Рішення

від 22.09.2021 по справі 307/3242/20

ТЯЧІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 307/3242/20

Провадження № 2/307/1575/20

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 вересня 2021 року м. Тячів

Тячівський районний суд Закарпатської області в особі головуючого судді Бобрушко В.І., при секретарі Юсип В.І., Герич Є.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Тячів цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до комунального некомерційного підприємства Тячівська районна лікарня Тячівської районної ради про визнання незаконними та скасування наказів про переведення на іншу посаду та звільнення з роботи, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, моральної шкоди,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернулася в суд з позовом до комунального некомерційного підприємства Тячівська районна лікарня Тячівської районної ради про визнання незаконними та скасування наказів про переведення на іншу посаду та звільнення з роботи, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, моральної шкоди. В позовній заяві зазначила, що у відповідності до наказу №165 від 30.07.1977 року її було призначено на посаду лікаря акушер-гінеколога Тячівської центральної районної лікарні. Згідно з наказом №238 від 26.07.1982 року її призначено на посаду завідуючої гінекологічним відділенням Тячівської районної лікарні, а наказом №201-к від 11.08.2010 року її переведено на 0,5 тарифної ставки посади лікаря акушер-гінеколога гінекологічного відділення. Інших призначень чи переведень на іншу роботу не відбувалося. 8 квітня 2020 року її повідомлено, що згідно наказу №168-к від 30 березня 2020 року Про звільнення по скороченню , директор КНП Тячівська районна лікарня Тячівської районної ради, наказав: вивільнити працівників з дотриманням вимог ст..49-2 з 01.04.2020 року: ОСОБА_1 з 0,5 посади лікаря акушер-гінеколога пологового відділення. Підстава: наказ від 22.01.2020 року №24-о, попередження ОСОБА_1 , подання заступника головного лікаря з лікувальної роботи, завідувача відділення, відмова від запропонованої посади та згода профспілки . Позивачка вважає, що даний наказ є незаконним, прийнятим у грубій невідповідності до вимог трудового законодавства і такий підлягає до скасування виходячи з наступного. Як зазначено в оспорюваному наказі, звільнення її з роботи відбулося у відповідності до вимог п.1 ст. 40 КЗпП України з дотриманням вимог ст.. 49-2 КЗпП України. Вважає, що вимоги про працю, дирекцією КНП Тячівська районна лікарня Тячівської районної ради не дотримано. Так як уже раніше було зазначено, згідно наказу №201-к від 11.08.2010 року її переведено на 0,5 тарифної ставки посади лікаря акушер-гінеколога гінекологічного відділення. Згідно Статуту лікарні, назва якої неодноразово змінювалася, гінекологічне та пологове відділення і на день звернення до суду входить до складу підприємства, як його окремі структурні підрозділи. Тому, приймаючи до уваги, що її було прийнято на роботу саме у гінекологічне відділення і жодного разу вона не переводилася на роботу в пологове відділення, то вважає, що зазначення у наказі №168-к про звільнення її з посади лікаря акушер-гінеколога пологового відділення, є таким, що суперечить фактичним обставинам її перебування в трудових відносинах з КНП Тячівська районна лікарня Тячівської районної ради. Про наявність наказу №358-к від 10.07.2020 року, яким її начебто перевели з посади лікаря акушер-гінеколога гінекологічного відділення на посаду лікаря акушер-гінеколога пологового відділення, їй стало відомо лише 06.10.2020 року, а саме коли вона отримала повідомлення про результати розгляду її письмового звернення до Управління Держпраці в Закарпатській області. Отже, оскільки згоду про переведення її на іншу роботу вона не надавала і з наказом №385-к від 10.07.2019 року її ніхто не ознайомлював, то вважає, що вказані вище обставини чітко вказують на його невідповідність вимогам законодавства про працю, а відтак і наказ №168-к від 30.03.2020 року, яким її звільнено з посади саме лікаря акушер-гінеколога пологового відділення КНП Тячівської районної лікарні Тячівської районної ради, також є незаконним і підлягає скасуванню. Як убачається зі змісту наказу №168-к, підставами її звільнення з роботи передували: наказ №24-о від 22.01.2020 року, попередження, подання заступника головного лікаря з лікувальної роботи, подання завідувача відділення, відмова від запропонованої посади, згода органу профспілки. Однак, з наказом №24-о від 22.01.2020 року, яким її нібито попереджено про звільнення, який у відповідності до вимог законодавства про працю носить персональний характер, її не ознайомлено, що стверджується відсутністю її підпису, яким би засвідчувався факт її ознайомлення з цим наказом у встановленому законом порядку. Жодної пропозиції щодо іншої посади за її спеціалізацією від дирекції КНП Тячівська районна лікарня Тячівської районної ради, вона не отримувала і така їй не пропонувалася. З лютого по 12.03.2020 року, а у зв`язку з введенням карантину і по день звернення до суду, профком не засідав. На засідання профкому вона не запрошувалась, з рішенням профкому не ознайомлена, а тому і згода про звільнення її з роботи профкомом не могла бути надана. Про наявність наказу №168-к від 30.03.2020 року Про звільнення по скороченню , їй стало відомо лише 08.04.2020 року, коли надано для ознайомлення його копію у відділі кадрів КНП Тячівська РЛ . На її прохання видати їй належним чином засвідчену копію витягу з наказу №168-к, а також і трудову книжку, і належним чином засвідчені копії рішення профкому, яким надано згоду про її звільнення, а так само і подання заступника головного лікаря з лікувальної роботи та завідувача відділення, які були підставою її звільнення, їй було відмовлено та повідомлено, що на руки такі документи не видаються. Вважає, що такі документи дирекції КНП Тячівська районна лікарня Тячівської районної ради, беззаперечно свідчать про порушення її права на працю, оскільки позбавивши її можливості ознайомитися з підставами її звільнення, вона була позбавлена можливості захиститися від порушення її прав на працю шляхом оспорювання його у встановленому законом порядку, а у