Постанова

від 05.10.2021 по справі 420/1552/21

П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 жовтня 2021 р.м.ОдесаСправа № 420/1552/21 Головуючий в 1 інстанції: Корой С.М.

П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

судді-доповідача - Шляхтицького О.І.,

суддів: Семенюка Г.В., Домусчі С.Д.,

секретар - П`ятіна В.В.,

за участю : представника апелянта - Чорного А.В.,

представника відповідача - Малюченка А.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Аматек" на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 25 травня 2021 року по справі № 420/1552/21 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Аматек" до Головного управління ДПС в Одеській області (код ЄДРПОУ 43142370) (правонаступник - Головне управління ДПС в Одеській області (код ЄДРПОУ 44069166), як відокремлений підрозділ ДПС України) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог.

У лютому 2021 року Товариства з обмеженою відповідальністю "Аматек" звернулось з адміністративним позовом про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 15.01.2021 № 000307070.

В обґрунтування позовних вимог зазначалось, що єдиною підставою щодо характеризування господарських операцій, як нереальних, слугувала податкова інформація по ТОВ «УЛЬТРАТРЕЙДІНГ» та ТОВ «НВП «УКРСТРОЙ» отримана від Головного управління ДПС у Харківській області. Але, на думку позивача, податкова інформація щодо контрагента позивача, не може бути підставою для донарахування податкових зобов`язань з податку на додану вартість, оскільки податкова інформація не є належним доказом на підтвердження нереальності господарських операцій.

Позивач стверджував, що господарські операції між ним та контрагентами підтверджуються укладеними між сторонами договорами, на виконання яких позивачем був отриманий товар. Підтвердженням цього факту були надані під час проведення перевірки первинні документи.

Також, позивач звертав увагу суду на те, що в актi перевірки взагалі не зазначено, у чому конкретно полягає суть порушень ТОВ «АМАТЕК» . Виходячи з цього, в акті перевірки немає посилань і на конкретні недоліки, претензії до документів, які стали підставою для висновків контролюючого органу про порушення податкового законодавства.

З огляду на те, що вся первинна та договірна документація була оформлена у встановленому законом порядку, та бiльш того, під час проведення перевірки також надавалися документи, що підтверджують подальшу реалізацію придбаного товару позивачем та, відповідно, використання його у своїй власній господарській діяльності, всі податкові накладні та податкові зобов`язання були зареєстровані та задекларовані у встановленому законом порядку та строки, жодних зауважень щодо цього у відповідача не має, вважаємо, що донарахування податкових зобов`язань з податку на додану вартість за договірними відносинами з ТОВ «УЛЬТРАТРЕЙДІНГ» та ТОВ «НВП «УКРСТРОЙ» необґрунтовані та незаконні.

Відповідач проти задоволення позову заперечував, надав до суду першої інстанції відзив на позовну заяву, у якому зазначив, що ТОВ «АМАТЕК» в порушення п. 198.1, п.198.2, 198.3 ст.198 Податкового кодексу України, завищено податковий кредит з податку на додану вартість на загальну суму 2 616 473 грн., у тому числі періодам звітності: сiчень 2020 року -1 097 505 грн., лютий 2020 року - 1 518 968 грн.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції.

Одеський окружний адміністративний суд рішенням від 25 травня 2021 року у задоволенні позову відмовив.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги.

Не погоджуючись з даним рішенням суду ТОВ «АМАТЕК» подало апеляційну скаргу.

В апеляційній скарзі зазначено, що рішення судом першої інстанції ухвалене з порушенням норм процесуального та неправильним застосуванням норм матеріального права, неповним з`ясуванням судом обставин, що мають значення для справи, невідповідністю висновків суду обставинам справи, недоведеністю обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважав встановленими, у зв`язку з чим просить його скасувати та ухвалити нове рішення, яким адміністративний позов задовольнити.

Апелянт, мотивуючи власну правову позицію, акцентує на таких обставинах і причинах незаконності і необґрунтованості оскаржуваного судового рішення:

- суд першої інстанції залишив поза увагою, що господарські правовідносини апелянта та ТОВ «УЛЬТРАТРЕЙДІНГ» щодо яких відповідачем здійснено нарахування мали місце більше ніж за рік до 26.02.2021( дата ануляції реєстрації ТОВ «УЛЬТРАТРЕЙДІНГ» );

- суд першої інстанції не врахував правову позицію Верховного суду, відповідно до якої чинне законодавство не зобов`язує платника податків перевіряти безпосередніх контрагентів або третіх осіб на предмет виконання ними вимог податкового законодавства (постанова від 25.02.2021 справа № 640/3515/19);

