Рішення

від 29.09.2021 по справі 329/979/20

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа№329/979/20

ЄУН № 329/979/20

Провадження 2/329/23/2021

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 вересня 2021 року Чернігівський районний суд Запорізької області в складі:

головуючого - судді Покопцевой Д.О.,

при секретарі - Синяк Л.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт Чернігівка цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Комунальної установи Чернігівський психоневрологічний інтернат Запорізької обласної ради про визнання звільнення незаконним, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач зазначила, що з 01.08.1980р. працює медичною сестрою Комунальної установи Чернігівський психоневрологічний інтернат Запорізької обласної ради.

З 12.11.2019р. на підприємстві був оголошений простій, з того часу на робочому місці вона не була присутня, в квітні 2020р. двічі отримала поштою пропозицію у разі звільнення у зв`язку зі скороченням штату зайняти посаду сестри медичної Комунальної установи Преславський психоневрологічний інтернат Запорізької обласної ради, яку прийняла, та, зазначивши бажану посаду, власноруч розписавшись і вказавши дату, направила електронною адресою на електронну адресу зазначеного підприємства, але наказу про прийняття на роботу не отримала.

Також з квітня 2020р. на її банківську картку припинила надходити заробітна плата.

Вона неодноразово зверталася з приводу невиплати заробітної плати до адміністрації Комунальної установи Преславський психоневрологічний інтернат Запорізької обласної ради, просила надіслати розрахункові листки, але не отримала відповіді.

Також її не ознайомили з наказами стосовно зміни умов праці, умов оплати праці, скорочення штату Комунальної установи Чернігівський психоневрологічний інтернат Запорізької обласної ради, не попереджали про зміну істотних умов праці.

20.10.2020р. вона отримала від Комунальної установи Преславський психоневрологічний інтернат Запорізької обласної ради рекомендованим із повідомленням листом завірену копію наказу про своє звільнення, і з`ясувала, що її звільнено з Комунальної установи Чернігівський психоневрологічний інтернат Запорізької обласної ради 31.03.2020р. Трудову книжку їй не вручили дотепер.

Окрім того, на засідання профкому, яке погодило звільнення працівників інтернату, зокрема, і її, вона не викликалася.

Позовні вимоги уточнювала, просить визнати своє звільнення незаконним, таким, що проведене з порушенням встановленого порядку, поновити її на роботі, стягнути середній заробіток за час вимушеного прогулу в сумі 66 212грн 76коп, моральну шкоду в сумі 1000грн, вирішити питання судових витрат.

В судовому засіданні позов підтримала, уточнила, що просить поновити її на посаді сестри медичної вищої категорії. Надала пояснення, що знайшла попередження про зміну істотних умов праці з невідомим підписом знизу аркуша та мокрою печаткою в лютому 2021р. (дослівно в судовому засіданні 12.03.2021р. - місяць тому), на подвір`ї свого домоволодіння, на пасіці, вирішила, що це жарт, інакше б звернулася до суду з цим позовом раніше, але аркуш висушила та зберігає.

Її банківська картка знаходиться у студента, суми заробітної плати, які перераховувалися на цю картку інтернатом, їй невідомі, рівно як і те, що отримана в березні 2020р. виплата є значно більшою, ніж зазвичай. Разом із тим вона знає, що з березня 2020р. платити зарплату припинили, але звідки знає, розповідати не буде. Надалі пояснила, що вона забула, звідки їй відомо про нараховані кошти.

Вважає, що всі питання стосовно праці під час простою працівників, як-то вручення таких попереджень, наказів про звільнення і трудових книжок повинні вирішуватися шляхом виклику працівників на роботу, офіційно, бо вона закони знає, на відміну від начальства інтернату , а не розвезенням документів службовими особами інтернату по домам працівників, дражнячи собак , і не в телефонному режимі, позаяк вона неодноразово всім працівникам інтернату, і керівництву зокрема, пояснювала, що її мобільний телефон передбачений для її приватного спілкування і приймати дзвінки по роботі і відповідати на них вона не буде, і їй відомо, що деякі працівники інтернату викликалися на роботу, але це наближені (дослівно - прибліжонні ) до начальства особи.

