Рішення

від 05.10.2021 по справі 120/7581/21-а

ВІННИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

05 жовтня 2021 р. Справа №120/7581/21-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Яремчука Костянтина Олександровича,

за участі секретаря судового засідання Карпінської Тетяни Василівни,

представника позивача Ткаченко Тамари Володимирівни,

представника відповідача Гуслякова Володимира Васильовича,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до лікарсько-консультативної комісії комунального підприємства "Немирівський міський центр первинної медико-санітарної допомоги" Немирівської міської ради про визнання протиправним та скасування висновку,

ВСТАНОВИВ:

До Вінницького окружного адміністративного суду з позовною заявою в інтересах ОСОБА_1 звернулася її представник до лікарсько-консультативної комісії комунального підприємства "Немирівський міський центр первинної медико-санітарної допомоги" Немирівської міської ради.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, представник позивача зазначила, що лікарсько-консультативною комісією, що діє при комунальному підприємстві "Немирівський міський центр первинної медико-санітарної допомоги" Немирівської міської ради, 10 червня 2021 року складено висновок №187 про наявність у ОСОБА_1 тривалої хвороби, яка перешкоджає виконанню нею батьківських обов`язків щодо її малолітнього сина ОСОБА_2 .

Так, у вказаному висновку зазначено, що позивачка має високий ступінь втрати здоров`я внаслідок тривалої хвороби, що спричиняє повну нездатність до самообслуговування та залежність від інших осіб і перешкоджає виконанню нею батьківських обов`язків.

Проте, відповідно до пункту 4 Порядку видачі висновку лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я про наявність у батька, матері дитини тривалої хвороби, яка перешкоджає виконанню нею батьківських обов`язків, затвердженого наказом Міністерства охорони здоров`я України №981 від 18 листопада 2013 року, підставою для видачі висновку ЛКК є наявність у батька, матері дитини тривалої хвороби з обмеженням життєдіяльності, а саме повна нездатність до самообслуговування та повна залежність від інших осіб (необхідність постійного стороннього нагляду, догляду або допомоги).

При цьому, відповідно до приписів Закону України "Про реабілітацію осіб з інвалідністю в Україні" залежно від ступеня стійкого розладу функцій організму, зумовленого захворюванням, травмою (її наслідками) або вродженими вадами, та можливого обмеження життєдіяльності при взаємодії із зовнішнім середовищем внаслідок втрати здоров`я особі, визнаній особою з інвалідністю, встановлюється перша, друга чи третя група інвалідності. Підставою для встановлення І групи інвалідності є стійкі, значно вираженої важкості функціональні порушення в організмі, зумовлені захворюванням, травмою або уродженою вадою, що призводять до значного обмеження життєдіяльності особи, неспроможності до самообслуговування і спричиняють до виникнення потреби у постійному стороннього нагляді, догляді або допомозі.

Водночас, підставою для встановлення ІІ групи інвалідності є стійкі, вираженої важкості функціональні порушення в організмі, зумовлені захворюванням, травмою або вродженою вадою, що призводять до значного обмеження життєдіяльності особи, при збереженій здатності до самообслуговування та не спричиняють потреби в постійному сторонньому нагляді, догляді або допомозі.

Відтак, підставою для складання висновку ЛКК про наявність у ОСОБА_1 тривалої хвороби, яка перешкоджає виконанню нею батьківських обов`язків, є високий ступінь втрати здоров`я внаслідок тривалої хвороби, що спричиняє повну нездатність до самообслуговування, що неможливо встановити без огляду медико-соціальною експертною комісією.

При цьому, відповідно до довідки до акта огляду медико-соціальної експертної комісії серії 10ААВ №541618 від 21 листопада 2013 року ОСОБА_1 встановлено ІІ групу інвалідності з дитинства, що виключає наявність у позивачки високого ступеня втрати здоров`я внаслідок тривалої хвороби та не спричиняє повну нездатність до самообслуговування та залежність від інших осіб.

На думку представника позивачки, висновок №187, що складений відповідачем 10 червня 2021 року, є протиправним та підлягає скасуванню.

Ухвалою від 19 липня 2021 року відкрито провадження в адміністративній справі та вирішено розгляд її здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін. Справу призначено до судового розгляду на 18 серпня 2021 року.

