Постанова

від 06.10.2021 по справі 658/2250/20

ХЕРСОНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ХЕРСОНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 жовтня 2021 року м. Херсон

Номер справи: 658/2250/20

Номер провадження: 22-ц/819/1171/21

Херсонський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого (суддя-доповідач) Вейтас І.В.,

суддів: Радченка С.В.,

Семиженка Г.В.

секретар Плохотніченко А.В.

за участю прокурора Волкової Н.М.

учасники справи:

позивач - Каховська місцева прокуратура Херсонської області,

відповідачі - Каховська міська рада, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Херсоні апеляційну скаргу адвоката Ковальчук Ірини Миколаївни, яка діє від імені ОСОБА_1 , до якої приєднався ОСОБА_2 , на рішення Каховського міськрайонного суду Херсонської області від 31 березня 2021 року, у складі судді Под`ячевої І.Д., у справі за позовом Каховської місцевої прокуратури Херсонської області в інтересах держави до Каховської міської ради, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про визнання незаконним та скасування рішення, скасування державної реєстрації та витребування майна до комунальної власності

ВСТАНОВИВ:

В липні 2020 року в.о. керівника Каховської місцевої прокуратури Херсонської області звернувся до суду в інтересах держави з позовом до Малокаховської сільської ради Каховського району, ОСОБА_2 та ОСОБА_1 про визнання незаконним та скасування рішення Малокаховської сільської ради №806 від 23.04.2020 року; скасування у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запису про право власності №37129956 на земельну ділянку, власником якої є ОСОБА_3 ; витребування у ОСОБА_2 на користь держави в особі Малокаховської сільської ради спірну земельну ділянку. Позов обґрунтовано тим, що 05 травня 2020 року жителі села Малокаховка звернулись із заявою до прокуратури з приводу, в тому числі, передачі у власність земельної ділянки 1,08 га зі зміною цільового призначення ОСОБА_1 , яка є депутатом Малокаховської сільської ради. За результатами отриманих прокурором від Малокаховської сільської ради матеріалів, було встановлено, що рішенням ради від 23 квітня 2020 року надано у власність ОСОБА_1 земельну ділянку для ведення особистого селянського господарства площею 1,0800 га в АДРЕСА_1 . Після оформлення права власності 24 квітня 2020 року ОСОБА_1 , подарувала отриману земельну ділянку сину ОСОБА_2 .. Прокурор вважає, що рішення сільської ради від 23 квітня 2020 року є незаконним та підлягає скасуванню, договір дарування та державна реєстрація права власності, також оскільки рішення прийнято із порушенням вимог Земельного кодексу України, Закону України Про місцеве самоврядування в Україні в частині порушення порядку зміни цільового призначення землі та порядку прийняття рішення радою на сесії.

Ухвалою Каховського міськрайонного суду Херсонської області від 13 січня 2021 року замінено Малокаховську сільську раду Каховського району на правонаступника Каховську міську раду.

Після уточнень до позову прокурор просив суд:

визнати незаконним та скасувати рішення Малокаховської сільської ради №806 від 23.04.2020 року Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність зі зміною цільового призначення для ведення особистого селянського господарства ОСОБА_1 ;

скасувати державну реєстрацію права власності ОСОБА_2 на об`єкт нерухомого майна: земельну ділянку площею 1,0800 га з кадастровим номером 6523583500:01:068:0005, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1774328065235, номер запису про право власності 37129956);

витребувати у ОСОБА_2 до комунальної власності територіальної громади с. Малокаховка в особі Малокаховської сільської ради земельну ділянку площею 1,0800 га з кадастровим номером 6523583500:01:068:0005.