Зауважує, що вважає, що член комісії з припинення Чернігівського інтернату ОСОБА_2 скоїв посадовий злочин, позаяк направив ОСОБА_3 та ОСОБА_4 в їх робочий час разом із водієм на службовій машині розвозити та вручати попередження про зміну істотних умов праці працівникам інтернату на руки. Вважає, що він не проконтролював виконання ними цього завдання, а вони могли розпивати в цей час спиртні напої в будь-якому кафе.

Стверджує, що комісія, яка складала акти про направлення на її поштову адресу документів, є самопроголошеною (дослівно - як так звана ДНР ), і цих осіб взагалі ніхто і ні на що не уповноважував, і члени цієї комісії, а найбільше ОСОБА_2 , страждають на амнезію і їм потрібно лікування.

Не заперечує, що не є членом профкому на час звільнення, але зауважує, що вже як профком вирішив це питання, то повинен був її запросити на засідання.

Стосовно моральної шкоди уточнила, що бездоганно пропрацювала в інтернаті 40 років, і незаконне звільнення спричинило їй моральні страждання.

Представник відповідача позов не визнав, суду пояснив, що звільнення позивача було проведено згідно норм КзПП, позивач в період простою підприємства ухилялася від отримання попередження про зміну істотних умов праці як на руки, так і поштою, ухилилася від явки на підприємство для отримання наказу про звільнення та трудової книжки і отримувати її не бажає, про що складено акт.

Суд, вислухавши сторони, свідків, дослідивши матеріали справи, доходить наступних висновків.

Судом встановлені такі факти та відповідні їм правовідносини.

01.08.1980р. позивач працевлаштована медичною сестрою комунальної установи Чернігівський дитячий будинок-інтернат Запорізької обласної ради (наразі відповідач Комунальна установа Чернігівський психоневрологічний інтернат Запорізької обласної ради) (т.1, а.с.78-97).

Штатний розпис цієї установи на 16.01.2020р. складав 113,5 штатних одиниць (т1, а.с.130-131).

З 29.10.2019р. згідно розпорядження Департаменту соціального захисту населення Запорізької обласної ради в інтернаті розпочато роботу з тимчасового переведення підопічних до інших установ (т.1, а.с.158-166).

Наказом № 166 від 11.11.2019р. відповідача у інтернаті з 12.11.2019р. встановлено початок простою, дозволено працівникам установи не виходити на роботу до закінчення простою, якщо не виникне терміново потреби відновлення робіт (т.1, а.с.7-8).

Рішенням № 84 від 12.12.2019р. Запорізької обласної ради припинено діяльність відповідача шляхом приєднання до КУ Преславський психоневрологічний інтернат Запорізької обласної ради, і визначено останнього правонаступником відповідача (т.1, а.с.124-125).

Розпорядженням № 96-св від 26.12.2019р. Запорізької обласної ради створено комісію з припинення Комунальної установи Чернігівський психоневрологічний інтернат Запорізької обласної ради, затвердженої її склад тощо (т.1, а.с.126-128).

Наказом № 1 від 11.01.2019р. комісії з припинення комунальної установи Чернігівський психоневрологічний інтернат Запорізької обласної ради шляхом приєднання до комунальної установи Преславський психоневрологічний інтернат Запорізької обласної ради запроваджено планове скорочення штату працівників Комунальної установи Чернігівський психоневрологічний інтернат Запорізької обласної ради (т.1, а.с.97).

Позивачу складено попередження про можливе звільнення з 13.03.2020р. згідно п.1 ст. 40 КЗпП (т.1,с а.с.98). Актом від 13.01.2020р. відповідача вирішено направити зазначене попередження засобами поштового зв`язку (т.1, а.с.99).

Згідно довідки пошти від 25.01.2020р., позивач відмовилася від отримання цього поштового відправлення (т.1, а.с.100).

