Постанова

від 07.10.2021 по справі 924/605/20

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 жовтня 2021 року Справа № 924/605/20

Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Філіпова Т.Л., суддя Василишин А.Р. , суддя Бучинська Г.Б.

секретар судового засідання Гладка Л.А.

за участю представників:

відповідача 1: не з`явився

відповідача 2: не з`явився

відповідача 3: Аксютін Р.В.

прокурора: Гарбарук В.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Першого заступника керівника Хмельницької обласної прокуратури на рішення Господарського суду Хмельницької області від 21.09.2020 р. у справі №924/605/20 (суддя Субботіна Л.О., повний текст рішення складено 30.09.2020 р.)

за позовом Заступника прокурора Хмельницької області (м. Хмельницький)

до відповідача 1) Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області (м. Хмельницький);

до відповідача 2) Фермерського господарства "Соняшник плюс" (с. Квітневе Білогірського району Хмельницької області);

до відповідача 3) Приватного акціонерного товариства "Зернопродукт МХП" (м. Миронівка Миронівського району Київської області)

про визнання недійсними наказів, договорів оренди землі та договорів суборенди земельних ділянок

Заступник прокурора Хмельницької області звернувся до Господарського суду Хмельницької області із позовною заявою до Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області, Фермерського господарства "Соняшник плюс" та Приватного акціонерного товариства "Зернопродукт МХП" про визнання недійсними наказів Головного управління Держземагенства у Хмельницькій області, договорів оренди землі та договорів суборенди земельних ділянок.

Рішенням Господарського суду Хмельницької області від 21.09.2020 р. у справі №924/605/20 в задоволенні позову відмовлено.

Судове рішення мотивовано тим, що спірні накази були прийняті з порушенням порядку, визначеного Законом України "Про фермерське господарство" щодо надання земельних ділянок громадянам для ведення фермерського господарства, тому вимоги прокурора про визнання їх недійсними є обґрунтованими. Також суд визнав обґрунтованими вимоги прокурора про визнання недійсними оспорюваних договорів оренди та суборенди землі, підставою для укладення яких були саме спірні накази. Однак, оскільки у даній справі прокурор не довів, а суд першої інстанції не встановив обставин, що вказували б на поважність причин пропущення позовної давності, дійшов висновку відмовити в задоволенні даного позову з підстав спливу позовної давності.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, перший заступник керівника Хмельницької обласної прокуратури звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду, прийняти нове рішення, яким позов задоволити; здійснити розподіл судових витрат за подання позовної заяви та апеляційної скарги.

Постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 22.04.2021 р. апеляційну скаргу Першого заступника керівника Хмельницької обласної прокуратури на рішення Господарського суду Хмельницької області від 21.09.2020 р. у справі № 924/605/20 - задоволено. Рішення Господарського суду Хмельницької області від 21.09.2020 р. у справі №924/605/20 - скасовано. Прийняти нове рішення, яким позов задоволено.

Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 29.06.2021 р. касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства "ЗЕРНОПРОДУКТ МХП" задоволено. Постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 22.04.2021 у справі № 924/605/20 скасовано, а справу передано на новий розгляд до Північно-західного апеляційного господарського суду.

27.07.2021 р. на адресу Північно-західного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи.

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями визначено колегію суддів для нового розгляду справи №924/605/20 головуючий суддя Філіпова Т.Л., суддя Василишин А.Р., суддя Бучинська Г.Б.

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 30.07.2021 р. розгляд апеляційної скарги призначено на "23" вересня 2021 р. о 10:00 год. у приміщенні Північно-західного апеляційного господарського суду за адресою: 33001 м. Рівне вул. Яворницького, 59 у залі судових засідань №2.

10.08.2021 р. на електронну адресу апеляційного господарського суду від Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги заступника керівника Хмельницької обласної прокуратури. Рішення Господарського суду Хмельницької області від 21.09.2020 року залишити без змін.

22.09.2021 р. на адресу апеляційного господарського суду від Хмельницької обласної прокуратури надійшли пояснення в яких просить скасувати рішення Господарського суду Хмельницької області від 21.09.2020 р. по справі №924/605/20 та прийняти нове про задоволення позову.

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 23.09.2021 р. розгляд апеляційної скарги відкладено на "07" жовтня 2021 р. о 10:00 год. у приміщенні Північно-західного апеляційного господарського суду за адресою: 33001, м. Рівне, вул. Яворницького, 59 у залі судових засідань №2. Зобов`язано Першого заступника прокурора Хмельницької обласної прокуратури надати пояснення до апеляційної скарги з наступних питань: Яким чином на думку прокурора слід визначити початок перебігу строків позовної давності у цій справі? У разі, якщо прокурором пропущено строки позовної давності, які поважні причини пропуску строку слід взяти до уваги апеляційному суду?

05.10.2021 р. на адресу апеляційного господарського суду надійшли пояснення від представника Приватного акціонерного товариства "Зернопродукт МХП" в яких просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення Господарського суду Хмельницької області від 21.09.2020 р. у справі №924/605/20 - без змін.

В судовому засідання апеляційної інстанції 07.10.2021 р. прокурор надав пояснення щодо початку перебігу позовної давності та поважності причин пропуску позовної давності зазначаючи наступне.

У вказаному спорі держава в особі органу прокуратури, з огляду на законодавчо встановлену статтею 261 ЦК України презумпцію можливості та обов`язку особи знати про стан своїх майнових прав, мала ймовірну можливість дізнатися про порушення законодавства, що є підставами позову, опрацювавши після 11.09.2014 (дата реєстрації спірних договорів суборенди у Державному реєстрі прав) відомості Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Публічної кадастрової карти та витребувавши відповідні документи у Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області. Таким чином, датою початку перебігу позовної давності є 11.09.2014. Разом із тим, прокурор не звернувся до суду із позовом в інтересах держави після 11.09.2014 у зв`язку із наявністю об`єктивних, поважних причин.

Як зазначалось у позовній заяві та встановлено судом першої інстанції, копії спірних наказів, договорів оренди та суборенди земельних ділянок, документів, що слугували підставою для прийняття таких наказів, отримані прокуратурою Хмельницької області 21.04.2020, про що свідчить наявний в матеріалах справи лист Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області № 10-22-0.6-2136/2-20 від 15.04.2020.

Прокурор, акцентує увагу на тому, що Законом України Про прокуратуру (абз. 5 ч. 4 ст. 23 Закону), жодним іншим нормативно-правовим правовим актом не передбачено повноваження та не визначено, у тому числі темпорально, обов`язку прокурора щодо здійснення моніторингу та вивчення даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Публічної кадастрової карти, обов`язку та періодичності витребування інформації у органів державної влади чи місцевого самоврядування із конкретних питань.

У всіх галузевих наказах Генерального прокурора з питань представницької діяльності (наказ від 28.05.2015 №6гн, наказ від 21.09.2018 № 186) лише передбачалось, що відомості щодо наявності підстав для застосування представницьких повноважень отримувати з: інформації, що надходить до прокуратури від органів державної влади, органів місцевого самоврядування і державного нагляду (контролю); матеріалів кримінальних проваджень, справ проваджень, справ про адміністративні, у тому числі корупційні: правопорушення; публікацій у засобах масової інформації, у тому числі мережі Інтернет; документів, розміщених у Єдиному державному реєстрі судових рішень; звернень фізичних і юридичних осіб, депутатів усіх рівнів, громадських об`єднань та організацій; інших джерел.

Таким чином, обставини відсутності вказаних вище повноважень та обов`язків у прокурора щодо вивчення та витребування інформації, необізнаності прокурора із конкретними порушеннями законодавства під час прийняття спірних наказів та укладення договорів оренди та суборенди земельних ділянок до моменту ознайомлення 21.04.2020 із спірними наказами, документами, які слугували підставами для їх прийняття, договорами оренди та суборенди земельних ділянок, що стали підставою для звернення до суду із даним позовом, є поважними причинами пропуску позовної давності, а тому порушені права держави підлягають захисту.

Представник Приватного акціонерного товариства "Зернопродукт МХП" у судовому засіданні заперечив проти доводів апеляційної скарги, просить відмовити в її задоволенні, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Представники Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області та Фермерського господарства "Соняшник плюс" в судове засідання не з`явилися, хоча про день, час та місце судового розгляду повідомлялися у встановленому законом порядку.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи, наявні в ній докази, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, Північно-західний апеляційний господарський суд

ВСТАНОВИВ:

1.Зміст рішення суду першої інстанції.