- судом першої інстанції не враховано, що відповідно до положень укладених договорів поставки № 2019/06-12-5 від 06.12.2019 та № 220/13-01-2 від 13.01.2021 посадовими (відповідальними) особами, які виступали від імені ТОВ УЛЬТРАТРЕЙДІНГ , ТОВ НВП УКРСТРОЙ та апелянта виступали їх керівники, які мали право підпису всіх документів за цими договорами. Зазначена інформація підтверджується даними з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців Міністерства юстиції України щодо ТОВ УЛЬТРАТРЕЙДІНГ ТОВ НВП УКРСТРОЙ та апелянта;

- суд першої інстанції проігнорував, що відповідач взагалі не вказує який саме документ підтверджує нереальність господарських операцій між апелянтом та ТОВ УЛЬТРАТРЕЙДІНГ ТОВ НВП УКРСТРОЙ , що є неприпустимим, а будь-які посилання на конкретні документи в акті перевірки відсутні;

- судом першої інстанції не прийнято до уваги, що укладені між апелянтом та його контрагентами договори не є недійсними в силу вказівки на це в законі, відсутні судові рішення про визнання їх недійсними, нікчемними, удаваними, фіктивними, реальність господарських операцій за цими договорами та контрактами підтверджується всіма необхідними первинними документами.

Обставини справи.

Суд першої інстанції встановив, що Товариство з обмеженою відповідальністю «АМАТЕК» зареєстровано як юридична особа 03.04.2017, з 03.04.2017 взято на податковий облік, 01.06.2017 зареєстровано платником податку на додану вартість та здійснює наступні види діяльності за КВЕД: 46.69 Оптова торгівля іншими машинами й устаткуванням (основний); 46.19 Діяльність посередників у торгівлі товарами широкого асортименту; 46.90 Неспеціалізована оптова торгівля; 47.78 Роздрібна торгівля іншими невживаними товарами в спеціалізованих магазинах.

У період з 09.12.2020 по 15.12.2020 на підставі направлень від 08.12.2020 №№1490/15-32-07-01, 1491/15-32-07-01, 1492/15-32-07-01, наказу від 08.12.2020 №6100-п та відповідно до п.п.20.1.4 п.20.1 ст.20 Податкового кодексу України Головним управлінням ДПС в Одеській області (код ЄДРПОУ 43142370) проведено позапланову виїзну документальну перевірку товариства з обмеженою відповідальністю «Аматек» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2017 по 30.09.2020 відповідно до затвердженого плану перевірки, наведеного у додатку № 1 до акту, який є його невід`ємною частиною за результатами якої складено акт № 4926/15-32-07-01/41253272 від 22.12.2020 (а.с.21-50,т.1).

Перевіркою встановлено порушення позивачем п.198.1, 198.3, 198.6 ст.198 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2756-VI iз змінами та доповненнями, в результаті чого занижено податкові зобов`язання з податку на додану вартість на загальну суму 2 616 473,00 грн., у тому числі за січень 2020 року - 1 097 505,00 грн. та за лютий 2020 року - 1 518 968,00 грн.

На підставі висновків вищевказаного акту перевірки № 4926/15-32-07-01/41253272 від 22.12.2020 ГУ ДПС в Одеській області прийнято податкове повідомлення-рішення № 000307070 від 15.01.2021, яким за порушення п.198.1, 198.3, 198.6 ст.198 Податкового кодексу України ТОВ «АМАТЕК» збільшено суму грошового зобов`язання за платежем: податок на додану вартість на 3 270 591,00 грн, з яких: 2 616 473 грн (за податковим зобов`язанням), 654 118 грн - за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).

Спірне податкове повідомлення-рішення, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання за платежем: податок на додану вартість ґрунтується на викладених в акті перевірки висновках податкового органу щодо порушення позивачем вимог податкового законодавства.

Вказані висновки відповідача в акті перевірки обґрунтовані наступним.

За період з 01.12.2016 по 30.06.2019 ТОВ «АМАТЕК» задекларовано податкового кредиту по податку на додану вартість у сумі 74 632 263 грн. Перевіркою правомірності визначення податкового кредиту за період з 01.07.2017 по 30.09.2020 встановлено завищення всього в розмірі 2 616 473 грн., у тому числі за січень 2020 року - 1 097 505 грн. та за лютий 2020 року - 1 518 968 грн.

