Постанова

від 20.11.2018 по справі 813/1300/18

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 листопада 2018 рокуЛьвів№ 857/931/18

Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:

головуючого судді Шавеля Р.М.,

суддів Кузьмича С.М. та Довгої О.І.,

з участю секретаря судового засідання - Луців І.І.,

а також сторін (їх представників):

від відповідача - Шиба А.І.;

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Львівській обл. на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 16.08.2018р. в адміністративній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Асоціація Виробників Шкіргалантерейної Продукції до Головного управління ДФС у Львівській обл. про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень щодо збільшення сум грошових зобов'язань з прибутку підприємств, податку на додану вартість і зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість (суддя суду І інстанції: Хома О.П.; час та місце ухвалення рішення суду І інстанції: 12 год. 06 хв. 16.08.2018р. м.Львів; дата складання повного тексту рішення суду І інстанції: 22.08.2018р.),-

В С Т А Н О В И В:

10.04.2018р. позивач Товариство з обмеженою відповідальністю /ТзОВ/ Асоціація Виробників Шкіргалантерейної Продукції /АВШП/ звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просив визнати протиправними та скасувати винесені відповідачем Головним управлінням /ГУ/ ДФС у Львівській обл. податкові повідомлення-рішення № 0023201408 від 26.12.2017р., № 0023211408 від 26.12.2017р., № 0023221408 від 26.12.2017р.; стягнути на його користь із державного бюджету суму понесених судових витрат (а.с.4-8).

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 16.08.2018р. заявлений позов задоволено; визнані протиправними та скасовані винесені відповідачем ГУ ДФС у Львівській обл. податкові повідомлення-рішення № 0023201408 від 26.12.2017р., № 0023211408 від 26.12.2017р., № 0023221408 від 26.12.2017р.; стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача понесені судові витрати в розмірі 4073 грн. 10 коп. сплаченого судового збору (а.с.198-207).

Не погодившись з винесеним судовим рішенням, його оскаржила відповідач ГУ ДФС у Львівській обл., яка покликаючись на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, порушення судом норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою у задоволенні заявленого позову відмовити (а.с.213-217).

Вимоги апеляційної скарги обґрунтовує тим, що надані позивачем до перевірки первинні документи складені з порушенням законодавства, а саме: у видаткових накладних вказані особи, яких не ідентифіковано (не зазначено прізвище, ім'я по батькові, чи ініціалів), що, у свою чергу, не дає можливості визначити, хто саме прийняв даний товар.

До перевірки не представлено документів, які б надавали повноваження на здійснення господарської операції будь-якій особі в інтересах ТзОВ АВШП на отримання такою особою товарів. Зокрема, не надано довіреностей та інших документів на отримання товару, не надано звітів матеріально-відповідальної особи про рух товарно-матеріальних цінностей у місцях зберігання, прибуткових ордерів, які б підтверджували оприбуткування на склад придбаного товару.

Крім цього, позивачем до перевірки не представлено жодного документа, який би підтверджував переміщення товару, в тому числі товарно-транспортних накладних. Таким чином, неможливо визначити, яким саме способом платник отримував товар, в якому пункті здійснювалось навантаження товару, яким транспортом здійснювалось перевезення товару від ТзОВ Укр Сервіс Груп та ТзОВ Антека до ТзОВ Асоціація Виробників Шкіргалантерейної Продукції .

Також апелянтом отримано протокол допиту свідка Золотова В.В., керівника ТзОВ Укр Сервіс Груп , який заперечив свою участь у створенні та діяльності ТзОВ Укр Сервіс Груп , зокрема у підписанні будь-яких первинних документів від його імені.

Водночас, відповідачем із дотримання визначених п.102.1 ст.102 Податкового кодексу /ПК/ України строків винесені оскаржувані податкові повідомлення-рішення.

Інший учасник справи не подав до суду апеляційної інстанції відзив на апеляційну скаргу в письмовій формі протягом строку, визначеного в ухвалі про відкриття апеляційного провадження.

