Рішення

від 08.10.2021 по справі 354/719/17

ЯРЕМЧАНСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ 

Справа № 354/719/17

Провадження по справі № 2-а/354/2/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 жовтня 2021 року м. Яремче

Яремчанський міський суд Івано-Франківської області в складі:

головуючої судді Ваврійчук Т.Л.,

за участі секретаря судового засідання Кулик В.Р.

третьої особи ОСОБА_1

представника третьої особи адвоката Стецюк С.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Яремче справу за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Яремчанської міської ради Івано-Франківської області за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача- ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на стороні відповідача- ОСОБА_1 про визнання незаконним та скасування рішення,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_2 05 грудня 2017 року звернувся до суду із адміністративним позовом до відповідача Яремчанської міської ради Івано-Франківської області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача- ОСОБА_1 про визнання незаконним та скасування п.1.6 рішення Яремчанської міської ради Івано-Франківської області №157-9/2016 від 08 листопада 2016 року про надання дозволу ОСОБА_1 жительці АДРЕСА_1 на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,0792 га для ведення селянського господарства по АДРЕСА_2 .

В обгрунтування заявлених позовних вимого зазначив, що вказане рішення прийняте з порушенням вимог чинного законодавства та порушує його законний інтерес. Позивач, як житель м. Яремче, а також ще біля ста житлових будинків починаючи з 1969 року забезпечують власні оселі водопостачанням із поверхневих джерел, які розташовані на земельній ділянці територіальної громади міста. За цей час жодних конфліктів з іншими мешканцями міста не виникало. Проте у 2015 році житель міста ОСОБА_5 приватизував земельну ділянку по АДРЕСА_2 і забажав змінити її конфігурацію, та здійснити державну реєстрацію цієї ділянки з приводу чого звернувся до Яремчанської міської ради. Міська рада відкладала розгляд технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки, оскільки позивач та інші споживачі питної води звернулись із листом до міського голови про неможливість зміни конфігурації в такому вигляді як забажав ОСОБА_5 . Проте, в подальшому без згоди органу місцевого самоврядування ОСОБА_5 було проведено державну реєстрацію земельної ділянки, присвоєно їй кадастровий номер при цьому конфігурація ділянки була змінена таким чином, щоб у подальшому позивач та громада не мали змоги під`їзду для користування водопроводом. Під час виїзного засідання земельної комісії було встановлено, що сусідня земельна ділянка орієнтовною площею 0,0792 га належить територіальній громаді міста та придатна для використання як землі загального користування і належить до земель комунальної власності. Будучи присутньою на комісії ОСОБА_1 прийняла рішення звернутись із заявою до органу місцевого самоврядування для отримання даної земельної ділянки у власність. Проте, на засіданні комісії не було залучено до участі у роботі позивача, чи будь-кого із громади міста, як споживачів води, а тому висновки комісії є упередженими та носять однобічний характер. Як позивач, так і інші представники громади неодноразово звертались до міського голови щодо інвентаризації земель комунальної власності та реєстрації у державному реєстрі земельних ділянок, але ігноруючи вказані звернення міська рада 08 листопада 2016 року ухвалила рішення на користь ОСОБА_1 . Згідно генерального плану та плану зонування території міста Яремче спірна земельна ділянка відноситься до території садибно житлової забудови, будь-яке селянське господарство на ній не проводилось та проводитись не може. Незважаючи на супротив громади міста ОСОБА_1 розробила проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність та зареєструвала у Державному земельному кадастрі земельну ділянку площею 0,0684 га, кадастровий номер 2611000000:05:008:0559, цільове призначення-для ведення особистого селянського господарства. Таким чином міська рада порушила порядок розгляду заяв, передбачений Законами України Про звернення громадян , Про місцеве самоврядування в Україні та Земельним кодексом України, не розглянувши у місячний термін заяву представників територіальної громади на пленарному засідання сесії міської ради та не прийнявши у відповідності до Закону належне, законне та обгрунтоване рішення про задоволення вимог, що були викладені у заяві чи про відмову у задоволенні таких вимог, обмежившись письмовою відповіддю від імені міського голови. В такий спосіб відповідач як суб`єкт владних повноважень не об`єктивно та упереджено підійшов до вирішення конфліктної ситуації навколо земельної ділянки, на яку пропонувалось провести інвентаризацію, однак дана вимога була проігнорована міською радою, яка вчинила бездіяльність з розгляду звернення в той час як звернення ОСОБА_1 , що було подане набагато пізніше, було розглянуто на користь останньої. Виходячи зі змісту рішення Конституційного суду України від 01 грудня 2004 року(справа про охоронюваний законом інтерес) в даному випадку на момент звернення до суду порушується охоронюваний законом інтерес позивача щодо способу використання земельної ділянки. Розроблений ОСОБА_1 проект землеустрою не відповідає вимогам законодавства, оскільки площа земельної ділянки зменшилась на 0,0108 га, що видно з публічної кадастрової карти, тобто межа повинна бути погоджена із територіальною громадою міста, а зареєстроване цільове призначення землі визначається рішенням органу місцевого самоврядування і вноситься до реєстру після затвердження на сесії та не може бути внесено попередньо без рішення. Відповідно до положень п.10 ч.2 ст.16, ст.21 ЦК України, ч.2 ст.77 Закону України Про місцеве самоврядування , ст..17 КАС України позивач наділений правом пред`явити в адміністративному позові вимогу про скасування або визнання нечинним рішення суб`єкта владних повноважень повністю або окремих його положень. Із врахуванням наведеного просить заявлені ним позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Ухвалою Яремчанського міського суду Івано-Франківської області від 06 грудня 2017 року відкрито провадження у вказаній адміністративній справі та призначено у ній попереднє судове засідання.

14 грудня 2017 року від позивача надійшла заява про визнання поважними причин пропуску строку звернення до суду та поновлення пропущеного строку на звернення до суду, починаючи з 14 листопада 2017 року в обґрунтування якої зазначено, що незаконність рішення Яремчанської міської ради від 08 листопада 2016 року позивачу стала зрозуміла лише 14 листопада 2017 року після залучення його судом в якості третьої особи до участі у справі за позовом ОСОБА_1 до Яремчанської міської ради про скасування рішення міської ради від 08 липня 2017 року №234-14/2017, провадження в якій було відкрите ухвалою суду від 04 жовтня 2017 року. Прийняте відповідачем рішення на користь ОСОБА_1 є порушенням прав позивача, який буде обмежений у користуванні водопроводом, що і послужило причиною звернення до суду із вказаним позовом.

