Постанова

від 18.10.2021 по справі 813/1300/18

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 жовтня 2021 року

м. Київ

справа № 813/1300/18

адміністративне провадження № К/9901/69438/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Шишова О.О.,

суддів: Дашутіна І.В., Яковенка М.М.,

розглянув у порядку письмового провадження в касаційній інстанції справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Асоціація виробників Шкіргалантерейної Продукції до Головного управління ДФС у Львівській області про визнання протиправними і скасування податкових повідомлень-рішень, провадження в якій відкрито

за касаційною скаргою Головного управління ДФС у Львівській області на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 16.08.2018, ухвалене у складі головуючого судді Хоми О.П., та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 20.11.2018, прийняту у складі колегії суддів: Шавеля Р.М. (головуючий), Кузьмича С.М., Довгої О.І.

І. Суть спору

1. У квітні 2018 року Товариство з обмеженою відповідальністю Асоціація виробників Шкіргалантерейної Продукції (далі - ТОВ Асоціація виробників Шкіргалантерейної Продукції ; АВШП ) звернулося до суду з позовом до Головного управління ДФС у Львівській області (далі - ГУ ДФС у Львівській області), в якому просило суд скасувати податкові повідомлення-рішення від 26.12.2017: №0023201408, №0023211408 та №0023221408.

2. Обґрунтовуючи позовні вимоги ТОВ Асоціація виробників Шкіргалантерейної Продукції посилається на безпідставність та невідповідність нормам чинного законодавства та фактичним обставинам справи висновків контролюючого органу, викладених в акті перевірки від 13.12.2017 №2260/13-01-14-08/37693987. Реальність господарських операцій, що досліджувались контролюючим органом в ході проведення перевірки спростовується належними первинними документами, які підтверджують факт здійснення фінансово-господарських відносин, вид, обсяг, якість операцій та розрахунків, що здійснювалися та підтверджують реальність на повноту відображення в бухгалтерському та податковому обліку.

ІІ. Установлені судами фактичні обставини справи

3. Судами попередніх інстанцій установлено, що упродовж 30.11.2017 - 06.12.2017 відповідачем ГУ ДФС у Львівській області проведено позапланову виїзну документальну перевірку ТОВ АВШП з питань проведення взаємовідносин з ТОВ Укр-інком плюс (попередня назва ТОВ Укр Сервіс Груп ) за період листопад 2014 року, ТОВ ТПК Вайпер (попередня назва ТОВ Антека ) за період грудень 2014 року та січень 2015 року, ТОВ Гараж Мобайл Груп за період грудень 2014 року, за результатами якої складено Акт перевірки № 2260/13-01-14-08/37693987 від 13.12.2017.

4. Перевіркою встановлено порушення вимог чинного законодавства, а саме:

5. пунктів 138.1, 138.2, 138.4 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 ПК України, що призвело до заниження сплати податку на прибуток на суму 104176 грн, в тому числі за 2014 рік - у сумі 88521 грн, за 2015 рік - у сумі 15655 грн;

6. пунктів 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 статті 198 ПК України, що призвело до заниження сплати податку на додану вартість /ПДВ/ на суму 102226 грн, в тому числі за листопад 2014 року - на суму 40000 грн, за грудень 2014 року - на суму 58369 грн, за січень 2015 року - на суму 3857 грн та завищення від`ємного значення різниці між сумою податкового зобов`язання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду (значення рядку 19 декларації) за січень 2015 року на суму 13538 грн.

7. За результатами проведеної перевірки відповідачем ГУ ДФС у Львівській обл. винесені наступні податкові повідомлення-рішення:

8. № 0023201408 від 26.12.2017 про збільшення суми грошового зобов`язання з податку на прибуток на загальну суму 130220 грн, в тому числі 104176 грн за податковим зобов`язанням, 26044 грн за штрафними (фінансовими) санкціями;

9. № 002321408 від 26.12.2017 про збільшення суми грошового зобов`язання з ПДВ в загальному розмірі 127782 грн, в тому числі 102226 грн за податковим зобов`язанням, 25556 грн за штрафними (фінансовими) санкціями;

10. № 0023221408 від 26.12.2017 про зменшення розміру від`ємного значення суми ПДВ розмірі 13538 грн.