Заслухавши суддю-доповідача по справі, представника відповідача на підтримання поданої скарги, перевіривши матеріали справи та апеляційну скаргу в межах наведених у ній доводів, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення, з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції, упродовж 30.11.2017р.-06.12.2017р. відповідачем ГУ ДФС у Львівській обл. проведено позапланову виїзну документальну перевірку ТзОВ АВШП з питань проведення взаємовідносин з ТзОВ Укр-інком плюс (попередня назва ТзОВ Укр Сервіс Груп ) за період листопад 2014 року, ТзОВ ТПК Вайпер (попередня назва ТзОВ Антека ) за період грудень 2014 року та січень 2015 року, ТзОВ Гараж Мобайл Груп за період грудень 2014 року, за результатами якої складено Акт перевірки № 2260/13-01-14-08/37693987 від 13.12.2017р. (а.с.14-42).

Перевіркою встановлено порушення вимог чинного законодавства, а саме:

п.п.138.1, 138.2 138.4 ст.138, пп.139.1.9 п.139.1 ст.139 ПК України, що призвело до заниження сплати податку на прибуток на суму 104176 грн, в тому числі за 2014 рік - у сумі 88521 грн, за 2015 рік - у сумі 15655 грн;

п.198.1, 198.2, 198.3, 198.6 ст.198 ПК України, що призвело до заниження сплати податку на додану вартість /ПДВ/ на суму 102226 грн, в тому числі за листопад 2014 року - на суму 40000 грн, за грудень 2014 року - на суму 58369 грн, за січень 2015 року - на суму 3857 грн та завищення від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду (значення рядку 19 декларації) за січень 2015 року на суму 13538 грн.

За результатами проведеної перевірки відповідачем ГУ ДФС у Львівській обл. винесені наступні податкові повідомлення-рішення:

№ 0023201408 від 26.12.2017р. про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток на загальну суму 130220 грн, в тому числі 104176 грн за податковим зобов'язанням, 26044 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (а.с.11);

№ 002321408 від 26.12.2017р. про збільшення суми грошового зобов'язання з ПДВ в загальному розмірі 127782 грн, в тому числі 102226 грн. за податковим зобов'язанням, 25556 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (а.с.12);

№ 0023221408 від 26.12.2017р. про зменшення розміру від'ємного значення суми ПДВ розмірі 13538 грн. (а.с.13).

Підставою для винесення спірних рішень про збільшення сум грошових зобов'язань з податку на прибуток і ПДВ, зменшення розміру від'ємного значення суми ПДВ є висновки податкового органу про те, що позивачем безпідставно відображені в податковому обліку господарські операції щодо придбання товарів у ТзОВ Укр-інком плюс і ТзОВ ТПК Вайпер .

Такий висновок ґрунтується на підставі інформації, отриманої з інформаційних систем податкового органу, відповідно до якої контрагенти позивача не перебувають за своїм місцезнаходженням, у них відсутні будь-які активи (трудові ресурси, основні фонди орендовані або власні складські приміщення, автотранспортні засоби, інструменти та інше), наявність яких може забезпечити виконання зобов'язань за вказаним договором.

Також відповідач наголошує на виявлених недоліках первинних документів, наданих до перевірки, які полягають у неможливості встановлення осіб, які їх фактично підписали.

Водночас, позивачем не представлено документів, що підтверджують транспортування товарно-матеріальних цінностей, документів щодо якості товару та його походження.

Вказані обставини в своїй сукупності свідчать про те, що господарські операції ТзОВ АВШП з ТзОВ Укр-інком плюс , ТзОВ ТПК Вайнер фактично не відбувалися, через що податкові та видаткові накладні не мають юридичної сили первинних документів.

