Постанова

від 18.10.2021 по справі 620/816/19

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 жовтня 2021 року

м. Київ

справа № 620/816/19

адміністративне провадження № К/9901/31295/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Шишова О.О.,

суддів: Дашутіна І.В., Яковенка М.М.,

розглянув у порядку письмового провадження в касаційній інстанції справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Прайм Ленд" до Головного управління ДФС у Чернігівській області про скасування податкових повідомлень-рішень, провадження в якій відкрито

за касаційною скаргою Головного управління ДФС у Чернігівській області на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 05.07.2019, ухвалене у складі головуючого судді Соломко І.І., та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 08.10.2019, прийняту у складі колегії суддів: Ісаєнко Ю.А. (головуючий), Земляної Г.В., Мельничука В.П.

І. Суть спору

1. У березні 2019 року Товариство з обмеженою відповідальністю (далі - ТОВ) Прайм Ленд звернулося до суду з позовом до Головного управління ДФС у Чернігівській області (далі - ГУ ДФС у Чернігівській області), в якому просило суд скасувати податкові повідомлення-рішення від 12.02.2019 № 00000451400 та № 00000461400.

2. Обґрунтовуючи позовні вимоги ТОВ Прайм Ленд зазначило, що висновки відповідача спростовуються оформленими належним чином первинними документами та реальністю виконаних господарських операцій зі спірним контрагентом, відтак оскаржувані податкові повідомлення-рішення в частині збільшення грошового зобов`язання з ПДВ є протиправними та підлягають скасуванню.

ІІ. Установлені судами фактичні обставини справи

3. Судами попередніх інстанцій установлено, що ТОВ Прайм Ленд зареєстровано як юридична особа, види діяльності якого, зокрема є: 46.19 діяльність посередників у торгівлі товарами широкого асортименту; 46.90 неспеціалізована оптова торгівля.

4. На підставі направлення від 08.01.2019 № 65 ГУ ДФС у Чернігівській області на підставі вимог підпункту 20.1.4 статті 20, підпункту 78.1.4 пункту 78.1 статті 78 та статті 82 Податкового кодексу України (далі - ПК України) та відповідно до наказу керівника ГУ ДФС у Чернігівській області від 08.01.2019 № 49 проведена документальна позапланова виїзна перевірка ТОВ Прайм Ленд щодо правомірності формування податкової звітності з податку на додану вартість по взаємовідносинам з ТОВ Лайонбілд за березень 2018 року та липень 2018 року відповідно до затвердженого плану документальної перевірки.

5. За результатами перевірки складено акт від 22.01.2019 № 77/14/40853183 та встановлено порушення пункту 44.1 статті 44, пункту 185.1 статті 185, пунктів 198.1, 198.3, 198.6 статті 198, пунктів 200.1, 200.4 статті 200, пунктів 201.1 статті 201 ПК України, в результаті чого занижено податок на додану вартість, що сплачується до державного бюджету всього у сумі 274891 грн, в т. ч. за березень 2018 року на суму 274891 грн; завищено від`ємне значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду на суму 791306 грн ПДВ, т.ч. за липень 2018 року на суму 791306 грн.

6. Не погоджуючись із висновками, зазначеними в акті перевірки від 22.01.2019 № 77/14/40853183, позивачем подано до податкового органу заперечення (вх. №3472/10 від 01.02.2019) за результатами розгляду якого листом ГУ ДФС у Чернігівській області від 12.02.2019 №2130/10/25-01-14-07-06 повідомлено позивача про відмову в задоволенні скарги.

7. На підставі акту перевірки та вказаних висновків, 12.02.2019 контролюючим органом прийнято податкове повідомлення- рішення:

8. - № 00000461400 про завищення від`ємного значення податку на додану вартість (ПДВ) в розмірі 791306 грн;

9. - № 00000451000, яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість в сумі 274891,00 грн та штрафні санкції в розмірі 68722,75 грн.

10. Не погоджуючись з вказаними податковими повідомленнями-рішеннями позивач звернувся до суду з цим позовом.

ІІІ. Рішення судів першої та апеляційної інстанцій і мотиви їх ухвалення

11. Чернігівський окружний адміністративний суд рішенням від 05.07.2019 позовні вимоги задовольнив.

