Постанова

від 06.10.2021 по справі 323/288/21

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Дата документу 06.10.2021 Справа № 323/288/21

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Єдиний унікальний № 323/288/21 Головуючий у 1 інстанції

№ провадження 22-ц/807/3443/21 Смокович М.В.

Доповідач: Бєлка В.Ю.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 жовтня 2021 року м. Запоріжжя

Запорізький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

Головуючого: Бєлки В.Ю.

Суддів: Крилової О.В.

Онищенка Е.А.

За участю секретаря:Бєлової А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Оріхівського районного суду Запорізької області від 23 липня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Приватний нотаріус Демидьонок Тетяна Анатоліївна, про усунення від права спадкування за законом,

В С Т А Н О В И В:

У лютому 2021 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 , третя особа: Приватний нотаріус Демидьонок Т.А., про усунення від права спадкування за законом, посилаючись на те, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер її батько - ОСОБА_3 , після його смерті відкрилася спадщина у вигляді житлового будинку, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , земельна ділянка, що розташована на території Щасливської сільської ради Запорізького (Оріхівського) району Запорізької область, площею 6,46 га, кадастровий номер 2323987900:04:002:0065.

Зазначає, що батько після смерті заповіту не залишив та право на спадкування за законом першої черги мають вона, як донька померлого, її мати ОСОБА_4 , як дружина померлого та відповідач по справі - ОСОБА_2 , яка була усиновлена батьком під час його перебування у попередньому шлюбі.

Вказує, що її мати, ОСОБА_4 відмовилася від своєї частки у спадщині на її користь.

14 березня 2020 року її батько ОСОБА_3 опинився в безпорадному стані внаслідок тяжкої хвороби - інсульту. Його стан здоров`я вимагав постійного нагляду та піклування.

Після виписки з Запорізької обласної клінічної лікарні вони привезли батька додому та забезпечували його усім необхідним, в тому числі ліками. На його лікування було витрачено нею та її сім`єю майже всі сімейні заощадження.

Відповідач, ОСОБА_5 , за весь час перебування батька у безпорадному стані, жодним чином йому не допомагала (ні фізично, ні матеріально, ні морально).

Посилаючись на зазначені обставини просила суд усунути відповідача, ОСОБА_5 , від права на спадкування після смерті батька - ОСОБА_3 .

Рішенням Оріхівського районного суду Запорізької області від 23 липня 2021 року в задоволенні позову відмовлено.

У апеляційній скарзі ОСОБА_1 зазначає, що рішення суду постановлено з порушенням норм матеріального і процесуального права. Апеляційну скаргу мотивує тим, що судом не в повному обсязі досліджені обставини, які мають значення для справи. Необґрунтовано відмовлено в прийнятті доказів по справі, зокрема відмова у допиті свідка та не надана належна оцінка показам допитаних свідків. Судом неправильно були застосовані норми матеріального права, що регулюють право на усунення від права на спадкування та норми сімейного права. Просить скасувати рішення суду і ухвалити нове рішення суду по суті позовних вимог.

На зазначену апеляційну скаргу ОСОБА_2 подала відзив за змістом якого повністю підтримує висновки суду першої інстанції та вважає, що доводи апеляційної скарги їх не спростовують. Просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Вислухавши доповідь судді, пояснення осіб, що з`явилися, вивчивши апеляційну скаргу та матеріали справи, колегія вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відмовляючи у задоволенні позову суд першої інстанції виходив з того, що в ході вирішення спору факт ухилення ОСОБА_2 від надання допомоги спадкодавцю не доведений, а відтак відсутні умови для задоволення позовних вимог на підставі частини 5 статті 1224 ЦК України.

Розглядаючи спір, судова колегія вважає, що районний суд повно і всебічно дослідив і оцінив обставини по справі, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон їх регулює.

Судом встановлено і підтверджено матеріалами справи, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 , виданого 09.07.2020 року виконавчим комітетом Комишуваської селищної ради Оріхівського району Запорізької області.

