Постанова

від 12.10.2021 по справі 352/1869/17

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 352/1869/17

Провадження № 22-ц/4808/1240/21

Головуючий у 1 інстанції Лущак Н. І.

Суддя-доповідач Девляшевський В.А.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 жовтня 2021 року м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський апеляційний суд у складі:

головуючого (суддя-доповідач) Девляшевського В.А.,

суддів: Бойчука І.В., Фединяка В.Д.,

секретаря Пацаган В.В.,

з участю представника відповідачів ОСОБА_1 , ОСОБА_2 - Тихонова О.Б. , представника ОСОБА_4 - Леник Л.А. ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу представника Тихонова Олександра Борисовича в інтересах ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на рішення Тлумацького районного суду, ухвалене головуючою суддею Лущак Н.І. 10 червня 2021 року, повний текст якого складено 18 червня 2021 року, у справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , неповнолітніх: ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Орган опіки та піклування Тисменицької районної державної адміністрації в особі служби у справах дітей, про усунення перешкод у користуванні квартирою шляхом виселення з цього приміщення, та за зустрічним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_4 , обслуговуючого кооперативу ЖБК Радислав про визнання недійсними кооперативного договору, акту приймання-передачі квартири та державної реєстрації права власності,

в с т а н о в и в :

У жовтні 2017 року ОСОБА_4 звернулась в суд з позовом, вимоги якого уточнила під час розгляду справи, до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 про виселення.

Позовна заява мотивована тим, що вона є власником квартири АДРЕСА_1 , що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності. У цій квартирі проживає відповідач з членами своєї сім`ї. Разом з тим, вона має намір у встановленому порядку зареєструвати місце проживання за вказаною адресою, вселитись та проживати у цій квартирі. Проте, у зв`язку з вселенням відповідачів, не може в повній мірі використовувати власну квартиру. Посилаючись на те, що власник має право вимагати від осіб, які не є членами його сім`ї, а також не відносяться до кола осіб, які постійно проживають разом з ним і ведуть спільне господарство, усунення порушень свого права власності, просила позов задовольнити.

Ухвалою Тисменицького районного суду від 15 травня 2018 року в якості третьої особи на стороні відповідача, яка не заявляє самостійний вимог щодо предмета спору, до участі в справі залучено Орган опіки та піклування Тисменицької районної державної адміністрації в особі Служби у справах дітей.

В свою чергу ОСОБА_1 звернувся в суд з зустрічним позовом, вимоги якого збільшив під час розгляду справи, до ОСОБА_4 та просив визнати недійсним кооперативний договір №81 від 17 листопада 2014 року, укладений між ЖБК Радислав та ОСОБА_4 і похідних від нього - акту приймання-передачі квартири АДРЕСА_1 у власність ОСОБА_4 , а також незаконною реєстрацію за нею права власності на квартиру, проведеною реєстратором Тисменицької районної державної адміністрації Федоришиним Ю.І.

В обгрунтування позову зазначив, що разом з сім`єю проживає в житловому будинку по АДРЕСА_2 . Вказане приміщення він набув на підставі договору від 01 лютого 2011 року, укладеного з ТОВ Мій дім Україна , якому належали майнові права власника даного будинку. Відповідно до договору вартість даного житла становила 238 200,00 грн, що по курсу НБУ було еквівалентно 30 000,00 доларів США, які були ним оплачені. Відтак право на це помешкання перейшло до нього від ТОВ Мій дім Україна ще у 2011 році, тобто раніше ніж до ОСОБА_4 . Відповідно він вселився в будинок 01 лютого 2011 року, здійснює всі необхідні комунальні платежі на підставі договорів, укладених з комунальними службами.

Тому вважає незаконним кооперативний договір №81 від 17 листопада 2014 року, укладений між ЖБК Радислав та ОСОБА_4 , на підставі якого вона набула права власності на спірне житло. Так, на час укладення договору житлове приміщення вже було предметом іншого правочину, що суперечить статті 655 ЦК України, оскільки один і той же об`єкт не може бути предметом різних правочинів купівлі-продажу з різними покупцями одночасно. На його думку, у ЖБК Радислав були відсутні відповідні права для продажу спірного житлового приміщення, а тому укладений з відповідачкою договір є недійсним, а право власності зареєстроване з порушенням закону.