Задовольняючи заявлений позов, суд першої інстанції виходив з того, що досліджені у судовому засіданні докази підтверджують реальність здійснення позивачем господарських операцій по придбанню товарів у ТзОВ Укр-інком плюс , ТзОВ ТПК Вайнер , а отже, валові витрати, податковий кредит та податкові зобов'язання за наслідками цих операцій позивачем сформовані правомірно. Позивач надав належні та допустимі докази на підтвердження того, що поставки товарів відбулися, а придбані товари в подальшому використані в господарській діяльності позивача. Також відповідачем не дотриманий строк визначення грошового зобов'язання з ПДВ за листопад 2014 року.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що встановлені під час розгляду справи обставини, які підтверджені належними доказами, спростовують висновки ГУ ДФС у Львівській обл., констатовані в Акті перевірки № 2260/13-01-14-08/37693987 від 13.12.2017р., а тому спірні податкові повідомлення-рішення, винесені на підставі зазначеного Акту перевірки, підлягають скасуванню як протиправні.

Колегія суддів вважає, що наведені висновки суду першої інстанції є правильними, оскільки ґрунтуються на фактичних обставинах справи та відповідають вимогам чинного законодавства, з огляду на таке.

Предметом доказування у розглядуваній справі є дослідження обставин про те, чи не були дії позивача спрямовані на безпідставне одержання коштів із державного бюджету, чи мали операції із придбання товарів та послуг реальний характер, яким чином придбавалися товари і надавалися послуги, а також дійсна можливість здійснення таких операцій.

При цьому, надання податковому органу належним чином оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо податковим органом не встановлено та не доведено, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів або коли відомості ґрунтуються на інших документах, недійсність даних в яких установлена судом.

Про необґрунтованість податкової вигоди можуть також свідчити підтверджені доказами доводи податкового органу, зокрема про наявність таких обставин:

* неможливість реального здійснення платником податків зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності;

* відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності через відсутність управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів;

* облік для цілей оподаткування лише тих господарських операцій, які безпосередньо пов'язані з виникненням податкової вигоди, якщо для цього виду діяльності також потрібне здійснення й облік інших господарських операцій;

* здійснення операцій з товаром, що не вироблявся або не міг бути вироблений в обсязі, зазначеному платником податків у документах обліку;

* відсутність первинних документів обліку.

Підпунктом 44.1 ст.44 ПК України встановлено, що для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту (абзац другий вищевказаної правової норми).

Відповідно до ч.2 ст.3 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

За вимогами ч.1 ст.9 цього Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (ч.2 ст.9 вказаного Закону).

Виходячи з вимог наведених норм ПК України, підтвердженням факту здійснення господарської операції є відповідні розрахункові, платіжні та інші первинні документи, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та підставою для нарахування податкового кредиту і податкового зобов'язання з ПДВ є податкова накладна.

Підпунктом 14.1.36 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу /ПК/ України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) визначено, що господарська діяльність - це діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Згідно з ч.1 п.138.2 ст.138 вказаного Кодексу витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до пп.139.1.9 п.139.1 ст.139 цього Кодексу не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Згідно п.198.1 ст.198 наведеного Кодексу право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Відповідно до п.198.2 ст.198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно п.198.3 ст.198 наведеного Кодексу податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з п.198.6 ст.198 цього Кодексу не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

З наведених законодавчих положень випливає, що умовами реалізації права платника на податковий кредит, а також на зменшення оподатковуваного доходу на суму понесених витрат є фактичне придбання товарів (робіт, послуг) та наявність первинних документів (зокрема, податкових накладних), оформлених у відповідності з вимогами чинного законодавства.

При цьому, наслідки в податковому обліку платника створюють лише реально вчинені господарські операції, тобто такі, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника, та відповідають змісту, відображеному в укладених платником податків договорах.

Якщо певна господарська операція не відбулася чи відбулася не за тим її змістом, який відображений в укладених платником податків договорах, то це є підставою для застосування відповідних наслідків у податковому обліку.

Таким чином, господарські операції для визначення валових доходів і податкового кредиту мають бути фактично здійсненими та підтвердженими належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, які відображають реальність таких операцій, та спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Довести правомірність своїх дій чи бездіяльності відповідно до принципу офіційного з'ясування обставин справи в адміністративному судочинстві зобов'язаний суб'єкт владних повноважень.

Разом з тим, відповідно до принципу змагальності суб'єкт господарювання має спростувати доводи суб'єкта владних повноважень, якщо їх обґрунтованість заперечує.