Згідно документів наданих до перевірки встановлено, що ТОВ «АМАТЕК» за перевіряємий період мало взаємовідносини з ТОВ «УЛЬТРАТРЕЙДІНГ» (Код ЄДРПОУ 42487573) на загальну суму 6 585 029,28 грн у тому числі ПДВ - 1 097 504,89 грн. Від ГУ ДПС у Харківській області отримано податкову інформацію по ТОВ «УЛЬТРАТРЕЙДІНГ» (код ЄДРПОУ 42487573) (на обліку де знаходиться платник податків) відповідно до якої не підтверджується можливість поставки товару, виконання робіт та послуг. В акті зазначено, що відображенню у бухгалтерському обліку та податковій звітності підлягає лише та господарська операція, яка фактично відбулась, при наявності первинного документу, що підтверджує таку господарську операцію. На підставі вищезазначеного, зроблено висновок контролюючим органом, ТОВ «АМАТЕК» , в порушення п. 198.1, п.198.2, 198.3 ст.198 Податкового кодексу України, завищено податковий кредит з податку на додану вартість на загальну суму 1 097 505 грн., у тому числі по періодам звітності січень 2020 року - 1 097 505 грн.

Контролюючим органом встановлено, що згідно документів наданих до перевірки ТОВ «АМАТЕК» за перевіряємий період мало взаємовідносини з ТОВ «НВП «УКРСТРОЙ» (Код ЄДРПОУ 42315397) на загальну суму 9 113 808,40 грн у тому числі ПДВ - 1 518 968,05 грн.

Як вказано в акті, від ГУ ДПС у Харківській області отримано податкову інформацію по ТОВ «НВП «УКРСТРОЙ» (код 42315397) (на обліку де знаходиться платник податків) відповідно до якої не підтверджується можливість поставки товару, виконання робіт та послуг. В акті зазначено, що відображенню у бухгалтерському обліку та податковій звітності підлягає лише та господарська операція, яка фактично відбулась, при наявності первинного документу, що підтверджує таку господарську операцію. На підставі вищезазначеного, зроблено висновок контролюючим органом, ТОВ «АМАТЕК» , в порушення п. 198.1, п.198.2, 198.3 ст.198 Податкового кодексу України, завищено податковий кредит з податку на додану вартість на загальну суму 1 518 968,05 грн, у тому числі по періодам звітності лютий 2020 року - 1 518 968,05 грн.

Крім того, у висновку контролюючого органу зазначено, що за період з 01.07.2017 по 30.09.2020 TOB « AMAТЕК» задекларовано суму додану вартість до сплати всього в розмірі 4 334 245 грн. Перевіркою повноти нарахування податку на додану вартість (визначення суми податку, що підлягає (підлягала) бюджетному відшкодуванню) за період з 01.07.2017 по 30.09.2020 встановлено його заниження всього у сумі 2 616 473 грн., у тому числі за січень 2020 року - 1 097 505 грн. та за лютий 2020 року - 1 518 968 грн., в результаті допущених порушень податкового законодавства.

Вказані обставини сторонами не заперечуються, а отже є встановленими.

Висновок суду першої інстанції.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої, враховуючи встановлені обставини справи, а також умови укладених договорів, погодився із висновками контролюючого органу про порушення позивачем п.198.1, 198.3, 198.6 ст.198 Податкового кодексу України, в результаті чого ТОВ «АМАТЕК» занижено податкові зобов`язання з податку на додану вартість на загальну суму 2 616 473 грн., у тому числі за січень 2020 року - 1 097 505 грн. та за лютий 2020 року - 1 518 968 грн.

Проте з вказаним висновком погодитись не можна з огляду на наступне.

Джерела права й акти їх застосування та оцінка суду.

За змістом частини 2 статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Надаючи оцінку правомірності дій та рішень органів владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у статті 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, встановлюючи при цьому чи прийняті (вчинені) ним рішення (дії): на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до пункту 44.1 статті 44 Податкового Кодексу України від 2 грудня 2010 року № 2755-VI (далі - ПК України) , для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Відповідно до пункту 44.2 статті 44 ПК України, для обрахунку об`єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування.

Платники податку, які відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16 липня 1999 року № 996-XIV застосовують міжнародні стандарти фінансової звітності, ведуть облік доходів і витрат та визначають об`єкт оподаткування з податку на прибуток за такими стандартами з урахуванням положень цього Кодексу. Такі платники податку при застосуванні положень цього Кодексу, в яких міститься посилання на положення (стандарти) бухгалтерського обліку, застосовують відповідні міжнародні стандарти фінансової звітності.