Рішенням Господарського суду Хмельницької області від 21.09.2020 р. у справі №924/605/20 відмовлено у задоволенні позову. Відмовляючи в позові, суд першої інстанції зазначив, що спірні накази були прийняті з порушенням порядку, визначеного Законом України "Про фермерське господарство" щодо надання земельних ділянок громадянам для ведення фермерського господарства, тому вимоги прокурора про визнання їх недійсними є обґрунтованими. Також суд визнав обґрунтованими вимоги прокурора про визнання недійсними оспорюваних договорів оренди та суборенди землі, підставою для укладення яких були саме спірні накази. Однак, оскільки у даній справі прокурор не довів, а суд першої інстанції не встановив обставин, що вказували б на поважність причин пропущення позовної давності, дійшов висновку відмовити в задоволенні даного позову з підстав спливу позовної давності.

2.Узагальнені доводи апеляційної скарги та заперечення щодо них інших учасників справи .

Обґрунтовуючи апеляційну скаргу, Перший заступник керівника Хмельницької обласної прокуратури звертає увагу, що суд першої інстанції встановив, що копії спірних наказів, договорів оренди та суборенди земельних ділянок, документів, що слугували підставою для прийняття наказів, отримані прокуратурою Хмельницької області лише 21.04.2020 р., як це вбачається з наявного в матеріалах справи листа Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області №10-22-0.6-2136/2-20 від 15.04.2020 р.

Матеріали справи не містять будь-яких інших належних та допустимих доказів про те, що прокурор міг знати про оскаржувані накази Головного управління Держземагентства у Хмельницькій області, договори оренди та суборенди земельних ділянок та їх протиправність як в межах так і поза межами строку позовної давності. Так, спірні накази Головного управління Держземагенства у Хмельницькій області не оприлюднюються (не оприлюднювались) та не опубліковуються (опубліковувались), прокурор не брав участі під час їх прийняття. Разом із тим, прокурор мав можливість довідатись лише про наявність спірних наказів, договорів оренди та суборенди земельних ділянок лише шляхом опрацювання даних Публічної кадастрової карти України, Державного реєстру прав на нерухоме майно, водночас про фактичні та юридичні підстави їх прийняття та укладення прокурор дізнався лише 21.04.2020 р. після опрацювання усіх документів та вивчення інформації, що слугувала підставою для прийняття цих наказів та укладення договорів оренди та суборенди. Будь-яких інших об`єктивних та беззаперечних доказів на підтвердження початку строку позовної давності, неповажності причин пропуску позовної давності відповідачем не надано, а судом не встановлено.

При цьому, права оренди за спірними договорами зареєстровані у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за декілька місяців, а на договори суборенди - фактично за один місяць до втрати прокуратурою функції нагляду за додержанням і застосуванням законів ("загального нагляду"). У зв`язку із набранням чинності Законом України "Про прокуратуру" від 14.10.2014 р. №1697, органи прокуратури втратили повноваженнями здійснювати перевірки в порядку нагляду за додержанням і застосуванням законів (функція так званого "загального нагляду").

Окрім того, положення Закону України "Про прокуратуру" не зобов`язували прокурора здійснювати перевірку додержання законів при винесені будь-якого рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування, а лише за наявності для цього відповідних підстав. Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 21.02.2018 р. у справі №488/5476/14. З огляду на викладене, необґрунтованим є застосування судом першої інстанції положень наказу від 07.11.2012 р. №Згн "Про організацію прокурорського нагляду за додержанням і застосуванням законів". Також вказаний галузевий наказ призначений для службового користування, носить рекомендаційний характер, не має ознак нормативно-правового акту (аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 28.11.2018 р. у справі № 911/3552/17).

Судом першої інстанції також не враховано, що порушення прав держави не усунуто та триватиме ще упродовж значного періоду, оскільки земельні ділянки державної форми власності передані в оренду на 25 років (до 2039 року), а в суборенду на 20 років (до 2034 року), що становить державний, суспільний інтерес, який переважає над приватним інтересом відповідачів ФГ "Соняшник плюс" та ПрАТ "Зернопродукт МХП", оскільки протиправно, штучно використано процедуру створення фермерського господарства як спрощеного, пільгового порядку одержання в користування земель державної власності поза передбаченою законом обов`язковою процедурою - без проведення земельних торгів.

Також, Перший заступник керівника Хмельницької обласної прокуратури надіслав на адресу апеляційного господарського суду пояснення щодо перебігу позовної давності та зазначає наступне.

У вказаному спорі держава в особі органу прокуратури, з огляду на законодавчо встановлену презумпцію можливості та обов`язку особи знати про стан своїх майнових прав, мала ймовірну можливість дізнатися про порушення законодавства, що є підставами позову, опрацювавши після 11.09.2014 відомості Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Публічної кадастрової карти та витребувавши відповідні документи у Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області. При цьому, про фактичні та юридичні підстави прийняття спірних наказів та укладення договорів прокурор міг дізнатись лише за результатами витребування та вивчення документів, що слугували підставами для прийняття таких наказів, а після чого встановити наявність підстав для звернення до суду із вказаним позовом з метою захисту інтересів держави. Можливість звернення до суду у прокурора виникла після отримання усіх документів, що надійшли від Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області (21.04.2020) та надання їм правової оцінки. Будь-яких інших об`єктивних та беззаперечних доказів на підтвердження початку перебігу позовної давності, неповажності причин пропуску позовної давності відповідачами не надано, а судом першої інстанції не встановлено. Таким чином, датою початку перебігу позовної давності є 11.09.2014. Разом із тим, прокурор не звернувся до суду із позовом в інтересах держави у зв`язку із наявністю об`єктивних, поважних причин.

Права оренди за спірними договорами зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за декілька місяців, а на договори суборенди - за один місяць (11.09.2014) до втрати прокуратурою функції нагляду за додержанням і застосуванням законів ( загального нагляду ). У зв`язку із набранням чинності Законом України Про прокуратуру від 14.10.2014 № 1697, органи прокуратури втратили повноваженнями здійснювати перевірки в порядку нагляду за додержанням і застосуванням законів (функція гак званого загального нагляду ). До 14.10.2014 прокуратура також не могла дізнатись про порушення майнових прав держави у спірних правовідносинах, виходячи з такого.

Повноваження прокурора при здійсненні прокурорського нагляду за додержанням застосуванням законів визначалися ст.20 Закону України Про прокуратуру . Прокурору, зокрема надавалося право витребувати від органів державної влади, органів місцевого самоврядування, державних підприємств, установ та організацій рішення, розпорядження, інструкції, накази та інші акти і документи. Положення зазначеного вище Закону не зобов`язували прокурора здійснювати перевірку додержання законів при винесені будь-якого рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування, а лише за наявності для цього відповідних підстав. Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 21.02.2018 по справі №488/5476/14.

Разом із тим, Законом України Про прокуратуру (абз. 5 ч. 4 ст. 23 Закону), жодним іншим нормативно-правовим правовим актом не передбачено повноваження та не визначено, у тому числі темпорально, обов`язку прокурора щодо здійснення моніторингу та вивчення даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Публічної кадастрової карти, обов`язку та періодичності витребування інформації у органів державної влади чи місцевого самоврядування із конкретних питань.

Мотивуючи заперечення на апеляційну скаргу, Головне управління Держгеокадастру у Хмельницькій області заперечує проти апеляційної скарги, вважає її безпідставною, а рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим та вказує наступне.

На момент прийняття Головним управлінням наказів та укладення договорів оренди землі, неможливо було передбачити, що заявник ( ОСОБА_1 , чи будь-який інший) не буде створювати фермерське господарство. Тому, вирішуючи цей спір щодо визнання недійсними наказів та договорів оренди землі, необхідно досліджувати обставини справи та докази, які могли бути відомі Головному управлінню саме на відповідну дату видання наказів та підписання договорів, а не на дату укладення договорів суборенди чи реєстрації фермерського господарства.

Таким чином, прокурор не наводить обставин, які б підтверджували протиправність прийняття рішень і укладення договорів на момент їх вчинення.