Оцінка документів, як письмових доказів, здійснюється відповідно до положень процесуального принципу допустимості доказів, закріпленого на час вирішення спору ст.74 КАС України, частиною другої якої передбачено, що обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

У даній справі в основу складу податкових правопорушень покладені взаємовідносини позивача з його контрагентами.

Враховуючи положення Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , а також приведені норми податкового законодавства, колегія суддів зазначає, що податковий кредит для цілей визначення об'єкту оподаткування ПДВ має бути фактично підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарських операцій.

Право на віднесення сум ПДВ до податкового кредиту виникають у разі здійснення господарських операцій, підтверджених відповідними розрахунковими, платіжними та інші первинними документи, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку. Доведеність податкового правопорушення полягає у комплексному дослідженні усіх складових господарських операцій.

В аспекті наведеного колегія суддів враховує, що наявними матеріалами справи не підтверджуються висновки податкового органу про відсутність реального здійснення господарських операцій, з огляду на наступне.

Між позивачем (покупець) та ТзОВ Укр Сервіс Груп (постачальник) укладено договори поставки обладнання № 27-11/2014 від 27.11.2014р. та № 28-11/2014 від 28.11.2014р.

Відповідно до п.1.1. розділу 1 цих договорів постачальник зобов'язується поставити покупцю визначене цими договорами вживане обладнання, а покупець має своїм обов'язком прийняти товар та оплатити його на підставі рахунків-фактур (а.с.43-45, 47-49).

На підтвердження здійснення господарських операцій з ТзОВ Укр Сервіс Груп позивачем представлені акти приймання-передачі обладнання від 27.11.2014р. та від 27.11.2014р. (а.с.46, 50), специфікації до вказаних договорів (51, 54), податкові накладні № 66 від 27.11.2014р., № 67 від 28.11.2014р. (а.с.52, 55) , видаткові накладні № РН-66 від 27.11.2014р., № РН-67 від 28.11.2014р. (а.с.53, 56).

Оплата за придбані товари здійснювалась позивачем шляхом безготівкового переказу грошових коштів на банківський рахунок контрагента, що стверджується платіжними дорученнями № 310 від 04.12.2014р., № 311 від 05.12.2014р., № 313 від 08.12.2014р., № 316 від 09.12.2014р. (а.с.58-61).

Станом на 31.12.2014р. дебіторська/кредиторська заборгованість ТзОВ АВШП по розрахунках із ТзОВ Укр Сервіс Груп згідно бухгалтерського рахунку 631 є відсутньою.

Вартість придбаних від ТзОВ Укр Сервіс Груп товарів віднесено до витрат у сумі 200000 грн та відображено в податковій декларації з податку на прибуток за 2014 рік. Суми ПДВ включені до складу податкового кредиту в розмірі 40000 грн та відображені в податковій декларації з ПДВ за період листопад 2014 року.

Відповідно до наказів позивача № 1-І від 27.11.2014р., № 2-І від 28.11.2014р., актів приймання-передачі (внутрішнього переміщення) основних засобів від 27.11.2014р. та від 28.11.2014р. придбані цифровий універсальний планшетний сувенірний принтер та установка високочастотна ВЧД 1-1/40 введені в експлуатацію і знаходяться в цеху по вул.Гайдучка, 1 у м.Львові (а.с.162-167).

11.12.2014р. між позивачем (покупець) та ТзОВ Антека (постачальник) укладено договір поставки № 11/12/14.

Відповідно п.1 розділу 1 договору постачальник зобов'язується поставляти та передати у власність покупця товар, визначений у п. 2.1. цього договору, а покупець прийняти та оплатити товар в асортименті, кількості та за цінами, викладеними у додатках до цього договору, які є його невід'ємною частиною (а.с.62-64).

