Постанова

від 12.10.2021 по справі 120/2893/21-а

СЬОМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 120/2893/21-а

Головуючий у 1-й інстанції: Яремчук К.О.

Суддя-доповідач: Гонтарук В. М.

12 жовтня 2021 року

м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Гонтарука В. М.

суддів: Курка О. П. Білої Л.М.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ДАІВА" на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 18 червня 2021 року (ухвалене в м. Вінниця) у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ДАІВА" до Головного управління ДПС у Вінницькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И В :

В квітні 2021 року позивач звернувся до суду з позовом до Головного управління ДПС у Вінницькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення.

Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 18 червня 2021 в задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням позивач, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, а також на невідповідність висновків суду обставинам справи, що призвело до невірного вирішення справи, подав апеляційну скаргу.

В обґрунтування апеляційної скарги позивач зазначає, що податковим органом під час перевірки було порушено процедури її проведення.

Так, позивач зазначає, що підставою для проведення фактичної перевірки суб`єкта господарювання слугував наказ від 04.02.2021 №289к, який, на його думку, видано з порушенням вимог пп. 80.2.5 п. 80.2 ст. 80 Податкового кодексу України, оскільки у такому наказі відсутня конкретно визначена підстава для проведення фактичної перевірки. Окрім посилання на нормативну підставу (пп. 80.2.5 п. 80.2 ст. 80 Податкового кодексу України) у наказі має бути чітко зазначено, яка саме інформація стала підставою для його прийняття. Всупереч цьому, відповідач у наказі лише навів перелік нормативних актів, на підставі яких його видано.

Відтак, неправомірність наказу про проведення фактичної перевірки є підставою для визнання недопустимим акту фактичної перевірки, а отже і прийняте на його підставі податкове повідомлення-рішення теж є протиправними і підлягає скасуванню.

Також, позивач стверджує, що наказ на проведення перевірки та направлення на перевірку не були вручені під розписку ні керівнику, ні уповноваженому представнику товариства, або особі, яка фактично проводила розрахункові операції. Крім того, особами, що проводили фактичну перевірку, перед її початком не пред`являлися службові посвідчення, а наказ про проведення фактичної перевірки підписаний неуповноваженою особою, що ставить під сумнів висновки контролюючого органу про порушення позивачем норм податкового законодавства.

За таких обставин позивач вважає, що прийняте 11.03.2021 податкове повідомлення-рішення №0020360705 є протиправним та підлягає скасуванню.

Відповідач своїм правом, передбаченим ст.ст. 300, 304 КАС України не скористався та не подав відзив на апеляційну скаргу.

Сьомий апеляційний адміністративний суд ухвалою від 13 вересня 2021 року, з урахуванням ст. 311 КАС України, вирішив розглядати дану справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

За таких умов згідно з ч. 4 ст. 229 КАС України при розгляді справи в порядку письмового провадження фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що остання підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як вірно встановлено судом першої інстанції та підтверджено під час апеляційного розгляду неоспорені факти про те, що Товариство з обмеженою відповідальністю "ДАІВА" є юридичною особою, основним видом діяльності якого є лісопильне та стругальне виробництво. Зазначений суб`єкт господарювання зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .

02.02.2021 начальником управління податкового аудиту Головного управління ДПС у Вінницькій області Тетяною Андреяшкіною сформовано доповідну записку №559/02-32-07-05 та подано її заступнику начальника Головного управління ДПС у Вінницькій області. У доповідній записці йдеться про те, що Товариство з обмеженою відповідальністю "ДАІВА", починаючи з 01.04.2020 отримувало через пересувні акцизні склади значні обсяги пального з доставкою, при цьому не реєструвало акцизні склади, не отримувало ліцензії на право оптової, роздрібної торгівлі та зберігання пального.

04.02.2021 Головним управлінням ДПС у Вінницькій області на підставі згаданої вище доповідної записки та відповідно до пп. 80.2.5 п.80.2 статті 80 Податкового кодексу України видано наказ №289к "Про проведення фактичної перевірки ТОВ "ДАІВА". Вказаним наказом вирішено провести фактичну перевірку ТОВ "ДАІВА" з 05.02.2021 терміном 10 діб за період з 01.04.2020.

