Постанова

від 12.04.2022 по справі 658/2250/20

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

13 квітня 2022 року

м. Київ

справа № 658/2250/20

провадження № 61-18596св21

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Червинської М. Є.,

суддів: Бурлакова С. Ю., Зайцева А. Ю., Коротенка Є. В., Коротуна В. М. (суддя-доповідач),

учасники справи:

позивач - Каховська місцева прокуратура Херсонської області в інтересах держави,

відповідачі: Каховська міська рада, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Каховського міськрайонного суду Херсонської області від 31 березня 2021 року у складі судді Под?ячевої І. Д. та постанову Херсонського апеляційного суду від 06 жовтня 2021 року у складі колегії суддів: Вейтас І. В., Радченка С. В., Семиженка Г. В.,

ВСТАНОВИВ:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

У липні 2020 року Каховська місцева прокуратура Херсонської області в інтересах держави звернулася до суду із позовом до Каховської міської ради, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про визнання незаконним та скасування рішення, скасування державної реєстрації та витребування майна до комунальної власності.

Позов мотивовано тим, що 05 травня 2020 року жителі села Малокаховка звернулись із заявою до прокуратури з приводу, в тому числі, передачі у власність земельної ділянки 1,08 га зі зміною цільового призначення

ОСОБА_1 , яка є депутатом Малокаховської сільської ради. За результатами отриманих прокурором від Малокаховської сільської ради матеріалів, було встановлено, що рішенням ради від 23 квітня 2020 року надано у власність ОСОБА_1 земельну ділянку для ведення особистого селянського господарства площею 1,0800 га в АДРЕСА_1 . Після оформлення права власності 24 квітня 2020 року ОСОБА_1 , подарувала отриману земельну ділянку сину ОСОБА_2 .. Прокурор вважав, що рішення сільської ради від 23 квітня 2020 року є незаконним та підлягає скасуванню, договір дарування та державна реєстрація права власності також, оскільки рішення прийнято із порушенням вимог ЗК України, Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» в частині порушення порядку зміни цільового призначення землі та порядку прийняття рішення радою на сесії.

Прокуратура просила:

- визнати незаконним та скасувати рішення Малокаховської сільської ради

№ 806 від 23 квітня 2020 року;

- скасувати у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запис про право власності № 37129956 на земельну ділянку, власником якої є

ОСОБА_3 ;

- витребування у ОСОБА_2 на користь держави в особі Малокаховської сільської ради спірну земельну ділянку.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Каховського міськрайонного суду Херсонської області від 31 березня 2021 року позовні вимоги задоволено.

Визнано незаконним та скасовано рішення Малокаховської сільської ради

№ 806 від 23 квітня 2020 року «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність зі зміною цільового призначення для ведення особистого селянського господарства гр. ОСОБА_1 ».

Скасовано державну реєстрацію права власності ОСОБА_2 на об`єкт нерухомого майна: земельну ділянку площею 1,0800 га з кадастровим номером 6523583500:01:068:0005, що знаходиться за адресою:

АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1774328065235, номер запису про право власності 37129956).

Витребувано у ОСОБА_2 до комунальної власності територіальної громади с. Малокаховка в особі Каховської міської ради земельну ділянку площею

1,0800 га з кадастровим номером 6523583500:01:068:0005, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

Стягнуто з Каховської міської ради на користь прокуратури Херсонської області судовий збір у розмірі 1 226,33 грн.

Стягнуто солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь прокуратури Херсонської області судовий збір у розмірі 4 905,20 грн.

Рішення суду першої інстанції обґрунтовано тим, що 20 лютого 2020 року рішенням № 787 Малокаховської сільської ради в порушення вимог частини сьомої статті 118 ЗК України, щодо невідповідності місця розташування об`єкта генеральному плану населених пунктів та іншій містобудівній документації, було надано дозвіл на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення із зміною цільового призначення земельної ділянки у власність ОСОБА_1 . Судом встановлено, що під час прийняття рішення на сесії радою не з`ясовувалось питання обґрунтованості зміни цільового призначення землі, яка в генеральному плані села визначена як землі транспортної інфраструктури, з видом використання - будівництво на обслуговування будівель ринкової інфраструктури (код 03.10).

