Постанова

від 09.08.2021 по справі 200/175/21-а

ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 серпня 2021 року справа №200/175/21-а

приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15

Перший апеляційний адміністративний суд у складі суддів: Гайдара А.В., Геращенка І.В., Компанієць І.Д., за участі секретаря судового засідання - Харечко О.П., позивача - ОСОБА_1 , представника позивача - адвоката - Біличенка В.О., представника відповідача - Сіняка Є.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Виконавчого комітету Краматорської міської ради на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 08 квітня 2021 року у справі № 200/175/21-а (головуючий суддя І інстанції - Стойка В.В., складене у повному обсязі 08 квітня 2021 року у м. Слов`янськ Донецької області) за позовом ОСОБА_2 до Виконавчого комітету Краматорської міської ради, Відділу житлового господарства Краматорської міської ради про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

05 січня 2021 року ОСОБА_1 звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовною заявою до Виконавчого комітету Краматорської міської ради в якому (з урахуванням уточнень) просив суд:

визнати протиправною відмову Відповідачів у видачі ОСОБА_1 ордеру на визначену за ним квартиру;

скасувати Рішення Виконавчого комітету Краматорської міської ради від 06 січня 2021 року №2 «Про скасування Рішення виконавчого комітету Краматорської міської ради від 19 серпня 2020 року № 662 «Про надання житла» ;

зобов`язати Відділ житлового господарства Краматорської міської ради 2 видати ОСОБА_1 ордер на квартиру (а.с. 1-3, 61-6 т. 1).

Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 08 квітня 2021 року позовні вимоги задоволено частково. Визнано протиправною відмову Виконавчого комітету Краматорської міської ради у видачі ОСОБА_1 ордеру на квартиру за адресою: АДРЕСА_1 . Скасовано рішення виконавчого комітету Краматорської міської ради від 06 січня 2021 року №2 «Про скасування Рішення виконавчого комітету Краматорської міської ради від 19 серпня 2020 року № 662 «Про надання житла» . Зобов`язано Відділ житлового господарства Краматорської міської ради повторно розглянути питання про видачу ОСОБА_1 ордеру на квартиру за адресою: АДРЕСА_1 , згідно Рішення Краматорського виконавчого комітету Краматорської міської ради від 19 серпня 2020 року №662 «Про надання житла» з урахуванням висновків суду. В іншій частині позовних вимог відмовлено (а.с. 30-34 т.2).

Не погодившись із таким судовим рішенням, Виконавчий комітет Краматорської міської ради подав апеляційну скаргу, в якій просить суд скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволені позовних вимог.

В обґрунтування апеляційної скарги позивач зазначив, що рішення Виконавчого комітету Краматорської міської ради №2, яким скасовано рішення від 19 серпня 2020 року № 662, було прийнято на підставі роз`яснення спеціалістів обласної державної адміністрації щодо цільового використання зазначеної субвенції виключно для забезпечення тимчасовим житлом внутрішньо переміщених осіб (ВПО). Вважає, що права позивача не порушені, оскільки він не зміг би приватизувати спірну квартиру, як соціальне житло для ВПО.

При цьому зазначено, що черга позивача на отримання житла - № 536, при досягненні своєї черги, він отримає житлове приміщення, яке зможе приватизувати (а.с. 56-63 т.2).

Представник відповідача в судовому засіданні надав пояснення аналогічні викладеним в апеляційній скарзі, просив суд її задовольнити.

Позивач та його представник в судовому засіданні заперечували проти задоволення апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції, заслухав доповідь судді-доповідача, пояснення позивача, представників сторін, перевірив матеріали справи і обговорив доводи апеляційної скарги, перевірив юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідив правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає за необхідне вимоги, викладені в апеляційній скарзі залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишити без змін, з наступних підстав.

Як встановлено судами першої та апеляційної інстанції, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянином України, про що свідчить паспорт серії НОМЕР_1 .

Відповідно до посвідчення серії НОМЕР_2 від 20 жовтня 2015 року має статус учасника бойових дій (а.с. 4-7 т.1).

Позивач з 17 липня 2019 року перебував на обліку осіб, потребуючих поліпшення житлових умов у відділі житлового господарства Краматорської міської ради. Як поліцейський та учасник бойових дій він був зарахований до першої черги отримання житла, про що свідчить Сповіщення № 64/19.

