Постанова

від 12.10.2021 по справі 551/1323/19

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

12 жовтня 2021 року

м. Київ

справа № 551/1323/19

провадження № 61-10436 св 21

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Луспеника Д. Д. (суддя-доповідач), Гулька Б. І.,

Коломієць Г. В.,

учасники справи:

позивач - товариство з обмеженою відповідальністю Агрофірма

ім. Довженка ,

відповідачі : ОСОБА_1 , приватний нотаріус Кременчуцького міського нотаріального округу Полтавської області Ганночка Валентина Михайлівна,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма ім. Довженка на рішення Шишацького районного суду Полтавської області від 18 січня 2021 року у складі судді Сиволапа Д. С.

та постанову Полтавського апеляційного суду від 29 квітня 2021 року

у складі колегії суддів: Одринської Т. В., Панченка О. О., Пікуля В. П.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У грудні 2019 року товариство з обмеженою відповідальністю Агрофірма ім. Довженка (далі - ТОВ Агрофірма ім. Довженка ; товариство) звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 , приватного нотаріуса Кременчуцького міського нотаріального округу Полтавської області Ганночки В. М. (далі - приватний нотаріус) про визнання недійсною угоди про дострокове розірвання договору оренди та скасування рішення

про припинення права оренди.

В обґрунтування позовних вимог зазначало, що 01 січня 2014 року

між ОСОБА_1 (орендодавцем) та товариством (орендарем) було укладено договір оренди земельної ділянки, згідно з умовами якого орендодавець передав, а орендар прийняв у строкове платне користування строком

на десять років земельну ділянку, площею 3,8464 га, кадастровий номер 5325781600:00:004:0285, яка знаходиться на території Гоголівської сільської ради Шишацького району Полтавської області, й належать ОСОБА_1

на праві приватної власності. Право оренди зареєстровано 12 листопада 2015 року приватним нотаріусом Полтавського міського нотаріального округу Кривенко Н. В., індексний номер 26089446.

У грудні 2019 року товариству стало відомо, що 15 травня 2019 року

на підставі угоди про дострокове розірвання договору оренди землі

від 05 грудня 2016 року, укладеної між ТОВ Агрофірма ім. Довженка ,

в особі генерального директора Скочка В. М., та ОСОБА_1 ,

приватний нотаріус зареєстрував припинення права оренди товариства

на вищевказану земельну ділянку.

Вважало, що угода про дострокове розірвання договору оренди землі

є сфальсифікованою, зокрема, підписана неуповноваженою особою, оскільки єдиною особою уповноваженою на підписання договорів, пов`язаних із орендою земельних ділянок, є генеральний директор товариства - ОСОБА_2 . Крім того, проставлена на ній дата - грудень

2016 року, могла бути зроблена лише у травні 2019 року. На фальсифікацію угоди вказує й відсутність оригіналу примірника оскаржуваної угоди,

що, у свою чергу, свідчить про відсутність волевиявлення на її укладення.

З урахуванням наведеного, ТОВ Агрофірма ім. Довженка просило суд: визнати недійсною угоду від 05 грудня 2016 року про дострокове розірвання договору оренди землі від 01 січня 2014 року, укладену між ним

та ОСОБА_1 ; скасувати рішення приватного нотаріуса від 15 травня

2019 року про припинення іншого речового права (права оренди)

ТОВ Агрофірма ім. Довженка відносно спірної земельної ділянки.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Шишацького районного суду Полтавської області від 18 січня 2021 року у задоволенні позову ТОВ Агрофірма ім. Довженка відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що сторони добровільно,

на власний розсуд, за взаємною згодою прийняли рішення про розірвання договору оренди землі від 05 грудня 2016 року.

Позивач не довів того, що оспорювана угода підписана ОСОБА_3 ,

як генеральним директором ТОВ Агрофірма ім. Довженка , та ОСОБА_1 не у дату укладення, а у 2019 році, коли ОСОБА_3 не перебував на посаді генерального директора товариства. Крім того, не доведено настання негативних наслідків для товариства, їх характер та розмір.

Районним судом враховано відповідну судову практику Верховного Суду.

Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції

Постановою Полтавського апеляційного суду від 29 квітня 2021 року апеляційну скаргу ТОВ Агрофірма ім. Довженка залишено

без задоволення.

Рішення Шишацького районного суду Полтавської області від 18 січня

2021 рокузалишено без змін.

Судове рішення апеляційного суду мотивовано тим, що судом першої інстанції вірно з`ясовано фактичні обставини справи та дана їм належна правова оцінка, а висновки районного суду підтверджуються матеріалами справи та ґрунтуються на нормах діючого законодавства. Підстав для застосування статей 203, 215 ЦК України немає.