Рішенням Каховського міськрайонного суду Херсонської області від 31 березня 2021 року позов задоволено. Визнано незаконним та скасовано рішення Малокаховської сільської ради Каховського району №806 від 23.04.2020 року Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність зі зміною цільового призначення для ведення особистого селянського господарства ОСОБА_1 ; скасовано державну реєстрацію права власності ОСОБА_2 на об`єкт нерухомого майна: земельну ділянку площею 1,0800 га з кадастровим номером 6523583500:01:068:0005, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1774328065235, номер запису про право власності 37129956); витребувано у ОСОБА_2 до комунальної власності територіальної громади с. Малокаховка в особі Каховської міської ради земельну ділянку площею 1,0800 га з кадастровим номером 6523583500:01:068:0005, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . Стягнуто на користь прокуратури Херсонської області судовий збір з Каховської міської ради у розмірі 1226,33 гривень та солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 у розмірі 4905,2 гривень.

Рішення суду першої інстанції обґрунтовано тим, що 20 лютого 2020 року рішенням № 787 Малокаховської сільської ради в порушення вимог ч. 7 ст. 118 Земельного кодексу України, щодо невідповідності місця розташування об`єкта генеральному плану населених пунктів та іншій містобудівній документації, було надано дозвіл на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення із зміною цільового призначення земельної ділянки у власність ОСОБА_1 .. Судом встановлено, що під час прийняття рішення на сесії радою не з`ясовувалось питання обґрунтованості зміни цільового призначення землі, яка в генеральному плані села визначена як землі житлової та громадської забудови, з видом використання - будівництво на обслуговування будівель ринкової інфраструктури (код 03.10).

Крім того, судом першої інстанції встановлено, що проект землеустрою містить певні неточності та помилки, які також впливають на законність рішення сільської ради. Так, на титульному листі проекту (а.с. 23) зазначено інший кадастровий номер земельної ділянки, а саме 6523582700:05:001:0006. У висновку про погодження проекту землеустрою, наданому головним архітектором району ОСОБА_4 взагалі не зазначено кадастровий номер земельної ділянки, що позбавляє суд можливості зробити однозначний висновок щодо якої земельної ділянки він наданий, оскільки в АДРЕСА_1 згідно викопіювання з місця розташування земельної ділянки значиться земельні ділянки Малокаховської сільської ради без визначення та без кадастрового номеру, і, крім того у висновку про розгляд проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, наданого експертом державної експертизи ГУ Держгеокадастру у Вінницькій області також не зазначено відносно якої саме земельної ділянки надається висновок, не визначено кадастровий номер, лише зазначено місце розташування: АДРЕСА_1 , однак як зазначено вище в даному провулку є декілька земельних ділянок сільської ради без визначення та без кадастрових номерів.

З апеляційною скаргою на вказане рішення суду першої інстанції звернулась адвокат Ковальчук І.М., яка діє в інтересах ОСОБА_1 .. Апеляційна скарга обґрунтована тим, що у прокурора в даній справі відсутні підстави для представництва держави. Так, в.о. керівника Каховської місцевої прокуратури, звертаючись до суду в інтересах держави, не вжив заходів, визначених ст.23 ЗУ Про прокуратуру та не звернувся із повідомленням до компетентного органу до подання зазначеного позову. А саме, не надав можливість органу місцевого самоврядування відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме - подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення. Також вказує, що суд першої інстанції, витребуючи майно, фактично на користь відповідача, не врахував висновки про застосування норм права, викладені у постанові Верховного Суду від 07.09.2020 року у справі № 917/468/19 про те, що у випадку встановлення судом процесуального випадку за якого позивачем і відповідачем у справі є фактично одна і таж сама особа, розгляд заявленого позову у цій частині є неможливим за відсутності спору, як такого.

Зазначає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку, що орган місцевого самоврядування не міг приймати рішення про передачу земельної ділянки у власність зі зміною її цільового призначення, оскільки зміна цільового призначення земельних ділянок здійснюється за проектами землеустрою щодо їх відведення та проводиться органами місцевого самоврядування, які приймають рішення про затвердження проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок та передачу цих ділянок у власність або надання у користування відповідно до повноважень, визначених ст. 122 ЗК України. Той факт, що зміна цільового призначення земельної ділянки відповідає чинному законодавству доведено Висновком про розгляд проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки від 27.03.2020 року № 4994/82-20, що наданий експертом державної експертизи ГУ Держгеокадастру у Вінницькій області Лесик С.І.