зв`язку з невидачею їй трудової книжки, не могла працевлаштуватися на новому місці роботи. Приймаючи до уваги, що станом на день звернення до суду з даним позовом наказ №385-к від 10.07.2020 року та наказ №168-к від 30.03.2020 року є чинними і її на роботі не поновлено та трудову книжку не видано, вважає, що крім вимоги про скасування незаконних наказів, вона має право заявляти і вимогу про компенсацію середнього заробітку за час вимушеного прогулу і моральної шкоди. Право на компенсацію середнього заробітку за час вимушеного прогулу передбачено ст. 235 КЗпП України та врегульовано Постановою КМУ Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати №100 від 08.09.1995 року. Як зазначено в оскаржуваному наказі №168-к від 30.03.2020 року, датою звільнення її з роботи вважається 01.04.2020 року. З долученої до матеріалів справи довідки про доходи №210 убачається, що її середньоденний заробіток становить 213,64 гривень. Оскільки вона просить стягнути з відповідача середній заробіток за весь період вимушеного прогулу, то сума його відшкодування повинна розраховуватись з дня звільнення - 01.04.2020 року по день вступу рішення суду в законну силу. Тому, за наведених обставин, кінцевий розрахунок суми відшкодування буде нею поданий до суду перед стадією судових дебатів. Незаконне переведення на іншу роботу без її згоди, а також звільнення з роботи, які проведені з грубим порушенням законодавства про працю, вказують на наявність причинного зв`язку між протиправними діями дирекції КНП Тячівська РЛ Тячівської ради та заподіянням їй моральної шкоди. Про заподіяння їй моральної шкоди свідчать такі обставини як безпідставна втрата постійного місця роботи, а відтак і постійного заробітку. Відсутність грошових коштів позбавила її права на належне забезпечення своєї життєдіяльності, змінила спосіб життя, вимагає докладати додаткові зусилля для влаштування свого побуту. Крім наведеного, вона вимушена вживати заходи для захисту своїх прав, звертатися до відповідних контролюючих та правоохоронних органів. Як результат, вона втратила спокій і душевну рівновагу, оскільки через втрату роботи і відсутність реальної можливості працевлаштуватися перебуває у пригніченому стані. В грошовому виразі розмір заподіяної їй моральної шкоди вона оцінює в сумі 20 000 гривень, які просить стягнути з відповідача. Визначаючи розмір моральної шкоди, вона керувалася такими критеріями, як глибина моральних страждань, втрата спокою у зв`язку з втратою роботи та необхідністю вжиття додаткових заходів для захисту своїх прав та пошуку засобів для існування, а також значний період часу на протязі якого вона вимушена вживати заходів для відновлення порушеного права. Нею вживалися заходи досудового врегулювання спору. Оскільки дирекцією КНП Тячівська районна лікарня Тячівської районної ради, їй в порушення вимог законодавства про працю, не видано накази про переведення на іншу роботу та звільнення з роботи, інші документи. що стали підставою її звільнення з роботи, не надано трудову книжку то з метою захисту своїх прав та інтересів 21.04.2020 року вона звернулася з письмовою заявою до Управління Держпраці у Закарпатській області і в своєму зверненні просила провести перевірку законності підстав її звільнення з роботи та вжити передбачених чинним законодавством заходів для усунення виявлених порушень. 14.09.2020 року, листом №07-14/4648 Управління Держпраці у Закарпатській області поінформувала її, що у зв`язку з виявленими недоліками при проведенні інспектування за її зверненням від 21.04.2020 року, акт інспекційного відвідування юридичної особи, яка використовує найману працю КНП Тячівська районна лікарня Тячівської районної ради №ЗК/207/1985/АВ від 11.06.2020 року, яким зафіксовані порушення, визнано недійсним. 06.10.2020 року, листом №07-02/5123 Управління Держпраці у Закарпатській області в доповнення до листа №07-14/4648 від 14.09.2020 року, повідомило, що 22.09.2020 року у КНП Тячівська районна лікарня Тячівської районної ради з питань порушених нею у зверненні від 21.04.2020 року, проведено інспекційне відвідування. Із змісту листа №07-02/5123 від 06.10.2020 року вбачається, що такі порушення, як ненадання трудової книжки при звільненні, відсутність пропозиції працевлаштування, відсутність згоди органу профспілки на скорочення медичних працівників, розгляд органом профспілки питання про її скорочення у її відсутності та без її згоди, знайшли своє підтвердження в ході інспектування. Крім наведеного, лише в результаті проведеного об`єктивного інспектування їй стало відомо про наявність наказу №385-к від 10.07.2019 року, яким її переведено з 0,5 посади лікаря акушер-гінеколога гінекологічного відділення на 0,5 посади лікаря акушер-гінеколога пологового відділення, без її згоди, чим порушено ч.1,3 ст. 32 КЗпП України. За наслідками інспектування, в цій частині, директору КНП Тячівська районна лікарня Тячівської районної ради ОСОБА_2 внесено припис. Отримавши 06.10.2020 року відповідь на своє звернення від 21.04.2020 року та роз`яснення Управління Держпраці у Закарпатській області, керуючись вимогами ст.. 232 КЗпП України, вона вирішила звернутися до суду за захистом порушеного права на працю. Щодо пропуску строків звернення до суду, то про наявність наказу №385-к від 10.07.2019 року, яким її переведено з 0,5 посади лікаря акушер-гінеколога гінекологічного відділення на 0,5 посади лікаря акушер-гінеколога пологового відділення, їй стало відомо лише з вище згаданого повідомлення Управління Держпраці у Закарпатській області та отриманих 22.10.2020 року копій документів. Таким чином, виходячи з наведених обставин, приймаючи до уваги, що відповідач в порушення вимог законодавства про працю, навіть станом на день звернення до суду, не ознайомив її з наказом №385-к від 10.07.2019 року, не надав їй при звільненні належним чином завірену копію наказу №168-к від 30.03.2020 року Про звільнення по скороченню та копії документів, що стали підставою звільнення, про які їй стало відомо лише 06.10.2020 року, то вважає, що такі обставини слід визнати поважними причинами пропуску встановленого ст.. 233 КЗпП України, строку звернення до суду, а тому у розумінні ст.. 234 КЗпП України, такий підлягає поновленню.