Після смерті ОСОБА_3 приватним нотаріусом Оріхівського районного нотаріального округу Запорізької області Демидьонок Т.А. 31.08.2020 року була заведена спадкова справа № 80/2020, що підтверджується витягом про реєстрацію в Спадковому реєстрі № 61479004 від 31.08.2020 року.

До складу спадкового майна після померлого ОСОБА_3 входить житловий будинок, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 , земельна ділянка, що розташована на території Щасливської сільської ради Запорізького (Оріхівського) району Запорізької область, площею 6,46 га, кадастровий номер 2323987900:04:002:0065, що підтверджується свідоцтвом на право власності на житловий будинок від 23.09.2002 року, технічним паспортом на житловий будинок, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , інвентарний № 22, складений 01.10.2002 року, державним актом на право приватної власності на землю серії ІІ-ЗП № 007651, витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права № 109945586 від 04.01.2018 року.

Встановлено, що ОСОБА_3 після своєї смерті заповіту не залишив.

Право на спадкування за законом першої черги мають ОСОБА_1 , як донька померлого, ОСОБА_4 , як дружина померлого та відповідач, ОСОБА_2 , яка була усиновлена померлим під час його перебування у попередньому шлюбі.

ОСОБА_4 , відмовилася від своєї частки у спадщині на користь ОСОБА_1 .

Звертаючись до суду з позовної заявою про усунення ОСОБА_2 від права на спадкування, позивач та її представник посилались на те, що покійний ОСОБА_6 тривалий час хворів, перебував у безпорадному стані, через що потребував стороннього нагляду та допомоги, але відповідач ухилялася від надання допомоги батьку.

Згідно зі статтею 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Відповідно до статей 1216, 1217, 1218 Цивільного кодексу України, спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом. До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Статтею 1223 ЦК України передбачено, що право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі не охоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статях 1261-1266 Цивільного кодексу України.

Відповідно до роз`яснень, наданих у п. 19 постанови Пленуму Верховного суду України № 7 від 30.05.2008 року Про судову практику у справах про спадкування , позбавлення особи права на обов`язкову частку судом ЦК не передбачає, хоча особа, яка має право на обов`язкову частку, може бути усунена від права на спадкування відповідно до статті 1224 ЦК.

Аналізуючи положення ст. 1224 ЦК України, суд зазначає наступне. Вказані норми містять вичерпний перелік, підстав для позбавлення права на спадкування, які не підлягають додатковому тлумаченню. Виходячи зі змісту положень ст. 1224 ЦК України, спадкоємці позбавляються спадкування і за законом і за заповітом.

Відповідно до абз. 2 ч. 3 ст. 1224 Цивільного Кодексу України, не мають права на спадкування за законом батьки (усиновлювачі) та повнолітні діти (усиновлені), а також інші особи, які ухилялися від виконання обов`язку щодо утримання спадкодавця, якщо ця обставина встановлена судом.

В абз. 1 п. 6 вказаної постанови Пленуму Верховного суду України, роз`яснено, що правило абзацу другого частини третьої ст.1224 ЦК України стосується особи, яка зобов`язана була утримувати спадкодавця згідно із нормами Сімейного кодексу України. Факт ухилення особи від виконання обов`язку щодо утримання спадкодавця встановлюється судом за заявою заінтересованої особи (інших спадкоємців або територіальної громади). При цьому слід врахувати поведінку особи, розуміння нею свого обов`язку щодо надання допомоги, її необхідність для існування спадкодавця, наявність можливості для цього та свідомого невиконання такою особою встановленого законом обов`язку.

Відповідно до ч. 5 ст. 1224 Цивільного Кодексу України, за рішенням суду особа може бути усунена від права на спадкування за законом, якщо буде встановлено, що вона ухилялася від надання допомоги спадкодавцеві, який через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво був у безпорадному стані.

Відповідно до роз`яснень, наданих у абз. 3 п. 6 постанови Пленуму Верховного суду України № 7 від 30.05.2008 року Про судову практику у справах про спадкування безпорадним слід розуміти стан особи, зумовлений похилим віком, тяжкою хворобою або каліцтвом, коли вона не може самостійно забезпечити умови свого життя, потребує стороннього догляду, допомоги та піклування.