Адвокат вказує, що у суду були відсутні підстави визнавати незаконним та скасовувати рішення Малокаховської сільської ради Каховського району №806 від 23.04.2020 року, оскільки прокурором не наведено норм матеріального права, які було порушено даним рішенням, як актом індивідуальної дії.

Також, посилається на порушення прав відповідача ОСОБА_2 , який є власником даної земельної ділянки на підставі не оспореного договору дарування.

Посилаючись, на неправильне застосування судом норм матеріального права, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими, просить рішення суду скасувати, ухвалити нове судове рішення, яким відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.

Каховська окружна прокуратура Херсонської області у відзиві на апеляційну скаргу заперечує проти доводів апеляційної скарги. Щодо підстав представництва прокурором інтересів держави, зазначає, що у спірних правовідносинах єдиним органом, який має виключну компетенцію щодо вирішення відповідно до закону питань щодо розпорядження земельними ділянками комунальної власності є Малокаховська сільська рада, якою прийнято протиправне рішення, яке є предметом судового оскарження, що свідчить про неналежне виконання нею своїх повноважень у сфері земельних відносин. Беручи до уваги, що законодавством не визначено інший орган, до повноважень якого віднесено здійснення нагляду (контролю) за додержанням вимог законодавства при здійснені органами місцевого самоврядування розпорядження земельними ділянками комунальної власності в межах населеного пункту, а порушення вимог законодавства допущено Малокаховською сільською радою, якій законодавством надано відповідні повноваження та яка є відповідачем у справі, то орган уповноважений здійснювати функції держави у спірних правовідносинах відсутній, у зв`язку з чим в.о. керівника Каховської прокуратури, відповідно до положень ч.3 ст.23 ЗУ Про прокуратуру , звернувся з вказаним позовом в інтересах держави як позивач.

Також вказує, що спірна земельна ділянка не могла бути надана у власність ОСОБА_1 для ведення особистого селянського господарства до внесення відповідних змін до генерального плану с.Малокаховка та зміни цільового призначення земельної ділянки, оскільки невідповідність місця розташування об`єкта (земельної ділянки) вимогам законів, прийнятих відповідно до цих нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів, відповідно до положень ч.7 ст.118 ЗК України, є підставою для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою. Посилаючись на безпідставність доводів апеляційної скарги, просить її відхилити, рішення суду першої інстанції, як таке, що постановлено з дотриманням вимог законодавства залишити без змін.

ОСОБА_2 звернувся до суду апеляційної інстанції з заявою про приєднання до апеляційної скарги ОСОБА_5 , яка діє в інтересах ОСОБА_1 ..

Ухвалою Херсонського апеляційного суду від 26 серпня 2021 року поновлено ОСОБА_2 строк для подачі заяви про приєднання до апеляційної скарги та прийнято заяву ОСОБА_2 про приєднання до апеляційної скарги до провадження разом з апеляційною скаргою ОСОБА_5 , яка діє в інтересах ОСОБА_1 , на рішення Каховського міськрайонного суду Херсонської області від 31 березня 2021 року.

Заслухавши доповідача, пояснення відповідачів ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та їх представника адвоката Ковальчук І.М., які підтримали апеляційну скаргу, прокурора, яка заперечує проти апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах, визначених ст.367 ЦПК України, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено наступні обставини, що не оспорюються сторонами.

Рішенням Малокаховської сільської ради Каховського району № 561 від 18 березня 2015 року затверджено містобудівну документацію Генеральний план, поєднаний з детальними планами села Малокаховка Каховського району, Херсонської області .

8 лютого 2020 року ОСОБА_1 звернулась із заявою до Малокаховської сільської ради щодо надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки площею 1,08 га, що розташована на території АДРЕСА_1 зі зміною цільового призначення із земель житлової та громадської забудови на землю особистого селянського господарства із зазначенням відповідного кадастрового номеру землі 6523583500:01:068:0005.