Просить суд поновити строк звернення до суду з даним позовом, скасувати та визнати незаконними наказ №385-к від 10.07.2020 року Про переведення ОСОБА_1 з 0,5 посади лікаря акушер-гінеколога пологового відділення КНП Тячівська РЛ`Тячівської районної ради та наказ №168-к від 30.03.2020 року Про звільнення по скороченню , яким ОСОБА_1 , у зв`язку з скороченням, у відповідності до п.1 ст. 40 КЗпП України звільнено з 0,5 посади лікаря акушер-гінеколога пологового відділення КНП Тячівська РЛ Тячівської районної ради, поновити ОСОБА_1 на роботі, на посаді лікаря акушер-гінеколога гінекологічного відділення КНП Тячівська РЛ Тячівської районної ради, стягнути з КНП Тячівська РЛ Тячівської районної ради на користь ОСОБА_1 середній заробіток з часу вимушеного прогулу, а саме за час прийняття наказу №168-к від 30.03.2020 року Про звільнення по скороченню по день звернення до суду в розмірі 33819,44 гривень, стягнути з КНП Тячівська РЛ Тячівської районної ради 20000 моральної шкоди.

Представник відповідача КНП Тячівська РЛ Тячівської районної ради - Медяник М.Ю. надіслав до суду письмовий відзив, в якому зазначив, що позов не підлягає до задоволення, оскільки не відповідає в повній мірі фактичним обставинам, ні вимогам закону. Перш за все, абсолютно не відповідає дійсності твердження позивачки про те, що вона була переведена з гінекологічного відділення в пологове нібито без її згоди. Тривалістю її роботи в пологовому відділенні на день видачі наказу №518-к 13.08.2019 року, оскільки будучи ще в 2018 році тимчасово переміщеною в порядку ротації з гінекологічного відділення в пологове, вона після спливу трьохмісячного строку ротації з власної ініціативи не повернулась в гінекологічне відділення, а продовжувала працювати в пологовому відділенні до звільнення її 01.04.2020 року з мотивів скорочення штату, тобто на день видачі названого наказу вона пропрацювала в пологовому відділенні більше півтора року, що значно довше допустимих двох місяців згідно ст.1, 11 чинного на даний час Указу ПВР СРСР №311-09 від 24.09.1974 року Про умови праці тимчасових робітників і службовців та трьох місяців, передбачених ротацією. Хіба буде працівник, який не згідний на переведення в пологове відділення продовжувати без заперечення працювати більше 26 місяців після закінчення ротації, а саме у пологовому відділенні і в тому числі більше 18 місяців, навіть, при відсутності наказу про таке переведення як це було до дати видачі названого наказу і більше семи місяців після його видачі. Про наявність згоди ОСОБА_1 на переведення в достатній мірі свідчить і їх особиста поведінка та відношення до переведення. Вона не тільки продовжувала працювати в пологовому відділенні після закінчення терміну ротації, не тільки не оспорила дане рішення, але і навпаки, навіть при скороченні займаної нею в пологовому відділенні посади, на засіданні 20 березня 2020 року робочої комісії з підготовки проекту наказу про звільнення працівників в зв`язку з вимушеним скороченням чисельності працюючих відмовилась від запропонованої їй іншої посади - на перший час лікаря-статиста, наполягаючи на продовженні працювати саме на цій посаді і саме в пологовому відділенні. Показовою в цьому плані є і та обставина, що позивачка надання їй відпусток погоджувала саме із завідуючою пологовим відділенням ОСОБА_3 , а не із завідуючим гінекологічним відділенням, що в тому числі підтверджується резолюцією ОСОБА_3 на заяві позивачки від 19 грудня 2019 року. З іншого боку це не дивно, оскільки скоріше всього по суті мав місце не перевід, а лише переміщення на аналогічну роботу в іншій структурний підрозділ, яке не потягнуло за собою зміну суттєвих умов трудового договору, так як вона, як це передбачено ч.2 ст. 32 КЗпП України, продовжувала працювати по тій самій спеціальності акушер-гінекологом, при тій самій оплаті праці, тривалості відпустки, режимі роботи. І тільки в результаті загальної перевірки стану справ у всіх структурних підрозділах лікарні, викликаної перетворенням всередині 2019 року КЗ Тячівська районна лікарня №1 на КНП Тячівська районна лікарня була виявлена потреба, хоча і зі значним запізненням, в необхідності належного юридичного оформлення позивачки в пологовому відділенні. Таким чином, видача наказу про перевід була обумовлена по суті лише потребою у формальній підставі для виключення позивачки із облікової документації гінекологічного відділення та належного відображення її роботи у документації пологового відділення, а також для відповідного запису про структурний підрозділ в трудовій книжці, так як реально вона вже давно працювала на постійній основі в пологовому відділенні. При наведених обставинах максимум про що можна говорити - це про можливе не зовсім точне вжиття в тексті наказу терміну перевід замість переміщення , але ця можлива неточність в термінах не вплинула на юридичне значення даного наказу. Зазначення в попередженні про майбутнє вивільнення від 27.01.2020 року місця роботи в гінекологічному відділенні. а не в пологовому, пояснюється лише тим, що нова працівниця відділу кадрів, яка готовила названі попередження, вносила в попередження дані працівників з Особової картки П-2, яка відкривається на працівника при його прийомі на роботу і в якій, по причині великого обсягу роботи при реорганізації КЗ на КНП та одночасною зміною частини працівників відділу кадрів, не було своєчасно відображені формальні зміни, внесені наказом №518-к від 13 серпня 2019 року. З викладеного очевидно, що заперечення позивачкою згоди на перевід в пологове відділення обумовлено лише намаганням використати дану по суті м`яко кажучи, абсолютно надуману обставину для оспорювання звільнення її з пологового відділення в зв`язку з скороченням штатів і що видання названого наказу при наведених обставинах реально не могло мати місце без її згоди. Тим більше, що чинним законодавством не передбачено обов`язкове отримання адміністрацією саме письмової згоди на перевід працівника на іншу посаду, тобто допустима згода в любій формі, в тому числі і діями та поведінкою, що мало місце і в даному випадку. Наведене в достатній мірі підтверджується графіками ургенцій та чергувань лікарів пологового відділення і табелями виходу на роботу за 2018-2020 роки з яких вбачається, що на протязі по меншій мірі всіх цих 27, а не двох чи трьох місяців позивачка працювала саме в пологовому відділенні. Заявою позивачки від 19.12.2019 року про надання їй відпустки з резолюцією про погодження із завідуючою саме пологового, а не гінекологічного відділення, що свідчить про те, що вона вважала себе працівницею саме пологового відділення із завідуючою якого і погоджувала відпустку. Аналогічним чином не відповідає дійсності також і твердження позивачки про те, що вона була звільнена з роботи в пологовому відділенні з порушенням вимог трудового законодавства, яке спростовується наступними об`єктивними обставинами і доказами. Перш за все, абсолютно не відповідають дійсності твердження позивачки про те, що ніби її не було за два місяці попереджено про майбутнє звільнення, що їй не було запропоновано іншу наявну на час звільнення роботу, що їй не було повідомлено про день і час засідання комітету профспілки, на якому буде розглядатись питання про дачу згоди на її звільнення і що їй 01.04.2020 року було відмовлено у видачі копії наказу про звільнення, оскільки дані надумані твердження в достатній мірі спростовуються наступним. Попередження про майбутнє звільнення від 27.01.2020 року їй вручалось в присутності комісії, однак вона категорично відмовилась про що комісією було складено акт від 27.01.2020 року. На момент надання попередження про звільнення не було вільних посад, які можна було б запропонувати позивачці, однак до реального звільнення був затверджений новий штатний розпис, яким була передбачена нова посада лікаря-статиста, котра як вихід на перший час і була запропонована позивачці 20.03.2020 року представником дирекції КНП Кучерявою М.