05 січня 2018 року від третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору ОСОБА_1 надійшли заперечення на позов у формі відзиву, в якому остання просить у задоволенні позовних вимог відмовити повністю за безпідставністю та недоведеністю. Вказала, що оскаржуване позивачем рішення Яремчанської міської ради було прийняте після ретельного вивчення та розгляду питання на постійних комісіях ради з вивченням на місцевості та позитивного рішення постійної комісії з розгляду земельних питань, екології, рекреації, будівництва, архітектури та містобудування, що підтверджується протоколом засідання комісії №5 від 21 жовтня 2016 року. Зокрема було встановлено, що земельна ділянка вичищена та приведена до належного використання сім`єю ОСОБА_6 , обробляється та використовується ними, а жодних обмежень щодо її використання в тому числі водоохоронних зон не встановлено. На виконання даного рішення нею було підписано договір на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки. В процесі виготовлення технічної документацію до міської ради почали надходити звернення окремих мешканців урочища Великий м. Яремче з приводу їх переживань щодо проходження через спірну земельну ділянку водопроводу, хоча насправді водопровідні труби проходять повз вказану земельну ділянку. При цьому жодної технічної документації чи дозволів на прокладання водопроводу до міської ради надано не було, а чинним законодавством не встановлено заборони щодо приватизації земельної ділянки через яку проходить водопровід, а заборонено лише наявність джерел забруднення грунту, грунтових вод(вигрібних ям, септиків, звалищ). Разом з тим, з метою уникнення конфліктів вона попросила розробників технічної документації зробити відступ від водопроводу на 3 м та скорегувати розміри та площу земельної ділянки, яка згідно виготовленого на її замовлення проекту землеустрою становить 0,0684 га. Саме цю площу було внесено в проект землеустрою та погоджено із суміжними землекористувачами, зокрема із Карпатським національним природним парком, який заперечень не висловлював та вказав у своєму листі від 23 грудня 2016 року №845, що земельна ділянка, яка передається їй у власність не входить до території земель парку, не займає території на якій розміщені водозабірники, які знаходяться на території парку, а не міської ради, як стверджують мешканці міста. Також КНПП вказав, що при влаштуванні водозабірників громада міста не зверталась до адміністрації парку за відповідним дозволом на проведення робіт, в тому водозабірники споруджені з порушенням вимог Закону України Про природно заповідний фонд та норм Водного кодексу України. Таким чином, оспорювань позивачем рішення міської ради №157-9/2016 від 08 листопада 2016 року відповідає вимогам чинного законодавства є ненормативним правовим актом органу місцевого самоврядування та не може бути скасоване, оскільки вичерпало свою дію фактом його повного виконання. На підставі зазначеного рішення відповідача нею було виготовлено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки, земельна ділянка сформована як окремий об`єкт та їй присвоєно відповідний кадастровий номер. В подальшому, не дивлячись на відсутність правових підстав для відмови у затвердженні проекту землеустрою, міська рада ухвалила рішення, яким передала спірну ділянку територіальній громаді міста, а тому вона звернулась до суду із позовом про оскарження п.6.2 рішення міської ради №234-14/2017 від 04 липня 2017 року та п.12 рішення №237-17/2017 від 26 жовтня 2017 року.

Ухвалою Яремчанського міського суду Івано-Франківської області від 21 березня 2018 року вказану справу передано на розгляд за підсудністю до Івано-Франківського окружного адміністративного суду.

Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 25 квітня 2018 року дану справу передано на розгляд до Яремчанського міського суду Івано-Франківської області.

Ухвалою суду від 22 травня 2018 року вказану справу прийнято до провадження суддею Яремчанського міського суду Івано-Франківської області Івановим А.П. та призначено у ній підготовче судове засідання.

Ухвалою суду від 14 червня 2018 року у даній справі призначено судову земельно-технічну експертизу на час проведення якої провадження у справі було зупинено.

Згідно розпорядження керівника апарату Яремчанського міського суду Івано-Франківської області №35 від 29 березня 2019 року та протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 01 квітня 2019 року у зв`язку із закінченням повноважень попереднього складу суду(закінчення терміну відрядження судді Іванова А.П.) вказану справу передано у провадження судді Польської М.В.

Ухвалою суду від 02 травня 2019 року вказано справу прийнято до провадження суддею Польською М.В. та призначено у ній підготовче засідання для вирішення питань по виконанню експертизи.

17 вересня 2019 року до суду надійшов висновок судової земельно-технічної експертизи №737 від 11 вересня 2019 року, у зв`язку із чим ухвалою суду від 07 жовтня 2019 року провадження у справі було поновлено та призначено у ній підготовче судове засідання.

Відповідно до розпорядження керівника апарату Яремчанського міського суду Івано-Франківської області №12 від 30 липня 2020 року та протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 30 липня 2020 року у зв`язку із закінченням повноважень попереднього складу суду(закінчення терміну відрядження судді Польської М.В.) вказану справу передано у провадження судді Ваврійчук Т.Л.

Ухвалою суду від 03 серпня 2020 року вказану справу прийнято до провадження суддею Яремчанського міського суду Івано-Франківської області Ваврійчук Т.Л. та призначено у ній підготовче судове засідання.

18 серпня 2020 року Яремчанська міська рада Івано-Франківської області подала відзив на позов в якому просить у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_2 відмовити у повному обсязі. Відповідачем зазначено, що як на підставу позову ОСОБА_2 посилається на норми ЦПК України, які не підлягають застосуванню при вирішенні даної справи. Крім цього, у позовній заяві позивач не вказав яке саме його право чи охоронюваний законом інтерес порушено прийняттям оспорюваного рішення. Із постанови Верховного Суду, що викладена у справі №818/1801/17 від 15 червня 2020 року вбачається, що обставинами, які свідчать про очевидну відсутність у позивача законного інтересу (а отже і матеріально-правової заінтересованості є незаконність інтересу; не правовий характер вимог; встановлена законом заборона пред`явлення позову на захист певного інтересу; коло осіб, які можуть бути позивачами прямо визначено законом і позивач до цього кола осіб не належить, а також той факт, що позивач звернувся за захистом інтересів інших осіб-держави, громади, фізичної або юридичної особи без відповідних правових підстав або в інтересах невизначеного кола осіб. Оскільки позивач не вказав який безпосередній негативний вплив на нього має порушення його інтересу оспорюваним рішенням або яка обґрунтована ймовірність негативного впливу на позивача у майбутньому, відповідач вважає, що у позивача відсутні підстави стверджувати, що оспорюваним рішенням порушено його охоронюваний законом інтерес. Крім цього, з висновку судової земельно-технічної експертизи №737 вбачається, що водозбірник і водопровід знаходяться за межами земельної ділянки на яку ОСОБА_1 надано дозвіл на виготовлення проекту землеустрою. Відповідно до практики Великої Палати Верховного Суду отримання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки не означає позитивного вирішення питання про надання її у власність, а тому не створює правових наслідків, крім тих, які пов`язані з неправомірністю прийняття рішення органом місцевого самоврядування(постанова від 28 листопада 2018 року у справі №826/5735/16), вказане рішення є лише стадією процесу отримання права власності чи користування на земельну ділянку, однак отримання такого дозволу не гарантує набуття такого права, оскільки дозвіл не є правовстановлюючим актом.

Ухвалою суду від 05 лютого 2021 року залучено до участі у вказаній справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача ОСОБА_3 та ОСОБА_4 . Підготовче провадження у справі закрито та призначено її до судового розгляду по суті.