Юридичні особи - платники єдиного податку, які відповідають критеріям, визначеним підпунктом 3 пункту 291.4 статті 291 цього Кодексу, ведуть спрощений бухгалтерський облік доходів та витрат з метою обрахунку об`єкта оподаткування за методикою, затвердженою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

Відповідно до підпунктів 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 ПК України, прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу.

За визначенням, наведеним у підпункті 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 ПК України, "податковий кредит" - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно розділу V цього Кодексу.

Відповідно до підпункту "а" пункту 198.1, пунктів 198.2, 198.3 статті 198 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів.

Датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з:

придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи);

ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно пункту 198.6. статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями (тимчасовими, додатковими та іншими видами митних декларацій, за якими сплачуються суми податку до бюджету при ввезенні товарів на митну територію України), іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Відповідно пункту 201.1. статті 201 ПК України на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, кваліфікованого електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

Згідно пункту 201.10. статті 201 ПК України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. Порушення порядку заповнення податкової накладної не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту.

Враховуючи зазначені норми матеріального права, суд першої інстанції виснував, що ПК України визначено окремі випадки, за яких неможливе формування податкового кредиту, зокрема, це: відсутність зв`язку з господарською діяльністю, фіктивність операцій (відсутність реальних поставок), відсутність податкової правосуб`єктності, відсутність на момент перевірки податкових накладних або видача їх особою, яка не є платником податку додану вартість.

Таким чином, із зазначеного вище також випливає й те, що при дослідженні факту здійснення господарської операції, оцінці підлягають відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку.

Як встановлено під час розгляду справи та підтверджено матеріалами справи, 06.12.2019 між ТОВ «АМАТЕК» (покупець) та ТОВ «УЛЬТРАТРЕЙДІНГ» (постачальник) укладено договір поставки № 2019/06-12-5 (а.с.88-90, т.1).

У якості обґрунтування нереальності господарських операцій з ТОВ «УЛЬТРАТРЕЙДІНГ» суд першої інстанції акцентував, що згідно інформації щодо реєстру платників ПДВ 26.02.2021 анульовано реєстрацію ТОВ «УЛЬТРАТРЕЙДІНГ» як платника ПДВ у зв`язку із вiдсутнiстю поставок та ненаданням декларацій.

Проте колегія суддів звертає увагу, що господарські правовідносини апелянта та ТОВ «УЛЬТРАТРЕЙДІНГ» щодо яких відповідачем здійснено нарахування мали місце у січні 2020 року, тобто більше ніж за рік до 26.02.2021.

13.01.2021 між ТОВ «АМАТЕК» (покупець) та ТОВ «Науково-виробниче підприємство «УКРСТРОЙ» (постачальник) укладено договір поставки № 220/13-01-2 (а.с.199-201,т.1).

Так, на підтвердження виконання умов договору, укладеного між позивачем та ТОВ «УЛЬТРАТРЕЙДІНГ» та включення до складу податкового кредиту за січень 2020 року - 1 097 505 грн позивачем надано до суду першої інстанції:

- видаткові накладні (а.с.91-114, т.1);

- податкові накладні (а.с.115-140,т.1);

- товарно-транспортні накладні від 13.01.2020, від 14.01.2020, від 15.01.2020 , від 20.01.2020, від 21.01.2020, від 22.01.2020 (а.с.143-166,т.1);

- акт № 48 від 31.01.2020 здачі-прийняття робіт (надання послуг) про те, що ФОП ОСОБА_1 (виконавцем) були проведені для ТОВ «АМАТЕК» (замовник) роботи (надані послуги) згідно рахунку № 40 від 30.01.2020, а саме: товарно-експедиційні послуги по маршруту: м.Харківа - м.Одеса - 1 шт. - 10500 грн. без ПДВ (а.с.141,т.1). Згідно вказаного акту перевезення здійснювалось автомобілем ДАФ НОМЕР_1 / НОМЕР_2 ;

На підтвердження виконання умов договору, укладеного між позивачем та ТОВ «Науково-виробниче підприємство «УКРСТРОЙ» та включення до складу податкового кредиту за лютий 2020 року - 1 518 968,05 грн позивачем надано до суду першої інстанції:

- видаткові накладні (а.с.203-233, т.1);

- податкові накладні (а.с.234-250, т.1,а.с.1-17, т.2);

- товарно-транспортні накладні від 06.02.2020, від 07.02.2020 (а.с.167-198, т.1);

- акт № 48 від 11.02.2020 здачі-прийняття робіт (надання послуг) про те, що ФОП ОСОБА_1 (виконавцем) були проведені для ТОВ «АМАТЕК» (замовник) роботи (надані послуги) згідно рахунку № 48 від 11.02.2020, а саме: товарно-експедиційні послуги по маршруту: м.Харківа - м.Одеса - 1 шт. - 8500 грн. без ПДВ (а.с.142, т.1) Згідно вказаного акту перевезення здійснювалось автомобілем МЕРМ НОМЕР_3 .