Л. на засіданні робочої комісії по підготовці наказу №168-к від 30.03.2020 року, але вона в присутності комісії відмовилась від запропонованої їй роботи, що підтверджується поясненнями інспектора кадрів ОСОБА_4 , даними нею 17.09.2020 року Управлінню Держпраці та показами свідків ОСОБА_5 і ОСОБА_6 . Про призначення засідання комітету профспілки на 24.03.2020 року, її як і всіх інших працівників, що підлягали скороченню і з`явились на засідання вже названої робочої комісії, було повідомлено на засіданні комісії, а про повторне засідання профкому 30.03.2020 року її було повідомлено профкомом через старшого акушера пологового відділення ОСОБА_7 , що може бути підтверджено показами свідків ОСОБА_7 та ОСОБА_5 , поясненнями голови профкому ОСОБА_8 та протоколом від 24.03.2019 року. 1 квітня 2020 року позивачці не тільки не було відмовлено у видачі копії наказу про звільнення та трудової книжки, а навпаки останній їй, як і іншим звільненим працівникам були запропоновані саме з ініціативи лікарні, але вона в присутності комісії категорично відмовились їх отримувати, що підтверджується актами комісії від 01.04.2020 року №1,2, мотивуючи свою відмову тим, що … в наказі вказане інше відділення, з якого були звільнені та скорочені працівники , хоча в наказі вказано те саме відділення, в якому вона більше двох років в дійсності пропрацювала і з завідуючою якого погоджувала відпустку . Щодо наказу №24-о від 22.01.2020 року, тоді не було потреби та обов`язку знайомити з ним позивачку, оскільки в ньому йде мова не про звільнення конкретних працівників, а про зменшення у відділеннях лікарні кількості койко міст в зв`язку з зміною порядку і зменшення обсягу фінансування лікарні в порядку реформи системи охорони здоров`я, що і фінансування лікарні в порядку реформи системи охорони здоров`я, що і обумовлювало необхідність скорочення конкретних посад і звільнення працівників, що їх займали та потребу посилання на нього в наказі №168-к від 30.03.2020 року. Твердження про те, що профком не засідав з лютого по 12.03.2020 року у зв`язку з введенням карантину і по день звернення до суду є неправдивим, оскільки профком в дійсності засідав з дотриманням відповідних карантинних вимог, а 24 та 30 березня на ньому були присутні і цілий ряд працівників, що підлягали звільненню. Як же позивачка могла бути ознайомлена з рішенням профкому, поданням заступника головного лікаря з лікувальної роботи та завідувача відділенням, якщо вона засідання профкому 30 березня проігнорувала, а за ознайомленням з його рішенням в профком як і з іншими названими нею документами своєчасно взагалі не тільки не зверталась, але й навіть витяг з наказу про звільнення і свою трудову книжку, які їй були запропоновані, отримувати категорично відмовилась. Тим більше, що обов`язкове повідомлення про місце, день і час засідання профкому саме в письмовій формі законодавством взагалі не передбачено. Аналогічним чином, твердження позивачки про те, що Із змісту листа №07-02/5123 від 06.10.2020 року (держпраці) убачається, що такі порушення як ненадання трудової книжки при звільненні, відсутність пропозиції працевлаштування, відсутність згоди органу профспілки на скорочення медичних працівників… знайшли своє підтвердження в ході інспектування , теж скоріше всього взято зі стелі , так як в зазначеному листі управління держпраці про названі моменти сказано майже навпаки, як приклад: Про наступне звільнення з 01.04.2020 року за п.1 ст. 40 КЗпП України, Вас попереджено 27.01.2020 року, однак ВИ відмовилися підписувати попередження, про що 27.01.2020 року був складений Акт про відмову у підписанні попередження і т.д. Тим більше, що дані про виявлені порушення повинні бути відображені в Акті інспекційного відвідування і в приписі, однак ні у висновках в названому Акті, ні в приписі про порушення вимог закону при звільненні згідно наказу №168-к від 30.03.2020 року в дійсності не має жодного слова. Не коректне з правової точки зору і посилання позивачки на доказ підстави своїх позовних вимог на результати перевірки, проведеної інспекцією праці за її зверненням, в тому числі і на припис, оскільки в процесі перевірки за скаргою позивачки інспекторами праці не було виявлено жодного порушення вимог трудового законодавства при звільненні працівників, в том числі і позивачки за скороченням штатів згідно наказу №168-к від 30.03.2020 року, що в достатній мірі стверджується висновком, що міститься в акті перевірки і приписом від 22.09.2020 року. В доданій позивачкою відповіді Управління держпраці від 06.10.2020 року вказано, що перевіркою було встановлено Про наступне звільнення з 01.04.2020 року за п.1 ст. 40 КЗпП України, Вас попереджено 27.01.2020 року, однак Ви відмовились підписувати попередження, про що 27.01.2020 року був складений Акт про відмову у підписанні попередження . По друге, висновок перевіряючи в акті інспекційного відвідування і приписі від 22 вересня 2020 року про порушення вимог частин 1, 3 ст. 32 КЗпП України при видачі наказу №385-к від 10.07.2019 року настільки упереджений, що абсолютно не відповідає фактичним обставинам справи і повністю спростовується вищеназваними графіками ургенцій та чергувань лікарів пологового відділення і табелю виходу на роботу за 2018-2020 роки та поведінкою самої позивачки для ознайомлення її з попередженням про майбутнє вивільнення від 27 січня 2020 року. Так, висновок про відсутність згоди позивачки на перевід в пологове відділення зроблений лиш із-за відсутності згоди в письмовій формі, в той час як чинним законодавством не передбачено обов`язкове отримання адміністрацією саме письмової згоди на перевід працівника на іншу посаду, тобто допустима згода в любій формі, в тому числі діями і поведінкою, що мала місце і в даному випадку. Аналогічним чином, висновок про допустимість розгляду профкомом подання про дачу згоди на звільнення працівника в його відсутність лише за його згодою зроблений на підставі першого речення ч.3 ст. 43 КЗпП України, в той час, як в останньому реченні названої частини ст. 43 допускається такий розгляд У разі повторної неявки працівника… на засідання профкому, що і мало місце в даному випадку і т.д. І по третє, з упередженістю і надуманістю їх висновку КНП у відповідності з пунктами 18, 24, 26 Порядку здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю від 26 квітня 2017 року подало на названий акт заперечення і скаргу на припис. Позивачка з власної вини і при відсутності жодної поважної причини пропустила передбачений ст.. 233 КЗпП України місячний термін на звернення до суду з позовом про поновлення на роботі, оскільки вона замість того щоб отримати необхідні документи і звернутись до суду 1 квітня категорично відмовилась від отримання виписки із наказу і трудової книжки, що їй було запропоновано самою адміністрацією КНП, що в достатній мірі підтверджено Актом №1 і 2 від 1 квітня 2020 року. Навіть після 8 квітня, на яке вона чомусь посилається, вона замість негайного звернення до суду обмежилась лише направленням до інспекції праці і то майже через два тижні. Хоча перевірка інспекцією праці фактично була закінчена ще 11 червня 2020 року, лише складанням акту №ЗК/207/1985/АБ від 11.06.2020 року і без припису, позивачка при відсутності яких-небудь поважних причин звернулась з позовом в суд лише майже через п`ять місяців, добившись повторної перевірки. Твердження позивачки про те, що їй ніби то було відмовлено у видачі виписки з наказу про звільнення і інших необхідних для подання позову документів є надуманим як і про те, що їй не вручали попередження про майбутнє вивільнення, що їй не пропонували іншу посаду, що вона більше двох років не працювала в пологовому відділенні без своєї згоди, як і по суті майже вся мотивація позовної заяви. Нею не тільки не додано жодного доказу подібних х відмов, але й подібні видумки суперечать навіть її ж позовній заяві, до якої фактично додано копії і попередження про звільнення, і наказу про звільнення, і довідки про доходи, звідки вони ж взялись, якщо їй було відмолено в їх видачі. Таким чином, наведене в достатній мірі свідчить про те, що строк звернення до суду нею пропущено без жодної поважної причини, що всі наведені нею причини абсолютно нічим не підтверджені і спростовуються названими фактичними обставинами і документами. Просить в задоволенні позову відмовити.