Крім того, прокурор обрав невірний спосіб захисту можливих порушених прав держави, тому що навіть якщо припустити, що заявник порушив норми права, передавши земельні ділянки в суборенду не зареєструвавши фермерське господарство, то належним способом захисту інтересів держави було б розірвання договорів оренди землі, а не визнання їх недійсними, оскільки договори оренди землі укладені з дотриманням вимог ст.123-124 Земельного кодексу України та ст.ст.7-8 Закону України Про фермерське господарство (у редакції від 09.12.2012), а можливе порушення Прокопчуком В.О. відбулося в часових рамках пізніше.

Більше того, за вимогами про розірвання договорів в оренди і суборенди (такий спосіб захисту був би належним) прокурор має звертатися в інтересах держави в особі органу уповноваженого розпоряджатися земельними ділянками.

Відтак, Головне управління під час прийняття наказів та укладення договорів оренди земельних ділянок діяло в межах та у спосіб передбачений чинним законодавством України, тому немає жодних правових підстав для визнання договору недійсним.

Також, Приватне акціонерне товариство "Зернопродукт МХП" у письмових поясненнях вказує на те, що держава в особі утворених нею органів, які мали повноваження щодо розпорядження землями державної власності та контролю за дотриманням земельного законодавства України, за умови належного виконання покладених на них державою функцій, могла і повинна була б знати про порушення права власності держави на землю з моменту вчинення відповідного порушення.

Аргументація наявності підстав вважати поважними причини пропуску позовної давності позивачем полягає у тому, що обставини стали відомі позивачеві 21.04.2020 року після надходження інформації Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області від 15.04.2020 р. №10-22-0.6-2136/2-20 та опрацювання інформації Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Перешкод в опрацюванні інформації Державного реєстру речових прав на нерухоме майно у позивача до 15.04.2020 року не було, а тому відповідач вважає такі аргументи як отримання інформації та ознайомлення із реєстром надуманими підставами. Позивача у поясненнях від 17.09.2021 року змінює свою позицію та вважає, що початок перебігу строку позовної давності - 11.09.2014 року.

Відповідач звертає увагу на значну суперечливість в аргументах позивача та непослідовність позиції щодо строків позовної давності та невизначеність його позиції в цій частині. З одного боку, в тексті позову, позивач посилається на те, що строки позовної давності ним не пропущені, адже про розглядувані правовідносини він довідався 21.04.2020 р., при цьому просить визнати поважними причини пропуску строку позовної давності та поновити його, а з іншої позиції позивач у поясненнях зазначає, що початок перебігу позовної давності - 11.09.2014 року.

Вважає помилковим тлумачення прокурором правового змісту та значення інституту позовної давності, адже таке тлумачення нівелює його зміст і надає прокурору право звернутись з запитом у будь-який час без обмежень.

3. Обставини, встановлені судом апеляційної інстанції.

13.09.2013 р. та 28.10.2013 р. фізична особа ОСОБА_1 звернувся до Управління Держземагества у Хмельницькій області із заявами, у відповідності до яких з метою ведення фермерського господарства, керуючись ст.6 Закону України "Про фермерське господарство", просив надати дозвіл на виготовлення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності орієнтовною площею: 13,5 га, 18,5 га, 13 га, 50 га, 90 га та 20,0 га з метою подальшої передачі в оренду для ведення фермерського господарства за межами населених пунктів Білогородської сільської ради Ізяславського району Хмельницької області та Миклашівської сільської ради Білогірського району Хмельницької області. У заявах указано, що клопотання про виділення земельних ділянок у вказаній кількості та розмірах зумовлене необхідністю забезпечення в перспективі діяльності господарства ротацію сільськогосподарських культур. Зазначено, що фермерським господарством заявник бажає займатись одноосібно.

До заяв додано графічний матеріал бажаного місця розташування земельних ділянок та на підтвердження досвіду роботи у сільському господарстві завірену копію трудової книжки ОСОБА_1 , згідно якої з 19.09.2012 він працював на посаді директора ТОВ ІВК "Рідний край", та копію диплома спеціаліста від 09.07.2004, згідно якого ОСОБА_1 закінчив у 2004 році Державний агроекологічний університет і отримав повну вищу освіту за спеціальністю "Агрономія" та здобув кваліфікацію вченого агронома.

Наказами Головного управління Держземагентства у Хмельницькій області надано дозвіл ОСОБА_1 на розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок в оренду за рахунок земель сільськогосподарського призначення (рілля), розташованих на території Білогородської сільської ради Ізяславського району та Миклашівської сільської ради Білогірського району Хмельницької області. Зокрема, наказом від 30.09.2013 №ХМ/6822180700:03:006/00000534 надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 13.5000 га; наказом від 30.09.2013 №ХМ/6822180700:03:006/00000535 - площею 18.5000 га; наказом від 07.10.2013 №ХМ/6822180700:03:006/00000630 - площею 13.0000 га; наказом від 07.10.2013 №ХМ/6822180700:04:009/00000631 - площею 50.0000 га; наказом від 17.10.2013 №ХМ/6820386200:02:007/00000743 - площею 90.0000 га; наказом від 20.11.2013 №ХМ/6822180700:03:006/00001374 - площею 20.0000 га.

27.12.2013 р. та 01.02.2014 р. ОСОБА_1 звернувся до Управління Держземагества у Хмельницькій області із заявами, у відповідності до яких просив затвердити проекти із землеустрою щодо відведення земельних ділянок йому в оренду для фермерського господарства за межами населених пунктів на території Білогородської сільської ради Ізяславського району та Миклашівської сільської ради Білогірського району Хмельницької області з наступною передачею земельних ділянок площею: 13,5 га (кадастровий номер 6822180700:03:006:1098), 18,5 га (кадастровий номер 6822180700:03:006:1097), 13,0 га (кадастровий номер 6822180700:03:006:1099), 50,0 га (кадастровий номер 6822180700:04:009:1000), 18,6613 га (кадастровий номер 6822180700:03:006:0900) йому в оренду строком на 20 років, з правом передачі в суборенду.

Додатками до заяв оформлено примірник проекту із землеустрою щодо відведення кожної земельної ділянки та витяг з державного земельного кадастру про земельну ділянку.

Наказами Головного управління Держземагентства у Хмельницькій області затверджено проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок в оренду ОСОБА_1 для ведення фермерського господарства та передано в оренду вказаному громадянину для цих цілей земельні ділянки, зокрема:

- згідно наказу від 15.05.2014 р. №22-719/14-14-СГ - земельну ділянку площею 13.5000 га кадастровий номер 6822180700:03:006:1098, розташовану за межами населених пунктів на території Білогородської сільської ради Ізяславського району строком на 20 років;

- згідно наказу від 30.12.2013 р. №ХМ/6822180700:03:006/00002359 - земельну ділянку площею 18.5000 га кадастровий номер 6822180700:03:006:1097, розташовану за межами населених пунктів на території Білогородської сільської ради Ізяславського району строком на 20 років;

- згідно наказу від 30.12.2013 р. №ХМ/6822180700:03:006/00002356 - земельну ділянку площею 13.0000 га кадастровий номер 6822180700:03:006:1099, розташовану за межами населених пунктів на території Білогородської сільської ради Ізяславського району строком на 25 років;

- згідно наказу від 30.12.2013 р. №ХМ/6822180700:04:009/00002355 - земельну ділянку площею 50.0000 га кадастровий номер 6822180700:04:009:1000, розташовану за межами населених пунктів на території Білогородської сільської ради Ізяславського району строком на 25 років;

- згідно наказу від 30.12.2013 р. №ХМ/6820386200:02:007/00002354 - земельну ділянку площею 90.0000 га кадастровий номер 6820386200:02:007:0029, розташовану за межами населених пунктів на території Миклашівської сільської ради Білогірського району строком на 25 років;

- згідно наказу від 15.05.2014 р. №22-718/14-14-СГ - земельну ділянку площею 18.6613 га (кадастровий номер 6822180700:03:006:0900), розташовану за межами населених пунктів на території Білогородської сільської ради Ізяславського району строком на 20 років.