12. Суд першої інстанції задовольняючи позовні вимоги, виходив з того, що відповідач незаконно ставить правомірність формування податкового кредиту, та відповідних витрат платника податків в залежність від дотримання податкової дисципліни його контрагентом, так як відповідальність, відповідно до норм Конституції України, а саме частини другої статті 61, є виключно індивідуальною, та пов`язана з діями конкретної особи.

13. Шостий апеляційний адміністративний суд постановою від 08.10.2019 підтримав позицію суду першої інстанції та за результатом апеляційного перегляду залишив рішення суду першої інстанції без змін.

IV. Касаційне оскарження

14. У касаційні скарзі ГУ ДФС у Чернігівській області, посилаючись на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а також невірної правової оцінки обставин у справі, просить їх скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

15. У відзиві на касаційну скаргу представник ТОВ Прайм Ленд вказує, що оскаржувані рішення судів першої та апеляційної інстанцій винесені законно та обґрунтовано, на підставі всебічного та повного дослідження матеріалів та обставин справи, доводи ж касаційної скарги висновків цих судів не спростовують.

V. Релевантні джерела права й акти їх застосування

16. Пункт 44.1 статті 44 ПК України.

17. Для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, реєстрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків та зборів, ведення яких передбачено законодавством.

18. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

19. Підпункт 134.1.1. пункту 134.1. статті 134.

20. Об`єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу.

21. Пункт 198.1. статті 198 ПК України

22. До податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з:

23. а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

24. б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

25. в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

26. г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

27. Абзац 1 пункту 198.2. статті 198 ПК України

28. Датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

29. дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

30. дата отримання платником податку товарів/послуг.

31. Пункт 198.3 статті 198 ПК України

32. Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті.

33. Нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

34. Пункт 198.6 статті 198 ПК України

35. Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

36. У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

37. Стаття 1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні

38. Господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.

39. Первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію.

40. Частина перша статті 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні

41. Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

42. Частина друга статті 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні

43. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

VI. Оцінка Верховного Суду

44. Відповідно до обставин справи між сторонами виник спір щодо правомірності винесення контролюючим органом податкових повідомлень-рішень від 12.02.2019 № 00000451400 та № 00000461400, які ґрунтуються на висновках останнього щодо непідтвердження реальності здійснення господарських операцій між ТОВ Прайм Ленд та ТОВ Лайонбілд оскільки у вказаного контрагента відсутня матеріально-технічна база (виробничі та складські приміщення, тощо) та трудові ресурси, необхідні для вчинення дій, що становлять зміст оформлених господарських операцій з постачання товару.

45. Правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування податкового кредиту наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами.

46. Якщо господарська операція фактично не відбулася, то первинні документи, складені платником податку та його контрагентом на підтвердження такої операції, не відповідають дійсності, та свідчать про відсутність у сторін волевиявлення щодо реального здійснення господарської операції.

47. Наслідки для податкового обліку створює лише фактичний рух активів, що є обов`язковою умовою для формування об`єкту оподаткування податком на прибуток та податкового кредиту.

48. Аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту. При цьому в первинних документах, які є підставою для бухгалтерського обліку, фіксуються дані лише про фактично здійснені господарські операції.

49. При вирішенні спорів щодо правомірності формування платниками податків своїх даних податкового обліку, зокрема якщо предметом спору є достовірність первинних документів та підтвердження інших обставин реальності відображених у податковому обліку господарських операцій, суди повинні враховувати, що, обов`язок доведення відповідних обставин у спорах між особою та суб`єктом владних повноважень покладається на суб`єкта владних повноважень, якщо він заперечує проти позову.

50. У разі надання контролюючим органом доказів, які в сукупності з іншими доказами у справі свідчать, що документи, на підставі яких платник податків задекларував податковий кредит та сформував витрати, містять інформацію, що не відповідає дійсності, платник податків має спростовувати ці доводи.

51. Також платник податків при виборі контрагента та укладенні з ним договорів має керуватись і належною обачністю, оскільки від цього залежить подальше фактичне виконання таких договорів, отримання прибутку та права на отримання певних преференцій.

52. Про відсутність реального характеру відповідних операцій можуть свідчити, зокрема, наявність таких обставин: неможливість здійснення платником податку зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності, відсутність у платника податку необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів, здійснення операцій з товарно-матеріальними цінностями, які не вироблялися або не могли бути вироблені в обсязі, зазначеному платником податку в документах обліку.

