Рішення

від 16.08.2018 по справі 813/1300/18

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа №813/1300/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 серпня 2018 року

Львівський окружний адміністративний суд в складі:

головуючого - судді Хоми О.П.,

з участю секретаря судового засідання Павлішевського М.В.,

з участю представників: позивача ОСОБА_1,

відповідача ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Асоціація Виробників Шкіргалантерейної Продукції до Головного управління ДФС у Львівській області про визнання протиправними і скасування податкових повідомлень-рішень,

в с т а н о в и в :

Товариство з обмеженою відповідальністю Асоціація Виробників Шкіргалантерейної Продукції (далі-позивач, ТзОВ АВШП ) звернулося до суду з позовом до Головного управління ДФС у Львівській області (далі-відповідач, ГУ ДФС у Львівській області), в якому просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення ГУ ДФС у Львівській області від 26.12.2017: №0023201408, №0023211408 та №0023221408.

Позивач в обґрунтування позовних вимог посилається на безпідставність та невідповідність нормам чинного законодавства та фактичним обставинам справи висновків контролюючого органу, викладених в акті перевірки від 13.12.2017 №2260/13-01-14-08/37693987. Реальність господарських операцій, що досліджувались контролюючим органом в ході проведення перевірки спростовується належними первинними документами, які підтверджують факт здійснення фінансово-господарських відносин, вид, обсяг, якість операцій та розрахунків, що здійснювалися та підтверджують реальність на повноту відображення в бухгалтерському та податковому обліку. Первинні документи долучені до матеріалів справи та були дослідженні контролюючим органом під час перевірки. Наявність товарно-транспортних накладних не є обов'язковою умовою права на витрати та на податковий кредит, оскільки є інші документи щодо придбання цих товарів. Посилаючись на практику Верховного Суду, вказав, що недоліки у видаткових накладних не спростовують факт поставки товару. В основу висновків про допущені позивачем порушення покладено лише твердження про те, що контрагенти позивача не мали основних активів для проведення господарських операцій та були відсутніми за місцем знаходження. Вважає, що такі висновки відповідача є безпідставними та нічим не підтверджені, не можуть бути покладені в основу порушення позивачем податкового законодавства та нікчемності правочинів. Крім того, якщо контрагент позивача чи будь-які інші особи і допустили у своїй діяльності ті чи інші порушення, позивач не може і не повинен нести відповідальність за це. Додатково зазначив, що застосування по позивача відповідальності на підставі податкових повідомлень-рішень від 26.12.2017 №0023211408, №0023221408, є протиправним, з огляду на те, що на час винесення такого податкового повідомлення - рішення закінчився встановлений Податковим кодексом України термін притягнення до відповідальності за вказане порушення. З урахуванням викладеного, вважає оскаржувані податкові повідомлення-рішення протиправними та такими, що підлягають скасуванню.

Відповідача щодо задоволення позовної заяви заперечив з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву та додаткових пояснень. Суть заперечень полягає у тому, що господарські операції між ТзОВ АВШП та ТзОВ Укр-інком плюс , ТзОВ ТПК Вайнер не мали реального товарного характеру, оскільки позивачем не надано жодних документів, які б підтверджували транспортування товарно-матеріальних цінностей (надалі - ТМЦ), не представлено документів, які надавали б повноваження на здійснення господарських операцій в інтересах позивача, первинні документи складені з порушенням. Наявність у платника податків цивільно-правового договору не свідчить про реальність здійснення господарської операції. Контрагенти позивача відсутні за місцем знаходження. Окрім того, на підтвердження висновків акта перевірки долучено протокол допиту свідка від 07.11.206, котрий був керівником ТзОВ Укр-інком плюс . Вважає оскаржувані податкові повідомлення-рішення законними. Просив у задоволенні позову відмовити.

Ухвалою від 12.04.2018 відкрито загальне позовне провадження у справі з проведенням підготовчого засідання.

26.04.2018 (вх. № 12214) Головним управлінням ДФС у Львівській області подано відзив на позовну заяву, 14.05.2018 представником позивача подано відповідь на відзив.

22.05.2018 (вх. 15426) представником позивача подано додаткові пояснення до позову.

Ухвалою від 24.054.2018 підготовче провадження у справі закрито, справу призначено до судового розгляду по суті на 17.08.2018.

14.06.2018 (вх. 18726) представником відповідача подано заперечення щодо додаткових пояснень до позовної заяви.