Згідно викопіювання з Генерального плану с. Малокаховка, територія земельної ділянки площею 1,080 га, що просила передати у власність ОСОБА_1 , віднесена до транспортної інфраструктури.

20 лютого 2020 року рішенням № 787 Малокаховської сільської Каховського району ради надано дозвіл на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення із зміною цільового призначення земельної ділянки у власність ОСОБА_1 .

Відповідно до копії проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність зі зміною цільового призначення ОСОБА_1 , складеного ПП Каховка-Альянс , цільове призначення земельної ділянки 1,0800 га з кадастровим номером 6523583500:01:068:0005 на момент складання проекту (існуюче) було землі житлової та громадської забудови, вид використання - для будівництва та обслуговування будівель ринкової інфраструктури (код 03.10) .

Рішенням Малокаховської сільської ради № 806 від 23.04.2020 року Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність зі зміною цільового призначення для ведення особистого селянського господарства ОСОБА_1 надано у власність ОСОБА_1 земельну ділянку загальною площею 1,0800 га для ведення особистого селянського господарства, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідно до частини першої статті 38 ЗК України до земель житлової та громадської забудови належать земельні ділянки в межах населених пунктів, які використовуються для розміщення житлової забудови, громадських будівель і споруд, інших об`єктів загального користування.

Відповідно до частин першої, другої, пункту в) частини третьої, частини четвертої статті 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування. Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом. Передача земельних ділянок безоплатно у власність громадян у межах норм, визначених цим Кодексом, провадиться один раз по кожному виду використання.

Частинами першою, другою, шостою, сьомою статті 118 ЗК України громадянин, зацікавлений у приватизації земельної ділянки, яка перебуває у його користуванні, подає заяву до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу .

Рішення органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування щодо приватизації земельних ділянок приймається у місячний строк на підставі технічних матеріалів та документів, що підтверджують розмір земельної ділянки.

Громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу . У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу , забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку .

Відповідно до положень статті 39 ЗК України в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, використання земель житлової та громадської забудови здійснюється відповідно до генерального плану населеного пункту, іншої містобудівної документації, плану земельно-господарського устрою з дотриманням будівельних норм, державних стандартів і норм.

Відповідно до частин першої, другої статті 17 Закону України Про основи містобудування встановлено, що містобудівна документація - затверджені текстові і графічні матеріали, якими регулюється планування, забудова та інше використання територій. Містобудівна документація є основою для: вирішення питань раціонального використання територій, регулювання розселення; підготовки обґрунтованих пропозицій щодо встановлення та зміни меж населених пунктів; підготовки вихідних даних для розробки землевпорядної документації; вирішення питань щодо розташування та проектування нового будівництва, здійснення реконструкції, реставрації, капітального ремонту об`єктів містобудування та упорядкування територій; вирішення питань щодо вилучення (викупу), передачі (надання) земельних ділянок у власність чи користування громадян та юридичних осіб.

Згідно з частиною четвертою статті 24 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, зміна цільового призначення земельної ділянки, яка не відповідає плану зонування території та/або детальному плану території забороняється.

Відповідно до пункту а) частини четвертої статті 83 ЗК України до земель комунальної власності, які не можуть передаватись у приватну власність, належать землі загального користування населених пунктів (майдани, вулиці, проїзди, шляхи, набережні, пляжі, парки, сквери, бульвари, кладовища, місця знешкодження та утилізації відходів тощо).

За встановлених обставин, задовольняючи позовні вимоги Каховської місцевої прокуратури Херсонської області в інтересах держави районний суд правильно виходив з того Малокаховською сільською радою Каховського району Херсонської області всупереч Генеральному плану населеного пункту Малокаховка, ст. 38 , 39 , 83 , 118 ЗК України , 6 , 16 , 17 , 24 ЗУ Про регулювання містобудівної діяльності було прийнято 23 квітня 2020 року рішення № 806 про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність зі зміною цільового призначення для ведення особистого селянського господарства ОСОБА_1 всупереч встановленим вимогам законодавства.