Наказом № 67 від 24.03.2020р. Департаменту соціального захисту населення Запорізької обласної ради державної адміністрації визнано таким, що втратив чинність з 01.04.2020р. штатний розпис комунальної установи Чернігівський психоневрологічний інтернат Запорізької обласної ради за 2020 рік, затверджений 16.01.2020р.; збільшено з 01.04.2020р. штатну чисельність працівників комунальної установи Преславський психоневрологічний інтернат Запорізької обласної ради на 20 одиниць (т.1, а.с.129).

31.03.2020р. її звільнено з роботи на підставі п.1 ст. 40 КЗпП України за скороченням штату працівників наказом № 35-к (т.1, а.с.10).

Згідно акту від 31.03.2020р. комісії з припинення діяльності відповідача шляхом приєднання до КУ Преславський психоневрологічний інтернат Запорізької обласної ради, позивач за отриманням копії цього наказу та трудової книжки не з`явилася, тому копію наказу та пропозицію подальшого працевлаштування позивачу вирішено надіслати поштою, про що складено акт (а.с.103).

Згідно довідки (а.с.167), з 01.04.2020р. штатний розпис по установі-відповідачу відсутній, кошторис не затверджений, бюджетні асигнування відсутні, розрахунки не проводились.

Свідок ОСОБА_5 суду пояснила, що працювала у Комунальній установі Чернігівський психоневрологічний інтернат Запорізької обласної ради з 13.07.1976 по 31.03.2013р., в тому числі на посаді інспектора по кадрах з 2008р. до звільнення. В листопаді 2019р. працівників інтернату відправили на простій, після того, як всіх підопічних і їх речі перевезли до інших інтернатів, автобусами, і позивач також як медсестра підготовлювала своїх до переїзду, і про майбутню ліквідацію інтернату всім працівникам було відомо. 13.01.2020р. вона та ОСОБА_6 за дорученням т.в.о. директора Компанієць розвозила на дім працівникам інтернату попередження про зміну істотних умов праці та вручала їх на руки. Хто надіслав зразки цих попереджень, не пам`ятає, але вона їх виготовила для всіх, а у двох екземплярах, знизу кожного попередження розписався ОСОБА_2 , т.в.о. директора і член ліквідаційної комісії інтернату. Розвозили по 7 селам - Маківка, Калинівка, Олександрівка, Панфілівка, Зеленовка та інш. До позивача додому заїжджали двічі - у першій половині дня, кричали біля воріт і телефонували, але з її будинку ніхто не вийшов. Вдруге вони приїхали приблизно о 14.00год, але вхідна хвіртка у двір була вже закручена металевим цепом. Вони повторно кричали, телефонували, врешті-решт опустили один екземпляр попередження з підписом ОСОБА_2 у поштову хвіртку і поїхали на роботу, де склали в той же день акт про те, що попередження не вручене і його слід направити поштою. Позивач відмовилася від отримання цього поштового відправлення. 31.03.2020р. всі працівники інтернату були звільнені за скороченням штату. Напередодні керівники по кожній ділянці роботи обдзвонювали своїх підлеглих і пропонували з`явитися на роботу отримати наказ про звільнення, пропозицію працевлаштування у преславський інтернат і трудову книжку. Особисто позивачу телефонувала старша медсестра ОСОБА_7 . Прийшли всі, окрім двох працівників, зокрема, і позивач. Не дочекавшись її, в кінці робочого дня був складений акт про те, що позивач не з`явилася за отриманням копії наказу про звільнення, пропозиції подальшого працевлаштування і трудової книжки, і наказ і пропозицію направили їй поштою. Це поштове відправлення вона отримала, а направляла ці документи бухгалтер ОСОБА_8 .

