Рішення

від 23.07.2021 по справі 323/288/21

ОРІХІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 323/288/21

Провадження № 2/323/311/21

РІШЕННЯ

Іменем УКРАЇНИ

23.07.2021 м. Оріхів

Оріхівський районний суд Запорізької області у складі головуючого судді Смоковича М.В., при секретарі судового засідання Романовій І.О., за участю представника позивача ОСОБА_1 , відповідача ОСОБА_2 , представника відповідача ОСОБА_3 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_4 до ОСОБА_2 , третя особа: Приватний нотаріус Демидьонок Тетьяна Анатоліївна про усунення від права спадкування за законом,-

ВСТАНОВИВ:

02 лютого 2021 року позивач, ОСОБА_4 , звернулася до суду з позовною заявою до ОСОБА_2 , третя особа: Приватний нотаріус Демидьонок Тетьяна Анатоліївна про усунення від права спадкування за законом.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилалася на те, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер її батько - ОСОБА_5 та після його смерті відкрилася спадщина у вигляді житлового будинку, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , земельна ділянка, що розташована на території Щасливської сільської ради Запорізького (Оріхівського) району Запорізької область, площею 6,46 га, кадастровий номер 2323987900:04:002:0065. Батько після смерті заповіту не залишив та право на спадкування за законом першої черги мають вона, як донька померлого, її мати ОСОБА_6 , як дружина померлого та відповідач по справі - ОСОБА_2 , яка була усиновлена батьком під час його перебування у попередньому шлюбі. Її мати, ОСОБА_6 відмовилася від своєї частки у спадщині на її користь. 14.03.2020 року її батько ОСОБА_5 опинився в безпорадному стані внаслідок тяжкої хвороби - інсульту. Його стан здоров`я вимагав постійного нагляду та піклування. Після виписки з Запорізької обласної клінічної лікарні вони привезли батько додому та забезпечували його усім необхідним, в тому числі ліками. На його лікування було витрачено нею та її сім`єю було витрачено майже всі сімейні заощадження. Відповідач, ОСОБА_7 , за весь час перебування батька у безпорадному стані, жодним чином йому не допомагала (ні фізично, ні матеріально, ні морально).

Враховуючи вищевикладене, позивач просить суд усунути відповідача, ОСОБА_7 , від права на спадкування після смерті батька - ОСОБА_5 .

03.02.2021 року судом було зроблено запит до Комишуваської громади Оріхівського району Запорізької області з приводу місця реєстрації відповідача - ОСОБА_2 та 19.02.2021 року на адресу суду надійшла відповідь на запит.

Ухвалою суду від 19.02.2021 року було відкрито провадження у справі, а розгляд справи призначений в порядку загального позовного провадження та було призначено підготовче судове засідання на 19.03.2021 року, а також надано строк відповідачу на надання відзиву на позовну заяву.

Підготовче судове засідання, яке було призначено на 19.03.2021 року за клопотанням відповідача було відкладено на 14.04.2021 року.

14.04.2021 року на адресу суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому, посилаючись на необґрунтованість позовних вимог, просить у їх задоволенні відмовити у повному обсязі. Разом з відзивом на позовну заяву надійшло клопотання про поновлення пропущеного строку для подання відзиву, яке було судом задоволено, про що 14.04.2021 року була винесена протокольна ухвала.

Відповідь на відзив від позивача або ж його представника до суду не надходила.

Крім цього під час підготовчого судового засідання було задоволено клопотання представника позивача про виклик для допиту свідків ОСОБА_6 , ОСОБА_4 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 .

Ухвалою суду від 14.04.2021 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду на 11.05.2021 року.

Судове засідання, яке було призначено на 11.05.2021 року, було відкладено на 08.06.2021 року у зв`язку з настанням обідньої перерви та зайнятістю головуючого судді в іншій справі.