11. Не погоджуючись з вказаними податковими повідомленнями-рішеннями позивач звернувся до суду з цим позовом.

ІІІ. Рішення судів першої та апеляційної інстанцій і мотиви їх ухвалення

12. Львівський окружний адміністративний суд рішенням від 16.08.2018 позовні вимоги задовольнив.

13. Суд першої інстанції задовольняючи позовні вимоги виходив з того, що досліджені у судовому засіданні докази підтверджують реальність здійснення позивачем господарських операцій по придбанню товарів у ТОВ Укр-інком плюс , ТОВ ТПК Вайнер , а отже, валові витрати, податковий кредит та податкові зобов`язання за наслідками цих операцій позивачем сформовані правомірно. Позивач надав належні та допустимі докази на підтвердження того, що поставки товарів відбулися, а придбані товари в подальшому використані в господарській діяльності позивача. Також відповідачем не дотриманий строк визначення грошового зобов`язання з ПДВ за листопад 2014 року.

14. Ураховуючи наведене, суд дійшов висновку, що встановлені під час розгляду справи обставини, які підтверджені належними доказами, спростовують висновки ГУ ДФС у Львівській області, констатовані в Акті перевірки № 2260/13-01-14-08/37693987 від 13.12.2017, а тому спірні податкові повідомлення-рішення, винесені на підставі зазначеного Акту перевірки, підлягають скасуванню як протиправні.

15. Восьмий апеляційний адміністративний суд постановою від 20.11.2018 підтримав позицію суду першої інстанції та за результатом апеляційного перегляду залишив рішення суду першої інстанції без змін.

IV. Касаційне оскарження

16. У касаційні скарзі ГУ ДФС у Львівській області, посилаючись на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а також невірної правової оцінки обставин у справі, просить їх скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

17. Позивач своїм правом на подання заперечень на касаційну скаргу не скористалася, що не перешкоджає перегляду судового рішення.

V. Релевантні джерела права й акти їх застосування

18. Пункт 44.1 статті 44 ПК України.

19. Для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, реєстрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків та зборів, ведення яких передбачено законодавством.

20. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

21. Підпункт 134.1.1. пункту 134.1. статті 134.

22. Об`єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу.

23. Пункт 198.1. статті 198 ПК України

24. До податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з:

25. а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

26. б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

27. в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

28. г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

29. Абзац 1 пункту 198.2. статті 198 ПК України

30. Датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

31. дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

32. дата отримання платником податку товарів/послуг.

33. Пункт 198.3 статті 198 ПК України

34. Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті.

35. Нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

36. Пункт 198.6 статті 198 ПК України

37. Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

38. У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

39. Стаття 1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні

40. Господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.

41. Первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію.

42. Частина перша статті 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні

43. Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

44. Частина друга статті 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні

45. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

VI. Оцінка Верховного Суду

46. Відповідно до обставин справи між сторонами виник спір щодо правомірності винесення контролюючим органом податкових повідомлень-рішень від 26.12.2017: №0023201408, №0023211408 та №0023221408, які ґрунтуються на висновках останнього щодо непідтвердження реальності здійснення господарських операцій між позивачем та ТОВ Укр-інком плюс і ТОВ ТПК Вайпер .

47. Такий висновок контролюючого органу ґрунтується на підставі інформації, отриманої з інформаційних систем податкового органу, відповідно до якої контрагенти позивача не перебувають за своїм місцезнаходженням, у них відсутні будь-які активи (трудові ресурси, основні фонди орендовані або власні складські приміщення, автотранспортні засоби, інструменти та інше), наявність яких може забезпечити виконання зобов`язань за вказаним договором.

48. Також відповідач наголошує на виявлених недоліках первинних документів, наданих до перевірки, які полягають у неможливості встановлення осіб, які їх фактично підписали.