Суд апеляційної інстанції вказав, що ОСОБА_3 діяв на підставі Статуту товариства в межах повноважень генерального директора. При цьому відповідно до статті 19.5 Статуту ТОВ Агрофірма ім. Довженка , затвердженого загальними зборами учасників, протокол від 18 травня

2016 року № 058/18/2016, генеральний директор без доручення діє від імені товариства, у тому числі, укладає договори та інші угоди.

З урахуванням положень статті 62 Конституції України (презумпція невинуватості особи), апеляційний суд відхилив посилання товариства

на відкриті кримінальні провадження за його заявами з приводу можливих протиправних дій ОСОБА_3 . Крім того, враховано відповідну судову практику Великої Палати Верховного Суду.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі, яка надійшла у червні 2021 року до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду, ТОВ Агрофірма ім. Довженка , посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення й ухвалити нове рішення, яким позов товариства задовольнити.

В обґрунтування підстав касаційного оскарження судових рішень судів попередніх інстанцій заявник посилається на те, що суд апеляційної інстанції застосував норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених

у постановах Верховного Суду. Крім того, судами попередніх інстанцій належним чином не досліджено зібрані у справі докази, а також встановлено обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів. Зазначає, що судом першої інстанції було безпідставно відмовлено у задоволенні заяви про відвід судді (пункти 1,

4 частини другої статті 389 ЦПК України).

Крім того, просить передати справу на розгляд Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду або Великої Палати Верховного Суду з підстав, передбачених частинами третьою та п 'ятою статті 403 ЦПК України , оскільки касаційними судами сформовано різну судову практику в аналогічних справах, а справа містить виключну правову проблему і така передача необхідна для забезпечення розвитку права

та формування єдиної правозастосовчої практики.

Надходження касаційної скарги до Верховного Суду

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 01 липня 2021 року задоволено клопотання ТОВ Агрофірма ім. Довженка про поновлення строку на касаційне оскарження судових рішень. Поновлено ТОВ Агрофірма ім. Довженка строк на касаційне оскарження рішення Шишацького районного суду Полтавської області від 18 січня 2021 року та постанови Полтавського апеляційного суду від 29 квітня 2021 року.

Відкрито касаційне провадження в указаній справі, витребувано

з Шишацького районного суду Полтавської області цивільну справу

№ 551/1323/19.

Надіслано іншим учасникам справи копію касаційної скарги та доданих

до неї документів. Роз`яснено право подати відзив на касаційну скаргу

та надано строк для подання відзиву на касаційну скаргу.

У липні 2021 року справа надійшла до Верховного Суду.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що суди попередніх інстанцій проігнорували факт існування між сторонами орендних правовідносин.

Вказує на відсутність події укладення угоди про розірвання договору оренди землі від 05 грудня 2016 року. Сторони виконували договір оренди спірної земельної ділянки протягом 2016-2019 років. Тобто ОСОБА_1 своїми конклюдентними діями продовжувала виконувати погоджені раніше домовленості навіть після грудня 2016 року. Посилається на відповідну судову практику Верховного Суду.

При цьому суд першої інстанції розглянув справу упереджено, не повідомив сторін про клопотання експерта щодо надання додаткових матеріалів

для проведення судової технічної експертизи, що стало підставою для відводу судді, проте у задоволенні вказаного клопотання товариства було безпідставно відмовлено.

Посилається на суперечності самої угоди про розірвання договору оренди землі, оригінал якої у паперовій формі відсутній. Зазначає про родинні зв`язки осіб, які підписували угоду про розірвання договору оренди землі,

і які шляхом умисної змови заподіяли шкоду інтересам товариства.

З приводу протиправних дій ОСОБА_3 неодноразово зверталося

до правоохоронних органів із відповідними заявами, за результатами яких відкрито декілька кримінальних проваджень. Також вказує про порушення приватним нотаріусом процедури проведення реєстраційних дій.

Крім того, просить визнати вказану справу такою, що містить виключну правову проблему, вирішення якої необхідне для формування єдиної правозастосовчої практики, та передати її на розгляд Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду або Великої Палати Верховного Суду.

Відзив на касаційну скаргу до суду касаційної інстанції не надійшов.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження

в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Підстави касаційного оскарження судових рішень визначені у частині другій статті 389 ЦПК України. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьоюстатті 411 цього Кодексу.

Касаційна скарга ТОВ Агрофірма ім. Довженка задоволенню не підлягає.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального

чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400цього Кодексу.

Встановлено й це вбачається із матеріалів справи, що оскаржувані судові рішення ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.

Право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності (стаття 93 ЗК України).

Відповідно до статті 1 Закону України Про оренду землі оренда землі -

це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Згідно зі статтею 13 Закону України Про оренду землі договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк,

а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно

до умов договору та вимог земельного законодавства.