ОСОБА_6 повідомила, що з 2004 по 31.03.2020р. вона працювала у Комунальній установі Чернігівський психоневрологічний інтернат Запорізької обласної економістом, з 2017р. до звільнення була готовою профкому підприємства. Позивач із членів профкому вийшла. 13.01.2020р. свідок, ОСОБА_5 за усним дорученням т.в.о. Компанійця розвозили по домах працівників інтернату попередження про зміну істотних умов праці. Не вручили ці попередження позивачу і іншій медсестрі, ОСОБА_9 . До неї заїжджали два рази. Спершу їм не відчинили, а вдруге хвіртка була закручена металевим цепом. Повернувшись на роботу, 13.01.2020р. про невручення був складений акт. Напередодні 31.03.2020р. всім підлеглим телефонували начальники дільниць, запрошували в цей день з`явитися на роботу і отримати накази про звільнення, трудові книжки і пропозицію подальшого працевлаштування у преславський інтернат. З`явилися всі працівники інтернату, окрім позивача та ОСОБА_10 . На підтвердження неявки позивача був складений акт, а наказ і пропозиція направлені їй поштою.

Свідок ОСОБА_11 пояснив, що особисто розписався нижче місця для підпису голови комісії з припинення діяльності Комунальна установа Чернігівський психоневрологічний інтернат Запорізької обласної ради ОСОБА_12 , позаяк той знаходився у с. Преслав Приморського району в попередженнях працівників інтернату про зміну істотних умов праці, дав розпорядження ОСОБА_5 та ОСОБА_6 розвести ці попередження по домах працівникам інтернату і вручити на руки. Позивачу зазначене попередження на руки вручити не вдалося, тому його направили поштою.

Свідок ОСОБА_13 пояснила, що працювала бухгалтером Комунальна установа Чернігівський психоневрологічний інтернат Запорізької обласної ради, возила звітність для подання, і їй передали конверти для відправки поштою позивачу наказу про звільнення та пропозицію подальшого працевлаштування. Ці документи були у різних конвертах, і вона здала із на пошту для відправки рекомендованим листом із повідомленням., більш детально обставин не пам`ятає.

Свідок ОСОБА_12 пояснив, що наказом департаменту від 10.11.2019р. через незадовільний стан опалення будівель Чернігівського психоневрологічного інтернату підопічних цього інтернату було вирішено перевести до інших інтернатів, зокрема, і до Преславського, і в листопаді 2019р. по Чернігівському інтернаті було оголошено простій. Надалі було прийнято рішення про припинення діяльності Чернігівського інтернату шляхом приєднання до Преславського, а Журавльова призначено головою ліквідаційної комісії. Департаментом було прийнято рішення звільнити працівників Чернігівського інтернату за скороченням штату. Підприємство збирало працівників, вони всі живуть недалеко по селах, пояснювали ситуацію, ним вручені попередження про зміну істотних умов праці. Не вручили попередження лише медсестрам ОСОБА_14 та ОСОБА_9 , які від їх отримання ухилилися, але про скорочення штатів і подальше звільнення знали, але і 31.03.2020р. не прийшли на підприємство отримувати трудові книжки і накази про звільнення. Про масове вивільнення працівників був попереджений центр зайнятості, зібрано засідання профкому, його згода на звільнення отримана. Зараз процедура ліквідації Чернігівського інтернату триває, але вирішені лише земельні питання та з 01.04.2021р. штат працівників зменшений до нуля, і фінансування припинено. Через збільшення штату підопічних у Преславський інтернат було додано штатних 20 одиниць і підприємство запропонувало цю роботу звільненим працівникам Черінігвського інтернату, як таким, що будуть новоприйнятими, не по переводу. 10 осіб працевлаштувалося і працюють. Позивач повернула електронною поштою їх пропозицію, зазначивши про згоду працювати сестрою медичною, але до відділу кадрів не з`явилася, трудову книжку за попереднім місцем роботи не отримувала, медкомісію не проходила.

Позивач як свідок надала пояснення аналогічні обставинам позову.

Згідно зі статтею 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.

Статтею 5-1 КЗпП України передбачено, що держава гарантує працездатним громадянам, які постійно проживають на території України, правовий захист від необґрунтованої відмови у прийнятті на роботу і незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи.

