Рішення

від 27.05.2010 по справі 17/53

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ



ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

91000, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел. 55-17-32

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27.05.10                                                                                 Справа № 17/53

За позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1,  м. Луганськ

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Спеціалізоване шахто-будівельне управління №1», сел. Дубовський  м. Антрацит   Луганської області

про стягнення  68192 грн. 80 коп.

                                                                                                                Суддя   Фонова О.С.     

                                                     Представники:

від позивача: ОСОБА_2 - представник, довіреність № 917 від 30.03.2010;

від відповідача: представник не прибув.

Суть спору: позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача боргу у сумі 42079,50 грн., інфляційних нарахувань у сумі 8723,08 грн. та 3% річних у сумі 17390,22 грн. (з урахуванням заяви про  зменшення позовних вимог № б/н  від 19.04.2010).

Відповідач витребувані судом документи не надав, явку повноважних та компетентних представників у судові засідання 06.04.2010, 19.04.2010, 27.05.2010  не забезпечив, хоча належним чином був повідомлений про час та місце їх проведення, про що свідчить відповідний штамп суду з відміткою про відправку документу на звороті примірника всіх ухвал суду, який містить вихідний реєстраційний номер, загальну кількість відправлених примірників ухвали, дату відправки, підпис працівника суду, яким вона здійснена.

Як зазначив Вищий господарський суд України в Інформаційному листі від 13.08.2008 № 01-8/482 Про деякі питання застосування норм господарського процесуального кодексу України (п. 19)… дана відмітка, за умови, що її оформлено відповідно до вимог п. 3.5.11 Інструкції з діловодства в господарських судах України, затв. наказом ВГСУ від 10.12.2002 № 75 (з подальшими змінами), є підтвердженням належного надсилання копій процесуального документа сторонам та іншим учасникам судового процесу.

Статтею 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців»передбачено, якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо такі відомості, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні. Третя особа не може посилатися на них у спорі у разі, якщо вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними. Якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб –підприємців, не були до нього внесені, вони не можуть бути використані в спорі з третьою особою, крім випадків, коли третя особа знала або могла знати ці відомості.

До повноважень суду  не  віднесено встановлення  фактичного місцезнаходження учасників  судового  процесу  на час вчинення тих чи інших процесуальних  дій.   Тому   відповідні   процесуальні   документи надсилались  згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи, а також згідно відомостей, що містяться у довідці з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб –підприємців, станом на час розгляду справи.

Про поважні причини неявки в судове засідання представника відповідача суд не повідомлений. Клопотань про відкладення розгляду справи від відповідача не надходило.

З огляду на вищевказане, відповідно до ст. 75 ГПК України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Дослідивши обставини справи, витребувані судом та надані сторонами докази на підтвердження своїх доводів, заслухавши  пояснення представників сторін, що прибули  у судове  засідання, суд

   в с т а н о в и в:

Між Фізичною особою – підприємцем ОСОБА_1 (позивач у справі), як Покупцем,  та Товариством з обмеженою відповідальністю «Спеціалізоване шахто-будівельне управління №1» (відповідач у справі), як Продавцем, був укладений договір поставки № б/н від 02.01.2008   (далі –Договір).

Пунктом 1.1, 1.3 Договору встановлено, що Постачальник зобов’язується передати у власність Покупцю, а Покупець прийняти і своєчасно оплатити товар, відповідно до витратних накладних, які є невід’ємною частиною цього договору.

Загальна вартість товару, який поставляється за даною угодою, визначається сумою вартості товару по всіх накладних.

Пунктами 2.1-2.2 Договору передбачено, що Постачальник зобов’язаний передавати Покупцеві товар певними партіями в терміни, кількості та асортименті, які узгоджені сторонами у витратних накладних. Доставка товару проводиться на умовах EXW з завантаженням на транспортний засіб покупця зі складу постачальника в м. Луганську.

Покупець зобов’язаний провести повний розрахунок за отриману по накладній партію товару після прийому вказаної партії на складі Постачальника протягом 5 робочих днів. Розрахунок проводиться в гривнях, шляхом перечислення суми вартості партії товару на розрахунковий рахунок Постачальника.

Згідно пункту 3.3 Договору, у випадку якщо прострочення платежу буде продовжуватися більше тридцяти календарних днів, Постачальник має право, окрім передбачених суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції і пені додатково стягнути з покупця 30 відсотків річних від простроченої суми за весь період прострочення  (ст.625 Цивільного кодексу України).

Позивач у справі в обґрунтування позову посилається на те, що поставив відповідачу товар на суму 248876,80 грн. Однак, погашення заборгованості з боку відповідача відбулося лише часткове на суму 206797,30 грн. та на час розгляду справи заборгованість складає 42079,50 грн., яку позивач просить стягнути з відповідача на свою користь.