В подальшому між Головним управлінням Держземагентства у Хмельницькій області (орендодавець) та ОСОБА_1 (орендар) укладено договори оренди вищевказаних земельних ділянок, а саме:

- договір оренди землі №4ФГ-Б від 04.03.2014 р. земельної ділянки площею 18.5 га кадастровий номер 6822180700:03:006:1097 для ведення фермерського господарства, що розташована за межами населених пунктів Білогородської сільської ради Ізяславського району, строком на 20 років;

- договір оренди землі № 2ФГ-Б від 04.03.2014 р. земельної ділянки площею 13.0 га кадастровий номер 6822180700:03:006:1099 для ведення фермерського господарства, що розташована за межами населених пунктів Білогородської сільської ради Ізяславського району, строком на 25 років;

- договір оренди землі № 3ФГ-Б від 04.03.2014 р. земельної ділянки площею 50 га кадастровий номер 6822180700:04:009:1000 для ведення фермерського господарства, що розташована за межами населених пунктів Білогородської сільської ради Ізяславського району, строком на 25 років;

- договір оренди землі № 1 ВГ-М від 10.02.2014 р. земельної ділянки площею 90.0 га кадастровий номер 6820386200:02:007:0029 для ведення фермерського господарства, що розташована за межами населених пунктів Миклашівської сільської ради Білогірського району, строком на 25 років;

- договір оренди землі № 5-ФГ/Б від 12.06.2014 р. земельної ділянки площею 13.5000 га кадастровий номер 6822180700:03:006:1098 для ведення фермерського господарства, що розташована за межами населених пунктів Білогородської сільської ради Ізяславського району, строком на 20 років;

- договір оренди землі № 6-ФГ/Б від 12.06.2014 р. земельної ділянки площею 18.6613 га кадастровий номер 6822180700:03:006:0900 для ведення фермерського господарства, що розташована за межами населених пунктів Білогородської сільської ради Ізяславського району, строком на 20 років.

Згідно п.14 договорів земельна ділянка передається в оренду для вирощування сільськогосподарських культур.

Цільове призначення земельної ділянки: Землі сільськогосподарського призначення 01.02 для ведення фермерського господарства (п. 15 договорів).

У відповідності до п.32 договорів орендар земельної ділянки має право передавати земельну ділянку у суборенду іншим особам.

Договори підписані сторонами та скріплені відтиском печатки орендодавця.

Сторонами складено акти приймання-передачі вказаних земельних ділянок до вищезазначених договорів оренди.

В подальшому між ОСОБА_1 (орендар) та ПрАТ "Зернопродукт МХП" (суборендар) укладено договори суборенди вказаних вище земельних ділянок, а саме:

- договір суборенди землі № 1ВГ-М/С від 20.02.2014 р., згідно п.п. 1.1, 2.1 якого орендар надає, а суборендар приймає у строкове платне користування земельну ділянку сільськогосподарського призначення площею 90 га кадастровий номер 6820386200:02:007:0029, для ведення фермерського господарства, що розташована за межами населених пунктів Миклашівецької сільської ради Білогірського району строком на 25 років;

- договір суборенди землі №3ФГ-Б/С від 06.03.2014 р., у відповідності до якого передано у суборенду земельну ділянку площею 50 га кадастровий номер 6822180700:04:009:1000, що розташована за межами населених пунктів Білогородської сільської ради Ізяславського району, строком на 25 років;

- договір суборенди землі №6-ФГ/Б/С від 15.06.2014 р., у відповідності до якого передано у суборенду земельну ділянку площею 18,6613 га кадастровий номер 6822180700:03:006:0900, що розташована за межами населених пунктів Білогородської сільської ради Ізяславського району, строком на 20 років;

- договір суборенди землі №4ФГ-Б/С від 06.03.2014 р. про передачу в суборенду земельної ділянки площею 18,5 га кадастровий номер 6822180700:03:006:1097, що розташована за межами населених пунктів Білогородської сільської ради Ізяславського району, строком на 20 років;

- договір суборенди землі №2ФГ-Б/С від 06.03.2014 р., у відповідності до якого передано у суборенду земельну ділянку площею 13 га кадастровий номер 6822180700:03:006:1099, що розташована за межами населених пунктів Білогородської сільської ради Ізяславського району, строком на 25 років;

- договір суборенди землі №5-ФГ/Б/С від 15.06.2014 р. про передачу у суборенду земельної ділянки площею 13,5 га кадастровий номер 6822180700:03:006:1098, що розташована за межами населених пунктів Білогородської сільської ради Ізяславського району, строком на 20 років.

На виконання вказаних договорів суборенди між сторонами підписано акти приймання - передачі земельних ділянок та акти визначення меж земельних ділянок в натурі (на місцевості).

Право оренди та суборенди вказаних земельних ділянок зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, що підтверджується інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта ОСОБА_1 від 06.04.2020 р. № 206196612.

Відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань фермерське господарство "Соняшник Плюс" (код 40110519) зареєстровано 09.11.2015 р. Засновником та керівником юридичної особи є ОСОБА_1 .

Згідно листа Ізяславського управління Головного управління ДПС у Хмельницькій області від 13.05.2020 р. повідомлено, що протягом 2015 - 2020 років до податкових інспекцій Ізяславського управління Прокопчуком В.О. та ФГ "Соняшник плюс" жодна податкова звітність не подавалася.

Відповідно до листа Головного управління Держпродспоживслужби в Хмельницькій області повідомлено, що згідно уніфікованої автоматизованої електронно - облікової системи в ГУ Держпродспоживслужби упродовж 2012 - 2019 років за ОСОБА_1 та упродовж 2015-2019 рр. за ФГ "Новий соняшник" тракторів та сільськогосподарської техніки зареєстровано не було.

07.04.2020 р. заступник прокурора Хмельницької області звернувся до Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області із листом, у відповідності до якого просив надати документи, пов`язані із передачею ОСОБА_1 спірних земельних ділянок та повідомити чи погоджувалось управлінням Держгеокадастру укладення ОСОБА_1 та ПрАТ "Зернопродукт МХП" договорів суборенди вказаних земельних ділянок.

На вказаний лист Головне управління Держгеокадастру надало запитувані документи та повідомило, що згода на передачу земельних ділянок в суборенду не надавалась (лист від 15.04.2020 р. №10-22-0.6-2136/2-20).

Не погоджуючись з вище зазначеним, прокурор звернувся до Господарського суду Хмельницької області з позовом про визнання недійсними спірних наказів та оспорюваних договорів оренди та суборенди землі. Обґрунтовуючи позовні вимоги, прокурор зазначає, що спірні земельні ділянки були передані в оренду з порушенням статей 1, 7, 8 Закону України "Про фермерське господарство", формальний підхід до вирішення заяв, прийняття рішення про надання ОСОБА_1 дозволу на розробку проектів землеустрою щодо відведення та про передачу в оренду земельних ділянок згідно оспорюваних наказів створили передумови для невиправданого, штучного використання процедури створення фермерського господарства як спрощеного, пільгового порядку одержання в користування земель державної власності поза передбаченою законом обов`язковою процедурою - без проведення земельних торгів.

Рішенням Господарського суду Хмельницької області від 21.09.2020 р. у справі №924/605/20 в задоволенні позову відмовлено.

Постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 22.04.2021 р. апеляційну скаргу Першого заступника керівника Хмельницької обласної прокуратури на рішення Господарського суду Хмельницької області від 21.09.2020 р. у справі № 924/605/20 - задоволено. Рішення Господарського суду Хмельницької області від 21.09.2020 р. у справі №924/605/20 - скасовано. Прийняти нове рішення, яким позов задоволено.

Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 29.06.2021 р. касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства "ЗЕРНОПРОДУКТ МХП" задоволено. Постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 22.04.2021 у справі №924/605/20 скасовано, а справу передано на новий розгляд до Північно-західного апеляційного господарського суду.

Направляючи справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції Верховний Суд зазначив, що під час вирішення питання щодо дотримання строків звернення до суду за захистом порушених прав у наведеному випадку апеляційному господарському суду належало достеменно встановити коли прокурор дізнався чи міг дізнатися про порушення права держави на спірні земельні ділянки, чого проте судом зроблено не було, тобто всупереч вимогам частини 1 статті 261 Цивільного кодексу України суд належним чином не з`ясував, з якого моменту у прокурора виникло право на звернення до суду з позовом в інтересах держави, натомість визначення початкового моменту перебігу позовної давності має важливе значення, оскільки від цього залежить і правильність обчислення позовної давності, і захист порушеного права. Обмежившись виключно посиланням на те, що в наведеному випадку має місце порушення права держави на земельну ділянку через незаконне розпорядження земельними ділянками та незаконну передачу їх в оренду, а тому єдиний можливий спосіб захисту інтересів держави є поновлення пропущеного строку на звернення до суду (що, до речі, не заперечувалося прокурором), суд апеляційної інстанції не досліджував і не встановлював обставин щодо поважності причин пропуску прокурором такого строку та не надав належної оцінки наведеним у позові прокурором обставинам щодо пропуску позовної давності та наданим ним доказам на їх підтвердження, тоді як згідно з положеннями законодавства позивач вправі отримати судовий захист у разі визнання судом поважними причин пропуску позовної давності.

