Постанова

від 08.10.2019 по справі 620/816/19

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 620/816/19 Суддя (судді) першої інстанції: Соломко І.І.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 жовтня 2019 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого Ісаєнко Ю.А.,

суддів: Земляної Г.В., Мельничука В.П.,

за участю:

секретаря Левченка А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Чернігівській області на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 05.07.2019 у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Прайм Ленд" до Головного управління Державної фіскальної служби у Чернігівській області про скасування податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Прайм Ленд" звернулось до суду з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у Чернігівській області про скасування податкових повідомлень-рішень від 12.02.2019 № 00000451400 та № 00000461400.

Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 05.07.2019 позов задоволено.

Скасовано податкові повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби у Чернігівській області від 12.02.2019 № 00000451400 та № 00000461400.

Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, апелянтом подано апеляційну скаргу, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, в якій просить скасувати оскаржуване рішення та відмовити в задоволенні позову.

Доводи апелянта обґрунтовані тим, що позивач не міг здійснювати господарські операції з контрагентом ТОВ Лайонбілд та безпідставно сформував податковий кредит. Крім того, вказано на наявність кримінального провадження, внесеного до реєстру досудових розслідувань, та відкритого за ознаками фіктивності підприємств по ланцюгу постачання товару ТОВ Прайм Ленд .

Представник апелянта в судовому засіданні наполягав на задоволенні вимог апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції просив скасувати, а в задоволенні позову відмовити повністю.

Представник позивача в судовому засіданні заперечив проти задоволення вимог апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції просив залишити без змін.

Згідно з ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Заслухавши суддю-доповідача, сторони, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, Товариство з обмеженою відповідністю Прайм Ленд , зареєстровано як юридична особа, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 29.01.2019 № 1004925477, види діяльності якого, зокрема є: 46.19 діяльність посередників у торгівлі товарами широкого асортименту; 46.90 неспеціалізована оптова торгівля.

На підставі направлення від 08.01.2019 № 65 ГУ ДФС у Чернігівській області була проведена документальна позапланова виїзна перевірка ТОВ Прайм Ленд щодо правомірності формування податкової звітності з податку на додану вартість по взаємовідносинам з ТОВ Лайонбілд (код ЄДРПОУ 40332062) за березень 2018 та липень 2018, результати якої оформлено актом від 22.01.2019 № 77/14/40853183 та встановлено порушення п. 44.1 ст. 44, п.185.1 ст. 185, п.198.1, п.198.3, п.198.6 ст.198, п. 200.1, п.200.4 ст. 200., п. 201.1 ст. 201 ПК України від 02.12.2010 № 2755-УІ (із змінами і доповненнями), в результаті чого занижено податок на додану вартість, що сплачується до державного бюджету всього у сумі 274891 грн., в т. ч. за березень 2018 року на суму 274891 грн.; завищено від`ємне значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду на суму 791306 грн. ПДВ, т.ч. за липень 2018р. на суму 791306 грн.

Так, підставою для прийняття контролюючим органом рішення, слугувало відображене в акті перевірки судження про безпідставність формування позивачем податкового кредиту по взаємовідносинам з контрагентом ТОВ Лайонбілд у перевіряємому періоді, оскільки у вказаного контрагента відсутня матеріально-технічна база (виробничі та складські приміщення, тощо) та трудові ресурси, необхідні для вчинення дій, що становлять зміст оформлених господарських операцій з постачання товару. Крім того, відповідно до матеріалів кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42018000000001759 від 19.07.2018, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. З ст. 209, ч. З ст. 212, ч. 2 ст. 364 Кримінального кодексу України, проведеним досудовим розслідуванням встановлено, що посадові особи ряду суб`єктів господарської діяльності, серед інших і ТОВ Лайонбілд діючи умисно, ухилялись від сплати податку на додану вартість. Аналізом даних Єдиного реєстру податкових накладних не встановлено придбання супутніх послуг у інших платників податків, а також встановлено невідповідність у номенклатурі придбаних і реалізованих ТОВ Лайонбілд товарів та відсутність реального походження товарів.