Відповідно до ч.3 ст.62 ГК України підприємство самостійно визначає свою організаційну структуру, встановлює чисельність працівників і штатний розпис.

Згідно з п. 1 ч.1 ст.40 КЗпП України, трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадку змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

Частиною 2 ст.40 КЗпП України визначено, що звільнення з підстав, зазначених у пунктах 1, 2 і 6 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.

Відповідно до статті 49-2 КЗпП України про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці. Одночасно з попередженням про звільнення у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації. При відсутності роботи за відповідною професією чи спеціальністю, а також у разі відмови працівника від переведення на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації працівник, за своїм розсудом, звертається за допомогою до державної служби зайнятості або працевлаштовується самостійно.

Розглядаючи трудові спори, пов`язані зі звільненням за пунктом 1 частини першої статті 40 КЗпП України, суди зобов`язані з`ясувати, чи дійсно у відповідача мали місце зміни в організації виробництва і праці, зокрема, ліквідація, реорганізація або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників, чи додержано власником або уповноваженим ним органом норм законодавства, що регулюють вивільнення працівника, які є докази щодо змін в організації виробництва і праці, про те, що працівник відмовився від переведення на іншу роботу або що власник або уповноважений ним орган не мав можливості перевести працівника з його згоди на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації, чи не користувався вивільнюваний працівник переважним правом на залишення на роботі та чи попереджався він за два місяці про наступне вивільнення.

При вирішенні питання про те, чи мав змогу роботодавець виконати вимоги статті 49-2 КЗпП України про надання роботи працівникові, який вивільняється у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці, суд має виходити з того, що за змістом цієї норми працівнику має бути запропонована наявна робота за відповідною професією чи спеціальністю і лише при відсутності такої роботи інша наявна робота.

Власник вважається таким, що належно виконав вимоги частини другої статті 40, частини третьої статті 49-2 КЗпП України щодо працевлаштування працівника, якщо запропонував йому наявну на підприємстві роботу, тобто вакантну посаду чи роботу за відповідною професією чи спеціальністю, чи іншу вакантну роботу, яку працівник може виконувати з урахуванням його освіти, кваліфікації, досвіду тощо.

При цьому роботодавець зобов`язаний запропонувати всі вакансії, що відповідають зазначеним вимогам, які існують на цьому підприємстві, незалежно від того, в якому структурному підрозділі працівник, який вивільнюється, працював.

Таким чином, однією з гарантій для працівників при скороченні чисельності або штату є обов`язок власника підприємства чи уповноваженого ним органу працевлаштувати працівника.

Відповідний правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 вересня 2018 року у справі № 800/538/17, провадження № 11-431асі18.

Відповідно до положень ч.1, 2, 3, 5, 7, 8 ст. 43 КЗпП України, розірвання трудового договору з підстав, передбачених п.1 ст.40 КЗпП України (крім випадку ліквідації підприємства, установи, організації), може бути проведено лише за попередньою згодою виборного органу (профспілкового представника), первинної профспілкової організації, членом якої є працівник, крім певних випадків.

Відповідно до ч.1, 2 статті 39 Закону України Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності , у випадках, передбачених законодавством про працю, виборний орган первинної профспілкової організації, членом якої є працівник, розглядає у п`ятнадцятиденний термін обгрунтоване письмове подання роботодавця про розірвання трудового договору з працівником. Подання роботодавця має розглядатися у присутності працівника, щодо якого воно подано. Розгляд подання за відсутності працівника допускається лише за його письмовою заявою. За бажанням працівника від його імені може виступати інша особа, у тому числі адвокат. У разі нез`явлення працівника або його представника на засідання розгляд заяви відкладається до наступного засідання у межах терміну, визначеного частиною першою цієї статті. При повторному нез`явленні працівника без поважних причин подання може розглядатися за його відсутності.

Пропозицією від 31.03.2020 КУ Чернігівський психоневрологічний інтернат запропонував позивачу, що у разі звільнення у зв`язку із скороченням штату їй запропоновано вакантні посади, які будуть станом на 01.04.2020 в штатному розписі КУ Преславський ПНІ ЗОР.