4.Правові норми, застосовані апеляційним судом до спірних правовідносин.

За правилом статті 124 ЗК України передача в оренду земельних ділянок державної або комунальної власності здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу, чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки. Передача в оренду земельних ділянок державної або комунальної власності здійснюється за результатами проведення земельних торгів.

Частинами другою та третьою статті 134 ЗК України визначені випадки, коли земельні торги не проводяться, а передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється в порядку, встановленому статтею 123 цього Кодексу. Зокрема, земельні торги не проводяться при передачі громадянам земельних ділянок для ведення фермерського господарства.

Відповідно до частини другої статті 123 ЗК України особа, зацікавлена в одержанні у користування земельної ділянки із земель державної або комунальної власності за проектом землеустрою щодо її відведення, звертається з клопотанням про надання дозволу на його розробку до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, в якому зазначаються орієнтовний розмір земельної ділянки та її цільове призначення. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування та розмір земельної ділянки, письмова згода землекористувача, засвідчена нотаріально (у разі вилучення земельної ділянки). Органам, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у користування відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Частиною третьою статті 123 ЗК України передбачено, що відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування в межах їх повноважень у місячний строк розглядає клопотання і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування земельної ділянки вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, а також генеральних планів населених пунктів, іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування території населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Отже, стаття 123 ЗК України врегульовує загальний порядок надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування в тих випадках, коли згідно із законом земельні торги не проводяться; визначає вимоги до змісту клопотання про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки; забороняє компетентним органам вимагати інших, крім установлених цією статтею, матеріалів і документів; установлює загальні підстави для відмови в наданні такого дозволу.

Разом з тим відносини, пов`язані зі створенням, діяльністю та припиненням діяльності фермерських господарств, регулюються, крім ЗК України, Законом України "Про фермерське господарство" та іншими нормативно-правовими актами України. У таких правовідносинах Закон України "Про фермерське господарство" є спеціальним нормативно-правовим актом, а ЗК України - загальним.

Відповідно до частин першої та другої статті 1 Закону України "Про фермерське господарство" фермерське господарство є формою підприємницької діяльності громадян зі створенням юридичної особи, які виявили бажання виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, займатися її переробкою та реалізацією з метою отримання прибутку на земельних ділянках, наданих їм для ведення фермерського господарства, відповідно до закону. Фермерське господарство може бути створене одним громадянином України або кількома громадянами України, які є родичами або членами сім`ї, відповідно до закону.

Можливість реалізації громадянином права на створення фермерського господарства безпосередньо пов`язана з наданням (передачею) йому земельних ділянок для ведення фермерського господарства, що є обов`язковою умовою для державної реєстрації фермерського господарства (стаття 8 Закону).

Згідно з абзацом 1 частини першої статті 7 цього Закону (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) для отримання (придбання) у власність або в оренду земельної ділянки державної власності з метою ведення фермерського господарства громадяни звертаються до відповідної районної державної адміністрації. Для отримання у власність або в оренду земельної ділянки із земель комунальної власності з метою ведення фермерського господарства громадяни звертаються до місцевої ради.

У заяві зазначаються: бажаний розмір і місце розташування ділянки, кількість членів фермерського господарства та наявність у них права на безоплатне одержання земельних ділянок у власність, обґрунтування розмірів земельної ділянки з урахуванням перспектив діяльності фермерського господарства. До заяви додаються документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (абзац 2 частини першої статті 7 Закону).

Частинами другою та четвертою статті 7 цього Закону передбачено, що заяву громадянина про надання земельної ділянки у власність або в оренду районна або міська державні адміністрації або орган місцевого самоврядування розглядають у місячний строк і в разі її задоволення дають згоду на підготовку землевпорядною організацією проекту відведення земельної ділянки. Проект відведення земельної ділянки погоджується та затверджується відповідно до закону. У разі відмови органів державної влади та органів місцевого самоврядування у наданні земельної ділянки для ведення фермерського господарства питання вирішується судом.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України).

Відповідно до статті 13 Закону України "Про оренду землі" договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Укладення договору оренди земельної ділянки із земель державної або комунальної власності здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування - орендодавця, прийнятого у порядку, передбаченому Земельним кодексом України, або за результатами аукціону (частина 2 статті 16 вищевказаного Закону).

За приписами статті 774 Цивільного кодексу України, передання наймачем (орендарем) речі у користування іншій особі (піднайм) можливе лише за згодою наймодавця (орендодавця), якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 759 Цивільного кодексу України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Відповідно до частини 1 статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Загальні підстави недійсності правочину встановлені статтею 215 ЦК України. Так, згідно з частиною 1 статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1-3, 5, 6 статті 203 цього Кодексу.

Частиною 3 статті 215 ЦК України встановлено, що якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

5. Правова позиція апеляційного суду стосовно обставин справи і доводів апеляційної скарги.

Надаючи в процесі апеляційного перегляду оцінку наявності підстав для представництва інтересів держави прокурором, апеляційний суд враховує, що згідно частин 3, 4, 5 статті 53 ГПК України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою. Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача.

Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті, крім випадку, визначеного абзацом четвертим цієї частини (частина 3 статті 23 Закону України "Про прокуратуру").

Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу (абзаци 1-3 частини 4 статті 23 цього ж Закону).

Якщо підставою для представництва інтересів держави прокурор зазначив відсутність органу, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах, то суд повинен перевірити вказані доводи прокурора незалежно від того, чи надав прокурор докази вчинення ним дій, спрямованих на встановлення відповідного органу (аналогічна позиція викладена в постановах Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2019 у справі № 587/430/16-ц та від 15.01.2020 у справі №698/119/18). Тобто, суд самостійно перевіряє, чи справді відсутній орган, що мав би для захисту інтересів держави звернутися до суду з таким позовом як заявив прокурор. Процедура, передбачена абзацами 3, 4 частини 4 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" застосовується тільки до встановлення наявності підстав для представництва інтересів держави в суді у випадку, якщо захист законних інтересів держави не здійснює або неналежним чином здійснює суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження з такого захисту. Іншими словами, прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це відповідного суб`єкта лише тоді, коли той має повноваження здійснювати захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах, але не здійснює чи неналежно їх здійснює.

У даній справі прокурор при зверненні з позовом до суду вказав, що є позивачем, оскільки Головне управління Держгеокадастру у Хмельницькій області є одним із співвідповідачів, накази якого оскаржуються через недотримання вимог законодавства стосовно передання земельної ділянки в користування для ведення фермерського господарства та яке є стороною у оспорюваних договорах оренди землі.

Також прокурор зазначив про відсутність у вказаного управління повноважень щодо звернення до суду у спірних правовідносинах. Цим прокурор обґрунтовував відсутність органу, уповноваженого державою здійснювати функції захисту її інтересів саме у спірних правовідносинах, тобто навів підставу для представництва інтересів держави.

З огляду на те, що прокурор у позовній заяві навів підставу для представництва інтересів держави, обґрунтував, у чому полягає порушення цих інтересів, визначив Головне управління Держгеокадастру у Хмельницькій області одним зі співвідповідачів у справі та заявив вимогу про визнання недійсними його наказів та договорів оренди землі, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що прокурор підтвердив підстави для представництва інтересів держави у цій справі та обґрунтовано звернувся до суду як самостійний позивач (аналогічна позиція викладена в постанові Верховного Суду від 26.08.2020 у справі №908/684/19).

Як вбачається з матеріалів справи, 13.09.2013 р. гр. ОСОБА_1 звернувся до Головного управління Держземагества у Хмельницькій області із заявами, у відповідності до яких з метою ведення фермерського господарства, керуючись ст. 6 Закону України "Про фермерське господарство" просив надати дозвіл на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності орієнтовною площею: 13,5 га, 18,5 га, 13 га, 50 га, 90 га та 20,0 га з метою подальшої передачі в оренду для ведення фермерського господарства. У заявах вказано, що клопотання про виділення земельних ділянок у вказаній кількості та розмірах зумовлене необхідністю забезпечення в перспективі діяльності господарства ротацію сільськогосподарських культур. Зазначено, що фермерським господарством заявник бажає займатись одноосібно. До заяв додано графічний матеріал бажаного місця розташування земельних ділянок, завірену копію трудової книжки та копію диплома спеціаліста на підтвердження досвіду роботи ОСОБА_1 у сільському господарстві.