У судовому засіданні 21 травня 2021 року позивач ОСОБА_2 позов підтримав та просить його задовольнити у повному обсязі. Вказав, що ОСОБА_1 ніякого відношення до спірної земельної ділянки не має, оскільки вона та її чоловік не є місцевими мешканцями. На спірній земельній ділянці розташований водозабірник та проходить водопровід з якого постійно брали воду мешканці АДРЕСА_3 , вище є природне джерело і люди самостійно провели водопровід, оскільки міська рада не може забезпечити водопостачанням близько 60 житлових будинків. Тому громада, коли зрозуміла, що земельні ділянки по яких проходить водопровід передають у приватну власність вирішила відстоювати своє право на водопостачання. У матеріалах справи є лист з водоканалу, який підтвердив, що наявні комунікації не дають можливості забезпечувати водопостачання до будинків, що розташовані по АДРЕСА_3 . Довжина водопроводу становить близько 2,5 км і він проходить через земельні ділянки мешканців міста, які частково приватизовані та землі Карпатського НПП. Вказав, що передача землі на якій знаходиться джерело та водозабірник у приватну власність становить загрозу для всіх мешканців міста, які користуються водою, оскільки вже був випадок забруднення джерела стічними водами і всі, хто бере з цього водопроводу воду, змушені були близько двох місяців носити воду вручну. Зазначив, що ці землі не можуть використовуватись для сільськогосподарського призначення і є ризик того, що ОСОБА_1 в процесі оброблення ділянки буде використовувати засоби та речовини, які можуть забруднити джерело, впливати на якість води та зробити її непридатною для використання. Пояснив, що через його земельну ділянку водопровід не проходить, а знаходиться на відстані близько 100 метрів від неї. Також зазначив, що він не довіряє висновку земельно-технічної експертизи, яка проведена у його відсутності та відсутності інших представників громади, його дружина при цьому також не була присутня. Щодо порушення його прав та інтересів оскаржуваним рішенням міської ради вказав, що водопровід проходить по ділянці, яку має намір отримати ОСОБА_1 , остання разом із іншими мешканцями міста не приймала участі у будівництві цього водопроводу та не зацікавлена у його збереженні, а тому у разі передачі спірної ділянки їй у приватну власність, він та інші жителі будуть позбавлені можливості користуватись водою. Також зазначив, що він був присутній на сесії міської ради, коли було ухвалене оспорюване рішення, але потім громада зверталась до міського голови із листом і вони вважали, що питання буде вирішено позитивно, а тому про порушення своїх прав фактично довідався 08 листопада 2016 року.

Представник позивача адвокат Давимука В.Я. у судовому засіданні 21 травня 2021 року позов підтримав та просить його задовольнити. Вказав, що існує природне джерело і водотік проходить у деяких місцях на відстані 2-3 м від земельної ділянки, яку має намір отримати у приватну власніть ОСОБА_1 . Міська рада надала їй дозвіл на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення вказаної земельної ділянки по АДРЕСА_2 із цільовим призначенням-землі сільськогосподарського призначення. Разом з тим, згідно генерального плану та плану зонування-це землі житлової та громадської забудови і міська рада не мала права передавати їх у власність без зміни цільового призначення. Жителя рядку вулиць міста користуються водотоком від даного джерела і в матеріалах справи є відповідь управління водопровідно-каналізаційного господарства, що місто не має можливості подавати воду споживачам, що проживають по рельєфу вище існуючих водозабірних споруд і мешканці міста у разі зміни умов використання земельної ділянки позбавляться води. Нормами ЗК України, Законом України Про особисте селянське господарство передбачено, що члени господарства зобов`язані підвищувати родючість грунтів, а тому здійснення ОСОБА_1 вказаної діяльності, удобрення земельної ділянки, оброблення її хімікатами-все це призведе до забруднення існуючого водотоку і сотні людей залишаться без водопостачання. Таким чином, інтерес позивача полягає у тому, що у разі передачі земельної ділянки у власність ОСОБА_1 водотік буде знищено або забруднено. В даному випадку ухвалене міською радою рішення №157-9/2016 від 08 листопада 2016 року не відповідає вимогам публічного, суспільного інтересу, всі люди, які користуються водою за рахунок даного водотоку є членами громади міста, і це є загроза вибуття земель із комунальної власності. З висновку експертизи вбачається, що земельна ділянка відноситься до земель житлової і громадської забудови, а тому з наведених підстав рішення міської ради є незаконним та підлягає скасуванню. Зазначив, що відповідних дозвільних документів на встановлення даного водопроводу мешканці міста не мають, але є відповідь компетентного органу, що існує реальна загроза позбавлення сотень людей альтернативного водозабезпечення. Вказав, що те чи є приватизованими усі земельні ділянки розташовані вздовж водопроводу вище ділянки, на яку претендує ОСОБА_1 та чи оскаржувала громада рішення щодо вказаних ділянок йому невідомо, однак в подальшому міська рада ухвалила рішення, яким передала спірну земельну ділянку у власність громаді міста і ОСОБА_1 оскаржила це рішення до суду. Вважає, що в даному випадку відповідно до вимог ст.118 ЗК України підставою для відмови у наданні ОСОБА_1 дозволу на розробку проекту землеустрою та передачі у приватну власність земельної ділянки є невідповідність цільового призначення земель, які відносяться до житлової та громадської забудови та не можуть бути передані для ведення особистого селянського господарства.

Представник відповідача Яремчанської міської ради Івано-Франківської області у судове засідання не з`явився, проте до суду надійшла заява про розгляд справи у відсутності представника відповідача. Поданий відзив підтримують, у задоволенні позову просять відмовити.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмет пору на стороні позивача ОСОБА_3 у судовому засіданні 21 травня 2021 року позов підтримав та просить його задовольнити. Вказав, що з 1971 року мешканці міста брали воду з тієї вершини і він особисто приймав участь у будівництві водопроводу, над його спорудженням працювало багато мешканців міста. На той час КНПП ще створений не був, ця територія відносилась до лісництва і лісничий Стук 1968-1970 роках дозволив громаді копати та проводити водопровід від природного джерела. Твердження ОСОБА_1 про те, що її свекор з 1980-х років використовував спірну земельну ділянку по АДРЕСА_3 не відповідають дійсності, бо його земельна ділянка розташована вище потоку. При передачі земельної ділянки у приватну власність слід враховувати норми щодо необхідності визначення санітарної зони, яка має проходити на відстані не менше 2-х метрів від трубопроводу. Це є землі громади, з водопроводу беруть воду понад 60 будинків у кожному з яких живуть переважно пенсіонери, а передача ділянок у приватну власність призводить до постійних збитків, забруднюється вода, постійно виникає питання, що буде з водопостачанням, міська рада у цьому питанні допустила багато помилок. У грудні 2018 року користувачі водопроводу звернулись у міську раду, з питанням що буде далі з водопостачанням. Нещодавно на місце виїжджав новий міський голова, запевнив представників громади, що спірну земельну ділянку нікому у приватну власність не передадуть. Іншого джерела водопостачання у тому місці немає, це знаходиться на горі, водоканал копав криниці до глибини 25 метрів, але води так і не знайшли.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмет спору на стороні позивача ОСОБА_4 у судовому засіданні 21 травня 2021 року позов підтримав та просить його задовольнити посилаючись на те, що рішення про надання ОСОБА_1 дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення спірної земельної ділянки було прийняте без відома громади попередньо владою міста. Коли вибирали ділянку нікого із представників громади запрошено не було, а тому коли мешканці, які користуються водопроводом дізнались про це, то порушили дане питання, ОСОБА_2 виступає як представник від усієї громади, оскільки водопроводом користуються понад 40 будинків. Є лист від водоканалу міста, що забезпечити цю частину міста водопостачанням міське господарство не має можливості. Вказав, що мешканці міста протягом десятків років користуються водопостачанням з цього природного джерела, охоронна санітарна зона якого повинна становити до 50 метрів. Саме джерело знаходиться вище від спірної ділянки приблизно на 15 метрів. Він разом із іншими мешканцями виходив на місце, проте не бачив щоб межі спірної ділянки були винесені в натурі на місцевості, візуально її взагалі неможливо визначити. Колись на тому місці мали будувати піонерський табір, а спершу там було звалище тирси. Пізніше у 1995-1996 роках була приватизована одна земельна ділянка ОСОБА_5 , тепер його сім`я хоче приватизувати спірну ділянку, але він ніколи не бачив щоб вони її раніше обробляли, бо там нічого не росло, окрім корчів, які ОСОБА_1 викорчувала коли почала виготовляти документи на земельну ділянку. Зазначив, що два-три тижні приїжджали представники міської ради, оскільки на земельній ділянці, що розташована вище проводили геологорозвідувальні роботи, бурили свердловину та натрапити на підземну течію джерела, забруднили воду, зараз влада шукає друге джерело, яке можна було б використовувати як резерв. Зазначив, що фактично водогін проходить лише по одній приватизованій ділянці, основна його частина йде по дорозі, із власником тієї ділянки мешканці питання погодили, бо він сам користується водою, а тому загрози, що дана особа неналежно буде ставитись до водотоку чи використовувати свою ділянку не за призначенням, забруднювати землю та воду не виникає. Всі інші, через чиї ділянки проходить водотік-це люди, які приймали участь у його спорудженні,а тому вони зацікавлені у його збереженні та чистоті. Проте, коли вирішувалось питання із ділянкою ОСОБА_1 , то контакту не було з самого початку ні з нею, ні з міською радою, все вирішували без погодження громади. Вказав, що безпосередньо йому використання ОСОБА_1 спірної ділянки не заважає, але існують санітарні норми щодо необхідності дотримання охоронної зони від джерела, які мають бути дотримані, а також якщо вона буде використовувати ділянку для селянського господарства та удобрювати її та може пошкодити та забруднити водотік. Також пояснив, що він свою земельну ділянку теж приватизував, але попередньо отримав на це згоду усіх сусідів, погодив межі із суміжниками та зазначив, що мешканці міста не звертались до водоканалу із проханням взяти водопровід, який іде від джерела на баланс і попередньо існування звалища тирси не перешкоджало мешканцям користуватись водопроводом та не призводило до його забруднення.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача ОСОБА_1 у судовому засіданні 21 травня 2021 року позов не визнала та просить у його задоволенні відмовити, з мотивів, наведених у своїх письмових запереченнях. Вказала, що спірна земельна ділянка була захаращена, заросла багаторічними чагарниками, вони її повністю розчистили, зробили придатною для використання, після отримання оскаржуваного рішення міської ради вона звернулась до компетентних осіб, якій займались виготовленням технічної документації щодо виготовлення проекту землеустрою, яка пройшла погодження у всіх необхідних інстанціях і якби існували якість перешкоди чи були виявлені певні порушення, зокрема щодо передачі земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства у межах житлової забудови, то їй би відмовили у погодженні цієї документації. З публічної кадастрової карти України видно, що по всій території спірного водотоку розташовані приватизовані земельні ділянки і частина ділянок, по яких проходить водопровід мають цільове призначення-для ведення особистого селянського господарства. Також зазначила, що вона особисто була присутня коли експерт проводив огляд земельної ділянки, а також при цьому була присутня дружина позивача ОСОБА_2 , яка мала у руках лист повідомлення про проведення огляду, на запитання експерта остання вказала хто вона така та повідомила, що її чоловік захворів, а тому вона прийшла замість нього, таким чином позивачу було відомо про проведення експертизи і він мав можливість прийняти у ній участь.