Умови вказаних договорів із зазначеними контрагентами є аналогічними, зокрема:

1.1. На умовах даного договору постачальник зобов`язується покупцеві товар, а покупець зобов`язується прийняти та оплатити товар, передати у власність.

1.2. Найменування, одиниці виміру та загальна кількість товару, що підлягає продажу за цим договором, його часткове співвідношення (асортимент, кількість, номенклатура), визначаються у видаткових накладних, що є невід`ємними частинами цього договору.

2.1. Постачальник зобов`язаний передати у власність покупцю товар визначений у видатковій накладній.

2.2 Покупець бере на себе обов`язок прийняти товар від постачальника і здійснити за нього оплату в строки і порядку, передбачені цим договором.

3.1. Передача товару покупцю здійснюється на складі постачальника. Вивезення товару зі складу покупець здійснює за свій рахунок та своїми силами.

3.2. Кількість поставленого товару визначаються по видатковим накладним.

3.3. Датою поставки є дата передачі товару у розпорядження покупця (дата виписки видаткової накладної).

3.4. У разі невідповідності якісних показників товару умовам договору Покупець має право відмовитися від прийняття і оплати Товару або наполягати на змiнi цiни товару з урахуванням фактичних показників якості поставленого товару.

3.5. Право власності на товар, а також ризики його випадкової загибелі, втрати пошкодження переходять від постачальника до покупця після виписки видаткової накладної

4.1. Ціна товару, що поставляється за цим договором, визначена сторонами у накладних.

4.2. Загальна ціна товару, що поставляється за цим договором, складається із суми всіх накладних за даним договором.

4.3. Розрахунки за цим договором здійснюються шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника протягом 90 банківських днів з моменту підписання видаткових накладних. Допускається інша форма розрахунків згідно діючого законодавства.

Вирішуючи спір по суті, суд першої інстанції виходив з того, що усі надані позивачем видаткові накладні не відповідають вимогам первинного документу, а саме видаткові накладні, які надані до суду не містять:

- даних про осіб, які отримали товар (їх прізвища, посади, документи, які підтверджують повноваження відповідної особи, яка його отримала).

Також, як договори № 2019/06-12-5 від 06.12.2019, №220/13-01-2 від 13.01.2021, так і надані до суду видаткові накладні не містять інформацію про місцезнаходження складу постачальника.

Позивачем не надано пояснення, яким чином (якою особою, на підставі яких документів) було проставлено штамп підприємства у видаткових накладних, зважаючи на те, що позивач особисто не приймав участь у транспортуванні товару, придбаного на підставі договорів №2019/06-12-5 від 06.12.2019 року, №220/13-01-2 від 13.01.2021 року, а послуги надані ФОП ОСОБА_1 прийняті на підставі актів №40 від 31.01.2020 року та №48 від 11.02.2020 року і вказаними послугами є надання саме транспортно-експедиційних послуг, тобто послуг з організації та забезпечення перевезень.

Згідно товарно-транспортних накладних від 13.01.2020, 14.01.2020, 15.01.2020, 20.01.2020, 21.01.2020, 22.01.2020 (а.с.143-166,т.1) водієм при здійсненні вказаних перевезень був ОСОБА_2 , який , на думку суду першої інстанції, три дні поспіль 13.01.2020 14.01.2020,15.01.2020 та три дні поспіль 20.01.2020, 21.01.2020, 22.01.2020 здійснював начебто перевезення вантажу на адресу позивача від ТОВ «УЛЬТРАТРЕЙДІНГ» .

Згідно товарно-транспортних накладених від 06.02.2020, 07.02.2020 (а.с.143-166,т.1) водієм при здійсненні вказаних перевезень був ОСОБА_3 , який , на думку суду першої інстанції, два дні поспіль 06.02.2020, 07.02.2020 здійснював начебто перевезення вантажу на адресу позивача від ТОВ «Науково-виробниче підприємство «УКРСТРОЙ» .

Посилаючись на положення п.5.1 Положення про робочий час і час відпочинку водіїв колісних транспортних засобів, затвердженим наказом Міністерства транспорту та зв`язку України від 07.06.2010 № 340, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 14.09.2010 за № 811/18106, суд першої інстанції зазначив, що тривалість щоденного (міжзмінного) відпочинку водія протягом будь-якого двадцятичотиригодинного періоду, рахуючи від початку робочого дня (зміни), має бути не менше 10 послідовних годин.