На підставі вказаних заяв оспорюваними наказами Головного управління Держземагенства у Хмельницькій області було надано дозвіл ОСОБА_1 на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок в оренду, затверджено проект землеустрою та передано спірні земельні ділянки в оренду для ведення фермерського господарства.

Матеріалами справи підтверджується, що ФГ "Соняшник Плюс" зареєстровано 09.11.2015 р., а засновником та керівником господарства є ОСОБА_1 , що стверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Колегія суддів встановила, що на підставі оспорюваних наказів Головне управління Держземагенства у Хмельницькій області надало в оренду гр. ОСОБА_1 шість земельних ділянок та уклало з останнім договори оренди вказаних ділянок з метою ведення фермерського господарства. В подальшому гр. ОСОБА_1 передав земельні ділянки в суборенду ПрАТ "Зернопродукт МХП" на підставі оспорюваних договорів суборенди землі.

Також судом апеляційної інстанції встановлено, що ГУ Держземагентства у Хмельницькій області не надало оцінки обґрунтуванням та умовам, зазначеним у заявах гр. ОСОБА_1 про надання дозволу на розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок в оренду за рахунок земель сільськогосподарського призначення площею 200 га. Не перевірило, як заявник обґрунтовував розмір земельних ділянок, про які просив у заявах, не з`ясував перспективи розвитку фермерського господарства, які він наводив при цьому та які з них були враховані під час прийняття рішення ГУ Держземагенства у Хмельницькій області про надання йому в оренду земельних ділянок значної площі.

Крім того, в обґрунтуванні розмірів земельних ділянок площею 200 га, з урахуванням перспектив діяльності ФГ, заявник лише зазначив, що має досвід ведення сільського господарства, відповідну освіту.

В обґрунтовуванні ОСОБА_1 не зазначено конкретно, як планується використання такої площі земельних ділянок, кількість наявної техніки, працівників та інше, з чого б безпосередньо вбачалося необхідність надання ФГ земельних ділянок у розмірі 200 га.

Апеляційний суд також враховує, що договори оренди землі між Головним управлінням Держземагенства у Хмельницькій області та ОСОБА_1 були укладені ще 10.02.2014 р., 04.03.2014 та 12.06.2014, а ФГ "Соняшник Плюс" створено та зареєстровано ОСОБА_1 лише 09.11.2015 р., тобто орієнтовно через півтора року після одержання в оренду земельних ділянок для ведення фермерського господарства, що свідчить про відсутність можливості для їх використання за призначенням.

В матеріалах справи відсутні докази на підтвердження ведення ОСОБА_1 та (або) членами його сім`ї господарської діяльності на орендованих земельних ділянках. Більш того, згідно листа Ізяславського управління Головного управління ДПС у Хмельницькій області від 13.05.2020 ОСОБА_1 та ФГ "Соняшник плюс" протягом 2015 - 2020 років не подавали до податкових інспекцій Ізяславського управління жодної податкової звітності. У відповідності до листа Головного управління Держпродспоживслужби в Хмельницькій області упродовж 2012 - 2019 років за ОСОБА_1 та упродовж 2015-2019 за ФГ "Новий соняшник" тракторів та сільськогосподарської техніки зареєстровано не було. Крім того, спірні земельні ділянки одразу після їх отримання в оренду були передані ОСОБА_1 в суборенду ПрАТ "Зернопродукт МХП" на весь строк оренди.

Вказані вище обставини в сукупності підтверджують відсутність у ОСОБА_1 волевиявлення на створення фермерського господарства та раціональне використання земельних ділянок, наданих йому в оренду, та свідчать про отримання земельних ділянок виключно з метою використання їх іншою особою - ПрАТ "Зернопродукт МХП" на підставі договорів суборенди землі.

Виходячи з встановлених обставин, апеляційний суд надає ним правову оцінку, використовуючи правову позицію Великої палати Верховного суду, викладену у постанові від 16.10.2019 року у справі №365/65/16-ц, згідно з якою суду слід враховувати, що за змістом статей 1, 7, 8 Закону № 973-IV заява громадянина про надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства повинна містити комплекс передбачених частиною першою статті 7 цього Закону умов і обставин. У свою чергу, розглядаючи заяву громадянина по суті, орган виконавчої влади чи місцевого самоврядування (а в разі переданого на розгляд суду спору - суд) повинен дати оцінку обставинам і умовам, зазначеним у заяві, перевірити доводи заявника, наведені на обґрунтування розміру земельної ділянки з урахуванням перспектив діяльності фермерського господарства, в тому числі щодо наявності трудових і матеріальних ресурсів.

За наслідками зазначеної перевірки орган державної виконавчої влади чи орган місцевого самоврядування повинен пересвідчитися в дійсності волевиявлення заявника, наявності в нього бажання створити фермерське господарство та спроможності вести господарство такого виду - виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, займатися її переробкою та реалізацією з метою отримання прибутку на земельних ділянках, наданих для ведення фермерського господарства. У протилежному випадку відсутність належної перевірки, формальний підхід до вирішення заяви громадянина створює передумови для невиправданого, штучного використання процедури створення фермерського господарства як спрощеного, пільгового порядку одержання іншими приватними суб`єктами в користування земель державної чи комунальної власності поза передбаченою законом обов`язковою процедурою - без проведення земельних торгів.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку про обґрунтованість позовних вимог в частині визнання недійсними спірних наказів ГУ Держземагентства у Хмельницькій області "Про затвердження документації із землеустрою та передачі в оренду земельних ділянок", з огляду на їх невідповідність вимогам чинного законодавства.

Щодо вимоги прокурора про визнання недійсними спірних договорів оренди та суборенди земельних ділянок, колегія суддів зазначає наступне.

Враховуючи те, що оспорюванні договори оренди земельних ділянок, були укладені на підставі наказів ГУ Держземагентства у Хмельницькій області, які прийнятті з порушенням положень законодавства, суд апеляційної інстанції вважає, що наявні підстави для визнання їх недійсними у відповідності із статтями 203, 215 ЦК України.

За таких обставин, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог в частині визнання недійсними договорів оренди земельних ділянок, укладених між ГУ Держземагентства у Хмельницькій області та ОСОБА_1 .

Окрім того, оскільки договори оренди земельних ділянок, укладені між ГУ Держземагентства у Хмельницькій області та ОСОБА_1 визнанні судом недійсним, відтак підлягають визнанню недійсними договори суборенди, укладені між ОСОБА_1 та ПрАТ "Зернопродукт МХП".

Також, з матеріалів справи вбачається, що прокурор в позовній заяві просив суд визнати причини пропуску строку звернення до суду поважними та необхідність захисту порушеного права держави щодо спірних земельних ділянок.

Суд першої інстанції в рішенні суду зазначив, що прокурор не довів, а суд не встановив обставин, що вказували б на поважність причин пропущення позовної давності, тому дійшов висновку відмовити в задоволенні даного позову з підстав спливу позовної давності.

Суд апеляційної інстанції в постанові від 22.04.2021 р. у даній справі дійшов висновку, що в даному випадку має місце порушене право держави щодо незаконного розпорядження земельними ділянками та незаконна передача їх в оренду, а відтак єдиний можливий спосіб захисту інтересів держави є поновлення пропущеного строку на звернення до суду.

Однак, підчас перегляду справи в суді касаційної інстанції Верховний Суд у постанові від 29.06.2021 р. у справі №924/605/20 вказав на те, що суд апеляційної інстанції не дослідив і не встановив обставин щодо поважності причин пропуску прокурором строку позовної давності та не надав належної оцінки наведеним у позові прокурором обставинам щодо пропуску позовної давності та наданим ним доказам на їх підтвердження.

Відтак, під час нового розгляду справи в суді апеляційної інстанції колегія суддів, керуючись положеннями частини 1 статті 316 ГПК України, приймає до уваги вказівки Верховного Суду та зазначає наступне.

Строк, у межах якого пред`являється позов як безпосередньо особою, право якої порушене, так і тими суб`єктами, які уповноважені законом звертатися до суду з позовом в інтересах іншої особи - носія порушеного права (інтересу) Цивільним кодексом України визначено як позовну давність (стаття 256 Цивільного кодексу України).

