Постанова

від 12.10.2021 по справі 580/5240/20

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 580/5240/20 Суддя (судді) першої інстанції: П.Г. Паламар

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 жовтня 2021 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Ганечко О.М.,

суддів Федотова І.В.,

Кузьменка В.В.,

розглянувши у письмовому провадженні апеляційну скаргу Апеляційного суду Черкаської області на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 23 червня 2021 р. у справі за адміністративним позовом Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Черкаській області до Апеляційного суду Черкаської області про зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

До Черкаського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Черкаській області до Апеляційного суду Черкаської області, в якому позивач просив зобов`язати відповідача визнати вимоги управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Черкаській області по сплаті капіталізованих платежів в сумі 441975,98 грн та включити їх до проміжного ліквідаційного балансу у першу чергу.

Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 23 червня 2021 р. адміністративний позов задоволено частково.

Стягнуто з Апеляційного суду Черкаської області на користь управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Черкаській області заборгованість зі сплати капіталізованих платежів в розмірі 441975 (чотириста сорок одна тисяча дев`ятсот сімдесят п`ять) грн. 98 коп. У задоволенні іншої частини позову відмовлено.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою у задоволенні позовних вимог відмовити, посилаючись на недоведеність обставин, які суд визнав встановленими, порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення спору.

Ухвалами Шостого апеляційного адміністративного суду від 12.08.2021 відкрито апеляційне провадження та призначено справу до розгляду у відкритому судовому засіданні на 12.10.2021.

Сторони у судове засідання не з`явились, про дату, час і місце судового засідання повідомлені належним чином.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі неприбуття жодного з учасників справи у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

Відповідно до ч. 2 ст. 313 Кодексу адміністративного судочинства України, неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

З огляду на викладене, колегія суддів визнала за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження.

Згідно з ч. 4 ст. 229 КАС України, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Заслухавши суддю доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, у відомостях, які містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань зазначено, що відповідач - Апеляційний суд Черкаської області перебуває в стані припинення за рішенням власників з 26.07.2019. Головою комісії з припинення призначено ОСОБА_1 . Граничний термін подачі кредиторами вимог до боржника зазначено 26.09.2019.

Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Черкаській області проводить страхові виплати пов`язані з нещасним випадком на виробництві - ОСОБА_2 , який стався 20.12.2005 році у Апеляційному суду Черкаської області, що підтверджується наявним в матеріалах справи актом про нещасний випадок, пов`язаний з виробництвом, постановою про призначення потерпілому перерахованої щомісячної страхової виплати № 2311/484/484/334 від 13.03.2019.

У зв`язку із розпочатою ліквідаційною процедурою боржника, з метою забезпечення подальших вищезазначених виплат, Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Черкаській області розрахувало капіталізовані платежі потерпілому від нещасного випадку на виробництві у сумі 441975,98грн.

14.08.2019 позивачем було направлено до Голови комісії з припинення Апеляційний суд Черкаської області, заяву про грошові вимоги та включення їх до проміжного ліквідаційного балансу у першу чергу.

04.10.2019 Апеляційний суд Черкаської області заборгованість перед Фондом не визнав.

Наведене зумовило звернення до позивача з даним позовом до суду.

Суд першої інстанції, частково задовольняючи позовні вимоги, виходив з того, що законодавчо визначено обов`язок страхувальника здійснювати капіталізацію платежів для забезпечення страхових виплат і витрат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, а тому, відповідач зобов`язаний сплатити капіталізовані платежі на користь управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Черкаській області в розмірі 441975,98 грн.

Апелянт наголошує на тому, що висновки суду першої інстанції про задоволення позовних вимог є необґрунтованими та помилковими.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про обґрунтованість позовних вимог та вважає за необхідне зазначити таке.

Правові, фінансові та організаційні засади загальнообов`язкового державного соціального страхування, гарантії працюючих громадян щодо їх соціального захисту у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності, вагітністю та пологами, від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, охорони життя та здоров`я визначено Законом України від 23.09.1999 № 1105-XIV Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - Закон № 1105-XIV).

Основними принципами страхування від нещасного випадку є серед іншого: обов`язковість страхування осіб відповідно до видів соціального страхування та можливості добровільності страхування у випадках, передбачених законом; обов`язковість фінансування Фондом витрат, пов`язаних із наданням матеріального забезпечення, страхових виплат та соціальних послуг, в обсягах, передбачених цим Законом; формування та використання страхових коштів на засадах солідарності та субсидування; цільового використання коштів соціального страхування; відповідальності роботодавців та Фонду за реалізацію права застрахованої особи на матеріальне забезпечення та соціальні послуги за цим Законом (стаття 3 Закону № 1105-XIV).