Рішенням Виконавчого комітету Краматорської міської ради від 19 серпня 2020 року №662 дев`ять квартир з фонду комунальної власності були надані учасникам бойових дій, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції та у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях і захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України, що перебувають на квартирному обліку потребуючих поліпшення житлових умов. В якості обґрунтування зазначено, що житло надається в рамках реалізації розпорядження голови облдержадміністрації, керівника обласної військово-цивільної адміністрації від 05 грудня 2019 року № 1354/5-19 «Про обласний бюджет на 2020 рік» (із змінами), міської Програми економічного і соціального розвитку міста Краматорська на 2020 рік, затвердженої рішенням міської ради від 23 грудня 2019 року №64/VII-652 (зі змінами), керуючись ст. 15, 42, 48 Житлового кодексу Української РСР, ст. 6, 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» , ст. 30 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» . Позивачеві було надано житло - двокімнатна квартира за адресою: АДРЕСА_1 , та його було знято з квартирного обліку. Вказаним рішенням було доручено начальнику відділу житлового господарства ОСОБА_3 видати ордери на квартири, перелічені у рішенні, в якому зазначено Позивача (а.с. 12, 39 т.1).

Рішенням Виконавчого комітету Краматорської міської ради №2 від 06 січня 2021 року скасовано рішення від 19 серпня 2020 року № 662 Про надання житла (а.с. 40 т.1).

У грудні 2020 року позивач звертався до Виконавчого комітету Краматорської міської ради із вимогами виконати Рішенням №662 щодо видачі йому ордеру на квартиру.

Листами від 24 грудня 2020 року (а.с. 15 т. 1) та від 30 грудня 2020 року (а.с. 16 т.1) виконавчий комітет повідомив, що «за рахунок коштів субвенції з обласного бюджету було проведено ремонт 10-ти пустуючи квартир у місті Краматорську для забезпечення житлом осіб з числа учасників АТО/ООС та ВПО. Дані квартири рішенням від 19.08.2020 № 662 були розподілені учасникам бойових дій АТО, які перебувають на квартирному обліку потребуючих поліпшення житлових умов в м.Краматорську і позивачу в тому числі. Однак після надання роз`яснень спеціалістів обласної державної адміністрації щодо цільового використання зазначеної субвенції виключно для формування фондів житла тимчасового призначення для забезпечення житлом внутрішньо переміщених осіб (ВПО), дане рішення виконкому буде скасовано на засіданні виконавчого комітету. Зважаючи на вищевикладене, зазначено, що позивач не відноситься до кола осіб, яким може бути надано тимчасове житло для ВПО» .

Листом від 24 грудня 2020 року (а.с. 17 т. 1) Департамент житлово-комунального господарства Донецької обласної державної адміністрації повідомив Позивача, що згідно із ст.30 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» , облік громадян, які відповідно до законодавства потребують поліпшення житлових умов, розподіл та надання житла, що належить до комунальної власності, належить до власних повноважень виконавчих органів сільських, селищних, міських рад, та відповідно до ст.35 Закону України «Про місцеві державні адміністрації» місцеві державні адміністрації не мають права втручатися у здійснення органами місцевого самоврядування власних повноважень. Будь-яких роз`яснень чи обґрунтувань обласної державної адміністрації, на які посилався Відповідач 1, які стали підставою для невиконання Рішення від 19 серпня 2020 року №662, а в подальшому його скасування, в листі від 24 грудня 2020 року Департаменту житлово-комунального господарства Донецької обласної державної адміністрації не надав.

Згідно змісту листа Виконавчого комітету Краматорської міської ради від 03 березня 2021 року № 01-23/1168 (а.с. 14 т.2) скерованого на ім`я Директора Департаменту житлово-комунального господарства Донецької області, департамент фінансів облдержадміністрації листом від 19 травня 2020 року №02-02/24/518/0/30-20 повідомив фінансове управління Краматорської міської ради, що згідно з розпорядженням голови облдержадміністрації, керівника обласної військово-цивільної адміністрації від 05 грудня 2019 року № 1354/5-19 «Про обласний бюджет па 2020 рік» (із змінами) бюджету міста Краматорська за рахунок коштів обласного бюджету збільшуються призначення субвенції на соціально-економічний розвиток території в обсязі 4 300 000 грн. на розробку кошторисної документації та капітальний ремонт 10 пустуючих квартир комунальної власності у м. Краматорську для забезпечення житлом осіб з числа учасників АТО/ООС та ВПО. На підставі вищезазначеного було проведено капітальний ремонт 10 пустуючих квартир. Для вирішення питання розподілу даних квартир, просимо надати роз`яснення щодо статусу цих квартир та уточнити якій категорії громадян повинні бути розподілені дані квартири.

