Постанова

від 30.09.2021 по справі 605/643/20

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 605/643/20Головуючий у 1-й інстанції Горуц Р.О. Провадження № 22-ц/817/823/21 Доповідач - Шевчук Г.М. Категорія -

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 вересня 2021 року м. Тернопіль

Тернопільський апеляційний суд в складі:

Головуючої - Шевчук Г.М.

Суддів - Костів О. З., Хома М. В.,

за участі секретаря - Іванюта О.М.

та сторін: представника ТзОВ «Мрія Фармінг Карпати» - Розанової О.З., представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Тернополі цивільну справу №605/643/20 за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю Мрія Фармінг Карпати на рішення Підгаєцького районного суду Тернопільської області від 25 травня 2021 року, ухваленого суддею Горуц Р.О., у цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Мрія Фармінг Карпати від імені та в інтересах якого діє Розанова Ольга Зіновіївна до Приватного підприємства Качан-07, ОСОБА_3 про визнання недійсним договору оренди землі, визнання поновленим договору оренди землі, шляхом визнання укладеною додаткової угоди та скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, -

В С Т А Н О В И Л А:

У листопаді 2020 року позивач ТзОВ ОСОБА_4 звернулось в суд з позовом до ПП Качан-07, ОСОБА_3 про визнання недійсним договору оренди землі, визнання поновленим договору оренди землі, шляхом визнання укладеною додаткової угоди та скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, обґрунтовуючи його тим, що позивач направляв відповідачу ОСОБА_3 листи-повідомлення із відповідними проектами додаткової угоди, з пропозицією продовжити дію договору оренди, але орендодавець ОСОБА_3 повідомила про своє бажання припинити дію договору та уклала договір оренди землі з відповідачем ПП Качан-07. Позивач вважає порушеним його переважне право на укладення договору оренди землі. Посилаючись на наведені у позові обставини, вказуючи, що ним було повністю дотримано вимоги, зазначені у ст.33 Закону України Про оренду землі, позивач просить визнати недійсним договір оренди земельної ділянки від 24 грудня 2019 року, укладений між відповідачами, скасувати рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав та їх обтяжень індексний номер: 50739964 від 21 січня 2020 року та визнати поновленим договір оренди землі, шляхом визнання укладеною додаткової угоди про поновлення договору оренди земельної ділянки між ним та відповідачем ОСОБА_3 .

Рішенням Підгаєцького районного суду Тернопільської області від 25 травня 2021 року у задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю Мрія Фармінг Карпати від імені та в інтересах якого діє ОСОБА_5 до Приватного підприємства Качан-07, ОСОБА_3 про визнання недійсним договору оренди землі, визнання поновленим договору оренди землі, шляхом визнання укладеною додаткової угоди та скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень відмовлено.

В апеляційній скарзі представник позивача ТОВ «Мрія Фармінг Карпати» - Розанова О.З. просить скасувати рішення Підгаєцького районного суду Тернопільської області від 25.05.2021 у справі № 605/643/20 та прийняти нове рішення, яким задоволити позов в повному обсязі. Вказує на те, що дане рішення суду апелянт (позивач) вважає таким, що прийнято за невідповідних висновків суду обставинам справи, з порушенням та неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, що в сукупності призвело до неправомірної відмови у позові. В обґрунтування вимог апеляційної скарги посилається на те, що судом першої інстанції не взято до уваги, що діями відповідачів у вигляді укладення між ними оспорюваного Договору оренди землі було порушено переважне право TOB Багаті Чорноземи правонаступником якого є TOB Мрія Фармінг Карпати на поновлення Договору і яке, в силу приписів ст.ст. 15, 16 ЦК України, підлягає захисту.

Зазначає, що всі юридичні факти, які передбачені як ч.ч. 1-5, так і ч. 6 ст. 33 ЗУ Про оренду землі , між сторонами Договору були встановлені, що в свою чергу, свідчить про наявність підстав для поновлення Договору на основі переважного права позивача, яке порушене відповідачами у справі та підлягає захисту відповідно до статті 4 ЦПК України.

