Постанова

від 14.12.2021 по справі 120/7581/21-а

СЬОМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 120/7581/21-а

Головуючий суддя 1-ої інстанції - Яремчук К.О.

Суддя-доповідач - Драчук Т. О.

14 грудня 2021 року

м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Драчук Т. О.

суддів: Полотнянка Ю.П. Смілянця Е. С. ,

за участю:

секретаря судового засідання: Чорнокнижник О.В.,

представника позивача: Ткаченко Т.В.,

представника відповідача: Гуслякова В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу лікарсько-консультативної комісії комунального підприємства "Немирівський міський центр первинної медико-санітарної допомоги" Немирівської міської ради" на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 05 жовтня 2021 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до лікарсько-консультативної комісії комунального підприємства "Немирівський міський центр первинної медико-санітарної допомоги" Немирівської міської ради" про визнання протиправним та скасування висновку,

В С Т А Н О В И В :

в липні 2021 року позивач ОСОБА_1 звернулась до Вінницького окружного адміністративного суду з позовом до лікарсько-консультативної комісії комунального підприємства "Немирівський міський центр первинної медико-санітарної допомоги" Немирівської міської ради" про визнання протиправним та скасування висновку №187 від 10.06.2021, виданого лікарсько-консультативною комісією комунального підприємства "Немирівський міський центр первинної медико-санітарної допомоги" Немирівської міської ради" про наявність у ОСОБА_1 тривалої хвороби, яка перешкоджає виконанню нею батьківських обов`язків щодо її малолітнього сина ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 05.10.2021 позов задоволено.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій апелянт просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні адміністративного позову в повному обсязі, посилаючись на неправильне застосування судом першої інстанції норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення питання.

Представник позивача в судовому засіданні заперечив щодо доводів апеляційної скарги, просив відмовити у її задоволенні, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Представник відповідача в судовому засіданні просив апеляційну скаргу задовольнити, рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нову постанову, якою у задоволенні позову відмовити.

Заслухавши суддю-доповідача, представників сторін, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, а також правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду - без змін, виходячи з наступного.

Як встановлено судом першої інстанції, підтверджується матеріалами справи, 21 листопада 2013 року ОСОБА_1 встановлено ІІ групу інвалідності з дитинства, що підтверджується довідкою до акта огляду медико-соціальної експертної комісії серії 10ААВ №541618.

10 червня 2021 року лікарсько-консультативною комісією комунального підприємства "Немирівський міський центр первинної медико-санітарної допомоги" Немирівської міської ради складено висновок №187 про те, що ОСОБА_1 має високий ступінь втрати здоров`я внаслідок тривалої хвороби, що спричиняє повну нездатність до самообслуговування та залежність від інших осіб і перешкоджає виконанню нею батьківських обов`язків.

Не погоджуючись з даним висновком відповідача, ОСОБА_1 звернулась до суду з відповідним позовом.

Приймаючи оскаржуване рішення суд першої інстанції виходив з того, що Положенням №1317 встановлено чітке розмежування підстав для встановлення І або ІІ групи інвалідності. Зокрема, підставою для встановлення I групи інвалідності є стійкі, значно вираженої важкості функціональні порушення в організмі, зумовлені захворюванням, травмою або уродженою вадою, що призводять до значного обмеження життєдіяльності особи, неспроможності до самообслуговування і спричиняють до виникнення потреби у постійному сторонньому нагляді, догляді або допомозі. Натомість, підставою для встановлення ІІ групи інвалідності є стійкі, вираженої важкості функціональні порушення в організмі, зумовлені захворюванням, травмою або вродженою вадою, що призводять до значного обмеження життєдіяльності особи, при збереженій здатності до самообслуговування та не спричиняють потреби в постійному сторонньому нагляді, догляді або допомозі.

21 листопада 2013 року ОСОБА_1 встановлено ІІ групу інвалідності з дитинства, а 02 жовтня 2020 року Вінницькою міською медико-соціальною експертною комісією складено індивідуальну програму реабілітації ОСОБА_1 №3001/1730, як особі з інвалідністю ІІ групи.

Тобто, медико-соціальною експертною комісією встановлено, що ОСОБА_1 має стійкі, вираженої важкості функціональні порушення в організмі, зумовлені захворюванням, травмою або вродженою вадою, що призводять до значного обмеження життєдіяльності особи, при збереженій здатності до самообслуговування та не спричиняють потреби в постійному сторонньому нагляді, догляді або допомозі.

Водночас, у оскаржуваному висновку ЛКК вказано про повну неспроможність позивачки до самообслуговування і потребі у постійному сторонньому нагляді, догляді або допомозі. При цьому, у висновку ЛКК не зазначено, на підставі яких документів комісією зроблено такі висновки.