27 вересня 2021 року суд постановив ухвалу без виходу до нарадчої кімнати, якою витребував у відповідача належним чином засвідчену копію Положення про лікарсько-консультативну комісію, що діє при комунальному підприємстві "Немирівський міський центр первинної медико-санітарної допомоги" Немирівської міської ради, а також листа служби у справах дітей Немирівської міської ради, у зв`язку із чим розгляд справи було відкладено на 05 жовтня 2021 року.

Ухвалою суду від 05 жовтня 2021 року задоволено усне клопотання представника позивача та замінено первісного відповідача в особі комунального підприємства "Немирівський міський центр первинної медико-санітарної допомоги" Немирівської міської ради належним відповідачем в особі лікарсько-консультативної комісії комунального підприємства "Немирівський міський центр первинної медико-санітарної допомоги" Немирівської міської ради.

Заслухавши доводи представників сторін, дослідивши адміністративну справу та оцінивши наявні у ній докази в їх сукупності, суд встановив наступне.

21 листопада 2013 року ОСОБА_1 встановлено ІІ групу інвалідності з дитинства, що підтверджується довідкою до акта огляду медико-соціальної експертної комісії серії 10ААВ №541618.

10 червня 2021 року лікарсько-консультативною комісією комунального підприємства "Немирівський міський центр первинної медико-санітарної допомоги" Немирівської міської ради складено висновок №187 про те, що ОСОБА_1 має високий ступінь втрати здоров`я внаслідок тривалої хвороби, що спричиняє повну нездатність до самообслуговування та залежність від інших осіб і перешкоджає виконанню нею батьківських обов`язків.

Надаючи правову оцінку висновку, що оскаржується, суд враховує наступне.

Особливості видачі висновку лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я про наявність у батька, матері дитини тривалої хвороби, яка перешкоджає виконанню батьківських обов`язків (далі - висновок ЛКК), визначено однойменним Порядком, затвердженим наказом Міністерства охорони здоров`я України від 18 листопада 2013 року №981 (далі - Порядок №981).

Відповідно до пункту 4 Порядку №981 підставою для видачі висновку ЛКК є наявність у батька, матері дитини тривалої хвороби з обмеженням життєдіяльності, а саме: повна нездатність до самообслуговування та повна залежність від інших осіб (необхідність постійного стороннього нагляду, догляду або допомоги).

Статтею 2 Закону України "Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні" від 21 березня 1991 року №875-XІI (далі - Закон №875-XІI) визначено, що особою з інвалідністю є особа зі стійким розладом функцій організму, що при взаємодії із зовнішнім середовищем може призводити до обмеження її життєдіяльності, внаслідок чого держава зобов`язана створити умови для реалізації нею прав нарівні з іншими громадянами та забезпечити її соціальний захист.

Інвалідність як міра втрати здоров`я визначається шляхом експертного обстеження в органах медико-соціальної експертизи Міністерства охорони здоров`я України. Положення про медико-соціальну експертизу затверджується Кабінетом Міністрів України з урахуванням думок громадських організацій інвалідів в особі їх республіканських органів (стаття 3 Закону №875-XІI ).

Частиною 1 статті 1 Закону України "Про реабілітацію осіб з інвалідністю в Україні" від 06 жовтня 2005 року №2961-IV (далі - Закон №2961-IV) передбачено, що:

особа з інвалідністю - повнолітня особа зі стійким обмеженням життєдіяльності, якій у порядку, визначеному законодавством, встановлено інвалідність;

дитина з інвалідністю - особа до досягнення нею повноліття (віком до 18 років) зі стійким обмеженням життєдіяльності, якій у порядку, визначеному законодавством, встановлено інвалідність;

інвалідність - міра втрати здоров`я у зв`язку із захворюванням, травмою (її наслідками) або вродженими вадами, що при взаємодії із зовнішнім середовищем може призводити до обмеження життєдіяльності особи, внаслідок чого держава зобов`язана створити умови для реалізації нею прав нарівні з іншими громадянами та забезпечити її соціальний захист;

втрата здоров`я - наявність хвороб і фізичних дефектів, які призводять до фізичного, душевного і соціального неблагополуччя;

медико-соціальна експертиза - встановлення ступеня стійкого обмеження життєдіяльності, групи інвалідності, причини і часу їх настання, а також доопрацювання та затвердження індивідуальної програми реабілітації особи з інвалідністю (дитини з інвалідністю) в рамках стратегії компенсації на основі індивідуального реабілітаційного плану та комплексного реабілітаційного обстеження особи з обмеженням життєдіяльності.