Ухвалою Тлумацького районного суду від 25 лютого 2020 року зустрічний позов ОСОБА_1 , при збільшеному розмірі позовних вимог, прийнято до спільного розгляду з первісним позовом ОСОБА_4 .

Ухвалою цього ж суду від 18 листопада 2020 року до участі в справі в якості співвідповідача за зустрічним позовом залучено обслуговуючий кооператив ЖБК Радислав .

В жовтні 2020 року представником ОСОБА_1 - адвокатом Тихоновим О.Б. подана заява про уточнення предмету та підстав позову, в якій він посилається на те, що за Генеральним договором, на який є посилання в спірному кооперативному договорі, про незавершене будівництво нерухомого майна в якості пайового внеску довірителів ФФБ типу А за адресою урочище Чобіт, с. Угринів та закріплення за ними паїв у ЖБК Радислав від 02 жовтня 2012 року, укладеного між ТОВ Новекс Дім і ОК ЖБК Радислав , забудовник передав кооперативу незавершений будівництвом ПМЖК Західний . ОСОБА_4 для пайової участі в будівництві житла, закріплення за нею об`єкту житла і внесення відповідного запису в Реєстр паїв та отримання квартири АДРЕСА_1 була зобов`язана укласти договір про участь у фонді фінансування будівництва типу А ПМЖК Західний , створеного ТОВ Укрпромбанк , отримати свідоцтво про участь у даному фонді з закріпленим на нею об`єктом інвестування, оплатити його повну вартість та отримати платіжний документ. Натомість, відповідачка в переліку довірителів фонду фінансування малоповерхового житлового комплексу Західний типу А не значиться, договір про участь у зазначеному Фонді не укладала, об`єкт інсвестування за нею не закріплявся, кошти вона не вносила. Уточнив позовні вимоги, зокрема просив визнати недійсним також похідний від кооперативного договору №81 від 17 листопада 2014 року, укладений між ЖБК Радислав та ОСОБА_4 - акт приймання-передачі квартири АДРЕСА_1 у власність ОСОБА_4 .

Рішенням Тлумацького районного суду від 10 червня 2021 року первісний уточнений позов ОСОБА_4 задоволено. Усунуто ОСОБА_4 перешкоди у користуванні квартирою АДРЕСА_1 , власником якої вона є, шляхом виселення ОСОБА_1 , разом із членами його сім`ї: дружиною ОСОБА_2 , неповнолітніми дітьми: ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , з даного житла. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_4 640,00 грн на відшкодування витрат, понесених позивачем по сплаті судового збору. В задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1 відмовлено.

Не погодившись з рішенням суду з підстав порушення судом норм матеріального та процесуального права, представник ОСОБА_1 та ОСОБА_2 - адвокат Тихонов О.Б. подав апеляційну скаргу. Просив рішення скасувати та ухвалити нове про задоволення зустрічного позову ОСОБА_1 до ОСОБА_4 про визнання недійсним кооперативного договору, акту приймання-передачі квартири та державної реєстрації права власності.

На його думку, суд прийшов до необгрунтованого висновку, що 17 листопада 2014 року ОК ЖБК Радислав в особі голови ОСОБА_8. в межах своєї компетенції було прийнято ОСОБА_4 до складу членів кооперативу, укладено з нею кооперативний договір №81 та закріплено за нею квартиру АДРЕСА_1 . Разом з тим, ОСОБА_8 не є засновником кооперативу, відповідно правом ухвального голосу не володів. До укладення Генерального договору від 02 жовтня 2012 року з ТОВ Новекс Дім про передачу незавершеного будівництваом ПМЖК Західний ОК ЖБК Радислав не мав жодного стосунку до ФФБ виду А ПМЖК Західний . До обов`язків даного кооперативу входить тільки закріплення за довірителями паїв у пайовому фонді кооперативу, який складається з відповідних об`єктів інвестування, закріплених за ними у зв`язку з їх участю у ФФБ.

Натомість відповідно до додатку №1 Генерального договору ОСОБА_4 не входила до числа довірителів ФФБ А МПЖК Західний та за нею не закріплювався об`єкт інвестування. Остання не могла бути довірителем ФФБ тому, що ТОВ Новекс , як комісіонер за Договором комісії №13-Д від 23 лютого 2005 року, отримавши від неї як комітента оплату в сумі 156 407,00 грн, не виконав умов пункту 1.1.1. Договору та не уклав з ТОВ Укрпромбанк - управителем ФФБ договору про участь в даному фонді. Договір комісії укладено 23 лютого 2005 року, тоді як Фонд створено рішенням Правління ТОВ Урпромбанк 08 червня 2005 року.