53. Таким чином, на підтвердження фактичного здійснення господарських операцій, Товариство повинно мати відповідні первинні документи, які мають бути належно оформленими, містити всі необхідні реквізити, бути підписані уповноваженими особами та, які в сукупності з встановленими обставинами справи, зокрема і щодо можливостей здійснення господарюючими суб`єктами відповідних операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна, обсягу матеріальних та трудових ресурсів, економічно необхідних для виконання умов, обумовлених договорами, мають свідчити про беззаперечний факт реального вчинення господарських операцій, що і є підставою для формування платником податкового обліку.

54. У ході розгляду справи суди першої та апеляційної інстанцій дійшли висновку про правомірність формування позивачем даних податкового обліку за результатом господарських операцій з контрагентом з огляду на те, що факт вчинення спірних операцій підтверджується належними первинними документами складеними за результатом дійсних, реально виконаних правочинів. Оцінюючи облікові документи, надані позивачем щодо цих операцій, суди визнали їх достовірними та достатніми доказами, що підтверджують як спірні операції, так і задекларовані позивачем показники податкового обліку.

55. Cуди відхилили доводи контролюючого органу про допущені позивачем порушення вимог податкового законодавства, які були виявлені під час проведення перевірки, щодо безпідставності формування даних податкового обліку за господарськими операціями, які не підтверджені належними первинними документами та проведені (оформлені) з контрагентами, які мають ознаки фіктивності та у яких відсутні необхідні умови та ресурси для проведення відповідної господарської діяльності, й дійшли висновку про достовірність задекларованих позивачем даних, а відповідно і про правомірність формування податкового кредиту з податку на додану вартість за господарськими операціями проведеними з контрагентом-постачальником, оскільки такі операції фактично відбулись та є реальними.

56. Так, судами установлено, що ТОВ Прайм Ленд мало взаємовідносини з контрагентом ТОВ Лайонбілд на підставі договору поставки № 1-ЛБ-18 від 15.03.2018, яким, зокрема, передбачено, що поставка товару здійснюється на умовах вказаного договору.

57. Пунктом 1.2 договору № 1-ЛБ-18 визначено, що загальна кількість та найменування товару, ціна одиниці товару, його співвідношення (асортимент), строк, порядок постановки та оплати, визначаються в договорі та додатках та/або додаткових угодах та/або специфікаціях до договору, які є невід`ємними частинами даного договору.

58. До договору № 1-ЛБ-18 від 15.03.2018 між сторонами підписано Додаток № 1, в якому зазначено, що ТОВ Лайонбілд і ТОВ Прайм Ленд складено специфікацію, в якій вказано найменування товару, а саме: насіння кукурудзи ДКС4014; насіння соняшнику Суміко; насіння кукурудзи ДКС4014; насіння кукурудзи ДКС3511. Загальна вартість товару, що постачається за даною Специфікацією, складає - 3479815,46 грн з ПДВ 20%- 695963,09 грн, разом з ПДВ 4175778,55 грн. Форма розрахунку до 31.12.2018.

59. До договору від 15.03.2018 № 1-ЛБ-18 складено Додаток № 2, в якому зазначено, що ТОВ Лайонбілд і ТОВ Прайм Ленд складено специфікацію, де вказано найменування товару, а саме: насіння кукурудзи Кобальт; насіння кукурудзи Р8816, насіння кукурудзи Р8816. Загальна вартість товару, що постачається за даною Специфікацією, складає 4600188,73 грн, без ПДВ, ПДВ 20% - 920 037,74 грн, разом з ПДВ 5520226,47 грн. Форма розрахунку до 31.12.2018.

60. При укладенні договорів сторонами було досягнуто усіх істотних умов, вони спрямовані на реальне настання правових наслідків, відповідають економічному змісту та чинному законодавству.