Вважає, що Підгаєцьким районним судом не враховано викладених обставин щодо дотримання позивачем процедури передбаченої ст. ЗЗ Закону України Про оренду землі , а також не враховано позицій викладених у постановах Верховного Суду від 15.01.2019 року у справі №922/1464/18, постанові Верховного Суду від 18 січня 2018 року у справі №910/12017/17 та Верховного Суду України в постановах по справах №911/1707/15 (3-312гс16) від 25 травня 2016 року, №6-219цс14 від 25 лютого 2015 року.

У відзиві на апеляційну скаргу представник відповідача ПП «Качан-07» - Кіндзерський Р.П. просить апеляційну скаргу ТзОВ Мрія Фармінг Карпати залишити без задоволення, а рішення Підгаєцького районного суду Тернопільської області від 2 травня 2021 р. без зміни. Вказує що згідно вказаного рішення Верховного суду, першочергове значення для вирішення даної категорії спорів має не добросовісність дій орендодавця, а виключно наявність/відсутність його волевиявлення на поновлення договору оренди з первинним орендарем.

При цьому, пояснювати (обґрунтовувати) свою відмову в поновленні договору орендодавець не зобов`язаний що викладено у висновках постанови КЦС від 22.05.2019 №709/1899/17.

Крім того, після припинення дії договору оренди землі 29.01.2019 р. ОСОБА_3 24.12.2019 р. уклала договір оренди земельної ділянки з ПП Качан-07 , який був зареєстрований 20.01.2020 р. в установленому законом порядку і відповідно до умов якого розмір орендної плати на той час був вищим, ніж пропонувалося позивачем в проектах додаткових угод (11% проти 8-10% від нормативно грошової оцінки земельної ділянки).

Вважає, що оскаржуване рішення ухвалено судом першої інстанції відповідно до норм матеріального та процесуального права, а висновки суд ґрунтуються на всебічному, повному та об`єктивному з`ясуванні всіх обставин, що мають значення для справи, які не спростовані доводами апеляційної скарги, а тому мають бути відхилені апеляційним судом за необґрунтованістю та безпідставністю.

В судовому засіданні представниця позивача апеляційну скаргу підтримала, посилаючись на викладені у ній доводи та подала клопотання про продовження строку розглядів справи.

Представник відповідача заперечив апеляційну скаргу, рішення суду вважає законним.

Судова колегія, заслухавши доповідь головуючої судді, пояснення осіб, які з`явились в судове засідання, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, приходить до висновку, що апеляційна скарга до задоволення не підлягає.

Відповідно до ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Відмовляючи в задоволенні позову суд першої інстанції виходив з відсутності правових підстав для задоволення вимог.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, з огляду на таке.

Судом встановлено, що відповідач ОСОБА_3 на підставі державного акта на право власності на земельну ділянку серії ЯГ №000326, виданого 29 травня 2006 року Підгаєцькою районною державною адміністрацією Тернопільської області, є власником земельної ділянки площею 2,59 га., кадастровий номер 6124884000:01:001:0331, розташованої на території Мирненської сільської ради Підгаєцького району Тернопільської області (на даний час Мирненського старостинського округу Підгаєцької міської ради Тернопільського району Тернопільської області).

04 грудня 2012 року між ТзОВ Багаті Чорноземи та ОСОБА_3 укладено договір оренди зазначеної земельної ділянки (надалі договір 1) площею 2,59 га. строком на 5 років з моменту його державної реєстрації, але в будь-якому разі строк цього договору 1 закінчується після завершення збирання врожаю сільськогосподарських культур, які були засіяні (висаджені) під час дії цього договору (з урахуванням ротації сільськогосподарських культур). Державну реєстрацію зазначеного договору здійснено 29 січня 2014 року, що стверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права від 29 січня 2014 року, наданим реєстраційною службою Підгаєцького районного управління юстиції Тернопільської області.

Відповідно до п.20 договору 1 передача земельної ділянки орендарю здійснюється упродовж 5 (п`яти) днів після державної реєстрації цього договору за актом її приймання-передачі.