Проте колегія суддів не погоджується із такими висновками суду першої інстанції, з огляду на таке.

Згідно з п.2.4 Положення № 88 неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо.

Водночас наявність або відсутність окремих документів, а також помилки у їх оформленні, не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов`язаннях платника податків у зв`язку з його господарською діяльністю мали місце

Ці ж правові висновки знайшли своє підтвердження у постанові Верховного Суду від 12.04.2021 у справі № 23-3918/12/1370 .

Також судом першої інстанції не враховано, що відповідно до положень укладених договорів поставки № 2019/06-12-5 від 06.12.2019 та № 220/13-01-2 від 13.01.2021 посадовими (відповідальними) особами, які діяли від імені контрагентів та апелянта були їх керівники, які мали право підпису всіх документів за цими договорами. Зазначена інформація підтверджується даними з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців Міністерства юстиції України щодо ТОВ УЛЬТРАТРЕЙДІНГ ТОВ НВП УКРСТРОЙ та апелянта.

Колегія суддів також встановила, що для постачання товару до м. Одеса, позивач використовував транспортно-експедиційні послуги, які йому були надані ФОП ОСОБА_1 .

Задля підтвердження існування та реальності договірних відносин між ТОВ «АМАТЕК» з ФОП ОСОБА_1 апелянт надав до суду копії договору № 03/09/19 від 03.09.2019, лист № 09/01 від 09.07.2020 (а.с.221-223,т.2).

Наданими доказами підтверджується той факт, що надання товарно - експедиційних послуг з доставки та супроводження товару з м.Харкова до м.Одеси здійснювалось за участю двох водіїв.

Так, згідно товарно-транспортних накладних від 13.01.2020,14.01.2020 , 15.01.2020 20.01.2020, 21.01.2020, 22.01.2020 водієм при здійсненні вказаних перевезень був ОСОБА_2 (а.с.143-166,т.1) який здійснював доставку вантажу на адресу апелянта від ТОВ УЛЬТРАТРЕЙДІНГ , а згідно товарно-транспортних накладних від 06.02.2020, 07.02.2020 доставку замовленого вантажу від ТОВ НВП УКРСТРОЙ здійснювалося водієм ОСОБА_3 (а.с. 167-198,т.1)

Тобто надані докази, а саме лист № 09/01 від 09.07.2020, відповідно до якого надання товарно - експедиційних послуг з доставки та супроводження товару з м.Харкова до м.Одеси здійснювалось за участю двох водіїв, доводять, що у транспортному засобі знаходились дві особи, і керування транспортним засобом після передачі вантажу вантажоодержувачу на зворотньому шляху здійснював інший водій.

Пунктом 12.6. постанови Кабінету Міністрів України Про Правила дорожнього руху від 10.10.2001 № 1306 передбачено, що поза населеними пунктами на всіх дорогах та на дорогах, що проходять через населені пункти, позначені знаком 5.47 - "Початок населеного пункту", дозволяється рух із швидкістю, крім інших, на автомобільній дорозі, що позначена дорожнім знаком 5.1 - "Автомагістраль" - не більше 130 км/год., на автомобільній дорозі з окремими проїзними частинами, що відокремлені одна від одної розділювальною смугою - не більше 110 км/год., на інших автомобільних дорогах - не більше 90 км/год.

Пунктом 12.4. цих же Правил зазначено, що у населених пунктах рух транспортних засобів дозволяється із швидкістю не більше 50 км/год.

Тобто, середня швидкість руху транспортного засобу, з урахуванням законодавчих норм та встановлених обмежень, виходить близько 80-90 км на годину.

Сторони під час розгляду справи підтвердили, що відстань від м. Харкова до м. Одеса становить близько 674 км.

З огляду на що, з урахуванням часу на відпочинок та узагальнену середню швидкість транспортного засобу, відстань між м. Одеса та м. Харків, знаходження водія за кермом транспортного засобу складає близько 8-9 годин, що не перевищує норму робочого дня водія, передбачену п, 5.1. Положення про робочий час і відпочинок водіїв колісних транспортних засобів.

Отже, на переконання колегії суддів твердження відповідача, з яким погодився суд першої інстанції щодо не можливості перебування одного водія три дні поспіль у дорозі є неповним, адже суд висновувався на тому, що водій відпочивав 10 годин, як це передбачено положенням, проте це припущення не підтверджене жодним чином.

Також під час розгляду справи судом першої інстанції не з`ясовано скільки реально потрібно було часу для доставки вантажу.