Листом від 18 березня 2021 року (а.с. 15 т. 2), наданому у відповідь на вищевказаний лист, Департамент житлово-комунального господарства зазначив, що з метою поліпшення житлових умов учасників АТО/ООС та ВПО у 2020 році розпорядженням голови облдержадміністрації, керівника обласної військово-цивільної адміністрації від 03 лютого 2020 року 994/5-20 «Про утворення робочої групи із напрацювання шляхів вирішення питання забезпечення житлом учасників антитерористичної операції, операції Об`єднаних сил та внутрішньо переміщених осіб» було створено робочу групу. В результаті роботи робочої групи сформовано Перелік об`єктів комунальної форми власності, які після ремонту, реконструкції в подальшому можливо буде використати для поліпшення житлових умов учасників АТО/ООС та ВПО. Для цих цілей з обласного бюджету місцевому бюджету міста Краматорськ були виділені кошти на виконання ремонту пустуючих квартир комунальної форми власності. В: подальшому, згідно з рішеннями місцевих комісій з розподілу та надання житла, дані квартири планувалось використовувати, як соціальне або тимчасове житло для учасників АТО/ООС, ВПО, потребуючих поліпшення житлових умов. Спірним питання даної справи є правомірність дій відповідача що скасування рішення про надання житла позивачу.

Суд першої інстанції, приймаючи рішення, дійшов висновку, що права позивача є порушеними прийняттям спірного рішення, яким скасовано рішення про надання жила позивачу.

Колегія суддів погоджує висновок суду першої інстанції та зазначає наступне.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 39 Житлового кодексу України, громадяни беруться на облік потребуючих поліпшення житлових умов:

за місцем проживання - виконавчим комітетом районної, міської, районної в місті, селищної, сільської Ради народних депутатів за участю громадської комісії з житлових питань, створюваної при виконавчому комітеті;

за місцем роботи - спільним рішенням адміністрації підприємства, установи, організації чи органу кооперативної або іншої громадської організації і відповідного профспілкового комітету.

При цьому, беруться до уваги рекомендації трудового колективу. Рішення про взяття громадян на облік потребуючих поліпшення житлових умов за місцем роботи затверджується виконавчим комітетом районної, міської, районної в місті, селищної, сільської Ради народних депутатів.

Процедура взяття громадянина на облік потребуючих поліпшення житлових умов, визначена Правилами обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, і надання їм жилих приміщень в Українській РСР, затвердженими постановою Ради Міністрів Української РСР і Українською республіканською радою професійних спілок 11 грудня 1984 року №470 з наступними змінами та доповненнями та передбачають таке:

постановка на квартирний облік починається з подачею зацікавленою особою заяви. Заява про взяття на квартирний облік подається відповідно до виконавчого комітету органу місцевого самоврядування за місцем проживання громадян та адміністрації підприємства, установи, організації чи органу кооперативної або іншої громадської організації за місцем їх роботи. Заява підписується членами сім`ї, які разом проживають, мають самостійне право на одержання жилого приміщення і бажають разом стати на облік. Члени сім`ї, що підписали заяву громадянина та прийняті на облік разом з заявником, набувають права на спільне одержання житлового приміщення тощо.