Залежно від ступеня стійкого розладу функцій організму, зумовленого захворюванням, травмою (її наслідками) або вродженими вадами, та можливого обмеження життєдіяльності при взаємодії із зовнішнім середовищем внаслідок втрати здоров`я особі, визнаній особою з інвалідністю, встановлюється перша, друга чи третя група інвалідності (частина 3 статті 7 Закону №2961-IV).

Відтак, критеріями встановлення групи інвалідності є наслідки, які призвели до порушення функції органів і систем організму, які, в свою чергу, зумовили обмеження життєдіяльності. При цьому, саме ступінь порушення функцій організму та обмеження життєдіяльності є критеріями встановлення тієї чи іншої групи інвалідності та відсотку втрати працездатності.

Відповідно до частини 8 статті 7 Закону №2961-IV медико-соціальні експертні комісії визначають, зокрема, групу інвалідності, її причину і час настання.

При цьому, процедуру проведення медико-соціальної експертизи хворим, що досягли повноліття, потерпілим від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, особам з інвалідністю з метою виявлення ступеня обмеження життєдіяльності, причини, часу настання, групи інвалідності, а також компенсаторно-адаптаційних можливостей особи, реалізація яких сприяє медичній, психолого-педагогічній, професійній, трудовій, фізкультурно-спортивній, фізичній, соціальній та психологічній реабілітації визначено Положенням про медико-соціальну експертизу, що затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 03 грудня 2009 року №1317 (надалі - Положення №1317).

Пунктом 26 Положення №1317 встановлено, що особі, яка визнана особою з інвалідністю, залежно від ступеня розладу функцій органів і систем організму та обмеження її життєдіяльності встановлюється I, II чи III група інвалідності. I група інвалідності поділяється на підгрупи А і Б залежно від ступеня втрати здоров`я інваліда та обсягу потреби в постійному сторонньому догляді, допомозі або нагляді. Причинами інвалідності є, зокрема, з інвалідність з дитинства.

За приписами пункту 27 Положення №1317 слідує, що підставою для встановлення I групи інвалідності є стійкі, значно вираженої важкості функціональні порушення в організмі, зумовлені захворюванням, травмою або уродженою вадою, що призводять до значного обмеження життєдіяльності особи, неспроможності до самообслуговування і спричиняють до виникнення потреби у постійному сторонньому нагляді, догляді або допомозі.

Критеріями встановлення I групи інвалідності є ступінь втрати здоров`я, що спричиняє обмеження однієї чи декількох категорій життєдіяльності особи у значному III ступені: нездатність до самообслуговування чи повна залежність від інших осіб; нездатність до пересування чи повна залежність від інших осіб; нездатність до орієнтації (дезорієнтація); нездатність до спілкування; нездатність контролювати свою поведінку; значні обмеження здатності до навчання; нездатність до окремих видів трудової діяльності.

До підгрупи А I групи інвалідності належать особи з виключно високим ступенем втрати здоров`я, який спричиняє до виникнення потреби у постійному сторонньому нагляді, догляді або допомозі інших осіб і фактичну нездатність до самообслуговування. Критеріями встановлення підгрупи А I групи інвалідності є ступінь втрати здоров`я, що спричиняє повну нездатність до самообслуговування та повну залежність від інших осіб (необхідність постійного стороннього нагляду, догляду або допомоги).

До підгрупи Б I групи інвалідності належать особи з високим ступенем втрати здоров`я, який спричиняє значну залежність від інших осіб у виконанні життєво важливих соціально-побутових функцій і часткову нездатність до виконання окремих елементів самообслуговування. Критеріями встановлення підгрупи Б I групи інвалідності є ступінь втрати здоров`я, що спричиняє втрату можливості самостійного задоволення з допомогою технічних засобів і за умови відповідного облаштування житла більшості життєво необхідних фізіологічних та побутових потреб.

Підставою для встановлення II групи інвалідності є стійкі, вираженої важкості функціональні порушення в організмі, зумовлені захворюванням, травмою або вродженою вадою, що призводять до значного обмеження життєдіяльності особи, при збереженій здатності до самообслуговування та не спричиняють потреби в постійному сторонньому нагляді, догляді або допомозі.