Позивачка ОСОБА_1 та її представник ОСОБА_9 в судовому засіданні позовні вимоги підтримали, посилаючись на викладені у позовній заяві обставини та просять позов задовольнити.

Представник відповідача КНП Тячівська районна лікарня Тячівської районної ради Медяник М.Ю. в судовому засіданні позов не визнав, посилаючись на обставини викладені у письмовому відзиві та просить в задоволенні позову відмовити.

Заслухавши пояснення сторін та дослідивши обставини справи, суд дійшов наступного висновку.

В судовому засіданні встановлено, що згідно даних копії трудової книжки серії НОМЕР_1 позивачка ОСОБА_10 на підставі наказу №201-к від 11.08.2010 року була переведена на 0,5 посади лікаря акушер-гінеколога гінекологічного відділення з 01.09.2010 року (а.с.12-14).

Згідно наказу головного лікаря КЗ Тячівської районної лікарні №1 від 3 липня 2017 року за №98-о стверджується, що для ротації, переведено лікарів акушер-гінекологів пологового відділення з надання екстреної допомоги на посади лікарів акушер-гінекологів ординаторів терміном з 1 липня 2017 року по 30 вересня 2017 року, а саме: … ОСОБА_1 - 0,5 посади лікаря акушер-гінеколога гінекологічного відділення (а.с.163-164).

В попередженні головного лікаря КНП Тячівська районна лікарня від 27.01.2020 року зазначено, що на виконання наказу №23-о Про скорочення ліжкового фонду КНП Тячівська районна лікарня попереджено ОСОБА_1 , яка працює на 0,5 посади лікаря-аушер-гінеколога гінекологічного відділення, про наступне її вивільнення, у зв`язку з скороченням штатів з 1 квітня 2020 року, через відсутність вакантних посад не має можливості запропонувати ОСОБА_1 іншу посаду (а.с.17).

Довідкою про доходи КНП Тячівська районна лікарня від 22.07.2020 року за №210 стверджується, що ОСОБА_1 , займаючи посаду лікар-акушер-гінеколога КНП Тячівська районна лікарня , починаючи з жовтня 2019 по березень 2020 року отримала дохід в розмірі 52104 гривень (а.с.30).

19 грудня 2019 року ОСОБА_1 звернулась із заявою до головного лікаря КНП Тячівська районна лікарня Яринича Ф.М. із заявою про надання їй основної щорічної відпустки, тривалістю 24 календарні дні, починаючи з 20 грудня 2019 року, про що також не заперечила завідуюча пологовим відділенням (а.с.51).

8 серпня 2019 року на двадцятій позачерговій сесії Тячівської районної ради було прийнято рішення №604 Про реорганізацію комунального закладу Тячівська районна лікарня №1 шляхом перетворення в комунальне некомерційне підприємство Тячівська районна лікарня (а.с.52).

Згідно наказу КНП Тячівська районна лікарня від 22.01.2020 року за №23-о вирішено скоротити з 01.04.2020 року ліжковий фонд КНП Тячівська районна лікарня в кількості 103 ліжка, з яких також 5 - в пологовому відділенні (а.с.53).

27 січня 2020 року завідуюча пологового відділення ОСОБА_3 звернулась до головного лікаря КНП Тячівська РЛ Яринича Ф.М. із заявою, в якій зазначила, що у зв`язку з скороченням ліжкового фонду КНП Тячівська РЛ , кваліфікації та продуктивності праці працівників, пропонує вивільнити працівників: ОСОБА_11 , ОСОБА_1 . ОСОБА_12 (а.с.54).

В протоколі засідання профкому профспілки працівників охорони здоров`я Тячівського району від 24.03.2020 року №9 зазначено, що на засіданні присутніми були 11 членів райкому, розглядалось питання про звільнення працівників КНП Тячівська РЛ від 10.03.2020 року, про те у зв`язку з відсутність 15 осіб засідання профкому було відкладено (а.с.55).

Пояснювальною запискою голови профспілки працівників охорони здоров`я ОСОБА_8 від 17.09.2020 року стверджується, що з метою ефективного використання ліжкового фонду та скорочення посад з 01.04.2020 року, всі працівники, які підлягали вивільненню та скороченню були повідомлені у телефонному режимі (у зв`язку з карантинними обмеженнями) про засідання профспілкових зборів, які проводились 24.03.2020 року та 30.03.2020 року (56).

Актами комісії з числа працівників пологового відділення КНП Тячівська районна лікарня Тячівської районної ради від 27.01.2020 року за №2, від 01.04.2020 року за №1, стверджується, що ОСОБА_1 , працююча на 0,5 посаді лікаря акушер-гінеколога пологового відділення, якій також надано попередження ознайомитися про її вивільнення, підписати попередження відмовилась та відмовилась від отримання трудової книжки після звільнення 01.04.2020 року (а.с.57-58).

Згідно акту з числа працівників КНП Тячівська районна лікарня Тячівської районної ради від 01.04.2020 року за №2 ОСОБА_1 , якій було надано витяг з наказу про звільнення, у зв`язку з скороченням, повернула витяг, мотивуючи тим, що в наказі вказане інше відділення, з якого вона була звільнена та скорочена (а.с.59).

В пояснюючій записці інспектора з кадрів ОСОБА_4 зазначено, що лікарю акушер-гінекологу ОСОБА_1 , яка підлягала вивільненню, було запропоновано посаду лікаря статиста, яка від запропонованої посади відмовилася (а.с.60).

Графіком ургенцій та чергувань акушер-гінекологів пологового відділення, починаючи з січня 2018 року по березень 2020 року та табелями обліку використання робочого часу, починаючи з січня 2018 року по березень 2020 року, стверджується, що ОСОБА_13 працювала на 0,5 ставки в пологовому відділенні (а.с.65-139).

Згідно штатного розпису КНП Тячівська районна лікарня з 1 квітня 2020 року в даному підприємстві передбачається всього 550,5 штатних одиниць, з яких: лікарі - 99 посад, середній медперсонал - 220,75 посад, молодший медперсонал - 132 посади (а.с.162).