Судове засідання, яке було призначено на 08.06.2021 року, за клопотанням представника позивача, було відкладено на 06.07.2021 року. Крім цього, під час судового засідання було відмовлено представнику позивача у клопотанні про допит свідка ОСОБА_14 , про що судом винесена протокольна ухвала.

Судове засідання, яке було призначено на 06.07.2021 року, за клопотанням представника позивача, було відкладено на 23.07.2021 року. Також, під час судового засідання судом було прийнято відмову представника позивача від допиту свідків ОСОБА_12 та ОСОБА_13 , про що судом винесена протокольна ухвала. Крім цього, під час судового засідання було відмовлено представнику позивача у клопотанні про допит свідка ОСОБА_15 , про що судом винесена протокольна ухвала.

Під час судового засідання, яке відбувалося 23.07.2021 року, судом було прийнято відмову представника позивача від допиту свідка ОСОБА_11 , про що судом винесена протокольна ухвала.

В сьогоднішнє судове засідання позивач не з`явилася, про час та місце розгляду справи була повідомлена належним чином, про причини неявки суду не повідомила.

В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги позовної заяви та просив їх задовольнити з підстав, зазначених у самій позовній заяві.

В судовому засіданні відповідач та її представник проти заявлених позовних вимог заперечували та просили у їх задоволенні відмовити з підстав, які зазначені у відзиві на позовну заяву.

Третя особа в судове засідання не з`явилася, про час та місце розгляду справи була повідомлена належним чином, до суду надала заяву про розгляд справи без її участі.

Допитана у судовому засіданні, яке відбувалося 11.05.2021 року, в якості свідка ОСОБА_8 суду пояснила, що в 1995 році, коли їй було 10 років, її мати, ОСОБА_6 , зійшлася з батьком (вітчимом), ОСОБА_5 14.03.2020 року у батька стався інсульт та його спочатку забрали до Оріхівської ЦРЛ, а потім, того ж дня, перевезли до обласної лікарні, де він з 14.03.2020 року по 20.03.2020 року перебував у реанімації, а з 20.03.2020 року був переведений до палати і 27.03.2020 року був виписаний з лікарні. На протязі часу з 20.03.2020 року по 27.03.2020 року поряд з батьком постійно перебувала мати, так як батько потребував догляду, тоді як вона з ОСОБА_4 привозили до лікарні чистий одяг та їжу. Коли батька виписали з лікарні, то поруч з ним постійно перебували її мати та сестра - ОСОБА_4 . Також допомагати приходити її брати - ОСОБА_15 і ОСОБА_9 . Коли батько перебував у лікарні, на господарстві залишилися її брати ОСОБА_15 і ОСОБА_9 ОСОБА_2 жодним чином не допомагала своєму батькові у цей період, хоча могла знати про його хворобу. Особисто вона ОСОБА_2 про хворобу батька не розповідала, допомоги не прохала, однак про таку допомогу прохав її брат - ОСОБА_15 . До батьків в цей період вона приїздила не часто, так як працює і проживає у м. Запоріжжя.

Допитана у судовому засіданні, яке відбувалося 08.06.2021 року, в якості свідка ОСОБА_6 суду пояснила, що 14.03.2020 року у її чоловіка, ОСОБА_5 , стався інсульт та спочатку його забрали до Оріхівської ЦРЛ, а потім перевезли до обласної лікарні, де він з 14.03.2020 року по 20.03.2020 року перебував у реанімації, а з 20.03.2020 року був переведений до палати і 27.03.2020 року був виписаний з лікарні. У період з 20.03.2020 року по 27.03.2020 року вона постійно перебувала поряд з чоловіком та їй допомагали її доньки ОСОБА_4 і ОСОБА_8 . Її чоловік, як у лікарні, так і тоді, коли його перевезли додому, потребував постійного догляду, так як перебував у безпорадному стані та не міг сам себе обслуговувати, який йому надавали - вона та ОСОБА_4 , а також її сини - ОСОБА_9 , ОСОБА_15 , які хоч з ними разом не проживали, але кожного дня приходили, щоб допомогти. Кошти на лікування надавали односельчани та фермер - ОСОБА_16 . ОСОБА_2 жодним чином не допомагала (ані морально, ані фізично, ані матеріально), хоча знала про хворобу батька. Коли вона бачила ОСОБА_2 біля магазину, остання питала про здоров`я батька, а також зазначила, що допомогти нічим не може, так як наразі ніде не працює. Про допомогу її чоловік відповідача не просив, як і не просив її чи ще когось, щоб вони просили такої допомоги у відповідача. Вона особисто просила ОСОБА_2 , щоб та прийшла та поспілкувалася з батьком, однак остання відповіла, що у неї не має на це часу.