На підтвердження здійснення господарських операцій з ТзОВ Антека позивачем надані специфікацію до договору (а.с.65), податкові накладні № 133 від 11.12.2014р., № 134 від 11.12.2014р., № 135 від 15.12.2014р., № 136 від 15.12.2014р., № 137 від 16.12.2014р., № 138 від 16.12.2014р., № 139 від 16.12.2014р., № 41 від 29.0.2015р. (а.с.66-72), видаткові накладні № РН-133/12 від 11.12.2014р., № РН-134/12 від 11.12.2014р., № РН-135/12 від 15.12.2014р., № РН-136/12 від 15.12.2014р., № РН-137/12 від 16.12.2014р., № РН-138/12 від 16.12.2014р., № РН-139/12 від 16.12.2014р., № РН-41 від 29.01.2015р. (а.с.73-79, 89).

Оплата за придбані у ТзОВ Антека товари проведена позивачем шляхом безготівкового переказу грошових коштів на банківський рахунок контрагента, що стверджується платіжними дорученнями № 319 від 12.12.2014р., № 320 від 15.12.2014р., № 321 від 16.12.2014р., № 323 від 17.12.2014р., № 22 від 02.02.2015р., № 23 від 03.02.2015р., № 24 від 04.02.2015р., № 25 від 05.02.2015р. (а.с.80-87).

Станом на 31.12.2014р. та 01.02.2015р. дебіторська/кредиторська заборгованість ТзОВ АВШП по розрахунках із ТзОВ Антека відповідно до бухгалтерського рахунку 631 є відсутньою.

Вартість отриманих від ТзОВ Вайпер товарів у 2014 році віднесено позивачем до витрат в сумі 291785 грн. та відображено в податковій декларації з податку на прибуток за 2014 рік; вартість отриманих від ТзОВ Вайпер товарів у 2015 році позивачем віднесено до витрат в сумі 86075 грн та відображено в податковій декларації з податку на прибуток за 2015 рік. Суми ПДВ включені до складу податкового кредиту в сумі 75752 грн та відображені в податковій декларації з ПДВ за період грудень 2014 року та січень 2015 року.

Первинні документи, якими позивач доводить здійснення господарських операцій з ТзОВ Укр-інком плюс та ТзОВ ТПК Вайпер , оформлені належним чином, містять необхідні реквізити, повністю відображають зміст господарських операцій ТзОВ АВШП і не мають недоліків, які б свідчили про їх невідповідність вимогам до первинних документів.

Виявлені відповідачем окремі неточності в наданих документах не є суттєвими, не тягнуть за собою недійсність таких документів, а тому не можуть свідчити про безтоварність господарських операцій, які ними підтверджуються.

Відсутність транспортних документів на перевезення товарно-матеріальних цінностей з наслідками формування бази оподаткування ПДВ і податку на прибуток не є обов'язковими при оподаткуванні операцій за договорами купівлі - продажу чи поставки; вони є обов'язковими при оподаткуванні операцій за договорами перевезення. Таким чином, відсутність у позивача товарно-транспортних накладних не може бути доказом безтоварності господарських операцій, проведених з контрагентами; факт передачі товару позивачеві та набуття права власності на нього підтверджується належно оформленими видатковими накладними.

Водночас, сумнівність господарських операцій позивача обґрунтовується податковим органом виключно інформацією, викладеною в інформаційних базах даних податкового органу. Разом з тим, така інформація не ґрунтується на фактах, які встановлені за результатами документальних перевірок контрагентів позивача, а лише містить припущення податкового органу про неможливість здійснення ними господарської діяльності у зв'язку з відсутністю за місцезнаходженнями, та, як наслідок, відсутність трудових ресурсів та іншого майна, які економічно необхідні для виконання поставок товарів.

Чинне законодавство не ставить умовою дійсності правочинів, а також виникнення податкових зобов'язань платника у залежність від стану податкового обліку його контрагентів, фактичного знаходження їх за місцем реєстрації та наявності чи відсутності основних фондів або спеціальних дозволів у останніх.

Платник не несе відповідальності за дії всіх підприємств та організацій, що беруть участь у багатостадійному процесі сплати податків до бюджету. Податкові органи не вправі тлумачити поняття добросовісності платника як таке, що породжує у останнього додаткові обов'язки, не передбачені чинним законодавством.