В акті інспекційного відвідування (невиїзного інспектування) юридичної особи (фізичної особи, яка використовує найману працю) №ЗК350/215/АВ від 22.09.2020 року зазначено, що згідно наказу №518-к від 29.08.2019 року ОСОБА_1 , працюючу на 0,5 посади лікаря акушер-гінеколога гінекологічного відділення переведено на 0,5 посади лікаря акушер-гінеколога пологового відділення з 02.09.2019 року. Згідно наказу №385-к від 10.07.2019 року ОСОБА_12 , працюючу на 0,5 посади лікаря акушер-гінеколога гінекологічного відділення переведено на 0,5 посади лікаря акушер-гінеколога пологового відділення з 01.08.2019 року.

Також у вказаному акті перевірки зазначено, що на засіданні райкому профспілки працівників охорони здоров`я Тячівського району від 30.03.2020 року протокол №10 була дана згода на скорочення медичних правників, в тому числі і на позивачку ОСОБА_1 .

Згідно вказаного акту перевірки виявлено порушення, а саме: переведення з 01.8.2019 року ОСОБА_12 згідно наказу №385-к від 10.07.2019 року з 0,5 посади лікаря акушер-гінеколога гінекологічного відділення на 0,5 посади лікаря акушер-гінеколога пологового відділення та переведення з 02.09.2019 року ОСОБА_1 згідно наказу №518-к від 29.08.2019 року з 0,5 посади лікаря акушер-гінеколога гінекологічного відділення на 0,5 посади лікаря акушер-гінеколога пологового відділення відбулося без згоди працівника та не було повідомлено її про переведення не пізніше ніж за два місяці (а.с.19-24)

Також встановлено, що КНП Тячівська РЛ зверталось до Управління Держпраці в Закарпатській області із запереченням та скаргою на акт перевірки від 22 вересня 2020 року. та згідно листа Управління Держпраці у Закарпатській області від 18.06.2020 року за №01 прийнято до уваги зауваження, пункти 1, 2 та 3 зауважень КНП Тячівська районна лікарня щодо ч.3 ст. 184, ч.1 ст. 32, ч.4 ст. 43 КЗпП України приймаються до уваги, припис відносно даних порушень не вноситься (а.с.169).

Згідно припису Управління Держпраці у Закарпатській області про усунення виявлених порушень №ЗК350/215/АВ/П від 22.09.2020 року зобов`язано директора КНП Тячівська районна лікарня ОСОБА_2 усунути порушення, а саме: при переведенні на іншу роботу, здійснювати лише за згодою працівника та про зміну істотних умов праці - систем та розмірів оплати праці, пільг, режиму роботи, встановлення або скасування неповного робочого часу, суміщення професій, зміну розрядів і найменування посад та інших - працівника повідомляти не пізніше ніж за два місяці (а.с.25-26)..

Свідок ОСОБА_7 в судовому засіданні ствердила, що вона працює в КНП Тячівська районна лікарня . Письмове попередження про вивільнення позивачці ОСОБА_1 надавали, але вона відмовилася його отримувати з відділу кадрів лікарні. Коли ОСОБА_1 відмовилася отримати повідомлення про її вивільнення було складено акт про відмову, Також ОСОБА_1 було усно попереджено про профспілкові збори. У загальному були два рази збори профкому. На збори запрошувались ті, хто був повідомлений про звільнення. Збори проходили на п`ятому поверсі пологового відділення. Наказ про перевід ОСОБА_1 був штабельований.

Свідок ОСОБА_14 в судовому засіданні пояснила, що вона працює заступником директора медсестринства в КНП Тячівська районна лікарня . Скорочення штату в пологовому відділенні розпочалося з січня 2020 року, так як мали створити новий заклад. Були видані повідомлення про вивільнення або перехід на іншу посаду. ОСОБА_1 пропонувалася посада лікаря-статиста, але вона від цієї посади відмовилася. Після 20.03.20 року ОСОБА_1 не з`явилася на засідання профкому, відмовилася отримати повідомлення про звільнення, трудову книжку і наказ про її звільнення, про що складалися відповідні акти про відмову. Також ОСОБА_1 викликали для дачі пояснень, але та відмовилася, про що було складено відповідний акт. Повноцінних було два засідання профкому, а потім почався карантин і вони викликали по одній особі. Перше засідання не відвідувала. були лише члени профкому, було прийнято рішення про відтермінування засідання. Повідомляли про час засідання всіх по телефону і в коридорі є дошка оголошень. Але почався карантин і вони почали повідомляти всіх зі списку про вивільнення по телефону. ОСОБА_1 не була присутня і на другому засіданні профкому. Копію наказу і трудову книжку ОСОБА_1 не взяла, сказавши, що є неправильною дата запису, про що знову складався акт в присутності ОСОБА_1 . Вважає, що трудова книжка позивачки знаходиться у відділу кадрів лікарні.

Свідок ОСОБА_15 в судовому засіданні ствердила, що вона працює економістом в КНП Тячівська районна лікарня . Вона була присутня на засіданні профкому і коли складався акт про відмову від отримання позивачкою ОСОБА_1 трудової книжки і наказ про її звільнення. Акт про відмову вона підписувала. На засіданні профкому вона була присутня як член комітету два рази, ОСОБА_1 на першому засіданні була, але засідання не відбулося із за неявки багатьох кого мали звільнити. Про друге засідання повідомлялося і на першому засіданні повідомлялось про наступне засідання. ОСОБА_1 працювала в пологовому відділенні. Коли ОСОБА_1 відмовилась від попередження про звільнення, не була присутня, документ з цього приводу не підписувала. Вона була при проведенні профкому і коли позивачка відмовилася від отримання трудової книжки. Про засідання другого профкому голова профспілки телефонував по телефону. Засідання було на п`ятому поверсі в актовому залі. Члени профкому були всі, голова зачитав. Ті хто май йти на вивільнення, не були всі присутніми, ОСОБА_1 в другий раз на засіданні не була. Чи давала згоду ОСОБА_1 на проведення профкому у її відсутності вона не знає. Рішення вони все рівно прийняли. Про дату засідання другого профкому її повідомили по телефону.

Відповідно до ч.1 ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Згідно ст. 32 КЗпП України, не вважається переведенням на іншу роботу і не потребує згоди працівника переміщення його на тому ж підприємстві, в установі, організації на інше робоче місце, в інший структурний підрозділ у тій же місцевості, доручення роботи на іншому механізмі або агрегаті у межах спеціальності, кваліфікації чи посади, обумовленої трудовим договором.

В пункті 31 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06 листопада 1992 року Про практику розгляду судами трудових спорів зазначено, що не вважається переведенням, що потребує згоди працівника, переміщення його на тому ж підприємстві (в установі, організації) на інше робоче місце, в інший структурний підрозділ на території підприємства в межах тієї ж місцевості, доручення роботи на іншому механізмі або агрегаті при продовженні роботи за тією ж спеціальністю, кваліфікацією чи посадою і з тими ж істотними умовами праці.