49. Водночас, позивачем не представлено документів, що підтверджують транспортування товарно-матеріальних цінностей, документів щодо якості товару та його походження.

50. Указані обставини у своїй сукупності, на думку відповідача, свідчать про те, що господарські операції ТОВ АВШП з ТОВ Укр-інком плюс , ТОВ ТПК Вайнер фактично не відбувалися, через що податкові та видаткові накладні не мають юридичної сили первинних документів.

51. Правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування податкового кредиту наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами.

52. Якщо господарська операція фактично не відбулася, то первинні документи, складені платником податку та його контрагентом на підтвердження такої операції, не відповідають дійсності, та свідчать про відсутність у сторін волевиявлення щодо реального здійснення господарської операції.

53. Наслідки для податкового обліку створює лише фактичний рух активів, що є обов`язковою умовою для формування об`єкту оподаткування податком на прибуток та податкового кредиту.

54. Аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту. При цьому в первинних документах, які є підставою для бухгалтерського обліку, фіксуються дані лише про фактично здійснені господарські операції.

55. При вирішенні спорів щодо правомірності формування платниками податків своїх даних податкового обліку, зокрема якщо предметом спору є достовірність первинних документів та підтвердження інших обставин реальності відображених у податковому обліку господарських операцій, суди повинні враховувати, що, обов`язок доведення відповідних обставин у спорах між особою та суб`єктом владних повноважень покладається на суб`єкта владних повноважень, якщо він заперечує проти позову.

56. У разі надання контролюючим органом доказів, які в сукупності з іншими доказами у справі свідчать, що документи, на підставі яких платник податків задекларував податковий кредит та сформував витрати, містять інформацію, що не відповідає дійсності, платник податків має спростовувати ці доводи.

57. Також платник податків при виборі контрагента та укладенні з ним договорів має керуватись і належною обачністю, оскільки від цього залежить подальше фактичне виконання таких договорів, отримання прибутку та права на отримання певних преференцій.

58. Про відсутність реального характеру відповідних операцій можуть свідчити, зокрема, наявність таких обставин: неможливість здійснення платником податку зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності, відсутність у платника податку необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів, здійснення операцій з товарно-матеріальними цінностями, які не вироблялися або не могли бути вироблені в обсязі, зазначеному платником податку в документах обліку.

59. Таким чином, на підтвердження фактичного здійснення господарських операцій, Товариство повинно мати відповідні первинні документи, які мають бути належно оформленими, містити всі необхідні реквізити, бути підписані уповноваженими особами та, які в сукупності з встановленими обставинами справи, зокрема і щодо можливостей здійснення господарюючими суб`єктами відповідних операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна, обсягу матеріальних та трудових ресурсів, економічно необхідних для виконання умов, обумовлених договорами, мають свідчити про беззаперечний факт реального вчинення господарських операцій, що і є підставою для формування платником податкового обліку.

60. У ході розгляду справи суди першої та апеляційної інстанцій дійшли висновку про правомірність формування позивачем даних податкового обліку за результатом господарських операцій з контрагентом з огляду на те, що факт вчинення спірних операцій підтверджується належними первинними документами складеними за результатом дійсних, реально виконаних правочинів. Оцінюючи облікові документи, надані позивачем щодо цих операцій, суди визнали їх достовірними та достатніми доказами, що підтверджують як спірні операції, так і задекларовані позивачем показники податкового обліку.

61. Cуди відхилили доводи контролюючого органу про допущені позивачем порушення вимог податкового законодавства, які були виявлені під час проведення перевірки, щодо безпідставності формування даних податкового обліку за господарськими операціями, які не підтверджені належними первинними документами та проведені (оформлені) з контрагентами, які мають ознаки фіктивності та у яких відсутні необхідні умови та ресурси для проведення відповідної господарської діяльності, й дійшли висновку про достовірність задекларованих позивачем даних, а відповідно і про правомірність формування податкового кредиту з податку на додану вартість за господарськими операціями проведеними з контрагентом-постачальником, оскільки такі операції фактично відбулись та є реальними.