Представник третьої особи ОСОБА_1 -адвокат Стецюк С.С. у судовому засіданні 21 травня 2021 року вказала, що заявлений позов є безпідставним. ОСОБА_2 є неналежним позивачем, оскільки із позову не вбачається яке його право чи законний інтерес порушені оскаржуваним рішенням Яремчанської міської ради про надання ОСОБА_1 дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки. На даний час спірна земельна ділянка вже сформована, виготовлена проектно-технічна документація, межі ділянки винесено в натурі та погоджено із суміжними землекористувачами, вказаній ділянці присвоєно відповідний кадастровий номер, однак до затвердження проекту землеустрою справа не дійшла, оскільки ОСОБА_2 звернувся до суду із вказаним позовом, а в подальшому Яремчанська міська рада рішенням №234-14/2017 від 04 липня 2017 року надала дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення спірної земельної ділянки громаді міста. ОСОБА_1 подала позов та оскаржила дане рішення до суду як незаконне, провадження у вказаній справі на даний час зупинено. Підставою для ухвалення зазначеного рішення міської ради є посилання на те, що водозабір знаходиться на території земельної ділянки, яку має намір отримати у приватну власність ОСОБА_1 . Разом з тим, з висновку проведеної у даній справі земельно-технічної експертизи вбачається, що водозабірник знаходиться на території Карпатського НПП, вказана ділянка не відноситься до земель парку, який є суміжним землекористувачем і представником якого підписано акт погодження меж, і водопровід через спірну ділянку не проходить, а знаходиться в стороні від неї. Дані обставини підтверджуються листом КНПП №845 від 23 грудня 2016 року у якому зазначено, що водозабірник знаходиться на території земель парку, громада міста Яремче не зверталась до адміністрації парку за погодженням дозволу на проведення водопроводу, який встановлено мешканцями міста самовільно. ОСОБА_2 у своєму позові жодним чином не обґрунтовано яким чином власник спірної земельної ділянки може порушувати право громади чи його особисті права та інтереси на користування водою, зважаючи на те, що на спірній земельній ділянці водозабірники не розташовані і водопровід через дану ділянку не проходить. Вказала, що спірна земельна ділянка є прилеглою до земельної ділянки якою з 1980-х років користується родина чоловіка ОСОБА_1 і яка приватизована її свекром. Родина ОСОБА_6 обробляла земельну ділянку площею 0,1400 га, однак у власність їм було передано лише 0,0700 га відповідно до чинного на той час законодавства. На даний час всі інші земельні ділянки по яких проходить спірний водотік також приватизовані мешканцями міста. Чинним законодавством не передбачено заборони на передачу у приватну власність земельних ділянок по яких проходять водопроводи, встановлено лише певні обмеження щодо використання цих земель. Також вказала, що спірний водопровід є самочинним та не перебуває на балансі водоканалу міста, це природній водотік і за користування цією водою мешканці не вносять оплату, хоча їм нічого не перешкоджає укласти відповідну угоду на водопостачання із водоканалом. Твердження сторони позивача про те, що оскаржуване рішення не відповідає вимогам ст.118 ЗК України не відповідають дійсності, оскільки законодавчо не визначено заборони щодо відведення у землях житлової забудови земельних ділянок для ведення особистого селянського господарства. Проект зонування територій міста на момент ухвалення рішення №157-9/2016 від 08 листопада 2016 року затверджений не був. У своєму відзиві міська рада вказала про те, що зазначене рішення вичерпало свою дію фактом його виконання, а тому не може бути скасоване судом. Зазначила, що всі твердження про те, що ОСОБА_1 може неналежно використовувати земельну ділянку є лише припущеннями, ОСОБА_1 мала намір займатись садівництвом і городництвом. Також просить врахувати, що позивачем пропущено строк позовної давності. У судовому засіданні ОСОБА_2 підтвердив той факт, що він був присутній на засіданні сесії міської ради 08 листопада 2016 року і йому було відомо про ухвалення рішення №№157-9/2016, а тому визначений ст.122 КАС України строк на звернення до суду із вказаним позовом сплив 09 червня 2017 року, даний факт також підтверджується заявою за підписом позивача та інших мешканців міста, адресованою міському голові міста Яремче із вимогою про скасування рішення міської ради №157-9/2016 від 08 листопада 2016 року. Однак, у даному випадку просить відмовити у задоволенні позову не у зв`язку із пропуском строку позовної давності, а за безпідставністю заявлених позовних вимог.

У судове засідання, призначене на 08 жовтня 2021 року позивач ОСОБА_2 та його представник адвокат Давимука В.Я. не з`явилися, направили до суду заяви в яких просять справу розглядати у їхній відсутності.

Треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача ОСОБА_4 та ОСОБА_3 у судове засідання 08 жовтня 2021 року не з`явилися, не повідомивши причин неявки, хоча про день та час розгляду справи повідомлялись належним чином.