Крім того, судом першої інстанції встановлено, що проект землеустрою містить певні неточності та помилки, які також впливають на законність рішення сільської ради. Так, на титульному листі проекту (а. с. 23) зазначено інший кадастровий номер земельної ділянки, а саме 6523582700:05:001:0006. У висновку про погодження проекту землеустрою, наданому головним архітектором району ОСОБА_4 взагалі не зазначено кадастровий номер земельної ділянки, що позбавляє суд можливості зробити однозначний висновок щодо якої земельної ділянки він наданий, оскільки в АДРЕСА_1 згідно викопіювання з місця розташування земельної ділянки значиться земельні ділянки Малокаховської сільської ради без визначення та без кадастрового номеру, і, крім того у висновку про розгляд проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, наданого експертом державної експертизи ГУ Держгеокадастру у Вінницькій області також не зазначено відносно якої саме земельної ділянки надається висновок, не визначено кадастровий номер, лише зазначено місце розташування: АДРЕСА_1 , однак як зазначено вище в даному провулку є декілька земельних ділянок сільської ради без визначення та без кадастрових номерів.

Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції

Постановою Херсонського апеляційного суду від 06 жовтня 2021 року апеляційну скаргу адвоката Ковальчук І. М., яка діє від імені ОСОБА_1 , до якої приєднався ОСОБА_2 залишено без задоволення.

Рішення Каховського міськрайонного суду Херсонської області від 31 березня 2021 року в частині задоволення позовних вимог Каховської місцевої прокуратури Херсонської області залишено без змін.

Рішення Каховського міськрайонного суду Херсонської області від 31 березня 2021 року в частині вирішення питання про стягнення з ОСОБА_1 ,

ОСОБА_2 на користь прокуратури Херсонської області судового збору в сумі 4 905,20 грн змінено, стягнуто з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь прокуратури Херсонської області судовий збір в розмірі по 2 452,60 грн з кожного.

Стягнуто з ОСОБА_2 у дохід держави судовий збір в сумі 9 459,00 грн.

Залишаючи апеляційну скаргу адвоката Ковальчук І. М., яка діє від імені ОСОБА_1 , до якої приєднався ОСОБА_2 без задоволення, апеляційний суд погодився з висновком суду першої інстанції та додатково вказав на належне дотримання норм закону щодо представництва прокуратурою інтересів держави.

Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги

12 листопада 2021 року ОСОБА_1 через засоби поштового зв?язку подала до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій просить скасувати рішення Каховського міськрайонного суду Херсонської області від 31 березня 2021 року та постанову Херсонського апеляційного суду від 06 жовтня 2021 року та направити справу на новий розгляд.

Касаційна скарга мотивована тим, що в основу оскаржуваних судових рішень покладено недоведені обставини, які спростовуються матеріалами справи, судами порушено принцип цивільного судочинства; не досліджено зібрані по справі докази. У матеріалах справи відсутні звернення жителів села Малокаховка до прокуратури, що унеможливлювало прокуратуру проводити перевірку за даним фактом та ініціювати судове провадження. Судами проігноровано відсутність у прокурора повноважень підстав звернення до суду. Прокурором не зазначено орган, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах. Заявник вказує, що суди зробили неправильний висновок щодо відсутності в отриманих висновках (погоджень) даних кадастрового номеру земельної ділянки, оскільки кадастровий номер присвоюється земельній ділянці за наслідком її формування та подальшої її державної реєстрації. Також неправильним є висновки судів попередніх інстанцій щодо віднесення території земельної ділянки площею 1,080 га до земель транспортної інфраструктури, оскільки матеріали справи не містять жодного рішення, яким би підтверджувалась обставина приналежності спірної земельної ділянки до земель транспортної інфраструктури. Прокурор, як і суди, не зазначили які ж саме законодавчі норми порушив орган місцевого самоврядування, приймаючи оскаржуване рішення. Інші вимоги прокурора, фактично зводяться до позбавлення права власності відповідача, який є власником земельної ділянки, прав володіння, користування та розпорядження спірною земельною ділянкою.

Доводи інших учасників справи

24 січня 2022 року Херсонська обласна прокуратура через засоби поштового зв?язку подала до Верховного Суду відзив, у якому просить касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Каховського міськрайонного суду Херсонської області від 31 березня 2021 року та постанову Херсонського апеляційного суду від 06 жовтня 2021 року залишити без змін.

Рух касаційної скарги та матеріалів справи

Ухвалою Верховного Суду від 23 грудня 2021 року відкрито касаційне провадження у даній справі та витребувано матеріали цивільної справи з Каховського міськрайонного суду Херсонської області.