Крім того, у комерційній діяльності щодо поставки товарів не завжди вимагається наявність задекларованих власних основних засобів та значної кількості персоналу; звичаями ділового обороту встановлені й інші можливості залучення матеріальних ресурсів без реєстрації в уповноважених органах; при цьому відповідачем не доведено неможливості виконання спірними постачальниками наявними у нього силами та засобами з урахуванням видів та обсягів виконаних робіт.

Господарські операції із контрагентами ТзОВ Укр-інком плюс і ТзОВ ТПК Вайнер відображені позивачем в податковій звітності (а.с.90-109); розбіжностей при декларуванні таких операцій позивачем та його контрагентами на момент подання податкових декларацій та проведення перевірки не виявлено.

Суд також зазначає, що документи та інші дані, що спростовують реальність здійснення господарської операції, яка відображена в податковому обліку, повинні оцінюватися з урахуванням специфіки кожної господарської операції - умов перевезення, зберігання товарів, змісту послуг, що надаються тощо. При цьому сама собою наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки в їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце.

Водночас, позивачем ТзОВ АВШП підтверджено, що придбані у контрагентів товари використані ним у власній господарській діяльності.

Покликання податкового органу на інформацію, викладену у протоколі допиту свідка Золотова В.В., не може прийматися до уваги, оскільки відомості та обставини, встановлені в ході досудового слідства, повинні бути підтверджені виключно судовим рішенням, винесеним в порядку Кримінального процесуального кодексу України з перевіркою і підтвердженням їх відповідності фактам та вимогам процесуального законодавства.

Однак, такого рішення стосовно контрагентів ТзОВ АВШП в ході судового розгляду не надано.

Позивач надав належні та допустимі докази на підтвердження того, що господарські операції мали реальний характер. Дослідженні первинні документи містять відомості про обставини, які є предметом доказування у цій справі, відповідають вимогам ст.9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні та пп.2.4 п.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затв. наказом Міністерства фінансів України № 88 від 24.05.1995р.

Під час перевірки податковий орган не встановив обставин, які б свідчили про умисел позивача або його контрагентів на укладення правочинів без наміру створити наслідки, які передбачені ним. Цих доказів не надано і під час судового розгляду справи, що свідчить про необґрунтованість висновків відповідача про фіктивний характер проведених господарських операцій між позивачем та його контрагентами.

Отже, між позивачем та його контрагентами в дійсності були виконані вищевказані господарські операції, дії останніх спрямовані на реальне настання правових наслідків, а не вчинялися лише в цілях заниження об'єкта оподаткування, несплати податків.

Тобто, внаслідок проведення таких операцій платник податків мав намір одержати економічний ефект у результаті підприємницької або іншої економічної діяльності, і не прагнув отримати вигоду виключно чи переважно за рахунок неправильного формування податкового кредиту та валових витрат, відшкодування з державного бюджету ПДВ тощо.

Окрім цього, по операціях придбання позивачем у його контрагентів товарів не встановлено обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили, наявності протиправного умислу на укладення правочинів з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, а, отже, віднесення їх до категорії нікчемних та таких, що не спрямовані на настання реальних наслідків, слід вважати безпідставним.

Під час судового розгляду не виявлено фактів визнання недійсними установчих документів юридичних осіб ТзОВ Укр-інком плюс і ТзОВ ТПК Вайнер , також відсутні обвинувальні вироки суду, якими були б засуджені винні особи за створення фіктивних підприємств чи видачу податкових накладних від цих підприємств, не здобуто доказів наявності протиправного умислу в самого позивача.

Покликання контролюючого органу на можливі порушення норм інших галузей законодавства у розглядуваній справі не впливають на правильність ведення податкового обліку, а тому не можуть свідчити про порушення інтересів держави у фіскальній сфері.

При винесенні постанови по справі колегія суддів враховує рішення Європейського суду з прав людини від 22.01.2009р. у справі БУЛВЕС АД проти Болгарії (заява № 3991/03), в якому зазначено, що у разі якщо національні органи за відсутності будь-яких вказівок на безпосередню участь фізичної або юридичної особи у зловживанні, пов'язаним зі сплатою ПДВ, який нараховується у ланцюгу поставок, або будь-яких вказівок на обізнаність про таке порушення, все ж таки застосовують негативні наслідки до отримувача оподатковуваної ПДВ поставки, який повністю виконав свої зобов'язання, за дії або бездіяльність постачальника, який перебував поза межами контролю отримувача і у відношенні якого у нього не було засобів перевірки та забезпечення його виконання, то такі владні органи порушують справедливий баланс, який має підтримуватися між вимогами суспільних інтересів та вимогами захисту права власності.