Також, судом першої інстанції встановлено, що висновків про повну неспроможність позивачки до самообслуговування і потребі у постійному сторонньому нагляді, догляді або допомозі ЛКК дійшла з слів лікуючого лікаря ОСОБА_1 .

З урахуванням вказаного, суд першої інстанції дійшов висновку, що висновок ЛКК №187 від 10 червня 2021 року про наявність у ОСОБА_1 хвороби, яка перешкоджає виконанню нею батьківських обов`язків, є протиправним та таким, що підлягає скасуванню.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.

У відповідності до ч.1 ст.308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги

Згідно з вимог ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до вимог ч.1 ст.5 Кодексу адміністративного судочинства України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

Згідно з вимогами ч.1 ст.6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Статтею 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

З урахуванням вказаного, а також вимог ч.1 ст.308 КАС України, колегія суддів наголошує, що апелянт не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, не вказує жодних підстав порушення норм матеріального права (по суті спору), а наголошує лише на порушенні норм процесуального права, а саме ту обставину, що судом першої інстанції порушено вимоги ч.6 ст.48 КАС України при розгляді справи.

Досліджуючи доводи апелянта, колегія суддів зазначає.

Згідно з ч.3-7 ст.48 КАС України якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до ухвалення рішення у справі за згодою позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі, якщо це не потягне за собою зміни підсудності адміністративної справи. Суд має право за клопотанням позивача до ухвалення рішення у справі залучити до участі у ній співвідповідача.

Якщо позивач не згоден на заміну відповідача іншою особою, суд може залучити цю особу як другого відповідача. У разі відмови у задоволенні позову до такого відповідача понесені позивачем витрати відносяться на рахунок держави.

Під час вирішення питання про залучення співвідповідача чи заміну належного відповідача суд враховує, зокрема, чи знав або чи міг знати позивач до подання позову у справі про підставу для залучення такого співвідповідача чи заміну неналежного відповідача.

Після заміни сторони, залучення другого відповідача розгляд адміністративної справи починається спочатку.

Заміна позивача допускається до початку судового розгляду справи по суті. Заміна відповідача допускається до ухвалення рішення судом першої інстанції.

Відповідно до п.9 ч.1 ст.4 КАС України відповідач - суб`єкт владних повноважень, а у випадках, визначених законом, й інші особи, до яких звернена вимога позивача.

Відповідно до ст.ст. 25, 26, 42 КАС України на позивача покладено обов`язок визначати відповідача у справі. Водночас позивач не позбавлений права звернутись до суду з клопотанням про залучення до участі у справі співвідповідачів і третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог.

Право особи на доступ до правосуддя гарантоване статтею 55 Основного Закону, положення якого є нормами прямої дії. Відповідно до наведеної статті Конституції України кожному гарантується судовий захист його прав та свобод і можливість оскаржити до суду рішення, дії та бездіяльність органів державної влади, органів місцевого самоврядування, громадських об`єднань та посадових осіб.

Відповідно до ст. 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини , суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

У практиці Європейського Суду з прав людини, зокрема, в справі Делькур проти Бельгії висловлена позиція, що в демократичному суспільстві у світлі розуміння Конвенції, право на справедливий суд посідає настільки значне місце, що обмежувальне тлумачення статті 6 не відповідало б меті та призначенню цього положення.

Колегія суддів також враховує правову позицію Європейського суду з прав людини, викладену в рішенні від 04.12.1995 по справі Беллет проти Франції , в якому Суд зазначив, що стаття 6 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права.

Таким чином, хоча право доступу до суду і не є абсолютним, це право не повинно обмежуватись таким чином чи такою мірою, що сама суть права буде зведена нанівець.

Разом з цим, колегія суддів звертає увагу, що згідно з ч.1 ст.57 КАС України представником у суді може бути адвокат або законний представник.

Як вбачається з матеріалів справи, представником первісного відповідача комунального підприємства "Немирівський міський центр первинної медико-санітарної допомоги" Немирівської міської ради" є Гусляков В.В.

В свою чергу, як вбачається з матеріалів справи ОСОБА_3 є головою лікарсько-консультативної комісії комунального підприємства "Немирівський міський центр первинної медико-санітарної допомоги" Немирівської міської ради" згідно з Наказом №3 від 04.01.2021 (долучений представником відповідача під час судового засідання).

Також, як вбачається з матеріалів справи ОСОБА_3 не заявляв в судовому засіданні клопотання щодо відкладення розгляду справи після проголошення ухвали про заміну відповідача у справі, щодо долучення інших доказів чи бажання надати пояснення, як представник належного відповідача.

Крім того, колегія суддів звертає увагу, що лікарсько-консультативна комісія комунального підприємства "Немирівський міський центр первинної медико-санітарної допомоги" Немирівської міської ради" та КП "Немирівський міський центр первинної медико-санітарної допомоги" Немирівської міської ради" є однією юридичною особою (ЄДРПОУ 41345263).