Допитаний у судовому засіданні, яке відбувалося 08.06.2021 року, в якості свідка ОСОБА_10 суду пояснив, що він є сусідом сім`ї ОСОБА_17 . 14.03.2020 року у ОСОБА_5 стався інсульт та його забрали до лікарні. На момент, коли ОСОБА_6 перебувала разом зі своїм чоловіком у лікарня, остання прохала його доїти корову. Також він допомагав декілька разів виводити ОСОБА_5 на вулицю, коли вдома не було хлопців ( ОСОБА_9 , ОСОБА_15 ). Крім цього зазначив, що двічі допомагав ОСОБА_6 грошима - надав останній у борг 2000,00 грн. та 3000,00 грн. З приводу того, чи звертався ОСОБА_5 , або хтось з його родини до ОСОБА_2 за допомогою йому не відомо.

Допитаний у судовому засіданні, яке відбувалося 08.06.2021 року, в якості свідка ОСОБА_9 суду пояснив, що померлий ОСОБА_5 є його вітчимом, тоді як позивач ОСОБА_4 рідною сестрою по матері. 14.03.2020 року у вітчима інсульт та його забрали до лікарні, де він перебував до 27.03.2020 року. У лікарні мати, ОСОБА_6 , постійно перебувала поруч з ним. По приїзду з лікарні він потребував постійного догляду. Дану допомогу надавали, окрім нього, його мати ОСОБА_6 , сестра ОСОБА_4 , брат ОСОБА_15 ОСОБА_2 будь-якої допомоги вітчиму не надавала. Особисто він її про таку допомогу не просив, чи просили про допомогу мати або ж сестра ОСОБА_4 йому не відомо. Чи просив про таку допомогу сам померлий ОСОБА_5 йому також не відомо.

Допитана у судовому засіданні, яке відбувалося 06.07.2021 року, в якості свідка позивач ОСОБА_4 суду пояснила, що 14.03.2020 року у її батька, ОСОБА_5 , стався інсульт та у період з 14.03.2020 року по 27.03.2020 року він перебував у обласній лікарні, з яких з 14.03.2020 року по 20.03.2020 року перебував у реанімації. Під час перебування у лікарні з ним постійно перебувала її мати, ОСОБА_6 , а також вона та сестра ОСОБА_8 . Коли батька забрали додому, то з ним постійно знаходилися - вона, її мати - ОСОБА_6 , брати - ОСОБА_9 , ОСОБА_15 , а також періодично приїздила сестра ОСОБА_8 , яка проживає та працює у м. Запоріжжя. Про існування ОСОБА_2 їй було відомо, так як про неї їй розповідав батько, однак вона жодного разу при житті батька її не бачила, а першого разу побачила після похорон, 07.07.2020 року. ОСОБА_2 жодним чином, під час знаходження батька у безпорадному стані, не допомагала йому (ані морально, ані матеріально, ані фізично), хоча знала про його хворобу, так як про це їй розповіла мати, ОСОБА_6 . Вона особисто про допомогу ОСОБА_2 не прохала, про це прохала її мати - ОСОБА_6 . Батько, ОСОБА_5 про допомогу ОСОБА_2 не прохав, так як не міг через свій стан здоров`я.