62. Так, судами установлено, що Між позивачем (покупець) та ТОВ Укр Сервіс Груп (постачальник) укладено договори поставки обладнання № 27-11/2014 від 27.11.2014 та № 28-11/2014 від 28.11.2014.

63. Відповідно до пункту 1.1. розділу 1 цих договорів постачальник зобов`язується поставити покупцю визначене цими договорами вживане обладнання, а покупець має своїм обов`язком прийняти товар та оплатити його на підставі рахунків-фактур.

64. На підтвердження здійснення господарських операцій з ТОВ Укр Сервіс Груп позивачем представлені акти приймання-передачі обладнання від 27.11.2014 та від 27.11.2014, специфікації до вказаних договорів, податкові накладні № 66 від 27.11.2014, № 67 від 28.11.2014, видаткові накладні № РН-66 від 27.11.2014, № РН-67 від 28.11.2014.

65. Оплата за придбані товари здійснювалась позивачем шляхом безготівкового переказу грошових коштів на банківський рахунок контрагента, що стверджується платіжними дорученнями № 310 від 04.12.2014, № 311 від 05.12.2014, № 313 від 08.12.2014, № 316 від 09.12.2014.

66. Станом на 31.12.2014 дебіторська/кредиторська заборгованість ТОВ АВШП по розрахунках із ТОВ Укр Сервіс Груп згідно бухгалтерського рахунку 631 є відсутньою.

67. Вартість придбаних від ТОВ Укр Сервіс Груп товарів віднесено до витрат у сумі 200000 грн та відображено в податковій декларації з податку на прибуток за 2014 рік. Суми ПДВ включені до складу податкового кредиту в розмірі 40000 грн та відображені в податковій декларації з ПДВ за період листопад 2014 року.

68. Відповідно до наказів позивача № 1-І від 27.11.2014, № 2-І від 28.11.2014, актів приймання-передачі (внутрішнього переміщення) основних засобів від 27.11.2014 та від 28.11.2014 придбані цифровий універсальний планшетний сувенірний принтер та установка високочастотна ВЧД 1-1/40 введені в експлуатацію і знаходяться в цеху по вул.Гайдучка, 1 у м.Львові.

69. 11.12.2014 між позивачем (покупець) та ТОВ Антека (постачальник) укладено договір поставки № 11/12/14.

70. Відповідно пункту 1 розділу 1 Договору постачальник зобов`язується поставляти та передати у власність покупця товар, визначений у пункті 2.1. цього договору, а покупець прийняти та оплатити товар в асортименті, кількості та за цінами, викладеними у додатках до цього договору, які є його невід`ємною частиною.

71. На підтвердження здійснення господарських операцій з ТОВ Антека позивачем надані специфікацію до договору, податкові накладні № 133 від 11.12.2014, № 134 від 11.12.2014, № 135 від 15.12.2014, № 136 від 15.12.2014, № 137 від 16.12.2014, № 138 від 16.12.2014, № 139 від 16.12.2014, № 41 від 29.0.2015, видаткові накладні № РН-133/12 від 11.12.2014, № РН-134/12 від 11.12.2014, № РН-135/12 від 15.12.2014, № РН-136/12 від 15.12.2014, № РН-137/12 від 16.12.2014, № РН-138/12 від 16.12.2014, № РН-139/12 від 16.12.2014, № РН-41 від 29.01.2015.

72. Оплата за придбані у ТОВ Антека товари проведена позивачем шляхом безготівкового переказу грошових коштів на банківський рахунок контрагента, що стверджується платіжними дорученнями № 319 від 12.12.2014, № 320 від 15.12.2014, № 321 від 16.12.2014, № 323 від 17.12.2014, № 22 від 02.02.2015, № 23 від 03.02.2015, № 24 від 04.02.2015, № 25 від 05.02.2015.

73. Станом на 31.12.2014 та 01.02.2015 дебіторська/кредиторська заборгованість ТОВ АВШП по розрахунках із ТОВ Антека відповідно до бухгалтерського рахунку 631 є відсутньою.