Суд, з'ясувавши обставини, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень, дослідивши докази, якими вони обґрунтовуються, встановив наступні фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.

Позивач - ТзОВ АВШП зареєстрований, як суб'єкт господарювання юридична особа за кодом ЄДРПОУ: 37693987 та взятий на облік в органах державної податкової служби 12.05.2011 за №71984.

ГУ ДФС у Львівській області проведено позапланову виїзну документальну перевірку ТзОВ АВШП з питань проведення взаємовідносин із ТзОВ Укр-інком плюс (попередня назва ТзОВ Укр сервіс груп ) за період листопад 2014, ТзОВ ТПК Вайпер (попередня назва ТзОВ Антека ) за період грудень 2014 та січень 2015, ТзОВ Гараж мобайл груп за період грудень 2014.

Перевіркою встановлено порушення:

- пункту 138.1 статті 138, підпункту 138.2 статті 138, пункту 138.4 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України, що призвело до заниження сплати податку на прибуток підприємств всього на суму 104 176 грн, в тому числі за 2014 рік у сумі 88 521, 00 грн, за 2015 у сумі 15 655, 00 грн;

- пункту 198.1, пункту 198.2, пункту 198.3, пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, що призвело до заниження сплати податку на додану вартість на суму 102 226, 00 грн, в тому числі за листопад 2014 року на суму 40 000, 00 грн, за грудень 2014 року на суму 58 369, 00 грн, за січень 2015 грн на суму 3 857, 00 грн та завищення від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду (значення рядку 19 декларації за січень 2015 року на суму 13 358, 00 грн).

Результати перевірки оформлено актом від 13.12.2017 №2260/13-01-14-08/7693987.

На підставі акта перевірки ГУ ДФС у Львівській області 26.12.2017 винесено податкові повідомлення-рішення:

- №0023201408, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток на загальну суму 113 220, 00 грн, в тому числі за податковим зобов'язанням 104176, 00 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями 26 044, 00 грн;

- №002321408, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість за загальну суму 127 782, 00 грн, в тому числі за податковим зобов'язанням 102 226, 00 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями 25 556, 00 грн;

- №0023221408, яким зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість розмірі 13 538, 00 грн.

Судом встановлено, що вказані в акті перевірки порушення вимог податкового законодавства по взаємовідносинах позивача з ТзОВ Укр-інком плюс , ТзОВ ТПК Вайнер полягають у тому, що, на думку податкового органу, господарські операції позивача з вказаними контрагентами фактично не відбувались. Такі висновки зроблено на підставі інформації з інформаційних систем податкового органу, відповідно до якої контрагенти позивача відсутні за місцезнаходженням, у них відсутні будь-які активи (трудові ресурси, основні фонди орендовані або власні складські приміщення, автотранспортні засоби, інструменти та інше), наявність яких може забезпечити виконання зобов'язань за вказаним договором. Податковим органом не заперечується факт наявності первинних документів, що підтверджують господарські операції, однак контролюючий орган вказує про неточності у вказаних документах. Окрім того, ТзОВ АВШП не представлено документів, що підтверджує транспортування ТМЦ, документів, що підтверджують якість товару та його походження та документів, які надавали б повноваження на здійснення господарських операцій в інтересах позивача. На думку ГУ ДФС у Львівській області, вказане свідчить про те, що господарські операції ТзОВ АВШП з ТзОВ Укр-інком плюс , ТзОВ ТПК Вайнер фактично не відбувалися. Тому податкові та видаткові накладні не мають юридичної сили первинних документів.

При вирішенні спору суд керувався наступним.

Відповідно до статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначення вичерпного переліку податків та зборів, що справляються в Україні, порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства, регулюються Податковим кодексом України (далі - Податковий кодекс).

Так, згідно з пп.134.1.1 п.134.1 статті 134 Податкового кодексу об'єктом оподаткування є: прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього розділу.

Згідно з п. 138.1 ст. 138 зазначеного Кодексу витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із:

витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6-138.9, підпунктами 138.10.2-138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті:

інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу;

крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

При цьому, виходячи з положень пп. 138.1.1. п. 138.1 ст. 138 Кодексу, витрати операційної діяльності включають, в тому числі, собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2-140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку; витрати банківських установ.

