 Закону № 1404-VIII передачено, що виконавчий збір - це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби. Виконавчий збір стягується з боржника до Державного бюджету України.

Виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає примусовому стягненню, поверненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом, заборгованості із сплати аліментів.

Державний виконавець виносить одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження постанову про стягнення виконавчого збору (крім виконавчих документів про стягнення аліментів).

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 37 Закону №1404-VІІІ виконавчий документ повертається стягувачу, якщо він подав письмову заяву про повернення виконавчого документа.

У свою чергу, частини 5 статті 37 Закону №1404-VIII передбачено, що повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених цією статтею, не позбавляє його права повторно пред`явити виконавчий документ до виконання протягом строків, встановлених статтею 12 цього Закону.

Приписами частини третьої статті 40 Закону №1404-VІІІ встановлено, що у разі повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених пунктами 1, 3, 4, 6 частини першої статті 37 цього Закону, закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 4, 6, 9 (крім випадку, передбаченого частиною дев`ятою статті 27 цього Закону), 11, 14 і 15 частини першої статті 39 цього Закону, якщо виконавчий збір не стягнуто, державний виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня повернення виконавчого документа (закінчення виконавчого провадження) виносить постанову про стягнення виконавчого збору, яку виконує в порядку, встановленому цим Законом.

Відповідно до частини 4 статті 42 Закону №1404-VІІІ на стадії розподілу стягнутих з боржника грошових сум згідно з вимогами цього Закону або у випадку повернення виконавчого документа стягувачу чи закінчення виконавчого провадження у разі необхідності примусового стягнення з боржника витрат виконавчого провадження виконавцем виноситься постанова про їх стягнення.

Отже, виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає примусовому стягненню не пізніше наступного робочого дня з дня повернення виконавчого документа стягувачу.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, підставою для стягнення виконавчого збору у межах виконавчого провадження про стягнення із боржника коштів, є здійснення державним виконавцем дій з фактичного виконання рішення, а розмір виконавчого збору обраховується як 10 відсотків від фактично стягнутої суми, оскільки наведені положення Закону діяли у редакції Закону №1404-VІІІ, що діяла до 28 серпня 2018 року, а виконавче провадження відкрито у січні 2020 року.

Аналогічні правові висновки викладені в постанові Верховного Суду від 08 липня 2021 року у справі №480/5242/19.

Правовими положеннями ч.5 ст. 242 КАС України передбачено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Разом з тим, виконавче провадження № 61093142 здійснювалось по виконанню виконавчого листа Макарівського районного суду Київської області № 1016/196/12 від 25.03.2014 року про звернення стягнення на заставне майно, передане в іпотеку відповідно до договору іпотеки від 23.01.2008 року № 010/14/03/352 (зі змінами та доповненнями), укладеного між АТ Райффайзен Банк Аваль та ОСОБА_1 , в рахунок погашення кредитної заборгованості ТОВ Група підприємств Автек на користь Публічного акціонерного товариства Райффайзен Банк Аваль в розмірі 178 411 844,83 грн. за станом на 20.02.2012 року.

Колегія суддів апеляційної інстанції наголошує, з огляду на вищезазначені правові норми, що в даному випадку, виконавчий збір підлягає обрахуванню як 10 відсотків від вартості заставного майна , а не від суми заборгованості за Генеральною кредитною угодою №010/14/268 від 23.01.08 та Кредитними договорами, укладеними між ПАТ Райффайзен Банк Аваль та ТОВ Група підприємств Автек , тобто в межах вартості предмета іпотеки, які визначено за ОСОБА_1 ..

Таким чином, стягнення з ОСОБА_1 виконавчого збору в сумі 17 466 568,05 грн., який складає 10% від повної суми кредитної заборгованості, протирічить положенням статті 27 Закону №1404-VІІІ, та порушує законні права та інтереси позивачки.

Разом з тим, як вбачається з матеріалів ВП № 61093142, державним виконавцем в порядку примусового виконання реалізовано земельні ділянки з кадастровим № 3222789200:02:016:0056, № 3222789200:02:015:0043, № 3222789200:02:016:0044, № 3222789200:02:016:0003, № 3222789200:02:021:0026, № 3222789200:02:019:0027, № 3222789200:03:009:0021, № 3222789200:03:034:0048, № 3222789200:02:021:0043.

На підставі розпоряджень № 61093142 від 13.04.2021 року та № 61093142 від 14.04.2021 року, державною виконавчою службою здійснено розподіл стягнутих з боржника грошових сум та платіжними дорученнями № 6710 від 13.04.021 та № 6738 від 14.04.2021 року та погашено виконавчий збір, відповідно до ВП № 61093142.

Згідно із вказаними платіжними дорученнями, державним виконавцем стягнуто з ОСОБА_1 виконавчий збір в розмірі 309585, 39 грн., який обраховано як 10% від коштів перерахованих стягувачу, що відповідає обставинам справи та положенням Закону № 1404-VIII.

Разом з тим, відповідно до частини 1 статті 11 Закону України Про іпотеку , який в даному випадку має особливе значення, майновий поручитель несе відповідальність перед іпотекодержателем за невиконання боржником основного зобов`язання виключно в межах вартості предмета іпотеки.

Подібна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 08.07.2021 року по справі № 480/5242/19.

Таким чином, накладенням арешту на все майно та кошти ОСОБА_1 , як майнового поручителя, є порушенням вимог чинного законодавства.