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 Цивільного кодексу України).

Відповідно до частин 3, 4 статті 267 Цивільного кодексу України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Якщо позовні вимоги господарським судом визнано обґрунтованими, а стороною у справі заявлено про сплив позовної давності, суд зобов`язаний застосувати до спірних правовідносин положення статті 267 Цивільного кодексу України і вирішити питання про наслідки такого спливу (тобто або відмовити в позові у зв`язку зі спливом позовної давності, або за наявності поважних причин її пропущення - захистити порушене право, але в будь-якому разі вирішити спір з посиланням на зазначену норму).

Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (частина 1 статті 261 Цивільного кодексу України).

Для визначення моменту виникнення права на позов важливими є як об`єктивні (сам факт порушення права), так і суб`єктивні (особа довідалася або повинна була довідатись про це порушення) чинники.

Позивач повинен також довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого цивільного права, що також випливає із загального правила, встановленого статтею 74 Господарського процесуального кодексу України, про обов`язковість доведення стороною справи тих обставин, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Відповідач, навпаки, мусить довести, що інформацію про порушення можна було отримати раніше.

Аналіз стану поінформованості особи, вираженого дієсловами "довідалася" та "могла довідатися" у статті 261 Цивільного кодексу України, дає підстави для висновку про презумпцію можливості та обов`язку особи знати про стан своїх майнових прав, а тому доведення факту, через який позивач не знав про порушення свого цивільного права, і саме з цієї причини не звернувся за його захистом до суду, недостатньо.

Отже, як у випадку пред`явлення позову самою особою, право якої порушено, так і в разі пред`явлення позову в інтересах зазначеної особи іншою уповноваженою на це особою відлік позовної давності обчислюється однаково, а саме з моменту, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. Положення закону про початок перебігу позовної давності поширюється і на звернення прокурора до суду із заявою про захист державних інтересів або інтересів територіальної громади (подібні висновки викладені, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 30.05.2018 у справі № 359/2012/15-ц, від 07.11.2018 у справі № 372/1036/15-ц).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 20.06.2018 у справі №697/2751/14-ц міститься висновок про те, що для вирішення питання про дотримання строку звернення до суду за захистом прав, суду слід встановити, коли прокурор дізнався чи міг дізнатися про порушення інтересів держави. Цей висновок Велика Палата Верховного Суду конкретизувала у постанові від 17.10.2018 у справі №362/44/17 (провадження №14-183цс18). Зокрема, як наголошено у зазначеній постанові Великої Палати Верховного Суду, позовна давність починає обчислюватися з дня, коли про порушення права або про особу, яка його порушила, довідався або міг довідатися прокурор, у таких випадках: 1) прокурор, який звертається до суду у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, довідався чи мав об`єктивну можливість довідатися (під час кримінального провадження, прокурорської перевірки тощо) про порушення або загрозу порушення таких інтересів чи про особу, яка їх порушила або може порушити, раніше, ніж орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах; 2) прокурор звертається до суду у разі порушення або загрози порушення інтересів держави за відсутності відповідного органу державної влади, органу місцевого самоврядування чи іншого суб`єкта владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження щодо захисту таких інтересів.

Також апеляційний суд виходить з того, що закон не наводить переліку причин, які можуть бути визнані поважними для захисту порушеного права у випадку подання позову з пропуском позовної давності, тому таке питання віднесено до компетенції суду, який розглядає судову справу по суті заявлених вимог. Питання щодо поважності цих причин, тобто наявності обставин, які з об`єктивних, незалежних від позивача підстав унеможливлювали або істотно утруднювали своєчасне подання позову вирішується господарським судом у кожному конкретному випадку з урахуванням наявних фактичних даних про такі обставини.

Водночас до висновку про поважність причин пропуску позовної давності можна дійти лише після дослідження усіх фактичних обставин та оцінки доказів у кожній конкретній справі. При цьому поважними причинами при пропущенні позовної давності є такі обставини, які роблять своєчасне пред`явлення позову неможливим або утрудненим. Встановлення обставин, які свідчать про поважність причин пропуску позовної давності, здійснюється судом за загальними правилами доказування, визначеними процесуальним законом. Якщо суд дійде висновку про те, що позовна давність пропущена з поважної причини, то у своєму рішенні наводить відповідні мотиви з посиланням на докази на підтвердження цих висновків.

Наведене узгоджується з правовими висновками, викладеними, зокрема, у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 15.05.2020 у справі № 922/1467/19.

Таким чином, під час вирішення питання щодо дотримання строків звернення до суду за захистом порушених прав у наведеному випадку апеляційним господарським судом під час нового розгляду справи у відповідності до частини 1 статті 261 Цивільного кодексу України з`ясовано думку прокурора стосовно початку перебігу позовної давності та поважності причини пропуску позовної давності.

У судовому засіданні апеляційної інстанції прокурор надав пояснення щодо позиції з питання позовної давності у цій справі, зазначив, що у вказаному спорі держава в особі органу прокуратури, з огляду на законодавчо встановлену статтею 261 ЦК України презумпцію можливості та обов`язку особи знати про стан своїх майнових прав, мала ймовірну можливість дізнатися про порушення законодавства, що є підставами позову, опрацювавши після 11.09.2014 (дата реєстрації спірних договорів суборенди у Державному реєстрі прав) відомості Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Публічної кадастрової карти та витребувавши відповідні документи у Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області.

Таким чином, датою початку перебігу позовної давності є 11.09.2014.

Про прийняті спірні накази про передачу земельних ділянок в оренду та укладення договорів оренди та суборенди прокуратура Хмельницької області дізналась за результатами опрацювання інформації Публічної кадастрової карти, Державного реєстру прав, Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Так, 06.04.2020 прокурором опрацьовано дані Державного реєстру прав, за результатами чого сформовано інформаційні довідки № 206196612 та № 206197086, що долучені до матеріалів позовної заяви.

Співставленням інформації, зазначеної у вказаних вище інформаційних довідках з`ясовано, що за ФГ Соняшник плюс у ДРП не зареєстровано право оренди земельних ділянок загальною площею 203,6613 га з цільовим призначенням для ведення фермерського господарства, що розташовані на території Білогірського та Ізяславського районів (земельні ділянки з кадастровими номерами: 6822180700:03:006:1098, 6822180700:03:006:0900, 6822180700:03:006:1097, 6822180700:04:009:1000, 6822180700:03:006:1099, 6820386200:02:007:0029.

Опрацюванням даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (https://usr.minjust.gov.ua/content/free-search) з`ясовано, що ФГ Соняшник плюс , засновником якого є Прокопчук В.О., зареєстровано 09.11.2015 (після спливу понад півтора року після одержання земельних ділянок в оренду).

Згідно із інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 06.04.2020 № 206196612 одразу ж після укладення договорів оренди (упродовж 2-3 днів) ще до створення фермерського господарства Прокопчук В.О. уклав 6 договорів суборенди цих земельних ділянок із ПрАТ Зернопродукт МХП .

Ураховуючи вказані обставини у прокурора виникли об`єктивні припущення, що Прокопчук В.О. міг отримати спірні земельні ділянки без мети створення та ведення фермерського господарства.

У зв`язку з чим, прокуратурою області 07.04.2020 направлено до Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області запит №05/1-384вих-20 щодо надання копій спірних наказів, договорів оренди та суборенди земельних ділянок та документів, на підставі яких їх видано (укладено).

При цьому, про фактичні та юридичні підстави прийняття спірних наказів та укладення договорів прокурор міг дізнатись лише за результатами витребування та вивчення документів, що слугували підставами для прийняття таких наказів, а після чого встановити наявність підстав для звернення до суду із вказаним позовом з метою захисту інтересів держави. Можливість звернення до суду у прокурора виникла після отримання усіх документів, що надійшли від Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області (21.04.2020) на запит прокуратури Хмельницької області від 07.04.2020 № 05/1-384вих-20 та надання їм правової оцінки. Разом із тим, прокурор не звернувся до суду із позовом в інтересах держави після 11.09.2014 у зв`язку із наявністю об`єктивних, поважних причин.

Копії спірних наказів, договорів оренди та суборенди земельних ділянок, документів, що слугували підставою для прийняття таких наказів, отримані прокуратурою Хмельницької області 21.04.2020, про що свідчить наявний в матеріалах справи лист Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області № 10-22-0.6-2136/2-20 від 15.04.2020.