Відповідно до правового висновку Верховного Суду України, викладеного у постанові від 01.11.2017 року у справі № 6-1471 цс 17 зазначена норма трактує поняття переміщення у межах спеціальності, кваліфікації чи посади, обумовленої трудовим договором. Вона передбачає у межах спеціальності, кваліфікації чи посади, обумовленої трудовим договором, зміну: робочого місця (тобто місця безпосереднього виконання роботи); структурного підрозділу у тій самій місцевості; роботи на іншому механізмі або агрегаті. Переміщення може здійснюватися тільки за умови, що не змінюється жодна з істотних умов трудового договору працівника.

Як встановлено в судовому засіданні та як вбачається з дослідженого в судовому засіданні акту інспекційного відвідування (невиїзного інспектування) юридичної особи (фізичної особи, яка використовує найману працю) №ЗК350/215/АВ від 22.09.2020 року згідно наказу головного лікаря КЗ Тячівська районна лікарня №1 від 29.08.2019 року за №518-к ОСОБА_1 , працюючу на 0,5 посади лікаря акушер-гінеколога гінекологічного відділення, переведено на 0,5 посади лікаря акушер-гінеколога пологового відділення з 02.09.2019 року, а згідно наказу головного лікаря КЗ Тячівська районна лікарня №1 від 10.07.2019 року за №385-к ОСОБА_12 , працюючу на 0,5 посади лікаря акушер-гінеколога гінекологічного відділення переведено на 0,5 посади лікаря акушер-гінеколога пологового відділення з 01.08.2019 року, при цьому сам наказ №518-к від 29.08.2019 року щодо свого переведення з гінекологічного відділення в пологове відділення на ту саму посаду лікаря акушер-гінеколога позивачкою ОСОБА_1 в даній цивільній справі не оскаржено, а наказ головного лікаря КЗ Тячівська районна лікарня №1 від 10.07.2019 року за №385-к, який оскаржено позивачкою, стосується переведення в інше відділення ОСОБА_12 .

Враховуючи те, що позивачкою та її представником в судовому засіданні не надано належних та допустимих доказів зміни внаслідок переведення позивачки на ту ж посаду лікаря акушер-гінеколога з гінекологічного в пологове відділення КЗ Тячівська районна лікарня №1 істотних умов праці, оскаржуваний позивачкою наказ головного лікаря КЗ Тячівська районна лікарня №1 від 10.07.2019 року за №385-к стосується переведення в інше відділення ОСОБА_12 , а не позивачки ОСОБА_1 , суд вважає, що в задоволенні вимог ОСОБА_1 щодо визнання незаконним та скасування наказу головного лікаря КЗ Тячівська районна лікарня №1 від 10.07.2019 року за №385-к слід відмовити.

Відповідно до ст. 3 Закону України Основи законодавства України про охорону здоров`я заклад охорони здоров`я - юридична особа незалежно від форми власності та організаційно-правової форми або її відокремлений підрозділ, основними завданнями яких є забезпечення медичного обслуговування населення та/або надання реабілітаційної допомоги на основі відповідної ліцензії та забезпечення професійної діяльності медичних (фармацевтичних) працівників і фахівців з реабілітації;

Статтею 16 вказаного Закону встановлено, що порядок створення, припинення закладів охорони здоров`я, особливості діяльності та класифікація закладів визначаються законом. Органи місцевого самоврядування здійснюють планування розвитку мережі закладів охорони здоров`я комунальної форми власності, приймають рішення про створення, припинення, реорганізацію чи перепрофілювання закладів охорони здоров`я самостійно з урахуванням плану розвитку госпітального округу. Заклад охорони здоров`я провадить свою діяльність на підставі статуту (положення), що затверджується власником закладу (уповноваженим ним органом). Залежно від форми власності заклади охорони здоров`я утворюються та функціонують як державні, комунальні, приватні чи засновані на змішаній формі власності. Державні та комунальні заклади охорони здоров`я не підлягають приватизації. За організаційно-правовою формою заклади охорони здоров`я державної власності можуть утворюватися та функціонувати як казенні підприємства або державні установи. За організаційно-правовою формою заклади охорони здоров`я комунальної власності можуть утворюватися та функціонувати як комунальні некомерційні підприємства або комунальні установи.

Відповідно до п.30 ч.1 ст. 26 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні виключно на пленарних засіданнях міської ради вирішуються такі питання, зокрема, про створення, ліквідацію, реорганізацію та перепрофілювання підприємств, установ та організацій комунальної власності відповідної територіальної громади.

Згідно листа Міністерства охорони здоров`я України від 14.09.2016 року за №10/1-13/Д-1/2629-16/23925 Щодо деяких питань штатних нормативів закладів охорони здоров`я штатний розпис закладу охорони здоров`я визначається керівником такого закладу і затверджується за його поданням головним розпорядником бюджетних коштів.

Пунктом 28 Порядку складання, розгляду, затвердження та основні вимоги до виконання кошторисів бюджетних установ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2002 року за №228 встановлено, що розпорядники свої витрати приводять у відповідність з бюджетними асигнуваннями та іншими показниками, що доведені лімітними довідками. Для цього чисельність працівників установи, що пропонується до затвердження за штатним розписом, повинна бути приведена у відповідність з визначеним фондом оплати праці, а інші витрати - у відповідність з іншими встановленими асигнуваннями таким чином, щоб забезпечити виконання покладених на установу функцій.

За правилами п.1 ч. 1 ст. 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, може бути розірваний власником або уповноваженим ним органом у випадку змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

Частиною другою статті 40 КЗпП України визначено, що звільнення з підстав, зазначених у пунктах 1, 2 і 6 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.

Про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці. Одночасно з попередженням про звільнення у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації (частини перша, третя статті 49-2 КЗпП України).

При розгляді спорів про звільнення за пунктом 1 статті 40 КЗпП України, суди зобов`язані з`ясувати, чи дійсно у відповідача мали місце зміни в організації виробництва і праці, зокрема, ліквідація, реорганізація або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників, чи додержано власником або уповноваженим ним органом норм законодавства, що регулюють вивільнення працівника, які є докази щодо змін в організації виробництва і праці, про те, що працівник відмовився від переведення на іншу роботу або що власник або уповноважений ним орган не мав можливості перевести працівника з його згоди на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації.

Виходячи з системного тлумачення частин першої та другої статті 40, частин першої та третьої статті 49-2 КЗпП України, власник або уповноважений ним орган одночасно з попередженням про звільнення у зв`язку зі змінами в організації виробництва і праці, зобов`язаний запропонувати працівникові всі наявні вакантні посади, які він може обіймати відповідно до своєї кваліфікації.

Власник вважається таким, що належно виконав вимоги частини другої статті 40, частини третьої статті 49-2 КЗпП України щодо працевлаштування працівника, якщо запропонував йому наявну на підприємстві роботу, тобто вакантну посаду чи роботу за відповідною професією чи спеціальністю, чи іншу вакантну роботу, яку працівник може виконувати з урахуванням його освіти, кваліфікації, досвіду тощо.