Заслухавши пояснення учасників справи та їх представників, дослідивши та оцінивши докази по справі, суд прийшов до висновку, що позов не підлягає до задоволення з наступних підстав.

У відповідності до ч.1 ст. 5 Кодексу адміністративного судочинства України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси і просити про їх захист.

Встановлено, що позивач ОСОБА_2 є мешканцем м. Яремче Івано-Франківської області та проживає за адресою: АДРЕСА_4 , а третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача- ОСОБА_1 проживає за адресою АДРЕСА_1 .

08 червня 2016 року ОСОБА_1 звернулася у Яремчанську міську раду Івано-Франківської області із заявою, в якій просила надати їй дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства площею 0,0792 га, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 .

Пунктом 1.6 рішення Яремчанської міської ради Івано-Франківської області №157-9/2016 від 08 листопада 2016 року Про розгляд земельних питань ОСОБА_1 , яка проживає за адресою: АДРЕСА_1 , надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,0792 га для ведення особистого селянського господарства по АДРЕСА_3 .

З протоколу №5 засідання постійної комісії з розгляду земельних питань, екології, рекреації, будівництва, архітектури та містобудування Яремчанської міської ради від 12 жовтня 2016 року вбачається, що на засідання комісії було винесено розгляд проектів рішень з земельних питань, які будуть розглядатися на дев`ятій сесії міської ради, з приводу яких доповідала начальник відділу земельних ресурсів міськвиконкому О.Тимочко. За результатами голосування з приводу питання ОСОБА_1 ухвалено рішення детально вивчити на місцевості.

Із протоколу №5 засідання постійної комісії з розгляду земельних питань, екології, рекреації, будівництва, архітектури та містобудування від 21 жовтня 2016 року слідує, що комісія вирішила рекомендувати надати дозвіл ОСОБА_1 на розроблення проекту землеустрою.

Відповідно до листа Карпатського національного природного парку за вих. №845 від 23 грудня 2016 року, за результатами розгляду клопотання Яремчанської міської ради Івано-Франківської області №К-1573 від 16 грудня 2016 року встановлено, що земельна ділянка, яка передається у приватну власність ОСОБА_1 по АДРЕСА_2 за даними каталогу координат, який надано останньою, не входить у територію земель парку наданих у постійне користування, а відноситься до земель м. Яремче. Дана земельна ділянка не займає територію, на якій розміщені водозабірники, про які йдеться у зверненні громадян. Водозабірники знаходяться на території парку, а не на землях міської ради. При проведенні робіт по влаштуванню водозабірників, громада міста не зверталась до адміністрації парку за погодженням на проведення даного типу робіт, а отже дані водозабірники споруджені з порушенням вимог Закону України Про природно-заповідний фонд та Водного кодексу України.

На замовлення ОСОБА_1 ТзОВ Науково-виробниче об`єднання Геогруп на підставі договору №ПЗ-005-Н/17 від 03 липня 2017 року виготовлено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства, яка знаходиться за адресою АДРЕСА_2 у власність ОСОБА_1 .

Зазначений проект землеустрою отримав відповідні погодження та пройшов державну експертизу, що підтверджується висновком ГУ Держгеокадастру у Рівненській області №14839/82-17 від 26 жовтня 2017 року.

З наявного у матеріалах проекту листа Міськрайонного управління у Надвірнянському районі та м. Яремчому Головного управління Держгеокадастру в Івано-Франківській області № 827/03-04/03 від 31 липня 2017 року вбачається, що відповідно до державної статистичної звітності про наявність земель та розподіл їх за власниками земель, землекористувачами, угіддями(за даними форми 6-зем) станом на 01 січня 2016 року земельна ділянка площею 0,0792 га, що знаходиться за адресою АДРЕСА_2 планується до відведення у власність ОСОБА_1 відноситься до земель сільськогосподарського призначення комунальної форми власності (пасовища). В ході розроблення проекту землеустрою межі вказаної земельної ділянки погоджено із суміжним землекористувачем-Карпатським НПП, що підтверджується актом погодження меж №32 від 10 липня 2017 року за підписом начальника ПНДВ КНПП Свідрака В.М., актом встановлення та узгодження меж земельної ділянки від 12 травня 2017 року та актом приймання-передачі межових знаків на зберігання від 19 травня 2017 року за підписами представника КНПП.

Відповідно до висновку відділу містобудування, архітектури, будівництва та житлово-комунального господарства виконавчого комітету Яремчанської міської ради, відповідно до висновку якого №236/20-49 від 01 вересня 2017 року земельна ділянка площе 0,0684 га, що знаходиться по АДРЕСА_2 у відповідності до генплану забудови міста та проекту зонування території міста розміщена на території садибної житлової забудови та може використовуватись для ведення особистого селянського господарства, будь-яке будівництво на вказаній ділянці заборонено.

Як вбачається із Витягу з державного земельного кадастру про земельну ділянку НВ-2602995212017 від 23 листопада 2017 року, Відділом у м. Яремчому Міськрайонного управління у Надвірнянському районі та м. Яремчому Головного управління Держгеокадастру в Івано-Франківській області 23 листопада 2017 року проведено державну реєстрацію земельної ділянки площею 0,0684 га з кадастровим номером 2611000000:05:008:0559, що знаходиться за адресою АДРЕСА_2 , цільове призначення-01.03 для ведення особистого селянського господарства.

10 травня 2017 року мешканці міста Яремче звернулись до міського голови із листом в якому вказали, що 27 квітня 2017 року розпочала свою роботу тринадцята сесія сьомого демократичного скликання Яремчанської міської ради на розгляд якої було винесено питання надати дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 0,0792 га за рахунок земель загального користування по вул. Б. Хмельницького у м. Яремче територіальній громаді міста в особі Яремчанської міської ради Івано-Франківської області, яке було виключено з пакетного голосування. Вказали, що вони як мешканці міста занепокоєні тим, що по вказаній земельній ділянці проходить водопровід від якого отримують водопостачання більше сімдесяти житлових будинків, що розташовані по вулицях Галицька, Б. Хмельницького, Мазепи, Перемоги, Вітовського, 200-річчя Яремче і водопостачання яких відповідно до рельєфу місцевості з міського водопроводу є неможливим. Вказана земельна ділянка також може використовуватись як резерв для будівництва водозбірника і додаткового водопостачання більшої частини жителів міста, оскільки існуюча система водопостачання міста була розроблена як аварійна та функціонує із значними енергозатратами, що впливає на якість водопостачання, а тому спірна земельна ділянка дасть змогу створити додаткову водозабірну споруду та вирішити питання водопостачання жителів міста та відпочинкових закладів, а основним фактором позитиву є здешевлення вартості водопостачання за рахунок самотічності води та створення належних санітарних умов. Виходячи з викладеного просили винести питання щодо надання дозволу на відведення вказаної земельної ділянки громаді міста Яремче на наступне засідання сесії міської ради. До вказаного листа долучено список із підписами мешканців міста Яремче у загальній кількості 115 осіб.

З протоколу засідання тимчасової депутатської комісії щодо врегулювання земельних спорів, яка діє на підставі рішення Яремчанської міської ради від 23 лютого 2017 року, яке відбулось 23 травня 2017 року, слідує, що за результатами обговорення звернення жителів вулиць Б. Хмельницького, Мазепи, 200-річчя Яремче, Перемоги, Галицька, Вітовського до міського голови про внесення на розгляд сесії ради питання про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 0,0792 га землі загального користування будь-якої категорії, які використовуються як майдани, вулиці, проїзди, шляхи, громадські пасовища, сіножаті, набережні, пляжі, парки, зелені зони, сквери, бульвари, водні об`єкти загального користування, а також інші землі по вул. Б. Хмельницького територіальній громаді міста Яремче в особі Яремчанської міської ради та виготовлення проекту землеустрою вирішили більшістю голосів рекомендувати земельній комісії винести вдруге дане питання на засідання постійних комісій та на засідання сесії міської ради проект рішення про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення вказаної земельної ділянки територіальній громаді міста.