Більше того, 15 вересня 2006 року відповідно до договору №67 про участь у ФФБ виду А ПМЖК Західний будинок №01 блоку Б було закріплено за іншою особою - ОСОБА_9 . Проте, в подальшому договір з підстав невиконання строків вводу в експлуатацію був розірваний.

Апелянт звертає увагу на те, що відповідно до додатку №1 до Генерального договору Перелік довірителів ФФБ типу А та закріплення за ними паїв у ЖБК Радислав спірна квартира нікому з довірителів не належала. На підтвердження цих обставин просив долучити копію відповідного додатку.

Натомість ОК ЖБК Радислав в порушення пунтку 10 Генерального договору, за відсутності оригіналу та свідоцтва про участь особи у Фонді, виданих на підставі Правил ФФБ типу А , а також платіжного документу про повну сплату всіх внесків, передбачених таким договором, незаконно закріпив за ОСОБА_4 квартиру АДРЕСА_1 , передав їй у власність та надав пакет документів, необхідних для державної реєстраціїї права власності. Відтак висновок суду про законність набуття ОСОБА_4 права власності суперечать дійсним обставинам справи.

Суд не звернув увагу, що ОСОБА_1 з сім`єю на законних підставах володіє та користується спірною квартирою, вартіть якої сплатив на підставі попереднього договору ТОВ Мій дім Україна . Також ним укладено договір із ТОВ Новекс Дім про надання послуг на час виконання ремонтних робіт, відповідно до умов якого сплачуються комунальні послуги. На протязі з лютого 2011 по вересень 2012 року ним проводились ремонтно-оздоблювальні роботи, а 15 жовтня 2012 року укладено договір з ВАТ Івано-Франківськгаз про надання послуг із газопостачання. В листопаді 2012 року він разом з дружиною та дітьми вселились в спірну квартиру.

Вказує, що за період з 01 лютого 2011 по квітень 2018 року жодних претензій з приводу незаконності проживання сім`ї ОСОБА_1 в спірній квартирі від фізичних осіб, ТОВ Новекс Дім , ОК ЖБК Радислав не було.

У відзиві на апеляційну скаргу представник ОСОБА_4 - Леник Л.П. посилається на законність та обгрунтованість ухваленого рішення, просить апеляційну скаргу залишити без задоволення. Вказує, що судом вірно встановлено, що 23 лютого 2005 року ОСОБА_4 повністю оплатила вартість будинку №01 з блоку Б типу Компакт загальною площею 88,05 кв.м, що також визнає ЖБК Радислав . Відповідно її грошовий внесок був використаний забудовником ТОВ Новекс Дім при будівництві, а отже об`єкт став складовою частиною у незавершеному будівництві МЖПК Західний . Спірна квартира АДРЕСА_3 є невід`ємною частиною будинку АДРЕСА_4 , який переданий ЖБК Радислав , та введений в експлуатацію на загальних підставах. Зважаючи на виконання ОСОБА_4 своїх зобов`язань щодо внесення оплати, їй було надано необхідний для державної реєстрації пакет документів, відповідно до якого вона у встановленому законом порядку зареєструвала право власності на спірну квартиру.

Житлове приміщення згідно Генерального договору від 02 жовтня 2012 року було передане забудовником на баланс ЖБК Радислав . При цьому квартира не була предметом розподілу серед інвесторів ФФБ, що не заперечується позивачем. Разом з тим, як встановлено рішенням Івано-Франківського міського суду від 20 травня 2015 року в справі № 344/18416/2014 ОСОБА_4 повністю оплатила цей об`єкт житла. Оскільки вказана квартира не була розподілена серед учасників ФФБ, але була передана на баланс кооперативу, права на неї з боку відповідачки належним чином підтверджені. Прийняття її до членів кооперативу не суперечило положенням статуту та нормам діючого законодавства. Вважає, що в апелянта не виникало жодних майнових прав на спірну квартир, а вимоги про визнання такого права ним не заявлялись. Посилання на права учасника ФФБ ОСОБА_9 взагалі немає відношення до цієї справи. Відтак підстави для задоволення зустрічного позову, на думку апелянта, відсутні.