Суд, вислухавши сторін, допитавши заявлених представником позивача свідків, вивчивши матеріали справи, приходить до наступних висновків.

Відповідно до приписів ст. 2 ЦПК України, завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

В силу ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 , виданого 09.07.2020 року виконавчим комітетом Комишуваської селищної ради Оріхівського району Запорізької області (а.с. 40).

Після смерті ОСОБА_5 приватним нотаріусом Оріхівського районного нотаріального округу Запорізької області Демидьонок Т.А. 31.08.2020 року була заведена спадкова справа № 80/2020, що підтверджується витягом про реєстрацію в Спадковому реєстрі № 61479004 від 31.08.2020 року (а.с. 20).

До складу спадкового майна після померлого ОСОБА_5 входить житловий будинок, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 , земельна земельна ділянка, що розташована на території Щасливської сільської ради Запорізького (Оріхівського) району Запорізької область, площею 6,46 га, кадастровий номер 2323987900:04:002:0065, що підтверджується свідоцтвом на право власності на житловий будинок від 23.09.2002 року, технічним паспортом на житловий будинок, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , інвентарний № 22, складений 01.10.2002 року, державним актом на право приватної власності на землю серії ІІ-ЗП № 007651, витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права № 109945586 від 04.01.2018 року (а.с. 34-39, 41-42)

Сторонами були визнані наступні обставини.

ОСОБА_5 після своєї смерті заповіту не залишив та право на спадкування за законом першої черги мають позивач, ОСОБА_4 , як донька померлого, мати позивача, ОСОБА_6 , як дружина померлого та відповідач, ОСОБА_2 , яка була усиновлена померлим під час його перебування у попередньому шлюбі.

Мати позивача, ОСОБА_6 , відмовилася від своєї частки у спадщині на користь позивача.

З 14.03.2020 року ОСОБА_5 опинився в безпорадному стані внаслідок тяжкої хвороби - інсульту. Стан здоров`я ОСОБА_5 вимагав постійного нагляду та піклування за ним аж до самої його смерті.

Враховуючи те, що вищезазначені обставини були визнані сторонами по справі, то, в силу ч. 1 ст. 82 ЦПК України, не потребують доказування.

Наполягаючи на позовній заяві про усунення ОСОБА_2 від права на спадкування, позивач та її представник посилались на те, що покійний тривалий час хворів, перебував у безпорадному стані, через що потребував стороннього нагляду та допомоги, але відповідач ухилялася від надання допомоги батьку.

Однак з такими твердженнями суд погодитись не може.

Згідно зі статтею 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Відповідно до статей 1216, 1217, 1218 Цивільного кодексу України, спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом. До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Статтею 1223 ЦК України передбачено, що право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі не охоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статях 1261-1266 Цивільного кодексу України.

Відповідно до роз`яснень, наданих у п. 19 постанови Пленуму Верховного суду України № 7 від 30.05.2008 року Про судову практику у справах про спадкування , позбавлення особи права на обов`язкову частку судом ЦК не передбачає, хоча особа, яка має право на обов`язкову частку, може бути усунена від права на спадкування відповідно до статті 1224 ЦК.

Аналізуючи положення ст. 1224 ЦК України, суд зазначає наступне. Вказані норми містять вичерпний перелік, підстав для позбавлення права на спадкування, які не підлягають додатковому тлумаченню. Виходячи зі змісту положень ст. 1224 ЦК України, спадкоємці позбавляються спадкування і за законом і за заповітом.

Відповідно до абз. 2 ч. 3 ст. 1224 Цивільного Кодексу України, не мають права на спадкування за законом батьки (усиновлювачі) та повнолітні діти (усиновлені), а також інші особи, які ухилялися від виконання обов`язку щодо утримання спадкодавця, якщо ця обставина встановлена судом.