Виробниче управління водопровідно-каналазаційного господарства м. Яремче у листі за вих.№242 від 19 грудня 2017 року вказало, що враховуючи те, що місто Яремче знаходиться у гірській місцевості, а система подачі і розподілу води влаштована так, що воду піднімають в РЧВ насосною станцією, а потім після відповідної водопідтовки вона подається самоплинними трубопроводами до споживачів. Подати воду споживачам, які знаходяться по рельєфу вище водозабірних споруд не має технічної можливості. Існуюча система водозабірних споруд міста Яремче, що знаходиться на річці Жонка в даний час в пікові навантаження не забезпечує необхідну подачу води для споживачів, які приєднані до централізованої системи. Для забезпечення жителів міста Яремче якісними послугами із водопостачання необхідні альтернативні джерела водопостачання, які могли б підсилити існуючу систему.

Листом за вих. №1/4 від 01 серпня 2017 року виконавчий комітет Яремчанської міської ради у відповідь на колективні звернення жителів вулиць Галицька, 200 річчя Яремче, Вітовського, Перемоги, Б. Хмельницького повідомив, що рішенням міської ради №234-14/2017 від 04 липня 2017 року надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 0,0792 га землі загального користування(землі будь-якої категорії, які використовуються як майдани, вулиці, проїзди, шляхи, громадські пасовища, сіножаті, набережні, пляжі, парки, зелені зони, сквери, бульварим, водні об`єкти загального користування, а також інші землі) по АДРЕСА_2 , в особі Яремчанської міської ради.

У відповідь на запит депутата Яремчанської міської ради Галайко В.В. від 26 грудня 2017 року, виконавчий комітет Яремчанської міської ради листом № 124/01-29/22 від 01 січня 2018 року повідомив, що запитувана земельна ділянка згідно наявної містобудівної документації: генплану забудови міста та проекту зонування території міста розміщена на території садибної житлової забудови.

З висновку судової земельно-технічної експертизи №737 від 11 вересня 2019 року вбачається, що зі складеного ситуаційного плану земельної ділянки ОСОБА_1 , на яку розробляється проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність площею 0,0684 га з цільовим призначенням-для ведення особистого селянського господарства, кадастровий номер 2611000000:05:008:0559 та розташування джерел питної води і водопроводу, яка розташована в м. Яремче Івано-Франківської області по вул. Б. Хмельницького, видно, що водозбірник і водопровід в трубі розташований за межами вказаної земельної ділянки на відстані відповідно 0,75м-3,25м-2,47м-1,67м і знаходиться на землях Карпатського національного природного парку.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам суд виходить з наступного.

Згідно із ч.2 ст. 2 КАС (тут і далі - у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб`єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

За визначенням п.7 ч.1 ст.3 КАС України суб`єктом владних повноважень є орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до ч.2 ст.4 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.

Згідно з п.1 ч.2 ст.17 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема спори фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Наведені норми узгоджуються з положеннями статей 2,4 та 19 КАС України (у редакції, чинній з 15 грудня 2017 року), якими визначено завдання та основні засади адміністративного судочинства, зміст публічно-правового спору та справи, на які поширюється юрисдикція адміністративних судів.

Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними під час здійснення владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.

Статтею 13 Конституції України визначено, що земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Стаття 14 Конституції України гарантує право власності на землю. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Відповідно до ст.2 Земельного кодексу України(надалі-ЗК України) до земельних відносин належать відносини щодо володіння, користування і розпорядження землею.

Згідно ст.12 ЗК України до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить розпорядження землями територіальних громад, передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу.

У відповідності до ч.1 ст.122 ЗК України сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

Частиною першою ст.10 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" визначено, що сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.

Відповідно до п.34 ч.1 ст.26 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні" виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради відбувається вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин.

Відповідно до ч.ч.2, 3 ст.78 ЗК України право власності на землю набувається та реалізується на підставі Конституції України, цього Кодексу, а також інших законів, що видаються відповідно до них.

Згідно з п. б ч.1 ст.80 Земельного кодексу України суб`єктами права власності на землю є територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування, - на землі комунальної власності.

Відповідно до ч.1 ст.81 ЗК України громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі: а) придбання за договором купівлі-продажу, ренти, дарування, міни, іншими цивільно-правовими угодами; б) безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності; в) приватизації земельних ділянок, що були раніше надані їм у користування; г) прийняття спадщини; ґ) виділення в натурі (на місцевості) належної їм земельної частки (паю).

За приписами ч.1 ст.116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Відповідно до ч.2 ст.116 ЗК України набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Як зазначено у п. в ч.3 ст.116 ЗК України безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться, зокрема, у разі одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.

Згідно з п. б ч.1 ст.121 ЗК України громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності для ведення особистого селянського господарства у розмірі не більше 2,0 га.

Порядок безоплатної приватизації земельних ділянок громадянами врегульовано приписами ст. 118 ЗК України.

Положеннями частин 6-9 ст.118 ЗК України визначено, що громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). Органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки розробляється за замовленням громадян суб`єктами господарювання, що є виконавцями робіт із землеустрою згідно із законом, у строки, що обумовлюються угодою сторін та погоджується в порядку, встановленому статтею 186-1 цього Кодексу.

Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, у двотижневий строк з дня отримання погодженого проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (а в разі необхідності здійснення обов`язкової державної експертизи землевпорядної документації згідно із законом - після отримання позитивного висновку такої експертизи) приймає рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність.

Отже, право розпорядження земельною ділянкою належить власнику. У випадку з землями комунальної власності від його імені (тобто від імені територіальної громади) право розпорядження здійснюється відповідними органами, визначеними, насамперед, ст.122 ЗК України.

Відповідно до положень ст.118 ЗК України порядок безоплатної передачі земельних ділянок у власність громадянами передбачає реалізацію таких послідовних етапів:

- звернення громадян з клопотанням про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки;

- надання дозволу відповідним органом виконавчої влади або місцевого самоврядування; - розробка суб`єктами господарювання за замовленням громадян проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки;

- погодження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в порядку, передбаченому статтею 186-1 ЗК України;

- затвердження відповідним органом виконавчої влади або місцевого самоврядування проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність.

При цьому, у ч.7 ст.118 ЗК України наведено два альтернативні варіанти правомірної поведінки органу місцевого самоврядування у разі звернення до нього особи з клопотанням про надання дозволу на розробку проекту землеустрою: а) надати дозвіл; б) надати мотивовану відмову у наданні дозволу, а також положеннями даної статті встановлено вичерпний перелік підстав, за наявності яких заявникові може бути відмовлено у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

З наведених норм можна зробити висновок, що набуття особами права власності або користування на земельну ділянку відбувається поетапно - починаючи з отримання дозволу на розробку проекту землеустрою, який оформлюється відповідним рішенням органу місцевого самоврядування або органу державної влади, погодження та затвердження такого проекту землеустрою та завершується рішенням про передачу земельної ділянки у власність або користування. Перелік документів, які повинен подати заявник для отримання дозволу на розробку проекту землеустрою визначений законом. Вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені законом, забороняється.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 17 жовтня 2018 року у справі №380/624/16-ц вказала, що рішення про надання дозволу на розробку проекту землеустрою є стадією процесу отримання права власності чи користування на земельну ділянку. Однак, отримання такого дозволу не гарантує особі чи невизначеному колу осіб набуття такого права, оскільки сам по собі дозвіл не являється правовстановлюючим актом.