Представники співвідповідача за зустрічним позовом ОК ЖБК Радислав та третьої особи - Служби у справах дітей в судове засідання, будучи належним чином повідомленими про дату, час і місце розгляду справи, повторно не з`явились. Приймаючи до уваги необхідність дотримання учасниками справи процесуальних прав та обов`язків, а судом - строків розгляду справи, згідно статті 372 ЦПК України перешкод у розгляді справи в їх відсутності колегією суддів не встановлено.

В засіданні апеляційного суду представник ОСОБА_1 та ОСОБА_2 - адвокат Тихонов О.Б. доводи апеляційної скарги підтримав з наведених у ній мотивів.

Представник ОСОБА_4 - адвокат Леник Л.П. вимоги апеляційної скарги заперечила, посилаючись на законність та обгрутнованість судового рішення

Згідно положень статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами, перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Заслухавши суддю - доповідача, пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення в межах доводів і вимог апеляційної скарги, суд дійшов висновку, що скарга не підлягає до задоволення з таких підстав.

За змістом частин 1, 2 та 5 статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно та всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Ухвалюючи рішення, суд першої інстанції виходив з того, що спірна квартира не була розподілена серед учасників ФФБ, однак була передана на баланс обслуговуючого кооперативу ЖБК Радислав , права на неї з боку ОСОБА_4 були належним чином підтверджені, повна вартість оплачена ще у лютому 2005 року. Дане майно було передано у складі незавершеного будівництвом комплексу МЖПК Західний . 17 листопада 2014 року обслуговуючим кооперативом ЖБК Радислав ОСОБА_4 прийнято до складу членів кооперативу та укладено з нею кооперативний договір № 81 з закріпленням за нею паю - квартири АДРЕСА_1 . Оскільки сторонами були виконані всі істотні умови вказаного кооперативного договору, обслуговуючий кооператив ЖБК Радислав видав ОСОБА_4 необхідний для державної реєстрації пакет документів як члену обслуговуючого кооперативу ЖБК Радислав .

Тому місцевий суд не вбачав підстав для визнання недійсним спірного кооперативного договору № 81 про порядок сплати пайових внесків членом кооперативу та закріплення за ним паю у ЖБК Радислав від 17 листопада 2014 року, акту приймання-передачі квартир у власність від 17 листопада 2014 року та проведеної на їх підставі державної реєстрації права власності за ОСОБА_4 на спірну квартиру.

Суд вважав, що ОСОБА_4 є власником спірної квартири по АДРЕСА_5 , що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 88320439 від 29 травня 2017 року. При цьому, ОСОБА_1 визнав, що фактично разом з своєю сім`єю проживає у спірній квартирі. Однак, твердження, що він правомірно претендує на квартиру, при розгляді справи не знайшли підтвердження. З огляду на викладене, суд прийшов до висновку, що право користування ОСОБА_4 спірною квартирою порушене ОСОБА_1 , і підлягає судовому захисту шляхом виселення ОСОБА_1 разом із членами його сім`ї: дружиною ОСОБА_2 , неповнолітніми дітьми.

Колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції відповідає вищезазначеним вимогам закону, виходячи з наступного.

Так, місцевий суд дійшов до правильного висновку, що у ОСОБА_4 виникло право власності на квартиру АДРЕСА_1 . Такий висновок підтверджується наступним.

З матеріалів справи вбачається, що між ОСОБА_4 , як комітентом, та ТОВ Новекс , як комісіонером, було укладено договір комісії 313-Д від 23 лютого 2005 року, з внесеними змінами за додатковою угодою №1 від 04 квітня 2006 року. Відповідно до п.1.1.1, 2.2.1 названого договору комітент доручила, а комісіонер прийняв на себе зобов`язання за плату здійснити в інтересах та за рахунок комітента, від свого імені в порядку і в терміни, визначені умовами договору комісії, наступні дії: придбати шляхом укладення договору про пайову участь з третьою особою об`єкт нерухомості - будинок АДРЕСА_6 з блоку Б типу Компакт , загальною площею 88.05 кв.м. та присадибну ділянку площею 21 м.кв., що знаходяться в урочищі Чобіт Угринівської сільської ради Івано-Франківської міської ради. Вартість об`єкта в розмірі 156 407,00 грн згідно п.3.1 договору комісії позивачка оплатила 23 лютого 2005 року, що підтверджується копією меморіаольного ордеру (а.с. 76-78 т.4)

Вказані обставини встановлені рішенням Івано-Франківського міського суду від 20 травня 2015 року по справі № 344/18416/14-ц, яким зобов`язано ТОВ Новекс передати у власність ОСОБА_4 будинок АДРЕСА_6 , загальною площею 88,05 кв.м. та присадибну ділянку площею 21 кв.м., які розташовані в урочищі Чобіт Угринівської сільської ради Тисменицького району, згідно Договору комісії №13-Д від 23 лютого 2005 року (а.с. 29-30 т. 4).