Частиною першою статті 14 Закону України Про оренду землі передбачено, що договір оренди укладається в письмовій формі

і за бажанням сторін може бути посвідчено нотаріально.

Відповідно до статті 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору (частина перша статті 638 ЦК України).

Частиною першою статті 651 ЦК України передбачено, що зміна

або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше

не встановлено договором або законом.

Згідно зі статтею 654 ЦК України зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту.

Договір оренди землі може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний

за рішенням суду в порядку, встановленому законом (частина третя

статті 31 Закону України Про оренду землі ).

Відповідно до частин першої-третьої статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним

і відповідати його внутрішній волі.

Частиною другою статті 207 ЦК України передбачено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства.

Згідно з частиною першою статті 215 ЦК Українипідставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою

та шостою статті 203 цього Кодексу.

Встановлено, що 01 січня 2014 року між орендодавцем - ОСОБА_1 ,

та орендарем - ТОВ Агрофірма ім. Довженка , укладено договір оренди землі, згідно з яким, орендодавець надає, а орендар приймає в строкове приватне користування земельну ділянку сільськогосподарського призначення, площею 3,85 га , кадастровий номер 5325781600:00:004:0285. Строк дії договору - 10 років (а. с.11-14, т. 1).

Земельну ділянку передано за актом приймання-передачі земельної ділянки (а. с. 15, т. 1).

12 листопада 2015 року приватним нотаріусом здійснено реєстрацію іншого речового права (права оренди) ТОВ Агрофірма ім. Довженка на вказану земельну ділянку (а. с. 8, т. 1).

05 грудня 2016 року року між ОСОБА_1 та ТОВ Агрофірма

ім. Довженка , в особі генерального директора Скочка В. М., укладено угоду про дострокове розірвання договору оренди землі від 01 січня

2014 року, згідно з якою сторони дійшли взаємної згоди про розірвання вказаного договору оренди землі. Сторони не вважають себе обтяженими будь-якими правами і обов`язкам, що випливали з договору оренди землі

та не мають одна до одної будь-яких претензій з приводу виконання договору оренди землі. Дана угода набирає чинності з моменту її підписання сторонами (а. с. 158, т. 1).

Пунктом 4 даної угоди визначено, що вона складена у 2-х примірниках,

які мають однакову юридичну силу, один з яких знаходиться в орендаря,

а другий - в орендодавця.

Того самого дня сторонами угоди підписано акт приймання-передачі земельної ділянки, який є додатком до угоди (а. с. 159, т. 1).

12 березня 2019 року на підставі цієї угоди приватним нотаріусом внесено до відповідного реєстру запис про припинення іншого речового права - права оренди спірної земельної ділянки (а. с. 9, т. 1).

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (частина перша статті 12 ЦПК України).

Відповідно до положень частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Частиною шостою статті 81 ЦПК України передбачено, що доказування

не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно із частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані,

на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України). Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України). Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України).

У частині першій статті 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази

за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

З урахуванням наведеного, ухвалюючи оскаржувані судові рішення, суди попередніх інстанцій, надавши належну оцінку поданим сторонами доказам, правильно виходили із того, що сторони добровільно, на власний розсуд,

за взаємною згодою прийняли рішення про розірвання договору оренди землі від 01 січня 2014 року. Позивач не довів наявності у спірних правовідносинах підстав недійсності угоди від 05 грудня 2016 року

про дострокове розірвання договору оренди землі від 01 січня 2014 року. Товариство не надало доказів, які б свідчили про відсутність волевиявлення сторін на укладення цієї угоди, її підроблення

або підписання неуповноваженою особою.

До аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постановах:

від 02 листопада 2020 року у справі № 551/410/19, провадження № 61-6092св20; від 10 серпня 2021 року у справі № 551/338/19, провадження № 61-7342св21; від 10 серпня 2021 року у справі № 529/464/19, провадження № 61-8600св21. Указана судова практика є незмінною, що спростовує відповідні доводи товариства.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені

в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).

При цьому, надавши оцінку положенням Статуту товариства, апеляційний суд зробив обґрунтований висновок про те, що генеральний директор

без доручення діє від імені товариства, у тому числі, укладає договори

та інші угоди. На час укладення оспорюваної угоди ОСОБА_3 був генеральним директором товариства, доказів обмеження його повноважень матеріали справи не містять, а тому підписання ним угоди про розірвання договору оренди землі свідчить про належне волевиявлення сторони правочину та створює для орендаря правові наслідки - припинення орендних правовідносин з орендодавцем.