Вказана пропозиція вручена працівникові у квітні 2020р., що не заперечувалося сторонами у суді.

ОСОБА_1 06.04.2020р. погодилася зайняти посаду медичної сестри вищої категорії, про що свідчить її підпис (т.1, а.с.'14-15), однак дану пропозицію прийнято позивачем вже після її звільнення.

Установивши, що роботодавець на порушення вимог ст. 49-2 КЗпП України персонально не повідомив працівника про майбутнє вивільнення, одночасно із попередженням не запропонував іншу роботу в установі, до якої приєднано психоневрологічний інтернат, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що звільнення позивача відбулося із порушенням трудового законодавства та обґрунтовано ухвалив рішення про задоволення позову.

Вимоги ст. 43 КЗпП України при звільненні позивачки дотримані.

Зібраними письмовими доказами у справі справи підтверджено, що голова комісії з припинення діяльності КУ Чернігівський психоневрологічний інтернат Журавльов О. звертався до профспілкової організації з поданням про надання згоди на звільнення працівників психоневрологічний інтернату. Згідно повідомлення голови профспілкового комітету первинної профспілкової організації надана згода на звільнення всіх працівників, в тому числі, які не перебувають у складі членів профспілки, зокрема і позивача.

Оскільки позивачем не було надано доказів про те, що вона є членом профспілкового комітету, відповідно до вимог законодавства згода профспілкового комітету на розірвання трудового договору з працівником, який не є членом його, не потрібна.

Під час проведення інспекційної перевірки з 13.10.2020 по 15.10.2020р.р. Головним управлінням Держпраці встановлено, у день звільнення 31.03.2020р. сестрі медичній ОСОБА_1 не видано копію наказу про звільнення з роботи, доказів на підтвердження факту присутності на робочому місці сестри медичної ОСОБА_1 в день звільнення установою не надано, від працівника не надходило вимоги видати наказ про звільнення, а також засобами поштового зв`язку наказ про звільнення позивачу не направлено.

Зазначене підтверджується актом інспекційного відвідування юридичної особи, яка використовує найману працю № ЗП14765/АВ Головного управління Держпраці у Запорізькій області від 15.10.2020р., приписом про усунення виявлених порушень №ЗП14765/5/АП/П Головного управління держпраці в Запорізькій області від 21.10.2020р.

Аналізуючи все вищевикладене, суд вважає, що позивач була звільнена з роботи з порушенням вимог трудового законодавства, так на підприємстві дійсно мало місце скорочення штату, натомість роботодавець під час скорочення штату не попередив про звільнення позивача, не повідомив працівника про скорочення його посади, не запропонував позивачу інші посади, які були вільними на час скорочення штату, не ознайомив працівника із наказом про звільнення в установленому порядку.

Згідно з ч. 1 ст. 235 КЗпП України у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, у тому числі у зв`язку з повідомленням про порушення вимог Закону України Про запобігання корупції іншою особою, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.

Відповідно до ч. 2 ст. 235 КЗпП України при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік.

Середній заробіток працівника визначається відповідно до статті 27 Закону України Про оплату праці за правилами, передбаченими Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100 (далі - Порядок).

Пунктом 2 Порядку передбачено, що у всіх інших випадках збереження середньої заробітної плати середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата. Працівникам, які пропрацювали на підприємстві, в установі, організації менше двох календарних місяців, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за фактично відпрацьований час. Якщо протягом останніх двох календарних місяців працівник не працював, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за попередні два місяці роботи. Якщо у працівника відсутній розрахунковий період, то середня заробітна плата обчислюється відповідно до абзаців третього - п`ятого пункту 4 цього Порядку.