У листі від 16.05.2013 року № 24-753/0/4-13 Вищий спеціалізований суд України зазначив: Виходячи зі змісту зазначеної норми, суд при вирішенні такої справи повинен встановити як факт ухилення особи від надання спадкодавцеві допомоги, так і факт перебування спадкодавця в безпорадному стані через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво та потребу спадкодавця в допомозі цієї особи.

Для постановлення рішення про усунення від спадкування у справі повинні бути надані належні та допустимі докази, які б свідчили про те, що спадкодавець потребував допомоги відповідача, останній мав можливість її надати, проте ухилявся від обов`язку щодо її надання.

Ухилення особи від надання допомоги спадкодавцеві, який її потребував, полягає в умисних діях чи бездіяльності особи, спрямованих на уникнення від обов`язку забезпечити підтримку та допомогу спадкодавцю. Тобто ухилення, пов`язане з винною поведінкою особи, яка усвідомлювала свій обов`язок, мала можливість його виконувати, але не вчиняла необхідних дій. Крім цього, підлягає з`ясуванню судом питання, чи потребував спадкодавець допомоги від спадкоємця за умови отримання її від інших осіб, чи мав спадкоємець матеріальну та фізичну змогу надавати таку допомогу.

Таке тлумачення в повній мірі висловлює Верховний суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду, у постанові від 17.10.2018 року у справі №727/3905/16-ц в якому зазначає, що, правове значення при вирішенні спору має доведеність сукупності обставин: ухилення спадкоємця (умисні винні дії або бездіяльність) від надання допомоги (1) при можливості її надання спадкодавцю (2), який перебуває у безпорадному стані через похилий вік чи хворобу (3), потреба спадкодавця в допомозі саме цього спадкоємця (4).

Виходячи з викладеного, суд першої інстанції встановив, що факт перебування спадкодавця у вказаному безпорадному стані у період з 14.03.2020 по 04.07.2020 року достовірно підтверджується показаннями допитаних судом свідків, а також визнається учасниками справи, а тому не потребує доказування.

Однак, підтримуючи позовну заяву в повному обсязі, сторона позивача не надала суду належних, допустимих та переконливих доказів потреби спадкодавця в отриманні допомоги від відповідача ОСОБА_2 та ухилення останньої від надання допомоги батькові, ураховуючи, що за змістом частини 5 статті 1224 ЦК України лише при одночасному настанні цих обставин і доведеності зазначених фактів у їх сукупності спадкоємець може бути усунений від права на спадщину.

Жодний із досліджених судом письмових доказів про вказане не свідчить, а допитані судом першої інстанції свідки не засвідчили суду жодних достовірних фактів потреби спадкодавця в отриманні допомоги від ОСОБА_2 та її ухилення від надання допомоги батькові, за умови надання йому допомоги іншими членами його родини -донькою ОСОБА_1 , дружиною ОСОБА_4 та дітьми дружини - ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 .

З урахуванням викладеного колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що в ході вирішення спору факт ухилення ОСОБА_2 від надання допомоги спадкодавцю не доведений, а відтак відсутні умови для задоволення позовних вимог на підставі частини 5 статті 1224 ЦК України.

Докази та обставини, на які посилається скаржник в апеляційній скарзі, а саме щодо правового обґрунтування та оцінки наданих доказів, були предметом дослідження судом першої інстанції та додаткового правового аналізу не потребують, оскільки при їх дослідженні та встановленні судом були дотримані норми матеріального і процесуального права.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції, обґрунтовано викладених в мотивувальній частині оскаржуваного рішення.

Таким чином, судова колегія вважає, що доводи апеляційної скарги суттєвими не являються і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.

Керуючись ст. ст. 374, 375, 382, 383 ЦПК України, апеляційний суд,

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Оріхівського районного суду Запорізької області від 23 липня 2021 року по цій справі залишити без змін.

Дата складання повної постанови 11 жовтня 2021 року.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Головуючий: В.Ю. Бєлка

Судді: О.В. Крилова

Е.А. Онищенко