Доводи касаційної скарги у цій частині, як і доводи про відкриті кримінальні провадження за заявами товариства, були предметом дослідження у судах попередніх інстанцій із наданням відповідної правової оцінки всім фактичним обставинам справи, яка ґрунтується на вимогах законодавства,

і з якою погоджується суд касаційної інстанції.

Крім того, судами враховано, що ухвалою суду першої інстанції

від 25 лютого 2020 року за клопотанням сторони позивача у справі було призначено судово-технічну експертизу документів щодо оспорюваної угоди (а. с. 180-181, т. 1), проте оригінал оспорюваної угоди не було надано

у розпорядження експерта жодною зі сторін, а тому матеріали цивільної справи було повернуто суду у зв`язку із неможливістю проведення експертизи за її копією (а. с. 189, т. 1).

Посилання касаційної скарги про те, що укладення оспорюваної угоди - результат умисної змови з метою заподіяти шкоду інтересам товариства,

є бездоказовими, припущеннями, а на припущеннях суду заборонено ухвалювати судове рішення (частина шоста статті 81 ЦПК України).

Факт родинних відносин сторін такої угоди у спірних правовідносинах

не свідчить про її недійсність. При цьому позивачем не доведено,

що ОСОБА_3 або ОСОБА_1 отримали особисту вигоду від укладення оспорюваної угоди, чи виникнення негативних наслідків для товариства.

Верховний Суд вважає безпідставними посилання ТОВ Агрофірма

ім. Довженка на неврахування судами відповідної судової практики Верховного Суду , оскільки у наведених заявником справах та у справі,

яка переглядається, різні фактичні обставини, доказування вимог

та застосовані до них норми права.

Колегія суддів відхиляє посилання товариства на безпідставність відмови суду першої інстанції у задоволенні заяви про відвід головуючого судді,

так як в ухвалі суду першої інстанції від 04 червня 2020 року викладено мотиви відмови у заявленому відводі.

Таким чином, оскаржувані судові рішення у межах доводів касаційної скарги ґрунтуються на правильно встановлених фактичних обставинах справи, яким надана належна правова оцінка, правильно застосовані норми матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, суди під час розгляду справи не допустили порушень процесуального закону,

які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.

Колегія суддів вважає, що в силу положень частини третьої статті 89

ЦПК України суди попередніх інстанцій всебічно, повно та об`єктивно надали оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному окремому доказу, а підстави їх врахування чи відхилення є мотивованими.

Інші доводи, наведені в обґрунтування касаційної скарги, не можуть бути підставами для скасування оскаржуваних судових рішень, оскільки вони

не підтверджуються матеріалами справи, ґрунтуються на неправильному тлумаченні норм матеріального та процесуального права, зводяться

до незгоди з висновками судів і переоцінки судом доказів, що у силу вимог статті 400 ЦПК України не входить до компетенції суду касаційної інстанції.

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Щодо вирішення клопотання про передачу справи на розгляд Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду або Великої Палати Верховного Суду

Суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії суддів або палати, передає справу на розгляд об`єднаної палати, якщо ця колегія або палата вважає за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Верховного Суду у складі колегії суддів з іншої палати або у складі іншої палати чи об`єднаної палати (частина третя статті 403 ЦПК України).

Згідно з частиною п`ятою статті 403 ЦПК України суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії або палати, має право передати справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду, якщо дійде висновку, що справа містить виключну правову проблему і така передача необхідна для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовчої практики.

Колегія суддів вважає, що посилання товариства про передачу справи

на розгляд Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду або Великої Палати Верховного Суду для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовчої практики

у подібних правовідносинах не заслуговують на увагу, оскільки правових

й обґрунтованих підстав для такої передачі заявником не наведено,

а Верховним Судом їх не встановлено , судова практика є незмінною

й виключна правова проблема заявником не мотивована.

При цьому Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду (постанова від 02 листопада 2020 року у справі № 551/410/19, провадження № 61-6092св20) та у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду (постанови

від 10 серпня 2021 року у справах: № 529/464/19, провадження

№ 61-8600св21; № 551/388/19, провадження № 61-7342св21) уже викладав правові висновки в аналогічних справах за позовами товариства

про визнання недійсними угод про дострокове розірвання договорів оренди земельної ділянки. Зроблені судами висновки узгоджуються із вказаними правовими позиціями.

Таким чином, у задоволенні відповідного клопотання товариства слід відмовити.

Керуючись статтями 400, 401, 403, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні клопотання товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма ім. Довженка про передачу справи на розгляд Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду або Великої Палати Верховного Суду відмовити.

Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма ім. Довженка залишити без задоволення.

Рішення Шишацького районного суду Полтавської області від 18 січня

2021 року та постанову Полтавського апеляційного суду від 29 квітня

2021 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: Д. Д. Луспеник

Б. І. Гулько

Г. В. Коломієць