Критеріями встановлення II групи інвалідності є ступінь втрати здоров`я, що спричиняє обмеження у вираженому II ступені однієї чи декількох категорій життєдіяльності особи: обмеження самообслуговування II ступеня - здатність до самообслуговування з використанням допоміжних засобів і/або за допомогою інших осіб; обмеження здатності до самостійного пересування II ступеня - здатність до самостійного пересування з використанням допоміжних засобів і/або за допомогою інших осіб; обмеження здатності до навчання II ступеня - нездатність до навчання або здатність до навчання тільки у спеціальних навчальних закладах або за спеціальними програмами вдома; обмеження здатності до трудової діяльності II ступеня - нездатність до провадження окремих видів трудової діяльності чи здатність до трудової діяльності у спеціально створених умовах з використанням допоміжних засобів і/або спеціально обладнаного робочого місця, за допомогою інших осіб; обмеження здатності до орієнтації II ступеня - здатність до орієнтації в часі і просторі за допомогою інших осіб; обмеження здатності до спілкування II ступеня - здатність до спілкування з використанням допоміжних засобів і/або за допомогою інших осіб; обмеження здатності контролювати свою поведінку II ступеня - здатність частково чи повністю контролювати свою поведінку тільки за допомогою сторонніх осіб.

Таким чином, Положенням №1317 встановлено чітке розмежування підстав для встановлення І або ІІ групи інвалідності. Зокрема, підставою для встановлення I групи інвалідності є стійкі, значно вираженої важкості функціональні порушення в організмі, зумовлені захворюванням, травмою або уродженою вадою, що призводять до значного обмеження життєдіяльності особи, неспроможності до самообслуговування і спричиняють до виникнення потреби у постійному сторонньому нагляді, догляді або допомозі. Натомість, підставою для встановлення ІІ групи інвалідності є стійкі, вираженої важкості функціональні порушення в організмі, зумовлені захворюванням, травмою або вродженою вадою, що призводять до значного обмеження життєдіяльності особи, при збереженій здатності до самообслуговування та не спричиняють потреби в постійному сторонньому нагляді, догляді або допомозі.

Судом встановлено, що 21 листопада 2013 року ОСОБА_1 встановлено ІІ групу інвалідності з дитинства, а 02 жовтня 2020 року Вінницькою міською медико-соціальною експертною комісією складено індивідуальну програму реабілітації ОСОБА_1 №3001/1730 як особі з інвалідністю ІІ групи.

Тобто, медико-соціальною експертною комісією встановлено, що ОСОБА_1 має стійкі, вираженої важкості функціональні порушення в організмі, зумовлені захворюванням, травмою або вродженою вадою, що призводять до значного обмеження життєдіяльності особи, при збереженій здатності до самообслуговування та не спричиняють потреби в постійному сторонньому нагляді, догляді або допомозі.

Водночас, у оскаржуваному висновку ЛКК вказано про повну неспроможність позивачки до самообслуговування і потребі у постійному сторонньому нагляді, догляді або допомозі.

При цьому, у висновку ЛКК не зазначено, на підставі яких документів комісією зроблено такі висновки.

У судовому засіданні представник відповідача пояснив, що лікарсько-консультативна комісія дійшла таких висновків після заслуховування лікуючого лікаря ОСОБА_1 .

Статтею 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення.

Перевіривши на відповідність складеного висновку ЛКК наведеним вище критеріям, суд дійшов висновку, що висновок ЛКК №187 від 10 червня 2021 року про наявність у ОСОБА_1 хвороби, яка перешкоджає виконанню нею батьківських обов`язків, є протиправним та таким, що підлягає скасуванню.

Таким чином, перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб`єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своїх дій та докази, надані представником позивача, суд дійшов висновку, що за наведених у позовній заяві мотивів і підстав позовні вимоги підлягають задоволенню.

Оскільки позивачка звільнена від сплати судового збору, а витрат, пов`язаних з розглядом справи, не встановлено, тому питання про розподіл судових витрат не вирішується.

Керуючись статтями 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 241, 245, 246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України,

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати висновок лікарсько-консультативної комісії комунального підприємства "Немирівський міський центр первинної медико-санітарної допомоги" Немирівської міської ради про наявність у ОСОБА_1 хвороби, яка перешкоджає виконанню нею батьківських обов`язків, №187 від 10 червня 2021 року.

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 255 КАС України.

Відповідно до частини 1 статті 295 КАС України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Позивач: ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 )

Відповідач: лікарсько-консультативна комісія комунального підприємства "Немирівський міський центр первинної медико-санітарної допомоги" Немирівської міської ради (місцезнаходження: 22800, м. Немирів, вул. Євдокименка, буд. 22)

Рішення суду в повному обсязі складено 11.10.2021

Суддя Яремчук Костянтин Олександрович