61. Позивачем в підтвердження реальності здійснення господарських операцій суду надано первинні бухгалтерські документи: видаткові накладні №1901 від 19.03.2018; №1902 від 19.03.2018; №2001 від 20.03.2018; №2002 від 20.03.2018; №2101 від 21.03.2018; №2201 від 22.03.2018; №2301 від 23.03.2018; №2302 від 23.03.2018; №2601 від 26.03.2018; №3001 від 30.03.2018; №201 від 02.07.2018; №401 від 04.07.2018; №601 від 06.07.2018, податкові накладні №1901 від 19.03.2018; №1902 від 19.03.2018; №2001 від 20.03.2018; №2002 від 20.03.2018; №2101 від 21.03.2018; №2201 від 22.03.2018; №2301 від 23.03.2018; №2302 від 23.03.2018; №2601 від 26.03.2018; №3001 від 30.03.2018; №401 від 04.07.2018; №601 від 06.07.2018, товарно-транспортні накладні №19-03/1 від 19.03.2018; №19-03 від 19.03.2018; №20-03 від 20.03.2018; №20-03/1 від 20.03.2018; №21-03 від 21.03.2018; №22-03 від 22.03.2018; №23-03 від 23.03.2018; №23-03/1 від 23.03.2018; №26-03 від 26.03.2018; №30-03 від 30.03.2018; №02-07 від 02.07.2018; №04-07 від 04.07.2018; №06-07 від 06.07.2018, розрахунки коригування кількісних і вартісних показників на поставку товару №1 від 19.03.2018; №2 від 19.03.2018; №4 від 20.03.2018; №3 від 20.03.2018 (том 1 а.с. 146-200).

62. Суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, , аналізуючи взаємовідносини позивача з його контрагентом, визнав належними та допустимими доказами наявність між ними фактів вчинення правочинів, висновуючись на тому, що на підтвердження реальності господарських операцій та мети придбання (поставки) товарів позивачем надано відповідні первинні документи.

63. За висновками судів попередніх інстанцій співставлення змісту первинних документів та доказів підтвердження фактичного виконання робіт (надання послуг) вказує, що спірні господарські операції є реальними, відповідають дійсному економічному змісту та підтверджуються необхідними документами, що є свідченням добросовісності позивача при здійсненні вказаних операцій. Доказів на підтвердження зворотного відповідачем не надано.

64. Оцінюючи доводи податкового органу щодо податкової інформації відносно контрагента позивача, у тому числі, щодо відсутності трудових ресурсів та основних фондів, що, на думку відповідача, свідчить про нереальність укладених правочинів, суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції не взяли до уваги з огляду на положення принципу індивідуальної відповідальності платника податків те, що, інформація містить лише загальну оцінку господарської діяльності контрагентів позивача та їх постачальників, без оцінки їх спільної діяльності, зокрема, щодо реальності здійснення досліджуваних господарських операцій. Податкове законодавство не ставить у залежність податковий облік (стан) певного платника податку-покупця від перебування його контрагента за юридичною адресою, дотримання ним податкової дисципліни та правильності ведення податкового або бухгалтерського обліку.

65. Сама собою наявність або відсутність окремих документів, а також недоліки в їх оформленні у цьому випадку не можуть бути підставою для висновку про відсутність господарських операцій та відмови у формуванні податкового кредиту, якщо з інших даних вбачаються зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі платника у зв`язку з його господарською діяльністю.

66. Також за висновком судів попередніх інстанцій посилання податкового органу на відсутність у контрагента матеріальних та трудових ресурсів не виключає можливості реального виконання ним господарської операції та не свідчить про одержання необґрунтованої податкової вигоди позивачем, оскільки залучення працівників є можливим за договорами цивільно-правового характеру, аутсорсингу та аутстафінгу (оренда персоналу). Основні та транспортні засоби можуть перебувати в постачальника на праві оренди або лізингу.

67. Норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв`язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Порушення певним постачальником товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог законодавства щодо формування об`єкта оподаткування податком на прибуток та податкового кредиту, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг)) не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема у вигляді позбавлення права на формування витрат та податкового кредиту, за можливу неправомірну діяльність його контрагентів за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагентів та злагодженість дій між ними (висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 11.11.2020 №320/1147/19, від 24.11.2020 №813/3034/15).

68. Щодо посилання відповідача на матеріали досудового розслідування по кримінальному провадженні від 19.07.2018 № 42018000000001759, внесеним до Єдиного реєстру досудових розслідувань за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 209, частиною третьою статті 212, частиною другою статті 364 КК України, Суд зазначає, що матеріали досудового розслідування по кримінальному провадженню, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань, не є вироком, який встановлює певні обставини та доведеність вини особи.