Згідно з п. 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Пунктом 138.4 вищезгаданої статті передбачено, що витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, крім нерозподільних постійних загальновиробничих витрат, які включаються до складу собівартості реалізованої продукції в періоді їх виникнення, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг.

Відповідно до пп. 139.1.9. п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку, не включаються до складу витрат

Правила формування податкового кредиту визначено статтею 198 Податкового кодексу.

Згідно з п. 198.1. цієї статті право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Відповідно до п. 198.2. ст. 198 Податкового кодексу в датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

За положеннями п. 198.3. ст. 198 Податкового кодексу податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з п. 198.6. ст. 198 Податкового кодексу не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість має бути фактично здійснений і підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Згідно зі ст. 200 Податкового кодексу сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду; при позитивному значенні суми, розрахованої згідно з п. 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

Відповідно до п. 123.1 ст. 123 Податкового кодексу у разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов'язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми визначеного податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.

Відповідно до положень ст.1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні від 16.07.1999 №996-XIV (далі - Закон №996-XIV) первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

У відповідності до ч. 1 ст. 9 Закону №996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факт здійснення господарської операції. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Згідно з ч. 2 цієї ж статті 9 Закону №996-XIV первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Як встановлено судом та зазначено по тексту постанови вище, підставою для прийняття оскаржених податкових повідомлень-рішень стали висновки податкового органу про заниження податку на прибуток та безпідставність включення ТзОВ АВШП до складу податкового кредиту сум ПДВ за господарськими операціями з ТзОВ Укр-інком плюс , ТзОВ ТПК Вайнер , оскільки господарські операції між позивачем та ТзОВ Укр-інком плюс , ТзОВ ТПК Вайнер фактично не відбувались. Позивач вказує на хибність таких висновків і стверджує про реальність господарських операції.

Надаючи оцінку доводам сторін з приводу спірних правовідносин, суд враховує, що у сторін відсутній спір щодо наявності первинних документів у позивача. Зі змісту акта перевірки слідує, що такі документи досліджувались при проведенні перевірки, жодних зауважень щодо їх форми та змісту у відповідача немає. Контролюючий орган вказує лише на їх певні неточності та неповноту.

Стосовно господарських операцій з ТзОВ Укр-інком плюс (на час здійснення господарських операцій - ТзОВ Укр сервіс груп ), судом встановлено наступне.

28.11.2014 між позивачем (Покупець) та ТзОВ Укр сервіс груп (Постачальник) укладено договір поставки обладнання №28-11/2014.

Відповідно до п.1.1 розділу 1 Договору постачальник (ТзОВ Укр сервіс груп ) зобов'язується поставити покупцю (ТзОВ АВШП ) визначене цим договором вживане обладнання (надалі - ТМЦ)), а покупець бере на себе зобов'язання прийняти товар у власність та оплатити його вартість на умовах цього договору. Товар визначається за кількістю, якістю та асортименту вказаними покупцем у письмовому замовленні, за умови поводження такого замовлення Продавцем шляхом виставлення рахунку.

На підтвердження здійснення господарських операцій з ТзОВ Укрсервіс груп позивачем надано копії наступних документів: договори поставки обладнання від 28.11.2014 №28-11/2014 та від 27.11.2014 №27-11/2014, акти приймання-передачі обладнання від 28.11.2014 та 27.112014, специфікації до договорів, податкові накладні від 28.11.2014 №67, 27.11.2014 №66, видаткові накладні від 28.11.2014 №РН-67, від 27.11.2014 №РН-66.

Оплата за придбані ТМЦ у ТзОВ Укр сервіс груп здійснювалось через відкритий у АТ Прокредит Банк розрахунковий рахунок на підставі платіжних доручень від 04.12.2014 №310, від 05.12.2014 №311, від 08.12.2014 №313, від 09.12.2014 №316.

Станом на 31.12.2014 дебіторська/кредиторська заборгованість ТзОВ АВШП по розрахунках із ТзОВ Укр сервіс груп до бухгалтерського розрахунку 631 відсутня.

Вартість ТМЦ, придбаних у ТзОВ Укр сервіс груп , віднесено до витрат у сумі 200 000, 00 грн та відображено в податковій декларації з податку на прибуток підприємства за 2014 рік.

Суми податку на додану вартість включено до складу податкового кредиту в сумі 40 000, 00 грн та відображено в податковій декларації з податку на додану вартість за період листопад 2014 року.

Стосовно господарських операцій з ТзОВ ТПК Вайпер (попередня назва ТзОВ Антека ) судом встановлено наступне.