19 січня 2022 року матеріали цивільної справи надійшли до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 21 січня 2022 року справу призначено до судового розгляду.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ У СКЛАДІ КОЛЕГІЇ СУДДІВ ДРУГОЇ СУДОВОЇ ПАЛАТИ КАСАЦІЙНОГО ЦИВІЛЬНОГО СУДУ

Згідно з положеннями частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Частиною першою статті 400 ЦПК України встановлено, що переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Перевіривши доводи касаційної скарги, врахувавши аргументи, наведені у відзиві на касаційну скаргу, Верховний Суд дійшов таких висновків.

Фактичні обставини справи

Рішенням Малокаховської сільської ради Каховського району Херсонської області № 561 від 18 березня 2015 року затверджено містобудівну документацію «Генеральний план, поєднаний з детальними планами села Малокаховка Каховського району, Херсонської області».

08 лютого 2020 року ОСОБА_1 звернулась із заявою до Малокаховської сільської ради щодо надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки площею 1,08 га, що розташована на території АДРЕСА_1 зі зміною цільового призначення із земель транспортної інфраструктури на землю особистого селянського господарства із зазначенням відповідного кадастрового номеру землі 6523583500:01:068:0005.

Згідно викопіювання з Генерального плану с. Малокаховка, територія земельної ділянки площею 1,080 га, що просила передати у власність ОСОБА_1 , віднесена до транспортної інфраструктури.

20 лютого 2020 року рішенням № 787 Малокаховської сільської Каховського району ради надано дозвіл на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення із зміною цільового призначення земельної ділянки у власність ОСОБА_1 .

Відповідно до копії проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність зі зміною цільового призначення ОСОБА_1 , складеного ПП «Каховка-Альянс», цільове призначення земельної ділянки 1,0800 га з кадастровим номером 6523583500:01:068:0005 на момент складання проекту (існуюче) було «землі житлової та громадської забудови, вид використання - для будівництва та обслуговування будівель ринкової інфраструктури (код 03.10)».

Рішенням Малокаховської сільської ради Херсонської області № 806 від

23 квітня 2020 року «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність зі зміною цільового призначення для ведення особистого селянського господарства ОСОБА_1 » надано у власність ОСОБА_1 земельну ділянку загальною площею 1,0800 га для ведення особистого селянського господарства, розташованої за адресою:

АДРЕСА_1 .

02 липня 2020 року згідно договору дарування, ОСОБА_1 подарувала ОСОБА_2 безоплатно у власність земельну ділянку площею 1,0800 га, що розташована в АДРЕСА_1 , кадастровий номер земельної ділянки 6523583500:01:068:005.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

У частинах першій, другій та п`ятій статті 263 ЦПК України встановлено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону оскаржувані судові рішення в повній мірі не відповідають.

Обов`язком суду при розгляді справи є дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об`єктивності з`ясування обставин справи та оцінки доказів.

Усебічність та повнота розгляду передбачає з`ясування усіх юридично значущих обставин та наданих доказів з усіма притаманними їм властивостями, якостями та ознаками, їх зв`язків, відносин і залежностей. Усебічне, повне та об`єктивне з`ясування обставин справи забезпечує, як наслідок, постановлення законного й обґрунтованого рішення.

Пунктом 2 частини першої статті 2 Закону України «Про прокуратуру» передбачено, що на прокуратуру покладаються функції, зокрема представництва інтересів громадянина або держави в суді у випадках, визначених цим Законом та главою 12 розділу III ЦПК України.

Згідно з частинами третьою та четвертою статті 23 Закону України «Про прокуратуру» прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті, крім випадку, визначеного абзацом четвертим цієї частини.

Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб`єктом владних повноважень.

Отже, винятковими випадками, за яких прокурор може здійснювати представництво інтересів держави в суді, є порушення або загроза порушення інтересів держави. Ключовим для застосування цієї конституційної норми є поняття «інтерес держави».

Прокурор, звертаючись до суду з позовом, має обґрунтувати та довести підстави для представництва, однією з яких є бездіяльність компетентного органу.

Бездіяльність компетентного органу означає, що він знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.

Звертаючись до відповідного компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України «Про прокуратуру», прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.

Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню, тощо.

Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України «Про прокуратуру», і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження його бездіяльності. Якщо прокурору відомо причини такого незвернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові, але якщо з відповіді компетентного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.

У Рішенні від 05 червня 2019 року № 4-р(II)/2019 Конституційний Суд України вказав, що Конституцією України встановлено вичерпний перелік повноважень прокуратури, визначено характер її діяльності і в такий спосіб передбачено її існування і стабільність функціонування; наведене гарантує неможливість зміни основного цільового призначення вказаного органу, дублювання його повноважень/функцій іншими державними органами, адже протилежне може призвести до зміни конституційно визначеного механізму здійснення державної влади її окремими органами або вплинути на обсяг їхніх конституційних повноважень.

Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідний компетентний орган, який усупереч вимогам закону не здійснює захисту або робить це неналежно.

Невиконання прокурором вимог щодо надання суду обґрунтування наявності підстав для здійснення представництва інтересів держави в суді має наслідком залишення позовної заяви без руху для усунення її недоліків і повернення в разі, якщо відповідно до ухвали суду у встановлений строк ці недоліки не усунуті.

Якщо суд установить відсутність підстав для представництва прокурором інтересів держави вже після відкриття провадження у справі, то позовну заяву прокурора слід вважати такою, що підписана особою, яка не має права її підписувати. І в таких справах виникають підстави для залишення позову без розгляду.

Аналогічні правові висновки викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 травня 2020 року у справі № 912/2385/18 (провадження

№ 12-194гс19). У вказаній постанові Велика Палата Верховного Суду уточнила свої висновки, зроблені в постанові від 15 жовтня 2019 року у справі

№ 903/129/18 та у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 06 лютого 2019 року у справі № 927/246/18, від 16 квітня 2019 року у справах № 910/3486/18 та № 925/650/18, від 17 квітня 2019 року у справі № 923/560/18, від 18 квітня 2019 року у справі № 913/299/18, від

13 травня 2019 року у справі № 915/242/18, у постанові Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 10 жовтня 2019 року у справі № 0440/6738/18, вказавши, що прокурор, звертаючись до суду з позовом, має обґрунтувати та довести підстави для представництва, однією з яких є бездіяльність компетентного органу.

ЄСПЛ звертав увагу на те, що сторонами цивільного провадження є позивач і відповідач. Підтримка, що надається прокуратурою одній зі сторін, може бути виправдана за певних обставин, наприклад, у тих випадках, коли відповідне правопорушення зачіпає інтереси великого числа громадян, або у випадках, коли потрібно захистити інтереси держави (див. mutatis mutandis рішення від 15 січня 2009 року у справі «Менчинська проти Росії» (Menchinskaya v. Russia), заява № 42454/02, § 35).

Відповідно до статей 317 і 319 ЦК України саме власнику належить право розпоряджатися своїм майном за власною волею.

Суди встановили, що спірна земельна ділянка належить до комунальної власності територіальної громади села Малокаховка Каховського району Херсонської області.

Звертаючись з позовом, прокурор зазначив, що до прокуратури звернулись жителі села Малокаховка із заявою про незаконність передачі у власність земельної ділянки селища 1,08 га зі зміною її цільового призначення з земель транспортної інфраструктури депутату Малокаховської сільської ради

ОСОБА_1 для ведення особистого селянського господарства, при цьому законодавством України не визначено суб`єкта контролю за законністю прийняття органом місцевого самоврядування рішення щодо відведення земельної ділянки з відповідними повноваженнями на звернення до суду з позовами, через що прокурор самостійно виступає як позивач у цій справі, оскільки в спірному випадку порушені інтереси держави залишилися незахищеними.

З огляду на вказане, подаючи позовну заяву до суду й оскаржуючи, зокрема, рішення Каховської міської ради Херсонської області, на підставі якого ОСОБА_1 безоплатно набула у власність спірну земельну ділянку, прокурор самостійно обґрунтував необхідність захисту інтересів держави у збереженні зеленої зони загального користування, яку не можна передавати у власність громадян для ведення особистого селянського господарства, і згідно частиною другою статті 56 ЦПК України набув статус позивача.

Тому необґрунтованим є довід касаційної скарги про те, що суди без правових на те підстав самостійно наділили прокурора статусом позивача, не вказавши в інтересах кого він діє.

За обставин цієї справи, наявності суспільного інтересуу поверненні спірної земельної ділянки до комунальної власності, зокрема підвищеного інтересу громадськості до збереження у селі Малокаховка земель територіальної громади, прокурор мав звернутися до суду для захисту відповідних публічних інтересів держави.

Суспільний інтерес підтверджується колективною заявою-зверненням жителів села Малокаховка Каховського району Херсонської області до прокурора за захистом порушеного права територіальної громади (т. 1, а. с. 11).

Відповідно до частини першої статті 38 ЗК Українидо земель житлової та громадської забудови належать земельні ділянки в межах населених пунктів, які використовуються для розміщення житлової забудови, громадських будівель і споруд, інших об`єктів загального користування.