Не погоджуючись із висновками, зазначеними в акті перевірки від 22.01.2019 № 77/14/40853183, позивачем подано до податкового органу заперечення (вх. №3472/10 від 01.02.2019) за результатами розгляду якого листом ГУ ДФС у Чернігівській області від 12.02.2019 №2130/10/25-01-14-07-06 повідомлено позивача про відмову в задоволенні скарги.

На підставі акту перевірки та вказаних висновків, 12.02.2019 контролюючим органом прийнято податкові повідомлення-рішення:

- № 00000461400 про завищення від`ємного значення податку на додану вартість (ПДВ) в розмірі 791306,00 грн.;

- № 00000451000, яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість в сумі 274891,00 грн. та штрафні санкції в розмірі 68722,75 грн.

Не погоджуючись із зазначеними рішеннями відповідача, позивач звернувся з вказаним позовом до суду.

Суд першої інстанції задовольняючи позовні вимоги, виходив з того, що відповідач незаконно ставить правомірність формування податкового кредиту, та відповідних витрат платника податків в залежність від дотримання податкової дисципліни його контрагентом, так як відповідальність, відповідно до норм Конституції України, а саме ч. 2 ст. 61, є виключно індивідуальною, та пов`язана з діями конкретної особи.

Колегія суддів погоджується із зазначеним висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Так, Товариство з обмеженою відповідальністю "Прайм Ленд" мало взаємовідносини з контрагентом ТОВ Лайонбілд на підставі договору поставки № 1-ЛБ-18 від 15.03.2018, яким, зокрема, передбачено, що поставка товару здійснюється на умовах вказаного договору.

Пунктом 1.2 договору № 1-ЛБ-18 визначено, що загальна кількість та найменування товару, ціна одиниці товару, його співвідношення (асортимент), строк, порядок постановки та оплати, визначаються в договорі та додатках та/або додаткових угодах та/або специфікаціях до договору, які є невід`ємними частинами даного договору.

До договору № 1-ЛБ-18 від 15.03.2018 між сторонами підписано Додаток № 1, в якому зазначено, що ТОВ Лайонбілд і ТОВ Прайм Ленд складено специфікацію, в якій вказано найменування товару, а саме: насіння кукурудзи ДКС4014; насіння соняшнику Суміко; насіння кукурудзи ДКС4014; насіння кукурудзи ДКС3511. Загальна вартість товару, що постачається за даною Специфікацією, складає - 3479815,46 гривень з ПДВ 20%- 695963,09 грн., разом з ПДВ 4175778,55 грн. Форма розрахунку до 31.12.2018.

До договору від 15.03.2018 № 1-ЛБ-18 складено Додаток № 2, в якому зазначено, що ТОВ Лайонбілд і ТОВ Прайм Ленд складено специфікацію, де вказано найменування товару, а саме: насіння кукурудзи Кобальт; насіння кукурудзи Р8816, насіння кукурудзи Р8816. Загальна вартість товару, що постачається за даною Специфікацією, складає 4600188,73 грн, без ПДВ, ПДВ 20% - 920 037,74 грн, разом з ПДВ 5520226,47 грн. Форма розрахунку до 31.12.2018.

При укладенні договорів сторонами було досягнуто усіх істотних умов, вони спрямовані на реальне настання правових наслідків, відповідають економічному змісту та чинному законодавству.