Згідно норм частини 2 статті 15 Закону № 1105-XIV, роботодавець, як страхувальник зобов`язаний надавати та оплачувати застрахованим особам у разі настання страхового випадку відповідний вид матеріального забезпечення, страхових виплат та соціальних послуг згідно із цим Законом; інформувати про кожний нещасний випадок або професійне захворювання на підприємстві; повернути Фонду суму виплаченого матеріального забезпечення та вартість наданих соціальних послуг потерпілому на виробництві у разі невиконання своїх зобов`язань щодо сплати страхових внесків.

Так, положеннями статті 35 Закону № 1105-XIV, визначено, що страхуванню від нещасного випадку підлягають особи, які працюють на умовах трудового договору (контракту), цивільно-правового договору, на інших підставах, передбачених законом, на підприємствах, в установах, організаціях незалежно від форми власності та господарювання, у тому числі в іноземних дипломатичних та консульських установах, інших представництвах нерезидентів, або у фізичних осіб, а також обрані на виборні посади в органах державної влади, органах місцевого самоврядування та в інших органах, фізичні особи - підприємці, особи, які провадять незалежну професійну діяльність, члени фермерського господарства, якщо вони не належать до осіб, які підлягають страхуванню від нещасного випадку на інших підставах.

Відповідно до норм частини 1 та 6 статті 36 Закону № 1105-XIV, страховими виплатами є грошові суми, які Фонд виплачує застрахованому чи особам, які мають на це право, у разі настання страхового випадку. Порушення правил охорони праці застрахованим, яке спричинило нещасний випадок або професійне захворювання, не звільняє страховика від виконання зобов`язань перед потерпілим.

При цьому, частина 7 статті 36 Закону № 1105-XIV, передбачає, що страхові виплати складаються із: страхової виплати втраченого заробітку (або відповідної його частини) залежно від ступеня втрати потерпілим професійної працездатності; страхової виплати в установлених випадках одноразової допомоги потерпілому (членам його сім`ї та особам, які перебували на утриманні померлого); страхової виплати дитині, яка народилася з інвалідністю внаслідок травмування на виробництві або професійного захворювання її матері під час вагітності; страхових витрат на медичну та соціальну допомогу.

У силу приписів статті 4 Закону № 1105-XIV, Фонд соціального страхування України є органом, який здійснює керівництво та управління загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням від нещасного випадку, у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності та медичним страхуванням, провадить акумуляцію страхових внесків, контроль за використанням коштів, забезпечує фінансування виплат за цими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування та здійснює інші функції згідно із затвердженим статутом. Фонд є некомерційною самоврядною організацією, що діє на підставі статуту, який затверджується його правлінням.

Згідно з статтею 1 Закону № 1105-XIV, страхові внески - це кошти відрахувань на окремі види загальнообов`язкового державного соціального страхування, сплачені згідно із законодавством, що діяло до набрання чинності Законом України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування", кошти, що надходять від сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування; страхові кошти - акумульовані страхові внески, суми від фінансових санкцій та інші надходження відповідно до законодавства для здійснення матеріального забезпечення, страхових виплат та надання соціальних послуг згідно з цим Законом.

Відповідно до положень частини 1 статті 11 Закону № 1105-XIV, джерелами формування коштів Фонду є, зокрема, страхові внески страхувальників та застрахованих осіб; капіталізовані платежі, що надійшли у випадках ліквідації страхувальників у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до ч. 2 ст. 1205 Цивільного кодексу України, у разі ліквідації юридичної особи платежі, належні потерпілому або особам, визначеним статтею 1200 цього Кодексу, мають бути капіталізовані для виплати їх потерпілому або цим особам у порядку, встановленому законом або іншим нормативно-правовим актом.

У разі відсутності в юридичної особи, що ліквідується, коштів для капіталізації платежів, які підлягають сплаті, обов`язок щодо їх капіталізації покладається на ліквідаційну комісію на підставі рішення суду за позовом потерпілого.

Пунктом 1 Порядку капіталізації платежів для задоволення вимог, що виникли із зобов`язань суб`єкта підприємницької діяльності - банкрута перед громадянами внаслідок заподіяння шкоди їх життю і здоров`ю затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06.05.2000 № 765 (далі - Порядок № 765) в редакції на час капіталізації, відповідно до цього Порядку здійснюється капіталізація платежів для задоволення вимог, що виникли із зобов`язань суб`єкта підприємницької діяльності - банкрута відшкодувати шкоду, заподіяну життю і здоров`ю громадян, у тому числі застрахованих у Фонді соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань (далі - Фонд).

Капіталізація платежів здійснюється щодо кожної особи з урахуванням заборгованості за попередні роки та необхідності виплати майбутніх платежів. Під час розрахунку сум цих платежів повинні враховуватися заробітна плата потерпілого, відсоток втрати професійної працездатності, витрати по догляду за потерпілим, на реабілітацію, протезування, придбання транспортних засобів та види соціальної допомоги відповідно до медичного висновку, необхідність сплати одноразової допомоги у зв`язку з травмою або професійним захворюванням, які можуть призвести до смерті потерпілого, а також інших виплат, передбачених законодавством.