Відповідно до абзаців 3-5 пункту 4 Порядку, якщо в розрахунковому періоді у працівника не було заробітної плати, розрахунки проводяться з установлених йому в трудовому договорі тарифної ставки, посадового (місячного) окладу. Якщо розмір посадового окладу є меншим від передбаченого законодавством розміру мінімальної заробітної плати, середня заробітна плата розраховується з установленого розміру мінімальної заробітної плати на час розрахунку. У разі укладення трудового договору на умовах неповного робочого часу, розрахунок проводиться з розміру мінімальної заробітної плати, обчисленого пропорційно до умов укладеного трудового договору. Якщо розрахунок середньої заробітної плати обчислюється виходячи з посадового окладу чи мінімальної заробітної плати, то її нарахування здійснюється шляхом множення посадового окладу чи мінімальної заробітної плати на кількість місяців розрахункового періоду.

Розрахунок, який наданий позивачем, сумніву не викликає, представником відповідача не спростовувався, рівно як і сума середньої заробітної плати, зазначена позивачем у цьому розрахунку.

Скасування штатного розпису КУ Чернігівський психоневрологічний інтернат ЗОР не може бути підставою для відмови незаконно звільненому працівнику у поновленні на роботі.

За таких обставин позивача слід поновити на роботі на посаді сестри медичної і стягнути середній заробіток за час вимушеного прогулу з 01.04.2021р. по 29.09.2021р. в сумі 104 658 гривень 88 копійок з відрахуванням обов`язкових податків і зборів (5 517грн 73коп середньомісячної заробітної плати х 19міс вимушеного прогулу - 177грн99коп середньоденної заробітної плати (30.09.2021), позаяк вона звільнена 01.04.2020р., наказ про своє звільнення отримала на руки 29.10.2020р., більш ніж через півроку, 24.11.2020р. звернулася до суду, в судові засідання з`являлась, процесуальними правами користувалася активно.

Крім того, слід стягнути з відповідача на користь позивача 1000грн моральної шкоди, спричиненої незаконним звільненням, позаяк суд, враховуючи тяжкість вимушених змін у її життєвих і виробничих стосунках, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, вважає цю суму обґрунтованою.

Судові витрати (судовий збір 1681грн 69коп та витрати в сумі 195грн 05коп, пов`язані з вчиненням процесуальних дій, необхідних для розгляду справи) на підставі ст. 141 ЦПК України стягнути з відповідача.

Керуючись ст.ст.32,36,97 КЗпП України, ст.ст.21, 41 Закону України Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності від 15.09.1999 р., Постановою Пленуму Верховного Суду України від 24 грудня 1999 року N 13 Про практику застосування судами законодавства про оплату праці , ст.ст. 7, 10, 11, 60, 74, 209, 212-215, 218 ЦПК України, суд -

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 до Комунальної установи Чернігівський психоневрологічний інтернат Запорізької обласної ради про стягнення заборгованості по заробітній платі задовольнити.

Визнати звільнення ОСОБА_1 незаконним.

Поновити ОСОБА_1 на роботі на посаді сестри медичної в Комунальній установі "Чернігівський психоневрологічний інтернат" Запорізької обласної ради.

Рішення суду в частині поновлення на роботі підлягає негайному виконанню.

Стягнути з Комунальної установи Чернігівський психоневрологічний інтернат Запорізької обласної ради на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 01 квітня 2020 року по 29 вересня 2021 року в сумі 104 658 гривень 88 копійок з відрахуванням обов`язкових податків і зборів, моральну шкоду в сумі 1000 гривень, судові витрати по сплаті судового збору в сумі 1681 гривня 60 копійок, судові витрати, пов`язані з вчиненням процесуальних дій, необхідних для розгляду справи в сумі 193 гривні 05 копійок, всього 107 533 (сто сім тисяч п`ятсот тридцять три) гривні 53 копійки.

Рішення може бути оскаржено до Запорізького апеляційного суду впродовж 30 днів.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1

Відповідач: Комунальна установа "Чернігівський психоневрологічний інтернат" Запорізької обласної ради, місцезнаходження: вул. Степова, 1, с. Калинівка, Чернігівський район, Запорізька область, код ЄДРПОУ 03188599.

Суддя: Покопцева Д.О.