Постанова

від 18.10.2021 по справі 200/175/21-а

ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДОДАТКОВА П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" жовтня 2021 р. справа №200/175/21-а

приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15

Перший апеляційний адміністративний суд у складі суддів: Гайдара А.В., Гаврищук Т.Г., Міронової Г.М., розглянув у порядку письмового провадження заяву представника позивача - адвоката Біличенка Віталія Олександровича про стягнення з відповідачів судових витрат на правничу допомогу при розгляді апеляційної скарги Виконавчого комітету Краматорської міської ради на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 08 квітня 2021 року у справі № 200/175/21-а (головуючий суддя І інстанції - Стойка В.В., складене у повному обсязі 08 квітня 2021 року у м. Слов`янськ Донецької області) за позовом ОСОБА_1 до Виконавчого комітету Краматорської міської ради, Відділу житлового господарства Краматорської міської ради про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

05 січня 2021 року ОСОБА_1 звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовною заявою до Виконавчого комітету Краматорської міської ради в якому (з урахуванням уточнень) просив суд:

визнати протиправною відмову Відповідачів у видачі ОСОБА_1 ордеру на визначену за ним квартиру;

скасувати Рішення Виконавчого комітету Краматорської міської ради від 06 січня 2021 року №2 «Про скасування Рішення виконавчого комітету Краматорської міської ради від 19 серпня 2020 року № 662 «Про надання житла» ;

зобов`язати Відділ житлового господарства Краматорської міської ради 2 видати ОСОБА_1 ордер на квартиру (а.с. 1-3, 61-6 т. 1).

Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 08 квітня 2021 року позовні вимоги задоволено частково. Визнано протиправною відмову Виконавчого комітету Краматорської міської ради у видачі ОСОБА_1 ордеру на квартиру за адресою: АДРЕСА_1 . Скасовано рішення виконавчого комітету Краматорської міської ради від 06 січня 2021 року №2 «Про скасування Рішення виконавчого комітету Краматорської міської ради від 19 серпня 2020 року № 662 «Про надання житла» . Зобов`язано Відділ житлового господарства Краматорської міської ради повторно розглянути питання про видачу ОСОБА_1 ордеру на квартиру за адресою: АДРЕСА_1 , згідно Рішення Краматорського виконавчого комітету Краматорської міської ради від 19 серпня 2020 року №662 «Про надання житла» з урахуванням висновків суду. В іншій частині позовних вимог відмовлено (а.с. 30-34 т.2).

Не погодившись із таким судовим рішенням, Виконавчий комітет Краматорської міської ради подав апеляційну скаргу, в якій просить суд скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволені позовних вимог (а.с. 56-63 т.2).

Постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 09 серпня 2021 року апеляційну скаргу залишено без задоволення. Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 08 квітня 2021 року у справі № 200/175/21-а залишено без змін (а.с. 131-135 т. 2).

11 серпня 2021 року до Першого апеляційного адміністративного суду надійшла заява представника позивача - адвоката Біличенка Віталія Олександровича про стягнення з відповідачів судових витрат на правничу допомогу у суді апеляційної інстанції у розмірі 11 459,50 грн.

Ухвалою Першого апеляційного адміністративного суду від 15 серпня 2021 року призначено розгляд вищевказаної заяви на 18 жовтня 2021 року.

Сторони в судове засідання не з`явились, про дату, час та місце розгляду справи повідомлялись судом належним чином.

Суд апеляційної інстанції, перевіривши матеріали справи вважає за необхідне частково задовольнити заяву представника позивача та прийняти додаткове судове рішення щодо розподілу судових витрат на правничу допомогу, з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 134 Кодексу адміністративного судочинства України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Частиною 3 ст. 134 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Згідно з ч. 4 ст. 134 Кодексу адміністративного судочинства України для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

При цьому, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (ч. 5 ст. 134 Кодексу адміністративного судочинства України).