В абз. 1 п. 6 вказаної постанови Пленуму Верховного суду України, роз`яснено, що правило абзацу другого частини третьої ст.1224 ЦК України стосується особи, яка зобов`язана була утримувати спадкодавця згідно із нормами Сімейного кодексу України. Факт ухилення особи від виконання обов`язку щодо утримання спадкодавця встановлюється судом за заявою заінтересованої особи (інших спадкоємців або територіальної громади). При цьому слід врахувати поведінку особи, розуміння нею свого обов`язку щодо надання допомоги, її необхідність для існування спадкодавця, наявність можливості для цього та свідомого невиконання такою особою встановленого законом обов`язку.

Відповідно до ч. 5 ст. 1224 Цивільного Кодексу України, за рішенням суду особа може бути усунена від права на спадкування за законом, якщо буде встановлено, що вона ухилялася від надання допомоги спадкодавцеві, який через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво був у безпорадному стані.

Відповідно до роз`яснень, наданих у абз. 3 п. 6 постанови Пленуму Верховного суду України № 7 від 30.05.2008 року Про судову практику у справах про спадкування безпорадним слід розуміти стан особи, зумовлений похилим віком, тяжкою хворобою або каліцтвом, коли вона не може самостійно забезпечити умови свого життя, потребує стороннього догляду, допомоги та піклування.

У листі від 16.05.2013 року № 24-753/0/4-13 Вищий спеціалізований суд України зазначив: Виходячи зі змісту зазначеної норми, суд при вирішенні такої справи повинен встановити як факт ухилення особи від надання спадкодавцеві допомоги, так і факт перебування спадкодавця в безпорадному стані через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво та потребу спадкодавця в допомозі цієї особи.

Для постановлення рішення про усунення від спадкування у справі повинні бути надані належні та допустимі докази, які б свідчили про те, що спадкодавець потребував допомоги відповідача, останній мав можливість її надати, проте ухилявся від обов`язку щодо її надання.

Ухилення особи від надання допомоги спадкодавцеві, який її потребував, полягає в умисних діях чи бездіяльності особи, спрямованих на уникнення від обов`язку забезпечити підтримку та допомогу спадкодавцю. Тобто ухилення, пов`язане з винною поведінкою особи, яка усвідомлювала свій обов`язок, мала можливість його виконувати, але не вчиняла необхідних дій. Крім цього, підлягає з`ясуванню судом питання, чи потребував спадкодавець допомоги від спадкоємця за умови отримання її від інших осіб, чи мав спадкоємець матеріальну та фізичну змогу надавати таку допомогу.

Таке тлумачення в повній мірі висловлює Верховний суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду, у постанові від 17.10.2018 року у справі №727/3905/16-ц в якому зазначає, що, правове значення при вирішенні спору має доведеність сукупності обставин: ухилення спадкоємця (умисні винні дії або бездіяльність) від надання допомоги (1) при можливості її надання спадкодавцю (2), який перебуває у безпорадному стані через похилий вік чи хворобу (3), потреба спадкодавця в допомозі саме цього спадкоємця (4).

Виходячи з викладеного, суд дійшов висновку, що факт перебування спадкодавця у вказаному безпорадному стані у період з 14.03.2020 по 04.07.2020 року достовірно підтверджується показаннями допитаних судом свідків, а також визнається учасниками справи, а тому не потребує доказування.

Однак, підтримуючи позовну заяву в повному обсязі, сторона позивача не надала суду належних, допустимих та переконливих доказів потреби спадкодавця в отриманні допомоги від відповідача ОСОБА_2 та ухилення останньої від надання допомоги батькові, ураховуючи, що за змістом частини 5 статті 1224 ЦК України лише при одночасному настанні цих обставин і доведеності зазначених фактів у їх сукупності спадкоємець може бути усунений від права на спадщину.

Жодний із досліджених судом письмових доказів про вказане не свідчить, а допитані судом перелічені свідки не засвідчили суду жодних достовірних фактів потреби спадкодавця в отриманні допомоги від ОСОБА_2 та її ухилення від надання допомоги батькові, за умови надання йому допомоги іншими членами його родини -донькою ОСОБА_4 , дружиною ОСОБА_6 та дітьми дружини - ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_15 .