Потребуючими поліпшення житлових умов, відповідно до пункту 13 Правил №470 визнаються громадяни, які :1) забезпечені жилою площею нижче за рівень, що визначається виконавчими комітетами обласних, Київської і Севастопольської міських Рад народних депутатів разом з радами профспілок. Цей рівень періодично переглядається вказаними органами;

2) які проживають у приміщенні, що не відповідає встановленим санітарним і технічним вимогам. Перелік випадків, коли жилі будинки (жилі приміщення) вважаються такими, що не відповідають санітарним і технічним вимогам, визначається Міністерством житлово-комунального господарства УРСР, Міністерством охорони здоров`я УРСР і Держбудом УРСР;

3) які хворіють на тяжкі форми деяких хронічних захворювань, у зв`язку з чим не можуть проживати в комунальній квартирі або в одній кімнаті з членами своєї сім`ї. Перелік зазначених захворювань затверджується Міністерством охорони здоров`я УРСР за погодженням з Українською республіканською радою професійних спілок. Порядок видачі медичних висновків зазначеним хворим встановлюється Міністерством охорони здоров`я УРСР;

4) які проживають за договором піднайму жилого приміщення в будинках державного або громадського житлового фонду чи за договором найму жилого приміщення в будинках житлово-будівельних кооперативів;

5) які проживають не менше 5 років за договором найму (оренди) в будинках (квартирах), що належать громадянам на праві приватної власності;

6) які проживають у гуртожитках;

7) які проживають в одній кімнаті по дві і більше сім`ї, незалежно від родинних відносин, або особи різної статі, старші за 9 років, крім подружжя (в тому числі якщо займане ними жиле приміщення складається більш як з однієї кімнати);

8) внутрішньо переміщені особи з числа учасників бойових дій відповідно до пунктів 19 і 20 частини першої статті 6 та особи з інвалідністю внаслідок війни, визначені в пунктах 10 - 14 частини другої статті 7, та члени їх сімей, а також члени сімей загиблих, визначені абзацами четвертим - восьмим, чотирнадцятим, шістнадцятим-двадцять другим пункту 1 статті 10 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» .

Відповідно п. 38 Правил № 470, громадянам, які перебувають на квартирному обліку, жилі приміщення надаються в порядку черговості. Порядок визначення черговості надання громадянам жилих приміщень встановлюється законодавством Союзу РСР, житловим Кодексом УРСР, цими Правилами та іншими актами законодавства Української РСР. Черговість надання жилих приміщень визначається за часом взяття на облік (включення до списків осіб, які користуються правом першочергового одержання жилих приміщень).

Згідно з п. 47 Правил № 470, громадяни, які користуються правом позачергового одержання жилих приміщень, включаються в окремий список. Рішення про включення в цей список приймається відповідно виконавчим комітетом місцевої Ради народних депутатів або адміністрацією підприємства, установи, організації чи органом кооперативної або іншої громадської організації і профспілковим комітетом. Рішення адміністрації (органу громадської організації) та профспілкового комітету затверджується виконавчим комітетом місцевої Ради народних депутатів. Про прийняте рішення повідомляється заінтересованим особам. Список громадян, які користуються правом позачергового одержання жилих приміщень, вивішується для загального відома.

Пунктом 64 Правил № 470 у тому числі визначено, що Рішення про надання жилого приміщення приймає виконавчий комітет місцевої Ради народних депутатів, підприємство, установа, організація, у віданні яких перебуває жилий будинок, у порядку, встановленому цими Правилами.

Відповідно п. 69 Правил № 470, на підставі рішення про надання жилого приміщення в будинку державного або громадського житлового фонду виконавчий комітет районної, міської, районної в місті, селищної, сільської Ради народних депутатів видає громадянинові ордер (додаток N 7), який є єдиною підставою для вселення в надане жиле приміщення. Ордер може бути видано лише на вільне жиле приміщення. Ордер дійсний протягом 30 днів.

Спірним питанням даної справи є скасування рішення виконавчим комітетом ради, яким надано позивачу дозвіл на отримання ордеру на житлове приміщення, при цьому, єдиною підставою для його прийняття визначено «роз`яснення спеціалістів обласної державної адміністрації щодо цільового використання квартир виключно для забезпечення житлом внутрішньо переміщених осіб» .

Щодо правомірності прийняття вищевказаного рішення, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

Згідно із ст. 59 Закону України "Про місцеве самоврядування", рішення виконавчого комітету ради з питань, віднесених до власної компетенції виконавчих органів ради, можуть бути скасовані відповідною радою. Акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку (ч. 9, 10 ст. 59 Закону).