У вищевказаному рішенні наголошується й на тому, що платник податків не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також пеню.

Оцінюючи дані факти, судом першої інстанції правомірно надано перевагу письмовим доказам (первинним документам) та поясненням представників сторін, а також підставно враховано, що про реальність господарських операцій позивача з контрагентами свідчить той факт, що товари, які отримані від зазначених контрагентів, були реально обліковані підприємством та використані у власній господарській діяльності.

Відповідно до п.102.1 ст.102 ПК України контролюючий орган, крім випадків, визначених пунктом 102.2 цієї статті, має право провести перевірку та самостійно визначити суму грошових зобов'язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня (2555 дня у разі проведення перевірки контрольованої операції відповідно до статті 39 цього Кодексу), що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, звіту про використання доходів (прибутків) неприбуткової організації, визначеної пунктом 133.4 статті 133 цього Кодексу, та/або граничного строку сплати грошових зобов'язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку контролюючий орган не визначає суму грошових зобов'язань, платник податків вважається вільним від такого грошового зобов'язання (в тому числі від нарахованої пені), а спір стосовно такої декларації та/або податкового повідомлення не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку.

Пунктом 49.18 ст.49 ПК України, зазначено, що податкові декларації, крім випадків, передбачених цим Кодексом, подаються за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному місяцю (у тому числі в разі сплати місячних авансових внесків) - протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

Останнім днем подачі податкової декларації з ПДВ за листопад 2014 року, в яких відображені вищевказані операції позивача із ТзОВ Укр-інком плюс , є 20.12.2014р., через що відповідач був вправі визначити суму грошового зобов'язання по охопленим цієї декларацією операціям протягом 1095 днів, а саме, до 19.12.2017р.

Таким чином, в цій частині відповідачем не дотриманий строк визначення грошових зобов'язань з ПДВ згідно податкового повідомлення-рішення № 0023211408 від 26.12.2017р.

Інші висновки рішення суду першої інстанції колегія суддів вважає підставними і обґрунтованими, оскільки такі відповідають вимогам податкового законодавства, діючого на момент виникнення спірних відносин.

Доводи апелянта в іншій частині на правомірність прийнятого рішення не впливають та висновків суду не спростовують.

З урахуванням наведеного, колегія суддів приходить до переконливого висновку про те, що заявлений позов є підставним та обґрунтованим, а тому підлягає до задоволення.

При цьому висновок суду про неправомірність рішень податкового органу зроблено з дотриманням вимог КАС України, оскільки він, вживши заходів, необхідних для з'ясування всіх обставин у справі, всебічно, повно та об'єктивно оцінив наявні у справі докази і постановив законне й обґрунтоване рішення.

В порядку ст.139 КАС України понесені судові витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги належить покласти на апелянта ГУ ДФС у Львівській обл.

З огляду на викладене, суд першої інстанції правильно і повно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків рішення суду, а тому підстав для скасування рішення колегія суддів не вбачає і вважає, що апеляційну скаргу на нього слід залишити без задоволення.

Керуючись ст.139, ч.3 ст.243, ст.310, п.1 ч.1 ст.315, ст.316, ч.1 ст.321, ст.ст.322, 325, 329 КАС України, апеляційний суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Львівській обл. на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 16.08.2018р. в адміністративній справі № 813/1300/18 залишити без задоволення, а вказане рішення суду - без змін.

Понесені судові витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покласти на апелянта Головне управління ДФС у Львівській обл.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня проголошення судового рішення; у випадку оголошення судом апеляційної інстанції лише вступної та резолютивної частини судового рішення зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя Р. М. Шавель судді С. М. Кузьмич О. І. Довга Дата складення повного судового рішення: 21.11.2018р.