З тексту цього рішення вбачається, що Умовами договору комісії також передбачалось обов`язок комісіонера передати об`єкт нерухомості протягом 5 днів з моменту введення об`єкта в експлуатацію (п.4.1.7). За даними інспекції ДАБК в Івано-Франківській області декларація про готовність об`єкта до експлуатації Малоповерховий житловий комплекс по АДРЕСА_2 зареєстрована 10 червня 2013 року (а.с. 127 -130 т.3).

Відповідно до частини 4 статті 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

На виконання вищевказаного рішення 15 червня 2015 року видано виконавчий лист (а.с. 204 т. 3), який звернуто до примусового виконання.

23 березня 2017 року між арбітражним керуючим Лотоцьким С.В., що діє як ліквідатор ТОВ Новекс , та ОСОБА_4 було укладено акт приймання-передачі вказаного у договорі комісії об`єкту нерухомості (а.с. 207 т. 3).

02 жовтня 2012 року забудовник МПЖК Західний в особі ТОВ Новекс Дім уклав з обслуговуючим кооперативом ЖБК Радислав Генеральний договір про передачу незавершеного будівництвом нерухомого майна в якості пайового внеску довірителів Фонду фінансування будівництва (далі ФФБ) типу А за адресою: урочище Чобіт, с. Угринів, Тисменицького району, Івано-Франківської області, та закріплення за ними паїв у ЖБК Радислав (а.с. 104-107 т.3).

У додатку № 1 до даного договору містився перелік довірителів ФФБ та закріплені за ними паї у обслуговуючому кооперативі ЖБК Радислав . Серед довірителів вищезазначеного ФФБ ОСОБА_4 не значилася і за нею не закріплявся пай. Натомість пай у обслуговуючому кооперативі ЖБК Радислав за адресою: АДРЕСА_5 , не був предметом розподілу серед інвесторів (учасників) ФФБ, що не заперечувалося представниками сторін (а.с.108-110 т.3).

Разом з тим, на виконання договору комісії від від 23 лютого 2005 року ОСОБА_4 17 листопада 2014 року була прийнята в кооператив на підставі кооперативного договору № 81 про порядок сплати пайових внесків членом кооперативу та закріплення за ним паю у ЖБК Радислав . На підставі цього договору кооператив закріпив за пайовиком пай у пайовому фонді Кооперативу, який складається з квартири АДРЕСА_1 , визначений згідно із Реєстром паїв кооперативу ідентифікаційним кодом Я201, проектними характеристиками: кількість кімнат 3, поверховість 2, кількість вимірних одиниць, визначених на підставі проектної документації на стадії РД 9200, про що Кооператив вносить відповідний запис в Реєстр паїв Кооперативу, згідно із внеском ТОВ Новек Дім за Генеральним Договором про передачу незавершеного будівництвом нерухомого майна від 02 жовтня 2012 року в якості пайового внеску довірителів ФФБ типу А (а.с. 101-102 т.3).

Пунктом 5.4 Статуту кооперативу передбачено, що членство в Кооперативі набувається на одній із перелічених підстав: рішенням установчих зборів засновників Кооперативу для засновників; рішенням Загальних зборів членів Кооперативу про прийняття особи в якості члена (або асоційованого члена) Кооперативу; рішенням Голови Кооперативу при прийняття особи в якості асоційованого члена Кооперативу (а.с. 208-214 т. 3).

Вказаним спростовуються доводи апеляційної скарги, про те, що оскільки ОСОБА_4 не була членом ФФБ, прийняття її в члени кооперативу є незаконним.

Одразу після прийняття ОСОБА_4 в члени кооперативу між обслуговуючим кооперативом ЖБК Радислав , в особі голови ОСОБА_11., та ОСОБА_4 було укладено акт приймання-передачі квартири у власність, відповідно до якого обслуговуючий кооператив ЖБК Радислав , в особі голови ОСОБА_11 , передав, а ОСОБА_4 прийняла у приватну власність квартиру АДРЕСА_3 у зблокованому житловому будинку АДРЕСА_4 (а.с. 103 т.3).