Положеннями частини другої статті 71 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" обумовлено, що органи виконавчої влади, їх посадові особи не мають права втручатися в законну діяльність органів та посадових осіб місцевого самоврядування, а також вирішувати питання, віднесені Конституцією, цим та іншими законами до повноважень органів та посадових осіб місцевого самоврядування, крім випадків виконання делегованих їм радами повноважень, та в інших випадках, передбачених законом.

Крім цього, згідно з частиною першою статті 74 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" органи та посадові особи місцевого самоврядування несуть відповідальність за свою діяльність перед територіальною громадою, державою, юридичними і фізичними особами.

Відтак, діючим законодавством врегульовано питання взаємодії місцевих державних адміністрацій та органів місцевого самоврядування, а в тому числі і невтручання в діяльність при реалізації окремих повноважень, до яких зокрема відноситься і надання житла пільговим категоріям осіб.

Таким чином посилання виконавчого комітету на отримання роз`яснень спеціалістів обласної державної адміністрації (які не задокументовані) щодо цільового використання квартир виключно для забезпечення житлом внутрішньо переміщених осіб та прийняття таких роз`яснень для обґрунтування спірного рішення № 2 не відповідає вимогам діючого законодавства.

Департамент житлово-комунального господарства Донецької обласної державної адміністрації наголошує на відсутності в нього права втручатися у здійснення органами місцевого самоврядування власних повноважень та зазначає, що будь-яких роз`яснень не надавав. Докази, які б спростували зазначене, в матеріалах справи відсутні.

Також колегія суддів звертає увагу, що відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до положень ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин (ч.2 ст.77 КАС України).

У ході розгляду справи відповідач правомірності прийняття оскаржуваного рішення не довів.

При прийнятті рішення в даній частині позовних вимог суд враховує правову позицію Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ, Суд) у справі «Рисовський проти України» (Заява N 29979/04), у пункті 70 якого підкреслено особливу важливість принципу "належного урядування". Він передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб (див. рішення у справах "Беєлер проти Італії" [ВП], заява N 33202/96, п. 120, ECHR 2000-I, "Онер`їлдіз проти Туреччини" [ВП], заява N 48939/99, п. 128, ECHR 2004-XII, "Megadat.com S.r.l. проти Молдови", заява N 21151/04, п. 72, від 8 квітня 2008 року, і "Москаль проти Польщі", заява N 10373/05, п. 51, від 15 вересня 2009 року). Зокрема, на державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок (див., наприклад, рішення у справах "Лелас проти Хорватії", заява N 55555/08, п. 74, від 20 травня 2010 року, і "Тошкуце та інші проти Румунії", заява N 36900/03, п. 37, від 25 листопада 2008 року) і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси (див. зазначені вище рішення у справах "Онер`їлдіз проти Туреччини", п. 128, та "Беєлер проти Італії", п. 119).

У пункті 71 цього ж Рішення ЄСПЛ також зазначено, що державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов`язків (див. зазначене вище рішення у справі "Лелас проти Хорватії", п. 74).

Поряд з цим суд звертає увагу й на те, що Україна є суверенною і незалежною, демократичною, соціальною, правовою державою і це закріплено у статті 1 Конституції України.

Основний Закон України у частині першій статті 8 проголошує й те, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права.

Конституційний Суд України у підпункті 4.1 пункту 4 мотивувальної частини рішення у справі за конституційним поданням Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень статті 69 Кримінального кодексу України (справа про призначення судом більш м`якого покарання) від 02 листопада 2004 року №15-рп/2004 охарактеризував верховенство права як панування права в суспільстві.

У цьому ж пункті мотивувальної чистини вищевказаного рішення Конституційний Суд України зазначив, що верховенство права вимагає від держави його втілення у правотворчу та правозастосовну діяльність, зокрема у закони, які за своїм змістом мають бути проникнуті передусім ідеями соціальної справедливості, свободи, рівності тощо. Одним з проявів верховенства права є те, що право не обмежується лише законодавством як однією з його форм, а включає й інші соціальні регулятори, зокрема норми моралі, традиції, звичаї тощо, які легітимовані суспільством і зумовлені історично досягнутим культурним рівнем суспільства. Всі ці елементи права об`єднуються якістю, що відповідає ідеології справедливості, ідеї права, яка значною мірою дістала відображення в Конституції України.