На підставі наказу про проведення фактичної перевірки від 04.02.2021 №289к посадовим особам Головного управління ДПС у Вінницькій області Кухаруку О. та ОСОБА_1 видано направлення №305 від 04.02.2021 та № 301 від 04.02.2021 на проведення фактичної перевірки ТОВ "ДАІВА" за адресою: Вінницька область, Барський район, село Митки, вул. Герасимчука,33.

В період з 05.02.2021 по 12.02.2021 посадовими особами Головного управління ДПС у Вінницькій області проведено фактичну перевірку ТОВ "ДАІВА" за адресою провадження господарської діяльності: Вінницька область, Барський район, село Митки, вул. Герасимчука,3 .

За результатом перевірки складено акт фактичної перевірки від 12.02.2021 №1414/02-32-07-05/41425799.

Актом фактичної перевірки від 12.02.2021 задокументовано порушення Товариством з обмеженою відповідальністю "ДАІВА" ст. 15 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів" від 19.12.1995 №481/95-ВР.

Суть виявленого порушень полягає у тому, що Товариство з обмеженою відповідальністю "ДАІВА" зберігало пальне для потреб власного споживання без отримання відповідної ліцензії.

У зв`язку з відмовою від підпису та отримання акту фактичної перевірки керівником ТОВ "ДАІВА" посадовими особами складно відповідний акт №82/02-32-07-05/ 4142599 від 12.02.2021.

В подальшому на підставі акта фактичної перевірки контролюючим органом 11.03.2021 прийнято податкове повідомлення-рішення №0020360705, яким до позивача застосовано штрафні санкції в розмірі 500000 гривень.

Вважаючи вказане рішення протиправним, позивач звернувся до суду для його скасування.

Відмовляючи в задоволенні адміністративного позову, суд першої інстанції виходив з того, що під час перевірки податковий орган діяв правомірно, а спірне податкове повідомлення-рішення не підлягає скасуванню.

Колегія суддів не погоджується з висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 1 ст.2 КАС України передбачено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до п. 75.1 статті 75 ПК України, контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.

Згідно з п.п.75.1.3 п.75.1 статті 75 ПК України, фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об`єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється контролюючим органом щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами).

Підстави призначення, обставини та порядок проведення фактичної перевірки визначено положеннями статті 80 ПК України.

Так, фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом та за наявності хоча б однієї з підстав, визначених п.п.80.2.1 - 80.2.7 п.80.2 статті 80 ПК України.

Суд зазначає, що для проведення фактичної перевірки мають існувати вказані вище фактичні обставини та передумови, які дозволяють податковому органу керуватись зазначеною правовою нормою при призначенні (проведенні) такої перевірки.

Як вбачається з оскаржуваного наказу, підставою для призначення фактичної перевірки стали 80.2.5 п. 80.2 статті 80 ПК України.

Приписами п.п.80.2.5 п.80.2 ст.80 ПК України визначено, що фактична перевірка може проводитись у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення вимог законодавства в частині виробництва, обліку, зберігання та транспортування спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів та цільового використання спирту платниками податків, обладнання акцизних складів витратомірами-лічильниками та/або рівномірами-лічильниками, а також здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального.

Виходячи з аналізу вказаних норм, підставою для проведення такого виду перевірки є наявність та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації від державних органів або органів місцевого самоврядування, яка свідчить про можливі порушення платником податків законодавства.

Пунктом 80.5 статті 80 ПК України передбачено, що допуск посадових осіб контролюючих органів до проведення фактичної перевірки здійснюється згідно із статтею 81 цього Кодексу.

Згідно з абз.3 п.81.1 статті 81 ПК України, у наказі про проведення перевірки зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, найменування та реквізити суб`єкта (прізвище, ім`я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) та у разі проведення перевірки в іншому місці - адреса об`єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична перевірка), підстави для проведення перевірки, визначені цим Кодексом, дата початку і тривалість перевірки, період діяльності, який буде перевірятися. Наказ про проведення перевірки є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу та скріплення печаткою контролюючого органу.

Проаналізувавши положення статей 75-81 ПК України, колегія суддів зазначає, що вимоги до змісту наказу про призначення як планової документальної перевірки, так і позапланової документальної перевірки, документальної невиїзної перевірки, фактичної перевірки сформульовані лише в абз.3 п.81.1 статті 81 цього Кодексу, де вказано, що в наказі зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, найменування та реквізити суб`єкта (прізвище, ім`я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) та у разі проведення перевірки в іншому місці - адреса об`єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична перевірка), підстави для проведення перевірки, визначені цим Кодексом, дата початку і тривалість перевірки, період діяльності, який буде перевірятися.