69. Внесення до Єдиного реєстру досудових розслідувань відомостей по кримінальному провадженню не спростовує фактичного здійснення операцій між позивачем та його контрагентами, адже наявність досудового розслідування не дає підстав для автоматичного висновку про нереальність господарських операцій, внаслідок чого є нагальна необхідність перевіряти доведеність кожного податкового правопорушення і здійснювати комплексне дослідження усіх складових господарських операцій, з врахуванням обставин.

70. Належними доказами можуть бути лише встановлені вироком суду обставини, у тому числі щодо причетності або обізнаності позивача у цьому. Проте доказів, які б свідчили про наявність вироку суду відносно контрагента позивача, який би набрав законної сили, під час розгляду справи, контролюючим органом не надано, а отже сам по собі факт порушення кримінальної справи щодо посадових осіб контрагента позивача не може слугувати належним доказом фіктивності розглядуваних господарських операцій та не тягне за собою правових наслідків для позивача.

71. Аналогічна позиція викладена в постановах Верховного Суду від 27.03.2018 у справі № 816/809/17, від 24.04.2018 у справі № 2а/0370/205/12, від 20.03.2019 у справі № 813/1979/15, від 22.07.2020 у справі № 620/3925/18.

72. Саме ж кримінальне провадження стосується правопорушення за фактом ухилення від сплати податків, зборів, інших обов`язкових платежів, а не факту фіктивності господарської діяльності, зокрема і щодо операції за договором поставки, укладеного між позивачем та ТОВ Лайонбілд .

73. Крім того, колегія суддів уважає необґрунтованими посилання відповідача на податкову інформацію, що наявна в інформаційно-аналітичних базах відносно контрагента суб`єкта господарювання, а також податкову інформацію надану іншими контролюючими органами, оскільки остання носить виключно інформативний характер.

74. Разом з тим, факт використання ТОВ Прайм Ленд придбаного товару у власній господарській діяльності контролюючим органом під сумнів не ставився.

75. Відповідачем, у свою чергу, не було доведено та не було надано жодних належних та достатніх доказів на підтвердження відсутності господарських операцій між позивачем та його контрагентом.

76. Разом з тим, судами першої та апеляційної інстанцій з дотриманням норм процесуального кодексу встановлено фактичні обставини справи та надано об`єктивний та обґрунтований їх аналіз з урахуванням доводів наведених контролюючим органом у відзиві на адміністративний позов та апеляційній скарзі, у зв`язку з чим, відсутні підстави вважати, що обставини справи встановлено не повно чи неправильно, а, отже, і наведені відповідачем доводи в касаційній скарзі не спростовують правильних по суті висновків судів першої та апеляційної інстанцій.

77. Виходячи із системного аналізу вищевказаних норм права та встановлених судами попередніх інстанцій обставин, підтверджених наявними в матеріалах справи доказами, колегія суддів погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанції, що контролюючий орган приймаючи оскаржувані податкові повідомлення-рішення діяв всупереч та не у відповідності до вимог чинного законодавства.

78. Переглянувши судові рішення в межах касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судами фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку, що при ухваленні оскаржуваних судових рішень, суди першої та апеляційної інстанції не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права, які могли б бути підставою для скасування судових рішень, а тому касаційну скаргу відповідача слід залишити без задоволення.

79. Ураховуючи приписи пункту 2 розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону № 460-ІХ, а також те, що касаційні скарги на судові рішення в цій справі були подані до набрання чинності цим Законом і рогляд їх не закінчено до набрання чинності цим Законом, Верховний Суд розглядає їх у порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом. Отже, застосуванню підлягають положення КАС України (у редакції, чинній до 08.02.2020).

80. Таким чином, зважаючи на приписи статті 350 КАС України, касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

VII. Судові витрати

81. З огляду на результат касаційного розгляду судові витрати розподілу не підлягають.

Керуючись статтями 3, 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 КАС України, суд

п о с т а н о в и в :

1. Касаційну скаргу Головного управління ДФС у Чернігівській області залишити без задоволення.

2. Рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 5 липня 2019 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 8 жовтня 2019 року справі № 620/816/19 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і не може бути оскаржена.

Головуючий О.О. Шишов

Судді І.В. Дашутін

М.М. Яковенко