Такий дозвіл дає особі право замовити у розробника виконання відповідних робіт із землеустрою, результатом яких є формування нової земельної ділянки за рахунок земель державної чи комунальної власності, яка в подальшому може стати об`єктом цивільних прав. Надання такого дозволу вказує про відсутність обтяжень щодо бажаної земельної ділянки державної чи комунальної власності, і ще не означає позитивного рішення про передачу безоплатно у приватну власність цієї земельної ділянки після розроблення проекту землеустрою.

У постанові Великої палати Верховного Суду від 28 листопада 2018 року у справі №826/5735/16 зазначено, що отримання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки не означає позитивного рішення про надання її у власність, а тому не створює правових наслідків, крім тих, що пов`язані з неправомірністю його прийняття.

Водночас згідно із приписами ст.125 ЗК України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування на право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав. При цьому документи, що посвідчують право на земельну ділянку, визначені у ст.126 ЗК України.

Конституційний Суд України в пункті 5 мотивувальної частини рішення у справі за конституційним поданням Харківської міської ради щодо офіційного тлумачення положень частини другої статті 19, статті 144 Конституції України, статті 25, частини чотирнадцятої статті 46, частин першої, десятої статті 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" (справа про скасування актів органів місцевого самоврядування) від 16.04.2009 року за № 7-рп/2009 - дійшов висновку, що органи місцевого самоврядування, вирішуючи питання місцевого значення, представляючи спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ та міст, приймають нормативні та ненормативні акти. До нормативних належать акти, які встановлюють, змінюють чи припиняють норми права, мають локальний характер, розраховані на широке коло осіб та застосовуються неодноразово, а ненормативні акти передбачають конкретні приписи, звернені до окремого суб`єкта чи юридичної особи, застосовуються одноразово і після реалізації вичерпують свою дію.

Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Судом встановлено, що третя особа у даній справі ОСОБА_1 08 червня 2016 року звернулась до Яремчанської міської ради Івано-Франківської області із заявою, в якій просила надати їй дозвіл на виготовлення проекту відведення земельної ділянки площею 0,0792 га для ведення селянського господарства по АДРЕСА_2 . У вказаній заяві ОСОБА_1 у відповідності до вимог ст.118 ЗК України зазначила бажані розміри земельної ділянки та мету її використання.

Яремчанська міська рада Івано-Франківської області в установлений строк розглянула дану заяву та п.1.6 рішення №157-9/2016 від 08 листопада 2016 року надала ОСОБА_1 дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення вказаної земельної ділянки.

До ухвалення зазначеного рішення питання щодо надання ОСОБА_1 дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо вказаної ділянки виносилось на розгляд постійної комісії з розгляду земельних питань, екології, рекреації, будівництва, архітектури та містобудування Яремчанської міської ради Івано-Франківської області, яка після вивчення питання на місцевості погодила надання вказаного дозволу.

Із досліджених у ході судового розгляду доказів встановлено, що водотік та водопровід, за рахунок якого здійснюється водопостачання до житлових будинків мешканців АДРЕСА_3 , чиї житлові будинки розташовані по рельєфу вище існуючих водозабірних споруд міста, знаходиться за межами земельної ділянки, яку планується передати у приватну власність ОСОБА_1 , а водозабірники знаходяться на території земель, що перебувають у постійному користуванні Карпатського національного природного парку.

Позивач не погоджуючись із висновком проведеної у справі судової земельно-технічної експертизи, із клопотанням про проведення повторної чи додаткової експертизи до суду не звертався.

В ході судового розгляду позивачем не представлено та судом не здобуто доказів того, що на момент ухвалення Яремчанською міською радою Івано-Франківської області рішення про надання дозволу ОСОБА_1 на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки по АДРЕСА_3 існували підстави для відмови у наданні вказаного дозволу, зокрема інформація яка б вказувала на те, що зазначена земельна ділянка на той момент не була вільною чи місце її розташування не відповідало вимогам вимогам чинного законодавства чи генеральному плану міста чи іншій містобудівній документації.

На підставі зазначеного рішення міської ради на замовлення ОСОБА_1 ТОВ Науково-виробниче об`єднання Геогруп був виготовлений проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, який пройшов відповідну державну експертизу та отримав необхідні погодження.

З огляду на викладені обставини, суд приходить до висновку, що Яремчанська міська рада Івано-Франківської області при ухваленні рішення №157-9/2016 від 08 листопада 2016 року діяла в межах наданих повноважень та у спосіб, визначені Конституцією України, Земельним кодексом України, Законом України "Про місцеве самоврядування в Україні". Зазначене рішення за своєю правовою природою є правозастосовчим актом індивідуальної дії та вичерпало свою дію шляхом його виконання та не підлягає скасуванню.

Інші доводи позивача не спростовують зазначені висновки суду.

При цьому суд також враховує те, що спірна земельна ділянка не була передана у власність ОСОБА_1 , оскільки п.6.2 рішення Яремчанської міської ради Івано-Франківської області №234-14/2017 від 04 липня 2017 року надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення зазначеної земельної ділянки територіальній громаді міста Яремче в особі Яремчанської міської ради.

Позивачем у ході судового розгляду не надано будь-яких належних доказів, що підтверджують порушення оскаржуваним рішенням органу місцевого самоврядування вимог земельного законодавства чи його законних прав та інтересів.

В контексті завдань адміністративного судочинства (ст. 2 КАС України) звернення до суду є способом захисту порушених прав, свобод або законних інтересів позивача. Тому особа повинна довести (а суд - встановити), що їй належать права, свободи або законні інтереси, за захистом яких вона звернулася до суду. Права, свободи та законні інтереси, які належать конкретній особі (особам) є предметом судового захисту.

Заінтересованість повинна мати правовий характер, який виявляється в тому, що рішення суду повинно мати правові наслідки для позивача.

Заінтересованість повинна мати об`єктивну основу. Юридична заінтересованість не випливає з факту звернення до суду, а повинна передувати йому.

За своїм смисловим навантаженням термін "законний інтерес" є тотожним "охоронюваному законом інтересу", оскільки саме законність обумовлює надання інтересу правової охорони.

Поняття законного (охоронюваного законом) інтересу міститься в рішенні Конституційного Суду України від 01 грудня 2004 у справі № 1-10/2004, згідно з яким поняття "охоронюваний законом інтерес" у логічно-смисловому зв`язку з поняттям "права", треба розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об`єктивного і прямо не опосередкований у суб`єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам.

З огляду на вимоги ст.ст.2,5 КАС України, об`єктом судового захисту в адміністративному судочинстві є не будь-який законний інтерес, а порушений суб`єктом владних повноважень.

Для визначення інтересу як об`єкту судового захисту в порядку адміністративного судочинства, окрім загальних ознак інтересу, він повинен містити спеціальні, визначені КАС України. Якщо перша група ознак необхідна для віднесення тієї чи іншої категорії до інтересу, то друга - дозволяє кваліфікувати такий інтерес як об`єкт судового захисту в адміністративному судочинстві.

Відповідно до ст. 55 Конституції України, кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Згідно з ч.1 ст.5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.