Земельна ділянка площею 2,59 га., кадастровий номер 6124884000:01:001:0331, була передана орендарю та прийнята останнім у момент підписання договору 1, тобто більше аніж за 1 рік до настання обставин визначених п.20 договору 1.

З моменту передачі земельної ділянки орендарю, орендодавець ОСОБА_3 відповідно не використовувала вказану земельну ділянку за цільовим призначенням, що підтверджено в судовому засіданні представником відповідача ОСОБА_3 ОСОБА_2 та визнано представником позивача.

Позивачем не надано суду належних та допустимих доказів того, що за користування земельною ділянкою відповідача ОСОБА_3 у період часу з 04 грудня 2012 року по 31 грудня 2013 року, останній було внесено орендну плату.

Пунктом 8 договору 1 передбачено, що після закінчення строку договору орендар має переважне право поновлення його на новий строк. Поновлення договору оренди відбувається згідно ст.33 Закону України Про оренду землі.

Згідно п.37 Договору 1 його дія припиняється у разі закінчення строку, на який його було укладено.

Листом-повідомленням від 01 липня 2018 року ТзОВ Багаті Чорноземи повідомило орендодавця про намір скористатись своїм переважним правом оренди та продовжити дію договору оренди землі. Такий лист було направлено 21 грудня 2018 року та отримано орендодавцем 28 грудня 2018 року. До листа-повідомлення було додано проект Додаткової угоди до договору оренди землі від 04 грудня 2012 року, в якому запропоновано продовжити дію договору оренди землі на 7 років, із викладенням п.9 договору 1 в новій редакції, а саме: Орендна плата вноситься орендарем у розмірі 8% від нормативно-грошової оцінки земельної ділянки в рік в грошовій формі, або в натуральній формі - 1800 кг зерна та 50 кг цукру щорічно. Усі інші положення договору 1, залишено без змін.

Листом-повідомленням від 03 січня 2019 року, який надіслано 16 січня 2019 року та отримано ТзОВ Багаті Чорноземи 19 січня 2019 року, ОСОБА_3 повідомила про своє бажання припинити дію договору оренди після закінчення строку, на який його було укладено.

Після закінчення строку договору 1, відповідачем ОСОБА_3 на адресу ТзОВ Багаті Чорноземи втретє було надіслано лист-повідомлення від 14 лютого 2019 року, в якому остання повідомила, що не бажає поновлювати строк договору оренди землі, який було укладено між нею та ТзОВ Багаті Чорноземи 04 грудня 2012 року.

Із матеріалів справи, зокрема: договору про надання сільськогосподарських послуг №СГ-62/МФ(к) від 01 лютого 2016 року, додаткової угоди №8 від 01 лютого 2019 року, актів виконання робіт (надання послуг), додатків до акту здачі-прийняття послуг, актів розподілу ділянок по посівним площам/полю до додатку до акту здачі-прийняття послуг, видно, що позивач впродовж 2019 року використовував земельну ділянку відповідача ОСОБА_3 та вніс останній орендну плату на загальну суму 5000 гривень, що підтверджується списками згрупованих поштових переказів від 09 та 27 грудня 2019 року.

24 грудня 2019 року між відповідачами укладений договір оренди спірної земельної ділянки строком на 10 років. Державну реєстрацію договору проведено 21 січня 2020 року.

Звертаючись до суду з даним позовом, ТОВ «Мрія Фармінг Карпати» просив визнати недійсним договір оренди земельної ділянки, розташованої на території Мирненської сільської ради Підгаєцького району Тернопільської області, кадастровий номер 6124884000:01:001: 0331 від 24.12.2019р., укладеного між ПП Качан-07 і ОСОБА_3 та скасувати рішення державного реєстратора Нижчелуб`янської сільської ради Збаразького району Тернопільської області Миколайчука Олега Миколайовича індексний номер: 50739964 від 21.01.2020р. посилаюсь на те, що діями відповідачів у вигляді укладення між ними оспорюваного Договору оренди землі було порушено переважне право TOB Багаті Чорноземи правонаступником якого є TOB Мрія Фармінг Карпати на поновлення Договору і яке, в силу приписів ст.ст. 15, 16 ЦК України, підлягає захисту.