Відповідно до частин першої, другої, пункту в) частини третьої, частини четвертої статті 116 ЗК Українигромадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування. Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом. Передача земельних ділянок безоплатно у власність громадян у межах норм, визначених цим Кодексом, провадиться один раз по кожному виду використання.

Частинами першою, другою, шостою, сьомою статті 118 ЗК України громадянин, зацікавлений у приватизації земельної ділянки, яка перебуває у його користуванні, подає заяву до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу.

Рішення органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування щодо приватизації земельних ділянок приймається у місячний строк на підставі технічних матеріалів та документів, що підтверджують розмір земельної ділянки.

Громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Відповідно до положень статті 39 ЗК України використання земель житлової та громадської забудови здійснюється відповідно до генерального плану населеного пункту, іншої містобудівної документації, плану земельно-господарського устрою з дотриманням будівельних норм, державних стандартів і норм.

Відповідно до частин першої, другої статті 17 Закону України «Про основи містобудування»встановлено, що містобудівна документація - затверджені текстові і графічні матеріали, якими регулюється планування, забудова та інше використання територій. Містобудівна документація є основою для: вирішення питань раціонального використання територій, регулювання розселення; підготовки обґрунтованих пропозицій щодо встановлення та зміни меж населених пунктів; підготовки вихідних даних для розробки землевпорядної документації; вирішення питань щодо розташування та проектування нового будівництва, здійснення реконструкції, реставрації, капітального ремонту об`єктів містобудування та упорядкування територій; вирішення питань щодо вилучення (викупу), передачі (надання) земельних ділянок у власність чи користування громадян та юридичних осіб.

Згідно з частиною четвертою статті 24 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності»зміна цільового призначення земельної ділянки, яка не відповідає плану зонування території та/або детальному плану території забороняється.

Відповідно до пункту а) частини четвертої статті 83 ЗК України до земель комунальної власності, які не можуть передаватись у приватну власність, належать землі загального користування населених пунктів (майдани, вулиці, проїзди, шляхи, набережні, пляжі, парки, сквери, бульвари, кладовища, місця знешкодження та утилізації відходів тощо).

Згідно зі статтею 330 ЦК України якщо майно відчужене особою, яка не мала на це права, добросовісний набувач набуває право власності на нього, якщо відповідно до статі 388 цього Кодексу майно не може бути витребуване в нього.

Саме власник має право витребувати майно з чужого незаконного володіння (стаття 387 ЦК України).

За встановлених обставин, задовольняючи позовні вимоги Каховської місцевої прокуратури Херсонської області в інтересах держави районний суд, з висновком якого погодився й апеляційний суд, встановивши, що Малокаховською сільською радою Каховського району Херсонської області всупереч вимогам законодавства було прийнято 23 квітня 2020 року рішення

№ 806 «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність зі зміною цільового призначення для ведення особистого селянського господарства ОСОБА_1 », зробив правильний висновок про задоволення позовних вимог та витребування спірної земельної ділянки.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі

№ 373/2054/16-ц (провадження № 14-446цс18)викладено правовий висновок про те, що встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Це передбачено як статтями 58, 59, 212 ЦПК України 2004 року, так і статтями 77, 78, 79, 80, 89, 367 ЦПК України у редакції від 03 жовтня 2017 року. Якщо порушень порядку надання та отримання доказів у суді першої інстанції апеляційним судом не встановлено, а оцінка доказів зроблена як судом першої, так і судом апеляційної інстанцій, то суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів.

При цьому суд враховує, що як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого в Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (пункти 29, 30 рішення ЄСПЛ

від 09 грудня 1994 року у справі «Руїз Торіха проти Іспанії»). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх (пункт 2 рішення ЄСПЛ від 27 вересня 2001 року у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії»).

Висновки за результатом розгляду касаційної скарги

Статтею 410 ЦПК України визначено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи наведене, колегія суддів залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення Каховського міськрайонного суду Херсонської області від 31 березня 2021 року та постанову Херсонського апеляційного суду від 06 жовтня

2021 року - без змін, оскільки підстави для скасування судових рішень відсутні.

Керуючись статтями, 400, 406, 409, 410, 416, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Каховського міськрайонного суду Херсонської області від 31 березня 2021 року та постанову Херсонського апеляційного суду від 06 жовтня 2021 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття є остаточною і оскарженню не підлягає.

ГоловуючийМ. Є. Червинська Судді: С. Ю. Бурлаков А. Ю. Зайцев Є. В. Коротенко В. М. Коротун