Законом України Про прокуратуру (абз.5 ч.4 ст.23 Закону), жодним іншим нормативно-правовим правовим актом не передбачено повноваження та не визначено, у тому числі темпорально, обов`язку прокурора щодо здійснення моніторингу та вивчення даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Публічної кадастрової карти, обов`язку та періодичності витребування інформації у органів державної влади чи місцевого самоврядування із конкретних питань.

Таким чином, обставини відсутності вказаних вище повноважень та обов`язків у прокурора щодо вивчення та витребування інформації, необізнаності прокурора із конкретними порушеннями законодавства під час прийняття спірних наказів та укладення договорів оренди та суборенди земельних ділянок до моменту ознайомлення 21.04.2020 із спірними наказами, документами, які слугували підставами для їх прийняття, договорами оренди та суборенди земельних ділянок, що стали підставою для звернення до суду із даним позовом, є поважними причинами пропуску позовної давності, а тому порушені права держави підлягають захисту.

Щодо застосування позовної давності у цій справі апеляційний суд зазначає наступне.

Початок перебігу строків позовної давності відповідно до частини 1 ст.261 ЦК України закон визначає як момент, з якого особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Прокурор як учасник судового спору визначає початок перебігу строків позовної давності за тими ж правилами, за якими його визначають інші учасники справи.

Верховним Судом з цього приводу зазначено, що позовна давність починає обчислюватися з дня, коли про порушення права або про особу, яка його порушила, довідався або міг довідатися прокурор, у таких випадках: 1) прокурор, який звертається до суду у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, довідався чи мав об`єктивну можливість довідатися (під час кримінального провадження, прокурорської перевірки тощо) про порушення або загрозу порушення таких інтересів чи про особу, яка їх порушила або може порушити, раніше, ніж орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах; 2) прокурор звертається до суду у разі порушення або загрози порушення інтересів держави за відсутності відповідного органу державної влади, органу місцевого самоврядування чи іншого суб`єкта владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження щодо захисту таких інтересів (відповідний висновок викладений у пункті 66 постанови Великої Палати Верховного Суду від 17.10.2018 у справі №362/44/17).

Прокурор пояснив апеляційному суду, що на його думку строк позовної давності для позовних вимог у цій справі починається з 11.09.2014 і є пропущеним з огляду на правила статей 257, 261 ЦК України. Разом з тим прокурор вважає наявними обставини, які суд має визнати поважними причинами пропуску позовної давності і застосувати частину 5 ст.267 ЦК України, яка встановлює, що у разі якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.

Прокурор стверджує, що 21.04.2020 року після надходження інформації Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області від 15.04.2020 р. №10-22-0.6-2136/2-20 та опрацювання інформації Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, йому стало відомо про порушення законодавства, що є підставою для поновлення трирічного строку для звернення до суду, який пропущений з поважних причин.

Відомо, що за правилами абзацу першого частини 3 статті 23 Закону Про прокуратуру прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Частина 3 статті 53 ГПК України установлює, що у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.

Досліджуючи обґрунтування прокурора щодо наявності поважних причин, які спричинили пропуск строків позовної давності і які мають бути ураховані судом, апеляційний суд виходить з того, що у разі пред`явлення позову особою, право якої порушене, і в разі пред`явлення позову в інтересах цієї особи іншою уповноваженою на це особою позовна давність починає обчислюватися з одного й того самого моменту: коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. Положення закону про початок перебігу позовної давності поширюється й на звернення прокурора до суду із заявою про захист державних інтересів або інтересів територіальної громади.

У застосуванні зазначених положень слід враховувати правову позицію, викладену у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20.11.2018 у справі №907/50/16, в якій зазначено, що це правило пов`язане не тільки з часом безпосередньої обізнаності особи про певні обставини (факти порушення її прав), а й з об`єктивною можливістю цієї особи знати про такі обставини.

Прокурор зазначає, що про обставини, які свідчать про порушення інтересів держави, йому стало відомо після отримання інформації від Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області від 15.04.2020 р. №10-22-0.6-2136/2-20 та опрацювання інформації Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Ці обставини не можна вважати об`єктивно існуючими перешкодами, які унеможливлювали своєчасне звернення з позовом у цій справі. Запитування і отримування необхідної інформації від органів державної влади, місцевого самоврядування, установ і організацій, дослідження загальновідомої інформації з відкритих джерел, зокрема Реєстрів, адміністрування яких здійснюється державними органами, є діями прокурора, спрямованими на виконання посадових обов`язків, що випливають з компетенції прокуратури при здійснені захисту інтересів держави, і не можуть бути віднесені до поважних причин пропуску строків позовної давності.

Можливість знати про порушення своїх прав випливає із загальних засад захисту цивільних прав та інтересів (статті 15, 16, 20 Цивільного кодексу України), за якими особа, маючи право на захист, здійснює його на власний розсуд у передбачений законом спосіб, що створює в неї цю можливість знати про посягання на права (пункти 47, 48 постанови Великої Палати Верховного Суду від 20.11.2018 у справі №907/50/16).

Так прокурор, приймаючи на себе компетенцію представляти інтереси держави у спірних правовідносинах, автоматично приймає на себе обов`язок бути компетентним (обізнаним) в усіх юридично значущих обставинах цих відносин.

Аналогічний висновок викладений у постанові Верховного Суду у справі №924/430/19 від 06.07.2021 р.

Доводи прокурора, які стосуються внесення змін до Закону України Про прокуратуру законом від 14.10.2014 №1697, яким виключено із закону положення щодо здійснення прокурорами загального нагляду за додержанням законодавства, та помилкового на думку апелянта застосування судом першої інстанції наказу Генерального прокурора України від 07.11.2012 Про організацію прокурорського нагляду за додержанням і застосуванням законів , апеляційний суд оцінює критично, оскільки ці доводи не можуть вплинути на висновок про відсутність об`єктивно існуючих обставин, які б , незалежно від волі прокурора, позбавляли би його можливості пред`явити позов у межах строків позовної давності.

Відтак, дослідивши причини пропуску строку позовної давності, колегія суддів приходить до висновку, що прокурором не наведено достатніх аргументів на підтвердження поважності причин пропуску вказаного строку. За таких обставин колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про наявність підстав для відмови у задоволенні позову з підстав, встановлених частиною 4 статті 267 ЦК України.

З огляду на наведене колегія суддів приходить до висновку, що доводи скаржника, викладені у апеляційній скарзі, не спростовують висновків суду першої інстанції і не дають підстав для скасування рішення суду.

6.Висновки за результатами апеляційного розгляду.

У апеляційній скарзі не наведено достатніх та переконливих доводів, на підставі яких колегія суддів могла б прийти до висновку про помилковість рішення суду першої інстанції.

Виходячи з положень статті 11 ГПК України, апеляційний суд виходить з того, що як зазначено у рішенні Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід сторін.

Відтак, застосовуючи наведену практику європейського суду, апеляційний суд вважає що, враховуючи зміст статті 269 ГПК України, надавши оцінку основним доводам апеляційної скарги, а також не встановивши у рішенні суду першої інстанції неправильного застосування норм матеріального права в сукупності з відсутніми порушеннями норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, прийшла до висновку про відсутність таких доводів, які б були оцінені як переконливі і достатні для скасування рішення суду.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів за наслідком апеляційного перегляду приходить до висновку, що доводами апеляційної скарги висновків господарського суду не спростовано, підстав скасування чи зміни рішення, передбачених ст.277-279 Господарського процесуального кодексу України не встановлено, а відтак апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, рішення господарського суду - без змін.

Судові витрати зі сплати судового збору за розгляд апеляційної скарги покладаються на апелянта згідно ст.129 ГПК.

Керуючись ст.ст.269, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Першого заступника керівника Хмельницької обласної прокуратури на рішення Господарського суду Хмельницької області від 21.09.2020 р. у справі №924/605/20 - залишити без задоволення, рішення Господарського суду Хмельницької області - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції в порядку ст.284 Господарського процесуального кодексу України набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у строк та в порядку встановленому статтями 287-289 ГПК України.

Справу №924/605/20 повернути Господарському суду Хмельницької області.

Повний текст постанови складений "13" жовтня 2021 р.

Головуючий суддя Філіпова Т.Л.

Суддя Василишин А.Р.

Суддя Бучинська Г.Б.