Натомість надані апелянтом докази щодо перебування у дорозі під час доставки вантажу двох водіїв, які підмінювали один одного, належним чином спростовують розрахунки суду першої інстанції.

Оцінюючі в сукупності наведені обставини, та даючи їм детальний аналіз, суд апеляційної інстанції вважає надані позивачем докази реальності здійснення спірних господарських операцій більш переконливими, аніж припущення відповідача.

Щодо наданих до суду товарно-транспортних накладних, колегія суддів зазначає про таке.

Товарно-транспортні накладні на перевезення придбаного у ТОВ УЛЬТРАТРЕЙДІНГ та ТОВ НВП УКРСТРОЙ товару, є доказом лише факту перевезення (переміщення) товару, натомість факт передання товару ТОВ "Аматек", та, відповідно, набуття права власності на нього, підтверджується наданими належним чином оформленими видатковими накладними.

Апеляційний суд звертає увагу на те, що транспортні документи на перевезення товарно-матеріальних цінностей не є обов`язковими при оподаткуванні операцій за договорами купівлі-продажу чи поставки, вони є обов`язковими при оподаткуванні операцій за договорами саме перевезення, а отже відсутність у позивача товарно-транспортних накладних, або наявність в них певних технічних помилок не може бути самостійним доказом безтоварності господарських операцій проведених з контрагентами, натомість факт передання товару позивачеві та, відповідно, набуття права власності на нього, підтверджується видатковими накладними, які наявні в матеріалах справи.

Тотожній підхід був застосований Верховним Судом при розгляді справи № 826/10939/16 (К/9901/48226/18) 08 липня 2021 року.

Як підтвердив представник апелянта під час апеляційного розгляду справи - жодних дефектів, недоліків первинної документації за правовідносинами з надання транспортно - експедиційних послуг, донарахування та/чи сумнівність/нереальність наданих послуг у відповідача не виникло. Акт перевірки такої інформації не містить.

Контраргументів під час апеляційного перегляду справи відповідач не надав.

Копії наданих з боку ТОВ "Аматек" первинних документів не мають дефектів форми, змісту або походження, котрі в силу ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України, п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. № 88) спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості.

Окрім того, як було зазначено вище, сама по собі наявність або відсутність окремих документів, а також помилки у їх оформленні, не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов`язаннях платника податків у зв`язку з його господарською діяльністю мали місце.( див. постанову Верховного Суду від 12.04.2021 у справі № 23-3918/12/1370).

Щодо посилання у акті перевірки на податкову інформацію отриману від Головного управління ДПС у Харківській області по ТОВ «НВП «УКРСТРОЙ» (код 42315397) (на обліку де знаходиться платник податків) відповідно до якої не підтверджується можливість поставки товару, виконання робіт та послуг, колегія суддів зазначає про таке.

Будь-яка податкова інформація, що наявна в інформаційно-аналітичних базах відносно контрагентів суб`єкта господарювання по ланцюгах постачання, а також податкова інформація надана іншими контролюючими органами, в тому числі і складена з причин неможливості проведення документальних перевірок, носить виключно інформативний характер та не є належним доказом в розумінні процесуального Закону.

Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 19 березня 2021 року по справі № 460/143/19 (№ К/9901/25786/19).

Крім того, при вирішенні податкових спорів суд враховує презумпцію добросовісності платника податків за якою передбачається економічна виправданість дій платника, що мають своїм наслідком отримання податкової вигоди та достовірність у бухгалтерській та податковій звітності платника.

Згідно доктрини реальності господарської операції, яка застосовується у судовій практиці Верховного Суду, наслідки для податкового обліку створює лише фактичний рух активів.

Нормами Податкового кодексу України презюмується вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків, як обов`язкова ознака господарської операції.

Тотожній підхід був застосований Верховним Судом при розгляді справи № 826/3263/1 30 вересня 2021 року.

Отже, враховуючи, що спірні господарські операції здійснені позивачем з метою подальшого їх використання в оподаткованих операціях у межах своєї господарської діяльності, спричинили реальну зміну його майнового стану, а також наявні в матеріалах справи документи бухгалтерського та податкового обліку є достатніми, належними та допустимими доказами для підтвердження реальності здійснення господарських операції з вищезазначеними контрагентами позивача, суд погоджується з висновком суду першої інстанції про задоволення позовних вимог та скасування спірних податкових повідомлень-рішень.

Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у справі №11967/12/2670 (К/9901/40965/18) від 06.05.2020.