Крім того, судом першої інстанції встановлено недоліки проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність зі зміною цільового призначення для ведення особистого селянського господарства ОСОБА_1 , які впливають на законність прийнятого сільською радою рішення, та фактично мали унеможливити прийняття вказаного рішення сільської радою. Так, на титульному листі проекту зазначено інший кадастровий номер земельної ділянки, а саме 6523582700:05:001:0006. У висновку про погодження проекту землеустрою, наданому головним архітектором району ОСОБА_4 взагалі не зазначено кадастровий номер земельної ділянки, що позбавляє суд можливості зробити однозначний висновок щодо якої земельної ділянки він наданий, оскільки в АДРЕСА_1 згідно викопіювання з місця розташування земельної ділянки значаться земельні ділянки Малокаховської сільської ради без визначення та без кадастрового номеру, і, крім того у висновку про розгляд проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, наданого експертом державної експертизи ГУ Держгеокадастру у Вінницькій області також не зазначено відносно якої саме земельної ділянки надається висновок, не визначено кадастровий номер, лише зазначено місце розташування: АДРЕСА_1 , однак як зазначено вище в даному провулку є декілька земельних ділянок сільської ради без визначення та без кадастрових номерів.

Доводи апеляційної скарги вказані висновки суду першої інстанції не спростовують, зводяться до переоцінки доказів та обставин у справі, яким судом першої інстанції надано правильну правову оцінку. Крім того вказані доводи є повністю аналогічними доводам викладеним у відзиві на позов, а доводи апеляційної скарги фактично зводяться до незгоди із судовим рішенням.

Стосовно доводів апеляційної скарги про відсутність підстав для звернення прокурора до суду із позовом, суд апеляційної інстанції виходить з наступного.

Згідно з положеннями частини третьої статті 23 Закону України Про прокуратуру в редакції, чинній на час пред`явлення прокурором позову, прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті.

Отже, виключними випадками, за яких прокурор може здійснювати представництво інтересів держави в суді, є порушення або загроза порушення інтересів держави. Ключовим для застосування цієї конституційної норми є поняття інтерес держави .

У рішенні Конституційного Суду України у справі за конституційними поданнями Вищого арбітражного суду України та Генеральної прокуратури України щодо офіційного тлумачення положень статті 2 Арбітражного процесуального кодексу України (справа про представництво прокуратурою України інтересів держави в арбітражному суді) від 08 квітня 1999 року № 3-рп/99 Конституційний Суд України, з`ясовуючи поняття інтереси держави , висловив міркування, що інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб`єктів права власності та господарювання тощо (пункт 3 мотивувальної частини).

Інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій чи з інтересами господарських товариств з часткою державної власності у статутному фонді. Проте держава може вбачати свої інтереси не тільки в їх діяльності, але й у діяльності приватних підприємств, товариств.

Із врахуванням того, що інтереси держави є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, у чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах (пункт 4 мотивувальної частини).

Таким чином, інтереси держави охоплюють широке і водночас чітко не визначене коло законних інтересів, які не піддаються точній класифікації, а тому їх наявність повинна бути предметом самостійної оцінки суду у кожному випадку звернення прокурора з позовом. Надмірна формалізація інтересів держави , може призвести до необґрунтованого обмеження повноважень прокурора на захист суспільно значущих інтересів там, де це дійсно потрібно.

У постанові від 15 жовтня 2019 року у справі № 903/129/18 (провадження № 12-72гс19) Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що сам факт не звернення до суду ради з позовом, який би відповідав вимогам процесуального законодавства та, відповідно, мав змогу захистити інтереси жителів територіальної громади, свідчить про те, що зазначений орган місцевого самоврядування неналежно виконує свої повноваження, у зв`язку із чим у прокурора виникають обґрунтовані підстави для захисту інтересів великої кількості громадян - членів територіальної громади та звернення до суду з таким позовом, що відповідає нормам національного законодавства та практиці Європейського суду з прав людини (пункт 6.43).