В свою чергу, згідно з ч.2 ст.317 КАС України порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи.

Щодо суті спору, колегія суддів зазначає, що як вірно вказав суд першої інстанції, згідно з ч.3 ст.7 ЗУ "Про реабілітацію осіб з інвалідністю в Україні" залежно від ступеня стійкого розладу функцій організму, зумовленого захворюванням, травмою (її наслідками) або вродженими вадами, та можливого обмеження життєдіяльності при взаємодії із зовнішнім середовищем внаслідок втрати здоров`я особі, визнаній особою з інвалідністю, встановлюється перша, друга чи третя група інвалідності.

Відповідно до ч.8 ст.7 ЗУ "Про реабілітацію осіб з інвалідністю в Україні" медико-соціальні експертні комісії визначають, зокрема, групу інвалідності, її причину і час настання.

Згідно з п.26 Положення про медико-соціальну експертизу №1317 особі, яка визнана особою з інвалідністю, залежно від ступеня розладу функцій органів і систем організму та обмеження її життєдіяльності встановлюється I, II чи III група інвалідності. I група інвалідності поділяється на підгрупи А і Б залежно від ступеня втрати здоров`я інваліда та обсягу потреби в постійному сторонньому догляді, допомозі або нагляді. Причинами інвалідності є, зокрема, з інвалідність з дитинства.

Підставою для встановлення II групи інвалідності є стійкі, вираженої важкості функціональні порушення в організмі, зумовлені захворюванням, травмою або вродженою вадою, що призводять до значного обмеження життєдіяльності особи, при збереженій здатності до самообслуговування та не спричиняють потреби в постійному сторонньому нагляді, догляді або допомозі.

Згідно з матеріалами справи позивачці встановлено ІІ групу інвалідності з дитинства, а 02 жовтня 2020 року Вінницькою міською медико-соціальною експертною комісією складено індивідуальну програму реабілітації ОСОБА_1 №3001/1730 як особі з інвалідністю ІІ групи.

В свою чергу, як вірно підмітив суд першої інстанції, у оскаржуваному висновку ЛКК вказано про повну неспроможність позивачки до самообслуговування і потребі у постійному сторонньому нагляді, догляді або допомозі.

На підставі вказаного, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що критеріями встановлення групи інвалідності є наслідки, які призвели до порушення функції органів і систем організму, які, в свою чергу, зумовили обмеження життєдіяльності. При цьому, саме ступінь порушення функцій організму та обмеження життєдіяльності є критеріями встановлення тієї чи іншої групи інвалідності та відсотку втрати працездатності.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачці встановлено ІІ групу інвалідності, отже відповідачем протиправно застосовано критерії, які не відповідають встановленій групі інвалідності, без фактичної зміни групи інвалідності.

Тобто, колегія суддів зазначає, що суд першої інстанції дійшов вірних висновків, що висновок ЛКК №187 від 10 червня 2021 року про наявність у ОСОБА_1 хвороби, яка перешкоджає виконанню нею батьківських обов`язків, є протиправним та таким, що підлягає скасуванню.

З урахуванням вказаного, фактичної незміни представника, обставини, що ЛКК є частиною КП "Немирівський міський центр первинної медико-санітарної допомоги" Немирівської міської ради", доступу до правосуддя та відсутністю інших доводів апелянта в частині матеріального права, по суті спору та щодо неправомірності висновків суду першої інстанції в частині спору, які настали внаслідок порушення вимог ч.6 ст.48 КАС України, колегія суддів приходить до висновку про відмову у задоволенні апеляційної скарги.

А тому, враховуючи наведене вище, а також матеріали справи та норми законодавства, колегія суддів зазначає, що суд першої інстанції дійшов правомірного висновку щодо задоволення адміністративного позову.

Згідно п. 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

У відповідності з ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Оскільки, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи, та ухвалив судове рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому підстави для його скасування або зміни відсутні.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.315, 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного та приймаючи до уваги, що суд першої інстанції при ухваленні оскаржуваної постанови вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку, та прийняв законне і обґрунтоване рішення, висновки суду відповідають обставинам справи, а тому підстав для його скасування не вбачається.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу лікарсько-консультативної комісії комунального підприємства "Немирівський міський центр первинної медико-санітарної допомоги" Немирівської міської ради" залишити без задоволення, а рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 05 жовтня 2021 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття. Порядок касаційного оскарження передбачений ст.ст.328, 329 КАС України.

Постанова суду складена в повному обсязі 14 грудня 2021 року.

Головуючий Драчук Т. О. Судді Полотнянко Ю.П. Смілянець Е. С.