Судом встановлено, що позиваці ОСОБА_1 перед звільненням у зв`язку із скороченням штату в Тячівській районній лікарні відповідачем було запропоновано посаду лікаря-статиста, однак від запропонованої посади позивачка відмовилася, що також підтвердила в судовому засіданні свідок ОСОБА_14 та зазначила в пояснюючій записці інспектор з кадрів ОСОБА_4 .

Таким чином, відповідач виконав вимоги частини другої статті 40, частини третьої статті 49-2 КЗпП України щодо працевлаштування ОСОБА_1 , оскільки запропонував їй наявну на підприємстві вакантну посаду.

Згідно ч. 2 ст. 49-4 КЗпП України ліквідація, реорганізація підприємств, зміна форм власності або часткове зупинення виробництва, що тягнуть за собою скорочення чисельності або штату працівників, погіршення умов праці, можуть здійснюватися тільки після завчасного надання професійним спілкам інформації з цього питання, включаючи інформацію про причини наступних звільнень, кількість і категорії працівників, яких це може стосуватися, про строки проведення звільнення. Власник або уповноважений ним орган не пізніше трьох місяців з часу прийняття рішення проводить консультації з професійними спілками про заходи щодо запобігання звільненню чи зведенню їх кількості до мінімуму або пом`якшення несприятливих наслідків будь-якого звільнення.

Відповідно до ч. 3 ст. 22 Закону України "Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності" у разі, якщо роботодавець планує звільнення працівників з причин економічного, технологічного, структурного чи аналогічного характеру або у зв`язку з ліквідацією, реорганізацією, зміною форми власності підприємства, установи, організації, він повинен завчасно, не пізніше як за три місяці до намічуваних звільнень надати первинним профспілковим організаціям інформацію щодо цих заходів, включаючи інформацію про причини наступних звільнень, кількість і категорії працівників, яких це може стосуватися, про терміни проведення звільнень, а також провести консультації з профспілками про заходи щодо запобігання звільненням чи зведенню їх кількості до мінімуму або пом`якшення несприятливих наслідків будь-яких звільнень.

У п. 19 постанови Пленуму Верховного Суду України Про практику розгляду судами трудових спорів від 06.11.1992 року за №9 роз`яснено, що розглядаючи трудові спори, пов`язані зі звільненням за п. 1 ст. 40 КЗпП, суди зобов`язані з`ясувати, чи дійсно у відповідача мали місце зміни в організації виробництва і праці,

зокрема, ліквідація, реорганізація або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників, чи додержано власником або уповноваженим ним органом норм законодавства, що регулюють вивільнення працівника, які є докази щодо змін в організації виробництва і праці, про те, що працівник відмовився від переведення на іншу роботу або що власник або уповноважений ним орган не мав можливості перевести

працівника з його згоди на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації, чи не користувався вивільнюваний працівник переважним правом на залишення на роботі та чи попереджувався він за 2 місяці про наступне вивільнення.

Згідно частин 1 та 7 статті 43 КЗпП України розірвання трудового договору з підстав, передбачених пунктом 1 (крім випадку ліквідації підприємства, установи, організації) статті 40 цього Кодексу, може бути проведено лише за попередньою згодою виборного органу (профспілкового представника) первинної профспілкової організації, членом якої є працівник.

Відповідно до ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Статтею 76 ЦПК України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

В судовому засіданні встановлено, що у відповідача відбулося скорочення штату та чисельності працівників в результаті реорганізації комунального закладу Тячівська районна лікарня №1 в комунальне некомерційне підприємство Тячівська районна лікарня , внаслідок чого на підставі п. 1 ч. 1 ст. 40 КЗпП України з роботи була звільнена також позивач ОСОБА_1 , яка працювала лікарем акушер-гінекологом полового відділення,

Перед проведенням звільнення з роботи позивача ОСОБА_1 на засіданні райкому профспілки працівників охорони здоров`я Тячівського району рішенням від 30.03.2020 року згідно протоколу №10 була дана згода на скорочення медичних правників, в тому числі і позивачки ОСОБА_1 , чим було дотримано вимоги стаття 49-4 КЗпП України.

Відтак, суд приходить до висновку, що звільнення ОСОБА_1 проведено відповідачем з дотриманням вимог трудового законодавства, оскільки посада позивача була виведена (скорочена) зі штатного розпису закладу, про майбутнє скорочення посади позивачка була повідомлена, від запропонованої посади відмовилася, інші посади, які б відповідали кваліфікації позивачки, на час її звільнення, вакантними не були.

А тому, суд вважає, що вимоги позивачки щодо визнання незаконним та скасування наказу головного лікаря КЗ Тячівська районна лікарня №1 від 30.03.2020 року за №168-к Паро звільнення по скороченню до задоволення не підлягають.

Суд не бере до уваги доводи позивачки ОСОБА_1 та її представника щодо незаконного звільнення позивачки із займаної посади з посиланням на те, що вона не була ознайомлена з попередженням про її вивільнення, а також з наказом про її звільнення у зв`язку з скороченням штату, оскільки судом встановлено, що ОСОБА_1 була ознайомлена з попередженням про її вивільнення, з наказом про її звільнення у зв`язку з скороченням штату, що підтверджено складеними актами комісії КНП Тячівська районна лікарня , в яких зазначено, що від підпису про ознайомлення з ними та від їх отримання, позивачка ОСОБА_1 відмовилася.

За таких обставин не підлягають задоволенню і вимоги позивачки про поновлення її на роботі, стягнення з відповідача на її користь середнього заробітку за час вимушеного прогулу та стягнення моральної шкоди, так як вони є похідними від попередніх вимог.

Судові витрати в частині сплати судового збору слід покласти на позивачку.

Керуючись ст.ст. 5, 12, 81, 209, 263, 265 ЦПК України, ст. ст. 32, 40, 43, 49-2, 49-4, 221, 233 КЗпП України, суд,

В И Р І Ш И В:

В задоволенні позову ОСОБА_1 до комунального некомерційного підприємства Тячівська районна лікарня Тячівської районної ради про визнання незаконними та скасування наказів про переведення на іншу посаду та звільнення з роботи, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, моральної шкоди, - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено безпосередньо до Закарпатського апеляційного суду в 30-денний строк з дня його проголошення (складання), при цьому відповідно до п.п. 15.5 п. 15 розділу 13 Перехідні положення ЦПК України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються через суд першої інстанції, який ухвалив відповідне рішення.

Відомості про учасників справи:

Позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , мешканка АДРЕСА_1 , України.

Відповідач - КНП Тячівська районна лікарня Тячівської районної ради, адреса: м. Тячів, вул. Нересенська, 48, Закарпатської області, України, код ЄДРПОУ - 01992682.

Повний текст рішення складено 27 вересня 2021 року.

Головуючий: В.І. Бобрушко