Позивачем в підтвердження реальності здійснення господарських операцій суду надано первинні бухгалтерські документи: видаткові накладні №1901 від 19 березня 2018р.; №1902 від 19 березня 2018р.; №2001 від 20 березня 2018р.; №2002 від 20 березня 2018р.; №2101 від 21 березня 2018р.; №2201 від 22 березня 2018р.; №2301 від 23 березня 2018р.; №2302 від 23 березня 2018р.; №2601 від 26 березня 2018р.; №3001 від 30 березня 2018р.; №201 від 02 липня 2018р.; №401 від 04 липня 2018р.; №601 від 06 липня 2018р, податкові накладні №1901 від 19.03.2018р.; №1902 від 19.03.2018р.; №2001 від 20.03.2018р.; №2002 від 20.03.2018р.; №2101 від 21.03.2018р.; №2201 від 22.03.2018р.; №2301 від 23.03.2018р.; №2302 від 23.03.2018р.; №2601 від 26.03.2018р.; №3001 від 30.03.2018р.; №401 від 04.07.2018р.; №601 від 06.07.2018р., товарно-транспортні накладні №19-03/1 від 19.03.2018р.; №19-03 від 19.03.2018р.; №20-03 від 20.03.2018р.; №20-03/1 від 20.03.2018р.; №21-03 від 21.03.2018р.; №22-03 від 22.03.2018р.; №23-03 від 23.03.2018р.; №23-03/1 від 23.03.2018р.; №26-03 від 26.03.2018р.; №30-03 від 30.03.2018р.; №02-07 від 02.07.2018р.; №04-07 від 04.07.2018р.; №06-07 від 06.07.2018р., розрахунки коригування кількісних і вартісних показників на поставку товару №1 від 19.03.2018р.; №2 від 19.03.2018р.; №4 від 20.03.2018р.; №3 від 20.03.2018 (а.с. 146-200).

Суд першої інстанції обґрунтовано зауважив, що факт використання ТОВ Прайм Ленд придбаного товару у власній господарській діяльності контролюючим органом під сумнів не ставився.

Приписами підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 ПК України встановлено, що податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, реєстрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків та зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту (пункт 44.1 статті 44 ПК України).

Пунктом 198.1 статті 198 ПК України передбачено, що до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

За змістом пункту 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Статтею 1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні від 16.07.1999 № ХІV встановлено, що господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства, первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Частиною першою статті 9 вказаного закону визначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (частина 2 статті 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні ).

Відтак, правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування податкового кредиту наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами.

Наслідки для податкового обліку створює лише фактичний рух активів, що є обов`язковою умовою для формування податкового кредиту.

Аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту. При цьому в первинних документах, які є підставою для бухгалтерського обліку, фіксуються дані лише про фактично здійснені господарські операції.

Колегія суддів при розгляді апеляційної скарги звертає увагу на те, що положення податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв`язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності.

Порушення певними постачальниками товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування витрат та податкового кредиту, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг) не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема у вигляді позбавлення права на формування податкового кредиту, за можливу неправомірну діяльність його контрагентів за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагентів та злагодженість дій між ними.

Норми податкового законодавства також не визначають місце знаходження платника податку (контрагента) та його звітування до контролюючих органів як критерій правового статусу платника податків (позивача), зокрема й щодо отримання податкової преференції у формі податкового кредиту.

При вирішенні спорів щодо правомірності формування платниками податків своїх даних податкового обліку, необхідно враховувати, що відповідно до вимог ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України обов`язок доведення відповідних обставин у спорах між особою та суб`єктом владних повноважень покладається на суб`єкта владних повноважень.

Проте у разі надання контролюючим органом доказів, які свідчать, що платником податків не було відображено у податковому обліку та задекларовано отриманий прибуток, або документи, на підставі яких платник податків задекларував свої податкові зобов`язання, містять інформацію, що не відповідає дійсності, платник податків має спростовувати ці доводи. Наведене випливає зі змісту частини першої ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якою кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Таким чином, на підтвердження фактичного здійснення господарських операцій, Товариство повинно мати відповідні первинні документи, які мають бути належно оформленими, містити всі необхідні реквізити, бути підписані уповноваженими особами та, які в сукупності з встановленими обставинами справи, мають свідчити про беззаперечний факт реального вчинення господарських операцій, що і є підставою для формування платником податкового обліку.

Судами обох інстанцій досліджено первинні документи, які згідно з п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України, є підставою для податкового обліку та які містять відомості, які у повній мірі відображають суть господарських операцій та підтверджують їх фактичне здійснення.

Суд апеляційної інстанції відхиляє посилання апелянта на податкову інформацію, що наявна в інформаційно-аналітичних базах відносно контрагента позивача, позаяк такі відомості мають інформативний характер та сформовані без дослідження первинних документів податкового обліку, а отже не є належним доказом в розумінні процесуального Закону.