Отже, суд приходить до висновку, що в ході вирішення спору факт ухилення ОСОБА_2 від надання допомоги спадкодавцю не доведений, а відтак відсутні умови для задоволення позовних вимог на підставі частини 5 статті 1224 ЦК України.

Щодо розподілу судових витрат суд зазначає наступне.

Представником відповідача заявлено вимогу про стягнення з відповідача 8700,00 грн. витрат, пов`язаних з оплатою послуг з надання професійної правничої допомоги.

12.04.2021 року між відповідачем ОСОБА_2 та адвокатом Щербиною М.В. укладено договір про надання правової допомоги № 8-ф/о.

Про здійсненні роботи на виконання Договору підписано акт приймання-передачі наданих послуг від 06.07.2021 року, який є додатком до Договору від 12.04.2021 року № 8-ф/о. Акт містить детальний опис робіт, які були виконані адвокатом, вартість тих чи інших послуг, дата надання такої послуги та дата, до якої необхідно здійснити оплату за надану послугу. Загальна вартість наданих послуг склала 8700,00 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Згідно ч. 2 ст. 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Згідно з ч. 3 ст. 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Як зазначено Верховним Судом у постанові від 17.10.2018 року № 301/1894/17 розмір витрат на оплату правової допомоги визначається за домовленістю між стороною та особою, яка надає правову допомогу. Граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу встановлений законом № 4191-VI. Витрати на правову допомогу, граничний розмір якої визначено відповідним законом, стягуються не лише за участь у судовому засіданні при розгляді справи, а й у разі вчинення інших дій поза судовим засіданням, безпосередньо пов`язаних із наданням правової допомоги у конкретній справі (наприклад, складання позовної заяви, надання консультацій, переклад, копіювання документів). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені.

Відповідно до ч. 6 ст. 137 ЦПК України обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Згідно з ч.8 ст.141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

З огляду на викладене та принцип диспозитивності щодо свободи подання доказів, а також те, що ані позивачем, ані її представником жодних заперечень щодо розміру витрат на правову допомогу суду не надано, суд не вбачає підстав для зменшення розміру витрат на правову допомогу, які поніс відповідач, що підлягають стягненню з позивача.

Суд також відхиляє доводи представника позивача з приводу того, що витрати на правову допомогу, надану відповідачу не підлягають стягненню, так як суду не надано доказів сплати за таку правову допомогу, так як сплата за надану правову допомогу у майбутньому (тобто після завершення розгляду справи) передбачена ч. 2 ст. 137 ЦПК України. Суду було надано акт приймання-передачі наданих послуг від 06.07.2021 року, який є додатком до Договору від 12.04.2021 року № 8-ф/о та який містить детальний опис робіт, які були виконані адвокатом, вартість тих чи інших послуг, дата надання такої послуги та дата, до якої необхідно здійснити оплату за надану послугу, що повністю узгоджується з положеннями ст. 137 ЦПК України, а саме її частини другої.

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст.ст.12, 13, 76, 81, 82, 92, 141, 258, 259, 265, 353, 355 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

В задоволенні позовної заяви ОСОБА_4 до ОСОБА_2 , третя особа: Приватний нотаріус Демидьонок Тетьяна Анатоліївна про усунення від права спадкування за законом - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_4 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , ідентифікаційний код № НОМЕР_2 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 , ідентифікаційний код № НОМЕР_3 , проживаючої за адресою: АДРЕСА_2 ) витрати на правову допомогу в розмірі 8700,00 грн.

Повний текст рішення виготовлений 30.07.2021 року.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку. Апеляційна скарга подається до Запорізького апеляційного суду через Оріхівський районний суд Запорізької області протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а у разі, якщо в судовому засіданні було проголошено вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Суддя Оріхівського районного суду

Запорізької області М.В. Смокович