11.12.2014 між позивачем (покупець) та ТзОВ Антека (постачальник) укладено договір поставки.

Відповідно п. 1 розділу 1 договору постачальник зобов'язується поставити Покупцю (ТзОВ АВШП ) товар, визначений у п. 2.1. цього договору, а покупець прийняти та оплатити товар в асортименті, кількості та за цінами, викладеними у Додатках до цього Договору, які є невід`ємною частиною даного договору.

На підтвердження здійснення господарських операцій з ТзОВ Антека позивачем надано копії наступних документів: договір поставки від 11.12.2014 №11/12/14 специфікацію до договору, податкові накладні від 11.12.2014 №133, від 11.12.2014 №134, від 15.12.2014 №135, від 15.12.2014 №136, від 16.12.2014 137, від 16.12.2014 №138, від 16.12.2014 №139, від 29.0.2015 №41, видаткові накладні від 11.12.2014 №РН-133/12, від 11.12.2014 №РН-134/12, від 15.12.2014 №РН-135/12, від 15.12.2014 №РН-136/12, від 16.12.2014 №РН-137/12, від 16.12.2014 №РН-138/12, від 16.12.2014 №РН-139/12, від 29.12.2015 №РН-41.

Оплата за придбані ТМЦ у ТзОВ Антека здійснювалось через відкритий у АТ Прокредит Банк розрахунковий рахунок на підставі платіжних доручень: від 12.12.2014 №319, від 15.12.2014 №320, від 16.12.2014 №321, від 17.12.2014 №323, від 02.02.2015 №22, від 03.02.2015 №23, від 24.02.2015 №24, від 05.02.2015 №25.

Станом на 31.12.2014 та на 01.02.2015 дебіторська/кредиторська заборгованість ТзОВ АВШП по розрахунках із ТзОВ Вайпер (ТзОВ Антека ) відповідно до бухгалтерського рахунку 631 відсутня.

Вартість ТМЦ, отриманих у ТзОВ Вайпер у 2014 році віднесено до витрат в сумі 291 785, 00 грн та відображено в податковій декларації з податку на прибуток підприємства за 2014 рік.

Вартість ТМЦ, отриманих у ТзОВ Вайпер у 2015 році віднесено до витрат в сумі 86 075, 00 грн та відображено в податковій декларації з податку на прибуток підприємства за 2015 рік.

Суми податку на додану вартість включено до складу податкового кредиту в сумі 75 752 грн та відображено в податковій декларації з податку на додану вартість за період грудень 2014 року, січень 2015 року.

Суд зазначає, що первинні документи, якими позивач доводить здійснення господарських операцій з ТзОВ Укр-інком плюс та ТзОВ ТПК Вайнер , оформлені належним чином, містять необхідні реквізити, повністю відображають зміст господарських операцій ТзОВ АВШП і не мають недоліків, які б свідчили про їх невідповідність вимогам до первинних документів.

При цьому, суд не бере до уваги покликання ГУ ДФС у Львівській області на окремі неточності в наданих позивачем документах, оскільки такі неточності не є суттєвими, не тягнуть за собою недійсність таких документів, а тому не можуть свідчити про безтоварність господарських операцій, які ними підтверджуються. Натомість оцінка здійсненим господарським операціям повинна даватись на підставі комплексного всебічного аналізу матеріалів справи та фактичних обставин.

Стосовно відсутності доказів транспортування, суд зазначає, що відсутність транспортних документів на перевезення товарно-матеріальних цінностей з наслідками формування бази оподаткування податком на додану вартість не є обов'язковими при оподаткуванні операцій за договорами купівлі - продажу чи поставки, вони є обов'язковими при оподаткуванні операцій за договорами саме перевезення, а отже відсутність у позивача товарно-транспортних накладних не може бути доказом безтоварності господарських операцій проведених з контрагентами, натомість факт передання товару позивачеві та, відповідно, набуття права власності на нього, підтверджується належно оформленими видатковими накладними, які наявні в матеріалах справи.

Суд зазначає, що сумнівність господарських операцій позивача обґрунтовується податковим органом виключно інформацією, викладеною в інформаційних базах даних податкового органу. Водночас, така інформація не ґрунтується на фактах, які встановлені за результатами документальних перевірок контрагентів позивача, а лише містить припущення податкового органу про неможливість здійснення ними господарської діяльності у зв'язку з відсутністю за місцезнаходженнями та, як наслідок, на думку податкового органу, відсутність трудових ресурсів та іншого майна, які економічно необхідні для виконання постачання ТМЦ.