07 квітня 2017 року ТзОВ Альянс-Консалтинг ІФ виготовлено технічний паспорт на квартиру (а.с. 5-6 т.1).

З витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності вбачається, що 26 травня 2017 року державним реєстратором за ОСОБА_4 зареєстровано право власноті на трьохкімотну квартиру загальною площею 81,7 кв.м., житловою площею 40,3 кв.м. по АДРЕСА_5 (а.с. 4 т.1). Дані відомості також підтверджуються копією реєстраційної справи індексний номер 35421388 від 29 травня 2017 року (а.с. 21-28 т.4).

Відповідно до довідки Угринівської сільської ради об`єднаної територіальної громади Тисменицького району Івано-Франківської області № 323 від 21 лютого 2020 року ОСОБА_4 зареєстрована у власній квартирі (а.с. 225 т 2).

Право власності позивачки на зазначене визще житлове приміщення жодними об`єктивними доказами не спростоване.

Зі змісту повідомлення обслуговуючого кооперативу ЖБК Радислав № 5-17 від 07 липня 2017 року в квартирі АДРЕСА_1 проживає ОСОБА_1 разом із членами своєї сім`ї. Підстави вселення ОСОБА_1 у вказане помешкання керівництву обслуговуючого кооперативу ЖБК Радислав невідомі, оскільки таке вселення відбулося ще у 2011 році, тобто на стадії незавершеного будівництва МЖПК Західний ФФБ типу А , утвореного управителем цього фонду ТОВ Український промисловий банк , до передачі вказаного комплексу на баланс обслуговуючого кооперативу ЖБК Радислав (а.с. 7 т.1).

Судом встановлено, що ОСОБА_1 не входить до складу членів обслуговуючого кооперативу ЖБК Радислав і договору про інвестування коштів в будівництво не укладав.

Однак, останній вважав, що спірною квартирою користується на законних підставах. В підтвердження свого позову він посилався, на те, що 01 лютого 2011 року уклав з ТОВ Мій дім Україна попередній договір купівлі-продажу житлового будинку загальною площею 92,33 м.кв., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_4 та оплатив повну його вартість (а.с. 76-78 т.1).

Проте, колегія суддів погоджується з висновком місцевого суду, про те, що в ОСОБА_1 не виникло право власності на спірну квартиру. Адже, попередній договір не є правовою підставою для набуття такого права. При цьому слід звернути увагу на те, що цей договір укладений з ТОВ Мій дім Україна , у якого відсутні будь-які майнові права на житловий будинок загальною площею 92,33 кв.м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_4 . Вказане підтверджується повідомленням голови ліквідаційної комісії ТОВ Мій дім Україна Сидорака О.О. від 14 травня 2019 року (а.с. 22 т.2).

Більше того, із повідомлення про початок досудового розслідування Івано-Франківського МВ УМВС України в Івано-Франківській області № 00184/1 від 08.09.2014 року (а.с. 147 т. 3), вбачається, що на підставі колективної заяви (ошуканих мешканців житлового комплексу Західний с. Угринів Івано-Франківського району Івано-Франківської області, одним з яких був ОСОБА_1 ) про вчиненя кримінального правопорушення (неналежного виконання ТзОВ Мій дім Україна умов укладених попередніх договорів купівлі-продажу житлових будинків, що знаходяться по АДРЕСА_2 ), було відкрите кримінальне провадження за ознаками злочину, передбаченого частиною 1 статті 190 КК України та внесено відповідні відомості в ЄРДР.

Отже, посилання апелянта на те, що відповідачі набули права власності на спірну квартиру на підставі попередного договору купівлі-продажу від 01 лютого 2011 року, спростовуються встановленими обставинами.

Відповідно до частини першої статті 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Згідно з частиною першою статті 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Відповідно до статті 1 Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Згідно зі статтею 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Зазначена норма матеріального права визначає право власника, у тому числі житлового приміщення або будинку, вимагати від будь-яких осіб будь-яким шляхом усунення свого порушеного права. Визначальним для захисту права на підставі цієї норми права є наявність у позивача права власності та встановлення судом наявності перешкод у користуванні власником своєю власністю. При цьому не має значення ким саме спричинено порушене право та з яких підстав.