Крім того, Велика Палата Верховного Суду в постанові від 15 січня 2020 року у справі № 698/119/18 (провадження № 14-350цс19) дійшла висновку, що у разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві, і в такому разі прокурор набуває статусу позивача (абзац 2 частини п`ятої статті 56 ЦПК України ).

Звертаючись з позовом, прокурор зазначив, що до прокуратури звернулись жителі села Малокаховка із заявою про незаконність передачі у власність земельної ділянки селища 1,08 га зі зміною її цільового призначення з земель житлової та громадської забудови (для будівництва та обслуговування будівель ринкової інфраструктури) депутату Малокаховської сільської ради ОСОБА_1 для ведення особистого селянського господарства, при цьому законодавством України не визначено суб`єкта контролю за законністю прийняття органом місцевого самоврядування рішення щодо відведення земельної ділянки з відповідними повноваженнями на звернення до суду з позовами, через що прокурор самостійно виступає як позивач у цій справі, оскільки в спірному випадку порушені інтереси держави залишилися незахищеними.

Прокурор у цій справі звернувся із позовом, оскільки Малокаховська сільська рада є одним зі співвідповідачів, рішення якої оскаржується через недотримання вимог земельного законодавства та порушення інтересів територіальної громади села при переданні спірної земельної ділянки у власність. З огляду на те, що прокурор у позовній заяві навів підставу для представництва інтересів держави, територіальної громади Малокаховської сільської ради, обґрунтував, у чому полягає порушення цих інтересів, визначив Малокаховську сільську раду одним зі співвідповідачів у справі та заявив вимогу про визнання незаконним і скасування рішення ради, доводи апеляційної скарги в цій частині суд апеляційної інстанції визнає необґрунтованими.

Щодо втручання у право ОСОБА_2 на мирне володіння майном, колегія суддів виходить з наступного.

Предметом безпосереднього регулювання статті 1 Першого протоколу до Конвенції Про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року є втручання держави в право на мирне володіння майном, зокрема й позбавлення особи права власності на майно шляхом його витребування. Перший протокол ратифікований Законом України від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР і з огляду на приписи частини першої статті 9 Конституції України , статті 10 ЦК України застосовується судами України як частина національного законодавства. При цьому розуміння змісту норм Конвенції та Першого протоколу, їх практичне застосування відбувається через практику (рішення) ЄСПЛ, яка згідно зі статтею 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини застосовується українськими судами як джерело права.

Відповідно до сталої практики ЄСПЛ (серед багатьох інших, рішення ЄСПЛ у справах Спорронґ і Льоннрот проти Швеції від 23 вересня 1982 року, Джеймс та інші проти Сполученого Королівства від 21 лютого 1986 року, Щокін проти України від 14 жовтня 2010 року, Сєрков проти України від 7 липня 2011 року, Колишній король Греції та інші проти Греції від 23 листопада 2000 року, Булвес АД проти Болгарії від 22 січня 2009 року, Трегубенко проти України від 02 листопада 2004 року, East/West Alliance Limited проти України від 23 січня 2014 року) напрацьовано три критерії, за якими слід оцінювати на предмет сумісності заходу втручання в право особи на мирне володіння майном із гарантіями статті 1 Першого протоколу, а саме: чи є втручання законним; чи переслідує воно суспільний , публічний інтерес; чи є такий захід (втручання в право на мирне володіння майном) пропорційним визначеним цілям. ЄСПЛ констатує порушення статті 1 Першого протоколу, якщо хоча б одного критерію не буде додержано.

Критерій законності означає, що втручання держави у право власності особи повинно здійснюватися на підставі закону - нормативно-правового акта, що має бути доступним для заінтересованих осіб, чітким та передбачуваним у питаннях застосування та наслідків дії його норм. Сам лише факт, що правова норма передбачає більш як одне тлумачення, не означає, що закон непередбачуваний. Сумніви щодо тлумачення закону, що залишаються, враховуючи зміни в повсякденній практиці, усувають суди в процесі здійснення правосуддя.