Беручи до уваги наведені вище положення законодавства, практику ЄСПЛ, суд дійшов висновку про те, що в Україні, як у правовій державі, де на конституційному рівні визнається і діє принцип верховенства права, не може бути неврегульованих правом суспільних відносин, а органи виконавчої влади, в тому числі місцеві, повинні вчасно, в належний і якомога послідовніший спосіб здійснювати свої повноваження на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці, мають працювати над досягненням конкретних, вимірюваних цілей, тобто ефективно.

Суд також зауважує, що принцип обґрунтованості рішення суб`єкта владних повноважень має на увазі, що рішенням повинне бути прийнято з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), на оцінці усіх фактів та обставин, що мають значення. Європейський Суд з прав людини у рішенні по справі «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland), № 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року, вказує, що орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.

Таким чином, підстава для прийняття виконавчим комітетом рішення від 06 січня 2021 року №2 «Про скасування Рішення виконавчого комітету Краматорської міської ради від 19 серпня 2020 року № 662 «Про надання житла» , що сформульована як «роз`яснення спеціалістів обласної державної адміністрації щодо цільового використання квартир виключно для забезпечення житлом внутрішньо переміщених осіб» не може вважатись достатньою та обґрунтованою з точки зору норм права, що наведені вище, а тому рішення відповідача 1 від 06 січня 2021 року №2 «Про скасування Рішення виконавчого комітету Краматорської міської ради від 19 серпня 2020 року № 662 «Про надання житла» є протиправним та підлягає скасуванню.

Щодо позовних вимог про визнання протиправною відмови Відповідачів у видачі ОСОБА_1 ордеру на визначену за ним квартиру та зобов`язання департамент видати ОСОБА_1 ордер на квартиру, суд зазначає наступне.

Позивач, згідно із законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» , як учасник бойових дій та особа, яка потребує поліпшення житлових умов, має пільгу на першочергове забезпечення жилою площею та його право на вказану пільгу в законний спосіб реалізовано в Рішенні від 19 серпня 2020 року №662 «Про надання житла» . Відповідно суд вважає, що дії відповідача 1 щодо відмови Відповідачів у видачі ОСОБА_1 ордеру на визначену за ним квартиру є протиправними.

При цьому обґрунтованим є висновок суду першої інстанції про необхідність зобов`язання Відділ житлового господарства Краматорської міської ради повторно розглянути питання про видачу ОСОБА_1 ордеру на квартиру за адресою: АДРЕСА_1 , згідно Рішення Краматорського виконавчого комітету Краматорської міської ради від 19 серпня 2020 року №662 «Про надання житла» з урахуванням висновків суду.

Відтак, суд апеляційної інстанції погоджує висновок суду першої інстанції про необхідність часткового задоволення позовних вимог.

Колегія суддів зазначає, що рішення суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні позовних вимог учасниками судового розгляду не оскаржене, тому не є предметом апеляційного перегляду в цій частині.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції розглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Згідно п.41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі "Серявін та інші проти України" від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).

За змістом статті 316 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі зазначеного, суд апеляційної інстанції дійшов до висновку, що суд першої інстанції під час розгляду даної справи об`єктивно, повно, всебічно дослідив обставини, які мають суттєве значення для вирішення справи, застосував до правовідносин, які виникли між сторонами у справі, норми права які регулюють саме ці правовідносини, зроблені судом першої інстанції висновки відповідають фактичним обставинам справи та підтверджуються належними письмовими доказами, які зібрані та досліджені судом у судовому засіданні під час розгляду даної адміністративної справи, рішення суду першої інстанції у даній справі про задоволення адміністративного позову прийнято без порушення норм процесуального та матеріального права, і тому рішення Донецького окружного адміністративного суду необхідно залишити без змін.

Керуючись статтями 238, 250,308,310, 316, 321, 322, 328 Кодексу адміністративного судочинства України суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Виконавчого комітету Краматорської міської ради - залишити без задоволення.

Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 08 квітня 2021 року у справі № 200/175/21-а - залишити без змін.

Вступну та резолютивну частини постанови проголошено в судовому засіданні 09 серпня 2021 року.

Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку встановленому ст.328 Кодексу адміністративного судочинства України до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 13 серпня 2021 року.

Судді А.В. Гайдар

І.В. Геращенко

І.Д. Компанієць