Апелянт як на протиправність спірного наказу зазначає, що наказ на проведення перевірки є протиправним та не законним, оскільки підписаний заступником начальника ГУ ДПС у Вінницькій області. З даного приводу колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до п.11 положення про Головне управління ДПС у Вінницькій області від 12.11.2020 року № 643 наказ про проведення перевірки є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу та скріплення печаткою контролюючого органу.

Як вбачається зі змісту спірного наказу, останній підписаний заступником начальника Оксаною Домерат, та скріплений печаткою, що свідчить про безпідставність доводів апелянта в цій частині.

Також, колегія суддів критично ставиться до тверджень апелянта щодо не пред`явлення під час перевірки службових посвідчень та направлення посадовими особами Головного управління ДПС у Вінницькій області, оскільки такі твердження спростовуються відміткою на направленні на перевірку від 04.02.2021 року (а.с.72).

Водночас, проаналізувавши зміст наказу ГУ ДПС у Вінницькій області №289к від 04.02.2020 року «Про проведення фактичної перевірки ТОВ «ДАІВА» суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що у ньому відсутні будь-які посилання на конкретні підстави призначення перевірки, крім як на норми, що регулюють питання призначення перевірки - підпункт 80.2.5 п. 80.2 ст. 80 ПК України, а також на доповідну записку начальника управління податкового аудиту Т. Андреяшкіної №559/02-32-07-05 від 02.02.2021.

Наведене, на переконання суду апеляційної інстанції, не свідчить про наявність в ній інформації, яка може слугувати підставою для його прийняття та необхідності здійснювати податковий контроль в формі фактичної перевірки.

Вказана позиція суду узгоджується із обов`язковою для врахування позицією Верховного Суду, викладеною у постановах від 18.05.2018 у справі № 813/3977/16, від 18.12.2018 у справі № 820/4895/18 та від 05.03.2019 у справі № 820/4893/18, від 16.09.2021 року у справі №120/1431/20-а.

Таким чином, за встановлених апеляційним судом обставин справи, колегія суддів вважає, що відповідач не довів наявності підстав у розумінні підпункту 80.2.5 пункту 8.2 статті 80 ПК України для проведення фактичної перевірки Товариства, що обумовлює скасування наказу №289к від 04.02.2020 року «Про проведення фактичної перевірки ТОВ «ДАІВА» як протиправного.

Зазначені обставини вказують на те, що спірний наказ не відповідає положенням ПК України щодо його змісту, що додатково свідчить про наявність підстав для його скасування.

Зважаючи на викладене, беручи до уваги відсутність в наказі ГУ ДПС у Вінницькій області від 04.02.2020 № 289к будь-якого посилання на отриману відповідачем в установленому порядку інформацію про факти, які б свідчили про можливі порушення позивачем законодавства, враховуючи, що наведені в наказі підстави проведення перевірки в ході розгляду справи не підтвердилися та не були доведені відповідачем як суб`єктом владних повноважень, колегія суддів приходить до висновку, що призначення та проведення фактичної перевірки щодо позивача було здійснено незаконно.

При цьому, колегією суддів враховуються висновки, наведені у постанові Верховного Суду від 17.12.2020 у справі № 520/12028/18.

Зокрема, у цій постанові колегія суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду зазначила, що відповідно до пункту 80.2 статті 80 ПК України фактична перевірка може проводитися за наявності хоча б однієї з підстав визначених пунктом 80.2 статті 80 ПК України, зокрема згідно з пп. 80.2.5 п. 80.2 ст. 80 ПК України у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення вимог законодавства в частині виробництва, обліку, зберігання та транспортування спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів та цільового використання спирту платниками податків, а також здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального. Законодавством закріплена обов`язковість наявності у податкового органу та/або отримання ним в установленому законодавством порядку інформації про порушення платником податків (особою) вимог законодавства в частині виробництва, обліку, зберігання та транспортування спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів та цільового використання спирту платниками податків, а також здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального у разі проведення фактичної перевірки на підставі підпункту 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 ПК України. Тобто, для прийняття рішення контролюючого органу щодо проведення фактичної перевірки на підставі підпункту 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 ПК України законодавцем чітко передбачено підставу для проведення податкового контролю.