Крім того, позивачем заявлена вимога про стягнення інфляційних нарахувань у сумі 8723,08 грн. за період з листопада 2008 року по лютий 2010 року та 30% річних у сумі 17390,22 грн. за період з 31.10.2008 по 16.03.2010, з урахуванням суми часткової оплати.

Відповідач не скористався наданим йому правом на судовий захист, обставин, на які посилається позивач в обґрунтування своїх позовних вимог не спростував.  

Встановивши фактичні обставини справи, оцінивши доводи сторін та надані ними докази, суд дійшов висновку про наступне.

Згідно ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України господарським  визнається  зобов’язання,  що  виникає  між суб’єктом  господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав,  передбачених  Господарським  кодексом,  в силу  якого  один  суб’єкт  (зобов’язана  сторона,  у  тому  числі боржник)  зобов’язаний  вчинити  певну дію господарського чи управлінсько-господарського  характеру  на користь іншого суб’єкта (виконати  роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій,  а інший суб’єкт (управнена сторона,  у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов’язаної сторони виконання її обов’язку.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України, суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах  звичайно ставляться.

Згідно  ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України (далі –ЦК України) одностороння відмова від зобов’язання не допускається, зобов’язання має виконуватись належним чином відповідно до умов, що передбачені  договором, вимогами Цивільного кодексу України, тощо.

Частиною 1 статті 530 ЦК України встановлено, якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Судом встановлено, що відповідно до укладеного між сторонами Договору позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 248876,80 грн., що підтверджується відповідними видатковими накладними та довіреностями на отримання матеріальних цінностей (а.с.25-44).

Сторони в  Договорі встановили, що Покупець зобов’язаний провести повний розрахунок за отриману по накладній партію товару після прийому вказаної партії на складі Постачальника протягом 5 робочих днів. Розрахунок проводиться в гривнях, шляхом перечислення суми вартості партії товару на розрахунковий рахунок Постачальника  (п. 2.2 Договору).

Однак, відповідач частково сплатив заборгованість у сумі 206797,30  грн., що підтверджується випискою по рахунку позивача (а.с.45-46), тому на час розгляду справи, з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог від 19.04.2010,  заборгованість склала 42079,50 грн.

Таким чином, факт наявності боргу в сумі 42079,50 грн. підтверджується матеріалами справи та не спростовується відповідачем. Приймаючи до уваги наведене, позовні вимоги в цій частині слід задовольнити.

Позивач також  просить стягнути інфляційні нарахування у сумі 8723,08 грн. за період з листопада 2008 року по лютий 2010 року та 30% річних у сумі 17390,22 грн. за період з 31.10.2008 по 16.03.2010,  з урахуванням суми часткової оплати.

Відповідно до пункту 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо  розмір процентів не встановлено договором або законом.

Сторонами у пункті 3.3 Договору встановлено, що Постачальник має право, окрім передбачених суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції і пені додатково стягнути з Покупця 30 відсотків річних від простроченої суми за весь період прострочення.

 Отже, вимоги позивача про стягнення 30% річних та інфляційних нарахувань відповідають чинному законодавству, є обґрунтованими та вірно нарахованими.

З урахуванням викладеного, позовні вимоги про стягнення заборгованості за поставлений товар у сумі  42079,50 грн., інфляційних нарахувань у сумі 8723,08 грн. за період з листопада 2008 року по лютий 2010 року та 30% річних у сумі 17390,22 грн. за період з 31.10.2008 по 16.03.2010 є обґрунтованими, такими, що підтверджуються належними доказами та підлягають задоволенню повністю, з віднесенням судових витрат на відповідача, відповідно до статті 49 ГПК України.

При зменшенні позовних вимог, судові витрати в частині зменшення покладаються на позивача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 22, 44, 49, 75, 82, 84, 85 ГПК України, суд

                в и р і ш и в:

1.          Позов задовольнити.

2.          Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Спеціалізоване шахто-будівельне управління №1», сел. Дубовський  м. Антрацит Луганської області, вул. Гагаріна, буд. 3, ідентифікаційний код 32902073, на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1,  АДРЕСА_1,  ідентифікаційний номер НОМЕР_1, борг у сумі  42079,50 грн., інфляційні нарахування у сумі 8723,08 грн. та 30% річних у сумі 17390,22 грн., витрати по оплаті держмита у сумі 681,83  грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 233,06 грн., видати наказ.

У судовому засіданні  оголошено вступну і резолютивну частини рішення.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення                      10-денного строку з дня його підписання.

Дата підписання рішення:  01.06.2010.

          Суддя                                                                                       О.С. Фонова