Крім того, відповідно до ч. 5 статті 37 Закону України Про виконавче провадження , іпотекодержатель не позбавлений права повторно звернутися із заявою про примусове виконання рішення суду у разі повернення виконавчого документа стягувачу.

Отже, обґрунтованим є висновок суду першої інстанції, що Міністерством юстиції України в особі Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України під час розгляду даної адміністративної справи не доведено правомірність постанови від 21.07.2021 року у ВП № 61093142 про стягнення виконавчого збору в сумі 17 466 568,05 грн.; постанови від 28.07.2021 про відкриття ВП № 66184804 з примусового виконання постанови про стягнення з позивача виконавчого збору в сумі 17 466 568,05 грн.; постанови від 30.07.2021 у ВП № 66184804 про арешт коштів ОСОБА_1 ; постанови заступника начальника від 30.07.2021 у ВП № 66184804 про арешт майна ОСОБА_1 ; постанови від 30.07.2021 у ВП № 66184804 про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи ОСОБА_1 .

Таким чином, суд апеляційної інстанції доходить висновку про обґрунтованість позовних вимог в частині визнання протиправними та скасування вказаних постанов.

Щодо позовних вимог в частині зобов`язання відповідача усунути порушення прав ОСОБА_1 шляхом виключення з усіх реєстрів та баз даних інформації про арешт її коштів та майна, суд апеляційної інстанції не надає оцінку, оскільки позивач не є апелянтом, між тим погоджує висновок суду першої інстанції, що належним способом захисту порушених прав позивача є зобов`язання відповідача зняти арешт з майна та коштів ОСОБА_1 , накладеного в межах виконавчого провадження № 66184804, оскільки арешт припинений постановою про повернення виконавчого документа стягувачу від 21.07.2021 року.

Відповідно до ч.1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави (ч. 1 ст. 6 КАС України).

Верховенство права є найважливішим принципом правової держави. Змістом цього принципу є пріоритет (тобто верховенство) людини, її прав та свобод, які визнаються найвищою соціальною цінністю в Україні. Цей принцип закріплено у ст. 3 Конституції України.

Окрім того, права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави.

Як зазначено в п. 4.1 Рішення Конституційного суду України від 02.11.2004 р. N 15-рп/2004 суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує захист гарантованих Конституцією та законами України прав і свобод людини і громадянина, прав і законних інтересів юридичних осіб, інтересів суспільства і держави.

Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях визначив окремі ознаки принципу верховенства права у розбудові національних систем правосуддя та здійсненні судочинства, яких мають дотримуватись держави - члени Ради Європи, що підписали Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.

Відповідно до пункту 30. Рішення Європейського Суду з прав людини у справі Hirvisaari v. Finland від 27 вересня 2001 р., рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя.

Згідно пункту 29 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі Ruiz Torija v. Spain від 9 грудня 1994 р., статтю 6 п. 1 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін . Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи.

Отже, колегія суддів апеляційної інстанції зазначає, що принцип обґрунтованості рішення суб`єкта владних повноважень має на увазі, що рішенням повинне бути прийнято з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), на оцінці усіх фактів та обставин, що мають значення.

Європейський Суд з прав людини у рішенні по справі Суомінен проти Фінляндії (Suominen v. Finland), № 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року, вказує, що орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.

Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях визначив окремі ознаки принципу верховенства права у розбудові національних систем правосуддя та здійсненні судочинства, яких мають дотримуватись держави - члени Ради Європи, що підписали Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.

Колегія суддів апеляційної інстанції бере до уваги правову позицію Європейського суду з прав людини, яка викладена в справі Пономарьов проти України (пункт 40 мотивувальної частини рішення від 3 квітня 2008 року), в якому Суд наголосив, що право на справедливий судовий розгляд , яке гарантовано п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, має розумітися у світлі преамбули Конвенції, у відповідній частині якої зазначено, що верховенство права є спільною спадщиною Високих Договірних Сторін. Одним з фундаментальних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, який передбачає повагу до принципу res judicata - принципу остаточності рішень суду.

У справі Сокуренко і Стригун проти України Європейський суд з прав людини зазначив, що стаття 6 Конвенції не зобов`язує держав - учасників Конвенції створювати апеляційні чи касаційні суди. Однак там, де такі суди існують, необхідно дотримуватись гарантій, визначених у статті 6 (пункт 22 мотивувальної частини рішення від 20 липня 2006 року).

Колегія суддів апеляційної інстанції доходить до висновку, що інші доводи апелянта не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду, а тому судом до уваги не приймаються.

Отже, колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що судом першої інстанції було вірно встановлено фактичні обставини справи, надано належну оцінку дослідженим доказам, прийнято законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права.

Обставини, викладені в апеляційній скарзі, до уваги не приймаються, оскільки є необґрунтованими та не є підставами для скасування рішення суду першої інстанції.

У зв`язку з цим, колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Правовими положеннями ч. 1 ст. 272 КАС України регламентовано, що судові рішення за наслідками розгляду судами першої інстанції справ, визначених статтями 273, 275-277, 280, 282, пунктами 5 та 6 частини першої статті 283, статтями 286-288 цього Кодексу, набирають законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі їх апеляційного оскарження - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції.

Керуючись ст.ст. 242, 272, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України - залишити без задоволення.

Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 11 жовтня 2021 року - залишити без змін .

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає відповідно до ч. 3 ст. 272 КАС України.

Головуючий суддя: М.І. Кобаль

Судді: Л.О. Костюк

А.Г. Степанюк

Повний текст виготовлено 07.12.2021 року