Відповідно до статті 150 ЖК Української РСР громадяни, які мають у приватній власності будинок (частину будинку), квартиру, користуються ним (нею) для особистого проживання і проживання членів їх сімей і мають право розпоряджатися цією власністю на свій розсуд: продавати, дарувати, заповідати, здавати в оренду, обмінювати, закладати, укладати інші не заборонені законом угоди.

Вирішуючи спір, суд на підставі належним чином оцінених доказів дійшов обґрунтованого висновку про те, що оскільки власником квартири АДРЕСА_1 є позивачка ОСОБА_4 , то проживання відповідачів без відповідних правових підстав у спірній квартирі суперечить її правам.

Встановивши, що ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та їхні неповнолітні діти не є членом сім`ї ОСОБА_4 , спільним побутом із нею не пов`язані та проживають в спірній квартирі всупереч волі власника, чим створюють позивачці перешкоди у вільному володінні своєю власністю, суд дійшов до правильного висновку про задоволення позову та усунення перешкод позивачу у користуванні власністю шляхом виселення відповідачів із спірної квартири.

Приймаючи до уваги наведене вище колегія суддів виходить з того, що ОСОБА_1 , у якого не виникло ні права власності, ні права користування житловим приміщенням, не надано будь-яких доказів у розумінні статей 76, 81 ЦПК України на підтвердження порушення його суб`єктивного права або інтересу оспорюваними ним кооперативним договором чи актом-приймання-передачі квартири від 17 листопада 2014 року, укладеними між ОК ЖБК Радислав та ОСОБА_4 .

Обравши відповідний спосіб захисту права, позивач в силу статті 12 ЦПК України зобов`язаний довести правову та фактичну підставу своїх вимог.

При оцінці обраного позивачем способу захисту потрібно враховувати його ефективність, тобто спосіб захисту має відповідати змісту порушеного права, характеру правопорушення, та забезпечити поновлення порушеного права.

Відповідно до частин першої та другої статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

Підставою недійсності правочину згідно з частиною першою статті 215 ЦК України є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою (зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі), п`ятою (правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним) та шостою (правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей) статті 203 цього Кодексу.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 червня 2019 року у справі № 643/17966/14-ц (провадження № 14-203цс19) зазначено, що стаття 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. Таким чином, у разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а створені обов`язки підлягають виконанню.

У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 вересня 2019 року у справі № 638/2304/17 (провадження № 61-2417сво19) зроблено висновок, що недійсність договору як приватно-правова категорія, покликана не допускати або присікати порушення цивільних прав та інтересів або ж їх відновлювати. По своїй суті ініціювання спору про недійсність договору не для захисту цивільних прав та інтересів є недопустимим.

ОСОБА_1 не був стороною кооперативного договору від 17 листопада 2014 року, а сторони цього правочину, зокрема ОК ЖБК Радислав , його укладення визнають.

Установивши, що ОСОБА_1 не був власником нерухомого майна, право власності на яке у встановленому порядку на підставі коооперативного договору та акту-прийому-передачі квартири у власність від 17 листопада 2014 року зареєструвала ОСОБА_4 , суд зробив правильний висновок про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 , оскільки оскаржуваними правочинами його права не були порушені. Аналогічно вказаний позов не може сприяти відновленню порушених, на його думку, прав.

Суд правильно визначився із характером спірних правовідносин, нормами матеріального та процесуального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і надав їм належну оцінку, правильно встановив обставини справи, внаслідок чого дійшов правильного висновку про відмову у задоволенні зустрічного позову.

Згідно зі статтею 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Ураховуючи викладене, апеляційний суд дійшов переконання, що рішення місцевого суду відповідає вимогам матеріального та процесуального права, наведені в апеляційній скарзі доводи заявника є необґрунтованими і правильність висновків суду не спростовують. За таких обставин рішення суду належить залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Керуючись статтями 374, 375, 381 - 384, 389, 390 ЦПК України, суд

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу представника Тихонова Олександра Борисовича в інтересах ОСОБА_1 , ОСОБА_2 залишити без задоволення, а рішення Тлумацького районного суду від 10 червня 2021 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дня прийняття, однак може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови.

Головуючий В.А. Девляшевський

Судді: І.В. Бойчук

В.Д. Фединяк

Повний текст постанови виготовлено 13 жовтня 2021 року