Суд першої інстанції встановивши, що сторони за договором не досягли згоди щодо умов договору оренди на новий строк, оскільки відповідачка у листах-повідомленнях неодноразово вказувала на відсутність наміру продовжувати договірні відносини з оренди землі, що беззаперечно свідчить про відсутність її волевиявлення на поновлення договору оренди землі від 04 грудня 2012 року, в тому числі й на запропонованих позивачем умовах, дійшов вірного висновку про те, що переважне право позивача не порушено й не підлягає відновленню в обраний ним спосіб, а тому відмовив в позові.

У відповідності із ст. 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Стаття 16 ЦК України - кожна особа має право звернутись до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, зокрема, шляхом визнання правочину недійсним.

Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, передбаченого статтею 203 ЦК України. Зокрема, зміст правочину не може суперечити цьому кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Згідно ч. ч. 1, 2 ст. 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

Відповідно до ч. ч. 1, 2, 4 ст. 373 ЦК України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави.

Право власності на землю гарантується Конституцією України.

Власник земельної ділянки має право використовувати її на свій розсуд відповідно до її цільового призначення.

Частиною четвертою статті 124 ЗК України визначено, що передача в оренду земельних ділянок, які перебувають у власності громадян і юридичних осіб, здійснюється за договором оренди між власником земельної ділянки і орендарем.

Згідно із частиною першою статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків.

Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. (ч. 1 ст. 627 ЦК України)

Відповідно до вимог частини другої статті 792 ЦК України відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом, зокрема ЗК України, Законом України "Про оренду землі".

Правові підстави поновлення договору оренди землі визначаються положеннями ст. 33 Закону України "Про оренду землі" (надалі Закону).

Так, відповідно до частин першої - п`ятої статті 33 цього Закону (у редакції, яка була чинною на час виникнення спірних правовідносин) по закінченню строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов`язки за умовами договору, має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк (поновлення договору оренди землі). Орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов`язаний повідомити про це орендодавця до спливу строку договору оренди землі у строк, установлений цим договором, але не пізніше ніж за місяць до спливу строку договору оренди землі. До листа-повідомлення про поновлення договору оренди землі орендар додає проект додаткової угоди. При поновленні договору оренди землі його умови можуть бути змінені за згодою сторін. У разі недосягнення домовленості щодо орендної плати та інших істотних умов договору переважне право орендаря на укладення договору оренди землі припиняється. Орендодавець у місячний термін розглядає надісланий орендарем лист-повідомлення з проектом додаткової угоди, перевіряє його на відповідність вимогам закону, узгоджує з орендарем (за необхідності) істотні умови договору і, за відсутності заперечень, приймає рішення про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної та комунальної власності), укладає з орендарем додаткову угоду про поновлення договору оренди землі. За наявності заперечень орендодавця щодо поновлення договору оренди землі орендарю направляється лист-повідомлення про прийняте орендодавцем рішення.

Ці положення узгоджуються із загальною нормою частини першої статті 777 ЦК України.

Тобто, реалізація переважного права на поновлення договору оренди, яка передбачена частиною першою ст. 33 цього Закону, можлива лише за умови дотримання встановленої цією нормою процедури і строків.

Таким чином, для застосування частини першої статті 33 Закону та визнання за орендарем переважного права на поновлення договору оренди згідно з частинами 2-5 цього Закону необхідно встановити такі юридичні факти: орендар належно виконує свої обов`язки за договором; орендар до закінчення строку дії договору повідомив орендодавця в установлені строки про свій намір скористатися переважним правом укладення договору на новий строк; до листа-повідомлення орендар додав проект додаткової угоди; орендодавець протягом місяця не повідомив орендаря про наявність заперечень та своє рішення.

Відповідно до положень статті 33 Закону України "Про оренду землі" реалізація переважного права на поновлення договору оренди землі є можливою лише за умови дотримання встановленою цією нормою процедури та наявності волевиявлення сторін, тоді як встановлені у справі обставини свідчать про відсутність такого волевиявлення орендодавця, право власності якого на розпорядження належною їй земельної ділянки шляхом укладення нового договору оренди землі на інших умовах є визначальним у порівнянні з переважним правом орендаря на поновлення договору оренди землі.