Втручання держави в право власності особи є виправданим, якщо воно здійснюється з метою задоволення суспільного, публічного інтересу, при визначенні якого ЄСПЛ надає державам право користуватися значною свободою (полем) розсуду . Втручання держави в право на мирне володіння майном може бути виправдане за наявності об`єктивної необхідності у формі суспільного, публічного, загального інтересу, який може включати інтерес держави, окремих регіонів, громад чи сфер людської діяльності.

Принцип пропорційності передбачає, що втручання в право власності, навіть якщо воно здійснюється згідно з національним законодавством і в інтересах суспільства, буде розглядатися як порушення статті 1 Першого протоколу, якщо не було дотримано справедливої рівноваги (балансу) між інтересами держави (суспільства), пов`язаними з втручанням, та інтересами особи, яка так чи інакше страждає від втручання. Справедлива рівновага передбачає наявність розумного співвідношення (обґрунтованої пропорційності) між метою, що передбачається для досягнення, та засобами, які використовуються. Необхідний баланс не буде дотриманий, якщо особа несе індивідуальний і надмірний тягар. Одним із елементів дотримання принципу пропорційності при втручанні в право особи на мирне володіння майном є надання їй справедливої та обґрунтованої компенсації.

У справах Рисовський проти України (рішення від 20 жовтня 2011 року, заява № 29979/04), Кривенький проти України (рішення від 16 лютого 2017 року, заява № 43768/07), пов`язаних із земельними правовідносинами, ЄСПЛ, встановивши порушення статті 1 Першого протоколу, зазначив про право добросовісного власника на відповідну компенсацію чи інший вид належного відшкодування у зв`язку з позбавленням права на землю.

Суди застосовують висновки ЄСПЛ не безумовно, а із урахуванням фактичних обставин справи, оскільки ЄСПЛ рекомендує оцінювати дії не тільки органів держави-відповідача, але і самого заявника. Це пов`язано з тим, що певні випадки порушень, на які особа посилається як на підставу для застосування статті 1 Першого протоколу, можуть бути пов`язані із протиправною поведінкою самого набувача майна.

У справі, яка переглядається, з огляду на характер спірних правовідносин, установлені судом обставини та застосовані правові норми, не встановлено невідповідності заходу втручання держави в право власності заявника критеріям правомірного втручання в право особи на мирне володіння майном, сформованим у сталій практиці ЄСПЛ.

Конституція України (статті 13, 14) визначає, що земля, водні ресурси є об`єктом права власності Українського народу, від імені якого права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією . Земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

За правилами статей 4 , 5 ЗК України завданням земельного законодавства, яке включає в себе цей Кодекс та інші нормативно-правові акти у галузі земельних відносин, є регулювання земельних відносин з метою забезпечення права на землю громадян, юридичних осіб, територіальних громад та держави, раціонального використання та охорони земель, а основними принципами земельного законодавства є, зокрема, поєднання особливостей використання землі як територіального базису, природного ресурсу і основного засобу виробництва; забезпечення рівності права власності на землю громадян, юридичних осіб, територіальних громад та держави; невтручання держави в здійснення громадянами, юридичними особами та територіальними громадами своїх прав щодо володіння, користування і розпорядження землею, крім випадків, передбачених законом.

Стаття 80 ЗК України закріплює суб`єктний склад власників землі, визначаючи, що громадяни та юридичні особи є суб`єктами права власності на землі приватної власності, територіальні громади є суб`єктами права власності на землі комунальної власності та реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування, держава, реалізуючи право власності через відповідні органи державної влади, є суб`єктом права власності на землі державної власності.