Разом з тим, відомості щодо ТОВ Лайонбілд , на які вказує апелянт не можуть бути достатньою підставою для застосування штрафних санкцій щодо позивача.

Суд першої інстанції обґрунтовано відхилив посилання контролюючого органу, які аналогічні викладеним в апеляційній скарзі, на матеріали кримінального провадження внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42018000000001759 від 19.07.2018, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 209, ч. 3 ст. 212, ч. 2 ст. 364 Кримінального кодексу України, позаяк в зазначеному кримінальному провадженні відсутній вирок, а саме кримінальне провадження стосується правопорушення за фактом ухилення від сплати податків, зборів, інших обов`язкових платежів, а не факту фіктивності господарської діяльності, зокрема і щодо операції за договором поставки, укладеного між позивачем та ТОВ Лайонбілд .

Крім того, ч. 1 ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно з ч.1 ст. 74 Кодексу адміністративного судочинства України суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом.

Так, законом, який визначає порядок отримання показань під час досудового слідства та порядок їх фіксації у протоколі допиту є Кримінальний процесуальний кодекс України (далі КПК України).

Приписами частин 1, 2 ст. 23 КПК України закріплено, що суд досліджує докази безпосередньо. Показання учасників кримінального провадження суд отримує усно.

Не можуть бути визнані доказами відомості, що містяться в показаннях, речах і документах, які не були предметом безпосереднього дослідження суду, крім випадків, передбачених цим Кодексом. Суд може прийняти як доказ показання осіб, які не дають їх безпосередньо в судовому засіданні, лише у випадках, передбачених цим Кодексом.

Частиною 4 ст. 95 КПК України передбачено, що суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 цього Кодексу. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них.

Відтак, протоколи допиту, отримані на стадії досудового слідства, можуть бути визначені як докази лише в разі їх відображення під час розгляду кримінальної справи в суді.

Факт порушення кримінальної справи та отримання свідчень (пояснень) посадових осіб господарюючих суб`єктів, в рамках такої кримінальної справи, не є беззаперечним фактом, що підтверджує відсутність реальних правових наслідків всіх господарських операцій проведених позивачем та його контрагентами.

Тому, матеріали досудового розслідування за вказаними вище кримінальними провадженнями не можуть бути враховані як доказ фіктивності Товариства з обмеженою відповідальністю Лайонбілд .

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 06.11.2018 № 822/551/18.

Колегія суддів також вказує на те, що контролюючий орган необґрунтовано ставить правомірність формування податкового кредиту позивачем в залежність від дотримання податкової дисципліни його контрагента, позаяк відповідальність за порушення податкового законодавства є індивідуальною.

В контексті викладеного, суд апеляційної інстанції погоджується з аргументами суду першої інстанції, який вказав, що Головним управлінням Державної фіскальної служби у Чернігівській області не доведено та не надано належних доказів, які б свідчили, що наявні у контрагента трудові ресурси та матеріально-технічне забезпечення були недостатніми для проведення відповідного виду господарської діяльності, обумовлених укладеними договорами з позивачем, як не було доведено та надано належних доказів, які б свідчили про узгодженість дій між позивачем та ТОВ Лайонбілд з метою незаконного отримання податкової вигоди або обізнаності позивача з будь-якими протиправними діями своїх контрагентів.

Стосовно інших посилань апеляційної скарги, то колегія суддів критично оцінює такі з огляду на їх необґрунтованість, та зазначає, що згідно п. 30. Рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Hirvisaari v. Finland" від 27 вересня 2001 р., рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя.

Крім того, судом апеляційної інстанції враховується, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Відповідно до пункту першого частини першої статті 315 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

За змістом частини першої статті 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки судове рішення ухвалене судом першої інстанції з додержанням норм матеріального і процесуального права, на підставі правильно встановлених обставин справи, а доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, то суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.

Керуючись статтями 242, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Чернігівській області залишити без задоволення, а рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 05.07.2019 - без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

(Постанову у повному обсязі складено 15.10.2019)

Головуючий суддя Ю.А. Ісаєнко

Суддя Г.В. Земляна

Суддя В.П. Мельничук