Отже, аналіз зазначених правових норм дає підстави для висновку, що переважне право орендаря, яке підлягає захисту відповідно до статті 4 ЦПК України, буде порушене в разі укладення договору оренди з новим орендарем при дотриманні процедури повідомлення попереднього орендаря про намір реалізувати переважне право, продовження користування земельною ділянкою після закінчення строку дії договору оренди і відсутності протягом місяця після закінчення строку дії договору оренди заперечень орендодавця щодо поновлення договору.

За змістом частини четвертої статті 33 Закону України "Про оренду землі" у разі недосягнення домовленості щодо орендної плати та інших істотних умов договору переважне право орендаря на укладення договору оренди землі припиняється.

Такий правовий висновок про застосування норм права у подібних правовідносинах викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 10 квітня 2018 року у справі №594/376/17-ц (провадження № 14-65цс18).

Матеріалами справи доведено, що ТзОВ "Багаті Чорноземи" та ОСОБА_3 не досягли згоди щодо умов договору оренди на новий строк, оскільки власник земельної ділянки - орендодавець у своїх листах - повідомленнях неодноразово: 03.01. та 14.02.2019 року, вказувала на відсутність наміру продовжувати договірні відносини з оренди землі, обумовленого її бажанням самостійно розпоряджатись земельною ділянкою. Реалізація переваженого права на поновлення договору оренди землі можлива лише за наявності волевиявлення сторін. Матеріалами справи доведено про відсутність волевиявлення ОСОБА_3 щодо поновлення договору оренди від 04 грудня 2012 року на умовах запропонованих ТзОВ "Багаті Чорноземи".

В зв`язку з цим, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відсутність переважного права на поновлення договору оренди землі на новий строк,а тому доводи апеляційної скарги що переважне право позивача стосовно поновлення договору з орендарем порушено колегія суддів не приймає до уваги як необгрунтовані.

Колегія суддів зазначає ,що у разі незгоди орендодавця у поновленні договору оренди, неодноразово направленої орендарю у вигляді листів - повідомлень у визначений Законом строк, переважне право на укладення договору оренди землі припиняється, тому що переважне право орендаря на укладення договору оренди землі на новий строк, не може домінувати над виключним правом орендодавця, як власника земельної ділянки, щодо користування та розпорядження нею на власний розсуд після закінчення строку дії договору оренди землі.

Вказане узгоджується з правовою позицією викладеною у постанові Верховного Суду від 28 вересня 2020 року у справі №272/440/18, у постанові Верховного Суду від 21січня 2020 року (справа № 379/1354/18), у постанові Верховного Суду від 25 листопада 2020 року (справа № 227/4535/18)та у постанові Верховного Суду від 18 березня 2021 року у справі № 379/1294/18, у яких були встановлені подібні фактичні обставини.

За змістом статей 203, 215, 217 ЦК України оспорювати правочин у суді може одна із сторін правочину або інша заінтересована особа. За відсутності визначення поняття заінтересована особа такою особою є кожен, хто має конкретний майновий інтерес в оспорюваному договорі.

Вимоги заінтересованої особи, яка в судовому порядку домагається визнання правочину недійсним,спрямовані на приведення сторін недійсного правочину до того стану, який вони мали до вчинення правочину.

Власний інтерес заінтересованої особи полягає в тому, щоб предмет правочину перебував у власності конкретної особи чи сторона (сторони) правочину перебувала у певному правовому становищі, оскільки від цього залежить подальша законна реалізація заінтересованою особою її прав.

Самі по собі дії осіб щодо вчинення правочинів, навіть якщо вони здаються іншим особам неправомірними, не можуть бути оспорені в суді, допоки ці особи не доведуть, що такі дії порушують їх права.

Аналогічний висновок викладений у постанові Об`єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 16 жовтня 2020 року в справа № 910/12787/17.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду про те, що представником позивача не подано суду належних та допустимих доказів того, що державна реєстрація права оренди земельної ділянки відповідно до укладеного договору між відповідачами від 24 грудня 2019 року, проведена із порушенням вимог чинного законодавства.