Чинне законодавство не ставить умовою дійсності правочинів, а також виникнення податкових зобов'язань платника у залежність від стану податкового обліку його контрагентів, фактичного знаходження їх за місцем реєстрації та наявності чи відсутності основних фондів або спеціальних дозволів у останніх.

Платник не несе відповідальності за дії всіх підприємств та організацій, що беруть участь у багатостадійному процесі сплати податків до бюджету. Податкові органи не вправі тлумачити поняття добросовісності платника як таке, що породжує у останнього додаткові обов'язки, не передбачені чинним законодавством.

Крім того, у комерційній діяльності щодо поставки ТМЦ не завжди вимагається наявність задекларованих власних основних засобів та значної кількості персоналу; звичаями ділового обороту встановлені й інші можливості залучення матеріальних ресурсів без реєстрації в уповноважених органах (як-от - на умовах оренди, найму за цивільними договорами тощо); до того ж податковою інспекцією не доведено неможливості виконання спірним постачальником наявними у нього силами та засобами з урахуванням видів та обсягів виконаних робіт.

Оцінюючи доводи сторін, суд надає перевагу письмовим доказам (первинним документам) та поясненням позивача. Як вже зазначалось, представлені ТзОВ АВШП документи, якими позивач доводить здійснення господарської операції з вищезазначеними контрагентами, оформлені належним чином, містять необхідні реквізити, повністю відображають зміст господарських операцій з ТзОВ Укр-інком плюс та з ТзОВ ТПК Вайнер і не мають недоліків, які б свідчили про їх невідповідність вимогам до первинних документів. Господарські операції між ТзОВ АВШП та ТзОВ Укр-інком плюс , ТзОВ ТПК Вайнер були відображені позивачем в податковій звітності, що підтверджується долученими до матеріалів справи податковими накладними. Розбіжностей при декларуванні таких операцій позивачем та його контрагентами на момент подання податкових декларацій та проведення перевірки не виявлено.

Суд також зазначає, що документи та інші дані, що спростовують реальність здійснення господарської операції, яка відображена в податковому обліку, повинні оцінюватися з урахуванням специфіки кожної господарської операції - умов перевезення, зберігання товарів, змісту послуг, що надаються тощо. При цьому сама собою наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце.

ТзОВ АВШП підтверджено, що придбані к контрагентів ТМЦ підприємство використало у власній господарській діяльності.

Судом встановлено, що на момент здійснення спірних господарських операцій контрагенти позивача були зареєстровані як юридичні особи в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та мали статус платників ПДВ, що не заперечується податковим органом.

Покликання контролюючого органу на інформацію, викладену у протоколі допиту свідка, не може братись судом до уваги, оскільки відомості та обставини, встановлені в ході досудового слідства, повинні бути підтверджені виключно судовим рішенням, винесеним в порядку Кримінального процесуального кодексу України з перевіркою і підтвердженням їх відповідності фактам та вимогам процесуального законодавства. Однак такого рішення стосовно контрагентів ТзОВ АВШП в ході судового розгляду суду надано не було.

Окрім того, обґрунтованість оскаржуваних податкових повідомлень-рішень обставинами, які засвідчують порушення норм податкового законодавства не позивачем, а його контрагентами (постачальниками) є неприпустимим також з огляду на практику Європейського Суду з прав людини (далі - ЄСПЛ).

Зокрема, якщо державні органи мають інформацію про зловживання в системі оподаткування конкретною компанією, вони повинні застосовувати відповідні заходи саме до цього суб'єкту, а не розповсюджувати негативні наслідки на інших осіб при відсутності зловживання з їх боку (рішення ЄСПЛ від 09.01.2007р. у справі Інтерсплав проти України ).

ЄСПЛ у своєму рішенні від 22.01.2009 р. ( Булвес АД проти Болгарії ) зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз. На думку Суду такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності. Право на податковий кредит є "власністю" у розумінні статті 1 Протоколу № 1, яке повинно розглядатися як таке, що виникло у момент повного виконання нею своїх зобов'язань щодо податкової звітності з ПДВ. Визнання права на нарахування податкового кредиту було поставлено в залежність від виконання обов'язків постачальником, в той час коли це не залежало від волі одержувача поставки - застосування відповідних положень Закону Про ПДВ стало не передбаченим і самовільним. Платник податку не має абсолютно ніяких повноважень відслідковувати, контролювати і забезпечувати виконання постачальником його обов'язків із складення та подання декларації з ПДВ, а також обов'язку зі сплати ПДВ (п.43, п.69 зазначеного вище рішення Європейського Суду).