Відповідно до п. 2 Порядку № 765, розрахунок щодо кожного платежу, що підлягає капіталізації, для задоволення вимог, що виникли із зобов`язань суб`єкта підприємницької діяльності - банкрута перед громадянами внаслідок заподіяння шкоди їх життю і здоров`ю або перед членами їх сімей, здійснюється таким чином: 1) щомісячні виплати втраченого заробітку - з урахуванням середньомісячного заробітку та ступеня втрати професійної працездатності; 2) витрати по догляду за потерпілим відповідно до медичного висновку - згідно з нормами, встановленими нормативно-правовими актами; 3) витрати на придбання інвалідами або Фондом спеціальних засобів пересування, запасних частин до них, а також витрати на придбання палива, ремонт і технічне обслуговування транспортних засобів - згідно з нормами, встановленими нормативно-правовими актами; 4) витрати на оздоровлення - з розрахунку середньої вартості санаторно-курортної путівки - для інвалідів I групи щороку, іншим інвалідам - один раз на три роки; 5) витрати на пенсійне забезпечення - виходячи з основного розміру пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання на підставі даних Фонду; 6) витрати на професійну переорієнтацію, професійне навчання або перекваліфікацію потерпілого за індивідуальною програмою реабілітації інваліда (якщо з часу встановлення інвалідності минуло не більше одного року) - з розрахунку середньомісячного заробітку протягом терміну, визначеного програмою реабілітації інваліда; 7) одноразова допомога у разі стійкої втрати професійної працездатності або смерті потерпілого - у розмірах, що встановлюються відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності". Нарахування такої виплати здійснюється на підставі висновку лікувального закладу щодо можливості настання стійкої втрати професійної працездатності або смерті потерпілого.

Згідно з п. 3-4 порядку № 765, капіталізація платежів, передбачених підпунктами 1 - 5 пункту 2 цього Порядку, розраховується на період, що визначається як різниця між середньою тривалістю життя для чоловіків і жінок у країні та їх віком на момент здійснення капіталізації. До суми платежів, що підлягають капіталізації, включається заборгованість суб`єкта підприємницької діяльності - банкрута з виплат, пов`язаних з його зобов`язаннями відшкодувати шкоду, заподіяну життю і здоров`ю громадян, а саме суми одноразової допомоги, щомісячних виплат втраченого заробітку, витрат по догляду за потерпілим та виплат за листками непрацездатності.

Слід зазначити, що Порядок капіталізації платежів до Фонду соціального страхування України у випадках ліквідації страхувальників, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 04.12.2019 № 986, чинний нас розгляду справи, унормовує аналогічні вимоги та правила щодо капіталізації платежів.

Частинами 1, 2 ст. 17 Закону № 1105, визначено, що спори, що виникають із правовідносин за цим Законом, вирішуються в судовому порядку.

При цьому, строк давності в разі стягнення штрафних санкцій, передбачених цим Законом, а також інших видів заборгованості перед Фондом не застосовується.

Керуючись нормою ч. 2 ст. 1205 Цивільного кодексу України, 14.08.2019 Управлінням було направлено заяву до боржника про визнання кредитором № 08-07-1555 на суму 441975 грн. 98 коп.

Дана сума є розрахунком капіталізованих платежів ОСОБА_2 , який отримує від Фонду страхові виплати, у зв`язку з нещасним випадком на виробництві, що стався з ним 20.12.2005 в Апеляційному суді Черкаської області. В підтвердження даного факту позивачем надані довідка МСЕК, постанова про призначення страхових виплат.

Тож, з наведеного слідує, що законодавчо визначено обов`язок страхувальника здійснювати капіталізацію платежів для забезпечення страхових виплат і витрат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності. Тож, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції цілком обґрунтовано дійшов висновку про те, що відповідач зобов`язаний сплатити капіталізовані платежі на користь управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Черкаській області в розмірі 441975,98 грн., оскільки зареєстрований у Фонді соціального страхування, як платник страхових внесків та ліквідовується, як юридична особа без правонаступника.

Щодо доводів відповідача, що розмір заявлених вимог з капіталізації платежів є спірним, адже

апелянт зазначає, що розмір нарахованої суми капіталізованих платежів на оздоровлення в сумі 172745,48 грн. (117 047,09 грн. - лікування в лікарні + 55 698,39 грн. - медикаментозне лікування) не відповідає нормам Порядку № 765, що був чинний на момент нарахування капіталізованих платежів, ні нормам Порядку капіталізації платежів до Фонду соціального страхування України у випадках ліквідації страхувальників, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 04.12.2019 № 986 (надалі - Порядок № 986), чинний на час розгляду справи, колегія суддів зазначає наступне.