З огляду на наведене, положення частини першої статті 83 , частини першої статті 84 , статті 122 ЗК України , статей 1 , 2 , 6 , 10 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні земля як основне національне багатство, що перебуває під особливою охороною держави, водні ресурси є об`єктами права власності Українського народу, а органи державної влади та органи місцевого самоврядування здійснюють права власника від імені народу, в тому числі й тоді, коли приймають рішення щодо розпорядження землями державної чи комунальної власності.

Прийняття рішення про передачу у приватну власність землі державної чи комунальної власності позбавляє Український народ загалом (стаття 13 Конституції України ) або конкретну територіальну громаду правомочностей власника землі в тому обсязі, який дозволяє її статус як землі, відповідно, державної чи комунальної власності. В цьому контексті у сфері земельних правовідносин важливу роль відіграє конституційний принцип законності набуття та реалізації права власності на землю в поєднанні з додержанням засад правового порядку в Україні, відповідно до яких органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (статті 14 , 19 Конституції України ).

Отже, правовідносини, пов`язані з вибуттям земель із державної чи комунальної власності, становлять суспільний, публічний інтерес, а незаконність (якщо така буде встановлена) рішення органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, на підставі якого земельна ділянка вибула з державної чи комунальної власності, такому суспільному інтересу не відповідає.

Отже, повернення у цій справі земельної ділянки її власнику, відповідає критерію законності: воно здійснюється в зв`язку з порушенням органом влади низки вимог законодавства України, які відповідають вимогам доступності, чіткості, передбачуваності.

Судом першої інстанції правильно вказано, що ОСОБА_1 крім того, що вона є жителем села та членом громади та має певні права на земельну ділянку, являється депутатом сільської ради та одночасно представляє інтереси такої громади, а тому повинна діяти у відповідності до вимог закону щодо використання права на безоплатне отримання земельної ділянки у власність, що ставить добросовісність відповідачів під час набуття земельної ділянки у власність під обґрунтований сумнів.

За таких обставин результат розгляду судом позову прокурора по суті не суперечить загальним принципам і критеріям правомірного втручання в право особи на мирне володіння майном, закладеним у статті 1 Першого протоколу.

Розглядаючи спір, суд першої інстанції правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і дав їм належну оцінку, внаслідок чого ухвалив законне й обґрунтоване судове рішення, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права.

Разом з тим, суд першої інстанції, вирішуючи питання про стягнення з відповідачів судового збору, помилково зазначив про стягнення з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 судового збору солідарно в сумі 4905,20 гривень, тому у вказаній частині рішення суду підлягає зміні та стягненню з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь прокуратури Херсонської області судового збору в розмірі по 2452,60 гривень з кожного.

Ухвалою Херсонського апеляційного суду від 26 серпня 2021 року було задоволено заяву ОСОБА_2 про відстрочення сплати судового збору за приєднання до апеляційної скарги до ухвалення судового рішення і оскільки в задоволенні апеляційної скарги відмовлено, з відповідача ОСОБА_2 підлягає стягненню судовий збір у дохід держави в сумі 9459 гривень.

Керуючись ст.367, п.2 ч.1 ст.374, ст. 375, ст. 382 ЦПК України, Херсонський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу адвоката Ковальчук Ірини Миколаївни, яка діє від імені ОСОБА_1 , до якої приєднався ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Рішення Каховського міськрайонного суду Херсонської області від 31 березня 2021 року в частині задоволення позовних вимог Каховської місцевої прокуратури Херсонської області залишити без змін.

Рішення Каховського міськрайонного суду Херсонської області від 31 березня 2021 року в частині вирішення питання про стягнення з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь прокуратури Херсонської області судового збору в сумі 4905,2 гривень змінити, стягнувши з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь прокуратури Херсонської області судовий збір в розмірі по 2452,60 гривень з кожного.

Стягнути з ОСОБА_2 у дохід держави судовий збір в сумі 9459 гривень.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Верховного Суду шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Повне судове рішення складено 13 жовтня 2021 року.

Головуючий І. В. Вейтас

Судді: С. В. Радченко

Г. В. Семиженко