Зі змісту наведених правових норм випливає, що судовому захисту в адміністративному судочинстві підлягає законний інтерес, який має такі ознаки:

а) має правовий характер, тобто перебуває у сфері правового регулювання;

б) пов`язаний з конкретним матеріальним або нематеріальним благом;

в) є визначеним оскільки благо, на яке спрямоване прагнення, не може бути абстрактним або загальним. У позовній заяві особа повинна зазначити, який саме її інтерес порушено та в чому він полягає;

г) є персоналізованим (суб`єктивним). Тобто належить конкретній особі - позивачу (на це вказує слово "її");

д) суб`єктом порушення позивач вважає суб`єкта владних повноважень.

Обставинами, що свідчать про очевидну відсутність у позивача законного інтересу (а отже і матеріально-правової заінтересованості), є:

а) незаконність інтересу - його суперечність Конституції, законам України, принципам права;

б) не правовий характер вимог - вимоги не породжують правових наслідків для позивача оскільки це виключає можливість віднесення спору до "юридичного" відповідно до частини 2 статті 124 Конституції України;

в) встановлена законом заборона пред`явлення позову на захист певного інтересу (наприклад, заборона оскаржувати рішення дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя особою, яка подала скаргу на суддю);

г) коло осіб, які можуть бути позивачами, прямо визначено законом, і позивач до їх числа не належить (це свідчить про відсутність матеріальної правоздатності);

д) позивач звернувся за захистом інтересів інших осіб - держави, громади, фізичної або юридичної особи без відповідних правових підстав або в інтересах невизначеного кола осіб.

У разі встановлення обставин, що свідчать про очевидну відсутність законного інтересу (матеріально-правової заінтересованості), адміністративний суд не має юрисдикції для розгляду справи.

Оскільки йдеться про обмеження доступу до судочинства, очевидність відсутності у позивача законного інтересу повинна бути поза межами обгрунтованого сумніву. Якщо такий сумнів є, він повинен тлумачитися на користь позивача, а отже у цьому випадку суд повинен розглянути справу по суті.

З наведеного слідує необхідність з`ясування судом обставин, що свідчать про порушення інтересу. Позивач повинен довести, що він має законний інтерес і є потерпілим від порушення цього інтересу з боку суб`єкта владних повноважень.

Аналогічні висновки викладено у постановах Верховного Суду від 20 лютого 2019 року у справі №522/3665/17, від 15 червня 2020 року у справ № 818/1801/17.

Наведені ОСОБА_2 на обґрунтування заявленого позову доводи не містять жодного обгрунтування негативного впливу оскаржуваного рішення міської ради на його конкретні реальні індивідуально виражені права, свободи чи інтереси, що свідчить про відсутність предмету захисту у суді, адже позивачем не визначено з яким конкретним матеріальним або нематеріальним благом пов`язаний його інтерес у спірних правовідносинах та які його права, свободи чи інтерес мають бути захищені (поновлені) у судовому порядку.

Встановлення відсутності матеріально-правової заінтересованості позивача є самостійною і достатньою підставою для відмови у задоволенні позову.

Однією з засад судочинства, регламентованих п.4 ч.3 ст.129 Конституції України, є змагальність сторін та свобода в наданні ними до суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Частиною першою ст.6 КАС України визначено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Відповідно до ч.ч.1,2 ст.9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.

У відповідності до ст.72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин(фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставин, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються письмовими, речовими і електронними доказами, висновками експертів, показаннями свідків.

Відповідно до приписів ст.90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупност і та надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Статтею 242 КАС України передбачено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обгрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Аналізуючи досліджені в ході судового розгляду докази у їх сукупності, суд приходить до переконання, що позивачем не наведено належних та достатніх доказів на підтвердження порушення його законних прав та інтересів в результаті ухвалення Яремчанською міською радою Івано-Франківської області рішення №157-9/2016 від 08 листопада 2016 року в частині п.1.6 щодо надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,0792 га для ведення особистого селянського господарства по АДРЕСА_3 ОСОБА_1 , зазначене рішення органу місцевого самоврядування ухвалене з дотриманням вимог чинного законодавства у спосіб та в межах наданих повноважень, не створює несприятливих наслідків для прав, свобод та інтересів позивача, а тому підстави для його скасування відсутні, а тому у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 слід відмовити.

Зважаючи на те, що суд прийшов до переконання про безпідставність заявлених позовних вимог, а тому підстави для застосування позовної давності за заявою третьої особи ОСОБА_1 відсутні.

У відповідності до вимог ст.139 КАС України у зв`язку із відмовою у позові понесені позивачем судові витрати відшкодуванню не підлягають.

Щодо вимоги третьої особи, яка не заявляє самостійних вимого щодо предмета спору на стороні відповідача ОСОБА_1 про стягнення з позивача на її користь понесених судових витрат, які складаються із витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 8500 грн. суд зазначає наступне.

Відповідно до ч.11 ст.139 КАС України судові витрати третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, стягуються на її користь зі сторони, визначеної відповідно до вимог цієї статті, залежно від того, заперечувала чи підтримувала така особа заявлені позовні вимоги.

Згідно ст.132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи, до яких в тому числі належать і витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ч.1,2 ст. 134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Частиною четвертою ст.134 КАС України передбачено, що для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

У відповідності до ч.5 ст.134 КАС України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Згідно ч.7 ст.139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Представником третьої особи ОСОБА_8 -адвокатом Стецюк С.С. в обґрунтування розміру понесених витрат на правничу допомогу надано суду договір про надання правової допомоги від 11 грудня 2017 року; додаткову угоду №1 до договору про надання правової допомоги та представництво в суді від 11 грудня 2017 року; акт приймання виконаних робіт від 07 жовтня 2021 року, з якого вбачається, що адвокатом Стецюк С.С. було надано наступну правничу допомогу ОСОБА_1 : вивчення матеріалів справи та підготовка відзиву(2 год.)-2000 грн.; підготовка та подання клопотання про залишення позову без розгляду(1год.)-500 грн.; участь у судових засіданнях та проїзд до суду 05.01.2018 року, 14.06.2018 року, 13.06.2019 року, 26.10.2020 року, 21.05.2021 року, 08.10.2021 року(6 год.)-6000 грн.

На підтвердження понесених ОСОБА_1 витрат на правничу допомогу суду надано квитанції №407724 від 14 червня 2018 року та №407729 від 07 жовтня 2021 року, видані адвокатом Стецюк С.С. на загальну суму 8500 грн.

З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку, що з позивача слід стягнути на користь третьої особи ОСОБА_1 понесені витрати на професійну правничу допомогу у сумі 8500 гривень.

На підставі викладеного, керуючись ст.13, 19, 41 Конституції України, ст.ст. 2, 5, 6, 9, 19, 72 - 77, 132, 134, 139, 241 - 246, 255, 295, 297 КАС України, ст.ст.78, 80, 81, 116, 118, 122 ЗК України, суд, -

УХВАЛИВ:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_2 до Яремчанської міської ради Івано-Франківської області за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача- ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на стороні відповідача- ОСОБА_1 про визнання незаконним та скасування рішення-відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 8500(вісім тисяч п`ятсот) гривень витрат на професійну правничу допомогу.

Копію рішення направити учасникам справи.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживає: АДРЕСА_5 , РНОКПП: НОМЕР_1 .

Відповідач Яремчанська міська рада Івано-Франківської області, місце знаходження: 78501, вул. Свободи, 266 м. Яремче Івано-Франківська область, код ЄДРПОУ: 33309833.

Третя особа- ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , проживає: АДРЕСА_6 , РНОКПП: НОМЕР_2 .

Повне рішення суду складено 18 жовтня 2021 року.

Головуючий суддя: Т.Л. Ваврійчук