Відповідно до ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Враховуючи викладене, фактично понесені стороною, на користь якої ухвалено судове рішення в адміністративній справі, витрати на правову допомогу у такій справі підлягають компенсації за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень на підставі рішення суду.

Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 252 Кодексу адміністративного судочинства України суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

З заяви представника позивача слідує, що він вважає за потрібне стягнути з відповідача витрати на правничу допомогу у суді апеляційної інстанції у розмірі 11 459,50 грн.

На підтвердження всіх здійснених витрат на професійну правничу допомогу позивачем надано: договір про надання правничої допомоги від 04 січня 2021 року, додаткова угода до неї акт про прийняття-передачі наданих послуг на суму 11 459,50 грн.

Щодо відшкодування вищевказаних витрат позивача, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

Як вже зазначалось, відповідно до ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відповідно до частини 7 цієї статті розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Як встановлено з матеріалів справи, 11 серпня 2021 року на адресу суду надійшла заява представника позивача про ухвалення додаткового судового рішення про стягнення витрат на професійну правничу допомогу, до якої додано договір про надання правничої допомоги, додаткову угоду до цього договору, розрахунок витрат на правничу допомогу, акт приймання-передачі наданих послуг, рахунок на оплату та квитанцію до прибуткового касового ордеру. Вказаними документами підтверджено, що адвокат надав, а клієнт прийняв та оплатив послуги з надання професійної правничої допомоги на суму 11 459,50 грн.

За змістом частини 9 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2)чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Відповідно до статті 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність") гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час .

Аналіз наведених норм дозволяє дійти висновку про те, що розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом, і може бути змінений лише за їх взаємною домовленістю. Суд не має права його змінювати і втручатися у правовідносини адвоката та його клієнта.

Проте, суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат (у даному випадку, за наявності заперечень відповідача), що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України, заява № 19336/04, п. 269).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" від 28.11.2002 р. зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Згідно із приписами частини сьомої статі 134 КАС України обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Принцип співмірності розміру витрат на професійну правничу допомогу має застосовуватися відповідно до вимог частини шостої статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України за наявності клопотання іншої сторони. Запровадивши з 15 грудня 2017 року зміни до Кодексу адміністративного судочинства України, законодавець принципово по-новому визначив роль суду при вирішенні питання розподілу судових витрат, а саме: як арбітра, який надає оцінку тим доказам і доводам, що наводяться сторонами, і не може діяти на користь будь-якої зі сторін.

Суд звертає увагу, що відсутність клопотання про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу від іншої сторони виключає можливість суду самостійно (без указаного клопотання) зменшувати розмір витрат на професійну правничу допомогу (постанови Верховного Суду від 29.03.2018 у справі №907/357/16, від 18.12.2018 у справі №910/4881/18).

З урахуванням викладеного, колегія суддів дійшла висновку про те, що судом апеляційної інстанції, враховуючи обґрунтованість та пропорційність витрат до предмета спору, значення справи для сторін, у відповідності до вимог ч. 9 ст. 139 КАС України, має бути стягнуто на користь позивача 11 459,50 грн понесених ним судових витрат на професійну правничу допомогу.

Керуючись ст.ст. 139, 243, 252, 308, 311, 321, 325 КАС України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Заяву представника позивача - адвоката Біличенка Віталія Олександровича про стягнення з відповідача судових витрат на правничу допомогу - задовольнити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Виконавчого комітету Краматорської міської ради (код ЄДРПОУ 040452809) та Відділу житлового господарства Краматорської міської ради (код ЄДРПОУ 40480876) на користь ОСОБА_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_1 ) судові витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 11 459,50 грн (одинадцять тисяч чотириста п`ятдесят дев`ять гривень 50 копійок), пропорційно.

Додаткова постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку встановленому ст.328 Кодексу адміністративного судочинства України до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 18 жовтня 2021 року.

Судді А.В. Гайдар

Т.Г. Гаврищук

Г.М. Міронова