Так, доводи сторони відповідача, що витрати на оздоровлення розраховані Управлінням виходячи з середньої вартості санаторно-курортної путівки - для інвалідів 1 групи щороку, іншим інвалідам - один раз на три роки є помилковими (апелянт зазначає, що позивач не надав відомості про середню вартість санаторно-курортної путівки та докази щодо призначення потерпілому групи інвалідності), з урахуванням того, що оскільки потерпілому ОСОБА_2 довідкою МСЕК не визначено потребу в санаторно-курортному лікуванні, тож, відповідно, позивачем не здійснювався розрахунок капіталізації потреби на оздоровлення з розрахунку вартості путівки на санаторно- курортне оздоровлення для інвалідів 1 групи - щороку, іншим інвалідам - 1 раз на три роки. Відповідно до потреб, визначених висновком МСЕК, здійснено розрахунок потреби в капіталізації коштів Апеляційного суду Черкаської - області станом на 26.07.2019 та визначена сума капіталізованих платежів, яка складається з: суми капіталізації щомісячних виплат (розрахована, як добуток річної виплати на очікувану тривалість життя); суми капіталізованих платежів з витрат на лікування: середня вартість витрат на одного потерпілого розрахована, шляхом ділення суми видатків по відділенню на лікування на кількість осіб, які були забезпеченні лінуванням у попередньому році (2018).

Згідно довідки від 04.12.2019 № 01-14-1249, Черкаським міським відділенням було здійснено витрат на лікування 4 потерпілих на загальну суму 53507,22грн. Середній розмір витрат на рік на 1 потерпілого: 53507,22 : 4= 13 376,81 грн. Розмір капіталізованих платежів з витрат на лікування ОСОБА_2 розрахована, як добуток суми середнього розміру витрат на лікування одного потерпілого на очікувану тривалість життя: 13376,81 грн.*8,75= 117047,09 грн.; суми капіталізованих витрат на медичне забезпечення (лікарські засоби та вироби медичного призначення): Середня вартість витрат на медичне забезпечення одного потерпілого розрахована, шляхом ділення суми видатків по відділенню на лікарські засоби та вироби медичного призначення на кількість осіб, які були забезпечені лікарськими засобами та виробами медичного призначення у попередньому році (2018).

Згідно довідки Черкаського міського відділення від 04.122019 № 01-14-1249, у 2018 році відділенням було здійснено витрат на придбання лікарських засобів та виробів медичного призначення 21 потерпілому на загальну суму 13367621 грн. Середній розмір витрат на рік на 1 потерпілого: 6 365.53 грн. Розмір капіталізованих платежів з витрат на медичне забезпечення розрахована, як добуток суми середнього розміру витрат на медичне забезпечення одного потерпілого на очікувану тривалість життя. Тож, потреба в капіталізації коштів ОСОБА_2 становить: 269230,50 + 117047,09 + 55698,39 = 441975,98 грн.

Щодо доводів апелянта про неправильне застосування судом першої інстанції норм Порядку № 765 замість Порядку №986, що призвело до ухвалення необґрунтованого рішення, колегія суддів зазначає, що розрахунок капіталізованих платежів Управлінням здійснювався відповідно до вимог Порядку № 765, який був чинний на момент капіталізації, а саме, на дату внесення рішення до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань щодо припинення юридичної особи - Апеляційного суду Черкаської області в результаті її ліквідації без правонаступника, тобто на 26.07.2019. Постановою Кабінету Міністрів України від 04.12.2019 № 986 визнано такою, що втратила чинність Постанова Кабінету Міністрів України від 06.05.2000 № 765 Про реалізацію статей 45 і 92 Закону України Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом . Таким чином позивачем вірно застосовано Порядок № 756 при розрахунку капіталізації платежів. Тож, суд першої інстанції при винесенні рішення, вірно послався на норми Порядку № 765, при цьому врахував, що Порядок № 986, чинний на час розгляду справи, унормовує аналогічні вимоги та правила капіталізації платежів.

Таким чином, позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 ст. 77 КАС України, передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Слід констатувати, що апеляційна скарга не дає підстав для скасування чи зміни оскаржуваного рішення суду першої інстанції.

Згідно з приписами ч. 1 ст. 315 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

У відповідності до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи та прийнято судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а доводи та обґрунтування апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду, з огляду на що, рішення суду першої інстанції підлягає залишенню без змін.

Керуючись ст. ст. 243, 311, 315, 316, 321, 322, 325 КАС України, суд,

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Апеляційного суду Черкаської області - залишити без задоволення .

Рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 23 червня 2021 р. - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів, з урахуванням положень ст. 329 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя О.М. Ганечко

Судді І.В. Федотов

В.В. Кузьменко