Колегія суддів звертає увагу, що здійснення перевірки є необхідною передумовою для винесення податкових повідомлень-рішень у разі встановлення контролюючим органом порушень податкового та іншого законодавства, дотримання якого контролюється податковими органами. Тому за відсутності проведеної перевірки як юридичного факту у контролюючого органу відсутня компетенція на винесення податкового повідомлення-рішення.

Така компетенція не виникає в силу самого лише факту вчинення платником податків податкового правопорушення. Для визначення контролюючим органом грошових зобов`язань платникові податків шляхом прийняття податкового повідомлення-рішення в зв`язку допущеними таким платником порушеннями необхідно дотриматися певних умов, а саме - спочатку провести податкову перевірку.

Нормами Податкового кодексу України, з дотриманням балансу публічних і приватних інтересів, встановлені умови та порядок прийняття контролюючими органами рішень про проведення перевірок. Лише їх дотримання може бути належною підставою наказу про проведення перевірки. Невиконання цих вимог призводить до визнання перевірки незаконною та відсутності правових наслідків такої.

Таким чином, у випадку незаконності перевірки, прийнятий за її результатами акт індивідуальної дії підлягає визнанню протиправним та скасуванню.

Аналогічна правова позиція висловлена колегією суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України у постановах від 16.02.2016 (справа № 826/12651/14), від 27.01.2015 (справа № 21-425а14) та у постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 17.03.2018 (справа № 1570/7146/12), від 24.10.2018 (справа № 808/1746/15) та від 04.02.2019 (справа № 807/242/14).

При цьому суд не повинен надавати оцінку правомірності оспорюваного рішення, оскільки порушення процедури проведення перевірки нівелюють її наслідки.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 19.11.2019 у справі № 160/8859/18 та від 30.06.2019 у справі № 825/1747/17.

Отже, у разі недотримання вимог проведення податкової перевірки у контролюючого органу відсутні підстави на прийняття рішення за результатами виявлених порушень і порушення процедури проведення перевірки нівелюють її наслідки.

За встановлених обставин, колегія суддів приходить до висновку, що недотримання відповідачем вимог ст.ст. 80, 81 Податкового кодексу України, які визначають порядок фактичної перевірки, є самостійним наслідком визнання перевірки незаконною та відсутності правових наслідків такої.

З огляду на встановлені обставини колегія суддів вважає, що спірний наказ не відповідає положенням ПК України щодо його змісту, що додатково свідчить про наявність підстав для його скасування.

Згідно з частиною 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Разом з тим відповідачем, як суб`єктом владних повноважень, не було надано належних та допустимих доказів, які б підтверджували наявність у контролюючого органу підстав для включення позивача до переліку суб`єктів господарювання для проведення фактичних перевірок.

З огляду на наведене колегія суддів доходить до висновку, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку щодо відсутності підстав для задоволення позовних вимог ТОВ "ДАІВА".

Враховуючи, вищенаведене, колегія суддів вважає, що висновки суду першої інстанції не відповідають встановленим обставинам по справі, в той час як доводи апеляційної скарги спростовують позицію суду, викладену в оскаржуваному судовому рішенні, підтверджують допущення судом першої інстанції порушення норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, а тому рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з прийняттям нового судового рішення про задоволення позову.

У відповідності з ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Частиною 2 ст. 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Закон України "Про судоустрій і статус суддів" встановлює, що правосуддя в Україні функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.

Відповідно до ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Судова колегія зазначає, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини, зокрема, в рішенні по справі "Серявін та інші проти України" від 10 лютого 2010 року, відповідно до п. 58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).

Згідно з ч.ч. 1-3 ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Згідно із п. 2 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

З огляду на викладені обставини справи, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що судом першої інстанції ухвалено рішення з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи і є підставою для скасування рішення суду першої інстанції з прийняттям нової постанови про задоволення позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В:

апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ДАІВА" задовольнити повністю.

Рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 18 червня 2021 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ДАІВА" до Головного управління ДПС у Вінницькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення скасувати.

Прийняти постанову, якою адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "ДАІВА" до Головного управління ДПС у Вінницькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Головного управління ДПС у Вінницькій області №0020360705 від 11.03.2021 року про застосування до товариства з обмеженою відповідальністю "ДАІВ" штрафних (фінансових) санкцій.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України.

Головуючий Гонтарук В. М. Судді Курко О. П. Біла Л.М.