74. Вартість отриманих від ТОВ Вайпер товарів у 2014 році віднесено позивачем до витрат в сумі 291785 грн та відображено в податковій декларації з податку на прибуток за 2014 рік; вартість отриманих від ТОВ Вайпер товарів у 2015 році позивачем віднесено до витрат в сумі 86075 грн та відображено в податковій декларації з податку на прибуток за 2015 рік. Суми ПДВ включені до складу податкового кредиту в сумі 75752 грн та відображені в податковій декларації з ПДВ за період грудень 2014 року та січень 2015 року.

75. Суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, , аналізуючи взаємовідносини позивача з його контрагентами, визнав належними та допустимими доказами наявність між ними фактів вчинення правочинів, висновуючись на тому, що на підтвердження реальності господарських операцій та мети придбання (поставки) товарів позивачем надано відповідні первинні документи, якими позивач доводить здійснення господарських операцій з ТОВ Укр-інком плюс та ТОВ ТПК Вайпер , що оформлені належним чином, містять необхідні реквізити, повністю відображають зміст господарських операцій ТОВ АВШП і не мають недоліків, які б свідчили про їх невідповідність вимогам до первинних документів.

76. За висновками судів попередніх інстанцій співставлення змісту первинних документів та доказів підтвердження фактичного виконання робіт (надання послуг) вказує, що спірні господарські операції є реальними, відповідають дійсному економічному змісту та підтверджуються необхідними документами, що є свідченням добросовісності позивача при здійсненні вказаних операцій. Доказів на підтвердження зворотного відповідачем не надано.

77. Оцінюючи доводи податкового органу щодо податкової інформації відносно контрагента позивача, у тому числі, щодо відсутності трудових ресурсів та основних фондів, що, на думку відповідача, свідчить про нереальність укладених правочинів, суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції не взяли до уваги з огляду на положення принципу індивідуальної відповідальності платника податків те, що, інформація містить лише загальну оцінку господарської діяльності контрагентів позивача та їх постачальників, без оцінки їх спільної діяльності, зокрема, щодо реальності здійснення досліджуваних господарських операцій. Податкове законодавство не ставить у залежність податковий облік (стан) певного платника податку-покупця від перебування його контрагента за юридичною адресою, дотримання ним податкової дисципліни та правильності ведення податкового або бухгалтерського обліку.

78. Сама собою наявність або відсутність окремих документів, а також недоліки в їх оформленні у цьому випадку не можуть бути підставою для висновку про відсутність господарських операцій та відмови у формуванні податкового кредиту, якщо з інших даних вбачаються зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі платника у зв`язку з його господарською діяльністю.

79. Також за висновком судів попередніх інстанцій посилання податкового органу на відсутність у контрагента матеріальних та трудових ресурсів не виключає можливості реального виконання ним господарської операції та не свідчить про одержання необґрунтованої податкової вигоди позивачем, оскільки залучення працівників є можливим за договорами цивільно-правового характеру, аутсорсингу та аутстафінгу (оренда персоналу). Основні та транспортні засоби можуть перебувати в постачальника на праві оренди або лізингу.

80. Норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв`язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Порушення певним постачальником товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог законодавства щодо формування об`єкта оподаткування податком на прибуток та податкового кредиту, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг)) не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема у вигляді позбавлення права на формування витрат та податкового кредиту, за можливу неправомірну діяльність його контрагентів за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагентів та злагодженість дій між ними (висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 11.11.2020 №320/1147/19, від 24.11.2020 №813/3034/15).

81. Щодо посилання відповідача на матеріали досудового розслідування по кримінальному провадженні від 23.06.2015 № 42015000000001259, внесеним до Єдиного реєстру досудових розслідувань, в ході якого допитано свідка ОСОБА_1 , Суд зазначає, що матеріали досудового розслідування по кримінальному провадженню, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань, не є вироком, який встановлює певні обставини та доведеність вини особи.