Вирішуючи спірне питання, колегія суддів також зазначає, що податковими правопорушеннями є протиправні діяння (дія чи бездіяльність) платників податків, податкових агентів, та/або їх посадових осіб, а також посадових осіб контролюючих органів, що призвели до невиконання або неналежного виконання вимог, установлених цим Кодексом та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.( див. постанову Верховного Суду від 03.05.2018, справа № 818/1070/17.).

Фактично претензії перевіряючих були адресовані до контрагентів позивача, котрі здійснювали постачання товару та оформлювали первинні документи.

У пункті 61 Рішення Європейського суду з прав людини по справі "Булвес" АД проти Болгарії від 22 січня 2009 року (заява №3991/03) суд, серед іншого, зазначив, що спроби зловживання системою оподаткування повинні припинятися і що для національного законодавства може бути доцільним передбачити вимоги особливої обачності осіб, зареєстрованих платниками податку на додану вартість з метою запобігання таких зловживань.

Із цього слідує, що позивач - платник податків повинен перевіряти потенційних партнерів, та зобов`язаний надавати до фіскальних органів відповідним чином оформлені документи тощо.

Водночас матеріалами справи підтверджено, що по всім спірним господарським операціям контрагенти позивача зареєстрували в ЄДРПН податкові накладні.

Саме під час реєстрації податкових накладних фіскальний орган згідно Порядку зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.12.2019 № 1165 перевіряє спроможність платника податку вчинити господарську операцію.

За правилами абзацу третій пункту 201.10 статті 201 ПК України факт реєстрації податкової накладної в ЄРПН є належною та достатньою підставою для формування позивачем податкового кредиту.

Враховуючи викладене, та наявність зареєстрованих податкових накладних, первинних документів, поданих позивачем у своїй сукупності, суд вважає, що позивач при виборі контрагентів та поданні документів дотримався принципу належної обачності.

Таким чином, враховуючи встановлені обставини справи, а також умови укладених договорів, апеляційний суд не погоджується з висновками суду першої інстанції про порушення позивачем п.198.1, 198.3, 198.6 ст.198 Податкового кодексу України, в результаті чого ТОВ «АМАТЕК» занижено податкові зобов`язання з податку на додану вартість на загальну суму 2 616 473,00 грн., у тому числі за січень 2020 року - 1 097 505,00 грн. та за лютий 2020 року - 1 518 968,00 грн.

За наведених обставин колегія суддів вважає, що спірне податкове повідомлення-рішення не ґрунтується на вимогах чинного законодавства та суперечить встановленим у справі обставинам.

Зважаючи на встановлені у справі обставини та з огляду на приписи норм чинного законодавства, які регулюють спірні правовідносини, суд дійшов висновку про обґрунтованість заявлених позовних вимог.

Відповідно до статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

В ході розгляду справи позивач довів суду ті обставини, на які він посилався в обґрунтування заявлених вимог, а відповідач не надав суду належні докази на підтвердження своїх заперечень проти позову.

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції при вирішенні справи неповно з`ясовані обставини, що мають значення для справи, а тому, керуючись пунктом 1 частини 1 статті 317 КАС України, постанова суду першої інстанції підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення, яким адміністративний позов слід задовольнити.

За правилами частини 1статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Оскільки адміністративний позов задоволено, на користь позивача слід присудити суму сплаченого судового збору за подачу позову - 22 700,00 грн (а.с.11,т.1) та за подачу апеляційної скарги сплачено 34 050, 00 грн (а.с.179,т.2).

Таким чином, з відповідача на користь позивача слід стягнути судовий збір у сумі 56 750,00 грн.

Керуючись статтями 308, 309, 315, 321, 322, 325 КАС України, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Аматек" - задовольнити.

Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 25 травня 2021 року по справі № 420/1552/21 - скасувати, ухвалити нове рішення, яким адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Аматек" - задовольнити, визнати протиправним та скасування податкове повідомлення-рішення від 15.01.2021 № 000307070.

Стягнути з Головного управління ДПС в Одеській області, як відокремленого підрозділу ДПС України (вул.Семінарська, 5, м.Одеса, 65044, код ЄДРПОУ 44069166) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС в Одеській області (код ЄДРПОУ 44069166) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Аматек" (вул.25-ї Чапаєвської дивізії, 9, м.Одеса, 65070, код ЄДРПОУ 41253272) судовий збір у розмірі 54 750,00 грн (п`ятдесят чотири тисячі сімсот п`ятдесят гривень)

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Дата складення та підписання повного тексту судового рішення - 13 жовтня 2021 року.

Головуючий суддя Шляхтицький О.І. Судді Домусчі С.Д. Семенюк Г.В.