Отже, ЄСПЛ чітко визначає правило індивідуальної відповідальності платника податків. Тобто, добросовісний платник податків не має зазнавати негативних наслідків через можливі порушення вимог податкового законодавства з боку його контрагентів.

Статтею 102 Податкового кодексу встановлений строк давності для визначення контролюючим органом суми грошових зобов'язань платника податків, який складає 1095 днів.

Відповідно до п. 102.1 ст. 102 Податкового кодексу контролюючий орган, крім випадків, визначених пунктом 102.2 цієї статті, має право провести перевірку та самостійно визначити суму грошових зобов'язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня (2555 дня у разі проведення перевірки контрольованої операції відповідно до статті 39 цього Кодексу), що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, звіту про використання доходів (прибутків) неприбуткової організації, визначеної пунктом 133.4 статті 133 цього Кодексу, та/або граничного строку сплати грошових зобов'язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку контролюючий орган не визначає суму грошових зобов'язань, платник податків вважається вільним від такого грошового зобов'язання (в тому числі від нарахованої пені), а спір стосовно такої декларації та/або податкового повідомлення не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку.

Пунктом 49.18 ст.49 ПК України, зазначено, що податкові декларації, крім випадків, передбачених цим Кодексом, подаються за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному місяцю (у тому числі в разі сплати місячних авансових внесків) - протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

Останнім днем подачі податкової декларації з податку на додану вартість за листопад 2014, в яких відображені вищевказані операції позивача із ТзОВ Укр-інком плюс , 20.12.2014. Контролюючий орган мав право визначити суму грошового зобов'язання по вищевказаним операціям протягом 1095 днів, а саме до 19.12.2017.

Вказане свідчить про протиправність притягнення платника податків до відповідальності поза встановленим Податковим кодексом строком на підставі податкових повідомлень-рішень від 26.12.2017: №0023211408, №0023221408.

Відповідно до вимог частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідачем не подано належних доказів правомірності прийняття податкових повідомлень-рішень Головного управління ДФС у Львівській області від 26.12.2017: №0023201408, №0023211408, №0023221408.

Відповідно до частини 2 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Перевіривши оскаржувані повідомлення-рішення ГУ ДФС у Львівській області від 26.12.2017: №0023201408, №0023211408, №0023221408, суд дійшов переконання, що такі прийняті відповідачем без урахування вимог Податкового кодексу та з порушенням передбачених статтею 2 КАС України принципів, тому їх слід визнати протиправними та скасувати.

Відповідно до частини 1 статті 139 КАС України підлягають відшкодуванню за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ДФС у Львівській понесені позивачем судові витрати у вигляді судового збору в сумі 4 073, 10 грн, сплаченого платіжним дорученням віл 26.03.2018 №154.

Керуючись ст.ст.6-10, 14, 72-77, 90, 132, 159, 241-246, 257, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в :

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю Асоціація Виробників Шкіргалантерейної Продукції (місцезнаходження: вул. Дудаєва, 19/1, м. Львів, 79005, код ЄДРПОУ 37693987) до Головного управління ДФС у Львівській області (місцезнаходження: вул. Стрийська, 35, м. Львів, 79003, код ЄДРПОУ 39462700) про визнання протиправними і скасування податкових повідомлень-рішень задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Львівській області від 26.12.2017 №0023201408;

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Львівській області від 26.12.2017 №0023211408;

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Львівській області від 26.12.2017 №0023221408;

Стягнути з Головного управління ДФС у Львівській області (місцезнаходження: вул. Стрийська, 35, м. Львів, 79003, код ЄДРПОУ 39462700) за рахунок бюджетних асигнувань в користь Товариства з обмеженою відповідальністю Асоціація Виробників Шкіргалантерейної Продукції (місцезнаходження: вул. Дудаєва, 19/1, м. Львів, 79005, код ЄДРПОУ 37693987) 4 073 (чотири тисячі сімдесят три) грн 10 коп судових витрат.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне судове рішення складено 22 серпня 2018 року.

Суддя О.П. Хома