Доводи апеляційної скарги про те, що діями відповідачів у вигляді укладення між ними оспорюваного Договору оренди землі було порушено переважне право TOB Багаті Чорноземи правонаступником якого є TOB Мрія Фармінг Карпати на поновлення Договору, суд апеляційної інстанції відхиляє, оскільки реалізуючи право на судовий захист і звертаючись до суду з позовом про визнання недійсним правочину, стороною якого позивач не є, необхідно довести (підтвердити) в установленому законом порядку, яким чином оспорюваний ним договір порушує (зачіпає) його права та законні інтереси, а суд, у свою чергу, - перевірити доводи та докази, якими позивач обґрунтовує такі свої вимоги, і в залежності від встановленого вирішити питання про наявність чи відсутність підстав для правового захисту позивача. Відсутність порушеного або оспорюваного права позивача є підставою для ухвалення рішення про відмову у задоволенні позову, незалежно від інших встановлених судом обставин.

Інші докази та обставини, на які посилається заявник в апеляційній скарзі, були предметом дослідження суду першої інстанції та додаткового правового аналізу не потребують, оскільки при їх дослідженні та встановленні судом першої інстанції були дотримані норми матеріального та процесуального права.

У відповідності до ст.ст.12, 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини на які посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно з вимогами ст.13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно ч.2 ст.78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно ч.2 ст.89 ЦПК України, жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відмовляючи в задоволені позову, судом першої інстанції вірно встановлено фактичні обставини справи та дано правильну оцінку доказам.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду та не впливають на їх правильність.

Норми матеріального права відповідно до спірних правовідносин, застосовані правильно.

Порушень норм процесуального права, які б призвели до неправильного вирішення справи, колегією суддів не встановлено.

Положеннями статті 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема витрати на професійну правничу допомогу (частини 1, 3 ст. 133 ЦПК України).

Згідно зі статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі Двойних проти України (пункт 80), від 10 грудня 2009 року у справі Гімайдуліна і інших проти України (пункти 34-36), від 23 січня 2014 року у справі East/West Alliance Limited проти України , від 26 лютого 2015 року у справі Баришевський проти України (пункт 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.

Із матеріалів справи вбачається, що 15 серпня 2021 року ОСОБА_3 понесла витрати на правничу допомогу адвокатом Рибачок А.М. за написання відзиву на апеляційну скаргу та представництво її інтересів ним в суді апеляційної інстанції, що підтверджується квитанцією до прибуткового касового ордера № б/н від 15.08.2021 року на суму 4000 грн.

Положеннями статті 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року Лавентс проти Латвії зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Згідно з пунктом 4 частини першої статті 1 Закону України від 05 липня 2012 року № 5076-VI "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" (далі - Закон № 5076-VI) договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Пунктом 9 частини першої статті 1 Закону № 5076-VI встановлено, що представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.

Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини першої статті 1 Закону №5076-VI).

Витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат, є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Відповідно до статті 11 ЦПК України, суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи завдання цивільного судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними та публічними інтересами; особливості предмету спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.

Беручи до уваги характер виконаної адвокатом роботи, принципів співмірності та розумності судових витрат, складності справи, критерій реальності адвокатських витрат, участь у судових засіданнях апеляційного суду, заявлених клопотаннях, виходячи з конкретних обставин справи, апеляційний суд дійшов висновку про задоволення клопотання про стягнення 4000 грн за надання правничої допомоги адвоката Рибачок А.М. та стягнути з ТзОВ "Мрія Фармінг Карпати" на користь ОСОБА_3 4000 грн. на професійну правничу допомогу.

Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, суд апеляційної інстанції, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Мрія Фармінг Карпати» залишити без задоволення.

Рішення Підгаєцького районного суду Тернопільської області від 25 травня 2021 року залишити без змін.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Мрія Фармінг Карпати» в користь ОСОБА_6 витрати на правничу допомогу в сумі 4000 (чотири тисячі) гривень.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту постанови.

Повний текст постанови складено 05 жовтня 2021 року.

Головуюча: Шевчук Г.М.

Судді: Хома М.В.

Костів О.З.