82. Внесення до Єдиного реєстру досудових розслідувань відомостей по кримінальному провадженню не спростовує фактичного здійснення операцій між позивачем та його контрагентами, адже наявність досудового розслідування не дає підстав для автоматичного висновку про нереальність господарських операцій, внаслідок чого є нагальна необхідність перевіряти доведеність кожного податкового правопорушення і здійснювати комплексне дослідження усіх складових господарських операцій, з врахуванням обставин.

83. Належними доказами можуть бути лише встановлені вироком суду обставини, у тому числі щодо причетності або обізнаності позивача у цьому. Проте доказів, які б свідчили про наявність вироку суду відносно саме контрагента позивача, який би набрав законної сили, під час розгляду справи, контролюючим органом не надано, а отже сам по собі факт порушення кримінальної справи щодо посадових осіб контрагента позивача не може слугувати належним доказом фіктивності розглядуваних господарських операцій та не тягне за собою правових наслідків для позивача.

84. Аналогічна позиція викладена в постановах Верховного Суду від 27.03.2018 у справі № 816/809/17, від 24.04.2018 у справі № 2а/0370/205/12, від 20.03.2019 у справі № 813/1979/15, від 22.07.2020 у справі № 620/3925/18.

85. Крім того, колегія суддів уважає необґрунтованими посилання відповідача на податкову інформацію, що наявна в інформаційно-аналітичних базах відносно контрагентів суб`єкта господарювання, а також податкову інформацію надану іншими контролюючими органами, оскільки остання носить виключно інформативний характер. Посилання контролюючого органу на неможливість проведення зустрічної звірки, як критерій оцінки реальності господарських операцій також є безпідставними, оскільки в такому випадку будь-які первинні документи платника податків не використовувались та не аналізувались.

86. Водночас, позивачем ТОВ АВШП підтверджено, що придбані у контрагентів товари використані ним у власній господарській діяльності.

87. Відповідачем, у свою чергу, не було доведено та не було надано жодних належних та достатніх доказів на підтвердження відсутності господарських операцій між позивачем та його контрагентами.

88. Разом з тим, судами першої та апеляційної інстанцій з дотриманням норм процесуального кодексу встановлено фактичні обставини справи та надано об`єктивний та обґрунтований їх аналіз з урахуванням доводів наведених контролюючим органом у відзиві на адміністративний позов та апеляційній скарзі, у зв`язку з чим, відсутні підстави вважати, що обставини справи встановлено не повно чи неправильно, а, отже, і наведені відповідачем доводи в касаційній скарзі не спростовують правильних по суті висновків судів першої та апеляційної інстанцій.

89. Виходячи із системного аналізу вищевказаних норм права та встановлених судами попередніх інстанцій обставин, підтверджених наявними в матеріалах справи доказами, колегія суддів погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанції, що контролюючий орган приймаючи оскаржувані податкові повідомлення-рішення діяв всупереч та не у відповідності до вимог чинного законодавства.

90. Переглянувши судові рішення в межах касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судами фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку, що при ухваленні оскаржуваних судових рішень, суди першої та апеляційної інстанції не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права, які могли б бути підставою для скасування судових рішень, а тому касаційну скаргу відповідача слід залишити без задоволення.

91. Ураховуючи приписи пункту 2 розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону № 460-ІХ, а також те, що касаційні скарги на судові рішення в цій справі були подані до набрання чинності цим Законом і рогляд їх не закінчено до набрання чинності цим Законом, Верховний Суд розглядає їх у порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом. Отже, застосуванню підлягають положення КАС України (у редакції, чинній до 08.02.2020).

92. Таким чином, зважаючи на приписи статті 350 КАС України, касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

VII. Судові витрати

93. З огляду на результат касаційного розгляду судові витрати розподілу не підлягають.

Керуючись статтями 3, 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 КАС України, суд

п о с т а н о в и в :

1. Касаційну скаргу Головного управління ДФС у Львівській області залишити без задоволення.

2. Рішення Львівського окружного адміністративного суду від 16 серпня 2018 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 20 листопада 2018 року справі № 813/1300/18 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і не може бути оскаржена.

Головуючий О.О. Шишов

Судді І.В. Дашутін

М.М. Яковенко